Органы прокуратуры, их значение и роль в осуществлении контрольно-надзорных функций

збереження прокурорського нагляду.

Неможливо ставити в один ряд провірку виконання якогось конкретного

закону, яку здійснює прокурор в порядку загального нагляду, та скажимо,

перевірку додержання ,, свого ” законодавства рибооранного, лісовою чи

землевпорядною службою.Тут схожість чисто зовнішня. Принципова ж

відмінність полягає в тому, що прокурор, здійснюючи будь-яку перевірку

виконання закону, завжди виступає від імені держави в цілому, а не як

представник відомства. Він діє як слуга закону у широкому розумінні цього

слова і якщо під час перевірки, наприклад, додержання конституційного права

громадян на працю, зустрічається з фактом крадіжки чи хибарництва,

зобов’язаний негайно реагувати на це. Щодо рибінспектоа чи землевпорядника,

то на них такий забов’язон не покладено.

Це не є іх беспосередньою справою.

Хто буде здійснювати контроль оперативно, професійно, коли у прокурора

права на загальний нагляд не буде? Щодо суду, то його можливості у цій

сфері через завантаженість основною роботою обмежені. До того ж, як показує

прокурорська практика, є безліч випадків елементарноі бездіяльності

контролюючих органів, яку можна виявити лише при перевірці прокурором за

його ініціативою виконання законів беспосередньо на місці. А такого права

суди не мають.

Прокурорська система-це саморегулюючий організм, і вона з точки зору

виконання своіх повноважень увійде у своі береги.

У суспільній свідомості переважає і змінюється думка, що така модель

розвитку Украіни є найбільш прийнятою. Поєднання саморегулюючих процесів,

характерних для ринкових відносин, з активним державним втручанням у

соціально-економічну сферу обьєктивно породжує необхідність налагодження

такого контролю з боку держави, який гарантував би ефективністцього

втручення. Для чого ж руйнувати механізм, притуманні сильній державі,

зокрема прокурорський нагляд у сфері державного управління?

Позбавити прокуратуру права здійснення прокурорського нагляду за різними

формами державного контролю означало б позбавити іі найефективнішого

напряму діяльності, дуже потрібного для становлення та нормального

функціонування нашоі держави.

Слід помітити, що у Російській Федераціі, де Концепція судово-правой

реформи (1991р.) не передбачала загального нагляду, у листопаді 1995р. була

прийнята друга редакція Закона ,,Про прокуратуру “,яка не тільки зберегла

цю функцію, но й поширила іі. Таким же шляхом пішов белоруський

законодатель[51].

До того ж не можна вважати, що обмеження в новій Конституціі наглядовоі

ролі прокуратури є остаточним і беззаперечним. Погіршення стана законності

в Украіні може змусити законодателя поновити іі попередній статус.

Згідно з п.4 ст.46 Закону Украіни ,,Пропрокуратуру”,а також з першим

розділом Положення про атестацію прокурорського-слідчих працівників

прокуратури Украіни, затврдженого Генральним прокурором 19 травня 1992р.,

прокурори та слідчи підлягають атестаціі один раз у п’ять років.

Це процедура сприяє оптимальній розстановці кадрів і є важливим засобом

оцінки ділових якостей останніх, а також усунення недоліків в іх роботі.

Завдання атестаціі прокурорсько-слідчих працівників досить об’ємні.

Основними з них є такі :встановлення відповідності працівників займаній

посаді; формування високопрофесійного кадрового складу; використання

кожного працівника відповідно до рівня його діловоі кваліфікаціі;

виявлення перспектив використання потенційних здібностей і можливостей

працівників, стимулювання іх прагнення до підвищення свого професіоналізму;

встановлення можливостей переміщенняпрокурорсько-слідчих кадрів ,,по

вертикалі” та ,,по горізонталі”; визначення необхідності підвищення іх

діловоі кваліфікаціі та професійноі майстерності; виховання та розвиток у

працівників творчоі активності; почуття відповідальності за

бездоганневиконання службових обов’язків ; запобіганнякорупціі в органах

прокуратури; формуваннякадрового резерву та оптимальне забезпечення

функціонального призначення цих органів[52].

Можна виділити дві групи вимог до атестаціі прокурорсько-слідчих

працівників а саме:1) вимоги до атестаціі як до процесу ретельноі перевірки

роботи останніх, оцінки іх якостей, здібностей та досвіду; 2)вимоги до

складення атестаційного документа.

