| |||||
МЕНЮ
| Дипломная работа: Методика навчання молодших школярів метанню малого м'ячаЗ метою перевірки ефективності експериментальної методики нами був проаналізований кореляційний зв'язок кидка на точність попадання з показниками антропометрії і показниками рівня розвитку фізичних якостей до і після експерименту по класах, окремо для хлопчиків і дівчаток. Аналіз кореляційних зв'язків результату в метанні на точність у дівчаток 1–Г класу (експериментального) показав, що до експерименту результат в метанні має великий кореляційний зв'язок з показниками рівня розвитку координаційних здібностей. Після педагогічного експерименту з'являється тенденція збільшення кореляційних зв'язків результату в метанні на точність з показниками, що характеризують техніку виконання метання, яка у свою чергу має високий зв’язок з рівнем розвитку координаційних здібностей, також зростає роль антропометричних показників. У хлопчиків 1–Г класу (експериментальний) результат в метанні на точність до експерименту більшою мірою визначається рівнем розвитку координаційних здібностей, а після експерименту зростає вплив на результат у точності метання антропометричних показників. У дівчаток 1–А класу (контрольного) до експерименту результат в метанні на точність багато в чому визначається антропометричними показниками, після експерименту зв'язок антропометричних показників з результатом у метанні зменшується. У хлопчиків 1–А класу (контрольного) результат в метанні на точність до експерименту має високий кореляційний зв'язок з антропометричними показниками, після експерименту даний зв'язок зберігається і зростає зв'язок результату в метанні з рівнем розвитку координаційних здібностей. У дівчаток 2–В класу (експериментального) до експерименту результат в метанні на точність має кореляційний зв'язок з рівнем розвитку координаційних здібностей, антропометричними показниками і силою кисті рук; після експерименту роль антропометричних показників зменшується, а результат в метанні на точність має високий кореляційний зв'язок з технікою виконання метання, яка безпосередньо пов'язана з рівнем розвитку координаційних здібностей. У хлопчиків цього класу до експерименту результат в метанні більшою мірою зумовлений антропометричними показниками. Після експерименту роль антропометрії значно знизилася, тенденція до зростання кореляційних зв'язків результату в метанні на точність з рівнем розвитку координаційних здібностей. У дівчаток 2–Б класу (контрольного) до експерименту результат в метанні на точність має кореляційний зв'язок з рівнем розвитку координаційних здібностей, після експерименту результат в метанні так само залежить від рівня розвитку координаційних здібностей і антропометричних показників. У хлопчиків цього ж класу результат в метанні на точність і до і після експерименту має кореляційний зв'язок з показниками антропометрії і рівнем розвитку координаційних здібностей. У дівчаток 3–А класу (експериментального) до експерименту результат в метанні на точність має кореляційний зв'язок з рівнем розвитку координаційних здібностей, після експерименту зростає значущість антропометричних показників і техніка виконання метання, яка у свою чергу залежить від рівня розвитку координаційних здібностей. У хлопчиків даного класу до експерименту існує кореляційний зв'язок результату в метанні на точність з антропометрією, координаційними здібностями і технікою виконання метання. У дівчаток 3–Б класу (контрольного) результат в метанні на точність до експерименту має кореляційний зв'язок з показниками рівня розвитку координаційних здібностей і антропометричними показниками, після експерименту істотних змін в кореляційних зв'язках немає. Таким чином, проведене