Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України

державних органів, так і з боку безпосередніх споживачів страхових послуг.

Значному зростанню такої уваги сприяє тенденція на світових фінансових

ринках до злиття банківського і страхового бізнесу і появі фінансових

конгломератів, що поєднують у собі практично усі види фінансових послуг.

Необхідно звернути увагу на посилення тенденцій по проникненню

іноземних страхових структур на страхові ринки колишніх республік СРСР та

країн Східної Європи, в тому числі і український ринок у формі різних

спільних страхових компаній. Наприклад, в Україні створені такі компанії,

як українсько-американське АСТ «Росток», українсько-шведська СК у формі

ЗАТ «АКВ Гарант», українсько-ірландське АСТ ЗТ «Гала СКД», українсько-

бельгійська СК «Союзспецстрах» Тз ДВ.

В цілому, для наших умов має інтерес в системі страхування розвинутих

країн національна система координації і функціонування страхових

організацій при провідній ролі держави у розробці програм і стратегії

розвитку страхування, у практиці страхування і розвитку кооперативних

страхових організацій, в тому числі і товариств взаємного страхування, які

успішно конкурують на страховому ринку багатьох держав з традиційними

страховими компаніями.

В більш широкому плані в нашій державі, по суті стоїть питання

розвитку страхового захисту як окремого напряму державного регулювання

розвитку бізнесу і підприємництва в різних галузях народного господарства,

тобто шляхом прийняття спеціальних законів, визначення обов’язкових видів

страхування, регламентації діяльності страхових організацій.

3.2. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України

В умовах економічної і фінансової кризи знижується активність на

страховому ринку. Для її активізації необхідною умовою є стабільність

гривні, завершення процесів приватизації в основних галузях народного

господарства. В принципі захистити можна тільки власника і в умовах

нормального функціонування фінансової системи. В умовах стабілізації

економіки, зміни форм власності та механізму управління в державному

секторі економіки потреба суб'єктів господарської діяльності у захисті

своїх майнових інтересів та інтересів працівників від різноманітних ризиків

зростає. Держава також зацікавлена страховому захисті державного майна та

підвищенні соціально-економічної захищеності громадян України. Вирішення

цих питань шляхом впровадження в Україні перевірених світовою практикою

форм і видів страхування та здійснення заходів передбачено Програмою

розвитку страхового ринку на 2001-2004рік.

Ця Програма розроблена з метою реалізації державної політики у сфері

страхування і відповідно до статті 14 Закону України "Про державне

прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку

України".

У Програмі враховано законодавче розмежування сфер діяльності

страхування та загальнообов'язкового державного соціального страхування і

передбачено не тільки шляхи реформування ринку страхування, а визначено

можливі напрями взаємодії та участі страховиків в обслуговуванні

загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страхування - одна з галузей економіки, в якій за останні роки

спостерігається зростання основних показників. За підсумками 2001року

загальний розмір статутного фонду усіх страховиків склав 1 036,8 млн. грн.і

порівняно з аналогічним показником за станом на 2000р. зріс на

525,8млн.грн. Величина сформованих страхових резервів на кінець 2001року

досягла 1184,млн.грн.,що на 225,2млн.грн.перевищує аналогічний показник

2000року (у 1,2раза). Балансовий прибуток страховиків досяг 2 269,3млн.

гривень . Загальна валова сума страхових внесків, одержаних українськими

страховиками протягом 2001року, дорівнювала 3031млн. гривень, що на 142 %

більше, ніж у 2000році.Як і в попередні роки, протягом 2001року

спостерігалося перевищення в 2 рази темпів надходження страхових премій над

темпами інфляції.

Страховий ринок України має досі не використані резерви. В державі

застраховано лише близько 10 відсотків ризиків, тоді як у більшості

розвинутих країн цей показник досягає 90 - 95 відсотків. Частка

українського страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових

послуг становить лише 0,05 відсотка, і це при тому, що Україна становить 7

відсотків населення Європи.

Існуюча структура страхового ринку України не сприяє зміцненню соціального

захисту громадян та забезпеченню внутрішніх інвестицій. Українські

страховики передають іноземним страховикам (перестраховикам) до 90

відсотків страхової премії під час страхування авіаційних і морських

ризиків, ризиків здоров'я людей, які від'їжджають за кордон, до 60

відсотків - за "автокаско", до 50 відсотків - під час страхування великих

майнових ризиків.