Правозастосовчу діяльність у сфері екологіі здійснюють багато суб’єктів,

у тому числі й правоохронні органи нашоі держави, до яких, належить

прокурори. Відповідно до ст. 37 Закону Украіни 25 червня 1991р. ,,Про

охорону навколишнього природного середовища” органи прокуратури, здійснюючи

нагляд за додержанням законодавства в сфері екологіі, застосовують форми

і методи, притаманні прокуратурі в цілому: внесення протестів, порушення

кримінальних справ, інформування компетентних органів про екологічні

правопорушення з боку посадових та інших осіб з метою притягнення іх у

встановленому порядку до дисциплінарноі або адмінестративноі

відповідальності, звернення до судів або до арбітражних судів з позовами

про відшкодування шкоди, заподіянояноі економічними правопорушеннями. Однак

у цій статті головна увага приділена правозастосовчій діяльності органів

прокуратури, пов’язаній з цівільно-правовими відносинами[53].

На відміну від контролю, нагляд означає перевірку, а також спостереження

з метою перевірки[54].Отже, він має більш вузьку сферу застосування, ніж

контроль.У класичному вигляді, як самостійний вид контрольноі діяльності

нагляд в Украіні представлено як прокурорський нагляд, що є ділльностю

прокуратури до додержанню і правильному достосуванню на іі територіі

законів.

Завдання прокуратури у сфері еклогіі випливають з іі головноі функціі-

здійснення нагляду за точним й однаковим виконанням усіма чинних законів. У

межах цих завдань екологічну функцію прокуратури можна охарактеризувати як

діяльність по здійсненню наглядуза додержанням і виконанням законів і

підзаконних актів у галузі охорони навколишнього природного серидовища,

природокористування та забезпечення екологічноі безпеки.

Характерним є те, що прокуратура, сигналізуючи про порушення

екологічного законодавства для вжиття відповідних заходів, надсилає

матеріали на остаточне вирішення органами державного управління або судом.

Як свідчить досвіт, підхід до питання про відшкодування шкоди,

заподіяноі навколишньому природнаму середовищу, має бути ретельним. Це

пов’язано насамперед з тим, що приобчисленнізбитків, завданих екологічним

об’єктом, органи прокуратури, які керуються при цьому встановленими

компетентними органами таксаме, правилами, методикою тощо, що враховують

чітко встановлювати ті випадки, коли необхідний висновок екологічноі

експертизи, проведення якоі передбачено Законом Украіни від 9лютого 1995р.

,,Про екологічну експертизу”. Крім того, треба враовувати, що на відміну

від еконмічноі шкоди, яку в принципі завжди можна відновити, екологічна

шкода поділяється на відновну, невідновну, неповно або важковідновну.

Сказане вище породжує труднощі при обчисленні збитків[55].

Досвід переконливо доводить, що якщо за характером порушення

екологічного законодавства немає потреби у порушенні кримінальноі справи,

з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, повинні займатися

органи спеціальноі компетенціі. А прокуратура має подовати ім мітодичну

допомогу у цьому питанні.

3) Роль та перспективи діяльностіпрокуратури у формуванні демакратичноі

держави.

В Украіні здійснюються великомасштабні перетворення, спрямовані на

зміцнення демократіі й створення правові держави. Проходить переоцінка

цінностей в економічній, соціальній, управлінській, духовній та інших

сферах життя суспільства. Однією з головних проблем громадського розвитку є

зміцнення законності та правопорядку.

Це висуває на перший план завдання забезпечення законності, захиступрав

і законих інтересів громадян, верховенство закону. Криміногенна ситуація в

державі набирає загрозливого характеру і все далі погіршується. Зростає

протидія силам правопорядку.

Майже повсюдно, особливо у великих центрах, збільшується кількість

небезпечних злочинів, поєднаних з насильством, жорстокістю й цинізмом.

Злочинність стає більш оргонізованою. Вона є одним з головних факторів, що

негативно впливають на забезпечення правопорядку і внутрішньоі безпеки

держави. Характерною ознакою суспільних відношен стала зневага до законів

та іх ігнорування[56].

Кримінальні структури проникли у сферу економіки, зовнішньоекономічну

діяльність, кредитно-банківську систему. Рекет контролює діяльність

суб’єктів бізнесу.

За такоі ситуаціі правоохороні, інші державні органи в окремих випадках

проявляють терпимість до грубих порушень громадського порядку та інших

фактів беззаконня. Все це загострює соціальну напругу, наносить моральну й

матеріальну шкоду суспільству, спричиняє недовіру значноі частини населення

чинності закону.

На стан законності та правопорядку негативно впливає також відсутність

чіткого механізму виконання законів, що поряд з халатністю,

безвідповідальністю та низкою дисципліною створює сприятливе середовище для

пограбування держави, для корупціі, хабарництва, інших службових злочинів,

формує негативну думку в суспільстві.

Елементи правовогонігилізму сприяли посбавленню виконавчоі влади та

зниженню в окремих регіонах Украіни активності й результативності

прокурорського нагляду за дотриманням законів.

