шпори з цивільного права України

стороні (набувачу) житловий будинок чи інше житлове приміщення, що належить

відчужувателю на праві приватної власності, а інша сторона – набувач,

зобов'язується надати довічне матеріальне забезпечення в натурі у виді

житла, харчування, догляду і необхідної допомоги. Відмінності: предмет –

завжди житлове приміщення; сторонами виступають громадяни; житлове

приміщення за цим договором передається тільки у власність; передача майна

на умові довічного утримання; еквівалентом виступає – забезпечення в

натуральному виді (моральний і матеріальний характер); правова мета:

перехід майна, забезпечення непрацездатного. Відчужуватель: завжди

непрацездатна особа (у силу віку і здоров'я), потребує постійної допомоги з

боку іншої особи. Набувач: дієздатна особа; працездатна особа з постійним

джерелом доходу (з підтвердженням). Двосторонній договір - укладений з

моменту реєстрації його в належному порядку і з моменту передачі

(фактичної) житлового приміщення набувачу. Реальний . Істотні умови:

кількість житлової площі, стан, приблизна оцінка житлового приміщення;

чітко зазначена й обговорена матеріальна допомога, яку буде робити набувач

відчужувателю в майбутньому. Розірвання: відчужуватель - набувач не

виконував чи неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором

(тільки в судовому порядку); набувач - відпала необхідність в одержанні

житлового приміщення; якщо він не може надавати постійну допомогу

відчужувателю. Правові наслідки розірвання: житлове приміщення повертається

назад, витрати не повертаються.Припинення договору у випадку смерті

відчужувателя.

№ 130. Початок перебігу строків позовної давності.

Строк позовної давності починає текти з дня виникнення права на позов, що

виникає з дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про

порушення свого права (ст.76 ГК). Витікання терміну позовної давності

погашає право на позов у матеріальному змісті, тобто на можливість

примусового здійснення порушеного цивільного права, однак не припиняє саме

суб'єктивне право оскільки боржник може виконати свій обов'язок і після

закінчення терміну позовної давності (ст.82 ГК).

№131. Поняття та принципи належного виконання зобов'язань.

Основною підставою припинення зобов’язання є його належне виконання –

вчинення боржником саме тих дій, які він повинен виконати в силу договору

чи закону, тобто передати річ, виконати роботу, надати послуги,

відшкодувати шкоду... Боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися

від них, а кредитор повинен прийняти виконане. Вчинення боржником дій,

прийнятих кредитором і буде виконанням зобов’язання. Зобов’язання

вважається виконаним належним чином, якщо дотримані всі вимоги, що

пред’являються стосовно суб’єкта, предмета, місця, часу і способу виконання

зобов’язання. Якщо при виконанні зобов’язання порушується одна з наведених

вище вимог, воно вважається виконане неналежним чином і кредитор має право

відмовитися від прийняття виконаного. Виконання зобов’язання покладається

на боржника. Якщо виконання безпосередньо пов’язане з особистістю боржника,

то саме він повинен виконати зобов’язання, оскільки кредитор може

відмовитися від виконаного.

№132. Обмін.

У Ц. кодексі Укр. відсутнє визначення договору міни. За договором міни між

сторонами проводиться обмін одного майна на інше. Кожний хто бере участь у

міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем

майна, яке одержує. Договір міни спрямований на невідворотне відчуження

кожною із сторін належного їй майна. У сторони, яка за договором міни

набуває майно, відповідно виникає право власності (право повного

господарського відання або право оперативного управління). Договір міни є

сплатним, двостороннім, консесуальним. Договір міни за своїм змістом і за

формою має багато спільного з договором купівлі-продажу. Відмінності: в

договорі купівлі-продажу за продаване майно продавцю сплачується відповідна

його вартість в грошовому вираженні. За договором міни у разі

нерівноцінності обмінюваного майна сторона, яка отримує річ більшої

вартості, може компенсувати іншій стороні різницю відповідною сумою. За

таких умов, однак, договір міни не перетворюється на договір купівлі-

продажу.

№ 133. Прийняття спадщини та відмова від спадщини.

Внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом

виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за

умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини —

це не обов'язок спадкоємців, а їх право. Для того щоб прийняти спадщину,

спадкоємець повинен подати заяву до нотаріальної контори за місцем

відкриття спадщини щодо її прийняття або фактично вступити в управління чи

володіння спадковим майном. Якщо спадкоємець протягом шести місяців не

прийме спадщину його частка переходить до інших спадкоємців, які

закликаються до спадкування. Якщо пропуск шестимісячного строку на

прийняття спадщини стався з поважних причин (тривале відрядження, тривала

хвороба тощо), суд може продовжити цей строк. Отже якщо спадкоємець не

вчинив жодної з дій що свідчать про прийняття спадщини, вважається, що він

відмовився від спадщини. Спадкоємець за законом або за заповітом може

відмовитись від спадщини і шляхом подачі про це заяви до нотаріальної

контори за місцем відкриття спадщини. Таку заяву спадкоємець може подати

протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини. Разом з

передбачається можливість відмовитись від спадщини на користь кого-небудь з

інших спадкоємців, закликаних до спадкування за законом чи за заповітом, а

також на користь держави, окремих державних, кооперативних або громадських

організацій.

№ 134. Спадкування за законом.

Чинним Цивільним кодексом України передбачено такий порядок спадкування:

спадкування за законом та спадкування за заповітом. Коли громадянин не

залишив заповіту або заповіт виявився недійсним, або спадкоємці за

заповітом не прийняли спадщину, або не закликаються до спадкування, або

громадянин розпорядився лише частиною свого майна, настає спадкування за

законом (в останньому випадку спадкування за законом буде мати місце щодо

майна, відносно якого немає розпоряджень у заповіті). Спадкоємці за законом

поділяються на дві черги. До складу спадкоємців першої черги входять такі

особи: 1. Діти; 2. Дружина померлого; 3. Батьки померлого; 4. Онуки та

правнуки померлого. Вони мають право одержати спадщину лише за умови, коли

їх мати чи батько (відповідно дід або баба), які мали право на спадщину,

померли ще до її відкриття. До складу спадкоємців другої черги входять такі

особи: 1. Брати та сестри померлого. 2. Дід та баба померлого. Особливе

місце серед спадкоємців за законом займають непрацездатні особи, які

перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. Вони

не входять ні в першу, ні в другу чергу спадкоємців за законом. За

наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї

черги, що закликається до спадкоємства. Отже, вони приєднуються до

спадкоємців або першої, або другої черги залежно від того, яка черга

спадкоємців фактично успадковує майно. При спадкуванні за законом спадкове

майно ділиться на рівні частини між особами, які закликані до спадкування у

порядку черговості. окрім двох випадків: 1.щодо розподілу майна між онуками

та правнуками. 2.щодо предметів домашньої обстановки та вжитку.

№ 135. Поняття об'єктів цивільних прав.

Один з елементів цивільного правовідношення Під об'єктом цивільних прав

прийнято розуміти те благо, на яке спрямоване суб'єктивне право, тобто все

те, із приводу чого складається визначений правовий зв'язок між особами і з

приводу чого виникають цивільні правовідносини. Об'єктами цивільних прав

можуть бути матеріальні і нематеріальні блага. У залежності від цього вони

звичайно підрозділяються на три основні групи: 1) речі (матеріальні явища,

предмети природи, предмети побуту, гроші і цінні папери); 2) діяльність

(робота, послуги, результати творчої діяльності); 3) особисті майнові

блага. Оскільки і речі, і об'єкти інтелектуальної власності знаходяться в

єдиному правовому режимі, то їх можливо умовно об'єднати в одну групу

“речей” з підрозділами на дві підгрупи - речі матеріальні і “речі”

нематеріальні.

№137. Виконання альтернативного зобов'язання.

Боржникові, зобов'язаному виконати одну з двох або кількох дій, належить

право вибору, якщо з закону, договору, або змісту зобов'язання не

випливає інше. Здійснення 1 з цих дій і складає виконання зобов’язання.

Право вибору в силу закону може належати і кредитору. ЗУ “Про захист прав

споживачів” надає покупцю можливість замінити річ, відремонтувати, зменшити

ціну, розірвати договір.

№ 138. Джерела цивільного права зарубіжних країн.

Германія та інші – закон; англосаксонська система – прецедент, але все

більшого значення набирає закон. Франція – 1804р. – перший кодекс, який

займався регулюванням цивільного права. Німеччина – 1896р. – німецьке

цивільне укладення, побудоване по пандектній системі.Від цивільного права

відокремлене торгове.

№ 139. Порядок здійснення цивільних прав і обов'язків недієздатних і

обмежено дієздатних громадян.

