шпори з цивільного права України

№ 1. Порядок припинення юридичної особи.

Юридична особа припиняє свою діяльність досягненням мети. Формами

припинення є ліквідація та реорганізація. НПА, який регулює питання

ліквідації та реорганізації (примусової та добровільної) – ЗУ “Про

підприємства в Україні”, “Про відновлення платоспроможності чи визнання

боржника банкрутом”. Підставою реорганізації може бути рішення засновника

або органу юридичної особи, уповноваженого установчими документами. Формами

реорганізації є:- злиття (майно і немайнові права переходять до нової

юридичної особи),- приєднання (майно одною юридичної особи переходить до

іншої, яка продовжує існувати),- поділ (майно переходить до нововиниклих

осіб),- виділ (юридична особа не припиняє своєї діяльності, а з її складу

виділяється нова юридична особа),- перетворення (майно переходить до нової

юридичної особи).

При ліквідації юридична особа припиняє свою діяльність без

правонаступництва (добровільне, примусове).Підстави добровільної: 1)

рішення вищих або уповноважених органів; 2) рішення органів або осіб, які

створили юридичну особу; 3) досягнення мети або закінчення строку, на який

її створювали.Підстави примусової: 1) рішення господарського суду про

визнання банкрутом(найбільш поширена); 2) недійсність установчих

документів. При ліквідації створюється ліквідаційна комісія. Заяву про

ліквідацію подають: юридична особа, кредитори, прокурор.ЗУ “Про

банкрутство” ст. 31 встановив такі черги задоволення претензій кредиторів:

1) з\пл., податки, відшкодування шкоди навколишньому середовищу, вимоги

кредиторів, забезпечені заставою; 2) відшкодування заподіяної шкоди

робітникам (каліцтво); 3) місцеві податки та інші платежі до бюджету; 4)

вимоги кредиторів, незабезпечені заставою; 5) вимоги по акціям членів

трудового колективу; 6) інші. У разі недостатності майна для задоволення

вимог однієї черги, претензії задовольняються пропорційно належної кожному

кредиторові суми. Вимоги, незадоволені за недостатністю майна вважаються

погашеними.

№ 2. Вимоги, на які позовна давність не розповсюджується.

1) вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, але для

захисту честі і гідності фізичних та юридичних осіб – 1 рік; 2) вимоги

вкладників на вклади, внесені в кредитні установи; 3) на вимоги щодо

відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров’ю громадянина, але

відшкодовуються останні 3 роки; 4) про відшкодування радіаційної шкоди та в

інших випадках, не передбачених законодавством. В проекті нового ЦК позовна

давність також не поширюється на: вимоги власника або іншого володільця на

усунення будь-яких порушень його прав, а також про визнання недійсними

актів державних органів, місцевого самоврядування, якими порушуються права

зазначених осіб, щодо володіння, користування та розпорядження належним їм

майном.

№ 3. Підряд.

Ст. 332 ЦК – одна сторона, підрядчик, зобов’язується виконати на свій ризик

певну роботу за завданням іншої сторони, замовника, з її або своїх

матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Договір консенсуальний, двосторонній, оплатний, спрямований на отримання

індивідуалізованого, матеріалізованого результату – праці підрядчика.

Сторони: 1) підрядчик – особа, яка бере на себе обов’язок виконати

замовлення, роботу чи послугу; 2) замовник – особа, яка замовляє виконання

певних робіт чи послуг, беручи на себе обов’язок прийняти й оплатити її

результати. Сторонами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Підрядчик може доручити виконання певної роботи третім особам –

