Право коллективной собственности на Украине

трьох примірниках (із них два оригінали), оформлених у встановленому

порядку.

У відповідності з ст. 8 Закону України «Про підприємництво» органом

державної реєстрації забороняється вимагати від заявників додаткові

документи, не передбачені дійсним Законом.

За порушення термінів реєстрації і вимоги надання для реєстрації

документів, не передбачених законом, посадові особи несуть адміністративну

відповідальність відповідно до законодавства.

Орган державної реєстрації після перевірки приведених у реєстраційній

картці зведень і комплексності пакета документів формує реєстраційну справу

і

- 21 -

фіксує дату надходження документів у журналі обліку реєстраційних справ і

письмово повідомляє про це заявника шляхом видачі (направлення) довідки, що

підписується представником органа державної реєстрації, відповідальним за

прийом документів, і засвідчується штампом цього органа.

Орган державної реєстрації відповідає за комплексність і цілість

реєстраційної справи. При наявності всіх документів, зазначених у дійсному

Положенні, орган державної реєстрації зобов'язаний, протягом не більш п'яти

робочих днів з дня їх надходження, внести дані реєстраційної картки до

Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності (автоматизованої системи

збору, накопичення й оперативного надання інформації про суб'єктів

підприємницької діяльності) і видати свідчення про державну реєстрацію

установленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом юридичної особи,

що дається органу державної реєстрації органом державної статистики.

Заявнику видається оригінал свідчення про державну реєстрацію з

трьома його копіями, а також оригінал і копія поданих їм установчих

документів з позначкою органа державної реєстрації.

Для захисту своїх прав підприємець в праве оскаржити в судовому

порядку відмову в реєстрації. Мірою захисту прав підприємця є визнання в

судовому порядку недійсним рішення органа, що реєструє, про відмову в

реєстрації. При цьому арбітражний суд не тільки визнає відмову в державній

реєстрації недійсним, але і ставить за обов'язок відповідному державному

органу здійснити таку реєстрацію.

Відмова у державній реєстрації підприємства вважається законною лише

з двох підстав:

1) внаслідок порушення встановленого законом порядку створення

підприємства;

2) у випадку невідповідальності установчих документів вимогам

законодавства.

Не допускається відмова в державній реєстрації підприємства з мотивів

- 22 -

його недоцільності.

Права підприємця можуть бути порушені не тільки незаконною відмовою в

реєстрації, але і неналежним виконанням органом свого обов'язку, що

реєструє, зокрема неправомірним відхиленням від здійснення реєстрації у

встановлений термін (наприклад, пропуск встановленого для реєстрації

терміна - 5 робочих днів). У тому випадку засобом захисту прав підприємців

є спонука в судовому порядку органа, що реєструє, здійснити реєстрацію

цього обов'язку (по позові зацікавленої особи).

Орган державної реєстрації представляє:

- у п'ятиденний термін із дня державної реєстрації підприємства в

орган державної статистики й орган державної податкової служби копії

реєстраційної картки з позначкою про державну реєстрацію;

- в органи Пенсійного фонду. Фонду соціального страхування

інформаційного повідомлення;

- у п'ятиденний термін по закінченні календарного місяця в орган

державної статистики - зведення про державну реєстрацію юридичних осіб.

Підставою для узяття юридичної особи на облік в органах державної

податкової служби є копія реєстраційної картки, свідчення про державну

реєстрацію і копія установчих документів. Термін узяття на облік

підприємства органами державної податкової служби, при наявності цих

документів не повинні перевищувати двох днів.

Свідчення про державну реєстрацію підприємства і копія документа, що

підтверджує узяття його на облік у державному податковому органі, є

підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України й інших держав

на вибір юридичної особи і по згоді цих банків у порядку, установленим

Національним банком України.

Повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках об’єкт

підприємницької діяльності зобов'язаний спрямовувати державному

податковому органу, у якому він враховується як платник податків і зборів

(обов'язкових пла-

- 23 -

тежів). Таке повідомлення в течії трьох робочих днів із дня відкриття або

закриття рахунку (включаючи день відкриття або закриття) дається особисто

або направляється на адресу відповідного державного податкового органа з

повідомленням про вручення. Форма й утримання повідомлення об відкритті

або закритті рахунків у банках установлюється Центральним податковим

органом України.

Для одержання дозволу на виготовлення штампів і печаток підприємства

(уповноважена їм особа) представляє відповідному органу внутрішніх справ

копію свідчення про державну реєстрацію, два примірники зразків печаток і

штампів, що затверджуються власником, і додаткового узгодження не

потребують, а також документ, що підтверджує внесення плати за видачу

дозволу на виготовлення печаток і штампів. У спливанні п'ятьох робочих днів

із дня одержання документів орган внутрішніх справ зобов'язаний видати

дозвіл на виготовлення печаток і штампів або письмову відмова з указівкою

причин, що обумовлюються законодавством України. На печатках і штампах

повинний указуватися ідентифікаційний код юридичної особи.

Окремі підрозділи юридичних осіб - філії (відділення), представництва

без створення юридичної особи не потребують державної реєстрації. Суб'єкт

підприємницької діяльності зобов'язаний повідомити про створення і

ліквідацію зазначених підрозділів по місцю своєї державної реєстрації

шляхом внесення відповідних додаткових відомостей у реєстраційну картку

орган державної реєстрації зобов'язаний у 10-денний термін подати відомості

щодо створення і ліквідації зазначених підрозділів відповідному органу

державної статистики й органу державної податкової служби по

місцезнаходженню цих підрозділів.

Орган державної реєстрації веде облік суб'єктів, підприємницької

діяльності починаючи з дня державної реєстрації або дня узяття їх на облік

органом державної реєстрації по новому місцезнаходженню відповідно до

дійсного Положення.

У випадку зміни назви, організаційно-правової форми підприємства, а

також форми власності юридична особа в місячний термін із моменту наступу

за-

- 24 -

значених змін зобов'язаний подати документи для перереєстрації з

підтвердженням опублікування інформації про зміни в друкарських засобах

масової інформації. Перереєстрація підприємств проводиться в порядку

встановленому для їхньої державної реєстрації.

Положенням передбачені порядок і умови видачі дубліката свідчення про

державну реєстрацію. Він видається у випадку втрати (знищення) свідчення

про державну реєстрацію підприємства.

Також у випадку втрати (знищення) оригіналів установчих документів

засновник зобов'язаний звернутися в орган державної реєстрації з проханням

про зняття копій з оригіналів, що зберігаються в цьому органі.

У Положенні про реєстрацію підприємств деталізовані підстави і

порядок скасування державної реєстрації.

Скасування державної реєстрації підприємства може бути добровільним

(за заявою підприємства) або примусовим, на підставі рішення суду,

арбітражного суду у випадках:

а) визнання недійсним або такими, що суперечать чинному

законодавству, установчих документів;

б) здійснення діяльності, що суперечить установчим документам чи

чинному законодавству України;

в) разі несвоєчасного повідомлення підприємством про зміни його

місцезнаходження.

Скасування державної реєстрації підприємства припиняє

підприємницьку діяльність і є юридичною підставою для його ліквідації як

господарюючого правового суб'єкта. Статусу. юридичної особи підприємство

позбавляється після здійснення всіх заходів щодо ліквідації його як

суб’єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, на сьогоднішній день в Україні процедура державної

реєстрації підприємств являє собою складний процес, у ході якого виникає

безліч непорозумінь і проблем, що уповільнюють створення нових юридичних

осіб.

- 25 -

Більшості правознавців сходяться на тому, що реєстрацію підприємств

повинний здійснювати єдиний орган - Державна реєстраційна палата з

регіональними відділеннями на місцях. Багатьох проблем у процесі створення

підприємств можна уникнути, якщо законодавчо встановити процедуру

реєстрації підприємств, як-от, внесення юридичних осіб у торговий реєстр,

на прикладі практики західноєвропейських країн. У торговий реєстр вносяться

основні дані про підприємство і згодом будь-які зміни, про що підприємства

зобов'язано доводити до відома орган, що реєструє.

