Правовое положение хозяйственных объединений (Украина)

сучасного економічного життя країни. Саме тому при державній реєстрації

господарських об'єднань дуже часто виникають спірні питання між

підприємцями і чиновниками. Також чимало непорозумінь виникає вже після

державної реєстрації об'єднань підприємств між самими їх членами.

Така ситуація перш за все викликана тим, що закон недостатньо

регламентує порядок створення і функціонування господарських об'єднань, а

тривале панування у нашій країні адміністративно-командної системи

регулювання економічних відносин призвело до відсутності практичного

досвіду в створенні і діяльності недержавних суб'єктів підприємницької

діяльності.

Щодо створення і функціонування господарських товариств, то, на

відміну від господарських об'єднань, тут ситуація значно краща. Ми маємо,

Закон “Про господарські товариства”, який детально регламентує порядок

створення і діяльності цих товариств. Що стосується господарських

об'єднань, то законодавець лише в загальних рисах в ст. 3 Закону “Про

підприємства в Україні” визначає поняття господарського об'єднання та його

основні ознаки.

В Україні функціонує багато господарськиї об’єднань. Крім того,

почався процес створення холдінгових компаній та промислово-фінансових

груп. Збільшення кількості господарських об’єднань в різних галузях

економіки обумовлено законодавчим закріпленням права на їх створення. Так,

Законом України “Про підприємства в Україні” обумовлена можливість

об’єднання підприємств в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та

інщі об’єднання, Закон України “Про власність” визначає правовий режим

майна, переданого учасниками об’єднанню, а самі господарські об’єднання

віднесені до числа суб’єктів колективної власності.

Однак аналіз нормативно-правової бази України показує, що створене на

протязі останніх років законодавство, яке регламентує підприємницьку

діяльність, направлено на врегулювання питань функціонування окремого

підприємства як основної ланки економіки. Разом з тим, недостатньо уваги

приділяється регламентації діяльності об’єднань підприємств. Так, ст.3

Закону України “Про підприємства в Україні” закріплює тільки право

підприємств об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види

діяльності, а механізм регулювання їх функціонування відсутній. В зв’язку з

цим доцільно в законодавчому порядку визначити норми, які регулюють такі

питання:

1. Умови створення об’єднань підприємств.

2. Правовий статус і порядок створення окремих підрозділів.

3. Порядок формування і використання майна, його правовий режим.

4. Загальні принципи управління об’єднанням.

5. Принципи розподілення фінансових результатів діяльності.

6. Правові і економічні аспекти здійснення господарської діяльності.

7. Права і обов’язки учасників об’єднання.

8. Порядок обліку і надання звітності групи підприємств, які входять

до складу об’єднання та інше.

Відповідно, створення відокремлених підрозділів на практиці веде до

виникнення проблем із-за відсутності їх чіткої регламентації в законодавчих

актах України. Так, в нині діючому Цивільному кодексі України, а також в

Законах України “Про господарські товариства” (ст.9), “Про підприємства в

Україні” (ст.7) міститься лише положення про право підприємства створювати

дочірні підприємства, а також філіали, представництва при відсутності

визначення цих господарських суб’єктів, їх правового статусу, порядку

створення і функціонування. Досвід інших країн показує, що подібні питання

закріплені в спеціальних законодавчих актах, в Німеччині - в Акціонерному

законі, у Франції - в Законі про торгові товариства, в Великобританії - в

Законі про компанії, в Росії - в Цивільному кодексі і Законі “Про

акціонерні товариства”. В Україні ці положення доцільно закріпити в

спеціальному законодавчому акті, який буде регулювати діяльність об’єднань.

Процеси акціоннування державних підприємств і розвиток фондового

ринку сформували економічну базу для створення в нашій країні холдінгових

компаній. Основною метою їх створення в Україні є прагнення зберегти великі

підприємства в умовах економічної кризи. Вони сприяють зміцненню

коопераційних зв’язків, залученню нових інвестицій, збільшенню

конкурентноспроможності багатьох видів вітчизняної продукції.