Страхова галузь забезпечує перерозподіл лише 0,9 відсотка валового

внутрішнього продукту (цей показник у розвинутих країнах становить 8 - 12

відсотків), що свідчить про потенційні можливості її подальшого розвитку та

про те, що страховий ринок не акумулює значного обсягу інвестиційних

ресурсів та не справляє відчутного впливу на процес перерозподілу валового

внутрішнього продукту.

Розвиток страхового ринку України потребує розв'язання проблем зі

страхування життя, пенсійного медичного страхування та страхування

цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Страхування життя, як надійне джерело інвестиційних ресурсів,

становить на ринку страхових послуг найменшу частку (0,66 відсотка), тоді

як у країнах з розвинутою економікою цей показник дорівнює 30 - 40

відсотків. Нормативно-правова база (з точки зору термінів і форм

страхування) не сприяє розвитку цього виду страхування. Щороку питома

частка платежів із страхування життя в загальній структурі платежів

зменшується у 2 рази. Лише 12 страховиків України мають ліцензію на

проведення операцій із страхування життя, а реально цим питанням займаються

тільки 6 страховиків. Внаслідок нелегальної діяльності іноземних

страховиків із страхування життя Україна за оцінками експертів втрачає

щороку 80 - 100 млн. доларів США.

Слабкий розвиток та недосконалість таких соціально важливих видів

страхування, як пенсійне і медичне страхування, стримує розвиток страхового

ринку.

Законом України "Про страхування" встановлено обов'язкове страхування

цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Однак,

проведення цього виду страхування стримується відсутністю у відповідних

законодавчих актах норм, які регулювали б це питання (у той час, коли в

Україні внаслідок дорожньо-транспортних пригод щороку гине близько 5 тис.

осіб, а ще 40 тис. отримує травми). Лише незначна частка власників

транспортних засобів (2,1 відсотка) залучена до обов'язкового страхування

цивільної відповідальності.

Негативний вплив на розвиток страхового ринку в Україні справляють:

. відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва,

неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;

. значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість

більшості підприємств;

. неповна і фрагментарна законодавча база, відсутність державних

преференцій на страховому ринку, неефективний контроль з боку держави,

прояви монополізму;

. високий рівень інфляції (понад 10 відсотків), внаслідок чого здійснення

довгострокових (накопичувальних) видів страхування в національній валюті

неможливе;

. слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використовувати цінні

папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів;

. відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної

взаємодії банківського та страхового сектору економіки, низький рівень

розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку;

. неналежний рівень інформації про стан і можливості страхового ринку,

довіри населення до страхування.

Серйозну загрозу нормальному функціонуванню страхового ринку України

також становить тенденція до монополізації страхового ринку в інтересах

окремих міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих адміністрацій.

Метою Програми розвитку страхового ринку України на 2001-2004рр. є:

. створення привабливого і доступного для страхувальників ринку страхових

послуг, перетворення страхування в ефективну складову частину соціального

захисту населення;

. усунення адміністративних бар'єрів для здійснення окремих видів

страхування та створення рівних умов для всіх страховиків;

. забезпечення шляхом страхування реальної компенсації збитків, завданих

стихійним лихом, катастрофами та аваріями природного і техногенного

характеру, що дасть змогу зменшити навантаження на державний та місцеві

бюджети;

. збільшення інвестиційних можливостей страховиків, впровадження системи

мотивацій їх інвестиційної діяльності, перетворення накопичувальних

страхових резервів у надійне джерело інвестування національної економіки;

. досягнення високої конкурентоспроможності українських страховиків,

приведення вітчизняного страхового ринку у відповідність із світовими

стандартами.