З проголошенням Украіни суверенною державою об’єктивно виникла

необхідність у реформуванні державного апарату, зокреиа прокуратури. Цей

процес прискорився і набрав більш конкретних форм у зв’язку з вступом

Украіни до Ради Європи і прийняттям Конституціі Укравни.

Але тут треба мати увагу, що реформа-це не революція. Реформа –

відлатинськоі і означає перетворення,зміну, нововведення, що не знищує

основ існуючоі структури. Конституція Украіни, хоч і внесла деякі суттєві

зміни в організацію і діяльність прокуратури, але не зачепила основ

прокуратури як самостійноі інструкціі з іі специфічними функціями та

повноваженнями.

За Конституцією Украіни прокуратурі приділяється окремий розділ сьомий,

а це означає, що прокуратура не входить у будь-яку гілку влади і становить

систему державних органів, діяльність яких створює самостійну форму

державних функцій. Тому будь-які реформування прокуратури насамперед не

повинні суперечити конституційному статусу прокуратури[57].

Конкретні напрями реформування прокуратури можуть бути різних рівнів.

Найвищий рівень- міжнародно-правового значення, коли реформування

організаціі і діяльності прокуратуринеобхідно провести з урахуванням

рекомендацій Ради Європи і відповідних стандартів. Другий напрям

реформування прокуратури пов’язаний суто з реалізацією вимог чинноі

Конституціі Украіни і іі Перехідних положень. Третій напрям реформування

прокуратури може бути в межах самоі системи прокуратури, що може бути

здійснений Генеральним прокурором Украіни. Наприклад, Генеральний прокурор

Украіни проводить суттєву реорганізацію структури самого апарату

Генеральноі прокуратури України, системи органів прокуратури і всієі

системи в цілому. Обгрунтованість проведення цих реформ доведе лише

практика.

Організація і діяльність прокуратури Украіни відповідає усім

демократичнимпринципам. Хоч з розпадом Радянського Союзу експерти Ради

Європи, та й інші радикальні реформатори дуже прискіпливо шукали

прокурорські інструменти, які сіперечили б демократичним принципам права,

але, по суті іх так і не знайшли. Організація і діяльність прокуратури

Украіни не суперечить таким фундаментальним демократичним принципам права;

як: відповідність загальнолюдським цінностям і забезпечиннюзаконності;

демократизму закону, на основі якого створена і функціонує прокуратура;

гуманізм при застосуванні норм права; рівність усіх перед законом;

відповідальність особи згідно з законом за наявності вини; відкритість

діяльності прокуратури і іі доступність для простих людей; поєднання

єдиноначальності і колегіальності в роботі-та інши демократичні засади

організаціі і діяльності прокуратури. А якщо окремі працівники прокуратури

й порушують іх, то це аж ніяк не означає, що вся прокурорська система є

недемократичною.

Реформування прокуратури Украіни і наближення іі до високодемократичних

державних зарубіжних інституцій має здійснюватися з урахуванням наших

реалій. А способи, форми, методиреалізаціі Перехідних положень Конституціі

мають бути закономірними і планомірними, а не мати випадковий, штучний

характер. Перед тим як скасувати якусь структуру, яка діяла на користь

людині і суспільству, потрібно створити нову більш ефективну.

На думку богатьох вченних, при реформуванні прокуратури, необхідно

розробити і прийняти відповідну державну програму, щоб цей прцес не був

пущений на самоплив і не мав схоластичного і випадкового характеру. При

реформуванні прокуратури висловлюються думки проти того, щоб перевищувати

роль прокурора в суді як державного обвинувача і сліпо переносити зарубіжні

аналогіі на нашу дійсність. У даному випадку мається на увазі норму з

проєкту КПК Украіни проте, що відмова обвинувача від обвинувачення тягне за

собою закриття провадження у справі у випадках, коли проти цього не

заперечуюють підсудний чи потерпілий.

За наявності корупціі, організованоі злочинності прийняття цієі норми

означатиме кінець забезпеченню законності, захисту прав людини та інтересів

держави у кримінальному судочинстві. Запропонована норма суперечить

принципу публічності, оскільки в Украіні кримінальний процес не має

позовного характеру, при якому долю справи вирішують сторони, а відмова

прокурора від обвинувачення може бути помилковою, незаконною, мати суто

суб’єктивну спрямованість і суперечити вимогам прокурора, який затвердив чи

склав обвинувальний висновок з цієі справи.