Сутність холдінга і його цілі створення пов’язані з формуванням

відносин майнової підлеглості між самостійними економічними одиницями

способом дроблення їх власності. Це дозволяє холдінговій компанії

здійснювати контроль за ефективністю функціонування акціонерного капіталу

дочірнього підприємства.

Розвиток такої форми об’єднання в Україні стримується недосконалістю

нормативно-правової бази, кризовими явищами в економіці, недостатністю

досвіду холдінгових компаній в процесі приватизації, тим що не розроблені

принципи функціонування господарськиї суб’єктів, які входять до складу

об’єднання.

На сьогоднішній день єдиним документом, безпосередньо регулюючим

холдінгові відношення, є Положення про холдінгові компанії, які створюються

в процесі корпоратизації і приватизації. Ним визначено, що холдінгова

компанія - це господарюючий суб’єкт, який володіє контрольними пакетами

акцій інших (одного чи більше) господарюючих суб’єктів. Суб’єкт,

контрольним пакетом якого володіє холдінгова компанія, є дочірнім

підприємством. Засновниками холдінгової компанії можуть виступати

підприємство чи орган, якому доручено здійснювати управління державним

майном.

Холдінгові компанії створюються шляхом поглинання одного

господарюючого суб’єкта іншим в процесі приватизації. З метою запобігання

монополізму Антимонопольним комітетом України був прийнятий ряд нормативних

актів, які зазначають основні вимоги до створення холдінгових компаній і

об’єднань взагалі.

Чинне законодавство України, зокрема частина 2 ст. 8 Закону України

“Про підприємництво” , пункт 1. ст.3. і пункт 1 ст.5 Закону України “ Про

підприємства в Україні” та частина 2 ст. 4 Закону України “Про господарські

товариства” передбачають необхідність погодження у ряді випадків рішення

про створення, реорганізацію суб’єктів підприємницької діяльності з

Антимонопольним комітетом України. Такі випадки передбачені постановою

Кабінету Міністрів України від 11.11.94 р. За № 765 “Про запровадження

механізму запобігання монополізації товарних ринків”, а щодо господарських

товариств - Положенням про холдінгові компанії, що створюються в процесі

корпоратизації та приватизації, затвердженим Указом Президента України від

11.05.94 р. За № 224.

Рішення про створення об’єднання потребує згоди Антимонопольного

комітету України в усіх випадках.

Порядок розгляду заяв на одержання згоди визначається нормативними

актами Антимонопольного комітету України.

У разі відмови Антимонопольного комітету України у наданні згоди на

створення, реорганізацію суб’єкта підприємницької діяльності засновники

останнього, які є юридичною особою, вправі звернутися до арбітражного суду

із заявою про визнання недійсним відповідного рішення (розпорядження)

Антимонопольного комітету України.

В Положенні про холдінгові компанії, які створюються в процесі

приватизації і корпоратизації, розглядаються питання, які пов’язані з

обмеженнями на створення і діяльність холдінгової компанії. Створення

холдінгової компанії не допускається, якщо це призводить до монополізації

тих чи інших видів продукції (робіт, послуг) чи її частина на відповідному

загальнодержавному чи регіональному ринку перевищує 35 %.

Так, в п. 19 Положення вказується, що створення холдінгової компанії

в процесі приватизації і корпоратизації не допускається в таких галузях:

n торгівля товарами широкого вжитку і продукцією виробничо-технічного

призначення;

n виробництві і переробці сільськогосподарської продукції;

n громадському харчуванні і побутовому обслуговуванні населення;

n автомобільному транспорті (крім товариств, які виконують переважно

міжнародні перевезення).

Ці обмеження повинні бути переглянуті. Відомо, що холдінгові компанії

є стійкими ринковими утвореннями і володіють більшою інвестиційною

можливістю. В зв’язку з цим доцільно створювати такі компанії в сфері

переробки сільськогосподарської продукції, тому що підприємства цієї галузі

потребують значних інвестицій.

Крім того, в законодавстві про холдінгові компанії потрібно

деталізувати права і обов’язки власників і органів управління, зокрема

необхідно виділити такі аспекти:

n як підпорядковується власнику директор підприємства, а також ступінь

відповідальності за невиконання накладених на нього обов’язків;

n в яких випадках настає право контролю над дочірніми підприємствами і

чим воно обумовлено;

n необхідність і правомірність вчинення головним підприємством

внутрішнього аудиту в дочірніх підприємствах та інші питання.

