шпори з цивільного права України

певних дій); 3) зобов’язальні правовідносини є правовою формою відносин по

передачі майна, виконання робіт, надання послуг, тобто вони виступають як

майнові відносини, що виражають динаміку власності; 4) належне виконання

зобов’язань забезпечується засобами державного примусу у формі санкцій:

окрім відшкодування збитків, стягується ще й неустойка; 5) норми, що

регулюють зобов’язальне право складають один з найважливіших інститутів –

зобов’язальне право.

№ 59. Дольова, солідарна та субсидіарна відповідальність.

Дольова відповідальність. При наявності чисельності боржників у

зобов'язанні, кожний з боржників повинен виконати зобов'язання в рівній

частці з іншими, якщо інакше не випливає з закону чи договору. Солідарна

відповідальність. При наявності чисельності боржників у зобов'язанні,

кредитор вправі вимагати виконання як від усіх боржників спільно, так і від

кожного з них окремо, притому як цілком, так і в частині боргу, якщо це

передбачено договором і встановлене законом (зокрема при неподільності

предмета зобов'язання, якщо особи спільно заподіяли шкоду, а також за

договором поручительства боржник і поручитель відповідають перед кредитором

як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором). Боржник, що

виконав солідарне зобов'язання, має право вимоги (регрес) до кожного з

інших боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено законом чи

договором. Субсидіарна відповідальність. Додаткова відповідальність осіб,

що поряд з боржником відповідають перед кредитором за неналежне виконання

зобов'язання у випадках установлених законом чи договором. Субсидіарну

відповідальність несуть: (а) батьки (попечителі) за шкоду, заподіяна

неповнолітніми у віці від 15 до 18 років; (б) вищестояща організація по

боргах бюджетної організації; (в) відповідальність гаранта.

№ 60. Поняття та ознаки юридичної особи.

Юридичними особами визнаються організації, що мають у власності, повному

господарському веденні чи оперативному керуванні відособлене майном,

самостійно відповідають за своїми обов'язками і можуть виступати в суді,

арбітражному суді, третейському суді як позивачи чи відповідачи. Юридичні

особи можуть мати майнові й особисті немайнові права й обов'язки.

Правоздатність юридичної особи характеризується тим, що воно може мати

цивільні права, що відповідають цілям діяльності, передбаченим у його

установчих документах, нести зв'язані з цією діяльністю обов'язки. Юридична

особа діє на підставі статуту, або установчого договору і статуту, або

тільки установчого договору. Ознаки юридичної особи: 1. Наявність

відособленого майна. Воно повинно бути відособлене від засновників, а також

від держави; воно може належати на праві власності, або на праві повного

господарського відання, або на праві оперативного; 2. Організаційна

єдність. Організація повинна мати апарат управління, закріплений у Статуті

чи Положенні; 3. Самостійна майнова відповідальність. У зобов'язанні

юридична особа відповідає усім своїм майном, при цьому ні держава, ні

засновники, як правило, не несуть відповідальність по зобов'язаннях

юридичної особи. Юридична особа не несе відповідальність по зобов'язаннях

засновників. 4. Можливість виступу в цивільному обороті від свого імені.

Будь-яка юридична особа має своє найменування, назву українською мовою, за

бажанням органа на російській чи англійській мові.

№ 61. Поняття та значення позовної давності.

Позовна давність - це період, протягом якого можна вимагати примусового

здійснення і захисту порушеного права по позову через суд, арбітражний чи

третейський суд (ст. 71 ЦК). Право на позов розуміється як: 1. Право на

позов у процесуальному змісті - це право на правосуддя, на звертання в суд.

Це право існує з моменту народження до моменту смерті. Це елемент

правоздатності; 2. Право на позов у матеріальному змісті - це право жадати

від суду винесення рішення про захист порушеного суб'єктивного цивільного

права. Значення позовної давності: 1. Позовна давність служить засобом

стабілізації цивільного обороту; 2. Стимулює активність учасників

цивільного обороту; 3. Забезпечує зміцнення договірної дисципліни; 4.

Сприяє об'єктивному розгляду цивільної справи.

№ 62. Переддоговірні спори.