. В основу розвитку страхового ринку України покладаються такі принципи:

. верховенство правового регулювання страхової діяльності;

. системність узгодження заходів щодо реформування страхового ринку із

заходами і планами інших галузей економіки, обгрунтування можливості

запровадження обов'язкових видів страхування, що повинно відповідати

майновому стану громадян і проводитися паралельно із заходами,

спрямованими на підвищення доходів громадян;

. конкурентність, коли держава гарантує всім страхувальникам і страховикам

(вітчизняним та іноземним) вільний вибір видів страхування та рівні

можливості у провадженні діяльності, створює сприятливі умови для

розвитку страхування з метою забезпечення реалізації права на ефективний

страховий захист та вільний вибір страховика;

. стабільність забезпечення сталого надійного і привабливого ринку

страхових послуг шляхом створення державою зрозумілих та ефективних

механізмів і правил його функціонування;

. обмеження присутності держави на страховому ринку, коли держава поступово

відмовляється від проявів монополізму на страховому ринку, не втручається

в діяльність страховиків, крім питань оподаткування, формування статутних

капіталів, встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових

резервів, контролю за платоспроможністю страховиків;

. довіра, що грунтується на моральній та матеріальній відповідальності

страховика перед страхувальником, на надійному правовому захисті

страхувальника.

Реформування системи соціального страхування передбачає поряд з

вдосконаленням системи соціальних виплат розвиток добровільного

страхування, що дасть змогу мобілізувати грошові заощадження громадян,

використати їх в національній економіці та забезпечити належний рівень

соціального захисту населення України. Для цього необхідно:

. створити мережу закладів "Асістанс-Україна", на основі якої буде

створюватися система медичного страхування;

. розробити прозорі та прийнятні правила і засади діяльності страховиків

України, пов'язаної з обслуговуванням системи соціального страхування;

. забезпечити поряд із загальнообов'язковим державним соціальним

страхуванням розвиток додаткових форм страхування населення від

ризиків, які мають соціальне значення, на добровільній основі шляхом

їх законодавчого врегулювання, зокрема, впровадження довгострокових

видів особистого страхування.

Зважаючи на соціальну важливість розвитку довгострокових

(накопичувальних) видів страхування до моменту зниження рівня інфляції

(менш як 10 відсотків), необхідно розглянути питання використання

вільноконвертованої валюти під час здійснення довгострокових

(накопичувальних) видів страхування, зокрема питання здійснення страхових

платежів у вільноконвертованій валюті, формування математичних резервів у

вільноконвертованій валюті та з метою диверсифікації ризиків розміщення

резервів в активи інших категорій, не передбачених Законом України "Про

страхування".

Враховуючи недостатню капіталізацію страховиків, їх низькі можливості для

відшкодування за значними ризиками та зважаючи на тенденції світового ринку

страхування до концентрації, необхідно підвищувати фінансову міцність і

стабільність страховиків України шляхом:

. сплати внесків до статутного капіталу страховика виключно грошима, в

тому числі в іноземній валюті;

. вдосконалення механізму формування страхових резервів, системи

розміщення страхових резервів;

. розширення ринку перестраховування, активізації роботи з нерезидентами

щодо взаємного перестраховування;

. законодавчого врегулювання питань захисту заощаджень громадян за

довгостроковим страхуванням життя, здоров'я та пенсійним страхуванням.

Довіра до страхування як інституту соціально-економічного захисту є

однією з необхідних передумов розвитку страхового бізнесу. З метою

відновлення довіри до страхової галузі необхідно:

. поступово замінити обов'язкове державне страхування безпосереднім

відшкодуванням з державного бюджету за рахунок коштів, передбачених на

утримання відповідних державних органів;

. впровадити нові ефективні та привабливі для населення форми фінансових

послуг, зокрема таких, як надання кредитів під заставу страхових

полісів тощо;

. інформувати населення через засоби масової інформації про стан

страхового ринку і рівень державного контролю за його діяльністю;

Перспективи розвитку страхової галузі вимагають докорінних змін у системі

підготовки та забезпечення кадрами учасників страхового ринку. Збільшення

обсягу страхових платежів до 3,5 - 4 відсотків валового внутрішнього

продукту в 2005 році вимагатиме додаткового збільшення чисельності

працюючих на ринку страхування до 50 тис. спеціалістів, залучення до роботи

висококваліфікованих спеціалістів (менеджерів, актуаріїв, брокерів,

страхових експертів, фінансових аналітиків, бухгалтерів, юристів та інших),

добре обізнаних з теорією та передовою технологією страхування. У зв'язку з

цим необхідно:

. визначити кваліфікаційні вимоги до працівників страховиків та

страхових посередників;

. проводити науково-дослідну роботу з підвищення кваліфікації персоналу

страховиків і страхових посередників.

У разі позитивної тенденції розвитку економіки обсяги надходження страхових

платежів збільшуватимуться протягом 2001 - 2005 років. Буде забезпечено

зростання частки добровільного страхування з одночасним збільшенням

масштабів обов'язкового страхування. Найбільш швидкі темпи прогнозуються

для розвитку майнового страхування та страхування відповідальності.