Порядок ліквідіції об’єднання заснований на загальних вимогах

цивільного законодавства відповідно до ліквідації юридичних осіб -

підприємств. Правовий режим майна об’єднання, що ліквідується,

визначається статутом об’єднання. Якщо в установчих документах це питання

не врегульоване, то діє загальний порядок задоволення майнових прав та

інтересів суб’єктів загальної долевої (спільної) власності.

Ліквідація об’єднання здійснюється:

n по спільному рішенню засновників при втраті його учасниками

зацікавленості в продовженні спільної діяльності та іншим

підставам, які передбачені в установчих документах;

n при зменшенні кількості учасників до одного;

n по рішенню суду, який визнав недійсність установчих актів про

створення об’єднання.

n при банкрутстві об’єднання;

n по іншим підставам, які обумовленні в чинному законодавстві України.

Ліквідація ПФГ здійснюється шляхом прийняття постанови Кабінету

Міністрів України у випадках:

n у зв’язку з закінченням затвердженого терміну її діяльності;

n у зв’язку з неможливістю реорганізації ПФГ;

n за ініціативою учасників ПФГ.

В таблиці 1 зведені нормативно-правові акти регулювання діяльності

об’єднаннь підприємств в Україні.

Таким чином, в Україні існує система багатосуб’єктних об’єднань.

Сьогодні ці структури взагалі вирішують проблеми, які виникають в

наслідок недосконалого законодавства. В перспективі при формуванні

досконалого і стабільного законодавства створення об’єднань повинно

забезпечити рішення проблеми інтеграції не тільки управління, але і

капіталу, що внутрішне припритаманне таким структурам і є головною

складовою їх ефективної і стабільної діяльності на ринку.

Таблиця 1

Законодавче регулювання діяльності об’єднань

підприємств в Україні

| |статус |ня |ь |власност| |з |звітні|

| | |(функці| |і, | |об’єдна|сть |

| | |ня) | |режим | | | |

|Цивільний кодекс |+ |– |– |– |– |– |– |

|про власність |– |– |– |+ |– |– |– |

|про підпрємництво|– |+ |– |– |– |– |– |

| | | | | | | | |

|про підприємства |+ |+ |+ |– |+ |+ |+ |

|про господарські |– |+ |– |– |– |– |– |

|про |+ |+ |+ |– |+ |+ |+ |

|Положення про |– |+ |+ |– |+ |– |– |

4.Органи управління об’єднання.

Пошук ефективних форм організації управління об’єднанням підприємств

націлений на ствоерння цілістної, ефективної і гнучкої системи управління,

що дозволяє найповніше реалізувати переваги об’єднання. Важливим моментом

при цьому є виявлення кола питань, які повинні вирішуватися на рівні

об’єднання. Залежно від організаційно-технічних і виробничо-господарських

факторів можливі різні варіанти структур управління з різнем ступенем

центраізації і виконання управлінських функцій (або відсутністю

центарлізації управління діяльністю учасників об’єднання), різним числом

ступенів та ланцюгів управління. Визначну роль в їх виборі грають цілі і

стратегія об’єднання. В результаті створюється організаційна структура

об’єднання, яка може бути представлена у вигляді ієрархічної піраміди

управління, основу якої сладають органи управління об’єднання. Забезпечення

ефективності управлінського процесу в значній мірі визначається

раціональністю їх структури і компетенції.

Створючи об’єднання, підприємства самостійно визначають структуру

його управління і згодом реалізують свої права по управлінню об’єднанням

через уповноважені ними органи. Органи управління здійснюють свою

діяльність на основі і у відповідності з установчими документами

об’єднання.

Стаття 3 Закону України “Про підприємства в Україні” визначає

правовий статус об’єднання підприємств. Питання структури і компетенції

органів управління об’єднання в цій статті не зазначені. Не обмежена

законодавчою регламентацією свобода діяльності підприємств, що

об’єднуються, по організації і здійсненню управління об’єднанням обумовлює

різний підхід до визначення структури, органів і їх компетенції.

