шпори з цивільного права України

економічного і соціального розвитку. Цивільна правоздатність визначається

однаковою мірою за всіма громадянами незалежно від віку, стану здоровя...

Виникає з моменту народження. Під змістом розуміють перелік цивільних прав

і обов’язків, які можуть належати громадянинові на підставі ЦК, ЗУ “Про

власність”... Допускається 2 види обмеження правоздатності: 1) добровільне

(громадянин стає ченцем); 2) примусове – допускається лише у випадках чітко

зазначених в законі: а) випадки, передбачені у законі (позбавлення волі);

б) застосовується компетентними органами (суд, начальник органу ВС, органи

охорони здоров’я); в) є реакцією на протиправну поведінку; г) не перевищує

строків, передбачених законом; д) виконується під контролем спеціальних

державних органів.

№ 43. Угоди, при укладенні яких мали місце пороки волі учасників цих угод.

Угода, укладена внаслідок обману, насильства погрози, злочинної угоди

представника однієї сторони з іншою стороною, а також угода, що громадянин

був змушений учинити на вкрай невигідних для себе умовах у наслідок збігу

важких обставин, може бути визнана недійсною по позову потерпілого або по

позову державної чи громадської організації (заперечні угоди). Якщо угода

визнана недійсної по одному з зазначених основ, то потерпілому повертається

іншою стороною отримане по угоді, а при неможливості повернення отриманого

в натурі - його вартість у грошах. Майно, отримане по угоді потерпілим від

іншої сторони, звертається в доход держави, при неможливості стягнення в

натурі - стягується вартість. Крім того, потерпілому відшкодовуються іншою

стороною понесені ними витрати, втрату чи ушкодження його майна. Юридичні

наслідки - одностороняя реституція, відновлення однієї сторони в первісне

положення; винна сторона на одержання майна назад права не має, воно

стягується в доход держави так само як і майно яке вона зобов'язалася

передати по угоді.

№ 44. Поняття цивільної правоздатності.

Цивільна правоздатність має свій зміст - сукупність цивільних прав і

обов'язків, що може мати особа відповідно до діючого цивільного

законодавства. Зміст цивільної правоздатності визначається потребами

економічного і соціального розвитку. Цивільна правоздатність визначається

однаковою мірою за всіма громадянами незалежно від віку, стану здоровя...

Виникає з моменту народження. Під змістом розуміють перелік цивільних прав

і обов’язків, які можуть належати громадянинові на підставі ЦК, ЗУ “Про

власність”... Допускається 2 види обмеження правоздатності: 1) добровільне

(громадянин стає ченцем); 2) примусове – допускається лише у випадках чітко

зазначених в законі: а) випадки, передбачені у законі (позбавлення волі);

б) застосовується компетентними органами (суд, начальник органу ВС, органи

охорони здоров’я); в) є реакцією на протиправну поведінку; г) не перевищує

строків, передбачених законом; д) виконується під контролем спеціальних

державних органів.

№ 45. Види представництва.

Представництво - один зі способів здійснення цивільних прав і виконання

обов'язків. Закон визначає представництво як угоду, вчинену однією особою

(представником) від імені іншої особи ( що представляється) у силу

повноваження, заснованого на дорученні, законі або адміністративному акті,

що безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права й обов'язки

представляємого. Види: 1. Обов'язкове представництво, засноване на законі

чи адміністративному акті (наприклад, законними представниками

неповнолітніх дітей є їхні батьки, підопічних - опікуни, усиновлених -

усиновителі); різновидом обов’язкового є статутне представництво,

представник виступає від імені організації і його повноваження визначаються

статутом. 2. Добровільне представництво, засноване на договорі чи

дорученні. У якості договору, що породжує відносини представництва, служить

договір доручення, відповідно до якого одна сторона (повірений)

зобов'язується вчинити від імені іншої сторони і за її рахунок (довірителя)

визначені юридичні дії. У більшості випадків добровільного представництва

повноваження представника фіксується в дорученні.

№ 46. Виконання дольового та солідарного зобов’язання.

У дольовому зобов’язанні кожен із боржників зобов’язаний виконати певну дію

в певній частці. Частки у виконанні вважаються рівними, якщо інше не

передбачене законом або договором. У солідарному зобов’язанні кожен із

боржників повинен виконати зобов’язання повністю. Виникають лише у випадку,

коли це прямо передбачено законом чи договором. При ліквідації повного

товариства, або особи, які спільно заподіяли шкоду.

