| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
МЕНЮ
| Курсовая работа: Роль фінансів у забезпеченні соціальних гарантій населенняВажливим чинником соціальної нестабільності українського суспільства й уповільнення його соціально-економічного розвитку є відсутність середнього класу, який є надійним фундаментом стабільної справедливої держави. Формування середнього класу неможливе без розвитку малого підприємництва. Аналіз діяльності суб’єктів малого підприємництва в Україні свідчить про наявність позитивних зрушень у розвитку цього сектору економіки, посилення його ролі у вирішенні проблем зайнятості та зростання доходів населення, підвищення ділової активності в країні. Незважаючи на це, загальні параметри розвитку малого підприємництва не відповідають можливостям і потребам українського суспільства. У світовій практиці в забезпеченні фінансової підтримки малого підприємництва головна роль відводиться державі. Обмеженість державних коштів в Україні, призначених для розв’язання цього завдання, вимагає запровадження широкої системи недержавних важелів, які б діяли в таких напрямах: Переорієнтація бюджетних коштів, спрямованих на фінансово-кредитну підтримку малого сектору економіки, з прямого забезпечення фінансовими ресурсами на формування фондів для надання послуг (страхування, гарантування, та ін.); Активізація процесу створення та діяльності недержавних гарантійних і страхових установ для обслуговування малого підприємництва через формування відповідних мотиваційних механізмів заінтересованості в цій діяльності; Більш ефективне використання іноземної допомоги; Сприяння процесові самоорганізації суб’єктів малого підприємництва у вирішенні своїх фінансових проблем шляхом створення установ взаємного фінансування та гарантування тощо [23, 22]. Недостатність фінансування, зокрема програм підвищення зайнятості населення, обмежує можливості держави у розв’язанні однієї з найболючіших наших проблем - працевлаштування. Серед громадян, які виїжджають працювати за кордон, понад половину - це молоді люди, тобто найбільш інтелектуально підготовлена частина суспільства. У 2004 році був ухвалений Закон України "Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцям". Але цей закон не виконується, оскільки його дія щороку призупиняється на відповідний бюджетний рік. Важливою складовою бюджетного регулювання соціального розвитку суспільства є система міжбюджетних відносин, за допомогою якої держава забезпечує гарантований рівень надання суспільних благ на всій території країни шляхом збалансування місцевих бюджетів у результаті бюджетного вирівнювання, сприяє соціально-економічному розвитку територій та зростання добробуту населення. Основними недоліками існуючої системи міжбюджетних відносин є відсутність чіткого і науково обґрунтованого критерію розподілу бюджетних повноважень, значна перевага делегованих повноважень у їх загальному обсязі, нестача фінансових ресурсів для їхньої реалізації на мінімальному, гарантованому законодавством України, рівні, відсутність зацікавленості територій у пошуку нових джерел доходів, суб’єктивна оцінка потенціалу податкоспроможності регіонів, утриманська позиція регіонів, низька ефективність використання бюджетних коштів. За умов загальної дефіцитності бюджетних ресурсів нова модель фінансового вирівнювання, запроваджена Бюджетним кодексом України, не відрізняється від попередньої більшою ефективністю і породжує нові проблеми в організації системи відносин між бюджетами різних рівнів. У цілому система міжбюджетних взаємовідносин характеризується високим ступенем централізації та спрямована на розв’язання, як правило, лише поточних бюджетних проблем і не зорієнтована на перспективу соціального та економічного розвитку країни, а отже, потребує подальшого вдосконалення [23, 25]. Важливою складовою надання соціальних гарантій є створення умов для розвитку соціальних суб’єктів та соціуму в цілому. Мета соціальної політики як чинника розвитку соціальних відносин - формувати адекватні умови для оптимального, самовідновлюваного процесу соціодинаміки, для найповнішої самореалізації особистістю власного соціального потенціалу, її сутнісних сил. Визначальним у вирішенні цього завдання є розвиток гуманітарної сфери як основи соціально-економічного, духовного, культурного та інтелектуального розвитку суспільства. З огляду на традиції, потреби суспільства, структуру влади, в тій чи іншій державі до гуманітарної сфери можуть відноситися освіта, наука, культура, виховання, охорона здоров’я, ЗМІ, фізична культура і спорт, туризм тощо. Безперечним пріоритетом державної соціальної політики є висока освітня підготовка населення. Стратегія соціально-економічного розвитку України передбачає істотне нарощування та підвищення якості освітнього потенціалу населення країни. Сьогодні держава фінансує всі наявні в Україні види освіти. З 1994 року до 2007 року спостерігалась тенденція до зростання питомої ваги видатків на освіту в загальній сумі видатків по зведеному бюджету України - з 10,2% до 19,6% у 2007 році. Однак у 2008 році цей показник склав 9,6%, а у I півріччі 2009 року - 10,6% [14]. У проекті Держбюджету на 2010 рік цей показник знизився ще на 0,1% [13]. Ефективність використання в Україні направлених в освіту фінансових ресурсів