| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
МЕНЮ
| Учебное пособие: Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірюванняПочаткові дані: з’єднання Ø 160 H5/js4 – це перехідна посадка. 1. Визначити граничні відхилення деталей: Ø160H5: ES = +18; EI = 0 Ø160js4: es = +6; ei = -6 2. Визначити Smin , Smax , TД , Тd : Smax = ES –ei = 0,018 – (- 0,006) = 0,024 Smin = EJ – es = 0 – 0,006 = -0,006 Nmax = 0,006 TД = ES – EI = 0,018 – 0 = 0,018 Тd = es – ei = 0,006 – (-0,006) = 0,012 3. Визначити σд, σd, σS: 4. Знайти Z: 5. За значенням Z визначити функцію Ф(Z) з таблиці 1. Ф(Z=2,5) = 0,4938 6. Розрахувати ймовірність і відсоток зазорів в з’єднанні: 7. P(S) = 0,5 + 0,4938 = 0,9938 P(S) = 0,9938·100% = 99,38% 8. Визначити ймовірність і відсоток натягу: P(N) = 0,5 – 0,4938 = 0,0062 P(N) = 0,0062·100% = 0,62% 8. Визначити найбільші ймовірні зазори та натяги для зображення на рис. 1. Spmax = 3σS + Sm = 3·0,0036 + 0,009 = 0,0198 Npmax = 3σS – Sm = 3·0,0036 – 0,009 = 0,0018 Питання для самоперевірки: 9. Що таке посадка? 10. Чим характеризується посадка? 11. Що таке зазор і які умови його утворення? 12. Що таке натяг і які умови його утворення? 13. Які групи посадок існують? Для яких цілей застосовуються посадки кожної групи? 14. Як утворюються посадки в системі отвору? 15. Як утворюються посадки в системі вала? 16. Яка з систем посадок є переважною і чому? 17. Як розташовано поле допуску основного отвору в системі отвору? 18. Як розташовано поле допуску основного вала в системі вала? 19. Як по взаємному розташуванню полів допусків отвору і вала при графічному зображенні посадки визначити характер з’єднань? 20. Де застосовують змішані з’єднання, як їх добирають? 21. Як добирають і розраховують поля допусків розмірів робочих поверхонь деталей для змішаних з’єднань? Лекція №9 Тема: Підшипники кочення 9.1 Система допусків і посадок для підшипників кочення Підшипники кочення – найбільш розповсюджені стандартні складальні одиниці, виготовлені на спеціалізованих заводах. Вони володіють повною зовнішньою взаємозамінністю по приєднувальних поверхнях, обумовлених зовнішнім діаметром D і внутрішнім діаметром d внутрішнього кільця. Підшипники кочення володіють неповною внутрішньою взаємозамінністю між тілами кочення (кульками, роликами) і кільцями. Внаслідок малих допусків зазорів і малої допустимої різнорозмірності комплекту тіл кочення кільця підшипників і тіла кочення підбирають селективним методом. Повна взаємозамінність по приєднувальних поверхнях дозволяє організувати їх малосерійний випуск на спеціалізованих заводах, а отже, зробити більш дешевим їхнє виробництво, а також швидко монтувати і заміняти зношені підшипники кочення при збереженні їхньої гарної якості. Класи точності підшипників кочення. Якість підшипників визначається: а) точністю приєднувальних розмірів D, d, ширини кілець «В» (а для роликових радіально-упорних підшипників ще і точністю монтажної висоти Т); б) точністю форми і взаємного розташування поверхонь кілець підшипників і їхньої шорсткості; в) точністю форми і розмірів тіл кочення в одному підшипнику і шорсткістю їхніх поверхонь; г) точністю обертання, що характеризується радіальним і осьовим биттям доріжок кочення і торців кілець. Допуски і посадки підшипників кочення. При роботі підшипника кочення завжди одне кільце обертається, а друге залишається нерухомим. Для скорочення номенклатури підшипники виготовляють з відхиленнями розмірів D і d, що не залежать від посадки, по якій їх будуть монтувати. Для всіх класів точності верхнє відхилення приєднувальних діаметрів прийнято рівним нулю. Таким чином, діаметри зовнішнього кільця і внутрішнього кільця прийняті відповідно за діаметри основного вала й основного отвору, а отже, посадку з'єднання зовнішнього кільця з корпусом призначають у системі вала, а посадку з'єднання внутрішнього кільця з валом – у системі отвору. Однак, поле допуску на d розташовано в «мінус» від d , а не в «плюс», як у звичайного основного отвору, тобто не «у тіло» кільця, а вниз від нульової лінії. 