Дипломная работа: Національна депозитарна система України

Рішення про передачу ведення тимчасового реєстру акціонерів до проведення перших загальних зборів приватизованого підприємства і до розміщення не менше 60 відсотків акцій для підприємств, що знаходяться в процесі приватизації, приймається правлінням підприємства, що приватизується. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, будь-які інші органи державної влади, а також юридичні та фізичні особи не можуть приймати рішення обов'язкового чи рекомендаційного характеру щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, забезпечення ведення таких реєстрів чи їх розподілу, що суперечать частині другій цієї статті. Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів передбачає облік та зберігання протягом певних строків інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Підставою для внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів є документи, згідно з якими переходить право власності на відповідні іменні цінні папери.

Реєстратор зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати прийняття документів у порядку, визначеному Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів або надати мотивовану відповідь про відмову у внесенні таких змін. Реєстратор зобов'язаний на вимогу власника цінних паперів або його представника, а також номінального утримувача надати виписку з реєстру власників іменних цінних паперів. Власник або його представник чи номінальний утримувач не мають права вимагати включення до виписки інформації, що виходить за межі компетенції реєстратора, у тому числі інформації про інших власників та кількість цінних паперів, які їм належать. Відомості про номінального утримувача підлягають внесенню у реєстр власників іменних цінних паперів на підставі відповідного доручення, якщо право зберігача або депозитарію виступати номінальним утримувачем не передбачено договором про відкриття рахунку у цінних паперах або депозитарним договором.

Внесення номінального утримувача в реєстр власників іменних цінних паперів, а також перереєстрація цінних паперів на іншого номінального утримувача не означає, що право власності на цінні папери переходить до номінального утримувача.

Операції з цінними паперами, що здійснюються між депонентами одного номінального утримувача, не відображаються у реєстрі власників іменних цінних паперів.

Для складання реєстру власників іменних цінних паперів на обумовлену дату для виконання зобов'язань емітента номінальний утримувач повинен надати реєстратору список усіх власників. [6]

 

1.3 Сучасний стан законодавства, що регламентує діяльність Національної депозитарної системи

Правові засади функціонування Національної депозитарної системи визначено Концепцією функціонування і розвитку фондового ринку в Україні. Склад, структуру та порядок функціонування Національної депозитарної системи визначено Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".

Проблема розвитку Національної депозитарної системи України (НДСУ) набула значної актуальності у сучасний період. Зміст проблеми міститься у необхідності системної розбудови функціональних елементів НДСУ на основі сучасних інформаційних та фінансових технологій, спроможних забезпечити обслуговування операцій з цінними паперами та похідними цінними паперами (деривативами) в умовах інтеграції та глобалізації ринків цінних паперів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2004 р. № 1707 була затверджена Державна програма розвитку Національної депозитарної системи (НДСУ), реалізація якої була покладена на Національний депозитарій України.

Програма спрямована на створення сучасної Національної депозитарної системи, здатної забезпечити обслуговування операцій з цінними паперами в умовах інтеграції й глобалізації ринків цінних паперів, як на національному, так і на міжнародному рівні.

Виконання Програми передбачається в три етапи.

І етап (січень 2004 - грудень 2005):

1) завершення формування Національного депозитарію України як центрального інституту Національної депозитарної системи України, зокрема, створення підрозділів Національного депозитарію, які виконуватимуть функції ведення центрального реєстру власників іменних цінних паперів, центрального сховища документарних цінних паперів та архівних документів, центральної розрахунково-клірингової палати, створення національної інформаційної мережі та системи передачі даних (НІМ СПД) щодо угод з цінними паперами;

2) законодавче впорядкування складу прямих учасників Національної депозитарної системи, зокрема визначення бірж прямими учасниками НДСУ, завершення формування прозорої інфраструктури ринку цінних паперів і деривативів;

3) уніфікація обліку цінних паперів, розміщення цінних паперів, їх обігу та реалізації прав за цінними паперами;

4) створення облікової та клірингової підсистем Національного депозитарію України для обслуговування обігу цінних паперів та інших фінансових інструментів.

ІІ етап (січень 2006 - грудень 2007):

1) підвищення ефективності функціонування прямих учасників Національної депозитарної системи шляхом приведення депозитарної діяльності у відповідність до міжнародних норм;

2) підключення прямих учасників Національної депозитарної системи (депозитаріїв, зберігачів, реєстраторів) та організаторів торгівлі (бірж та позабіржових торговельних систем) до обслуговування відповідними центральними інститутами Національної депозитарної системи (центральним реєстром, центральним сховищем, центральною розрахунково-кліринговою палатою).

ІІІ етап (січень 2008 - грудень 2010):

1) забезпечення доступу учасників ринку капіталу до послуг прямих учасників Національної депозитарної системи;

2) інтеграція Національної депозитарної системи України до регіональних та глобальних ринків капіталу.

