Практика на молочному заводі

сичугової або кислотно-сичугової коагуляції. Сироватка, що виділяється

містить молочний цукор, сироваткові вивірки, жир і мінеральної солі.

Основною хибою традиційного засобу виробництва є трудність регулювання

вологості і кислотності продукту, оскільки ці показники залежать від цілого

ряду чинників. Одержання значної кількості сироватки призводить до зниження

виходу готового продукту, тому що в сироватку переходить частина білків і

жиру вихідної сировини.

Технологічний процес виробництва натуральних сирів традиційним засобом

включає такі операції: приймання молока; проміжне збереження; підігрівши;

очищення і нормалізацію; пастеризацію; охолодження і дозрівання; підігрівши

молока; внесення закваски, хлористого кальцію і сичугового ферменту;

згортання молока; опрацювання згустку; формування сиру; самопресування і

пресування сиру; його соління і дозрівання.

Загальними операціями у виробництві всіх груп сирів є технологічні

операції по підготуванню молока до згортання. Деякі особливості мають місце

тільки при нормалізації, пастеризації і дозріванні молока.

Ціль нормалізації молока в сироварінні полягає в одержанні визначеного

співвідношення між жиром і сухим залишком сиру, що називається жирністю

сиру в сухій речовині. Така жирність прийнята за стандартний розмір, тому

що в процесі дозрівання сиру не змінюється. Утримання жиру в сухій речовині

сиру залежить в основному від співвідношення жиру і вивірки в

нормалізованої суміші, ступеня використання цих компонентів, співвідношення

між казеїном і сироватковими вивірками, а також від утримання солі. Тому в

залежності від складу молока необхідно підбирати визначену жирність суміші

для виробітки сиру.

При виробництві сирів молоко пастеризується при 71-72 °С із витримкою

20-25 с. У випадку високої бактеріальної осемененності припускається

підвищувати температуру до 74-76 °С.

При більш високих температурах відбувається денатурація сироваткових

білків, що, адсорбуючись на казеїнових частинках, погіршують їхню взаємодію

із сичуговим ферментом, і одержуваний згусток прочніше утримує сироватку. У

результаті буде потрібно більше часу для утворення й опрацювання згустку.

При виробництві сирів, що мають підвищену вологість, можна застосувати

більш високий режим пастеризації (80 - 86 °С із витримкою 20-25 с), що буде

сприяти підвищенню виходу сиру в результаті утримання в згустку

денатурованих сироваткових білків.

Пастеризацію звичайно сполучають із дезодорацією з метою одержання

сиру високої якості. Після пастеризації молоко піддається дозріванню для

підвищення його кислотності на 1- 5 °Т і збільшення розчинності солей

кальцію. Це необхідно для одержання більш тривкого сичугового згустку і

поліпшення умов для розвитку молочнокислих мікроорганізмів. Якщо молоко має

вже необхідну кислотність, те його переробляють без дозрівання або піддають

дозріванню тільки частина молока в кількості 25-30%.

Дозріванню може піддаватися сире і пастеризоване молоко. Для

дозрівання сирого молока використовують тільки молоко першого сорту. Після

очищення на молоковідчищувачах воно охолоджується до 8-10 °С і піддається

дозріванню протягом 10-14 ч. Проте в сирому молоку можуть розвиватися

психрофільні мікроорганізми й інша стороння мікрофлора, що може надалі

вплинути на якість продукту. Тому дозріванню бажано піддавати пастеризоване

молоко, що прохолоджують, вносять закваску в кількості 0,1-0,3% і

спрямовують на дозрівання. Після дозрівання молоко заквашують закваскою,

доза і склад якої залежать від виду вироблюваного сиру. Основною

мікрофлорою заквасок для сир є молочнокислі стрептококи і палички, для

окремих груп сирів також використовують пропіоново-кислі мікроорганізми,

культурні цвілі і бактерії сирного слизу. Доза закваски звичайно складає

0,3-3% маси нормалізованого молока.

