Правовое регулирование арендных отношений в Украине (ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРЕНДНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ)

монополістом)".[41]

Для забезпечення своєчасної підготовки проекту реструктуризації

розробляється план-графік проведення робіт реструктуризації підприємств,

котрий затверджується головою робочої групи.

В залежності від затверджених шляхів реорганізації підприємства і

пов'язаних з цим питань «галузева комісія готує:

• указ по центральному органу виконавчої влади відносно проведення

реструктуризації підприємства;

• проект рішення Кабінету Міністрів України про прийняття

відповідних заходів для вирішення питань реорганізації ( при

необхідності)".

Економічний стан підприємств, аналіз його фінансово-господарської

діяльності, оцінка потенційних можливостей підприємства проводиться на

основі наступних матеріалів за звітний період:

• аналіз фінансового стану підприємства;

• показники оцінки конкурентоздатної продукції, яка випускається,

(робіт, послуг);

• рівень виробничого і науково-технічного потенціалу, а також

прогресивності технологічних процесів;

• стан корпоративних зв'язків і збуту продукції;

• наявність кадрового потенціалу підприємства;

• структура заробітної плати;

• наявність соціальної інфраструктури підприємства;

• наявність незавершеного будівництва;

• оцінка виробничої діяльності підприємства вплив на економічну

ситуацію й зайнятість в регіоні;

- 65 -

• інша інформація, необхідність в якій може виникнути при вирішенні

цих питань .

За результатами аналізу робоча група робить висновки щодо ліквідації

підприємства шляхом здійснення або процедури банкрутства, або шляхом його

реконструкції. Реконструкції підприємства можуть забезпечити оптимально

підібрані організаційно-економічні методи:

• заміна керівництва підприємства;

• часткова або повна приватизація підприємства;

• часткове закриття підприємства;

• проведення процедури банкрутства;

• розділення великих підприємств на частки;

• відокремлення від підприємства непрофільних структурних

підрозділів;

• продаж частини основних фондів підприємства;

• конверсія, диверсифікація;

• підвищення якості продукції, що випускається (робіт, послуг);

• підвищення ефективності маркетингу;

• зменьшення витрат на виробництво;

• впровадження нових і прогресивних методів і форм управління;

• пошук Інвестицій І Інвесторів і т. ін.

Ці, а також і інші заходи можуть здійснюватися комплексно або окремо,

в залежності від певних форм реструктуризації.

У випадку проведення реструктуризації підприємство шляхом його

розділення розробляється бізнес-план нового підприємства. При цьому слід

використати бізнес-план, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України

"Про порядок надання фінансової допомоги підприємствам" від 19.09.1994р. №

645. За умовами проведення реструктуризації шляхом реорганізації державно-

- 66 -

го підприємства і "перетворення його структурних підрозділів в самостійні

підприємства необхідно попередньо пам'ятати, що:

• підрозділ є технологічно уособленою одиницею;

• підрозділ є часткою цілісного майнового комплексу;

• підрозділ самостійно виробляє продукцію;

• підрозділ займається діяльністю, яка не є профілюючою для даного

підприємства;

• підприємство щодо його підрозділів займає монопольне становище на

ринку".

У випадку перетворення структурних підрозділів підприємства в

самостійні підприємства, робоча група готує роздільні баланси нових

підприємств (юридичних осіб), розробляє їх устави і рекомендує на керуючих

посади конкретних осіб.

Галузева комісія з питань реструктуризації, при можливості проведення

реструктуризації підприємства центральним органом виконавчої влади,

розробляє проект наказу по центральному органу виконавчої влади, яким

затверджується рішення про проведення реструктуризації.

При неможливості реалізації проекту реструктуризації підприємства

центральним органом виконавчої влади, галузева комісія готує і представляє

у встановленому порядку рішення Кабінету Міністрів України щодо фінансової

підтримки. В такому випадку реструктуризація проводиться тільки після

прийняття відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Таким чином, на основі вищевикладеного, можна сказати , що

"реструктуризація передбачає:

• передачу об'єктів соціальної сфери на баланс міста, району;

• зміна форм власності шляхом корпоратизації або приватизації;

• розділення підприємства на самостійні фірми, котрі виробляють

різноманітну продукцію;

- 67 -

• перебудову системи стимулювання працюючих;

• розробку товарної політики, стратегії маркетингу і конкуренції;

• отримання інвестицій, створення спільних підприємств".

