Ринок цінних паперів

обороту цінних паперів, але і виникнення організації, яка б забезпечувала

цей оборот. Такою організацією є фондова біржа. Фондова бiржа -

спецiалiзована органiзацiя, яка об’еднує професiйних учасникiв ринку цiнних

паперiв у одному примiщеннi для проведення торгiв, створює умови для

концентрацiї попиту й пропозицiї та пiдвищення лiквiдностi ринку в

цiлому.[30] Концентрацiя означає, що усiм торговцям цiнними забеспечується

доступ до усiх пропозицiй з купiвлi - продажу, якi в даний момент є на

бiржi. I вже мiж торговцями йде конкурентна боротьба по тiй чи iншiй

пропозицiї. Тобто фондова бiржа є найвiльнiшим ринком, ринком з

мiнiмальними перешкодами для встановлення вiльного спiвставлення попиту та

пропозицiї. Тому в Законi Украiни “Про цiннi папери i фондову бiржу”

визначається: “ Фондова бiржа - органiзацiйно оформлений, постiйно дiючий

ринок, на якому здiйснюється торгiвля цiнними паперами... акцiонерне

товариство, яке зосереджує попит i пропозицiю цiнних паперiв, сприяє

формуванню їх бiржового курсу та здiйснює свою дiяльнicть вiповiдно до

цього Закону, iнших актiв законодавства Украiни, статуту i правил фондової

бiржi. “[31] Водночас фондова бiржа є самоврядною органiзацiєю, яка

характеризується високим ступенем самоорганiзацiї. Це певна i чiтка система

органiзацiї та проведення торгiвлi, що пiдкоряється спецiальним правилам i

процедурам, внутрiшньому етичному кодексу, який буває навiть бiльш

жорстким, нiж норми, що встановлюються державою. Все це регулюється

статутом, правилами та iншими нормативними документами бiржi, якi

розробляються та затверджуються нею самою.

Коло паперів, із якими проводяться угоди, обмежена. Щоб

потрапити в число компаній, папери яких допущені до біржової торгівлі

(іншими словами, щоб бути прийнятої до котування), компанія повинна

задовольняти встановленим членами біржі вимогам у відношенні обсягів

продажів, розмірів одержуваного прибутку, числа акціонерів, ринкової

вартості акцій, періодичності і характеру звітності і т.д. Члени біржі або

державний орган, що контролює їхню діяльність, встановлює правила ведення

біржових операцій; режим, що регулює допуск до котування. Фондова біржа -

це насамперед місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних

паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а

самий процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це

певним чином організований ринок цінних паперів. Значення фондової біржі

для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних

паперів. Фондові біржі зробили переворот у проблемі ліквідності капіталу.

“Чудо” складалося в тому, що для інвестора практично стерлися розходження

між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями засобів. Цілком

реальні в часу побоювання омертвити капітал стримували підприємницьке

полум’я. Але в міру розвитку операцій на фондових біржах склалося

положення, коли для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в

акції капітал) мають майже такий же ліквідний характер, як готівка, тому

що акції в будь-який момент можуть бути продані на біржі. Відносні

показники ефективності торгів фондових бірж України державними пакетами

акцій приватизуємих підприємств наведені у додатку № 6.

Біржі можуть бути засновані державою як суспільні заклади.

В Франції, Італії і ряді інших країн фондові біржі рахуються суспільними

заснуваннями. Це, правда, виражається лише в тому, що держава надає

помешкання для біржових операцій. Біржовики рахуються представниками

держави, але діють як приватні підприємці, за свій рахунок. Біржі можуть

бути засновані і на принципах приватного підприємництва, наприклад, як

акціонерне товариство. Така організація бірж характерна для Англії, США.

Фондова біржа являє собою організований ринок цінних

паперів. При цьому значимість цього дуже важливого інституту в різних

країнах далеко не однозначна. Як підкреслює шведський професор Андерс

Ослунд, якщо в США і Великобританії велика частина власного капіталу

підприємств мобілізується саме на фондових біржах, то в Європі і Японії

їхня питома вага значно менше, а половина з 100 найбільших підприємств

Німеччини ( узагалі сімейні фірми, акції яких не підлягають продажу. А на

варшавській фондовій біржі біля 25% біржового обороту цінних паперів

припадає на операції іноземних інвесторів.

У Україні прийнятий і діє ряд нормативних актів, що

заклали основу для функціонування цінних паперів. Одним із головних

нормативних актів, що регулюють взаємовідносини між всіма учасниками, є

Закон України “ Про цінні папери і фондову біржу”. Відповідно до цього

Закону фондова біржа створюється лише як акціонерне товариство. Її

фундаторами можуть бути лише торговці цінними паперами і їх повинно бути не

менше 20. Фундатори повинні внести в статутний фонд біржі визначену суму.