9.2 Класифікація та маркування підшипників кочення Підшипники кочення класифікують по виду тертя: - підшипники кочення; - підшипники ковзання. Переваги: Підшипники кочення краще, тому що малий коефіцієнт тертя, більша вантажопідйомність при меншій ширині підшипника, мають нескладність монтажу, відходу й обслуговування, незначна витрата мастильних матеріалів. Недоліки: Менш довгочасний при високих і більших навантаженнях, більше зовнішніх D, обмежена здатність сприймати ударні навантаження. Класифікацію й маркування підшипників кочення встановлюють за ДСТ 520-71. Підшипники кочення класифікують: 1 - за формою тіла кочення: а) кулькові; б) роликові; ролики можуть бути: - циліндричні; - голчасті; - бочкоподібні; - конічні; - кручені. 2- за числом рядів тіл: а)однорядні; б)дворядні; в)чотирирядні. 3 - за способом компенсації перекосів вала підшипники можуть бути (1. несамоустановлювальні; 2. самоустановлювальні). 4 - залежно від навантаження діючої на підшипники: а)радіальні (радіальна R): б)упорні (осьове навантаження): в)радіально-упорні. 5- за радіальними розмірами (при однаковому діаметрі внутрішнього кільця) серії: а) надлегкі: б) особливо легкі; в) легкі; г) середні; д) важкі. 6- за шириною підшипника серії: а) вузькі; б) нормальні; в) широкі; г) особливо широкі. МАРКУВАННЯ на торці кілець підшипника кочення відбивають їхні основні параметри й конструкторські особливості. Перші дві цифри праворуч - внутрішній d підшипника при d < 20 мм; від 20 до 495 мм треба множити на 5 для одержання фактичного розміру у мм.
ТРЕТЯ - підшипник по d і ширині: 1- особливо легка; 2- легка; 3 - середня: 4- важка; 5- легка широка; 5 – порівняно 6 широка. ЧЕТВЕРТА - тип підшипника: 0 - радіальний кульковий однорядний; 1 - радіальний кульковий дворядний сферичний; 2 - радіальний кульковий з коротким циліндричними роликами: 3 - радіальний кульковий дворядний сферичний з бочкоподібними роликами: 4- голчастий: 5- радіальний із крученими роликами: 6 - радіально-упорний, кульковий: 7 - радіально-упорний роликовий конічний; 8 - упорний кульковий: 9 - радіально-упорний роликовий. П'ЯТА й ШОСТА - конструктивні особливості підшипників. СЬОМА - серія підшипників по ширині. Установлено наступні класи точності підшипників 0.6,5.4.2, Т – для кулькових і роликових радіальних і кулькових радіально-упорних. 0, 6, 5,4,2 -для упорних і упорно-радіальних. 0, 6х, 6, 5, 4, 2 - для роликових конічних. Додаткові класи точності підшипників: 8 і 7 нижче класу точності 0 для застосування за замовленням споживачів у невідповідальних вузлах. Клас точності вказується перед номером підшипника. 6-205 або по ІSО Р6-205 клас підшипника номер підшипника 3622 ДЕРЖСТАНДАРТ 5721-75. Дворядний сферичний радіальний роликовий підшипник серії діаметрів 6, серії ширини 0, із циліндричним отвором із d = 110мм. D =240, B=8O. Діаметри зовнішнього Dm і внутрішнього dm кілець підшипника приймається відповідно за основний Вал (l) і основний Отвір (L). Отже, посадка зовнішнього кільця з корпусом здійснюється в системі вала, внутрішнього з валом - у системі отвору. Спеціальних полів допусків для утворення посадок з підшипником немає, а виконується ДЕРЖСТАНДАРТ 25347-89. До валів й отворів (у корпусі), оброблюваним під посадки для з'єднання з підшипником, пред'являються певні вимоги за шорсткістю поверхні і геометричною формою циліндра. Так конусоподібність і овальність для класів точності 0 й 6 може становити не більш 0,5 допуску на розмір, а для посадок підшипників класів 4 й 5 < 0,05. 