Дипломная работа: Національна депозитарна система України

Сутність порушення

Міра відповідальності

Примітка

1

2

3

4

Склад, порядок і строки розкриття на фондовому ринку регулярної, особливої інформації та інформації про іпотечні цінні папери емітентами цінних паперів та подання її до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – Державна комісія) регулюються Положенням про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 р. № 1591, зареєстрованим у Мін'юсті України 05.02.2007 р. за № 97/13364 (за текстом – Положення № 1591).

Фондова біржа зобов'язана оприлюднювати та надавати Державній комісії інформацію про:

перелік торговців цінними паперами, допущених до укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів на фондовій біржі;

перелік цінних паперів, які пройшли процедуру лістингу;

обсяг торгівлі цінними паперами (кількість цінних паперів, загальну вартість укладених договорів, курс цінних паперів щодо кожного емітента окремо) за період, установлений Державною комісією (ст. 23 Закону України від 23.02.2006 р. № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок», за текстом – Закон № 3480-IV)

Неподання, подання не в повному обсязі інформації та/або подання недостовірної інформації до Державної комісії

(п. 7 ст. 11 Закону України від 30.10.96 р. № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», за текстом – Закон № 448/96-ВР)

Фінансові санкції у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, – в розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 7 ст. 11 Закону № 448/96-ВР)

Не пізніше ніж за один місяць від дати отримання емітентом у Державній комісії свідоцтва про реєстрацію випуску іменних акцій в документарній формі існування реєстроутримувач за розпорядженням емітента на підставі копії свідоцтва про реєстрацію випуску акцій повинен:

у разі реєстрації першого випуску іменних акцій сформувати систему реєстру власників іменних цінних паперів емітента;

у разі реєстрації випуску іменних акцій, що надають їх власникам права, однакові з правами за раніше випущеними акціями, доповнити існуючу систему з урахуванням останнього випуску та внести до неї інформацію про результати розміщення цього випуску.

Формування системи реєстру власників іменних цінних паперів за іншими видами іменних цінних паперів (не за акціями) здійснюється реєстроутримувачем після реєстрації випуску цінних паперів за розпорядженням емітента на підставі документа про реєстрацію випуску (р. VI Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 р. № 1000, зареєстрованого у Мін'юсті України 22.01.2007 р. за № 49/13316, за текстом – Положення № 1000).

Усі зміни до системи реєстру або надання інформації про її стан реєстроутримувач здійснює на підставі письмових розпоряджень або запитів від імені осіб, які мають на це право:

емітента;

зареєстрованих осіб;

органів державної влади в межах їх повноважень.

Крім письмового розпорядження (запиту) реєстроутримувачу повинні бути подані інші визначені в цьому розділі документи, необхідні для здійснення окремих операцій в системі реєстру (р. VII Положення № 1000)

Порушення емітентом чи професійним учасником ринку цінних паперів порядку ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів, що призвело до втрати системи реєстру (її частини), а також ухилення від внесення змін або внесення заздалегідь недостовірних змін до системи реєстру або до системи депозитарного обліку (п. 9 ст. 11 Закону № 448/96-ВР)

Фінансові санкції у розмірі від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 9 ст. 11 Закону № 448/96-ВР)

Діяльність із ведення реєстру власників іменних цінних паперів – збір, фіксація, опрацювання, зберігання та надання даних, які складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів і власників. Реєстр власників іменних цінних паперів (далі – реєстр) – перелік станом на певну дату власників та номінальних утримувачів іменних цінних паперів, які обліковуються на їх особових рахунках, що є складовою системи реєстру та дає змогу ідентифікувати цих власників, кількість, номінальну вартість і вид належних їм іменних цінних паперів;

система реєстру власників іменних цінних паперів (далі – система реєстру) – сукупність даних, що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у цій системі власників, номінальних утримувачів та емітента, а також іменних цінних паперів, зареєстрованих на їх ім'я, облік усіх змін інформації щодо вищезазначених осіб та цінних паперів, одержання та надання інформації цим особам і складання реєстру (р. I Положення № 1000)

Емітент іменних цінних паперів ведення реєстру власників випущених ним цінних паперів має право доручити реєстратору шляхом укладення договору на ведення реєстру. Передача системи реєстру оформлюється актом приймання-передавання. Реєстратор здійснює ведення системи реєстру з моменту підписання сторонами зазначеного акта. Акт приймання-передавання підписується уповноваженою особою емітента, уповноваженою особою реєстроутримувача та містить печатки зазначених юридичних осіб.

