Право коллективной собственности на Украине

зв'язки та ін. Це дає можливість успішно реалізовувати завдання, поставлені

перед кооперацією у цілому.

Закон "Про кооперацію в СРСР" (ст. 7) та Закон України "Про власність"

(ст. 25) поряд з доходами від реалізації продукції та іншої діяльності

розглядають як джерело формування власності кооперативів грошові і

матеріальні внески його членів, кредити банку, а також надходження від

продажу акцій та інших цінних паперів.

Цінний папір (у тому числі й акція) — це документ встановленої форми,

без пред'явлення якого неможливо здійснити закладене у ньому майнове право.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими.

Чинне законодавство передбачає спеціальний порядок випуску акцій. Право

випускати

- 31 -

акції надано і кооперативам. Загаль на вартість акцій, як правило, має не

перевищувати розміру валового доходу за рік і забезпечується всім майном

кооперативу. Вони випускаються для продажу членам кооперативу,особам, які

працюють у ньому за трудовим договором, і підприємствам (організаціям).

Члени кооперативу користуються пільговим правом придбання акцій (ст. 22

Закону України "Про кооперацію в СРСР").

Самостійним джерелом утворення власності кооперативу є грошові та інші

майнові внески кооперативних і державних підприємств та організацій, а

також громадян, які не є членами кооперативу, але працюють у ньому за

трудовим договором.

Майно кооперативу, до якого у вартісному вираженні входять основні і

оборотні фонди в період його створення, становить статутний фонд

кооперативу. У процесі кооперативної діяльності статутний фонд може

збільшуватися або зменшуватися залежно від збільшення чи зменшення обсягів

діяльності. .

Особливістю правового режиму майна кооперативів та їх об'єднань є те, що

в ньому визначається пайовий фонд, який формується за рахунок пайових

внесків членів кооперативу. Пайові внески — це грошові кошти та матеріальні

ресурси у вартісному вираженні, що їх вносять громадяни та юридичні особи

для створення і діяльності кооперативів та їх об'єднань, які створюються на

засадах членства.

Обов'язкові розміри паю встановлюють загальні збори членів-засновників

кооперативу. Розмір паю для вступників у кооператив у процесі його

функціонування визначається статутом кооперативу. Так, у ст. 7 Закону

України "Про споживчу кооперацію" передбачено, що загальні збори як вищий

орган управління споживчого товариства приймають статут і визначають

розміри вступного та обов'язкового пайового внеску .

Характерною рисою правового режиму пайового фонду є те, що на

обов`язкові та додаткові пайові внески нараховуються відсотки з доходів у

розмірах, які визначаються зборами пайовиків у порядку, встановленому

статутом кооперативу.

Член кооперативу має право на пай, тобто на частку в майні кооперативу у

ва-

- 32 -

ртісному вираженні. Член кооперативу не є суб`єктом права власності на

конкретне майно кооперптиву чи на його частку,оскільки власникорм виступає

кооператив як юридична особа.

Між кооперативом і пайовиком існують засновані на членстві забов`язальні

майнові відносини . В разі виходу з кооперативу пайовик має право вимагати

повернення йому пайового внеску і сплати всіх кооперативних виплат,

нарахованих на розмір паю. У деяких випадках пай може повертатися не тільки

грішми, цінними паперами, а й натурою, майном на розмір паю. Термін та інші

умови отримання паю встановлює статут кооперативу. Право власності членів

кооперативу — фізичних осіб на пай є спадковим (ст. 25 Закону України "Про

сільськогосподарську кооперацію").

У порядку та на умовах, передбачених статутом, у кооперативі створюється

неподільний фонд, до якого зараховується у вартісному вираженні частина

майна, що не розподіляється між членами кооперативу, а використовується на

загальнокооперативні цілі.

Відповідно до пунктів 2 і 3 ст. 21 Закону України "Про

сільськогосподарську кооперацію", майно кооперативу поділяється на пайовий

і неподільний фонди.

Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків та майна

кооперативу. Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються.

Порядок формування та розміри неподільного фонду встановлюються

статутом. Особливістю неподільного фонду кооперативу є те, що в разі

ліквідації кооперативу майно цього фонду за рішенням загальних зборів

членів кооперативу направляється на здійснення основних цілей кооперативної

системи.

