| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
МЕНЮ
| Дипломная работа: Методика навчання молодших школярів метанню малого м'ячаПитання 8: «Ступінь значущості аналізаторів для навчання метальним рухам?». Думки вчителів зійшлися на тому, що найбільш значущими для успішного засвоєння навчального матеріалу учнями 1–2-х класів є зорові аналізатори, слухові – вторинні за значенням і тактильні на третьому місці. У 3-х класів, учнів, роль зорових і слухових аналізаторів зрівнюється, тактильні залишаються на третьому місці. У 4-му класі на першому місці слухові аналізатори, потім зорові і тактильні. Висновок: для учнів початкового ступеня навчання зорові і слухові аналізатори є більш значущими в порівнянні з тактильними. Отже, для успішного освоєння навчального матеріалу необхідно ширше використовувати саме ці аналізатори. По 9 питанню – «Провідні фази (моменти), на які звертаєте увагу при навчанні метанню в початковій школі?» результати розподілилися таким чином (табл. 10). Таблиця 10. Перевага в освоєння різних фаз метання по класах
З таблиці 10 видно, що в 1-му і 2-му класі основна увага приділяється фінальному зусиллю, поступово, до 3-го класу акцент переходить на поєднання кидкових кроків з фінальним зусиллям, в 4-му клас всі фази метання по своїй значущості при навчанні метанню зрівнюються. На 10 питання: «Які рухові здібності дозволяють успішно засвоювати метальні рухи молодшим школярам?» вчителі майже одноголосно (76%) відповідають, що для успішного засвоєння метальних рухів необхідні: координаційні здібності, швидкість, рухливість в плечевому суглобі, сила м'язів метальної руки. 11 питання: «Які психологічні особливості молодших школярів необхідно враховувати при навчанні складно-координаційних рухів (метання)?». 100% опитаних відзначають таку психологічну особливість молодших школярів, як нестійкість уваги, яку необхідно постійно враховувати при роботі з учнями молодших класів. На питання 12: «Чи відзначаєте відмінності між хлопчиками і дівчатками в початковій школі при навчанні техніки метання?» 16% відповіло, що відмінностей не відзначають, 84% – відзначають відмінності між хлопчиками і дівчатками, як за руховими здібностями, так і за психологічними особливостями. Отже, при роботі з молодшими школярами необхідно враховувати що існують між хлопчиками і дівчатками даного віку відмінності за руховими здібностями і психологічними особливостями. Питання 13: «У якому семестрі навчального року Ви плануєте навчання техніки метання?». За семестрами матеріал з вивчення техніки метання для 1–4-х класів вчителі розподіляють таким чином: 76% – в I чверті, 29% – в II чверті, 47% – в III чверті, 88% – в IV чверті. Таким чином, навчальний матеріал з вивчення метання в основному планується в 1 і 4 чвертях, але може бути розподілений і впродовж усього навчального року. Питання 14: «На уроках якої спрямованості Ви використовуєте елементи метання?». Елементи метання і саме метання в основному (94% опитаних) використовують на уроках легкоатлетичної та ігрової спрямованості, 23,5% – на уроках з гімнастики і 12% – на уроках з лижної підготовки. Метання частіше виконують на уроках легкоатлетичної і ігрової спрямованості, але можуть вони бути присутнім як на уроках гімнастики, так і на уроках з лижної підготовки. На питання 15: «У яких умовах проводите заняття з навчання техніці метання?» 100% відповіли, що заняття з метання проводять як в спортивному залі (15.1.), так і на спортивному майданчику (15.2.). Це ще раз підтверджує висновок про можливість проводити заняття з метання цілий рік, незалежно від місця занять (на вулиці, і в залі). Питання 16: «Які снаряди (предмети) використовуєте для метання в молодших класах?», думки вчителів розподілилися таким чином: 68% використовують м'яч для великого тенісу і 32% хокейних м'ячів і м'яч 150. Часто в школах використовуються для метання ганчіркові і гумові м'ячі, м'ячі з парашутом, гумові кільця і іноді набивні м'ячі вагою 1 кг В основному для метання в початковій школі використовуються м'ячі малої ваги. На питання 17.1.: «Які орієнтири Ви використовуєте при метанні в ціль?» 94% опитаних відповіли, що при метанні в ціль використовують горизонтальні і вертикальні цілі (мішені, обручі, м'ячі і тому подібне), 6% – при навчанні метанню в ціль використовують рухливі ігри («перестрілка»). На питання 17.2.: «Які орієнтири Ви використовуєте при метані на дальність?» 