Курсовая работа: Роль фінансів у забезпеченні соціальних гарантій населення

Курсовая работа: Роль фінансів у забезпеченні соціальних гарантій населення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Кафедра фінансів і банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

за курсом "Фінанси" на тему:

"Роль фінансів у забезпеченні соціальних гарантій населення"

Студентки 3 курсу

спеціальності "Фінанси" групи

Керівник доцент

2009 р.

Реферат

Курсова робота містить 46 сторінок, 10 рисунків, 2 таблиці, 4 додатка, 25 джерел.

Об’єкт дослідження - фінанси.

Мета роботи - розглянути роль фінансів у забезпеченні соціальних гарантій населення.

Розглянута сутність фінансів, як інструмента вирішення соціальних проблем; описані види соціальних гарантій населення і їх механізм. Наведені дані про стан фінансового забезпечення соціальних гарантій в Україні і проаналізована їх динаміка за останні роки. Розглянуте питання про проблеми фінансування соціальних гарантій і рекомендації щодо їх підвищення.

Фінанси, соціальні гарантії, форми соціальних гарантій, фінансування, соціальне страхування, державний бюджет, страхові фонди.

План

Вступ

1. Фінанси, як інструмент вирішення соціальних проблем

2. Фінансове забезпечення соціальних гарантій

3. Механізм підвищення соціальних гарантій населення

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Сучасна політика Уряду, пов’язана з переходом до ринкової економіки, здійснюється в край тяжких і надзвичайно суперечливих умовах. Інфляція, величезний дефіцит державного бюджету, зростання грошової маси в обігу, низька економічна і політична культура, порушення виробничо-господарських зв’язків і помітне зниження обсягу виготовляємої продукції призвели до різкого зниження реальних доходів, рівня і якості життя більшої частини населення України. Цей процес найбільш помітно вплинув на мало захищені верстви населення - непрацездатних, безробітних, людей з обмеженими можливостями, на сім’ї, які мають утриманців та дітей. До цієї категорії примикають наукові працівники, викладачі, лікарі та інші верстви суспільства - люди, зайняті розумовою діяльністю, заробітна плата яких знаходиться на дуже низькому рівні. Невід’ємною частиною програми переходу до ринкових відносин є соціальна спрямованість всіх економічних нововведень. В державних органах влади уживаються заходи по розробці системи надання соціальних гарантій населенню, покликаних в якийсь мірі пом’якшити неминучі негативні наслідки нового економічного курсу. Рух до ринкових відносин неможливий без створення надійної системи соціального захисту населення. Ось чому надзвичайно важливою та актуальною стає проблема соціальної захищеності різних груп населення. Перед державою стоять першочергові завдання переходу від надання пільг та дотацій до адресної грошової допомоги, створення умов для досягнення розмірів середньої заробітної плати до розмірів прожиткового мінімуму, розширення мережі недержавних пенсійних фондів поряд з основним державним, проведення зваженої політики у сфері регулювання оплати праці, ринку праці та всієї сфери соціального забезпечення. Метою даної роботи є дослідження соціальних гарантій населення та їх видів; аналіз фінансового забезпечення соціальних гарантій в Україні, а також розробка рекомендацій щодо підвищення їх якості в сучасних умовах трансформаційної економіки.

1. Фінанси, як інструмент вирішення соціальних проблем

Головне призначення державних фінансів - за допомогою різних фінансових інституцій сприяти успішному економічному і соціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини. Держава шукає і постійно удосконалює форми і методи мобілізації і використання фінансових ресурсів для вирішення соціальних проблем. Головним методом вирішення виникаючих соціальних проблем є надання громадянам соціальних гарантій. Без встановлення соціальних гарантій та механізмів їх реалізації не можна досягти соціальної злагоди між населенням, державою і підприємцями, а отже, і економічної стабільності в країні.

В умовах незалежної держави створення системи соціальних гарантій має першочергове значення. Основні принципи такої системи закладені в Конституції України, де зазначено, що громадяни України мають право:

на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло;

на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;

на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством. Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством;

на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного й доступного всім громадянам медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безплатно, наявна мережа таких закладів не може бути зменшена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності;

на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних І комунальних навчальних закладах; надає державні стипендії та пільги учням і студентам. Громадяни мають право безплатно здобути вишу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі [1, 37].