Головне в питанні реструктуризації - слід пам'ятати, що головна мета

міститься в тому, щоб підвищити ефективність роботи підприємства в умовах

ринкової економіки.

Державні підприємства групи "В" і "Г" належать перетворенню в

акціонерні товариства відкритого типу, приватизація яких здійснюється

шляхом продажу акцій. Підготовка до приватизації цих об'єктів різноманітна.

Перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство можна

здійснити шляхом корпоратизації у відповідності до Указу Президента України

"Про корпоратизацію підприємств" або шляхом приватизації у відповідності із

Законом України "Про приватизацію державного майна". Проведення підготовки

до роботи по вищевказаним напрямкам мас певні особливості.

Проведення корпоратизації регламентовано Указом Президента України

"Про корпоратизацію підприємства" і Положенням про порядок корпоратизації

підприємств. Засновниками з боку держави створених шляхом корпоратизаційних

акціонерних товариств є міністерства і відомства, підлеглі Кабінету Міністр

України, органи виконавчої влади, уповноважені управляти цим майном. І

передбачає особливий підхід відносно кількості операцій і "порядку

виконання підготовчих робіт по приватизації, а саме:

• формування переліку підприємств, які підлягають корпоратизації,

органами, уповноваженими управляти державним майном з подальшим

затвердженням Міністерством Економіки України;

• формування комісій по корпоратизації, до складу яких включаються

представники засновника;

• представники банківської установи, що обслуговує підприємство;

• представники органів приватизації;

- 68 -

• представники трудових колективів підприємства, яке корпоратизуєть-

ся;

• представники Антимонопольного комітету України (при корпоратизації

підприємства-монополіста);

• представники інших органів і організацій".

Склад комісії по корпоратизації затверджується засновниками в тижневий

термін.

Комісія в двомісячний термін із дня її затвердження розробляє і подає

засновникам акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу, який

підлягає корпоратизації і проект статуту відкритого акціонерного

товариства.

Далі робота проводиться у відповідності до Указу Президента України

"Про порядок підготовки до продажу акцій відкритих акціонерних товариств,

створених шляхом корпоратизації" від 18 березня 1994 року № 98:

. спостережливою радою розробляються і подаються засновникам відкритого

акціонерного товариства проекти планів розміщення акцій;

. у двотижневий термін із дня реєстрації у встановленому порядку випуску

акцій і інформації про їх випуск засновниками відкритого акціонерного

товариства подаються проекти планів розміщення акцій в органи

приватизації.

. органом приватизації в тижневий строк із дня отримання повідомлення про

реєстрацію випуску акцій приймаються інформації про їх випуск, а також

проекти планів розміщення акцій, рішення щодо продажу цих акцій і

затвердження планів їх подальшого розміщення.

. органами приватизації сповіщаються засновники відкритого акціонерного

товариства про прийняття вищевказаних рішень".

У відповідності до Закону України "Про приватизацію державного майна"

розглядання питань, пов'язаних з приватизацією, починається з аналізу її

правомочності відносно кожного підприємства, а також прийняття рішень про

приватизацію.

- 69 -

Комісія по приватизації на протязі двох місяців із дня затвердження її

складу подає в органи приватизації на затвердження проект плану

приватизації об'єкту, здійснює його оцінку і назначає ціну об'єкту

приватизації, розмір уставного фонду відкритого акціонерного товариства, а

також (при необхідності) дає рекомендації відносно реорганізації об`єкту.

Для забезпечення гласності і відкритості приватизації в роботі комісії

по приватизації можуть приймати участь народні депутати України у

відповідності до ст.13 Закону України "Про приватизацію державного майна".

4.8. Приватизація невеликих державних підприємств.

Приватизацію в Україні можна поділити на два основні види: велика

приватизація, правове регулювання якої розглядалося раніше, і мала

приватизація.