дослідження дозволило визначити, що результат в метанні на точність попадання багато в чому зумовлений антропометричними показниками учня і залежить від рівня розвитку його координаційних здібностей. У експериментальних класах до експерименту антропометричні показники не завжди мали кореляційний зв'язок з результатом в метанні на точність, а після експерименту цей зв'язок з'явився, отже, пропонована нами методика навчання передбачає повнішу реалізацію можливостей молодших школярів. У дівчаток, починаючи з першого класу, і у хлопчиків з 3 класу результат в метанні має кореляційний зв'язок з технікою виконання даної рухової дії, а вона у свою чергу багато в чому визначається рівнем розвитку координаційних здібностей. Отже, при навчанні метанню необхідно використовувати вправи зв'язаної дії, тобто, вивчаючи техніку рухової дії, розвивати необхідні фізичні якості. До початку навчання метанню необхідно як – би створити базу для оволодіння навиком в метанні. Це: достатній рівень розвитку координаційних здібностей, гнучкості, рухливості в плечовому суглобі, сили грон рук і якомога різноманітніший руховий досвід і тому подібне Для порівняння кореляційних зв'язків після проведення експерименту в контрольному і експериментальному класах на основі підсумкових тестів були побудовані діаграми що ілюструють кореляційний зв'язок в метанні у дівчаток і хлопчиків з показниками антропометрії з рівнем розвитку фізичних якостей після експерименту. Таким чином, проведене дослідження дозволяє стверджувати, що методика навчання, що враховує структуру метального руху (послідовність включення в роботу ланок тіла у фазі фінального зусилля) дозволяє за коротший проміжок часу (з 1 по 3 клас, а не з 1 по 11 клас) оволодіти таким, що вчиться складно, – координаційною руховою дією – метанням малого м'яча. Що свідчить про оптимізацію процесу навчання. Найважливішим завданням початкового навчання метанням є формування правильної структури рухів. Це досягається завдяки використанню спеціальних вправ (пропонованих в програмі навчання), направлених на розвиток тілесної координації (узгоджені рухи крупними м'язовими групами). Техніка виконання метання (ступінь освоєння запропонованого навчального матеріалу) в експериментальних групах оцінювалася по 5-ти бальній шкалі (часто використовуваною в своїх роботах гімнастами Н.К. Меншиков, 1957 і ін.). Бали виставлялися таким чином: «5» балів – точне виконання всіх рухів і правильне їх узгодження; «4» балу – наявність слабо виражених помилок і злегка помітної неузгодженості рухів; «3» балу – явно виражені помилки в рухах і слабка їх узгодженість; «2» балу – за грубе спотворення і пропуск окремих рухів; «1» бал – за грубе спотворення, пропуск і заміну до половини рухів, що входять у вправу. Оцінка техніки здійснювалася експертною групою, що складається з трьох чоловік: двох викладачів фізичної культури школи. Техніка виконання метання у всіх класах, що навчаються за експериментальною методикою, була оцінена позитивно, на «4» і «5». Тобто учні експериментальних класів, освоїли запропонований матеріал і справилися з поставленими завданнями навчання. Значить: матеріал з техніки навчання метанню, пропонований для освоєння по експериментальній методиці є доступним для даного віку, підібрані засоби (вправи) відповідають поставленим завданням і сприяють формуванню правильної структури метального руху за коротші терміни. Приріст середнього показника точності попадання в ціль визначався у відсотках (5 попадань в мету-100%) в 1-му, 2-му і 3-ем експериментальних класах, як видно з малюнка 17, вище, ніж в 1-му, 2-му і 3-ем контрольних класах. Таким чином, навчання техніки метання за експериментальною методикою, розробленою, для