70% використовують горизонтальну розмітку і 30% орієнтирів розташовані вертикально. Таким чином, при метанні в ціль і при метанні на дальність вчителі фізичної культури як орієнтири використовують горизонтальні або вертикальні мішені, рідко включаються в процес навчання метанню на дальність і на точність попадання ігрові моменти і рухливі ігри. На 18 питання: «Які пристосування Ви використовуєте для навчання техніки метання молодших школярів?» 18.1. Для створення оптимального кута вильоту: 55% вчителів застосовують обмежувачі і вертикальні цілі, розташовані на різних висотах; 5% рекомендують виконувати метання з В.П. – сидячи; 40% не використовують ніяких пристосувань. 18.2. Для акцентування дальності метання: 35% використовують різні орієнтири; 17,5% рекомендують виконувати метання на дальність відскоку; 12% включають в процес навчання рухливі ігри; 6% використовують для метання снаряди, різні за формою і вагою; 6% звертають увагу на різкий рух, що виконується кистю метальної руки; 23,5% не використовують жодних пристосувань. 18.3. Для правильного додатку зусиль при розмаху снаряду: 16% використовують гімнастичні палиці, амортизатори; 11% – застосовують ті, що обтяжили; 5% акцентують увагу на «тіканні» ніг від плечей; 5% використовують метання м'яча на гумці; 5% рекомендують виконувати метання на дальність відскоку; 58% не використовують ніяких пристосувань. 18.4. Для освоєння способу хвата снаряду: 44% опитаних широко використовують вправи з «школи м'яча» П.Ф. Лесгафта; 28% використовують показ і пояснення; 11% рекомендують метати різні формою і вазі снаряди; 17% не використовують ніяких пристосувань. 18.5. Для створення рухового уявлення про рухи різними ланками тіла, що беруть участь в метанні: 50% використовують показ, демонстрацію наочної допомоги; 10% амортизаторів (вертикальний гумовий килимок з гумовою палицею); 5% рекомендують виконувати метання з різних В.П. (сидячи, лежачи); 35% нічого не використовують. Відповіді на це питання показують, що в школі для вирішення даного завдання рідко використовуються спеціальні пристосування, це може бути викликано поганим забезпеченням шкіл спортивним інвентарем або недоліком методичної літератури з даного виду рухливих дій. На питання 19; «Які труднощі Ви відчуваєте при навчанні метанню молодших школярів?» 17% відповіли, що труднощів не відчувають. А далі відповіді розподілилися так: 40% відзначають велику кількість учнів в класі (19.3.), 23% – недостатня кількість снарядів для метання або не обладнані місця занять (19.1., 19.2.) і 20% відповіли, що їх труднощі викликані недоліком відомостей про даний вид рухових дій в навчальній і методичній літературі (19.4.). Відповідно, в процесі навчання метанню молодших школярів у вчителів фізкультури виникають труднощі і однією з причин є недолік методичної літератури з даного виду легкоатлетичних вправ. Отже, проведене анкетування дозволяє стверджувати, що навчання елементів метання і самого метанню можна проводити в будь-якій чверті навчального року, на уроках різної спрямованості і в будь-яких умовах: як у залі, так і на спортивному майданчику. Метання універсальне і може вивчатися та вдосконалюватися безперервно протягом всього навчального року. Вчителі фізичної культури висловлюють різні думки щодо питання методики навчання метальних рухів: що головне в методиці навчання метання, про спосіб відведення снаряду, про послідовність у вивченні фаз рухової дії, про роль вправ, що виконуються в статиці і динаміці для процесу навчання, про необхідну кількість метань на одному уроці. Що свідчить про недолік відомостей по питаннях методики навчання метання молодших школярів. У своїй роботі вчителі фізкультури використовують різну методичну літературу, але в той же час відзначають, як одну з причин труднощів, які виникають недолік відомостей з техніки і методики навчання метання молодших школярів, отже, існуючий підхід до навчання метанню в школі необхідно вдосконалювати з урахуванням вікових особливостей дітей даного віку, а також використовувати вже наявний практичний досвід.
