Отчет по практике: Організація діяльності державної податкової інспекції Святошинського району міста Києва

Органами ДПС облік відстрочених та розстрочених сум платежів у особових рахунках платників ведеться на підставі:

-рішень про відстрочення або розстрочення податкових зобов’язань, наданих органами, які мають право приймати такі рішення;

-договору між платником податків та органом ДПС, якщо рішення про надання відстрочення або розстрочення сплати податкових зобов’язань приймається органом ДПС. В договорі визначається вид платежу, сума відстрочки (розстрочки), сума сплати (проценти), термін сплати ;

-рішення про скасування прийнятого рішення про відстрочення (розстрочення) сплати податкових зобов’язань;

-інших документів, якщо такі передбачено чинним податковим законодавством.

Інформація про укладені договори вноситься до журналу реєстрації надання розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань (боргу) та автоматично імпортується до картки особового рахунку платника. Після цього паперовий витяг з журналу передається до підрозділу обліку і звітності для проведення звірки повноти та правильності відображення розстрочених (відстрочених) сум в картках особових рахунків.

У разі переведення платника на облік до іншого органу ДПС за таким платником зберігається право на відстрочення (розстрочення) податкових зобов’язань. Підставою для обліку розстрочення (відстрочення) є договір, укладений за попереднім місцем обліку, якщо термін дії такого договору на момент реєстрації за новим місцем обліку не скінчився. Інформація щодо розстрочених (відстрочених) сум передається та приймається в автоматичному режимі.

ДПІ у Святошинському районі не надає відстрочення податкових зобов’язань, а лише розстрочення. У випадку, коли сума розстрочення менше 30 000 грн. рішення приймається районною ДПІ, якщо ця сума більша, то обласною ДПА.

15. Претензійно-позовна робота органів ДПС України

Претензійно-позовна робота в Святошинській ДПІ покладена на юридичний відділ, діяльність якого здійснюється відповідно до Наказу ДПА України № 106 від 22 лютого 2008 року «Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби».

Гарантом успішного функціонування всіх інститутів держави, наповнення казни, розвитку досконалого ринкового механізму, забезпечення соціальної стабільності є законність і дисципліна в діяльності суб'єктів різних видів правовідносин.

У процесі формування правовідносин всі суб'єкти, у тому числі юридичні та фізичні особи-платники податків, набувають певних зобов'язань, які вони мають виконувати. Та в силу різних причин, як об'єктивних так і суб'єктивних, зобов'язання ними не виконуються, чим завдається шкода особистим і державним інтересам.

Податкові органи відповідно до своїх функцій і завдань, визначених законодавством, покликані забезпечити ефективне функціонування та організацію податкових правовідносин, сплату податків і зборів у порядку, встановленому законом, стягнення не в термін сплачених платежів.

За наявності підстав обґрунтованості вимог органу ДПС проект претензії готується відповідними структурним підрозділом органу ДПС.

Структурний підрозділ, який отримав претензію повинен у десятиденний термін перевірити її, підготувати письмовий висновок юридичній службі щодо обґрунтованості та проект відповіді на претензію. Письмовий висновок повинен бути підтверджений відповідними документами.

Претензія чи відповідь на претензію підписується керівником органу ДПС або представником органу ДПС. Після візування її керівником відповідного структурного підрозділу, головним бухгалтером, керівником юридичного сектору, та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Органи ДПС звертаються до суду (господарського суду) з позовними заявами (Додаток Щ), подають апеляційні і касаційні скарги у випадках передбачених чинним законодавством України.

Правове супроводження справ у судах (господарських судах), включаючи роботу з підготовки позовів апеляційних чи касаційних скарг, надання відзивів, письмових пояснень на позовні заяви (скарги) покладається саме на юридичний сектор органу ДПС. Підготовка матеріалів, необхідних для звернення до суду (Господарського суду) здійснюється відповідними структурними підрозділами.

Юридичний сектор надає правову оцінку документів, переданих йому відповідним структурним підрозділом органу ДПС щодо їх обґрунтованості та законності.

Якщо переданих документів виявляється не достатньо чи вони неналежним чином оформлені, юристи повертають їх на доопрацювання та встановлює у письмовому висновку терміни для усунення недоліків відповідним структурним підрозділом. Аналіз контрольно-перевірочної роботи органів ДПС виявляє ряд недоліків, причиною являється не в повній мірі взаємодія структурних підрозділів.

 Значне зростання позовів з боку Cвятошинської податкової інспекції до суду і їх задоволення свідчить про активізацію взаємодії юристів із структурними підрозділами, додаткові джерела мобілізації коштів до бюджету, підвищення професійної майстерності, втілення в юридичну практику інформаційних та оглядових методів, постанов вищих судових інстанцій, активізацію боротьби з тіньовими доходами.