Акціонерами фондової біржі в нашій країні можуть стати як підприємці,

значні банки, так і будь-який громадянин, що уклав свої заощадження в

акції. Фондова біржа України грунтується на безприбуткових початках і

повинна діяти на принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних

паперів у гроші без фінансових втрат для власника, стабільність ринку,

широкої гласності і довіри. Це дозволить їй виконувати роль:

19. засобу притягнення грошових сум для інвестицій у виробничу і соціальну

сфери;

20. перерозподілу капіталів між різноманітними галузями і підприємствами

21. засобу централізації капіталів, стабілізації заощаджень представників

різноманітних прошарків населення, створення умов для розвитку в

країні підприємницької діяльності.

Практика функціонування фондового ринку показує, що ринок

недержавних цінних паперів розвивається більш високими темпами. У той же

час можна побачити тенденцію росту обсягів угод по реалізації кредитних

ресурсів у порівнянні з продажем акцій і інших цінних паперів. На біржі

проводяться і такі операції, як реалізація експортних квот, валютні торги і

т.д. Це говорить про те, що у країні не створений ринок цінних паперів на

первинному рівні.

Поряд з централiзованим бiржовим ринком функцiонує

позабiржовий ринок цiнних паперiв. Iсторично позабiржовий ринок передує

бiржовому. У країнах з ринковою економiкою бiржi природно виростали iз

вуличного ринку в мiру того, як збiльшувалися масштаби фондових операцiй,

множилися емiтенти цiнних паперiв, вдосконалювалася технiка брокерської

справи. Iнфраструктуру позабiржового ринку складають iнвестицiйнi фонди,

iнвестицiйнi компанii, довiрчi товариства, холдинговi фiрми, страховi

компанii, iншi незалежнi торговцi цiнними паперами, якi згiдно з Законом

Украiни “ Про цiннi папери i фондову бiржу “ здiйснюють посередницьку

комiсiйну та комерцiйну дiяльнiсть з цiнними паперами, а також аудиторськi

та консалтинговi органiзацiї. Одна частина торговцiв входить до складу

Украiнської Асоцiацiї торговцiв цiнними паперами, друга - до Украiнської

Асоцiацiї довiрчих товариств, iнвестицiйних фондiв i компанiй, якi

репрезентують їх iнтереси в державних органах та позаринкових сферах.

Одночасно незалежнi фiнансовi посереднiки можуть утворити iншi асоцiацiї,

спiлки, об’єднання для координацiї роботи, проведення спiльних дiй.

Позабiржовий ринок цiнних паперiв не є альтернативою, а доповнює й розширює

бiржовий ринок як на вторинному, так i, що особливо важливо, на первинному

рiвнi. Первинне розмiщення цiнних паперiв рiзних компанiй може проводитися

шляхом пiдписки, вiдкритого продажу або аукцiонiв. При цьому можуть

використовуватися можливостi комунiкацiйноi мережi акцiонерного товариства

“Центральний депозитарiй “, яке створене в м. Киевi групою торговцiв

цiнними паперами. При переходi УФБ до засад вiльного асоцiйованого членства

будь - який фiнансовий посередник зможе стати членом бiржi, тим самим

розширюючи сферу своєї дiяльностi та маючи можливiсть включитися у систему

електронного обiгу цiнних паперiв. При бажаннi торговцi цiнними паперами

можуть стати учасниками Центрального депозитарiю цiнних паперiв Украiнськоi

фондовоi бiржi. Членство в депозитарiї допоможе їм у врегулюваннi усiх

позабiржових угод: при первинному розмiщеннi цiнних паперiв, операцiях з

емiсiями iнвестицiйних фондiв вiдкритого типу, перепоставцi мiж

депонентами, а також забезпечити розрахунки “ поставка проти оплати “ на

взаємоузгоджену дату. Розрахунки можуть бути злiйсненими в день угоди,

якщо спiвпадання замовлень на продаж i купiвлю мало мiсце до встановленоi

дати. Розрахунки по всiх операцiях виконуються в центральнiй системi

2.2. Механізм акумулювання інвестиційних ресурсів та оцінка ризиків на

ринку цінних паперів.

З розвитком ринку цінних паперів зростає актуальність

фінансових вкладень в цінні папери. Дана проблема обумовлена її складністю,

різноманітністю суб'єктів і об'єктів фондового ринку. З однієї сторони,

ринок насичений цінними паперами; з другої, в діяльності ринку цінних

паперів бере участь значна кількість суб'єктів, які мають на меті свою

користь:

. інвестування вільних коштів з метою збереження та приросту капіталу,

. інвестування в цінні папери як основний вид діяльності комерційної

організації;

. інвестування для надання управлінського впливу на об'єкт інвестицій через

придбання пакету цінних паперів.