субпідрядникам. Зміст: 1) предмет – матеріалізовані результати створення,

перетворення, поновлення або ліквідації речей виробничого, споживчого,

споживчого і науковотехнічного призначення; 2) ціна – грошова сума, належна

підрядчикові за виконання замовлення; 3) строк виконання – строк, яким

визначається момент завершення підрядних робіт і здачі їх результатів

замовникові. Цей строк встановлюється за погодженням сторін або

відповідними нормативними актами. Форма договору може бути усною або

письмовою. Обов’язки підрядчика: 1) виконання певної роботи за замовленням

замовника; 2) виконання робіт з власних матеріалів, якщо інше не

встановлене законом або договором; 3) правильне використання матеріалів

замовника, надання йому звіту; 4) вжиття всіх заходів по забезпеченню

збереження наданих матеріалів та іншого майна; 5) своєчасно повідомити

замовника про недоброякісність наданого матеріалу; 6) своєчасно приступити

до виконання робіт; 7) здати роботу у встановлені строки. Обов’язки

замовника: 1) прийняти виконану роботу; 2) оплатити виконану роботу у

встановлені строки; 3) на вимоги підрядчика усунути обставини, які

загрожують міцності робіт. Позовна давність: 1) приховані недоліки у

капітальному будівництві, якщо одна сторона громадянин – 3 роки; 2)

приховані недоліки в іншому майні – 1 рік; явні недоліки – 6 місяців.

Обчислюються з моменту здачі та прийняття робіт.

№ 4. Право на промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування,

фірмові найменування та його захист.

Творча діяльність із створення і використання промислових зразків

регулюється ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки». Промисловий зразок

— це нове художньо-конструктивне вирішення виробу, що визначає його

зовнішній вигляд і придатне для здійснення промисловим способом. Правова

охорона знаків для товарів і послуг здійснюється на підставі З У «Про

охорону прав на знаки для товарів і послуг». Права на знаки для товарів і

послуг — це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у

процесі створення, реєстрації, використання і охорони знаків для товарів і

послуг. Знаки для товарів і послуг — це зареєстровані в установленому

порядку позначення, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від

однорідних товарів і послуг інших осіб. Закон передбачає такі види знаків

для товарів і послуг: словесні (слова й абревіатури); зображувальні

(композиції ліній, плям, фігур, форм на площині); об'ємні (композиції фігур

у трьох вимірах); комбіновані (сполучення зображувальних, словесних і

об'ємних елементів). Для того щоб позначення було визнане знаком для

товарів і послуг, його слід заявити до Держпатенту України в установленому

порядку. Позначення, заявлене як знак для товарів і послуг, має бути

корисним, придатним для маркування товарів і відповідати вимогам

промислової естетики і ергономіки.

№ 5. Види юридичних осіб.

1. У залежності від форми власності: - приватні (індивідуальні, сімейні і

приватні); - колективні (господарчі товариства, кооперативи); - державні

(за законом можуть бути загальнодержавні і комунальні). 2. У залежності про

мету діяльності:- комерційні (основна мета - одержання прибутку); -

некомерційні (одержання прибутку не основна мета діяльності). 3. У

залежності від того яке право на майно має юридична особа: - юридичні

особи, майно яких належить на праві власності (суспільні і релігійні

організації, господарчі товариства); - юридичні особи майно яких належить

на праві повного господарського ведення (державні, приватні підприємства).

При праві повного господарчого відання юридична особа володіє, користується

і розпоряджається приналежним йому майном, однак власник: а) створює дану

юридичну особу; б) визначає його цілі і задачі; в) здійснює контроль за

діяльністю юридичної особи не втручаючи в його господарські функції; г)

вирішує питання про ліквідацію юридичної особи.

- юридичні особи майно яких належить на праві оперативного управління

(бюджетні установи). При праві оперативного управління юридична особа

володіє, користується і розпоряджається приналежним йому майном, однак

власник: а) вирішує питання про створення таких юридичних осіб; б) має

право перерозподілу їхнього майна. По боргах такої юридичної особи

стягнення може бути накладено тільки на кошти і не може бути накладене на

майно, якщо в такої юридичної особи не досить коштів для погашення

зобов'язань, то держава несе додаткову (субсидіарну) відповідальність.

№ 6. Строки позовної давності.