№ 47. Поняття та джерела патентного права.

Правовідносини між авторами пропозицій, їхніми володільцями та особами й

організаціями, що їх використовують регулюються правом промислової

власності або правом, оскільки основним правоохоронним документом, яким

захищаються об'єкти промислової власності, є патент (деякі результати

науково-технічної творчості охороняються свідоцтвами). Патентне

законодавство в Україні формується досить активно, оскільки така форма

охорони результатів творчої діяльності відповідає вимогам ринкової

економіки. Основними джерелами патентного законодавства на сьогодні є: З У

«Про власність»; ЗУ «Про основи державної політики в сфері науки і науково-

технічної діяльності»; «Про науково-технічну інформацію»; «Про охорону прав

на винаходи і корисні моделі»; «Про охорону прав на промислові зразки»;

Положення про Державне патентне відомство України та інші НПА. Важливим

джерелом патентного права України є міжнародні договори (Паризька конвенція

про охорону промислової власності). Якщо міжнародним договором встановлено

інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством-застосовуються правила

міжнародного договору.

№ 48. Право- та дієздатність юридичних осіб.

Юридичні особи мають спеціальну правоздатність і дієздатність.

Правоздатність і дієздатність (правосуб’єктність) юридичної особи виникає

одночасно, з моменту її реєстрації (чи реєстрації статуту - так виникають

релігійні організації). Правоздатність юридичної особи є спеціальною, тому

що вона визначається статутом. Юридична особа може мати права і своїми

діями здобувати права і нести обов'язки тільки ті, котрі передбачені в його

Статуті і не заборонені законом. Згідно ст.1 Закону України “Про господарчі

товариства” і ст.1 Закону України “Про підприємства” зазначені юридичні

особи можуть займатися будь-якою господарською, підприємницькою діяльністю,

не забороненої законодавством, мати назву, юридичну адресу, виробничу

марку, товарні знаки, мають право на честь, гідність, ділову репутацію.

Юридична особа набуває прав і обов’язків через свої органи управління, які

діють в межах, визначених статутом. Дії керівних органів, що не передбачені

статутом не можна вважати діями юридичної особи, за них вони відповідають

самостійно. Якщо ж працівник діє у межах статуту, то за його дії відповідає

юридична особа.

№ 49. Угоди юридичної особи, що суперечать її цілям.

Укладання угод, що не випливають із статутної діяльності юридичної особи, є

порушенням її спеціальної правоздатності. Такі угоди в літературі

називаються позастатутними і не охороняються законом. ЦК України (ст.50)

вважає недійсною угоду, укладену юридичною особою всупереч встановленим

цілям її діяльності. При цьому судова практика виходить з того, що

позастатутна угода є недійсною незалежно від наявності і форми вини її

учасників. Наслідки недійсності позастатутної угоди різні. Якщо її укладено

з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, до

сторони, яка діяла навмисно, застосовуються суворі санкції, передбачені

ст.49 ЦК України (звернення всього в доход держави) . При відсутності

умислу застосовуються загальні наслідки недійсності угод, передбачені ст.48

ЦК України (двостороння реституція). Зазначені наслідки визнання угоди

недійсною застосовуються і у разі, коли стороною в угоді є громадянин.

№ 50. Право спільної власності.

Право власності на яке-небудь майно може належати двом чи декільком

власникам. У цьому випадку виникає право спільної власності. Майно може

належати на праві спільної власності громадянам, юридичним особам і

державі, тобто право загальної власності може застосовуватися при

регулюванні індивідуальної власності, колективної, державної власності, а

також змішаних форм власності в тому випадку, коли поєднується майно

приналежне до різних економічних форм власності (індивідуальної,

колективної, державної). У відповідності зі ст.112 ЦК розрізняють право

спільної часткової власності і право спільної сумісної власності. Для права

загальної часткової власності характерно, що тут визначено в арифметичному

відношенні - дробом розмір частки права власності приналежної кожному

власнику. При спільній власності розмір частки точно не визначений.

№ 51. Підстави звільнення боржника від відповідальності.

Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності потрібен або

повний склад правопорушення, що налічує чотири елементи (протиправність,

шкода, причинний зв'язок, вина), або у випадках, зазначених у законі чи у

договорі — неповний, усічений склад — протиправність і вина (при стягненні

неустойки, втраті завдатку тощо). При відсутності хоча б одного з цих

елементів (крім випадків безвинної відповідальності) цивільна

відповідальність не настає. Підставами звільнення від цивільно-правової

відповідальності є випадок і непереборна сила. Випадок (казус) має місце

тоді, коли психічний стан особи, що порушила зобов'язання, характеризується

відсутністю її вини. Непереборна сила — це надзвичайна і невідворотна за

даних умов подія. Ця подія характеризується, по-перше, як зовнішня до

діяльності сторін обставина (наприклад, явища стихійного характеру). По-

друге, надзвичайність події, що стає непереборною силою, означає, що це не

рядова, звичайна обставина, яка також може викликати певні труднощі для

сторін. По-третє, непереборна сила — це подія, яку не можна було

відвернути засобами, наявними у даної особи в конкретних умовах її

діяльності.

№ 52. Зобов'язання, що виникають з публічного обіцяння винагороди

(оголошення конкурсу).

Зобов'язання, що виникають з публічного обіцяння винагороди (оголошення

конкурсу), є різновидом зобов'язань або зобов'язальних відносин, на

підставі яких одна сторона (влаштовувач конкурсу), оголосивши конкурс,

зобов'язана сплатити обіцяну винагороду особам (учасникам конкурсу), які

подали роботи, що визнані гідними винагороди відповідно до умов конкурсу.

Учасниками зазначених зобов 'язальних відносин виступають: з боку

влаштовувачів конкурсів — державні, кооперативні або інші громадські

організації, яким право оголошувати конкурс надано їх статутами

(положеннями) або чинним законодавством України. Учасниками конкурсу можуть

бути громадяни (індивідуально чи колективно), організації. Предметом

конкурсу є як дії (виконання музичного, художнього твору), так і результат

дій (створення машини, картини, роману). Конкурс у цивільному праві є

сукупністю односторонніх угод, які повинні бути вчинені як влаштовувачем

конкурсу, так і його учасниками. Наприклад, за своєю юридичною природою,

оголошення конкурсу є одностороннім волевиявленням влаштовувача конкурсу,

тобто односторонньою угодою. Об’ява про конкурс повинна містити зміст

завдання, строк його виконання, розмір винагороди, місце представлення,

порядок і строк порівняльної оцінки робіт... Якщо конкурс оголошено на

твори літератури, літератури, мистецтва, організація отримує право

використовувати ті з них що були премійовані. Автори творів зберігають

право на отримання винагороди за використання творів, якщо інше не

передбачалося об’явою про конкурс. Організація, що оголосила конкурс

повинна повернути роботи, які не отримали винагороди учасникам, якщо інше

не передбачене об’явою про конкурс.

№ 53. Порядок здійснення цивільних прав і обов’язків недієздатними і

обмежено дієздатними громадянами.

Обмежено дієздатний громадянин може лише за згодою піклувальника: а)

укладати угоди по розпорядженню майном (купівлі-продажу, дарування, позики,

майнового найму, комісії тощо); б) одержувати заробітну плату, пенсію або

інші види доходів і розпоряджатися ними. Обмежено дієздатний громадянин

вправі самостійно вчиняти дрібні побутові угоди. Обмеження дієздатності не

викликає обмеження деліктоздатності, тобто обмежено дієздатний громадянин

несе цивільну відповідальність за загальними правилами Громадянин

вважається недієздатним з години набрання законної сили рішенням суду про

визнання його недієздатним. Суд винний надіслати копію рішення органові

опіки та піклування для призначення опікуна над недієздатним. Від імені

недієздатного укладає угоди опікун. Укладені раніше односторонні угоди

(заповіт, видача довіреності), договори, зв'язані з особою громадянина,

визнаного недієздатним, припиняють свою дію. Визнання громадянина

недієздатним припиняє дію виданої їм довіреності. За шкоду, заподіяну цим

громадянином, відповідають його опікун або організація, які зобов'язані

здійснювати за ним нагляд, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої

вини.

№ 54. Угоди, укладені з метою, що суперечить інтересам держави та

суспільства.

Згідно ст. 49, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною

інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в

разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все

одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої

сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з

неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу

лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути

повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на

відшкодування виконаного стягується в доход держави.

№ 55. Поставка.

Двустороній, оплатний, консенсуальний. Точки зору: 1) Різновид договору

купівлі-продажу; 2) самостійний вид цивільно-правового договору. Постачання

– угода сторін: одна сторона (організація – постачальник), зобов'язується

передати у власність чи повне господарське ведення продукцію чи товари у

визначений термін, а організація – покупець зобов'язується прийняти це

майно і сплатити встановлену ціну. Предмет: продукція виробничо-технічного

призначення, товари народного споживання. Сторонами виступають юр. особи і

громадяни-підприємці. Постачальник - виготовлювач і/чи виробник продукції.