Порядок державної реєстрації підприємств в Україні, шляхом змін і

перетворень законодавства України з питань, пов'язаних з створенням нових

юридичних осіб, може бути набагато полегшений. Неврегульованість багатьох

проблем, пов'язаних з реєстрацією підприємств, на законодавчому рівні,

стримує хід ринкових відносин в Україні.

- 26 -

РОЗДИЛ ІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ПРАВА КОЛЕКТИВНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ.

Суб'єкти права колективної власності.

Суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних

підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи,

акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання,

професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання,

релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні

сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи,

садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому

числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських

підприємств.

Підстави виникнення права колективної власності.

Право колективної власності виникає на підставі:

- добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення

кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і

об'єднань; передачі державних підприємств в оренду;

- викупу колективами трудящих державного майна;

- перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства;

- безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового

колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших

цивільно-правових угод.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних

сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів,

сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі

радгоспів та інших

- 27 -

державних сільськогосподарських підприємств, землі садівницьких товариств —

за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

О`бєкти права власноісті колективу орендарів

Об'єктами права власності колективу орендарів є вироблена продукція,

одержані доходи та інше майно, придбане на підставах, не заборонених

законом.

2.1. Власність кооперативів.

Кооперативом визнається основана на членстві громадян організація для

спільного ведення господарської та іншої діяльності шляхом особистої

трудової участі та об'єднання майна його членів. Слід зазначити, що п. 1

ст. 12 Закону України "Про кооперацію в СРСР" поряд з членством громадян

допускає можливість членства в кооперативах і юридичних осіб, якщо це

прямо передбачено законом або статутом кооперативу.

Кооператив як первинне об'єднання громадян виступає суб'єктом виробничих

відносин, які складаються між конкретним кооперативом і державними

організаціями, а також між кооперативом і його членами з приводу

виробництва, розподілу, обміну і споживання відповідних матеріальних благ і

послуг.

Урегульовані нормами права ці відносини набувають форми правових.

Кооператив виступає власником певних матеріально-фінансових ресурсів

(засобів виробництва, обміну або предметів споживання), які становлять

економічну основу його діяльності.

Майно, що оформлене, придбане за рахунок внесків громадян, тобто за

рахунок приватної власності, належить на праві власності кооперативу як

юридичній особі.. Отже, власність кооперативу як юридичної особи — це

власність приватна.

Суб'єктом права власності в цьому разі виступає не громадянин, не

пайовик, за рахунок майна яких оформлена власність кооперативу, а

кооператив, товариство в цілому, які в товарно-грошових відносинах чи інших

цивільно-правових,майнових відносинах виступають від свого імені як

юридичні особи.

Як єдиний власник належного йому майна, кооператив самостійно відповідає

- 28 -

за зобов'язаннями всім належним йому майном. Він не несе відповідальності

за зобов'язаннями своїх членів, а члени кооперативу не несуть

відповідальності за його боргами, якщо інше не передбачено законодавством

або статутом кооперативу. Так, відповідно до ст. 43 Закону "Про кооперацію

в СРСР" додаткову (субсидіарну) відповідальність за боргами кооперативу

встановлено для членів кооперативів у сферах виробництва та послуг як

додаткову гарантію їх надійної діяльності..

З усього наведеного можна зробити висновок, що право власності

кооперативів є одним із видів права приватної власності і розглядається як

право юридичних осіб (кооперативу, товариства та їх об'єднань, спілок та

створених ними підприємств, організацій) володіти, користуватися і

розпоряджатися належним їм майном. Суб'єктами права власності в системі

кооперації можуть бути кооперативи, об'єднання кооперативів (спілки), а

також створені ними підприємства, організації, що є юридичними особами.