В юридичному секторі Святошинської державної податкової інспекції проявляються такі недоліки, насамперед пов'язані з неефективною взаємодією структурних підрозділів:

-неякісне оформлення матеріалів перевірок;

-відсутність законодавчого врегульованого механізму обміну інформацією між правоохоронними і іншими державними органами влади;

-несвоєчасність і неповнота інформації на запити між органами ДПС
різних регіонів, інспекцій;

-недбале і поверхове обґрунтування причин і наслідків податкових правопорушень та інші.

Отже, суттєву роль у діяльності структурних підрозділів органів ДПС (податкова міліція, податковий аудит, стягнення заборгованості, кадрова робота та ін.) відіграє своєчасна і багатогранна юридична допомога, яку надають працівники юридичних секторів з метою забезпечення законності і попередження правопорушення.

16. Робота з підбору кадрів та взаємодія з іншими органами

Визначальним аспектом роботи з кадрами є планування роботи як на державним так і на регіональному рівні, так і на рівні управління персоналом на рівні установи та організації. Виходячи із значення планування роботи з кадрами в державній податковій службі, основними вимогами мають бути відповідність змісту роботи з кадрами Положення Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу», іншим законодавчим актам з кадрових питань, науково-теоретичному обгрунтуванню.

 Важливе значення для здійснення планування роботи з персоналом податкової служби має затверджена у 1995 році Програма кадрового забезпечення податкової служби, яка передбачає:

- проведення роботи з кадрами на основі постійного аналізу фактичного складу державних службовців, прогнозування кількості та якісних змін у суспільно політичному й економічному житті, змін у законодавстві та викликаного у зв’язку із цим оновлення функції державних органів;

- створення, постійне ведення та оновлення Головним управлінням державної служби комп’ютерного банку даних державних службовців, а також Державного реєстру посад державних службовців, Державного реєстру центральних та місцевих органів виконавчої влади;

- визначення щорічної та на перспективу потреби в кадрах державних службовців усіх категорій з урахуванням посад профілю їх діяльності;

- формування на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації державних службовців усіх категорій з урахуванням;

- формування замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації державних службовців, укладання відповідних угод із навчальними закладами.

Ефективність функціонування ДПС в Україні, в першу чергу залежить від удосконалення її кадрового добору та забезпечення на системній основі.

В останні роки в органах податкової служби на основі відповідної законодавчої бази здійснюються заходи з формування цілісності кадрової політики, одним із початкових етапів якої є добір кадрів.

Добір персоналу – це процес оцінки професійних і соціально-психологічних якостей кола претендентів, визначення придатності кожного з них для виконання посадових обов’язків. Процедура добору включає: конкурс, стажування, іспит, атестацію, оцінку, рекомендації, спеціальну перевірку.

Методи добору на державну службу: на конкурсній основі; за допомогою тестів та/або іспитів;

 Добір кадрів на державну службу здійснюється на основі ділових якостей і залежить від рівня освіти, кваліфікаційних вимог до кандидата та результату іспитів. В Україні порядок прийняття на державну службу та заміщення вакантних посад регулюється ЗУ «Про державну службу». Відповідно до статті 15 Закону прийняття на посади третьої та сьомої категорії здійснюється на конкурсній основі. Цей спосіб є найбільш поширеним, оскільки питома вага державних службовців, які належать саме до цих категорій, складає понад 95%.

 Основне завдання конкурсу – дати оцінку претенденту при прийомі на роботу та відібрати такого працівника, який спроможний досягти очікуваного результату.

 Умови проведення конкурсу в окремому державному органі визначаються його керівником, який призначає та звільняє з посад державних службовців. Рішення приймається керівником органу за наявності вакантної посади державного службовця.

 Конкурс проводиться поетапно:

- публікація оголошення державного органу про проведення конкурсу у пресі або поширення його через засоби масової інформації:

- прийом документів від осіб, що бажають узяти участь у курсі, та їх попередній розгляд на відповідність встановленим кваліфікаційним вимогам до відповідного рівня посади;

- проведення іспиту та відбір кандидатів.

 Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають до конкурсної комісії державного органу, в якому проводиться конкурс, такі документи:

- заяву про участь в конкурсі, в якій зазначається про ознайомлення заявника із встановленим законодавством обмеження щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби:

- заповнену особову картку (форма П-2 ДС) з відповідними додатками;

- дві фотокартки розміром 4 х 6 см;

- копії документів про освіту, засвідчені нотаріально чи в іншому варіанті, встановлені чинним законодавством;

- відомості про доходи щодо себе та членів сім’ї;

- копію першої та другої сторінок паспорта громадянина України, засвідчені кадровою службою;

 Особи, які працюють у державному органі, де оголошено конкурс, і бажають взяти у ньому участь, зазначених документів до заяви не додають. Вони можуть подавати додаткову інформацію стосовно себе (своєї освіти, досвіду роботи, професійного рівня і репутації – копії документів про підвищення кваліфікації, присвоєння наукового ступеня, вченого звання, характеристики, рекомендації, наукової публікації тощо).