Рішення про передачу ведення реєстру приймається загальними зборами емітента. Умови договору на ведення реєстру затверджуються загальними зборами або спостережною (наглядовою) радою у порядку, визначеному статутом емітента. До моменту передачі реєстру відповідному реєстратору емітент і керівник виконавчого органу несуть відповідальність за:

своєчасне формування системи реєстру;

несвоєчасне призначення реєстратора;

передачу йому ведення реєстру від попереднього реєстратора.

Забезпечення ведення реєстру реєстратором здійснюється відповідно до договору між ними за наявності рішення загальних зборів (виписки з протоколу).

Якщо у визначений термін рішення про передачу ведення реєстру новому реєстроутримувачу не може бути прийнято загальними зборами акціонерів, виконавчий орган емітента (правління) за погодженням із спостережною радою (за її наявності) приймає рішення про обрання тимчасового реєстроутримувача та передачу йому ведення реєстру на строк до прийняття рішення про обрання нового реєстроутримувача на найближчих загальних зборах, але не пізніше ніж у двомісячний термін.

Рішення про обрання тимчасового реєстроутримувача та передачу йому ведення реєстру можливе лише в разі:

перевищення максимальної кількості власників іменних цінних паперів для організації самостійного ведення реєстру емітентом;

неможливості ведення реєстру – за рішенням суду; у зв'язку з прийняттям відповідним органом управління реєстратора рішення про припинення діяльності щодо ведення реєстрів, у тому числі при закінченні строку дії ліцензії реєстратора без отримання нової ліцензії; у зв'язку з анулюванням дії ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку – депозитарної діяльності, а саме діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів за постановою про накладання санкції за правопорушення на ринку цінних паперів або рішенням Державної комісії;

розірвання в односторонньому порядку з боку реєстратора договору щодо ведення реєстру.

В інших випадках забороняється приймати систему реєстру і здійснювати діяльність з ведення реєстру (п. 2 р. I Положення № 1000)

Порушення емітентом порядку прийняття рішення про передачу ведення реєстру та/або порядку передачі ведення реєстру (п. 10 ст. 11 Закону № 448/96-ВР)

Фінансові санкції у розмірі від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із зупиненням перереєстрації прав власності на цінні папери такого емітента (п. 10 ст. 11 Закону № 448/96-ВР)

Реєстроутримувач – емітент, що має ліцензію на ведення реєстру власників випущених ним іменних цінних паперів, або реєстратор, зберігач активів інституту спільного інвестування, або компанія з управління активами корпоративного інвестиційного фонду відкритого типу;

розміщення цінних паперів – відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником (р. I Положення № 1000)

Маніпулювання ринком, використання інсайдерської інформації при здійсненні угод з цінними паперами є недобросовісною практикою ведення бізнесу на фондовому ринку. Метою такого ведення бізнесу може також бути здійснення фінансових операцій, спрямованих на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Так, безпідставне підвищення (зниження) цін з подальшим продажем (купівлею) цінних паперів, укладання договорів купівлі-продажу акцій без перереєстрації прав власності можуть бути використані в кримінальних схемах з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації (відмиванню доходів), яка може складатися з матеріальної власності чи власності, вираженої в правах, або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких доходів (Концепція запобігання маніпулюванню ринком цінних паперів, нечесній торговій практиці і порушенню етики професійної діяльності на фондовому ринку, затверджена Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 14.01.2003 р. № 21, за текстом – Концепція № 21)

Маніпулювання цінами під час здійснення операцій з цінними паперами (п. 11 ст. 11 Закону № 448/96-ВР)

Фінансові санкції у розмірі від десяти до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до 150 % прибутку (надходжень), одержаних в результаті цих дій (п. 11 ст. 11 Закону № 448/96-ВР)

Маніпулювання – навмисні або добровільні дії, спрямовані на оману або зловживання довірою (шахрайство) щодо учасників ринку цінних паперів, шляхом установлення контролю за цінами або здійснення штучного впливу на вартість цінних паперів.

Маніпулювання ринком цінних паперів включає купівлю та продаж цінного паперу для створення оманливої уяви активної торгівлі або надання недостовірної інформації про цінні папери емітента, ціни на цінні папери (включаючи інформацію, наведену в рекламі) з метою підвищення або зниження цін, щоб спонукати інших учасників ринку до купівлі або продажу цінного папера, що призводить до цілеспрямованої зміни курсової ціни цінного папера (Концепція № 21)

Інсайдерська інформація – будь-яка неоприлюднена інформація про емітента, його цінні папери або правочини щодо них, оприлюднення якої може суттєво вплинути на вартість цінних паперів.

Інформація щодо оцінки вартості цінних паперів та/або фінансово-господарського стану емітента, якщо вона отримана виключно на підставі оприлюдненої інформації або інформації з інших публічних джерел, не заборонених законодавством, не є інсайдерською інформацією.