Держава має гарантувати цей мінімум соціальних і матеріальних благ через такі механізми:

встановлення фінансового забезпечення на державному рівні мінімальних соціальних гарантій (мінімальної заробітної плати, пенсій за віком, стипендій тощо);

здійснення у зв'язку з ціновою лібералізацією превентивних соціальних заходів, адресного вибіркового надання соціальної допомоги та компенсаційних виплат;

захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян через щомісячний перегляд середньодушового сукупного доходу, що дає право на допомогу, та цільової грошової допомоги відповідно до зміни індексу цін [21, 79].

Тобто, механізм соціальних гарантій полягає в тому, що вилучаючи у громадян частину створеного ними національного доходу, держава повертає їм блага і послуги у формі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров’я, культурного обслуговування, соціального страхування і забезпечення. За рахунок вилученої у громадян частини національного доходу держава надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за фізичними даними не спроможні самі забезпечити всім необхідним [19,118]. Під безпосередньою опікою держави перебувають найвразливіші з фінансової точки зору верстви населення - діти, пенсіонери, інваліди, малозабезпечені сім'ї, безробітні. В Україні відповідно до цього функціонують конкретні форми соціальних гарантій, а саме:

1. Соціальні гарантії ветеранам праці та іншим громадянам похилого віку. Основні засади захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні ґрунтуються на законодавчих і нормативних актах, які визначають державну політику, спрямовану на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття. При цьому вони на рівні з іншими громадянами мають всі можливості брати участь в економічній, соціальній, політичних сферах та задоволенні різноманітних життєвих потреб шляхом отримання різних видів допомоги через: реалізацію права на працю відповідно до професійної підготовки, трудових навичок з врахуванням стану здоров'я, забезпечення пенсіями і допомогами; надання житла; створення умов для підтримки здоров'я й активного довголіття відповідно до сучасних досягнень науки; організації соціально-побутового обслуговування, розвитку мережі матеріально-технічної бази для стаціонарних закладів і надомних форм обслуговування громадян похилого віку.

Законом визначено і статус ветеранів праці, пільги для них та статус громадян похилого віку й гарантії їх соціального захисту.

Ветеранами праці визнаються громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, мають трудовий стаж жінки - 35 років, чоловіки - 40 років і вийшли на пенсію. Вони мають пільги: користуватись при виході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками, до яких були прикріплені за основним місцем роботи; право першочергового безплатного зубопротезування; переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, щорічне медичне обстеження та диспансеризацію із залученням необхідних спеціалістів; першочергове право на обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергової госпіталізації; переважне право на забезпечення житловою площею, якщо вони потребують поліпшення житлових умов, переважне право на вступ до садівничих товариств (кооперативів) та кооперативів по будівництву й експлуатації колективних гаражів; на встановлення квартирних телефонів; звільнення від плати за землю та земельного податку й інші пільги.

В доповнення до пільг, які мають ветерани праці, є пільги громадянам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною (Герої соціалістичної праці, повні кавалери ордена Трудової слави). Для них передбачаються такі пільги: надбавку до пенсій, які вони отримують, у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком; звільнення від сплати всіх видів податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету; першочергові безплатні особисту та членів сім'ї (жінка, чоловік і дітей віком до 18 років) госпіталізацію та лікування в лікарнях, до яких вони були закріплені, в усіх видах закладів амбулаторно-поліклінічних закладів і одержання першочергово безплатного лікування, ліків за рецептами лікарів; звільнення цих осіб та членів сім'ї, які разом з ветераном праці проживають, від квартирної плати та за газ, електроенергію, паливо й інших комунальних послуг та першочергове поліпшення житлових умов і капітальний ремонт житла й інші пільги.

Громадяни похилого віку мають право на матеріальне забезпечення, тобто виплату трудових або соціальних пенсій, різноманітні допомоги й надання допомоги в натуральному вигляді. Право на пенсію за віком має кожний громадянин України похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний трудовий стаж. Громадяни похилого віку нарівні з іншими мають право на житло, медичну допомогу, санаторно-курортне лікування, соціальну допомогу вдома і в спеціальних установах, умови проживання в яких повинні бути максимально наближені до домашніх.