Згортання молока сичуговим ферментом є специфічною операцією у

виробництві сирів.

Перед згортанням у молоко добавляються закваска, хлорид кальцію і

сичуговий фермент. Хлорид кальцію вносять із метою збільшення кількості

розчинних солей кальцію, тому що їхня хиба призводить до утворення пухкого

згустку. Звичайно використовується доза хлориду кальцію 10-40 р сухої солі

на 100 л молока. Середня доза сичугового ферменту складає 2-2,5 р ферменту

на 100 л молока.

Фермент вносять у молоко у виді 1-2, 5%-ного розчину, приготовленого

на воді або кислої освітленої пастеризованої, сироватці. Кислотність

сироватки повинна складати 60-70 °Т. При розчиненні ферменту температура

кислої сироватки повинна бути 35-40 °С, а води 25—35 °С. Більш високі

температури знижують активність ферменту. Розчини ферменту, приготовлені на

кислій сироватці, можна берегти протягом доби, а приготовлені на воді - не

більш 2-3 ч, при більш тривалому збереженні активність ферменту знижується.

Згортання молока здійснюється при температурі, оптимальної для

розвитку мезофільної молочнокислої мікрофлори, тому що при подальшому

опрацюванні згустку дуже важливим чинником є його кислотність, що

обумовлюється молочнокислим шумуванням. Температура згортання молока

приймається 30 - 35 °С.

Готовність сичугового згустку оцінюють по тривалості згортання і

щільності згустку. При розрізуванні готового згустку утворюється рівний

розкол і виділяється прозора зеленувата сироватка. Тривалість згортання для

різноманітних груп сирів приймається від 15-30 до 40-60 mhh.

При опрацюванні згустку ринуться одержати сирну масу з визначеними

вологістю і кислотністю. Вологість сирної маси в процесі опрацювання

зменшується в результаті виділення сироватки, що обумовлено складним фізико-

хімічним процесом - синерезисом.

Цей процес являє собою поступовий стиск білкового згустку в результаті

збільшення зв'язків між білковими частинками.

Опрацювання згустку включає розрізання, постановку, вимішування, друге

нагрівання й обсушку зерна.

Розрізка згустку являє собою здрібнювання згустку за допомогою

спеціальних механічних ножів-мішалок, що крають елементами яких служить

тонкий дріт або тонкі платівки з нержавіючої сталі. Відстань між ріжучими

елементами складає 7-8 або 10-12 мм. У результаті розрізки згусток

дробиться на кубики, розмір яких залежить від відстані між ріжучими

елементами. При розрізці збільшується питома поверхня згустку, що сприяє

швидкому виділенню сироватки. Після розрізки згустку зливають до 30%

сироватки.

Постановка сирного зерна полягає надалі роздрібненні згустку до

визначеного розміру окремих шматочків згустку, що називають сирним зерном.

Розмір зерна одержують тим менше, чим нижче потрібно одержати вологість

готового сиру. Необхідно домогтися рівномірного по розмірі сирного зерна.

Таке зерно рівномірно обсихає. У випадку неправильної постановки утвориться

багато дрібних частинок згустку - “сирної пилюки”. Такі частинки при

відділенні сироватки віддаляться разом із сироваткою, що призводить до

зниження виходу сиру. Для запобігання утворення “сирної пилюки” ніжний

згусток необхідно дробити повільно, а тривкий - швидко. Для постановки

дрібного зерна потрібно більше часу. Звичайно тривалість постановки зерна

складає 10-20 хв.

Вимішування зерна перед другим нагріванням роблять із метою його

обсушки й ущільнення, а також розвитки молочнокислого процесу. При

вимішуванні обсяг сирного зерна скорочується, воно набуває округлої форми.

Кислотність сирного зерна і сироватки підвищується. Звичайно тривалість

цієї операції для різноманітних сирів складає 15-50 хв. Готовність сирного

зерна до другого нагрівання визначають шляхом стиски грудки з зерен у руці.