Процес інвестування - це підбір портфеля цінних паперів

приватними інвесторами та фінансовими інститутами. Процес інвестування в

цінні папери завжди поєднується із зіставленням ризику, прийнятого на себе,

та очікуваним наслідком від інвестицій. Тому досить важливо кількісно

оцінити ці параметри і порівняти їх з аналогічними параметрами

альтернативних вкладень. Всі ці та інші питання вирішуються із

застосуванням різноманітних методів економічного аналізу. Методи аналізу

цінних паперів дозволяють визначити впевненість, спираючись на дослідження

макроекономічної теорії та її практичне застосування.

За даними українських учених, для забезпечення нормального

процесу відтворення з урахуванням інноваційної складової державі потрібно

400—450 млрд. грн. Звісно, без залучення іноземних інвестицій розв'язати

свої проблеми Україні не під силу. І все-таки починати пошук джерел

фінансування слід не за кордоном, а у себе на батьківщині. Зарубіжний

інвестор зацікавиться лише тоді, коли відчує позитивні зрушення в

економічному житті країни. З огляду на це не можна залишити без уваги

ситуацію на українському фондовому ринку протягом 1999 року, яка ще хоч і

слабка, але має можливості змінитися на краще. Курси акцій чутливі до змін

економічного середовища, їх недаремно вважають своєрідним барометром

економіки.

Український ринок акцій пов'язується у інвесторів

головним чином лише з трьома галузями — металургією, енергетикою та

нафтопереробкою. Але Не слід ігнорувати важливих функцій ринку цінних

паперЇв у економіці: залучення інвестицій, перерозподілу прав власності в

акціонерних товариствах, що є важливою передумовою ефективної діяльності

підприємств. На жаль, вітчизняні підприємства ще не працюють належною мірою

на ринку цінних паперів головним чином через те, що реформи не торкнулися

окремих підприємств.

З початку 90-х років, коли в Україні вперше виникла потреба

не лише в описі нового явища, але і в розробці економічної політики в

галузі розвитку ринку цінних паперів, економісти почали звертатися до

проблем методологічної бази своїх досліджень і застосовувати різноманітні

методи аналізу фінансових ринків, які поширені в західній економічній науці

і практиці, пристосовуючи їх до специфіки української дійсності.

Проте ще й досі питання про те, якими саме мають бути

підходи до дослідження фінансового ринку, які б враховували і його

специфічні особливості, і можливості застосування загального арсеналу

методів економічного аналізу, поки-що залишаються неопрацьованими.

Основною теоретичною базою для економічного аналізу цінних

паперів і формування інвестиційного портфеля на сучасному етапі продовжує

залишатися сформована ще в 60-ті роки теорія ефективного ринку. Згідно

твердженням теорії ефективного ринку, якщо ціни акцій вірно відображають

майбутні прибутки і характеристики ризику акцій, то вільний ринок акцій

здатний суттєво впливати на вибір суспільства розміщення обмежених ресурсів

у правильному руслі, а якщо орієнтування на ціну акції -гра наздогад, то

неефективні для суспільства виробництва можуть розвиватися просто для

високої ціни їх акцій. На сучасному українському ринку акцій інвестори

керуються мотивацією очікування приросту курсової вартості акцій, а не

майбутнього дивіденду. Особливе значення ця мотивація набуває в умовах

інфляції, властивої для початкової стадії розвитку фондового ринку в

Україні.

На Заході кілька шкіл застосовують різні підходи чи їх

комбінацію до визначення задач аналізу цінних паперів як окремої

дисципліни. Фундаментальна школа, та ії визнаний голова Б. Грехем основну

увагу звертає на аналіз фінансового стану корпорацій, виплачуванні ними

дивіденди, поточну ставку відсотків та інше. Технічна школа виходить з

того, що вся інформація, суттєва з точки зору "фундаментальної школи",

враховується в курсах цінних паперів ще до їх опублікування. Тому наріжним

каменем є розгляд самого ринку, рух біржових котирувань, обіг бірж, тощо.

. Фундаментальний аналіз дозволяє глибоко і всебічно

з'ясовувати стан справ у будь-якій сфері фондового ринку і являє собою

детальне вивчення галузей та окремих компаній з точки зору їх цінних

паперів. На практиці представники інвестиційно-ділерських фірм часто не

мають часу для подібних розвідок і користуються послугами аналітичних

відділів фірм та іншими джерелами інформації. Проте вони повинні добре

усвідомлювати, яким чином буде зроблено той чи інший висновок. В свою

чергу, технічний аналіз дає можливість спрогнозувати зміну ринкової

кон'юнктури.