молодших класів, сприяє формуванню правильної структури метального руху в короткі терміни і в той же час сприяє покращенню результату в кидку малого м'яча на точність. попадання в ціль. Висновки Аналіз навчальних програм з фізичного виховання показав, що залежно від їх спрямованості метанню відводиться відповідна роль і місце: у комплексній програмі метання розглядається, як самостійна рухова дія, підмет вивченню; у програмі з направленим розвитком рухових здібностей метання – це засіб розвитку координаційних здібностей; у програмі, заснованій на одному з видів спорту (баскетболі) метання виступають як засіб загальної фізичної підготовки, так і спеціальної підготовки для гри в баскетбол. Вміст вправ по метанню і контрольні тести в різних програмах також різні. Але, як показав аналіз програм, матеріал по метанню включений у всі розглянуті програми, входить в їх базову частину і є обов'язковим для вивчення в школі. Цілісність техніки метального руху не враховується в традиційній методиці навчання, використовуваній в школі, де основний метод навчання – розучування рухової дії з частин, що суперечить структурі метального руху. Послідовність навчання, що рекомендується: від хлистоподібного руху кисті у момент кидка до початкового положення перед початком розгону; не відповідає послідовності включення в роботу ланок тіла у фазі фінального зусилля. Невиправдана розтягнутість навчання по роках уповільнює процес навчання, робить його менш ефективним. У дослідженні експериментально виявлене значення таких параметрів техніки метання на результат кидка: амплітуда замаху (повинна бути близька до максимальної; ритм виконання необхідно задавати, особливо на етапі початкового навчання,; кількість біоланок тіла, що беруть участь в кидку (чим більше задіяні м'язи ніг в кидку, тим вище результат). Експериментальна методика навчання метанню малого м'яча молодших школярів ґрунтується на наступних положеннях: До початку навчання техніки необхідно створити базу формування навику метання (розвивати рухливість в плечовому і промені зап'ястному суглобах, гнучкість, силу м'язів, координаційні здібності і так далі) підбір вправ, що підводять, повинен здійснюватися з урахуванням цілісності техніки рухової дії, що вивчається. Тобто методика навчання направлена на формування рухової дії в цілому, а не на вивчення окремих його елементів, що відповідає динамічній структурі метального руху. В процесі навчання необхідно створювати орієнтовну основу діяльності (за допомогою завдання орієнтирів: зорових, слухових, тактильних) з метою виключення ряду типових помилок і здійснення самоконтролю за виконанням завдання. Займатися технікою метання систематично, тобто, включаючи метання і його елементи впродовж всього навчального року в уроки різної спрямованості. Результативність експериментальної методики полягає: у повнішій реалізації природних можливостей учнів; про що свідчить достовірний кореляційний зв'язок результату в метанні на точність з антропометричними показниками; у обліку рівня розвитку рухових якостей молодших школярів. Використана література 1. Андрощук Н.В. Тематичне оцінювання навчальних досягнень з фізичної культури. 1–4 класи – Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. – 72 с. 2. Андрощук Н.В., Дзюбановський А.Б., Леськів А.Д. Радість руху. – Тернопіль.: СМП «Астон», 1999. – 114 с. 3. Андрощук Н.В., Леськів А.Д., Мехоношин С.О. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні молодших школярів. Методичний посібник. – Тернопіль: «Підручники і посібники», 1998. – 112 с. 4. Богданов Г.П., Козлов В.Й. Занимайтесь всей семьей. – М.: Физкультура и спорт, 1987. 