Зростання попиту на страхові послуги, активна державна підтримка

страхування, розвиток інфраструктури ринку страхування сприятиме підвищенню

інвестиційного потенціалу страхового ринку за рахунок збільшення розміру

страхових резервів.

3.3. Напрями підвищення ефективності страхової діяльності

в ринковому середовищі

Рентабельність страхових операцій, або показник рівня доходності, по

страхових організаціях України, визначається відношенням річної суми

прибутку до річної суми платежів (доходів):

П

Рсо = ( х 100,

Д

де Рсо — рентабельність страхових операцій, %;

П — річна сума прибутку;

Д — доходи (річна сума надходжень платежів).

Досвід роботи страхових організацій показує, що показник рівня

рентабельності страхових операцій не повинен бути високим, оскільки в цьому

випадку завищується ціна на страхові послуги і зменшується на неї попит з

боку страхувальників. При низьких же показниках обмежуються можливості

самоокупності витрат на страхування у страховиків. Становище регулюється

двома шляхами: приведенням тарифів у відповідність до фактичного рівня

збитковості страхової суми або зміною обсягів відповідальності по окремих

видах страхування.

У страхуванні визначення собівартості страхових послуг — одне з

досить складних і найменше висвітлених в економічній літературі питань.

Зумовлюється це перш за все ризиковим (імовірнісним) характером руху і

формування страхового грошового фонду. Наприклад, якщо підприємства сервісу

заздалегідь знають розмір необхідних витрат, то страхові компанії, беручи

на себе відповідальність згідно з договором, досить орієнтовно знають,

скільки в кінцевому результаті обійдеться йому страхова послуга, тобто або

в суму витрат на ведення справи, або набагато більшу суму з урахуванням

обсягів виплат страхового відшкодування. При цьому собівартість страхових

операцій являє собою сукупність всіх витрат страховика (включаючи

відрахування в резервні фонди), які необхідні для забезпечення фінансової

стійкості страхових операцій і гарантії виконання зобов’язань перед

страхувальниками.

Практика роботи страхових організацій показує, що в страховій

діяльності зниження собівартості можливе шляхом, по-перше, зміцнення

фінансової стійкості страхових операцій і, по-друге, відповідною економією

управлінських витрат. Вважається, що найбільш перспективним в реалізації

першого напряму є оптимізація страхового портфеля і використання

можливостей регулювання ринку за допомогою правильно складеного страхового

договору і умов його виконання. При цьому фінансова стійкість залежить перш

за все від розміру і складу страхового портфеля та пов’язаною з цим

можливістю територіальної розкладки збитків і визначення рівнів страхових

тарифів. Це обумовлює і більш високі тарифи у малих страхових компаніях і

змушує їх шукати відповідні ринкові ніші на страховому ринку. тобто

займатися тими видами страхування, де менша конкуренція і виключені значні

ризики.

Іншим напрямом роботи по зміцненню фінансової стійкості різних

страхових компаній є оптимізація і конкретика ділового і правового змісту

договору страхування. Наприклад, страховик може обумовити страхувальнику

певні вимоги, спрямовані на зменшення ризику.

Досвід зарубіжних країн показує, що диференціація ризиків забезпечує

більш стабільну ринкову позицію страховика за рахунок комбінування ризиків

і стимулювання страхувальників до укладання комплексних договорів за

рахунок деякого зниження тарифів. Відповідно при цьому тариф може бути

нижчим, ніж при укладанні декількох договорів по одному ризику кожний. При

укладанні цього договору економляться і витрати на ведення справи, тобто

це взаємовигідна справа. Разом з тим зарубіжний досвід підтверджує, що

реальну можливість зменшення ціни на страхові послуги дає участь страховика

в комерційній діяльності, яка базується на характері кругообігу коштів в

процесі страхової діяльності, оскільки від моменту надходження платежів

страховиків на рахунок страховика до їх виплати як страхового відшкодування

проходить певний час, який визначається строком дії договору.

Крім того, страховик формує резервні фонди, кошти яких довгий час

можуть не використовуватися. Це дає можливість страховику брати участь не

тільки в комерційних операціях, а й у прямому інвестуванні, враховуючи при

цьому мобільність наявних у нього коштів і кон’юнктури ринку.

