| |||||
МЕНЮ
| Учебное пособие: Фінансове право України·
перевірка
осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України - Національний банк України
має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю
Національного банку України, з метою дотримання законодавства щодо банківської
діяльності. При здійсненні перевірки Національний банк України має право
вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення
перевірки. Інспектовані особи зобов'язані подавати Національному банку України
затребувану 2) особа, що придбала істотну участь у банку без письмового дозволу Національного банку України. істотна участь - пряме або опосередковане, самостійно або спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками статутного капіталу або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи (ст.72 Закону України "Про банки і банківську діяльність”); · право застосувати заходи впливу - у разі порушення банками або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має, до яких відносяться: 1) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації; 2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради 3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи 4) у разі порушення вимог Закону, що спричинило значну втрату активів або
доходів, і настанні ознак неплатоспроможності банку · перевірка звітності комерційних банків (ст.ст.68,69 Закону України "Про банки і банківську діяльність”); · нагляд за дотриманням банками банківського законодавства – мета: безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів (ст.55 Закону України "Національний банк України”). · інше. Державне казначейство як суб’єкт здійснення фінансового контролюУказ Президента України "Про Державне казначейство України" від 27.04.2005р. (з наступними змінами і доповненнями). Положення про Державне казначейство, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995р. (з наступними змінами і доповненнями). Державне казначейство є системою органів державної виконавчої влади і діє при Мінфіні.
Державне казначейство складається з Головного управління та його територіальних органів - управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відділеннями у районах, містах і районах у містах. Головне
управління Державного казначейства очолює Державне казначейство:
1) організовує виконання Державного бюджету України і здійснює контроль за цим; 2) здійснює управління
наявними коштами державного бюджету, 3) здійснює фінансування видатків державного бюджету; 4) веде облік касового виконання державного бюджету; 5) складає звітність про стан виконання державного та зведеного бюджетів; 6) здійснює
управління державним внутрішнім та зовнішнім 7) розподіляє між державним бюджетом та місцевими бюджетами відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов`язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України; 8) здійснює контроль за надходженням і використанням позабюджетних коштів; 9) розробляє та
затверджує нормативно-методичні документи з Органи Державного казначейства мають право: 1) проводити перевірки фінансово-бухгалтерських документів про зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів, а також одержувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають у процесі перевірок; Підконтрольні
суб’єкти:
міністерства, інші центральні та місцеві 2) одержувати від
установ банків відомості про стан поточних 3) вимагати від посадових осіб підконтрольних суб’єктів усунення виявлених порушень установленого порядку виконання державного бюджету; 4) припиняти
фінансування з державного бюджету підприємств, 5) безспірно вилучати у підконтрольних суб’єктів раніше надані в порядку фінансування кошти державного бюджету, державних позабюджетних фондів у разі встановлення нецільового та неефективного їх використання; 6) призупиняти
проведення операцій за реєстраційними рахунками установ і організацій, що
утримуються за рахунок коштів державного бюджету, у разі порушення ними
встановленого порядку використання бюджетних та позабюджетних коштів, а також
неподання кошторисів та звітності про надходження і використання зазначених
коштів. Державна митна служба як суб’єкт здійснення фінансового контролю
Положення про державну митну службу, затв. Указом Президента України від 24.08.2000р. Указ Президента України „Про Державну митну службу України” від 29.11.1996р.
Державна митна служба України (Держмитслужба України) є Діяльність Держмитслужби України спрямовується і координується
Держмитслужба України здійснює свої повноваження
Держмитслужба України в межах своїх повноважень на основі Держмитслужба України в разі потреби видає разом з іншими Нормативно-правові акти Держмитслужби України підлягають Рішення Держмитслужби України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами.