Згідно із Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17

липня 1977 р., суб'єктами права власності в сільськогосподарській

кооперації є сільськогосподарські кооперативи (виробничі та обслуговуючі)

(ст. 20) і кооперативні об'єднання (ст. 26). Об'єднання створюється за

рішенням установчих зборів уповноважених представників кооперативів за

галузевою або територіальною ознакою і має статус юридичної особи.

Об'єднання засновується на засадах членства і добровільності для

спільного здійснення будь-якої не забороненої законодавством діяльності,

пов'язаної із сільськогосподарським виробництвом та захистом економічних

інтересів кооперативів, поданням їм інформаційної, консультативно-

методичної та іншої допомоги. Функції та компетенція об'єднань будь-якого

рівня встановлюються в межах повноважень, делегованих кооперативами на

установчих конференціях, з'їздах, і містяться в їх статутах. Кооперативи,

які увійшли до об'єднання, зберігають cтатус юридичної особи та повну

господарську самостійність і можуть добровільно вийти з об'єднання за

рішенням загальних зборів чи членів кооперативу.

- 29 -

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про споживчу кооперацію" від 10

квітня 1992 р.2 власність споживчої кооперації складається з власності

поживчих товариств, спілок,підпорядкованих їм підприємств і організацій та

їх спільної власності. Взаємовідносини між споживчими товариствами та їх

спілками базуються на засадах членства і договорів.

Члени кооперативу, передаючи у його власність частку майна у вигляді

паю, стають суб'єктами майнових прав, зокрема суб'єктами права на майновий

пай. Майнові відносини на засадах членства в кооперативі здійснюються за

правилами зобов'язального права, яке означає, що член кооперативу має право

вимагати частку (пай) у майні кооперативу в разі виходу з нього, а

кооператив зобов'язаний компенсувати йому цю частку грішми або ж видати на

розмір паю частину майна в натурі.. Після того, як частку конкретного майна

буде передано членові кооперативу, він стає її власником або власником

конкретної суми грошей. Об'єктами права власності кооперативу відповідно до

ст. 24 Закону України "Про власність" є будівлі, споруди, грошові та інші

майнові внески його членів, виготовлена ним продукція, доходи, одержані від

її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу та

інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Закон "Про кооперацію в СРСР" (ст. 7) передбачав, що кооперативу можуть

належати будинки, споруди, машини,устаткування, транспортні засоби,

продуктивна і робоча худоба, вироблена продукція, товари, грошові кошти та

інше майно відповідно до мети діяльності. Закони України "Про

сільськогосподарську кооперацію" і "Про споживчу кооперацію" також дають

перелік об'єктів, що можуть бути у власності кооперативів, споживчих

товариств їх об'єднань та спілок.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про споживчу кооперацію" власністю

споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше

майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань.

Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки,

споруди,устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше

майно відповідно до цілей їх діяльності. У

- 30 -

Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" (ст. 20) перелічені ті

самі об'єкти права власності кооперативу, що і в Законі України "Про

власність".

Об'єднання сільськогосподарських кооперативів (п. 6 ст. 26 Закону

України "Про сільськогосподарську кооперацію") є власником майна,

добровільно переданого йому членами об'єднання, а також набутого внаслідок

своєї діяльності та на інших підставах, не заборонених законом. До складу

об'єктів права власності об'єднання не належить майно членів об'єднання.

Власністю об'єднання є також майно створених ним підприємств, які не мають

права вийти зі складу об'єднання без його згоди.

Об'єкти права власності споживчої кооперації відповідно до п. 5 ст. 9

Закону України "Про споживчу кооперацію", можуть перебувати у спільному

володінні споживчих товариств та спілок, їх частка у власності визначається

взаємними угодами.

Основними джерелами утворення кооперативної власності є доходи від

виробничої діяльності. Кооператив — самоокупне підприємство. Він не може

існувати, якщо його робота буде збитковою або нерентабельною. Закон

встановив для кооперативів досить сприятливі господарські умови:

відсутність жорсткого планування, застосування, як правило, договірних цін,

відсутність обмежень з оплати праці, право виходу на зовнішні економічні

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9