Резервні фонди створюються для забезпечення відновлення зношених

основних фондів або для поповнення оборотних фондів і забезпечення коштів

на розвиток виробництва .

В кооперативах за рішенням уповноважених органів утворюються страхові та

інші фонди. На рівні об`єднань кооперативів за рішенням повноважних органів

управління (конференцій, з`їздів , рад) відповідно до їх статутів

утворюються

- 33 -

централізовані фонди. У спілках споживчіх товариств централізовані фонди

формуються за рахунок певних внесків споживчих товариств, або ж з фондів

спілок нижчого до фондів вищого рівня.

Джерелом формування централізованих фондів є також доходи від власної

діяльності та від діяльності створених спілками підприємств.

Зміст права кооперативної власності , як і будь-якого іншого права

власності, становить перед усім тріада правомочностей: володіння,

користування і распорядження майном у межах, встановлених законом (ст. 86

ЦК України). Право володіння передбачає закріплену в законі можливість

фактичного утримання майна у сфері господарювання кооперативу. Право

користування означає закріплену у законі можливість добувати від майна його

корисні споживчі якості.. Право розпорядження — це основана на законі

можливість визначати фактичну та юридичну долю майна — продати, передати у

тимчасове користування іншим особам, переробити або просто знищити його.

Розпорядження, як правило, здійснюється власником шляхом укладення угод:

цивільно-правових договорів купівлі-продажу, підряду, поставки, майнового

найму (оренди) тощо.

Оскільки суб'єктами права власності в кооперації є кооператив

(товариство) чи об'єднання кооперативів (їх спілки), то кожний з цих

суб'єктів як юридична особа має право вчиняти щодо майна, яке йому належить

на праві власності, будь-які дії, що не суперечать закону.

Згідно із Законом України "Про споживчу кооперацію" споживче

товариство, спілки використовують належне їм майно на цілі, передбачені у

ст. 1, тобто для ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого

економічного та соціального стану. Разом з тим забороняється відволікати

майно споживчих товариств на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю.

В цьому виявляється спеціальний (або статутний) характер правосуб'єктності

кооперативу як юридичної особи.

Відповідно до ст. 10 цього Закону, майно споживчих товариств та їх

спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і

безоплатне тим-

- 34 -

часове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та

іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за

рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або

уповноважених ними органів.

Правомочності власника щодо майна, належного споживчим товариствам

(спілкам), сільськогосподарським кооперативам (об'єднанням), здійснюють

органи управління цих юридичних осіб відповідно до компетенції, визначеної

певними статутами.

Обсяг господарської діяльності, наявність матеріально-фінансових

ресурсів, інші об'єктивні і суб'єктивні фактори дають можливість

кооперативу та його об'єднанню створити власні підприємства, організації,

установи з правами юридичної особи. Згідно з п. З ст. 5 Закову України "Про

власність", власник засобів виробництва та іншого майна має право створити

у встановленому порядку підприємство, організацію, що є юридичною особою.

Таке право споживчих товариств та їх спілок передбачено Законом України

"Про споживчу кооперацію" (п. 2 ст. 11), а сільськогосподарських

кооперативів та їх об'єднань — Законом України "Про сільськогосподарську

кооперацію (п. 9 ст. 2). Майно створеним підприємствам, установам,

організаціям передається кооперативами (об'єднаннями) на праві повного

господарського відання або оперативного управління.

У разі ліквідації споживчого товариства його майно, що залишилося після

сплати членам товариства пайових та інших внесків і дивідендів на них,

розрахунків з оплати праці, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками

та іншими кредиторами, розрахунків зі спілкою, розподіляється між членами,

що входили до складу споживчого товариства (п. 1 ст. 18 Закону України "Про

споживчу кооперацію"). Майно сільськогосподарського кооперативу, що

залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами,

розподіляється між членами кооперативу пропорційно вартості їх паю (п. 4

ст. 37 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). У разі

ліквідації об'єднання (спілки) майно, що за-

- 35 -

лишилося після розрахунків з оплати праці, виконання зобов'язань перед

бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами

об'єднання (спілки) (п. 2 ст. 18 Закону України "Про споживчу кооперацію";

п. 5 ст. 37 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію").