Одержувач є - споживач і покупець. Укладається на тривалий термін (не менш

1 року). Ціна і порядок оплати визначається сторонами в момент укладання

договору. Оплата: попередня, наступна (по факту надходження), авансова.

Укладається в писемній формі: шляхом підписання угоди, шляхом обміну

листами і телеграмами, шляхом прийняття замовлення до виконання. Зміст

договору постачання - істотні умови: предмет; ціна; кількість; якість;

асортимент повинний бути розгорнутим і необхідний додаток - специфікація;

термін оплати і постачання; упаковка і маркірування; юрид. адреси.

Постачальник несе відповідальність: за недопоставку; за нестачу; за

некомплектність; за прострочення; за ненадлеж. маркірування; за несвоєчасне

повернення тари. Стягуються або збитки, або неустойка. Строк позовної

давності – 6 місяців.

№ 56. Дія цивільних законів.

Дія цивільно-правових законів у часі полягає в тому, що закон зворотної

сили не має і застосовується тільки до тих відносинам, що виникнуть після

вступу його в силу, якщо інше не передбачено в законі. Закон набирає сили

через 10 днів після опублікування його в офіційних джерелах, якщо інше не

передбачено в законі. Закон припиняє дію: після закінчення часу чинності

даного закону; при припиненні відносин для регулювання яких даний закон

була прийнята; скасування даного закону іншим законом. НПА, що визначають

права і обов’язки громадян не доведені до відома населення не є чинними.

Офіційні видання: “Офіційний вісник України”; “Урядовий кур’єр”. Дія

цивільно-правових законів у просторі означає, що нормативно-правові акти

діють на всій території, що знаходиться під юрисдикцією їхнього органа, що

прийняв. Акти центральних органів діють на всій території України, а акти

місцевих органів на відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

Цивільні закони поширюють свою дію на всіх осіб (фізичних і юридичних), які

знаходяться на території України, якщо інше не визначене в самому законі.

Але деякі цивільно-правові норми розраховані на визначене коло осіб: тільки

на громадян (правила щодо умов оголошення громадянина померлим чи безвісно

відсутнім); тільки на фізичних осіб (правила щодо підряду на капітальне

будівництво). У іноземних осіб чи осіб без громадянства ті ж самі права і

обов’язки, за винятком обмежень, встановлених Конституцією, законом чи

міжнародним договором.

№ 57. Поняття повноваження.

Повноваження представника — це те коло прав і обов'язків, які покладаються

на нього. Без повноважень немає представництва. Повноваження представника

можуть визначатися самою особою, яку представляють, при добровільному

представництві, а при обов'язковому представництві повноваження

визначаються законом , чи адміністративним актом. Повноваження представника

— це особливе право. Цьому праву не протистоїть конкретний обов'язок якої-

небудь особи — ні особи, яку представляють, ні третіх осіб. Підстави

виникнення: 1) волевиявлення особи; 2) призначення або обрання особи на

посаду (керівник підприємства, касир, призначення опікуном); 3) наявність

адміністративного акту; 4) сімейні відносини; 5) спільне ведення

селянського господарства; 6) членство в кооперативі, інтереси якого

представляє голова. Характерною ознакою повноважень представника є те, що

вони завжди звернені до третьої особи, а не до особи, яку представляють.

Особа, яку представляють, не є зобов'язаною особою перед представником,

тому що нерідко особа, яку представляють, є недієздатною, наприклад при

обов'язковому (законному) представництві батьків, усиновителів, опікунів.

Представник зобов'язаний діяти в межах наданих йому повноважень.

№ 58. Відмінність зобов’язальних відносин від речових.

В силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь

іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу,

сплатити гроші або утриматися від певної дії), а кредитор має право

вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання являє собою

окремий вид цивільних правовідносин. Особливості: 1) в зобов’язальних

правовідносинах приймають участь 2 або більше визначених осіб, одна з яких

є уповноваженою, а інша – зобов’язаною, у відносинах же власності власнику

протистоїть невизначене коло осіб, тобто зобов’язальні відносини належать

до числа відносних, а речові – абсолютних; 2) у зобов’язальних

правовідносинах обов’язок, як правило полягає у виконанні певних дій (у

правовідносинах власності від осіб перш за все вимагається утриматися від

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10