Готове зерно не продавлюється між пальцями.

Після вимішування зерна проводять його друге нагрівання, ціль якого -

прискорити виділення сироватки. Розрізняють режим низького другого

нагрівання, що відповідає температурі 38-42 °С, і високого другого

нагрівання - 47-60 °С.

Перед другим нагріванням сирного зерна видаляють сироватку (20-30%

маси молока). Для регулювання молочнокислого процесу припускається

проводити нагрівання шляхом додавання 5- 20% гарячої води, температура

котрої 65-75 °С. У результаті знижуються кислотність сироватки й утримання

молочного цукру у відпресованому сирі. При нагріванні сирного зерна

підвищується його клейкість і воно легко утворить грудки. Для попередження

комкування сирного зерна процес другого нагрівання проводять при постійному

вимішуванні сирного зерна. Якщо регулювання кислотності сироватки не

потрібно, те процес другого нагрівання здійснюють шляхом непрямого

нагрівання суміші сирного зерна і сироватки пар або гарячою водою.

Тривалість нагрівання до низької температури другого нагрівання 10-20 хв.,

а до високої температури другого нагрівання - 25-40 хв. і більш.

Після другого нагрівання сирного зерна проводять його обсушку,

домагаючись визначених вологості і кислотності. Зерно набуває округлої

форми і зменшується в розмірі. Клейкість зерна зменшується. Для одержання

високоякісного сиру необхідно правильно визначити закінчення обсушки. Якщо

зерно недостатньо оброблене, то сир робиться занадто м'яким і схильним до

взбучування. При пересушуванні зерна воно втрачає клейкість, сир погано

формується, повільно дозріває і має тверду консистенцію.

Готове зерно повинно бути пружним, при стиску в руці зерна повинні

утворювати грудку, що при легкому струшуванні повинне розламуватися, а при

розтиранні між долонями роз'єднуватися на окремі зерна. При пережовуванні

готового зерна відчувається хруст.

Одночасно з обсушкою для основних груп сирів рекомендується проводити

часткову посолку в зерні, що сприяє гідратації сирної маси і підвищує

вологість сиру. Це надалі стимулює ріст активної кислотності сиру. Для

проведення часткової посолки в зерні зливають сироватку, залишаючи

приблизно 30% її маси, і добавляють концентровану ропу. Доза солі береться

з розрахунку 200-300 або 300-700 р на 100 кг нормалізованого молока. Повна

посолка в зерні призводить до різкого гальмування молочнокислого процесу

неможливості росту шкідливої мікрофлори.

Після обсушки сирного зерна і часткової посолки починають формування

сиру, що являє собою процес об'єднання сирних зерен у моноліт. З'єднання

зерен досягається шляхом їхній злипання і видалення сироватки, що

знаходиться між зернами. Формування можна здійснювати декількома засобами:

із шару, наливом, насипом і викладанням неопрацьованого згустку у форми.

При формуванні насипом сироватка відокремлюється від зерна на

відокремлювачах сироватки і форми заповнюються зерном. У випадку формування

із шару і наливом міжзернового простору залишається заповненим сироваткою.

При формуванні насипом між зернами потрапляє значна кількість повітря і сир

робиться з “пустотним” малюнком, тобто на розтині сиру виявляється велика

кількість дрібних очок.

Формування викладанням неопрацьованого згустку у форми

використовується при виробництві сирів, для яких не потрібно опрацювання

згустку.

За формуванням сиру йде самопресування і пресування.

У процесі самопресування сир разом із формами перевертають, щоб його

ущільнення відбувалося однаково з нижньої і верхньої сторін. Тривалість

самопресування для сирів різних груп від 30-60 хв. до 3-18 год.