2.2. Власность господарських товариств.

Господарські товариства є організаційно-правовою формою об'єднання на

засадах угоди майна та підприємницької діяльності суб'єктами цивільного

права (фізичними і юридичними особами) для спільної діяльності з метою

одержання прибутку.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про господарські товариства"

ведення справ повного товариства може здійснюватися або всіма учасниками,

або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства.

В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається

дорученням, яке має бути підписано рештою учасників товариства. Учасники,

яким було доручено ведення прав повного товариства, зобов'язані надавати

решті учасників на їх вимогу повну інформацію про дії, що виконують від

імені та в інтересах товариства.

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки

учасниками з повною відповідальністю (повними товаришами).

Якщо в товаристві є тільки один такий учасник, упрашііння справами він

здійснює самостійно. Вкладники не мають права перешкоджати діям повних

товаришів з управління справами товариства (ст. 81 Закону України "Про

господарські товариства").

Одним із видів підприємств є господарське товариство.

Відповідно до Закону України “Про господарські товариства" від 19

вересня 1991 року № 1576-ХІІ на Україні можуть діяти такі форми

господарських товариств:

- 36 -

. акціонерні товариства;

. товариства з обмеженою відповідальністю;

. товариства з додатковою відповідальністю;

. повні товариства;

. командитні товариства

Форми господарських товариств відрізняються між собою способом, умовами

створення, та мірою відповідальності.

Перелічені форми господарських товариств поділяються на договірні та

статутні. До перших відноситься товариство з повною відповідальністю та

командитне товариство . До статутних відносяться акціонерні товариства,

товариства з обмеженою відповідальністю,товариства з додатковою

відповідальністю.

Проведемо аналіз створення, діяльності та характеру відповідальності

видів товариств.

Серед господарських товариств найбільшого розповсюдження набули статутні

товариства, що хоча і засновані на установчому договору, але є і мають

статут:товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства та

товариства з додатковою відповідальністю. В умовах підвищених економічних

ризиків, частої зміни законодавства, особливо податкового, перші дві

організаційно-правові форми максимально гарантують інтереси засновників і

надають їм можливість одержати прибуток, а при несприятливих ситуаціях

мінімізувати свої втрати.

Акціонерне товариство.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на

визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе

відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов`язаннями товариства тільки в межах

належних їм акцлй. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не

повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов`язаннями

товариства також у межах несплаченої вчасно суми своїм власним майном.

Таким чином акціонерні товариства по своїй суті - це союз залучених від

засновників та інших його членів

- 37 -

капіталів через розповсюдження чи продаж акцій - цінних паперів, що

посвідчують право її утримувача (акціонера) на одержання частини прибутку

акціонерного товариства у формі дивідендів, на участь в управлінні справами

акціонерного товариства, та на частину майна, що залишилось після його

ліквідації . Своє право на вихід з акціонерного товариства акціонер може

реалізувати лише шляхом продажі чи уступки належних йому акцій.

Зазначені підприємницькі структури є найбільш складними у відношенні

керування, що передумовлено полярністю майнових інтересів акціонерів

(інвесторів),керівництва, трудового колективу, реєстраторів та інших осіб.