Очікуваними результатами виконання Програми мають стати:

1) створення централізованої системи депозитарних установ, які забезпечують якісну реєстрацію та обслуговування корпоративних та інших прав інвесторів та хеджерів, що посвідчуються цінними паперами, деривативами, та забезпечують відповідні розрахунки, а також інтеграцію національного ринку цінних паперів до міжнародних фінансових ринків;

2) підвищення ефективності та зменшення технологічних ризиків функціонування організованих ринків, що забезпечуватиме підприємствам можливість отримання ними на ринкових умовах довгострокових фінансових інвестицій, сировинних, енергетичних та інших ресурсів виробництва, право на отримання яких підтверджено цінними паперами або деривативами;

3) забезпечення процесу корпоративного управління прозорою та ефективною системою реєстрації права власності на корпоративні права, посвідчені цінними паперами, і, як наслідок, покращення інвестиційного клімату в Україні, сприяння розвитку інвестиційної активності населення, розширення асортименту та якості фінансових послуг та розвитку фінансових установ, у тому числі системи недержавного пенсійного забезпечення, страхування, хеджування ризиків та інститутів спільного інвестування;

4) інтеграція вітчизняного ринку цінних паперів до регіональних та світових ринків капіталу.[7]

Розділ 2. Правове регулювання діяльності реєстраторів власників іменних цінних паперів

 

2.1 Ліцензування професійної діяльності реєстратора власників іменних цінних паперів

Відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"[8], діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів (ІЦБ) підлягає ліцензуванню. Відповідно до Ліцензійних умов, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України (ДКЦПФР) № 348 від 26 травня 2006, здійснювати діяльність реєстратора дозволено тільки юридичним особам, створеним відповідно до Закону України "Про господарські товариства". Ведення реєстру власників ІЦБ повинно бути передбачено їх статутними документами; при цьому цей вид діяльності повинен бути виключним видом діяльності підприємства і може поєднуватися тільки з депозитарною діяльністю. При підготовці документів важливо враховувати вимоги і обмеження, що висуваються до складу учасників, і при необхідності "відкоригувати його". Так, органи державної влади, центри сертифікатних аукціонів і їх правонаступники не можуть бути засновниками (учасниками) реєстратора. Якщо засновником або учасником реєстратора виступає професійний учасник фондового ринку, розмір його частки не може перевищувати 10% статутного капіталу. Крім того, реєстратор і його учасники не можуть прямо чи опосередковано володіти акціями емітента, реєстр власників ІЦБ якого буде вести цей реєстратор. Якщо реєстратор заснований у формі акціонерного товариства, він не має права вести власний реєстр акцій. Що стосується розміру мінімального сплаченого статутного капіталу реєстратора, то на момент подачі заяви про отримання ліцензії він не може бути менше 60 тис. грн, у тому числі 30 тис. за рахунок грошових коштів. З цією метою заявник подає аудиторський висновок про оплату статутного капіталу. Крім того, на момент подачі заяви, засновники (учасники) також повинні підтвердити наявність коштів для оплати внесків до статутного капіталу, а розмір власного статутного капіталу кожного з них повинен бути не менше розміру зареєстрованого статутного капіталу, що підтверджується аудиторським висновком. Відповідно до Ліцензійних умов реєстратор повинен здійснювати свою діяльність за адресою, вказаною у його свідоцтві про держреєстрацію (крім філії або іншого відокремленого підрозділу), а приміщення, в якому реєстратор планує здійснювати свою діяльність, повинно відповідати певним вимогам. Воно має бути повністю відділене від приміщень інших осіб (мати окремий вхід) і складатися з: операційного залу, приміщення, в якому здійснюється робота реєстратора зі своїми клієнтами, та архіву. Операційний зал, у якому встановлена комп'ютерна техніка, повинен бути надійно захищений від несанкціонованого доступу, обладнаний охоронною та протипожежною сигналізацією. В архіві, де зберігаються дані системи реєстру як в документальній формі, так і у формі записів в електронних базах даних, повинна бути забезпечена надійна захист від втрати даних. Для зберігання бланків сертифікатів у будь-якому з вищевказаних приміщень необхідно розмістити сховище або сейф. Крім того, у всьому приміщенні повинна бути забезпечена цілодобова охорона. Для контролю доступу до інформації необхідно розробити внутрішній порядок ведення системи власників ІЦБ, який затверджується органом управління і підписується керівником. Даний порядок має передбачати організаційно-функціональну схему діяльності з ведення реєстру власників ІЦБ, детальний перелік основних операцій, перелік і форми вхідної та вихідної документації, перелік та опис заходів щодо спільної безпеки і зберігання інформації, порядок інформування зацікавлених осіб про зміни в діяльності емітента або реєстратора, а також посадові інструкції співробітників з визначенням кваліфікаційних вимог. Навіть якщо ваше підприємство відповідає всім вищевказаним вимогам, ліцензії вам не бачити, якщо ви не врахували вимоги, що висуваються до персоналу компанії. Так, керівні посадові особи (керівник, заступник керівника) і співробітники, які безпосередньо здійснюють діяльність з ведення реєстру ІЦБ, повинні бути відповідним чином сертифіковані (Положення про сертифікацію осіб, що здійснюють професійну діяльність з цінними паперами на Україні, затверджене рішенням Держкомісії з цінних паперів та фондового ранку № 93 від 29 липня 1998 року), а сам керівник реєстратора, крім усього іншого, повинен мати стаж роботи на ринку цінних паперів не менше трьох років. Крім того, щоб уникнути "продажу сертифікованого персоналу", введена вимога, що співробітники, які здійснюють діяльність з ведення реєстру ІЦБ, не можуть одночасно перебувати в штаті будь-якого іншого професійного учасника ринку цінних паперів. Отже, якщо ваше підприємство відповідає всім перерахованим вище нормам, можна приступити до формування пакета документів на отримання ліцензії. Згідно з Порядком та умовами видачі ліцензій на здійснення окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, затвердженого рішенням ДКЦПФР № 345 від 26 травня 2006 року (Порядок), для отримання ліцензії на ведення реєстру власників іменних цінних паперів необхідно подати на розгляд в загальне відділення Комісії такі документи: Копію свідоцтва про держреєстрацію; Нотаріально засвідчену копію статутних документів; Аудиторський висновок про оплату статутного капіталу, складене відповідно до вимог ДКЦПФР.