Обмежено дієздатний громадянин може лише за згодою піклувальника: а)

укладати угоди по розпорядженню майном (купівлі-продажу, дарування, позики,

майнового найму, комісії тощо); б) одержувати заробітну плату, пенсію або

інші види доходів і розпоряджатися ними. Обмежено дієздатний громадянин

вправі самостійно вчиняти дрібні побутові угоди. Обмеження дієздатності не

викликає обмеження деліктоздатності, тобто обмежено дієздатний громадянин

несе цивільну відповідальність за загальними правилами Громадянин

вважається недієздатним з години набрання законної сили рішенням суду про

визнання його недієздатним. Суд винний надіслати копію рішення органові

опіки та піклування для призначення опікуна над недієздатним. Від імені

недієздатного укладає угоди опікун. Укладені раніше односторонні угоди

(заповіт, видача довіреності), договори, зв'язані з особою громадянина,

визнаного недієздатним, припиняють свою дію. Визнання громадянина

недієздатним припиняє дію виданої їм довіреності. За шкоду, заподіяну цим

громадянином, відповідають його опікун або організація, які зобов'язані

здійснювати за ним нагляд, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої

вини.

№ 140. Способи припинення зобов'язання.

Припинення зобов'язань - це настання становища, що викликає відпадання прав

і обов'язків його учасників. Ця підстава може бути викликана різними

способами припинення зобов'язань: Виконання зобов'язання. Зобов'язання

припиняється виконанням, зробленим належним чином, тобто в точній

відповідності з всіма умовами зобов'язання. Залік. Зобов'язання

припиняється заліком зустрічної (тобто є взаємні зобов'язання, і кредитор і

боржник повинні бути ними одночасно) однорідної (тобто той самий предмет)

вимоги, термін виконання якої наступив і не пропущений термін задавнення

позову. Не допускається залік по зобов'язаннях: а) у відношенні якого минув

термін задавнення позову; б) про відшкодування шкоди, викликаного

ушкодженням здоров'я чи заподіянням смерті; в) про довічне утримування.

Угода сторін. Новація. Зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема

угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами - новація.

При новації старе зобов'язання цілком припиняється і виникає нове

зобов'язання; Зобов'язання припиняється збігом боржника і кредитора в одній

особі. Якщо в наслідку цей збіг припиняється, зобов'язання виникає знову;

Зобов'язання припиняється смертю боржника (якщо виконання не може бути

зроблене без особистої участі боржника) чи смертю кредитора (якщо

виконання призначене особисто для кредитора). Зобов'язання припиняється

ліквідацією юридичної особи ( чиборжника кредитора), якщо законом не

передбачене інше, зокрема, виконання зобов'язання ліквідованої юридичної

особи іншою юридичною особою; Зобов'язання припиняється неможливістю

виконання, якщо вона викликана обставинами, за які боржник не відповідає.

Неможливість виконання може бути: фізична (у силу тих чи інших достатніх

умов вимагати виконання зобов'язання в натурі неможливо, при наявності

провини чи боржника кредитора); юридична (коли дії, що повинні були бути

зроблені по зобов'язаннях, потім заборонені законом); економічна

(надзвичайна затруднительность для боржника виконати зобов'язання.

припинення або зміна зобов'язання внаслідок зміни плану.

141. Поняття спадкового правонаступництва.

Після смерті громадянина його майнові права та обов'язки, а також деякі

немайнові права переходять до інших осіб. Такий перехід майна померлого до

іншої особи або до інших осіб називається спадковим правонаступництвом

(спадкуванням). Умови та порядок спадкування регламентуються рядом цивільно-

правових норм, що в своїй сукупності складають окремий цивільно-правовий

інститут — спадкове право. Сторонами спадкового правонаступництва є:

Спадкодавець — це громадянин, майно якого після його смерті переходить у

спадщину до інших осіб. Спадкодавцем може бути тільки громадянин, незалежно

від віку, статі, стану здоров'я тощо. Спадкоємець — це особа, яка у випадку

смерті того чи іншого громадянина набуває права одержати його спадкове

майно. Спадкоємцем може бути громадянин, юридична особа, а також держава.

Громадянин може стати спадкоємцем незалежно від віку, статі, стану здоров'я

тощо. Отже, спадкоємцями можуть бути й недієздатні громадяни. В такому

випадку відповідні дії, необхідні для прийняття спадщини, здійснюють їх

законні представники — батьки, усиновителі, опікуни. Не мають права стати

спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи, які навмисно позбавили

життя спадкодавця чи кого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх

життя. Спадкоємцями за законом не мають права стати також: 1) батьки після

дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були

поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини; 2) батьки і

неповнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання покладених на них в

силу закону обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини

підтверджені в судовому порядку. Однак ці особи можуть одержати спадщину за

заповітом.