Пресуванню піддають сири при різноманітному тиску з метою подальшого

ущільнення сирної маси, видалення сироватки з міжзернового простору,

надання визначеної форми сиру й утворення добре замкнутого поверхневого

прошарку. Замикання поверхні сиру відбувається в результаті сильної

деформації сирних зерен у поверхневому прошарку сиру: зерна стають плоскими

і своєю поверхнею перекривають міжзернові канали. На сирі з замкнутою

поверхнею значно гірше розвиваються цвіль і інші мікроорганізми, що

потрапляють на поверхню з зовнішнього середовища. При поганому замиканні

поверхні цвіль може проникати по міжзерновим каналах усередину сиру, у

результаті якість продукту знижується.

Відпресований сир піддають солінню. У результаті соління сиру

регулюється розвиток мікроорганізмів у ньому, тому що підвищується

осмотичний тиск у водяній фракції сиру. Сіль є також смаковим компонентом,

а концентрація її впливає на гідрофільність білків сиру. При утриманні 1%

солі сирна маса зв'язує велику кількість вологи. З підвищенням утримання

солі гідрофільність білків знижується, що призводить до зниження вологості

сиру, і сир набуває тверду крихку консистенцію.

Розрізняють декілька засобів соління сиру: соління в ропі, соління

сухою сіллю, соління соляною гущавиною, соління в зерні.

Найбільше широко поширена соління в ропі, що здійснюється шляхом

занурення в нього окремих голівок сирів або контейнера із сирами. Місткість

контейнера звичайно складає 200-400 кг. Контейнери встановлюються в басейн

із ропою в один або два яруси. Підйом і опускання контейнера здійснюються

за допомогою тельфера, що пересувається по монорельсам, змонтованому над

басейном, або за допомогою пересувного мостового крана.

Соління сиру в ропі відбувається шляхом дифузії солі в сир і

проникнення ропи по капілярах сирної маси.

Температуру ропи звичайно підтримують у межах 8-12 °С. Тривалість

соління в ропі сирів різноманітних груп звичайно складає від 20 хв. до 8

діб.

З метою зниження бактеріального обсіменіння ропи він пастеризується

при 85-90 °С із подальшим охолодженням до 8-12 °С. Пастеризацію ропи

проводять не рідше 1 разу на місяць, а охолодження - щодня.

Соління сухою сіллю або соляною гущавиною застосовується рідко і

звичайно сполучиться з солінням у ропі. Метод здійснюється шляхом,

посипання або натирання сіллю поверхні сиру.

Відпресований і посолений сир піддається дозріванню, тобто витримці

при визначеному температурно-вологому режимі. У процесі дозрівання сиру під

дією ферментів мікрофлори й адсорбованого сичугового ферменту відбуваються

глибокі біохімічні перетворення, що обумовлюють його смак, пахощі,

структуру і цвіт.

Молочний цукор бродить молочнокислими і мікроорганізмами, що створюють

аромат, з утворенням молочної кислоти, ароматних речовин і вуглекислого

газу. Поряд із молочною кислотою утворяться в незначних кількостях інші

кислоти, наприклад оцтова, пропіонова і масляна.

Вивірки сиру піддаються протеолізу в результаті дії ферментів

молочнокислих мікроорганізмів, цвілей (у випадку їх використання) і

сичугового ферменту. Розпад вивірки відбувається за схемою: білок-

пептони–пептиди–дипептиди-амінокислоти.

Амінокислоти у свою чергу можуть перетворюватися в аміни, масні

кислоти, альдегіди, кетони і різноманітні гази (аміак, сірководень і т.д.).

Молочний жир у процесі дозрівання піддається гідролітичному розпаду

(ліполізу) і окислюванню під дією ферментів мікроорганізмів. Ліполіз жиру в

значній мірі має місце в сирах (рокфор, камамбер і ін.), що дозрівають за

участю культурних цвілей.

Цвілі виробляють активні ліпази, наявність яких призводить до ліполізу

жиру. У сирах, що дозрівають під дією молочнокислої мікрофлори, ліполіз

жиру має місце, але в значно меншому ступені. При ліполізі утворяться масні

кислоти, що надають сиру своєрідний гострий перцевий смак.