У державних органах створюється кадровий резерв для зайняття
посад державних службовців, а також для просування по службі.
 Кадровий резерв формується із спеціалістів місцевого та регіонального самоврядування, виробничої, соціально-культурної, наукової та інших сфер, а також випускників навчальних закладів відповідного профілю; державних службовців, які підвищили кваліфікацію або пройшли
стажування та рекомендовані для просування на більш високі посади.
 Порядок формування і організація роботи з кадровим резервом
регулюються Положенням про кадровий резерв державної служби, яке
затверджується Кабінетом Міністрів України.

 Під резервом керівних кадрів розуміють спеціально сформовану групу працівників, що відповідають вимогам, встановленим до керівників визначеного рангу, які прийшли атестаційний добір, спеціальну управлінську підготовку і досягли позитивних результатів у роботі. Кадровий резерв формується:

- керівників і спеціалістів установ, організацій, підприємств, сфера діяльності яких належить до компетенції даного державного органу, та інших органів;

- державних службовців що підвищили кваліфікацію, пройшли стажування або рекомендовані на просування на вищі посади;

- осіб, рекомендованих конкурсними комісіями для зарахування до кадрового резерву;

 До резерву зараховуються професійно підготовлені працівники, які успішно справляються з виконанням службових обов’язків, проявляють ініціативу, мають організаторські здібності і необхідний досвід роботи, успіху у навчанні. Зарахування працівника до резерву здійснюється за його згодою. Якщо особа, яку зарахували до кадрового резерву, працює в іншому органі чи організації, то про це повідомляється керівництво за місцем її роботи. Після зарахування до кадрового резерву на посади, робота на яких передбачає доступ до державної таємниці стосовно осіб, які не мають оформленого в установленому порядку допуску до державної таємниці, розглядається питання щодо можливості надання їм такого допуску згідно із законодавством.

Джерелами резерву керівних кадрів є:

- працівники, що пройшли атестацію і рекомендовані на висування;

- молоді фахівці, які проявили себе на практичній роботі;

- заступники керівників різного рангу;

- працівники податкової служби, які закінчують вищі навчальні заклади без відриву від виробництва;

Структура резерву керівних кадрів визначається відповідним рівнем управління і номенклатурою. Перелік посад, право призначення на які керівник визначеного рангу, називається його номенклатурою.

 У резерві кожної номенклатури відповідний керівник визначає права й обов’язки посадової особи відповідальних за формування і підготовку резерву кадрів. Так, у державних установах начальник управління відповідає за якісний підбір, розстановку і використання фахівців на посадах начальника відділу.

 Керівник відповідає за створення резерву начальників управлінь та їх заступників. Безпосередню роботу з плануванням та організацією формування підготовки та розстановки і виховання резерву керівних кадрів здійснює заступник керівника організації по кадрам, а також кадрові служби.

 Із працівниками, зарахованими до кадрового резерву, керівники державних органів і структурних підрозділів їхнього апарату проводять роботу згідно із затвердженими ними особами річними планами в яких передбачено ряд вимог.

 Якщо посада до кадрового резерву, на яку зараховано працівника, стає вакантною, то він має переважне право на її заміщення при конкурс. Просування по службі державного службовця, який зарахований до кадрового резерву чи пройшов стажування, або є випускником Української академії управління при президентові України, може здійснюватися за рішенням керівника відповідного державного органу поза конкурсним відбором.

17. Модернізація державної податкової служби України

Модернізація державної податкової служби України є одним із головних аспектів реформи державного, фінансового й приватного секторів та складовою реформування всієї системи оподаткування.

Проектом модернізації передбачено:

- сприяння ефективній роботі податкової служби; змінам та модифікації процедури адміністрування податків;

- скасування неефективних податків, тобто тих, які забезпечують неістотні доходи бюджету, але при цьому вимагають значних бюджетних витрат на їх адміністрування;

- зменшення розмірів ставок окремих видів податків та принципів їх реформування;

- зміщення податкового навантаження в бік непрямих податків та ресурсних платежів;

- зміни в структурі непрямих податків і, зокрема, в непрямі зростання універсальних акцизів порівняно зі специфічними;

- підвищення ролі екологічних і ресурсних платежів та забезпечення диференціації цих платежів залежно від характеристик бази їх обчислення;

- зростання ролі місцевих податків у структурі доходів місцевих бюджетів.

Нові процеси мають бути прозорими та не викликати у платників податків негативної реакції.