№ 142. Виконання дольового та солідарного зобов'язання

У дольовому зобов’язанні кожен із боржників зобов’язаний виконати певну дію

в певній частці. Частки у виконанні вважаються рівними, якщо інше не

передбачене законом або договором. У солідарному зобов’язанні кожен із

боржників повинен виконати зобов’язання повністю. Виникають лише у випадку,

коли це прямо передбачено законом чи договором. При ліквідації повного

товариства, або особи, які спільно заподіяли шкоду.

№ 143. Наймання житлового приміщення.

За договором найму житлового приміщення 1 сторона (наймодавець) зобов’язана

надати іншій стороні (наймачу) за плату житлове приміщення для проживання в

ньому. Двосторонній, оплатний, консенсуальний. Особливості: 1) підставою є

отримання наймачем у встановленому порядку ордера на право зайняття

житлового приміщення; 2) предмет – тільки житлове приміщення; 3) стороною

може бути тільки громадянин; 4) договір є безстроковим; 5) проста письмова

форма; 6) права й обов’язки визначаються Типовим договором найму житла

державного і комунального житлового фонду (постанова КМ 98р.) 7) у наймача

прав значно більше, ніж у наймодавця. Права наймача: 1) користування

житловим приміщенням і підсобними приміщеннями, які зазначені в договорі;

2) вселення інших членів сім’ї; 3) зберігання житлового приміщення за

наймачем при його тимчасовій відсутності. Наймач може вимагати приміщення

меншого розміру взамін на житло, що він займає без розірвання договору; на

здачу житлового приміщення в піднайм; на приватизацію житлового приміщення.

Приватизація – відчуження квартир, будинків, кімнат, де проживають 2 і >

наймачів і відносащихся до них господарських забудов на користь громадян.

Об’єкти: 1) квартири у багатоквартирних будинках і кімнати, які

використовуються громадянами на умовах найму. ЗУ “Про приватизацію

житлового фонду” (92р.). Не можуть бути об’єктами: музеї, військові

містечка, будівлі в аварійному стані, забруднені внаслідок аварії на ЧАЕС.

Приватизація можлива лише з письмової згоди всіх повнолітніх членів сім’ї,

які постійно проживають. Приватизація здійснюється шляхом безпосередньої

передачі квартири чи будинку безкоштовно із розрахунку 12 кв м загальної

площі на наймача і кожного члена сім’ї + 10 кв м на всю сім’ю. Якщо площа

більша, то потрібно доплатити з розстрочкою на 10 років.

№ 144. Способи виконання зобов'язань.

Основним і нормальним способом припинення зобов'язання є його виконання, за

допомогою чого досягається мета, заради якої і встановлювалося

зобов'язання. У ЦК України підставою припинення зобов'язання визнається

лише належне виконання, тобто виконання з дотриманням вимог щодо суб'єктів,

предмета, строків, місця і способів виконання. Неналежне виконання не тягне

за собою припинення зобов'язання. На сторону, яка його допустила,

покладаються додаткові юридичні обов'язки — відшкодування збитків

кредитору, спричинені неналежним виконанням, сплати неустойки. Виконання

таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від реального

виконання зобов'язання. Виконання, що припиняє зобов'язання, повинне

відповідним чином бути посвідчене. Вимога письмового оформлення виконання

необхідна: а) коли зобов'язання виражено в письмовій формі незалежно від

того, чи її вимагає закон, чи сторони за своєю волею надали зобов'язанню

такої форми; б) коли вимагає закон, хоч зобов'язання укладено в усній

формі; в) у разі пред'явлення відповідної вимоги боржником.

№ 145. Оренда (майновий найм). Безоплатне користування майном.

Оренда – це оплатне користування майном юрид. особою (підприємцем) з метою

здійснення підприємницької діяльності. Предмет: цілісні майнові комплекси;

окремі структурні підрозділи, філії, виробничі одиниці; будинки,

спорудження й інші предм. нерухомості; інше індивідуально визначене майно.

Орендодавець: фонд держ майна у відношенні цілісних майнових комплексів

державного призначення; уповноважені верховною радою республіки Крим і інші

місцеві органи у відношенні підприємств комунального значення; держ.

підприємства у відношенні структурних підрозділів – цехів; держ.

підприємства у відношенні індивідуально визначеного чи окремого майна.

Орендар: юридичні особи; фізичні (підприємці). Порядок: бажаючі особи

подають заява власнику підприємства, що у 15-денний термін повинний

розглянути цю заяву і дати відповідну відповідь. Істотні умови (Форма

договору затверджується фондом держ майна): предмет договору; вартість

(балансова) предмета договору; права та обов'язки сторін; орендна плата;

ризик випадкової загибелі; зведення про страхування орендованого майна.

Права й обов'язки. Орендодавець: передати майно; не перешкоджати його

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10