5. Борисенко А. Система фізичного виховання учнів початкової школи Фізична культура і здоров’я сім’ї // Фізичне виховання в школі. – 1997. – №2. – С. 15–18. 6. Борисенко А.Ф., Цвек С.Ф. Руховий режим учнів початкових класів. Навчальний посібник. – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: Радянська школа, 1989. – 190 с. 7. Булкин В.А. Основные понятия и термины физической культуры и спорта. – СПб: Изд-во СПб ГАФК им. П.Ф. Лесгафта, 1996.-С. 17. 8. Вильчковский Э.С. Развитие двигательной функции у детей. – Киев: Здоровье, 1983.-С. 154. 9. Вільчковський Е., Борисенко А., Зубалій М. Цвек С., Остапенко О., Стеценко А. Державний стандарт освітньої галузі «Фізична культура і здоров'я» // Фізичне виховання в школі. -1997. – N1. – С3–12. 10. Вільчковський Е.С., Козленко М.П., Цвек С.Ф. Система фізичного виховання молодших школярів. Навчально-методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 232 с. 11. Гужаловский А.А. Проблемы теории спортивного отбора // Теория и практика физической культуры, 1986. – №8. – С. 24 -25. 12. Зданевич А.А. У младших школьников метание в цель // Физическая культура в школе, 1995. – №1. – С. 13–16. 13. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХI століття») // Освіта. – 1993. – грудень (№44–45–46). 14. Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні: Видання передруковано в ДВПП ДКНТ. 1996. -26 с. 15. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України / За ред. М.Д. Зубалія. -2-е вид., перероб. і доп. – К., 1997. -36 с. 16. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України / За ред. М.Д. Зубалія. -2-е вид., перероб. і доп. – К., 1997. -36 с. 17. Єднак В.Д., Кучеренко В.М. Біг, стрибки, метання. Навчальний посібник. – Тернопіль: ТДПУ, 1999. – 80 с. 18. Закон України «Про освiту» // Рад. шк. – 1991. – №9. – С. 5–19 19. Закон України «Про фізичну культуру і спорт «Київ. -1993. -21 с. 20. Закон України «Про фізичну культуру і спорт». – К. – 1994. – 21 с. 21. Іваськів С.М. Плавання з методикою викладання. Навчальний посібник. – Тернопіль: ТДПУ, 1998. – 88 с. 22. Качашкин В.М. Физическое воспитание в начальной школе: Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1978. – 207 с. 23. Качеров О., Козетов І. Здорова родина – здорове суспільство Фізична культура і здоров’я сім’ї // Фізичне виховання в школі. – 1998. – №2,4. – С. 26–29. 24. Комплесная програма физического воспитания учащихся I–X класов общеобразовательной школы. – М,: Просвещение, 1987. -47 с. 25. Кос В.Р., Безкоста С.В. Фізична культура. Календарне планування. 1–4 класи. Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 80 с. 26. Кругляк О.Я., Буклів І.М., Кругляк Н.П. Календарне планування уроків фізичної культури. 1–4 класи. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. – 64 с. 27. Кругляк О.Я., Кругляк Н.П. Від гри до здоров’я нації. Рухливі ігри, естафети на уроках фізичної культури. Методичний посібник. – Тернопіль: «Підручники і посібники», 2000. – 80 с. 28. Лазарев И.В., Кузнецов B.C., Орлов Г.А. Практикум по легкой атлетике: Учеб. пособие для студентов сред. пед. учеб. заведений. – М.: Академия, 1999. – С. 132–138. 29. Лазоренко Л.Д. Примерная классификация базовых двигательных координации по ряду общих и специфических при знаков и структурных элементов // Теория и практика физической культуры, 2003. – №8. – С. 19–21. 30. Леськів А.Д., Андрощук Н.В., Мехоношин С.О., Дзюбановський А.Б. Форми і засоби фізичного виховання молодших школярів. – методичний посібник.: Тернопіль «Астон», 1997. – 108 с. 31. Леськів А.Д., Дзюбановський А.Б. Рухливі ігри на місцевості для школярів молодшого та середнього віку», Тернопіль, СМП «Астон», 2000. – 132 с. 32. Леськів А.Д., Дзюбановський А.Б., Левчук В.А. Радість руху: Астон, 2001. – 80 с. 33. Леськів А.