Держмитслужбу України очолює Голова, якого призначає на
Голова має перших заступників, у тому числі першого
Голова здійснює керівництво Держмитслужбою України,
Основними завданнями Держмитслужби України є:
· забезпечення реалізації державної політики у сфері митної · захист економічних інтересів України; · контроль за додержанням законодавства України про митну · використання засобів митно-тарифного та позатарифного · удосконалення митного контролю, митного оформлення товарів та · здійснення разом з Національним банком України комплексного · здійснення разом з іншими уповноваженими центральними · боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; · розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної справи. 4. Держмитслужба України відповідно до покладених на неї 1) організовує та контролює діяльність митних органів; 2) забезпечує своєчасне і повне внесення до державного 3) вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходи, 4) розробляє та здійснює самостійно або у взаємодії з іншими 5) організовує та контролює відповідно до законодавства проведення митними органами дізнання у справах про контрабанду та 6) здійснює верифікацію (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України. Аудитори та аудиторські фірми як суб’єкти здійснення фінансового контролюЗакон України „Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993р. (з наступними змінами і доповненнями). Рішення Аудиторської палати України від 05.10.1995р. N 36 „Норматив 13. Аудиторський висновок”. Аудит - це
перевірка публічної бухгалтерської звітності,
Аудит
здійснюється незалежними особами (аудиторами),
Аудит може
проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, Затрати на
проведення аудиту відносяться на собівартість Аудиторський
висновок - це офіційний документ, засвідчений Висновок аудитора може бути: · безумовно позитивним, · умовно позитивним (з застереженнями), · негативним. Аудитор може також відмовитися від видання висновку. При цьому він викладає свою думку в звіті іншої форми. В трьох останніх випадках висновок має містити короткий виклад аргументів, що обґрунтовують думку аудитора. Безумовно
позитивний висновок складають у разі, коли, на -
аудитор
отримав вичерпну інформацію і пояснення, необхідні -
надана
інформація є достатньою для відображення реального -
є
адекватні дані з усіх питань, суттєвих з погляду -
фінансову
документацію складено згідно з прийнятою -
звітність
ґрунтується на достовірних облікових даних, які -
форма
звітності відповідає затвердженій у встановленому Безумовно
позитивний висновок має містити однозначне і чітко Безумовно
позитивний висновок складають з використанням Якщо під час
перевірки у аудитора виникли сумніви щодо Аудитор не
може видати безумовно позитивний висновок за - невпевненість (аудитор не може сформулювати думку); - незгода (аудитор може сформулювати думку, але вона суперечить даним перевіреної фінансової документації). Причини незгоди: - неприйнятність системи або способів обліку; - розходження у
судженнях щодо відповідності фактів або сум - незгода з
повнотою та способом відображення фактів у обліку - невідповідність здійснення або оформлення операцій законодавству та іншим вимогам. Будь-яка
невпевненість чи незгода є підставою для відмови Невпевненість
чи незгода є фундаментальними, якщо вплив Наявність
нефундаментальних невпевненості та незгоди є Наявність
фундаментальної невпевненості є підставою для У всіх випадках,
коли аудитор формулює висновок, що Проведення аудиту є обов'язковим для: 1) підтвердження
достовірності та повноти річного балансу і Обов'язкова
аудиторська перевірка річного балансу і 2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдінгових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників; 3) емітентів цінних паперів; 4) державних
підприємств при здачі в оренду цілісних майнових 5) порушення
питання про визнання неплатоспроможним або Проведення аудиту
є обов'язковим також в інших випадках, Аудитори і аудиторські фірми України мають право: 1) самостійно
визначати форми і методи аудиту на підставі 2) отримувати
необхідні документи, які мають відношення до Треті особи, які
мають у своєму розпорядженні документи 3) отримувати
необхідні пояснення в письмовій чи усній формі 4) перевіряти
наявність майна, грошей, цінностей, вимагати 5) залучати
на договірних засадах до участі в перевірці Аудитори і аудиторські фірми зобов'язані: 1) належним
чином надавати аудиторські послуги, перевіряти 2) повідомляти
власників, уповноважених ними осіб, замовників 3) зберігати в
таємниці інформацію, отриману при проведенні 4) відповідати
перед замовником за порушення умов договору 5) обмежувати
свою діяльність наданням аудиторських послуг та Законодавство:
1. Конституція України. 2. Бюджетний кодекс України. 3. Закон України "Про державну податкову службу в Україні” в редакції від 24.12.1993р. (з наступними змінами і доповненнями). 4. Закон України "Про Рахункову палату” від 11.07.1996р. (з наступними змінами і доповненнями). 5. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.1993р. (з наступними змінами і доповненнями). 6. Закон України "Про Національний банк України” від 20.05.1999р. (з наступними змінами і доповненнями). 7. Закон України "Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р. (з наступними змінами і доповненнями). 8. Закон України „Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993р. (з наступними змінами і доповненнями). 9. Закон України "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000р. 10. Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. (з наступними змінами і доповненнями). 11. Рішення Конституційного суду України від 23.12.1997р. № 7-зп (справа про Рахункову палату); 12. Положення про державну митну службу, затв. Указом Президента України від 24.08.2000р. 13. Указ Президента України „Про Державну митну службу України” від 29.11.1996р. 14. Указ Президента України "Про Державне казначейство України" від 27.04.2005р. (з наступними змінами і доповненнями). 15. Положення про Державне казначейство, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995р. (з наступними змінами і доповненнями). Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20 |
ИНТЕРЕСНОЕ | |||
|