2. Соціальні гарантії ветеранам війни. Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань усіх видів і родів військ збройних сил діючої армії (флоту), партизанських загонах, підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час (визначаються Кабінетом Міністрів України).

Інвалідами війни є особи з числа учасників бойових дій, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва або захворювань, пов'язаних з перебуванням на фронті чи виконанні військових обов'язків, визначених Законом Украйні про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту.

Учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені законодавчими актами України.

Відповідно до статусу ветерани війни мають певні пільги. Зокрема, учасникам бойових дій надаються: безплатне одержання ліків за рецептами лікарів; першочергове безплатне зубопротезування; безплатне щорічне забезпечення санаторно-курортного лікування; 75% знижки на користування житлом у межах встановлених норм; 75% знижки плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією й іншими послугами) та 75% знижки вартості палива для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення; користування при виході на пенсію чи зміні роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи, та щорічне медичне обстеження й диспансеризацію; безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) у сільській місцевості та іншими пільгами.

Інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються пільги, закріплені для учасників бойових дій, крім того, вони мають: 100% знижку плати за житло у межах встановлених норм; 100% знижки плати за користування комунальними послугами.

Учасникам війни та прирівнюваних до них особам пільги дещо нижчі, але вони передбачають безплатні ліки і зубопротезування, санаторно-курортне лікування - один раз в два роки і 50% знижку плати за житло, за користування комунальними послугами, а також знижку для осіб, які проживають у будинках без центрального опалення, на паливо. Вони мають право на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі) та автомобільним у сільській місцевості (крім таксі).

3. Державна допомога сім’ям з дітьми призначається: по вагітності та пологах; одноразова допомога при народженні дитини; по догляду за дитиною; грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років; по догляду за дитиною-інвалідом; по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною; на дітей одиноким матерям; на дітей військовослужбовців строкової служби; на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням; допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе.

4. Цільова грошова допомога на прожиття непрацездатним громадянам з мінімальними доходами. Вона призначається непрацездатним громадянам-пенсіонерам, членам їхніх сімей, крім дітей, які одержують пенсію в разі втрати годувальника, а також особам, що мають право на пенсію, але не звернулись за її призначенням. Ця допомога не виплачується громадянам, які перебувають на повному державному утриманні, а також дітям, допомога яким призначена Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Щомісячна цільова грошова допомога на прожиття призначається непрацездатним громадянам у сім'ях, де середньомісячний сукупний доход на одного члена сім'ї за три попередні місяці перед місяцем звернення за допомогою не досягав розміру межі малозабезпеченості, що встановлюється і періодично переглядається Верховною Радою України.

5. Соціальні гарантії громадянам, які потерпіли від аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Розміри виплат і допомоги передбачені Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: на фінансування капітальних вкладень, видатків на виплату компенсацій і надання пільг, видатків на соціальне страхування, видатків, пов'язаних із наданням пільг щодо пенсійного забезпечення та допомоги, інших видатків на проведення робіт із ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

6. Соціальні гарантії на випадок безробіття надаються згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" шляхом створення Фонду сприяння зайнятості населення за рахунок страхових внесків підприємницьких структур, громадян, надходжень із державного та місцевих бюджетів та інших надходжень.

Кошти фонду використовуються для фінансування організації професійної орієнтації населення, професійного навчання працівників, що звільняються, і безробітних, сприяння їхньому працевлаштуванню, на виплату допомоги у разі безробіття, організацію додаткових робочих місць, на інші виграти, пов'язані із соціальними гарантіями прав громадян на працю.

7. Соціальне страхування, видами якого є страхування:

на випадок безробіття;

медичне;

від нещасних випадків на виробництві;

пенсійне.

Соціальне страхування ґрунтується на принципах:

обов’язковість соціального страхування всіх працюючих за наймом;

забезпечення особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю, фермерам, членам кооперативів права вибору щодо участі в обов’язковому і добровільному страхуванні;

обов’язковість фінансової участі застрахованих осіб у формуванні страхових фондів, що є головною умовою одержання права на соціальні виплати, їхню диференціацію в окремих видах соціального страхування;

особливий порядок фінансування страхових фондів, що забезпечує автоматичне відтворення коштів на виплати за соціальним страхуванням;

державні гарантії щодо виплат за соціальним страхуванням.