Довідку про склад власників заявника з виділенням професійних учасників фондового ринку (кожному з них може належати не більше 10% статутного капіталу); Виписку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; Якщо засновником (учасником) є юридична особа - аудиторський висновок про фінансовий стан засновника (учасника) та про можливість внести внесок до статутного капіталу заявника; Копію паспорта засновника заявника (якщо засновник (учасник) - фізична особа); Довідку про склад керівних посадових осіб та сертифікованих фахівців заявника, що здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку з додатком відповідних сертифікатів (їх повинно бути не менше трьох); Довідку про юридичних осіб, у складі яких заявнику належать частки в статутному капіталі; Копію документа, що підтверджує право власності або право користування приміщенням, де буде здійснюватися діяльність; Копію документа, що підтверджує цілодобову охорону приміщення; Квитанцію про оплату держмита за видачу ліцензії.

При підготовці пакету документів необхідно звернути увагу не тільки на список і комплектність документів, але і на вимоги до їх формі. Так, заяву про видачу ліцензії має бути складена українською мовою, а всі документи, що подаються заявником, повинні за формою відповідати ліцензійним вимогам, бути підписані керівником із зазначенням дати підписання та завірені печаткою. Крім того, документи повинні бути "свіженьким", тобто на момент подачі строк від дати підписання або складання не може бути понад два місяці. Документи, що складаються з більш ніж однієї сторінки, повинні бути прошиті, пронумеровані і належним чином посвідчені. Комісія має право повернути заяву і такі, що додаються документи без розгляду в разі, якщо: Заява підписана особою, яка не має на те повноважень; Документи не відповідають вимогам, встановленим Порядком; Наданий неповний пакет документів. Про своє рішення повернути заяву без розгляду Комісія інформує заявника в письмовій формі із зазначенням підстав відмови не пізніше 10 робочих днів з моменту подачі документів. При цьому після усунення недоліків ви маєте повне право повторно подати заяву в загальному порядку.

Якщо претензії до заяви та документів за формою відсутні, Комісія їх розглядає протягом 30 календарних днів з моменту подачі, паралельно перевіряючи достовірність наданої інформації. За результатами розгляду приймається рішення або видати ліцензію на ведення реєстру власників, або відмовити у видачі такої ліцензії. Якщо ліцензія вже у ваших руках, то й це ще не все. Професійний учасник фондового ринку має право здійснювати діяльність на всій території України тільки після того, як він вступить в члени хоча б однієї саморегулівної організації професійних учасників фондового ринку. Термін, на який видається ліцензія, встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі подання ДКЦПФР і не може бути менше трьох років. Якщо ж ви хочете продовжити термін дії ліцензії, необхідно не менше ніж за 30 календарних днів до закінчення терміну дії ліцензії подати відповідну заяву та пакет документів. У даному випадку список необхідних документів для отримання ліцензії трохи ширше і включає документи, в основному підтверджують, що ліцензіат справно виконує ліцензійні вимоги і не порушує чинне законодавство. Необхідно відзначити, що ліцензія видається тільки на певний вид (види) професійної діяльності на фондовому ринку. Тому якщо у вас є бажання здійснювати й інші види діяльності на фондовому ринку або ви думаєте, що таке бажання може виникнути у вас в майбутньому, то даний факт краще врахувати заздалегідь, оскільки процедура розширення переліку видів діяльності рівноцінна отримання нової ліцензії. У будь-якому випадку спочатку вам необхідно з'ясувати, чи можуть дані види діяльності поєднуватися. Так, діяльність з ведення реєстру іменних цінних паперів може поєднуватись лише з депозитарної (діяльність депозитаріїв та зберігачів цінних паперів).