Як відомо, під фінансовою стійкістю страхових операцій розуміється

постійна збалансованість або перевищення доходів над витратами страховика в

цілому по страховому фонду. При цьому в основі забезпечення фінансової

стійкості лежать перш за все оптимальні розміри тарифних ставок, а також

достатня концентрація коштів страхового фонду, що дає можливість

територіальної і часової розкладки збитку. Концентрація коштів страхового

фонду досягається при неухильному зростанні числа страхувальників і

застрахованих об’єктів.

У розвинутих країнах велика увага приділяється страховому маркетингу,

який включає: вивчення ринку з метою визначення страхових потреб;

формування на основі останніх страхових послуг; визначення ціни на

страхову послугу (страхового тарифу) по кожному виду страхування та способи

її виплати; роз’яснювальну роботу по діючих договорах і видах страхування;

рекламу нових послуг, вибір конкретних страхувальників та організацію їх

обслуговування.

Маркетинг розглядається як один з методів комерційної діяльності

страхових компаній і дослідження ринку страхових послуг. Служби маркетингу

створюються перш за все для гнучкого пристосування діяльності страхових

компаній до змін економічної ситуації та кон’юнктури ринку. Разом з іншими

службами відділи маркетингу створюють єдиний механізм управління процесами,

спрямованими на задоволення попиту страхового ринку і отримання прибутку

від страхових операцій.

Оскільки страхова діяльність постійно пов’язана з різними ризиками

через фінансовий механізм, виникає необхідність управління ризиками і

фінансовими відносинами між страховиками і страхувальниками, тобто

організації ризик-менеджменту.

Основні правила, на підставі яких приймаються рішення в ризик-

менеджменті, зводяться до забезпечення максимального виграшу, а стратегія

базується на оптимальних результатах при раціональному співвідношенні між

ризиком і величиною отриманого прибутку.

В великих страхових компаніях, таких як НАСК «Оранта», питаннями

маркетингу, ризик-менеджменту і ділової стратегії займається Департамент

економічного аналізу, до складу якого входять Управління економічного

аналізу і зведеного планування, маркетингу та ділової стратегії, а в

регіональних структурах (обласних дирекціях) — відділи зведеного планування

і економічного аналізу.

Розвиток українського страхового ринку об’єктивно супроводжуватиметься

хворобами росту, які на різних етапах були характерні для провідних

страхових ринків зарубіжних країн. Це в першу чергу недостатній фінансовий

потенціал українських страховиків, низька технологічність здійснення

страхових операцій, відсутність нормального конкурентного середовища як

фактора постійного підвищення якості страхових послуг. Виходячи з досвіду

роботи в галузі страхування Європейськоі Організації Економічного

Співробітництва і Розвитку в практиці вітчизняного страхування можна

використати ряд найбільш важливих правил формування і регулювання

страхових ринків і, зокрема:

1. для забезпечення захисту споживача, захисту економіки в цілому, повинні

бути встановлені відповідні в розумних межах регулюючі положення;

2. страховики повинні допускатися на ринок, згідно з суворими ліцензійними

критеріями;

3. страхування є виключним видом діяльності страхового товариства;

4. держава не повинна перешкоджати виходу на національний ринок іноземних

страховиків;

5. держава повинна установити чіткі межі правового поля для заключення

страхових контрактів;

6. держава повинна мати спеціальні законоположення щодо податкових пільг,

звільнень, відрахувань в страховій області, зокрема, в пенсійному

страхуванні, близькому до страхування життя;

7. кожна держава повинна мати незалежний спеціалізований орган в справі

нагляду за страховою діяльністю;

8. страхові компанії, здійснюючи страхову діяльність, повинні мати

достатній запас платоспроможності і працювати на адекватних тарифах;

9. страхові посередники, які працюють на ринку, повинні бути зареєстровані

за відповідними вимогами (за рівнем кваліфікації, рівнем капіталу і

т.п.);

10. обов’язкове страхування повинно здійснюватися в галузях, і в першу

чергу в соціальній сфері, де страхові ризики мають масовий характер, а

страхові фонди формуються достатньо великою кількістю страхувальників;

11. на ринку страхування і перестрахування повинно бути чесне конкурентне

середовище;

12. держава повинна всебічно розширяти міжнародне співробітництво в

області обміну інформацією про діяльність страхових компаній;

Цілком природньо, що становлення українського страхового ринку буде

проходити з певними виключеннями з вищенаведених правил. Проте рівень

прояву характерних рис цих правил на страховому ринку може бути мірилом

інтегрованості українського ринку у світовий.