Великий, середній і малий бізнес є трьома китами будь-якої сучасної

ринкової економіки. Модель такої економіки повинна бути метою і результатом

трансформації ринкової економіки України. Особливе значення слід надавати

розвитку малого бізнесу, базуючись на позиції його фундаментальної і

специфічної ролі як у відсталій економіці, так і у економіці перехідного

періоду.

"У відсталій ринковій економіці малий бізнес займає 50-60% робочої

сили і є динамічним, гнучким, доступним і найбільш живучим сектором

економіки. В перехідній економіці його розвиток сприяє загальному

оздоровленню економіки, більшому наповненню ринку різноманітними товарами,

підвищує якість продукції, яка виробляється, розвиває здорову конкуренцію і

т.ін."

Одним з визначальних факторів інституціональних перетворень в Україні

є малий бізнес. Мала приватизація має велике значення у розвитку малого

бізнесу і формуванні ринкових структур. За станом на 1 січня 2000 року

прива-

- 70 -

тизовано 49442 малих підприємства, що складає більше 80% загальної

чисельності підприємств, що входять в дану групу.

Мала приватизація в Україні почалася у 1992 році. Ефективність її

оцінюється динамікою розвитку малого бізнесу в Україні. Але в Україні

склалося "звужене" поняття малої приватизації, яке зведено до акту

організаційно-правового оформлення роздержавлення власності. Це поняття

необхідно розширити, включити до нього період становлення і затвердження

приватизованих підприємств, а Фонду державного майна України надати

повноваження організації і проведення після приватизійної підтримки малих

підприємств.

Процес малої приватизації в Україні значно відрізняється від подібних

процесів в країнах Західної Європи. До основних відмінностей можна віднести

такі:

. виключно тривалі терміни проведення малої приватизації;

. різноманітність способів малої приватизації;

. надання першочерговості права викупу підприємств членам їх трудових

колективів.

Правовий механізм процесу малої приватизації регламентується Законом

України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (мала

приватизація)". Важливим положенням цього закону є те, що за бажанням

покупця будівлі можуть приватизовуватися спільно з розміщеними в них

об'єктами приватизації, якщо щодо цього немає прямих заборон органів

приватизації.

Висновки до Розділу 4: Приватизація проводиться як на Україні, так і в

країнах з ринковою економікою. Слід підкреслити, що будь-яке посилання на

світовий досвід приватизації вимагає зваженого підходу, т.п. по-перше,

механі-

- 71 -

зму масової приватизації в таких масштабах, як в Україні, в країнах з

традиційно ринковою економікою не існує, а по-друге, обсяги приватизації в

західних країнах і її темпи, у порівнянні з Україною, незначні.

У відповідності до діючого законодавства існують наступні "основні

принципи приватизації:

• законність;

• надання пільг при приватизації державного майна членам трудового

колективу того підприємства, яке приватизується;

• забезпечення соціального захисту і рівності прав всіх громадян

України в процесі приватизації;

• пріоритетні права громадян України при придбанні державного майна;

• безплатна передача частини державного майна кожному громадянину

України;

• приватизація державного майна на платній основі з використанням

приватизаційних паперів;

• дотримання антимонопольного законодавства;

• повне, сучасне і достовірне інформування громадян про всі дії

процесу приватизації;

• пріоритетні права трудових колективів на вибір форм власності і

придбання майна своїх підприємства.

Світовий досвід роздержавлення і приватизації свідчить, що

підприємства всіх форм власності можуть бути високоефективними і

конкурентноздатними, якщо вони функціонують в умовах конкуренції, "живуть"

за законами ринкової економіки, не розраховуючи на бюджетне фінансування і

різноманітні пільги.

Важливим елементом приватизації в Україні є кардинальне реформування

відносин власності і принципово якісна заміна на цих основах виробничих

- 72 -

відносин. Тому головне призначення приватизації міститься в ефективному

об'єднанні майна і власника.

Приватизація майна державних підприємств уявляє собою складний

соціально-економічний процес. Він торкається життєвих інтересів робітників

усіх напрямків і сфер діяльності. Тому для правильного визначення мети

приватизації, пріоритетів, цілеспрямованих обмежень, розробляються

Державна, республіканська (Автономна республіка Крим) і місцеві програми

приватизації.

