Дипломная работа: Методика навчання молодших школярів метанню малого м'яча

У дівчаток вправи на швидкість повинні бути присутніми на всіх уроках фізичної культури. Витривалість у них добре розвивається з 2 класу. Дівчаткам молодшого шкільного віку характерні вправи, що розвивають статичну, динамічну і загальну витривалість і рівновагу. Вже з 4 класу дівчаткам можна пропонувати силові вправи для крупних м'язових груп.

Швидкість збільшується від 8 до 10 років і продовжує зростати до 12 років, а потім її розвиток гальмується і навіть декілька знижується. По-цьому, в даний період слід більше водити вправ на розвиток швидкості, включаючи їх в різноманітні рухливі ігри.

За даними А.А. Гужаловського, сила розвивається достатньо інтенсивно до 9 років, а потім її розвиток гальмується. З 11 років сила починає збільшуватися неухильно, особливо інтенсивно з 13 до 14–16 років. Силові вправи на різні групи м'язів, присутні в достатній кількості в 1 і 2 класах, повинні бути дещо збільшені в 3–4 класах.

У молодшому шкільному віці існують передумови для розвитку загальної витривалості. У дівчаток даного віку періодом найбільших приростів в розвитку загальної витривалості є 8–11 років.

Велика рухливість хребетного стовбура, висока розтяжність зв'язкового апарату в 6–10 років сприяють розвитку гнучкості. Основними засобами розвитку гнучкості є вправи на розтягання, які можуть бути динамічного (пружинисті, махові рухи) і статичного (збереження максимальної амплітуди при різних позах) характеру. Досягнутий рівень гнучкості необхідно постійно підтримувати.

Молодший шкільний вік також сприятливий для розвитку координаційних здібностей (КЗ). Природний приріст показників КЗ з 7 до 10 років складає в середньому у дівчаток 63,3%, у хлопчиків 56,2%. Цей вік є ключовим для координаційно-рухового вдосконалення. Упущені у віці 7–12 років можливості навряд чи вдається надолужити пізніше [21; 45]. Але окремі показники координації розвиваються нерівномірно (табл. 2).

Вдосконалення рухових здібностей, і зокрема координації рухів, повинне співпадати з періодом посиленого розвитку рухових функцій і тим підвищувати і прискорювати хід цього розвитку. Тому починати активне цілеспрямоване вдосконалення координації рухів слід з 7-річного віку, тобто з першого року навчання у школі [39].

Таблиця 2. Сенситивні періоди розвитку координаційних здібностей дітей

Координаційні здібності	Вік
	7–8	8–9	9–10	10–11	11–12	12–13	13–14	14–15	15–16	16–17
прості координації	д х	д х				д		х
складні координації			д	х		д		х
рівновага	д	д х	д		д			х
точність рухів		д х				д		х
гнучкість	д	д х	д		д	д х		д		д

Слід зазначити, що у хлопчиків і дівчаток від 7–8 до 11–12 років істотно покращуються показники, що характеризують вміння оцінювати рухи в просторі і в часі [43; 58; 53]. Найважчим для дітей молодшого віку є диференціювання ступеня м'язових зусиль. Інтегральна оцінка просторово-часових характеристик можлива для дітей з 8–9 років.

Вивчення елементів рухових дій в період інтенсивного розвитку відповідних рухових якостей приводить до найбільш ефективного формування рухових умінь [53].

Як один з основних засобів розвитку координаційних здібностей в даному віці використовуються рухливі ігри, які позитивно впливають на всі психофізіологічні функції і якості школярів [2; 9].

1.2 Основи техніки метання

Навчання будь-якої нової рухової дії починається із створення в учнів уявлення про його техніку. Відповідно, розглядаючи метання, як один з видів легкої атлетики, який є обов'язковим для освоєння ним школярами, доцільно зупинитися на основах техніки метань і безпосередньо на техніці виконання метання малого м'яча. Основи техніки – це сукупність взаємозв'язаних рухів, що визначає структуру даної рухової дії.

Метання – це спосіб переміщення снаряду у просторі. Мета метання – метнути або штовхнути снаряд на можливо велику відстань, не порушуючи правил змагань.

За структурою руху куля і диск можна віднести до ациклічних видів метань, а спис, гранату і молот – до змішаних видів. За своєю спрямованістю дії на організм спортсмена, метання є швидкісно-силовими видами легкої атлетики і пов'язані з проявом сили і швидкості у спортсмена. Зважаючи на складну техніку від спортсмена вимагається висока координація рухів.