Д., Левковський Д.М., Дзюбановський А.Б. Планування програмового матеріалу з предмету «Фізична культура» дл учнів 1–4-х класів. – Тернопіль: «Астон», 2000. – 176 с. 34. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей. – Львів: Штабар, 1997. -207 с. 35. Лящук Р.П., Огнистий А.В. Гімнастика (навчальний посібник у двох частинах). – Тернопіль: ТДПУ, Ч. 1. – 2000. – 164 с. 36. Лящук Р.П., Огнистий А.В. Гімнастика (навчальний посібник у двох частинах). – Тернопіль: ТДПУ, Ч. 2. – 2001. – 214 с. 37. Огниста К.М. Методика формування фізичної культури учнів початкових класів (форми, засоби, методи). – Тернопіль: ТДПУ, 2003. – 164 с. 38. Огниста К.М. Основи знань з фізичної культури для учнів 1–4 класів Методичний посібник. – Тернопіль: Мальва-ОСО, 2001. – 72 с. 39. Огниста К.М. основи знань з фізичної культури для учнів 1–4 класів. Методичний посібник. – Тернопіль: Мальва – ОСО, 2001. – 72 с. 40. Огниста К.М. Стройові вправи у фізичному вихованні школярів Навчальний посібник. – Тернопіль: «Астон», 2001. – 58 с. 41. Огниста К.М., Огнистий А.В. Рухливі ігри у фізичному вихованні молодших школярів. – Тернопіль: ТДПУ, 2004. – 40 с. 42. Огнистий А.В. Атлас загально-розвиваючих вправ. Навчально-методичний посібник – Тернопіль: ТНПУ, 2004. – 148 с. 43. Огнистий А.В. Зошит для практичних занять з методики фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку. – Тернопіль: ТДПУ, 2003. – 24 с. 44. Огнистий А.В. Теоретико-методичні основи фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку (опорні конспекти лекцій). – Тернопіль: ТДПУ, 2001. – 60 с. 45. Огнистий А.В., Огниста К.М., Кривокульський О.І., Божик М.В. Основи професійно-прикладної фізичної підготовки. Навчальний посібник. – Тернопіль: ТНПУ, 2007. – 104 с. 46. Папуша В.Г. Фізичне виховання школярів: форми, зміст, організація. – Тернопіль: Збруч. – 2000 – 248 с. 47. Педагогічна практика з фізичного виховання (методичні рекомендації для студентів факультету підготовки вчителів початкових класів) за ред. А.В. Огнистого. – Тернопіль: ТДПУ, 2001. – 20 с. 48. Петровський В., Поліщук Н. Опанування рухових дій дівчатами молодшого шкільного віку // Фізичне виховання в школі. – 1998. – №4. – С. 29–32. 49. Помиткін Е.О. Духовний розвиток учнів у системі шкільної освіти. – К.: 1996. -164 с. 50. Потапчук А.А., Дидур М.Д. Осанка и физическое развитие детей. Программы диагностики и коррекции нарушений. – СПб.: Речь, 2001–166 с. 51. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів «Основи здоров’я і фізична культура» 1–11 класи. – К.: Початкова школа, 2001. – 112 с. 52. Рощенко В., Столітенко В. Самостійні заняття учнів фізичними вправами Фізична культура і здоров’я сім’ї // Фізичне виховання в школі. – 1998. – №3. – С. 15–18. 53. Сарапулова Є. Фізкультхвилинка – це серйозно Фізична культура і здоров’я сім’ї // Фізичне виховання в школі. – 1997. – №4. – С. 20–22. 54. Тельтевская Н.В. Проверка и оценка знаний учащихся. – Саратов: Саратовский университет, 1984. -32 с. 55. Теория и методика физического воспитания.; Под ред. Ашмарина Б.А. – М.: Просвещение, 1990. -287 с. 56. Тутевич В.Н. Теория спортивных метаний. – М.: ФиС, 1969. – С. 165–167. 57. Цвек С.Ф. Фізичне виховання молодших школярів. – К: «Радянська школа», 1986. – 123 с. 58. Шаулин В.Н. Метание мяча на дальность // Физическая культура в школе, 1987. – №6. – С. 21. 59. Шиян Б.М., Папуша В.Г., Приступа Є. Н. Теорія фізичного виховання. – Львів: ЛОНМІО, 1996. -220 с. 60. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів (Практикум). – Львів: Світ, 1993. – 184 с. 61. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 272 с. |
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
© 2009 Все права защищены. |