Інсайдеру забороняється:

вчиняти з використанням інсайдерської інформації на власну користь або на користь інших осіб правочини, спрямовані на придбання або відчуження цінних паперів, яких стосується інсайдерська інформація, до моменту оприлюднення такої інформації; передавати інсайдерську інформацію або надавати доступ до неї іншим особам, крім розкриття інформації в межах виконання професійних, трудових або службових обов'язків та в інших випадках, передбачених законодавством;

давати будь-якій особі рекомендації з придбання або відчуження цінних паперів, щодо яких він володіє інсайдерською інформацією, до моменту оприлюднення такої інформації.

Порядок розкриття інсайдерської інформації встановлюється нормативно-правовими актами Державної комісії.

Професійні учасники ринку цінних паперів повинні повідомити Державну комісію про операції з цінними паперами у разі, коли є підозра про те, що під час здійснення таких операцій використовується або може використовуватись інсайдерська інформація.

Зазначене поширюється також на осіб, які не є інсайдерами, але володіють інсайдерською інформацією і знають чи повинні знати, що ця інформація надійшла від інсайдера.

Відповідальність за протиправне використання інсайдерської інформації встановлюється законом (статті 44, 45 Закону № 3480-IV)

Незаконне використання інсайдерської інформації (п. 12 ст. 11 Закону № 448/96-ВР)

У розмірі від десяти до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до 150 % прибутку (надходжень), одержаних в результаті цих дій (п. 12 ст. 11 Закону № 448/96-ВР)

Інсайдер – особа, яка має доступ до інсайдерської інформації завдяки тому, що вона є:

власником понад 10 % голосуючих акцій емітента або часток (паїв) у статутному фонді, які мають контроль над емітентом;

посадовою особою емітента;

особою, яка мала доступ до інсайдерської інформації у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків або договірних зобов'язань незалежно від наявності прямих відносин з емітентом, зокрема: юридичною особою, яка перебуває з емітентом у договірних відносинах або прямо чи опосередковано – у відносинах контролю; фізичною особою, яка перебуває з емітентом або юридичною чи фізичною особою, пов'язаними з емітентом договірними відносинами або відносинами контролю, у трудових чи договірних відносинах, або прямо чи опосередковано – у відносинах контролю; державним службовцем; фізичною або юридичною особою, яка перебуває у трудових чи договірних відносинах, або прямо чи опосередковано – у відносинах контролю з особами, які мають намір придбати цінні папери емітента (Концепція № 21)

Крім застосування фінансових санкцій за правопорушення, зазначені у ст. 11 Закону № 448/96-ВР, Державна комісія може зупиняти або анулювати ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, яку було видано такому професійному учаснику фондового ринку. Крім застосування фінансових санкцій за правопорушення, зазначені у ст. 11 Закону № 448/96-ВР, Державна комісія може анулювати свідоцтво про реєстрацію об'єднання як саморегулівної організації фондового ринку, яке було видано такому об'єднанню. Рішення Комісії про накладення штрафу може бути оскаржено в суді. Штрафи, накладені Державною комісією, стягуються у судовому порядку. Про накладення штрафів на комерційні банки Комісія інформує Нацбанк України у триденний термін. Штрафи, передбачені ст. 11 Закону № 448/96-ВР, накладаються головою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, членом Комісії, начальником відповідного територіального органу або за його письмовим дорученням – його заступником після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення. Про вчинення правопорушення, зазначеного у ст. 11, уповноваженою особою цієї Комісії, яка його виявила, складається акт, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи та документами стосовно справи протягом трьох робочих днів передається посадовій особі, яка має право накладати штраф. Якщо під час проведення перевірки уповноваженою особою Державної комісії було вилучено документи, які підтверджують факт порушення, до акта про правопорушення додаються копії цих документів та копія протоколу про вилучення цих документів. Вилучення на строк до трьох робочих днів документів, які підтверджують факт правопорушення, проводиться з обов'язковим складанням протоколу, в якому зазначаються дата його складання, прізвище та посада особи, яка провела вилучення, повний перелік вилучених документів та день, у який ці документи відповідно до Закону № 448/96-ВР мають бути повернуті. Протокол підписує уповноважена особа Комісії, яка провела вилучення. Представнику юридичної особи, документи якої було вилучено, після закінчення перевірки і вилучення документів надається копія протоколу про вилучення. Посадова особа Державної комісії приймає рішення про накладення штрафу протягом десяти робочих днів після отримання документів, зазначених у частині другій ст. 11 Закону № 448/96-ВР. Рішення про накладення штрафу оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено штраф, та банківській установі, в якій відкрито поточний рахунок цієї юридичної особи. [10]