Активним регулятором біохімічних і мікробіологічних процесів у сирі є

молочна кислота. Найбільша кількість її накопичується на початку дозрівання

після бродіння цукру. У цей момент вага сирної маси знижується до 5,1-5,2.

При такій кислотності придушується ріст що газоутворює і іншої сторонньої

мікрофлори.

Кислотність сирної маси регулюється шляхом застосування різноманітних

заквасок і їхньої кількості, а також концентрацією цукру в сирі, від якого

залежить вихід молочної кислоти при молочнокислому шумуванні. Для зниження

утримання цукру частина сироватки в процесі другого нагрівання заміняють

пастеризованою водою. У процесі протеолізу утворяться лужні продукти і р

сиру поступово підвищується.

У процесі дозрівання сири потребують певного догляду, що полягає в

перевертанні сирів, мийці для видалення цвілі і нанесенні покриттів, що

перешкоджають розповсюдженню плісені й усушці сиру. Дозрівання сирів

здійснюється в холодних і теплих, а також у бродильних камерах, температура

в яких відповідно складає 10-12, 13-17 і 20-25 °С. У перші 10-20 діб

вологість у камерах підтримується на рівні 85-90%, а потім 80-85%. Сир

дозріває на стелажах або в контейнерах, покладених у 2-3 яруси.

Якість та асортимент продукції.

Контроль за якістю продукції, що випускається, і санітарно-

гігієнічним станом виробництва здійснюється хімічною і бактеріологічною

лабораторією заводу.

Лабораторія забезпечує добір проб, попередню обробку і підготовку їх

до аналізу, проведення аналізу проб інструментальними методами, фізико-

хімічний аналіз проб, мікро-біологічний контроль.

Встановлене устаткування дозволяє визначити показник якості

відповідно до діючого нормативно-технічною документацією.

Мікробіологічні дослідження сировини і готової продукції, а також

контроль санітарно-гігієнічного стану виробництва ведеться відповідно до

ДСТ 9225-78 "Молоко і молочні продукти, методи мікробіологічного

дослідження", хімічні реактиви для проведення хімічних і бактеріологічних

іспитів молочної продукції підбираються і купуються замовником відповідно

до вищевказаного ДСТ.

Закладене в технології устаткування, прийняті схеми технологічних

процесів, застосування перерахованих вище методів хімічного і

бактеріологічного контролю, а також дотримання санітарних правил дозволяє

виробляти продукцію відповідно до вимог Держстандарту на готову продукцію.

Фізичні (щільність), хімічні (зміст жиру, білків і ін.) і біохімічні

(кислотність, редуктазна проба) показники молока визначають у лабораторних

умовах. У домашніх умовах такий аналіз молока не виконується, тому що для

цього необхідні відповідні прилади, реактиви, а також спеціальна

(лаборантська) підготовка. Однак варто знати, які ж найважливіші показники,

по яких молоко характеризується при продажі його споживачам.

Один з головних прийомів при аналізі - це правильний добір середніх

проб молока, що надходять у лабораторії для аналізу.

Визначення чистоти молока. Чистоту молока, наявність у ньому

механічних домішок визначають фільтруванням. По закінченні фільтрування

фільтр, поклавши на лист папера, порівнюють з еталоном, щоб установити

групу чистоти. Відповідно ДО ДЕРЖСТАНДАРТУ 13264—70 молоко, доставлене

постачальником, відносять до 1 групи, якщо осад на фільтрі непомітний, до

II — злегка помітний і до III групи, якщо осад ясно помітний.

Кислотність молока. Кислотність молока при прийомі на заводі

визначається з кожної судини, фляги, відра й ін. По кислотності судять,

свіже молоко чи з підвищеною кислотністю.

Під кислотністю розуміють число мілілітрів 0,1 н. розчину лугу, яке

треба внести в 10 мл молока, щоб одержати нейтральну реакцію при індикаторі

фенолфталеїну. Кількість лугу потрібно помножити на 10, щоб виразити

Страницы: 1, 2, 3, 4