Найбільш принциповами і значними в теоретичному та практичному плані є

проблеми визначення з законі предмета, об’єкта, завдання з усіх функцій

прокуратури. В основу предмета нагляду покладається стан додержання

законів, прав і свобод громадян у суспільних відносинах, передбачених

Конституцією Украіни. Завдання прокуратури поділяються на загальні і ті, що

повинні виконуватися в окремих галузях прокурорського нагляду.

У будь-якому випадку органи прокуратури повинні залишатися самостійною,

високопрофесійною, доступною для населення службою законності, важливим

ланцюгом у багатоканальній системі забезпечення законності, зміцнення

правопорядку і реального захисту конституційних прав та свобод громадян, а

реформування прокуратури має бути виваженим, науково обгрунтованим, без

ризикових експерементів на правах і свободах людей, без сліпого копіювання

правових інститутів зарубіжних краін.

Становлення Украіни як самостійноі держави супроводжується складними і

суперечливими проблемами, у тому числі загостренням успадкованих ,,хвороб”

минулоі соціально-політичноі системи. Серед них, чи не найперше місце за

своєю маштабністю і глибиною і глибиною проникнення в суспільний організм

займає злочинність, насамперед організована, яку не без підстав

характерізують як найвищу стадію криміналітету[58].

Як відомо першв організовані злочинні угруповання створювалися в

основному з метою рекету з числа деяких колишніх спортсменів. Згодом іх

лідери користуючись економічною кризою та недосконалістю законодавства,

перейшли з кримінально-бандитського напряму до бізнесу. Вони знов таки

нечесним шляхом, примножують сьогодні своі капітали, відмиваючи ,,брудні”

кошти, створюють розгалуджену мережу фірм та інтенсивного скуповують

нерухомість. Для штучного підняття свого іміджу вдаються до благодійних

акцій і через засоби мосовой інформаціі впливають на громадську думку.

Деякі з ватажків ,,протягнули”своіх ставлеників або самі спромоглися стати

депутатами Рад різних рівнів. Через підкуп, шантаж та погрози вони

впливають на владні структури, лобують прийняття вигідних ім рішень. Тому

не випадково міжнародною науково-практичною конференцією з питань бортьби з

організованою злочинністю і нелегальним наркобізнесом рекомендовано

виробити загальнодержавну стратегію і систему боротьби з організованою

злочінністю в Украіні спрямувавши іх на вирішення невідкладних практичних

завдань і відповідних проблем на перспективу[59].

Соціально-економічні та політичні перетвори, які виникли в Украіні,

вимогають теоретичного осмислення пов’язанних з цим проблем.

Це насамперед стосується питань реформування украінськоі економіки,

перехіда іі від командно-адміністративних до риночних методів

господарювання.

Необхідною умовою успішного завершення цих процесів є забеспечення

режиму законності в краіні. В рішенні цієі задачі значна роль належить

діяльності органів прокуратури, здійснюючих нагляд за дотримуванням та

правильним застосуванням законів.

Розмовляючи про місце та призначення прокуратури у системі державних

органів, слід підкреслити необхідність збереження наглядовоі функціі

прокуратури, у тому числі, загального нагляду. Це можна пояснити

пошрюванням порушинь законності, зокрема, з боку державних органів та

посадових осіб; складностями пов’язанними з зверненням до судового захисту

прав; непрофесіоналізму і низкою активністю контролюючих органів[60].

Життя потребує кардинального наведення порядку у системі банківських та

кредитно-фінансових відносин. Проведенні прокуратурою перевірки

додержування банківського законодавства у ряді облостей Украіни виявили

численні порушення при кредитуванні суб’єктів підприємства, халатного

відношення посадових осіб банків до виконування службових обов’язкків.

У період перехіду до риночноі економики перед прокуратурою стоять

задачі, пов’язанні з захистом прав та законних інтересів громадян,

представляючих невід’ємну частину організаційно-правових гарантій прав та

свобод людини.

Слід також підтримати позицію Генеральноі прокуратури про необхідність

повернення до нагляду за дотриманням законів у колективних

сільхозпідприємствах ( КСП ) та організаціях споживчоі коопераціі з

урахуванням соціальноі значимості іх діяльності.

Необхідно удосконалити практику прокурорського нагляду у сфері

приватизаціі, тому що саме тут інтереси держави більш всього порушуються

знижуванням оцінки об’єктів приватизаціі, недотриманням умов куплі-продажу

невеликих державних підприємств.

Всебічний аналіз сформувавшогося у краіні стану законності і

правопорядку свідчить про всезагальну безвідповідальність та

розхлябанність, що обумовлено негативними процесами поітичного та

економічного характеру[61].

Поляризація суспільства торкнулась і кримінальних правовідносин.

Злочинне середовище все більш чітко розподіляється-на ,,білокомірну”, яка

,, орудує ”у сфері економіки, кридитно-банківських та фінансових системах,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7