3. Дослідження ефективності експериментальної методики навчання молодших школярів метанню 3.1 Основні положення експериментальної методики навчання метанню малого м'яча молодших школярів
У розробці експериментальної методики навчання метанню молодших школярів ми спиралися на положення даної концепції. У зв'язку з цим, в процесі навчання техніки метання молодших школярів використовували з метою створення орієнтовної основи рухової дії сигнали різної модальності (зорові, слухові, пропріорецептивні) як сигнали зворотного зв'язку, що дозволило прискорити процес формування рухового навику в метанні у молодших школярів, зробити його ефективнішим і цікавішим. Оволодіння раціональною технікою і її закріплення в рухових навиків мають велике значення у вирішенні освітніх завдань шкільного навчання. Формування рухових навиків відбувається в певній залежності від рівня розвитку рухових якостей [9,48], але, у свою чергу, рухові навики впливають на розвиток і прояв функціональних можливостей організму людини. Тому, перед початком навчання потрібно звернути увагу на рівень розвитку фізичних якостей і м'язових груп, які забезпечують виконання метальних рухів. Для успішного оволодіння навиками в метанні легких снарядів необхідні достатня рухливість в плечовому і ліктьовому суглобі і високий рівень розвитку координації руху. Розвиток фізичних якостей – процес тривалий і високий рівень їх розвитку служитиме базою для успішного формування не тільки навику в метанні, але і для освоєння багатьох інших рухових дій. Тому приділяти увагу розвитку гнучкості і координації рухів бажано впродовж всього навчального року, незалежно від спрямованості уроків і завдань навчання, щоб необхідний рівень розвитку фізичних якостей був досягнутий до початку навчання такому складно – координаційній руховій дії, як метання. На одному занятті використовується невелика кількість вправ для розвитку координаційних здібностей. Але вони, по можливості, повинні бути в кожному занятті, у різних його частинах. Існують два шляхи розвитку координаційних здібностей [12]. По-перше, координування зростає при оволодінні новими різноманітними рухами. За відсутності нових рухових відчуттів знижується здібність до навчання. Тому важливо включати елемент новизни і в ті рухи, якими діти володіють. По-друге, вона поліпшується, якщо дається ускладнення, нове поєднання знайомих рухів, змінюються звичні умови виконання руху. Діти повинні уміти застосовувати освоєні вміння в ігровій ситуації або в складніших умовах місцевості. В.М. Заціорський рекомендує різноманітні методичні прийоми, які, на наш погляд, можуть використовуватися вчителями фізичної культури з метою що підвищують руховій координації у учнів перед освоєнням складно, – координаційної рухової дії – метання: 1. Застосування незвичайних початкових положень. 2. Дзеркальне виконання вправ. 3. Зміна швидкості або темпу рухів. 4. Зміна просторових меж, в яких виконується вправа. 5. Зміна способів виконання вправ (метання зверху, знизу, збоку). 6. Ускладнення вправи додатковими рухами. 7. Зміна протидій що займаються при групових і парних вправах. Виконання узгоджених дій декількома учасниками (удвох, по 3–4 людини, групою). 8.
Використання у вправах
предметів різної форми, 9.
Ускладнення умов гри. Ігровий
метод з додатковими 10. Для розвитку координації важливо дотримуватися двох методичних принципів: вправа повинна виконуватися правильно, чисто; вправу потрібно широко різноманітити, використовуючи різні початкові положення [8]. 11. На легку атлетику, як правило, відводять уроки в 1 і 4 чвертях. Навчання техніці метання малого м'яча здійснюється в 1 чверті на уроках №2–9 і в 4 чверті на уроках №62–68. Навчання новим елементам техніки метання краще планувати в 4 чверті, а в 1 чверті на уроках легкої атлетики слід повторювати і закріплювати вивчене в попередньому класі. На метання в уроці треба відводити до 15 хвилин, навчання новим елементам техніки краще планувати в початок уроку. 12. Для підтримки уваги учнів урізноманітнити завдання у метанні. При постановці завдань треба враховувати обмеженість об'єму уваги (2–3 об'єкти) у дітей молодшого шкільного віку. У зв'язку з цим в структурі рухів виділяють те, що, перш за все треба засвоїти дітям на даному занятті [22]. 13. Основний спосіб організації учнів при навчанні техніки метання малого м'яча повинен бути фронтальний (або груповий). Для цього на початковому етапі навчання (молодші школярі) можна використовувати не тенісні м'ячі, а саморобні, виготовлені з тканини або з пінопласту. Вони легкі у виготовленні; не розкочуються і тим самим підвищують моторну щільність уроку; виключають удари; дозволяють відпрацювати необхідну швидкість рухів, оскільки щоб такий м'яч долетів до достатньо вказаної вертикальної цілі, треба зробити дуже швидкий і хльосткий рух рукою, дотримуючи раціональну структуру кидка. Так само рекомендуємо використовувати сітку – завісу упоперек спортивного залу. Сітка гасить швидкість м'яча, що потрапляє в нього, що полегшує і прискорює процес підбору снарядів; можливе зустрічне метання в сітку і проведення рухомих ігор двома групами одночасно, що підвищує щільність уроку в 3–4 рази; дозволяє виконувати в залі метання м'яча, вага якого складає 150 грам. Для становлення навику в процесі навчання необхідно виконувати правильні рухи з повторенням не менше 8–10 разів, а при закріпленні вже вивченого руху – в межах 25–30 разів. Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 |
ИНТЕРЕСНОЕ | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
|