Відповідно до ваги і форми снаряду легкоатлетичні метання можна розділити на наступні категорії: метання легких снарядів (спис, граната); метання середніх за вагою снарядів (диск); метання важких снарядів (куля, молот). Також необхідно виділити види метань, в яких використовуються снаряди, що володіють підвищеними плануючими властивостями, – це метання списа і диска [4; 32]

Легкоатлетичні метання можна також розрізняти за особливостями виконання попереднього розбігу снаряду: прямолінійний розгін (поступальний) – спис, куля; поворотом (обертальні метання) – молот; поворотно-поступальною ходою – диск, куля. Метання гранати і тенісного м'яча, передбачені шкільною програмою, відносяться до першої групи метань – прямолінійні і поступальні метання, оскільки всі точки снаряду, коли він знаходиться в руках метальника, рухаються, описуючи практично однакові траєкторії. У фінальному русі є також відмінності: метання з-за голови через плече (спис, граната); метання через сторону (диск, молот); виштовхування від плеча (куля). Метання з природним «важелем» руху (спис, диск); метання з природним і штучним «важелем» руху (молот); метання без «важеля» руху (куля).

Тому окремі види метань мають свої характерні особливості, загальні закономірності. Дальність польоту (L) снаряду, кинутого під кутом до горизонту, залежить від:

-  початкової швидкості вильоту (F);

-  висоти випуску снаряду над землею (И);

-  кута вильоту (И);

-  стани атмосферного середовища (висота над рівнем моря і географічної широти розташування місця метання);

-  аеродинамічних властивостей снаряду.

Дальність польоту снаряду визначається формулою [32].

V2Sin2a+h g

(g – прискорення вільного падіння)

Початкова швидкість вильоту робить найбільший вплив на дальність польоту снаряду.

Висота вильоту снаряду має найбільший внесок в результат у штовханні ядра і практично не впливає на дальність в довгих метаннях. Висота вильоту снаряду залежить від росту метальника і довжини його рук.

Кут вильоту має оптимальні параметри для кожного виду метань:

-  для списа – 35–38 градусів

-  для диска – 33–36 градусів

-  для ядра – 38–39 градусів

-  для молота – 43–44 градуси

-  для гранати і м'яча – 44 градуси

Опір повітря зменшує дальність польоту ядра до 0,9% і молота до 2,5% [32,25]. Вплив попутного і зустрічного вітру збільшується в чотири рази в метанні гранати і м'яча.

Сумарний вплив трьох показників: кута вильоту, висоти вильоту снаряду і опір повітря на результат в метанні складає 10%, тому основний чинник збільшення результату – підвищення початкової швидкості вильоту снаряду.

У метаннях відбувається в основному долаюча балістична робота м'язів. У зв'язку з тим, що шлях дії на снаряд обмежений, метальникові потрібно отримати найбільший приріст швидкості в одиницю часу, тобто найбільше прискорення, оскільки тільки в цьому випадку метальник встигне реалізувати свою силу і повідомити найбільшу швидкість снаряду. Таким чином, метальник повинен збільшувати прискорення снаряду, прагнучи безперервно збільшувати силу дії на снаряд.

Зростання швидкості снаряду відбувається поетапно [27,11].

Починати розвиток швидкості снаряду необхідно з включення в роботу найбільш великих груп м'язів. Проте ці м'язи розвивають прискорення в першу чергу самого тіла або, вірніше, всієї системи метальник – снаряд. Між етапом – розвитку швидкості тіла та снаряду, як єдиної системи, і етапом – прискорення одного снаряду існує ще проміжний етап – передачі енергії від нижніх частин до верхніх, що призводить до збільшення швидкості верхніх частин тіла і снаряду.

Перший етап – розвивається швидкість всієї системи метальник – снаряд. Система прискорюється, головним чином, за рахунок сили і швидкості ніг.

Другий етап – швидкість розвивається у верхній частині системи метальник – снаряд, тобто тулуба і снаряду. Це здійснюється в першу чергу за рахунок роботи м'язів, а також шляхом передачі набраної енергії верхнім частинам тіла і снаряду від нижніх частин, швидкість руху яких повинна для цього бути різко загальмованою.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8