Позовна давність - це період, протягом якого можна вимагати примусового

здійснення і захисту порушеного права по позову через суд. Право на позов

розуміється як: 1) право на позов у процесуальному змісті - це право на

правосуддя, на звертання в суд. Це право існує з моменту народження до

моменту смерті. Це елемент правоздатності; 2) право на позов у

матеріальному змісті - це право жадати від суду винесення рішення про

захист порушеного суб'єктивного цивільного права. Значення позовної

давності: 1. Позовна давність служить засобом стабілізації цивільного

обороту; 2. Стимулює активність учасників цивільного обороту; 3. Забезпечує

зміцнення договірної дисципліни; 4. Сприяє об'єктивному розгляду цивільної

справи. Види строків: 1) загальні – 3 роки (встановлюється, якщо інше не

зазначене в законі) 2) спеціальні (скорочені): 1 рік – честь, гідність;

приховані недоліки по договору підряду; 6 місяців – стягнення неустойки;

недоліки проданих речей; явні недоліки підряду; що виникають при

перевезенні у перевізника до клієнтів; 3 місяці – порушення прав

привілейованої купівлі; у кредиторів до спадкоємців; про пред’явлення

вимоги до поручителя; 2 місяці – у клієнтів до перевізника або до органів

зв’язку після отримання чи неотримання протягом місяця відповіді на

претензію.

№ 7. Поняття та принципи належного виконання зобов’язань.

Основною підставою припинення зобов’язання є його належне виконання –

вчинення боржником саме тих дій, які він повинен виконати в силу договору

чи закону, тобто передати річ, виконати роботу, надати послуги,

відшкодувати шкоду... Боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися

від них, а кредитор повинен прийняти виконане. Вчинення боржником дій,

прийнятих кредитором і буде виконанням зобов’язання. Зобов’язання

вважається виконаним належним чином, якщо дотримані всі вимоги, що

пред’являються стосовно суб’єкта, предмета, місця, часу і способу виконання

зобов’язання. Якщо при виконанні зобов’язання порушується одна з наведених

вище вимог, воно вважається виконане неналежним чином і кредитор має право

відмовитися від прийняття виконаного. Виконання зобов’язання покладається

на боржника. Якщо виконання безпосередньо пов’язане з особистістю боржника,

то саме він повинен виконати зобов’язання, оскільки кредитор може

відмовитися від виконаного.

№ 8. Наймання жилого приміщення.

За договором найму житлового приміщення 1 сторона (наймодавець) зобов’язана

надати іншій стороні (наймачу) за плату житлове приміщення для проживання в

ньому. Двосторонній, оплатний, консенсуальний. Особливості: 1) підставою є

отримання наймачем у встановленому порядку ордера на право зайняття

житлового приміщення; 2) предмет – тільки житлове приміщення; 3) стороною

може бути тільки громадянин; 4) договір є безстроковим; 5) проста письмова

форма; 6) права й обов’язки визначаються Типовим договором найму житла

державного і комунального житлового фонду (постанова КМ 98р.) 7) у наймача

прав значно більше, ніж у наймодавця. Права наймача: 1) користування

житловим приміщенням і підсобними приміщеннями, які зазначені в договорі;

2) вселення інших членів сім’ї; 3) зберігання житлового приміщення за

наймачем при його тимчасовій відсутності. Наймач може вимагати приміщення

меншого розміру взамін на житло, що він займає без розірвання договору; на

здачу житлового приміщення в піднайм; на приватизацію житлового приміщення.

Приватизація – відчуження квартир, будинків, кімнат, де проживають 2 і >

наймачів і відносащихся до них господарських забудов на користь громадян.

Об’єкти: 1) квартири у багатоквартирних будинках і кімнати, які

використовуються громадянами на умовах найму. ЗУ “Про приватизацію

житлового фонду” (92р.). Не можуть бути об’єктами: музеї, військові

містечка, будівлі в аварійному стані, забруднені внаслідок аварії на ЧАЕС.

Приватизація можлива лише з письмової згоди всіх повнолітніх членів сім’ї,

які постійно проживають. Приватизація здійснюється шляхом безпосередньої

передачі квартири чи будинку безкоштовно із розрахунку 12 кв м загальної

площі на наймача і кожного члена сім’ї + 10 кв м на всю сім’ю. Якщо площа

більша, то потрібно доплатити з розстрочкою на 10 років.

№ 9. Дія міжнародних договорів України. Поняття та види міжнародних

договорів України.