Позитивним прикладом цього може бути досвід роботи Національної

акціонерної страхової компанії «Оранта», яка розширює географію своєї

діяльності і зміцнює зв’язки з великими страховими фірмами-партнерами з

Великобританії, Франції, Німеччини, Швейцарії, Польщі, Росії, Молдови та

інших держав. У процесі становлення до ринкових відносин НАСК «Оранта»

враховує досвід європейських країн по страхуванню і визначила для себе

чіткі стратегічні цілі, такі як:

. розвиток та розширення всіх видів страхування завдяки впровадженню

європейських та світових технологій;

. реалізація страхових продуктів у прямій залежності від потреб ринку;

. максимальний обсяг охоплення ринку, повне обслуговування потреб клієнтів,

лідерство у питаннях зниження собівартості страхових премій;

. побудова розгалуженої мережі індивідуального обслуговування, пошук та

розробка нових видів страхування;

Стратегічна мета НАСК «Оранта» на перспективу полягає в тому, щоб бути

партнером e світовому страховому бізнесі. Практично страховий ринок в

Україні сформований і структурований як за наявністю страхових компаній і

товариств за відповідним статутом і організаційними формами, так і за

видами діяльності, що чітко визначили ринкові ніші і ринкові сегменти за

цією ознакою, тобто по суті створилися окремі страхові ринки по конкретних

видах діяльності.

В цілому можна констатувати, що практично вже створені організації і

правові основи для формування ринкових відносин в страхуванні та розвитку

ринків окремих страхових продуктів на різних рівнях. Проте потребується

удосконалення в напрямі більш чіткої регламентації організаційно-

економічних питань розвитку страхування та визначення фінансових

результатів роботи страховиків.

В умовах ринкової економіки добровільне страхування стає пріоритетним

і у зв’язку з цим на часі стоїть важлива проблема відродження довіри

населення до страхування, як однієї з дієвих форм соціального захисту

громадян і посилення уваги страховиків до населення, як основного партнера.

Одним з найважливіших напрямів розвитку і ефективного функціонування

страхового ринку є забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності

страховиків і страхувальників.

Важливим напрямом залишається впровадження зарубіжного досвіду

організації страхування і ефективного функціонування страхового ринку,

оскільки в розвинутих країнах існує чітка національна система координації

діяльності страхових організацій при провідній ролі держави у розробці

програм і стратегії розвитку страхування, а також є позитивний досвід

розвитку кооперативних страхових організацій.

Таким чином, основні напрями розвитку і ефективного функціонування

національного страхового ринку нерозривно пов’язані зі створенням

конкурентного середовища і вдосконаленням його організаційної структури.

ВИСНОВКИ

1. Досвід функціонування національного страхового ринку показав, що

зростання кількості страхових компаній не означає якісних змін у страховій

сфері. І перш за все в конкуренції з надання страхових послуг.

Визначальними в умовах ринкової економіки для більшості страховиків стали

проблеми їх адаптації до ринкового середовища та забезпечення своєї

фінансової стійкості. як самих компаній, так і їх страхових операцій.

Низька ефективність страхової діяльності пояснювалась також і іншими

об’єктивними причинами і перш за все загальною економічною і фінансовою

кризою та пов’язаними з нею проблемами збитковості галузей народного

господарства, невиплатами заробітної плати і зубожінням населення, втратою

довіри населення до економічних і ринкових перетворень, в тому числі і

розвитку страхування.

2. Економічні інтереси страховиків та страхувальників найбільш повно

реалізуються на страховому ринку, який являє собою складну, багатофакторну,

динамічну, відповідним чином структуровану систему економічних відносин між

суб’єктами ринку.

3. Основні напрями розвитку і функціонування страхового ринку

нерозривно пов’язані зі створенням конкурентного середовища і

вдосконаленням організаційної структури ринку. Національний страховий ринок

представлений різними за статусом і організаційними формами страховими

компаніями і товариствами, що є позитивним в діяльності на національному

страховому ринку. Практично страховий ринок структурований по окремих видах

страхових послуг.

4. В умовах ринкової економіки добровільне страхування є пріоритетним.