Одними з головних завдань податкової служби, за словами Голови ДПА України, є розробка та реалізація нових підходів до налагодження партнерських відносин між податковою службою та платниками податків. Цьому сприятиме і створення інформаційно-довідкового центру ДПС України на основі сучасних інформаційних та комп’ютерних технологій. Це буде перший у країні центр, який надаватиме консультації всім громадянам країни за єдиним багатоканальним телефоном.

Заступник Голови ДПА України, керівник підгрупи зв’язків із громадськістю оприлюднив результати соціологічного опитування, згідно з якими громадяни вважають роботу податкових органів прозорішою та зрозумілішою, а також доволі стабільною, незважаючи на нинішню суспільно-політичну ситуацію в країні.

Про діяльність підгрупи з податкового Закономодавства та аналізу податкової політики звітував її керівник, заступник Голови ДПА України зауважив, що ДПА України опрацювала понад 200 пропозицій до Податкового кодексу. Проте проблемними залишилися деякі питання, зокрема, щодо оподаткування фізичних осіб, ПДВ, єдиного податку тощо. Доповідач озвучив чітку позицію ДПА України: залишити норму щодо визначення нотаріусів податковими агентами.

Заступник Голови ДПА України, керівник підгрупи з міжвідомчого обміну інформацією, наголосив на тому, що нинішній практиці обміну інформацією бракує оперативності. Тому ДПА України спільно з іноземними експертами з обміну інформацією підготувала низку пропозицій до проектів Закономів та Податкового кодексу.

Учасники засідання загалом схвалили інформацію керівників підгруп щодо результатів роботи підгруп Міжвідомчої робочої групи у I півріччі та основних напрямів їх роботи у II півріччі 2007 р., а також інформацію директора Департаменту розвитку та модернізації державної податкової служби щодо необхідності створення єдиного реєстру податкових накладних та підтримали пропозицію щодо включення відповідної норми до проекту Податкового кодексу. Взяли до відома інформацію щодо вдосконалення системи приймання податкової звітності в електронному вигляді.

18. Організація охорони праці в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

18.1 Нормативні документи в галузі охорони праці: Закони, Постанови Положення, інструкції, які мають практичне застосування в ДПІ у Святошинському районі м. Києва

ДПІ у Святошинському районі м. Києва діє на підставі законодавчих актів, прийнятих Верховною Радою України та на підставі підзаконних актів, прийнятих уповноваженими на те органами. Основними законами, якими регулюється охорона праці в країні є Конституція України [1], Закон України « Про внесення змін до Закону України «Про охорону праці»» [23] та ряд інших законів та нормативних актів:

- Закон України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» [25];

- Закон України « Про затвердження правил пожежної безпеки в Україні»[26];

- Закон України « Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» [27];

- Постанова Кабінету Міністрів України «Про розслідування нещасних випадків» [34];

- Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці[35];

- Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу[41];

- ДСанПіН 3.3.2.007-98 №7 від 10.12.1998р[42];

- Правила пожежної безпеки в Україні[43].

 Однак окрім загальнообов’язкових нормативно правових актів кожна установа організація підприємство мають право розробити власні внутрішні положення по охороні праці. Тому на основі типових положень розроблено ряд внутрішніх нормативних документів, які регулюють питання охорони праці в ДПІ у Святошинському районі м. Києва:

- вступний інструктаж з питань охорони праці;

- інструкція заходів пожежної безпеки в приміщенні ДПІ у Святошинському районі м. Києва (додаток П);

- інструкція охоронника по охороні Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (додаток П-1);

- інструкція з охорони праці для, зайнятих налагодженням, обслуговуванням та ремонтом обчислювальної техніки;

- інструкція з охорони праці співробітників, працюючих на електронно-обчислювальних машинах (додаток П-2);

- інструкція з охорони праці водіїв службового автотранспорту;

-інструкція з охорони праці для працюючих на копіювальних апаратах (додаток П-3);

- технічна документація щодо експлуатації комп’ютерної, копіювальної лазерно-оптичної та іншої техніки;

- накази керівників, щодо розробки правил з охорони праці;

Розробка нормативних документів здійснювалася безпосередньо особою, відповідальною за стан охорони праці в ДПІ при погодженні з відповідними відділами та юристом. Всі інструкції затверджено керівником ДПІ. Комплект інструкцій зберігається у особи, відповідальної за стан охорони праці, а також відповідні інструкції розповсюджені серед працівників інспекції.

18.2 Організація і структура служби охорони праці. Обов’язки посадових осіб. Планування робіт в галузі охорони праці

Хоча робота по організації охорони праці в ДПІ у Святошинському районі м. Києва і проводиться, однак слід зазначити, що внутрішня нормативна база з питань організації охорони праці все ж таки є недостатньою. Зокрема, відсутнє положення про службу охорони праці, існує лише наказ про призначення певної особи на посаду відповідального за стан охорони праці в ДПІ.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7