8. Індексація - це встановлений законодавством України механізм підвищення доходів громадян. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержувані в гривнях на території України, якщо вони не мають разового характеру (державні пенсії, соціальна допомога, стипендії, оплата праці) [17, 124].

У цілому можна зробити висновок про те, що соціальні гарантії являють собою методи забезпечення з боку держави задоволення різноманітних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм. Соціальні гарантії громадянам - це об'єктивна необхідність для будь-якої правової держави, зміст і доцільність її існування. Обсяг і рівні таких гарантій є мірилом її цивілізованості.

2. Фінансове забезпечення соціальних гарантій

Джерелами фінансування соціальних гарантій в Україні виступають:

Державний бюджет;

Кошти місцевих бюджетів;

Страхові фонди:

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

Фонд загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття;

Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

Фонд медичного страхування (за рахунок страхових внесків підприємств і громадян, а також благодійних внесків громадян і підприємств, кредитів банків та інших джерел, не заборонених законодавством України);

Державні та недержавні Пенсійні фонди [22, 94].

Розглянемо найбільш розповсюджені форми соціальних гарантій у нашій державі та їх фінансування бюджетом і спеціалізованими фондами.

В Україні велика увага приділяється допомозі сім’ям з дітьми та малозабезпеченим сім’ям. У 2008 році набули розвитку основні принципи адресності надання державної допомоги, наближення її розмірів до відповідних розмірів прожиткового мінімуму.

Вперше у 2008 році запроваджено допомогу при народженні дитини в залежності від кількості дітей в сім’ї. Така допомога збільшилася в 1,4 рази для першої дитини; для другої дитини - у 2,9 рази; для третьої та наступної у 5,9 разів (Рис 2.1)

Рис 2.1 Зміна розміру допомоги при народженні дитині у 2008 році.

Порівняно з 2007 роком, у 2008 році на 44 відсотки (з 90 грн. до 130 грн) зросли розміри допомоги для 660 тисяч сімей, які виховують дітей до трирічного віку. Збільшено на 60% (з 463 грн. до 759 грн.) розмір допомоги понад 50 тисячам малозабезпечених багатодітних сімей. Також забезпечено виплату допомоги у розмірі двох прожиткових мінімумів 6,5 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу.

Досягнуті реальні рівні соціальних гарантій були збережені державою і у 2009 році. При цьому у 2009 році розпочато реалізацію чотирьох нових програм державної допомоги:

1) У 2 рази збільшено розміри допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування: для дітей до 6 років - з 557 грн. до 1114 грн., для дітей від 6 до 18 років - з 701 грн. до 1402 гривень (Рис 2.2);

Рис 2.2. Зміна розміру допомоги для дітей, над якими встановлено опіку чи піклування.

2). у 1,5 рази збільшено максимальний розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку: з 50% (або 334,5 грн.) до 75% (або 501,75 грн.) прожиткового мінімуму (Рис 2.3).

Рис.2.3 Зміна розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

3) Запроваджується новий вид допомоги у разі усиновлення дитини. Така допомога надається у розмірі 12 240 гривень незалежно від віку дитини (виплата здійснюється одноразово у сумі 4 800 грн. та щомісячно протягом року у сумі 620 гривень).

4) Встановлено особливий порядок призначення сім’ям безробітних субсидії та державної допомоги на дітей. А саме - наближення в часі набуття права такими сім’ями на допомогу шляхом обчислення сукупного доходу сімей не за шість місяців, як це було передбачено раніше, а за три попередніх місяці.

Що стосується допомоги малозабезпеченим сім’ям, то постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 480 внесено зміни до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848. До цього часу непрацюючим громадянам, які здійснюють догляд за інвалідами І та ІІ групи внаслідок психічного розладу, фізичним особам, які надають соціальні послуги, а також сім’ям з дітьми, які після досягнення повноліття продовжують навчатися у загальноосвітніх навчальних закладах, субсидії могли бути призначені лише як виняток, на підставі рішень місцевих органів виконавчої влади або утворених ними комісій. Відтепер порядок призначення субсидій у таких випадках спрощено, зазначеним категоріям громадян державна допомога на оплату житлово-комунальних послуг надаватиметься без додаткового розгляду на комісії [16].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6