Законом України від 11 грудня 1991 р. "Про дію міжнародних договорів на

території України" встановлено, що "укладені і належним чином ратифіковані

Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного

законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм

національного законодавства". Коли такий порядок не встановлено, пріоритет,

згідно з нормами міжнародного права, мають норми міжнародних договорів. Це

положення прямо підкреслено в ст. 4 Закону України "Про підприємства в

Україні": "Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою встановлені

інші правила, ніж ті що містять законодавство про підприємства, то

застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди". Велике

значення мають міжнародні договори при регулюванні відносин, пов’язаних з

інтелектуальною власністю та її захистом.

№ 10. Перерва перебігу строків позовної давності.

Загальною підставою є звернення з позовом належного позивача до належного

відповідача і в належний судовий орган. У відносинах, у яких стороною є

громадянин, перебіг строку давності переривається вчиненням дій, що

свідчать про визнання боргу (часткове виконання зобов’язання, письмове

прохання про відстрочку...). Усне визнання зобов’язання не є підставою для

перерви строку. Для юридичних осіб таке правило не діє. При перериванні

строку – перебіг строку починається заново.

№ 11. Договір доручення.

1 сторона (повірений) зобов’язується виконати від імені і за рахунок іншої

сторони (довірителя) певні юридично значимі дії. Сторони можуть бути як

фізичними так і юридичними особами. Предметом є юридичні дії повіреного.

Права та обов’язки, що виникають внаслідок юридичних дій повіреного – це

права і обов’язки довірителя. Консенсуальний, двосторонній, безоплатний або

оплатний (якщо передбачено договором або встановлено правилами). Форма

договору не обумовлена, значить загальні правила. Повірений зобов’язаний

виконати дане йому доручення у відповідності з вказівками довірителя.

Повірений має право відхилитись від вказівок довірителя, якщо по обставинам

справи це необхідно в інтересах довірителя і повірений не міг попередньо

запитати довірителя або не отримав своєчасно відповіді. В цьому випадку

повірений зобов’язаний повідомити довірителя про хід виконання доручення.

Повірений зобов’язаний виконати дане йому доручення особисто. Він має право

передати виконання доручення іншій особі тільки у випадках коли він

уповноважений на те договором або примушений в силу обставин з метою

охорони інтересів довірителя. В цьому випадку повірений відповідає лише за

вибір заступника. Довіритель має право в будь-який час відмовитись від

заступника, обраного повіреним. Повірений зобов’язаний: 1) повідомити

довірителя за його вимогою про хід виконання доручення; 2) після виконання

доручення надати довірителю звіт з додаванням відповідних документів, якщо

це потребує характер доручення; 3) передати довірителю усе отримане за

дорученням. Довіритель зобов’язаний усе це прийняти. Крім цього, якщо інше

не передбачене договором) довіритель зобов’язаний: 1) забезпечити

повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати

повіреному фактичні витрати, які були необхідні для виконання доручення; 3)

після виконання доручення сплатити повіреному винагороду, якщо така

передбачена договором. Крім загальних випадків, договір доручення

переривається: 1) відмовою довірителя; 2) відмовою повіреного; 3) смерть,

визнання безвісно відсутнім, обмежено дієздатним або недієздатним

повіреного або довірителя; 4) припинення юридичної особи, яка бере участь у

договорі. Довіритель має право скасувати доручення, а повірений відмовитись

від нього у будь-який час. Це право не можна обмежити. Доручення зберігає

силу, доки повірений не дізнався або не повинен був дізнатись про

скасування доручення. Повірений повинен відшкодувати спричиненні

скасуванням договору збитки. Якщо договір доручення припинений до того,

як доручення виконано повністю, довіритель зобов'язаний винагородити

повіреного відповідно до виконаної роботи, якщо винагороду

передбачено договором або затвердженими у встановленому порядку правилами,

а також відшкодувати понесені ним витрати. Це правило не

застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він дізнався

чи повинен був дізнатися про припинення доручення. В разі смерті повіреного

його спадкоємці зобов'язані повідомити довірителя про припинення

договору доручення і вжити заходів, необхідних для охорони майна

довірителя.

№ 12. Підстави застосування іноземного права на території України.