може бути забезпечена за умови дотримання таких базових принципів її фінансування, як поступовий перехід до формування видатків державного і місцевих бюджетів на освіту на основі встановлених нормативів; забезпечення підзвітності та прозорості використання коштів; формування державного замовлення на підготовку фахівців у вищих закладах різних форм власності на конкурсній основі з урахуванням якості освітніх послуг. Украй важливим є створення організаційно-економічних та правових умов для найбільш ефективного поєднання в освіті бюджетних і позабюджетних коштів. Для цього система економіки освіти повинна орієнтуватися не тільки на замовлення з боку держави, а й на суспільний освітній попит, конкретні потреби сімей та роботодавців. Орієнтація на реальні потреби споживачів освітніх послуг створить основу для залучення в цю сферу додаткових фінансових ресурсів. Показником загального успіху соціально-економічної політики будь-якої держави й основним фактором прогресу цивілізації є здоров’я нації. В Україні в умовах демографічної кризи та депопуляції населення охорона здоров’я є важливим джерелом відтворення людського капіталу майбутніх поколінь. Незважаючи на постійне зростання видатків зведеного бюджету України на охорону здоров’я, за показником витрат у розрахунку на одного жителя вона 2008 році посідала 111-те місце серед 191 країни світу і 8-ме місце серед пострадянських республік [25, 168]. Ефективним підходом до організації охорони здоров’я в умовах зростання медичних потреб населення та дефіциту фінансових ресурсів є застосування програмно-цільового фінансування. З метою створення оптимального середовища для ефективної реалізації державних цільових програм у галузі охорони здоров’я необхідно звузити коло проблем, що претендують на програмну розробку. Крім того, нагальним є підвищення ефективності використання наявних фінансових ресурсів за рахунок: забезпечення раціонального фінансування закладів охорони здоров’я, посилення контролю за виконанням вимог законодавства, оптимізації організації структури медичних закладів, підвищення якості медичних послуг, запровадження науково обґрунтованої медичної практики та організації надання медичної допомоги, орієнтації на пацієнта. Такий підхід є найбільш практичним та ймовірним і може зумовити поліпшення ситуації вже в найближчому майбутньому. Крім того, необхідно змінити існуючу структуру фінансових ресурсів закладів охорони здоров’я шляхом запровадження багатоканального механізму фінансування, що сприятиме можливості надання медичних послуг, які б відповідали міжнародним стандартам якості. Поступ соціального розвитку суспільства об’єктивно вимагає зміцнення духовності, формування єдиного високо морального культурного простору. Проблеми окремої галузі, напряму, установи, окремих митців не можуть бути належним чином розв’язані без цілеспрямованої політики, яка у сфері культури має бути системною і комплексною, а не базуватися на принципі ad hoc, тобто тут і зараз, реагуючи на поточні проблеми, як це нерідко відбувається. Безперечно, збільшення державного фінансування потреб духовного і культурного розвитку громадян - обов’язковий принцип. Але в умовах українських реалій нагальним є реформування зазначених сфер завдяки створенню нових механізмів фінансування, оцінки та управління. Ураховуючи нинішній стан духовного і фізичного розвитку українського суспільства, для цього необхідно, по-перше, розробити єдину національну програму надзвичайних заходів, якою передбачити розробку державних соціальних стандартів у цій сфері, удосконалення порядку визначення видатків бюджету на зазначені цілі шляхом відмови від залишкового принципу виділення коштів та запровадження фінансових квот у додатковій частині бюджетів усіх рівнів на потреби розвитку культури, мистецтва, фізкультури та спорту, засобів масової інформації; по-друге, сформувати систему підтримки культури, передусім недержавних, різних фондів з метою створення умов для продукування ними національно-культурного продукту. З одного боку, це сприятиме зниженню навантаження на державну скарбницю, а з другого - такий підхід до формування і реалізації державної політики у сфері культури і духовності може забезпечити збільшення обсягів доходних статей бюджету країни. Наприклад, Європа отримує близько 30% надходжень до бюджету від продажу культурного продукту. Як висновок, необхідно підкреслити соціальну природу та системоутворююче призначення державних фінансів у процесах самоорганізації суспільства, для функціонування якого життєво необхідними є стабільність і підтримка на безпечному рівні потрібних для існування соціуму суттєвих параметрів, що дістають своє вираження в системі соціальних стандартів рівня якості життя населення. У системі таких параметрів визначну роль відіграє бюджетне забезпечення реалізації соціальної функції держави, зміст якого полягає в розробці основних напрямків формування та використання бюджетних коштів виходячи з необхідності забезпечення існування, цілісності та стабільного розвитку соціальної системи. На сучасному етапі розвитку України найсуттєвішими факторами соціальної дестабілізації, що загрожують цілісності та існуванню українського соціуму, є нестабільність економічної та політичної ситуації в країні; низький рівень