Для галузевого етапу фундаментального аналізу велике

значення має наявність застосовуваної достатньо широким колом суб'єктів,

чіткої типової класифікації галузей і підгалузей, що віддзеркалює їх

технічні можливості. Враховуючи вищевикладене, пропонується умовно

застосувати поділ всіх галузей в залежності від стадії розвитку на такі

типи: новонароджені, зростаючі, стабільні, циклічні, спекулятивні

занепадаючі галузі.

Що стосується адаптації традиційних методів аналізу

інвестиційних якостей цінних паперів для застосування в українських умовах,

то протягом досить тривалого періоду критерії фінансового аналізу

діяльності українських галузей і компаній були майже не вживані при оцінці

інвестиційних якостей їх цінних паперів. Фахівцям, які працюють на

фондовому ринку, було зрозуміло, що фінансовий стан підприємств не

відображається в ціні цих акцій. З 1996 року ситуація поступово змінюється.

Фінансовий стан одних підприємств починає стабілізуватись, і вони

завершують рік з прибутком, а їх акціонери можуть розраховувати на

дивіденди. Користуючись методами економічного аналізу цінних паперів

українських підприємств, можна спрогнозувати подальший хід подій на ринку

їх акцій. Але в сучасних умовах, коли реальна вартість активів підприємств

ще мляво корелює з ціною його акцій, немає необхідності користуватись всіма

методами традиційного економічного аналізу.

Випуск акцій підприємством та їх вдале розміщення може

сприяти швидкій мобілізації коштів для інвестування. Проте емісію акцій

можуть здійснювати лише підприємства, які акціонуються або вже є

акціонерними, причому відкритого типу. Однак практична роль акцій, які

емітують акціонерні компанії, у фінансуванні інвестицій в Україні ще

незначна. На фондовому ринку країни переважно обертаються державні цінні

папери. Держава, залучаючи фінансово-кредитні ресурси для покриття

бюджетного дефіциту, є основним конкурентом приватних підприємств на ринку

капіталу. Ринок державних цінних паперів, незважаючи на певні проблеми,

високодохідний і ліквідний, тому негативно впливає на інвестиції у реальний

сектор економіки.

Потенційним джерелом додаткових інвестиційних ресурсів на

підприємствах є випуск облігацій. За матеріалами Державної комісії з цінних

паперів та фондового ринку, на фондовому ринку практично відсутні

корпоративні облігації. Протягом 1999 року зареєстровано лише чотири емісії

таких облігацій на суму 8,19 млн. грн. Таким чином, підприємства практично

не використовують цього потенційного джерела інвестиційних ресурсів через

недосконалість законодавства та ряд інших причин.

Забезпечення надійності операцій із цінними паперами —

важливий еле-мент економічної структури суспільства. Можливо, навіть

важливіший, ніж надійність системи грошових розрахунків, оскільки помилку в

грошових розрахунках можна виправити і компенсувати додатковою кількістю

грошей, а помилка в переказі цінних паперів може призвести до втрати прав

власності на якісно незамінні об'єкти.

Для організації інвестиційного процесу дуже важливим є

створення чіткої та прозорої системи розрахунків за операціями купівлі-

продажу цінних паперів. Річ у тім, що учасники таких операцій наштовхуються

на певні ризики. Власне,це ті ж ризики, які виникають у процесі проведення

валютних операцій.

Передусім це "витратний ризик", або "ризик витрат заміщення",

тобто ризик, пов'язаний із загрозою банкрутства однієї зі сторін до терміну

здійснення розрахунків, що штовхає іншу сторону на втрату можливих

прибутків. Масштаби цього ризику рівнозначні витратам на укладення нової

угоди за поточною ринковою ціною. Такий ризик зменшується шляхом скорочення

часу між укладенням угоди та здійсненням розрахунків за нею, а також у разі

використання відповідно організованої системи заліку.

"Основний ризик” полягає у можливості неодержання продавцем

цінних паперів грошей після того, як папери уже надійшли покупцеві.

(Аналогічний ризику валютних операціях відомий як "герштадт-ризик" — за

назвою німецького банку, який збанкрутував у середині 1970-х років через

збитки, що виникли саме з такої причини).

"Ризик ліквідності" — це загроза несвоєчасного отримання однією

зі сторін цінних паперів або грошей, через що вона вимушена брати кошти в

борг чи продавати інші активи, аби виконати свої зобов'язання за рештою

угод.

Учасники ринку цінних паперів можуть також наштовхнутися на

ризик неплатоспроможності клірингового банку. І, нарешті, на системний

ризик, суть якого в тому, що невиконання зобов'язань одним фінансовим

інститутом може спричинитися до виникнення проблем в інших або навіть їх

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13