Так, органами управління об’єднань можуть бути загальні збори

членів, рада, дирекція, конференція, правління, виконавча або генеральна

дирекція. Прийом в об’єднання нових членів і вирішення питань про зупинення

членства, затвердження кошторису об’єднання, створення філіалів,

представництв і фірм, наприклад в асоціації, можна віднести до компетенції

дирекції, а в багатогалузевій регіональній господарчій корпорації — до

компетенції правління.

При існуючому на практиці різноманітті найменувань органів об’єднання

і їх компетенції легко виявити загальні для всіх видів доровільних

об’єднань підприємств принципи:

n колегіальність управління в об’єднанні;

n створення представницьких органів і незалежних контрольних органів;

n розподілення нормотворчої, виконавчої і контрольної компетенції між

різними органами об’єднання.

Таким чином, в зв’язку з необхідністю узгодження інтересів учасників

об’єднання структура органів об’єднання виявляється в значній мірі

запозиченою із практики організації органів суб’єктів колективного

піприємництва, а в об’єднаннях, організованих у формі господарських

товариств, органи управління формуються з урахуванням вимог Закону України

“Про господарські товариства”,

До таких органів можна віднести:

n вищий (представницький) орган - загальні збори, конференція, збори

представників, рада членів і т.і. (в подальшому - загальні збори);

n спеціальний виборний орган, діючий в проміжках між загальними

зборами - правління, рада, рада директорів (в подальшому

правління);

n виконавчий орган - дирекція, виконавча дирекція, генеральна

дирекція, правління (в подальшому дирекція);

n контрольний орган - ревізійна комісія.

В результаті такого ділення структура управління об’єднання стає

багатоступінчастою, загальна політика визначається на вищому рівні

(загальними зборами, правлінням), виконавчі функції здійснюює дирекція

через відділи і служби цільового призначення, структура яких

переорієнтована в залежності від поточного моменту. Координація діяльності

може реалізовуватись через президентів і віце-президентів.

Інші права, що не входять до виключної компетенції, уповноважені

органи можуть делегувати іншому органу, що передбачений статутом

об’єднання і представляє інтереси учасників об’єднання.

Виключна компетенція загальних зборів господарського товариства - це:

n внесення змін і доповнень в установчі документи об’єднання або їх

затвердження у випадку повного обновлення;

n прийняття нових учасників і виключення з об’єднання;

n розгляд фінансових питань, обумовлених в установчих документах;

n створення, обрання і відклик складу виконавчих і контрольних

органів;

n прийняття рішень про припинення діяльності об’єднання;

n організаційні питання, зазначені в статуті.

Крім того, в компетенцію загальних зборів може входити прийняття

рішень з інших принципово важливих питань з управління діяльністю

об’єднання і його учасників:

n затвердження стратегії та програми діяльності об’єднання:

n затвердження балансу і бюджету об’єднання;

n визначення розміру членських внесків;

n створення і змінення розмірів спеціальних та інших фондів

об’єднання, а також розмірів внесків, скидок та надбавок по внесках

дя окремих учасників об’єднання;

n створення банку об’єднання, аудиторських, фінансових, страхових

компаній і їх підпорядкування безпосередньо загальним зборам або

правлінню;

n створення нових підприємств, в тому числі дочірніх, їх реорганізація

і ліквідіція, затвердження статутів та положень;

n затвердження правил, процедур і других внутрішніх документів по

визначенню організаційної структури об’єднання;

n визначення умов оплати праці посадових осіб об’єднання.

Наприклад, в компетенцію загальних зборів акціонерного товариства

можуть включатися такі питання: придбання об’єднанням акцій, що випускає

об’єднання або його учасники; створення чіткого правового режиму з питань

страхування; затвердження договорів, укладених на суму, визначену

установчими документами і др.

На розгляд вищогооргану об’єднання з ініціативи виконавчих органів

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5

МЕНЮ

Правовое положение хозяйственных объединений (Украина)

ИНТЕРЕСНОЕ