Певними відмінностями від загального порядку характеризується укладення

господарських договорів між юридичними особами. Чинне цивільне

законодавство виходить з вимоги письмового оформлення угод (договорів), що

укладаються між організаціями. Ініціативу в укладенні договору може виявити

будь-яка сторона. При цьому складаються проект договору або лист

(телеграма, телефонограма тощо), які виконують роль пропозиції укласти

договір (оферти). Найчастіше це здійснюють постачальник, підрядчик та інші

особи, які в широкому розумінні є послугонадавачами. У деяких видах

господарських відносин складанню проекту договору передують так звані

переддоговірні контакти. Одержавши проект договору у двох примірниках,

друга сторона розглядає його і в разі згоди із запропонованими умовами

договору підписує його та надсилає один примірник оференту. Договір

вважається укладеним. За наявності заперечень щодо умов договору

підприємство чи організація, яка одержала проект договору, складає протокол

розбіжностей, про що робить застереження в договорі, та в 20-денний строк

надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з

підписаним договором. У цьому разі укладення договору проходить ще одну

стадію - стадію переддоговірного спору. Сторона, яка одержала протокол

розбіжностей, зобов'язана протягом 20 днів розглянути його, вжити заходів

щодо врегулювання розбіжностей з другою стороною. Погоджені пункти

включаються в текст договору, а ті розбіжності, що залишились

неврегульованими, передаються в цей самий 20-денний строк на вирішення

арбітражного суду, якщо це спеціально передбачено законом або погодженням

сторін.

№ 63. Загальна характеристика права власності в цивільному праві зарубіжних

країн.

Право власності на відміну від власності є юридичною категорією. Воно

виникає одночасно з виникненням держави. Варто розрізняти право власності в

об'єктивному і суб'єктивному змісті. В об'єктивному розумінні - це

сукупність правових норм, установлених державою і регулюючих відносини по

володінню, користуванню і розпорядженню засобами виробництва і предметами

споживання. У суб'єктивному змісті - це конкретне право визначеної особи по

володінню, користуванню і розпорядженню приналежної йому річчю. Володіння

– закріплення матеріальних благ за конкретним власником, і визначає фактине

утримання речі у сфері господарювання цих осіб. Користування – вилучення з

речей їх корисних властивостей, які надають можливість задовольнити

відповідні потреби індивіда чи колективу. Розпорядження – визначення

власником юридичної або фактичної долі речі. Право власності має абсолютний

характер.

№ 64. Обмеження правоздатності громадян.

Цивільне законодавство передбачає реальність і гарантованість

правоздатності. Це означає: а) жоден громадянин за своє життя не може бути

позбавлений цивільної правоздатності. Як відомо, вона припиняється із

смертю громадянина. б) Зак-во України не виключає обмеження цивільної

правоздатності у випадках і в порядку, передбачених законом. Допускається 2

види обмеження правоздатності: 1) добровільне (громадянин стає ченцем); 2)

примусове – допускається лише у випадках чітко зазначених в законі: а)

випадки, передбачені у законі (позбавлення волі); б) застосовується

компетентними органами (суд, начальник органу ВС, органи охорони здоров’я);

в) є реакцією на протиправну поведінку; г) не перевищує строків,

передбачених законом; д) виконується під контролем спеціальних державних

органів.

№ 65. Інші види речових прав на майно. Їх загальна характеристика.

До таких належать сервітуту, емфітевзис та суперфіцій. Сервітут – право

однієї особи користуватися річчю іншої в одному або декількох відношеннях

(право проїзду чи проходу по чужій ділянці, користування водою з

водоймища). Особливості: 1) речове право, а не договірне, носить абсолютний

характер; 2) не обмежується часом; 3) сервітут обтяжує право власності; 4)

зміна суб’єктів права власності не припиняє сервітутного права, крім

особистих сервітутів; 5) не може бути самостійним об’єктом цивільного

права; 6) обмеження права виражається не часом а обсягом; 7) суб’єкт

сервітутного права має право лише користування. Емфітевзис – довгострокове,

відчужуване і таке, що успадковується право користування землею для

сільськогосподарського виробництва. Коли власник землі не бажає втрачати

права власності, але і не бажає або не має змоги обробляти землю. Є

різновидом речового права. Суперфіцій – право користування чужою землею для

забудов.

№ 66. Поняття та значення договору, як підстави виникнення зобов’язання.

Договір — це згода двох і більше осіб, спрямована на виникнення, зміну або

припинення цивільних прав і обов'язків. Серед підстав виникнення

зобов’язань центральне місце належить договорам. Таке значення договору

обумовлено самою суттю цивільно-правових відносин, саме він зв’язує

володільців тих чи інших речей, за допомогою договору надають послуги,

виконують роботи...

№ 67. Розрахункові та кредитні відносини.