4. Розвиток практичного маркетингу і організація ризик-менеджменту в

страховій діяльності залишається одним з першочергових завдань страхових

компаній.

5. Важливим напрямом страхової діяльності залишається впровадження

зарубіжного досвіду організації страхування і ефективного функціонування

страхового ринку, оскільки страхові компанії в розвинутих країнах знають

мають значний досвід ринкових перетворень, постійно оцінюють ризик і

прогнозують страхові події, розробляють рекомендації по підвищенню

ефективності роботи страховиків і страхувальників.

6. Основними вимогами до страхової діяльності залишається

інформаційне забезпечення страхового ринку, удосконалення методології

страхування та його економіки й організації, а також підготовка і

перепідготовка кадрів.

8. В більш широкому плані в Україні по суті стоїть питання розвитку

страхового захисту, як окремого напряму державного регулювання

розвитку народного господарства, для чого необхідний подальший

розвиток нормативно-правового забеспечення страхової справи.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про страхування» № 2745-ІІІ від 04.10.2001р.

2. Конституція України. - К.: Право, 1994, 1996. - 64 с.

3. Залетов О.А. Страхование в Украине (под ред. Слюсаренко О.А. д-р екон.

наук), – К.: МА «BeeZone», 2002 – 452 с.

4. Страховий бізнес України - (Керівник С.Подий), - Видавництво “Логос”,

2001.

5. Акименко А.В. Развитие отечественного страхового рынка - шаг к

укреплению национальной безопасности Украины // Финансовые услуги. -

1998. - № 5-6. - С. 58-60.

6. Архипов А.П. Управление страховой компанией в условиях кризиса

платежеспособности // Финансы. - 1996. - № 11. - С. 40-43.

7. Архипов А.П. Структура региональных страховых рынков // Финансы. - 1997.

- № 3. - С. 44-48.

8. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. - К.: Товариство «Знання», КОО.

- 1998. - 374 с.

9. Белоусов С. Страховой рынок нуждается в поддержке // Финансы. - 1997. -

№ 3. - С. 54.

10. Жиденко К. Правління Ліги обговорило зміни і доповнення до Закону.

Україна-Business, № 35 від 6.10.99 р., 5 с.

11. Зальотов О. Проблеми інтеграції на страховому ринку України. //

Финансовые услуги №1-2, 1999, 10-13 с.

12. Заруба О.Д. Страхова справа. - К.: Знання, 1998. - 321 с.

13. Клапкив М.С. Формы и сферы сочетания рынков //Финансовые услуги. -1997.

- № 1. - С. 12-15.

14. Клапків М.С., Ткаченко І.С. Зарубіжна практика застосування теорії

ризику в страховому підприємництві // Фінанси України. - 1997. - № 11. -

С. 103-111.

15. Криворучко А.В. Розвиток страхового ринку в сільському господарстві //

Економіка АПК. — 1997. - № 6. - С. 66-70.

16. Кривошпик Т.Д. Страхування майна громадян. Розділ в книзі

“Страхування”: К., КНЕУ, 1998. – С. 303-326..

17. Лутак Н.Д. Пути интегрирования украинского страхового рынка в мировой

// Финансовые услуги. - 1997. - № 1. - С. 20-24.

18. Прандецкий И. Интеграция страхового рынка Украины в глобальный рынок

страхования — путь к развитию // Финансовые услуги. -1997. - № 3. -С. 8-

12.

19. Про стан та тенденції розвитку страхового ринку України у 1997 році.

Україна-Business, №18 від 13.10.98 р. с.3. Огляд Укрстрахнагляду.

20. Про стан та тенденції розвитку страхового ринку України у 1998 році.

Україна-Business, №15 від 14.05.99 р. с.2. та №17 від 28.04.99 р., с.2.

21. Страхування. Підручник (Керівник авт. кол. і наук. ред. Осадець, д-р

екон. наук, проф. - К.: КНЕУ, 1998. - 528 с.

22. Субтеля М. Страховая индустрия Израиля: Клиенту предоставляется все.

Украина-Business, № 5 от 11.02.98 г., 3 с.

23. Изменяя структуру управления, совершенствуя методы работы, «Оранта»

становится компанией европейского уровня // Финансовые услуги. - 1998. -

№ 3-4. - С. 8-10.

24. Украинский сервер страхования «Insurance Online» www.uainsur.com

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6