 

2.2 Порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів

У світовій практиці відомі дві основні моделі ведення реєстрів: «англо-американська», за якої ведення реєстрів, незалежно від форми випуску цінних паперів, здійснюють реєстратори (цю модель використовують у Росії); та «німецька», за якої реєстратори відсутні, а всі питання інфраструктури фондового ринку розв’язують банки-зберігачі. В Україні поширена специфічна модель, за якої реєстратори мають змогу вести реєстри власників документарних випусків цінних паперів.

Провідним нормативним актом, що регулює діяльність реєстраторів в Україні, є «Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів», затверджене рішенням ДКЦПФР 26 травня 1998 р. № 60.

Цим положенням визначено такі основні поняття:

діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (реєстраторська діяльність) — це професійна діяльність на ринку цінних паперів, яка передбачає отримання дозволу Комісії й включає збирання, фіксацію, обробку, зберігання та надання даних, що становлять систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їхніх емітентів та власників, а також виконання інших функцій, визначених цим Положенням;

реєстр власників іменних цінних паперів — перелік за станом на певну дату власників і номінальних утримувачів іменних цінних паперів та іменних цінних паперів, які обліковуються на їхніх особових рахунках, що є складовою системи реєстру й уможливлює ідентифікацію цих власників, кількість, номінальну вартість та вид належних їм іменних цінних паперів. На дату обліку має складатися паперова копія реєстру, що містить інформацію про всіх власників іменних цінних паперів, зокрема й тих, які обліковуються в номінальних утримувачів;

реєстратор — юридична особа, що має дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

реєстроутримувач — емітент, що має дозвіл на ведення реєстру власників випущених ним іменних цінних паперів, або реєстратор, зберігач активів інституту спільного інвестування або компанія з управління активами корпоративного інвестиційного фонду відкритого типу;

система реєстру власників іменних цінних паперів — сукупність даних, зафіксованих у паперовій та/або безпаперовій формі (у вигляді записів в електронних базах даних), що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у цій системі власників, номінальних утримувачів, заставодержателів та емітента, а також іменних цінних паперів, зареєстрованих на їхнє ім’я, облік усіх змін інформації щодо вищевказаних осіб та цінних паперів, одержання й надання інформації цим особам і складання реєстру власників іменних цінних паперів.

Необхідність у послугах реєстратора виникає від моменту реєстрації емісії цінних паперів у ДКЦПФР (або її регіональних структурах). Договір на ведення реєстру власників іменних цінних паперів емітент може укласти лише з одним реєстратором. Вибір реєстроутримувача ухвалюють загальні збори емітента. Емітент іменних цінних паперів, у разі, якщо кількість власників випущених ним іменних цінних паперів не перевищує п’ятисот осіб, має право самостійно вести систему реєстру цих власників за наявності у нього дозволу на ведення реєстру власників його іменних цінних паперів.

Реєстроутримувач на фондовому ринку виконує такі основні функції:

формування системи реєстру за результатами розповсюдження випуску іменних цінних паперів або прийняття її від попереднього реєстроутримувача;

ведення системи реєстру, що включає:

— відкриття, ведення та закриття емісійного рахунка, особових рахунків емітента та зареєстрованих осіб;

— ведення облікових журналів, які належать до системи реєстру;

— облік документів, які є підставою для формування та внесення змін до системи реєстру;

— облік осіб, зареєстрованих у системі реєстру;

— ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

— внесення до системи реєстру змін у зв’язку з переходом права власності на іменні цінні папери, обтяженням цінних паперів зобов’язаннями, переведенням цінних паперів на(з) рахунки(-ів) номінальних утримувачів, на(з) особовий рахунок емітента;

— внесення змін до системи реєстру на підставі здійснення емітентом корпоративних операцій;

— видання, погашення сертифікатів іменних цінних паперів та облік втрачених (згідно із заявами власників);

— видання зареєстрованим особам виписок з реєстру щодо належних їм цінних паперів;

— надання інформації, що міститься в системі реєстру;

— інформаційне й організаційне забезпечення проведення загальних зборів;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7