життя переважної частини населення; незахищеність соціально вразливих груп населення; надмірна диференціація доходів; відсутність середнього класу як фундаменту стабільної держави; регіональні диспропорції умов життєдіяльності; проблема працевлаштування; занепад гуманітарної сфери (освіта, охорона здоров’я, культура, відпочинок, спорт та туризм); різке загострення економічних проблем. Використання державних видатків з бюджету, як засобу забезпечення стабільних процесів соціодинаміки, передбачає сприяння досягненню цілей соціально-економічного характеру, що дозволить сформувати необхідні передумови для забезпечення достатнього життєвого рівня населення; подолання диспропорцій у доходах населення та регіональних диспропорцій - в умовах його життєдіяльності; захисту соціально вразливих верств населення через систему соціальної допомоги; покращення демографічної ситуації шляхом бюджетної підтримки таких напрямків соціальної політики, як розвиток сімейно-шлюбних відносин, розвиток державної системи охорони здоров’я, а також формування та динамічного розвитку середнього класу як основи соціальної стабільності суспільства. ВисновкиСоціальні гарантії - важлива складова соціальної політики та необхідний елемент функціонування держави в умовах ринкової економіки. Відповідно до статті 46 Конституції України це - закріплене право громадян, яке забезпечується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел фінансування. Закріплення в Конституції гарантій соціального захисту відповідає положенням міжнародно-правових актів: Загальної декларації прав людини; Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права. Соціальний захист в Україні реалізується через матеріальне забезпечення економічно активного населення (шляхом соціального страхування); пенсійне забезпечення; соціальну допомогу найбільш вразливим категоріям; матеріальну допомогу сім'ям з дітьми; компенсації, індексацію та пільги населенню; соціальне обслуговування тощо. Таким чином, соціальні гарантії надаються населенню за допомогою соціального забезпечення та соціальної допомоги. Важливою умовою досягнення в суспільстві соціальної стабільності є реформування системи надання соціальних гарантій, головною метою яких є розширення соціальної бази перетворень на основі стабілізації життєвого рівня населення, зменшення тягаря наслідків економічних реформ для найуразливіших верств населення, вжиття заходів щодо соціальної адаптації населення до цих перетворень. Серед головних напрямків реформування слід виділити: розвиток пенсійного забезпечення та пенсійного страхування; впровадження системи медичного страхування; реформування системи соціальної допомоги, розвиток адресної допомоги; соціальне забезпечення жінок, дітей, молоді; забезпечення інвалідам рівних з іншими громадянами можливостей для участі в різних сферах життя суспільства тощо. Тільки при цих умовах Україна зможе прийти до ринкової економіки. Список використаної літератури1. Конституція України (Основний закон). - К.: Право, 1996. - 54 с. 2. Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" 3. Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" 4. Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". 5. Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” 6. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" 7. Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" 8. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" 9. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" 10. Постанова Кабінету Міністрів України "Про запровадження адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям". 11. Положення "Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми". 12. http://www.rada.gov.ua/ - сайт Верховної ради України 13. http://www.ac-rada.gov.ua/ - сайт Рахункової палати України 14. http://www.minfin.gov.ua/ - сайт Міністерства фінансів України 15. http://www.ukrstat.gov.ua/ - сайт Державного комітету статистики України 16. http://www.mlsp.gov.ua/ - сайт Міністерства праці та соціальної політики України 17. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. 18. Василик О.Д. Теорія фінансів. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. 19. Введення у соціальну роботу. Навчальний посібник. - К.: Фенікс, 2001. - 288 с. 20. Гончарова С.Ю., Отенко І.П. Соціальна політика. Навч. Посібник. -Х.: Вид. ХДЕУ, 2003. -200с. 21. Романенко О.Р. Фінанси. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006. 22. Федосов В. М; Огородник С. Я; Суторміна В.И. Державні фінанси. - Київ: Либідь, 2001. 23. Бюджетне забезпечення соціальної функції держави в Україні / Тропіна В.Б. // Фінанси України. - 2008. - № 5. - С.15-31. 24. Вплив світової фінансово-економічної кризи на соціальну сферу України/ І. Гнибіденко // Економіка України: Політико-екон. журн. К.: "Преса України" (Україна). 2009. № 7. ─ С.64-74 25. Моніторинг бюджетного фінансування соціального захисту населення в регіонах України і державах ЄС/ Л. Слободян, Н. Руда // Регіональна економіка: Науково-практ. журн. Львів (Україна). 2006. № 2. ─ С.166 ДодаткиДодаток А Виконання бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2005-2008 роки та планових показників бюджету на 2009 рік, тис. грн.
|
ИНТЕРЕСНОЕ | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|