Платежі за зобов'язаннями між державними організаціями, колгоспами й

іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями

провадяться в порядку безготівкових розрахунків через кредитні

установи, в яких зазначені організації відповідно до закону зберігають

свої кошти. Порядок і форми розрахунків визначаються законодавством.

Організації можуть давати одна одній кредити а також отримувати цільові

кредити від банків та інших кредитних організацій. Громадяни України можуть

зберігати свої грошові кошти в банківських установах. На ці кошти можуть

бути звернені стягнення не інакше, як за вироком суду.

№ 69. Оголошення громадянина померлим.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлим, якщо в місці його

постійного проживання протягом 3 років про нього немає відомостей і ці

відомості всіма доступними способами неможливо добути. Якщо особа пропала

безвісті, при обставинах, що загрожували життю, то цей термін скорочується

до 6 міс. Особа визнається померлим із дня вступу в силу рішення суду про

оголошення його таким, тобто після закінчення 7 днів після винесення

рішення, або суд може визнати днем смерті день передбачуваної загибелі

громадянина, указавши про це в рішенні. .Наслідки визнання громадянина

померлим: 1. Шлюб припиняється; 2. Відкривається спадщина. Наслідки явки

громадянина, визнаного померлим: 1. Рішення суду скасовується; 2. Якщо

подружжя не вступила в інший шлюб, то шлюб відновлюється; 3. Майно, що

перейшло по безоплатних угодах повертається; 4. Якщо майно перейшло по

оплатних угодах і набувач знав, що особа знаходиться в живих, то майно

повертається; 5. Якщо майно перейшло до державі і реалізовано, то

повертається сума, виручена від реалізації. Однак оголошення громадянина

померлим установлює лише презумпцію припинення правоздатності, але не сам

факт смерті.

№ 70. Представництво без повноважень.

- коли особа виступає від імені іншої особи без повноважень або без

належних повноважень. (видана довіреність не має законної сили: скінчився

строк, довіритель визнаний обмежено дієздатним...) Представник може

перевищити надані йому повноваження, наприклад, придбати речі не в тій

кількості, не тієї якості, не в того суб’єкта... За загальним правилом,

угоди, які укладені особами без повноважень або з перевищенням повноважень

юридичних наслідків для довірителя не породжують. У випадках перевищення

повноважень, угода дійсна тільки в межах наданих повноважень. Але

довіритель може схвалити дії повіреного і тоді такі дії можуть створювати,

змінювати або припиняти юридичні права та обов’язки.

№ 71. Право приватної власності громадян.

Об’єктивне розуміння – сукупність правових норм; суб’єктивне розуміння –

право власника. Суб’єкти: громадяни України, іноземці, особи без

громадянства. Об’єкти: предмети виробничого та споживчого призначення,

результати інтелектуальної діяльності крім предметів, що перебувають у

виключній власності народу. Крім того нормативними актами встановлюється

перелік які не можуть бути предметами (зброя, вибухівка...) або обмежені

(газова зброя, мисливська зброя...). Підставами виникнення права власності

є первинні і похідні.

№ 72. Поняття цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність - це передбачений законом чи договором

примусовий захід майнового характеру, застосовуваний за невиконання чи

неналежне виконання зобов'язання, з метою відновлення порушеного стану і

задоволення інтересів потерпілого за рахунок правопорушника.

Відповідальність є майновою і носить компенсаційний характер. Застосування

відповідальності стимулюючи належне виконання цивільно-правового обов'язку,

є також способом попередження цивільних правопорушень у майбутньому. При

цьому відновна, каральна (штрафна) і виховна (превентивна) функції

виконуються не роздільно, а в сукупності.

№ 73. Поняття і джерела авторського права.

В об'єктивному розумінні авторське право — це сукупність правових норм, які

регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів

літератури, мистецтва й науки. У суб'єктивному розумінні це сукупність

прав, які належать автору або його правонаступникам у зв'язку із створенням

і використанням твору літератури, науки, мистецтва. Завдання авторського

права — встановити найсприятливіші правові умови для творчої діяльності,

забезпечити доступність результатів цієї діяльності всьому суспільству.