9.3 Особливості полів допуску підшипників кочення Поля допусків D і d підшипника кочення розташовані нижче нульової лінії. Таким чином, поле допуску D займає таке ж положення, як поле допуску основного вала, а поле допуску d в порівнянні з полем допуску основного отвору перевернено щодо нульової лінії. Поля допусків, по яких обробляють посадкові поверхні валів і отворів у корпусах у з’єднанні з полями допусків, установленими на D і d підшипників, утворять спеціальні посадки. Система допусків і посадок підшипників кочення заснована на системі допусків і посадок гладких циліндричних поверхонь з деякими особливостями: а) значення граничних відхилень на D і d залежать тільки від класу точності підшипників і не залежить від характеру з’єднання підшипника з корпусами і валами (таблиця 1). Таблиця 1
Оптимальними полями допусків розмірів деталей, що з’єднуються з підшипниками кочення, вважаються ті, котрі забезпечують найменші натяги і зазори. Рекомендується: Вибираючи поле допусків для розмірів, рекомендують кільцю, що обертається разом з деталлю (валом, корпусом), за допомогою посадки забезпечувати нерухомість з'єднання, а кільцю, що не обертається – рухливість з'єднання. Це забезпечує рівномірність зносу направляючих доріжок унаслідок часткового провертання нерухомого кільця в напрямку руху його рухливого кільця і тіл кочення (кульок, роликів) (таблиця 2, 3, 4, 5). Наприклад: Рис. 1 Підшипниковий вузол 9.4 Типи навантаження підшипників кочення При виборі посадок по приєднувальних поверхнях підшипників ураховують величину й напрямок діючих на підшипник навантажень, частоту обертання, тип підшипника, його температуру, умови монтажу і вид навантаження, що залежить від того, обертається чи ні кільце щодо радіального навантаження. Навантаження може бути місцевим, циркуляційним і коливальним. Кільце випробовує місцеве навантаження, якщо воно щодо радіального навантаження не обертається, а навантаження сприймає лише певна ділянка доріжки кочення цього кільця - у цьому випадку посадка призначається із зазором. При циркуляційному навантаженні кільця радіальне навантаження щодо кільця (або кільце щодо навантаження) обертається. Тіла кочення в процесі обертання передають сприйману ними радіальне навантаження доріжці кочення послідовно по всій окружності. Посадка призначається послідовно. При коливальному навантаженні на кільце одночасно діють постійна по напрямку сила і обертова сила. Характер навантаження, прикладеної до кільця, у кожен момент часу визначається рівнодіючої цих сил, а посадка вибирається із числа щільно рухливих. При обертовому валу з'єднання внутрішнього кільця підшипника повинне бути нерухомим, а по зовнішньому діаметрі підшипника можливий невеликий зазор. Якщо вал нерухомий, а обертається корпус із зовнішнім кільцем підшипника, то нерухома посадка повинна бути за зовнішнім діаметром підшипника, а за внутрішнім діаметром підшипника може бути і невеликий зазор із валом. Таблиця 2 Рекомендовані поля допусків валів та отворів корпусів для підшипників кочення з циркуляційно-навантаженим кільцем
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 |
ИНТЕРЕСНОЕ | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|