Так, в залежності від приналежності акцій,акціонери можуть бути

стратегічними (великими) та дрібні.Великі інвестори, наприклад,

інвестиційні компанії володіють контрольними пакетами акцій, що дозволяє їм

мати переваги при прийнятті стратегічних рішень, бо вони зацікавлені

отримати левову частку прибутку та оправдати витрати на утримання свого

власного управлінського апарату. Дрібні інвестори володіють незначними

акціями і заінтересовані максимально отримати прибуток. Тому ця категорія

інвесторів непостійна і схильна проводити операції з відчудження акцій

малоприбуткових акціонерних товариств та придбання прибуткових і

надприбуткових. На перереєстрацію (реєстрацію) таких інвесторів

витрачаються значні кошти. Керівництво акціонерного товариства стоїть на

розподілі його фінансових джерел і заінтересоване хоча б за рахунок

надвисоких посадових окладів, не говорячи вже про корисливі зловживання,

частину отриманого прибутку звернути на свою користь. Тому значна кількість

акціонерних товариств, як між іншим і підприємств інших видів, банкрутує

саме через некомпетентність чи зловживання їх керівництва. Трудовий

колектив заінтересований отримати левову частину прибутку через високі

заробітні плати, преміальні винагороди та соціальні пільги і програми. До

того ж по психологічним мотивам рахує інвесторів інородним тілом, що

експлуатує працю.Окрім цього, акціонерне товариство має ряд непрямих витрат

, пов'язаних з обов'язковим аудитом, реєстрацією акціонерів та його цінних

паперів тощо.

- 38 -

Основними характеристиками акціонерних товариств є :

. обов'язкова наявність статутного фонду, мінімальний розмір якого

повинен бути не менш суми, еквівалентної 1250 мінімальних заробітних

плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на

момент створення акціонерного товариства;

. розподіл статутного капіталу на частини, рівні за номінальною

вартістю (акції);

. відповідальність акціонерного товариства за своїми обов'язками тільки

майном, що належить йому на праві власності;

. відсутність у акціонерів субсидіарної майнової відповідальності, за

виключенням акціонерів, що повністю не виконали свої майнові

зобов'язання , відносно товариства;

. демократичний характер управління, що проявляється у можливості мати

пропорційну вартості належних акціонеру акцій кількість голосів,

наявність трьохрівневого управління: вищий керівний орган - загальні

збори акціонерів чи їх представників, виконавчий - правління,

контрольні – ревізійна комісія (за фінансово-господарчою діяльністю

товариства), наглядова рада (за діяльністю правління);

. участь акціонерів у керуванні в залежності від кількості акцій,

що належать їм на праві власності;

. визначення обсягу прав акціонерів у залежності від типу акції

(привілейовані або прості)„ що належать їм на праві власності, вихід

акціонера із товариства шляхом відчуження акцій.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про господарські товариства»

акціонерні товариства поділяються на відкриті та закриті. Відкрите

акціонерне товариство (ВАТ) поширює свої акції шляхом відкритої підписки та

купівлі-продажі на біржах . Відповідно акції таких відкритих товариств

–прості, на їх подавача. Це відкривас дорогу до їх вільного обігу . У формі

відкритих акціонерних товариств створюються фінансово-промислові гру пи –

акціонерні товариства, що діють на

- 39 -

основі об`єднання виробничого, банківського, торговельного, страхового

капіталу з метою виробничої, науково-технічної та інвестиційної кооперації

як на території України так і за й межами. У закритому акціонерному

товаристві (ЗАТ) акції розподіляються між засновниками і не можуть

поширюватися шляхом підписки, купівлі-продажі на біржах. При цьому закрите

акціонерне товариство за рішенням його загальних зборів може бути

реорганізоване у відкрите шляхом реєстрації його акцій у передбаченому

законом порядку. Якщо контрольний пакет акцій з метою контролю та

управління діяльністю повністю належать іншому товариству чи підприємству

останні називаються холдинговими компаніями, а якщо держава повністю

володіє всіма акціями, то такі акціонерні товариства із стовідсотковою

приналежністю акцій державі прийнято називати чи державними акціонерними

товариствами. Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у

відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому

законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до

статуту товариства.

В формі акціонерних товариств створюються комерційні банки та страхові

товариства (компанії), їх правове положення заслуговує спеціального

розгляду.

Як це зазначено вище, між відкритим та закритим акціонерними

товариствами існують відзнаки, основний зміст яких зводиться до наступного:

в акціонерному товаристві відкритого типу акції розподіляються шляхом

підписки і вільного продажу серед невизначеної кількості осіб, в

акціонерному товаристві закритого типу – акції розміщаються серед

засновників, при цьому рух таких акцій обмежений учасниками даного

товариства. На момент скликання установчих зборів мінімальний розмір оплати

акцій неоднаковий (в ВАТ не менш 30%, в ЗАТ - 50% номінальної вартості

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9