Його основним принципом є поєднання інтересів автора та інтересів усього

суспільства. Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист

особистих (немайнових) і майнових прав авторів. Джерела авторського права

представлені нормативними актами, до яких передусім належать конституційні

та законодавчі акти, що визначають основні засади, Закон України «Про

авторське право і суміжні права» та інші закони («Про власність»); Особливу

групу джерел сучасного авторського права становлять міжнародні договори:

Женевська конвенція по авторському праву; Бернська конвенція по охороні

літературних та художніх творів; Римська конвенція по охороні прав артистів-

виконавців, виготовлювачів фонограм, а також виробників організацій

мовлення; та інші. Якщо міжнародним договором, учасником якого є Україна,

встановлені інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про

авторське право і суміжні права, то застосовуються правила міжнародного

договору.

№ 74. Визнання громадянина безвісно відсутнім.

Безвісна відсутність - це засвідчений у судовому порядку факт тривалої

відсутності громадянина в місці його проживання, якщо не вдалося установити

місце його перебування. Особа може бути визнана безвісно відсутнім, у

судовому порядку, якщо протягом 1 року про громадянина в місці його

постійного проживання немає відомостей про місце його перебування й

установити його місце перебування всіма доступними способами не

представляється можливим. Особа визнається таким з моменту останнього

одержання відомості про нього. Якщо дату не можна установити, то початком

безвісної відсутності вважається перше число наступного місяця, після якого

відомості були отримані, якщо місяць не можна установити, того 1 січня

наступного року. Наслідку визнання громадянина безвісно відсутнім: 1. Шлюб

розривається в спрощеному порядку (ст.42 КпШС); 2. Над майном безвісно

відсутнього встановлюється опіка; 3. Якщо в цієї особи малися утриманці, то

з його майна виплачуються аліменти; 4. Припиняється дія доручення, виданого

на його ім'я чи ним самим. Наслідки явки громадянина, визнаного безвісно

відсутнім: 1. Шлюб відновлюється по спільній заяві чоловіків; 2. Опіка над

майном скасовується.

№ 75. Поняття права власності.

Право власності на відміну від власності є юридичною категорією. Воно

виникає одночасно з виникненням держави. Закон України “Про власність”

визначає право власності як “урегульовані законом суспільні відносини по

володінню, користуванню і розпорядженню майном”, як правовідношення і

суб'єктивне право. Варто розрізняти право власності в об'єктивному і

суб'єктивному змісті. В об'єктивному змісті - це сукупність правових норм,

установлених державою і регулюючих відносини по володінню, користуванню і

розпорядженню засобами виробництва і предметами споживання. У суб'єктивному

змісті - це конкретне право визначеної особи по володінню, користуванню і

розпорядженню приналежної йому річчю. Згідно ст.3 Закону України “Про

власність” суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України,

громадяни, юридичні особи і держава. Суб'єктами права власності в Україні

можуть бути також інші держави, їхні юридичні особи, спільні підприємства,

міжнародні організації, громадяни інших держав і особи без громадянства.

Майно може належати на праві загальної (частковий або спільний) власності

громадянам, юридичним особам і державам. Допускається об'єднання майна, що

є власністю громадян, юридичних осіб і державі, і створення на цій основі

змішаної форми власності, у тому числі власності спільних підприємств за

участю юридичних осіб і громадян інших держав. Громадяни, юридичні особи й

Україна можуть мати у власності майно, розташоване на території інших

держав.

№ 76. Поняття забезпечення виконання зобов’язань.

Під способами забезпечення зобов'язань розуміють передбачені законом або

договором спеціальні заходи, які покликані додатково стимулювати боржника

до виконання юридичного обов'язку, а у разі його невиконання - задовольнити

охоронювані законом інтереси кредитора. Законом до заходів забезпечення

віднесено: неустойку (штраф, пеню), заставу, поруку, завдаток і гарантію.

Перелічені способи забезпечення є різними за своїм характером, але водночас

мають спільні ознаки. Насамперед вони спрямовані на належне і передусім

реальне виконання зобов'язань. Крім цього, вони захищають майнові права

кредитора шляхом створення умов для задоволення його інтересів, порушених

неналежним виконанням боржником своїх юридичних обов'язків. Таким чином,

заходи забезпечення мають гарантійний характер. Так, застава дає змогу

кредитору задовольнити свої майнові вимоги з вартості майна, яке є

предметом застави. Одним з найбільш поширених видів забезпечення

зобов'язань є неустойка. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена

законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити

кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання,

зокрема в разі прострочення виконання. Наступним видом забезпечення є

застава. Цей спосіб забезпечення регулюється Законом України «Про заставу».

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право, в разі невиконання

боржником (заставодавцем) забезпеченого заставодавцем зобов'язання,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10