Державна програма приватизації затверджується Верховною Радою України

по представленню Фонду державного майна України щорічно, не пізніше місяця,

який передує затвердженню державного бюджету, але до наступного нового

бюджетного року. Програма складається із задач на перший бюджетний рік і

прогнозами на два наступних роки.

- 73 -

РОЗДІЛ 5. ЛІЗИНГ ЯК РІЗНОВИД ОРЕНДИ

Лізинг (від англійського lease — оренда), як одна з прогресивних форм

забезпечення товаровиробників засобами виробництва, є порівняно новим видом

зобов'язань для нашої господарської системи. Як різновид оренди, лізингові

операції почали інтенсивно розвиватися в ряді країн (США, Японія, країни

Західної Європи) в період після другої світової війни. Сьогодні вони стали

невід'ємною частиною економіки у більшості промислове розвинутих країн та

багатьох країнах, що розвиваються.

Однією з причин повільного запровадження лізингу в нашій державі є

відсутність правових норм, покликаних регулювати ці суспільні відносини.

Щоправда, у ст. З Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 20

березня 1991 р. зазначається, що банки можуть виконувати, зокрема, таку

банківську операцію, як придбання за власні кошти засобів виробництва для

передачі їх в оренду (лізинг).

Деякі основні положення щодо регулювання лізингу є в нормах Цивільного

кодексу України, що регулюють відносини майнового найму (статті 256—272) та

у Законі України "Про оренду державного та комунального майна" від 14

березня 1995 р. Проте зазначені норми не враховують (отже і не

врегульовують) особливостей проведення лізингових операцій у їх різновидах,

вироблених господарською практикою економічно розвинутих держав.

Прогалини у правовому регулюванні лізингових операцій деякою мірою

заповнив Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28

грудня 1994 р. (в редакції від 22 травня 1997 р.), в якому подано

визначення понять "лізингова (орендна) операція", "оперативний лізинг

(оренда)", "фінансовий лізинг (оренда)" та "зворотний лізинг (оренда)".

Під лізинговою операцією цей закон розуміє господарську операцію

фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних

фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (оре-

- 74 -

ндарям) під відсоток та на визначений строк.

Лізингові операції за цим законом здійснюються у вигляді оперативного

лізингу, фінансового лізингу та зворотного лізингу.

Оперативний лізинг — це господарська операція фізичної чи юридичної

особи (орендодавця), що передбачає передачу орендареві права користування

основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з

обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення

строку дії лізингової угоди. Основні фонди, передані в оперативний лізинг,

залишаються у складі основних фондів орендодавця.

Оскільки при оперативному лізингу орендодавець не може амортизувати

всі витрати за рахунок надходжень від одного орендаря, в літературі цей вид

лізингу називається ще лізингом з неповною окупністю (ЛНО).

Фінансовий лізинг (лізинг з повною окупністю) — це господарська

операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем

на замовлення орендаря основних фондів з подальшою їх передачею у

користування орендареві на строк, що не перевищує строку повної

амортизації таких основних фондів, з обов'язковою передачею права власності

на такі основні фонди орендареві. Фінансовий лізинг є різновидом

фінансового кредиту, тому іноді він ще має назву інвестиційного лізингу.

Витрати орендодавця на купівлю об'єктів фінансового лізингу не включаються

до складу валових витрат або до складу основних фондів такого орендодавця.

Основні фонди, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу

основних фондів орендаря. В операціях фінансового лізингу на початкових

стадіях беруть участь три суб'єкти:

• виробник або продавець устаткування, який, уклавши угоду купівлі-

продажу або поставки, втрачає право власності (право повного господарського

відання) на це устаткування;

• орендодавець (лізингова компанія), який укладає договір

купівлі-продажу (поставки) з виробником і стає власником устаткування;

- 75 -

• орендар, який отримує майно у володіння та користування і здійснює

орендні платежі.

Це традиційна і найпоширеніша з точки зору техніки її проведення

лізингова операція, яку повністю фінансує орендодавець, і тому її називають

прямою лізинговою операцією (прямим лізингом). Разом з тим у комерційній

практиці використовується непрямий лізинг, коли до кола суб'єктів, що

беруть участь у такій операції, залучається банк, що фінансує угоду. При

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8