рефераты бесплатно
 

МЕНЮ


Дипломная работа: Правові основи пенсійного забезпечення громадян в Україні

Дипломная работа: Правові основи пенсійного забезпечення громадян в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

Кафедра кримінального права

Д И П Л О М Н А Р О Б О Т А

на тему:

«Правові основи пенсійного забезпечення громадян в Україні»

студента 6 курсу, 614 групи,

Бойко Миколи Володимировича

Науковий керівник

Робота допущенна до захисту :

«___»______________ 200__ р.

Одеса

2008


План дипломної роботи

Вступ

1.         Пенсійне забезпечення та пенсійне страхування

1.1.1. Основні законні та підзаконні акти та норми, що регулюють пенсійне забезпечення.

1.1.2. Міжнародні договори України, як частина національного пенсійного законодавства України.

1.1.3. Зв'язок пенсійного законодавства з іншими нормами права

1.1.4. Гарантії прав громадян згідно діючого законодавства України. Відповідальність за порушення пенсійного законодавства

2.         Пенсійна система:

2.1.1. Структура та види загальнообов’язкового державного пенсійного забезпечення

2.1.2. Солідарна система пенсійного забезпечення

2.1.3. Накопичувальна система пенсійного страхування

2.1.4. Добровільне додаткове пенсійне забезпечення

3.         Пенсійна реформа в Україні та її проблеми

3.1.1. Проблеми пенсійної реформи та пенсійного забезпечення

3.1.2. Правові проблеми пенсійного забезпечення та пенсійного законодавства

4.         Органи, установи та організації, що здійснюють функціонування пенсійного забезпечення громадян в Україні

4.1.     Пенсійний фонд України.

4.2.     Державне регулювання не державного пенсійного забезпечення в України.

5.         Гарантій прав громадян на пенсійне забезпечення

5.1.1. Особливості правового регулювання окремих громадян

5.1.2. Правове регулювання пенсійного забезпечення

5.1.2.1.          державних службовців

5.1.2.2.          працівників прокуратури

5.1.2.3.         науковців

5.1.2.4.          журналістів

5.1.2.5.          осіб перелічених в списку № 1 та 2

5.1.2.6.          пенсійне забезпечення громадян, що працюють за кордоном.

5.2.     Практика застосування пенсійного законодавства України.

5.3.     Актуальні проблеми пенсійного забезпечення.

5.4.     Висновок.

Список джерел, що використовувались при написанні дипломної роботи


Вступ

Пенсійне забезпечення

Після розпаду СРСР головною відповідальністю стало соціальне забезпечення осіб

У грудні 1993 року Верховна Рада України ухвалила Концепцію соціального забезпечення населення України, якою передбачалося реформування системи соціального захисту, зокрема запровадження соціального страхування.

14 січня 1998 року було ухвалено Основи законодавства України про соціальне страхування, які визначають принципи та загальні правові, фінансові й організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні. У цьому документі дано визначення поняття «загальнообов'язкове державне соціальне страхування»: це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з не залежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Основами передбачено запровадження в Україні п'яти видів соціального страхування, а саме:

— на випадок безробіття;

— у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

— від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

— пенсійне страхування;

— медичне страхування.

У випадку, якщо розділити дану тему на частини то можна зрозуміти, яким чином ми зможемо розкрити її зміст, визначити основні особливості та актуальні проблеми.

Під правовими основами ми розуміємо як основні законні та підзаконні акти та правові норми, якими регулюються пенсійне забезпечення громадян.

Пенсійне забезпечення - це державне мінімальне забезпечення тру­довими (за віком, у зв'язку з інвалідністю, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальними пенсіями усіх непрацездатних громадян (за виключенням короткотермінової втрати працездатності у випадку хвороби чи тимчасової непрацездатності, пов'язаної з безробіттям) за рахунок коштів соціальних фондів та державних асигнувань.[1]

Складність даної теми полягає в безлічі законних та підзаконних нормативно-правових актів, якими регулюються відносини з приводу порядку стягнення, нарахування та виплати пенсії, а також підстав призначення, перегляду та сплати пенсії.

Також те, що вищезазначені норми на виконання пенсійних зобов’язань майже кожен рік змінюються іншими законодавчими актами.

Кожна людина за свою історію певну кількість раз змінювала посаду, місце своєї роботи, в зв’язку з чим відбувається складність у правильному визначені розміру та порядку обрахунку пенсії.

З громадянином пенсія має досить щільний зв'язок так як невід’ємно пов’язана з його працею та його подальшим матеріальним забезпеченням у непрацездатному віці.

Всі люди рано чи пізно зістаряться і в наслідку стануть непрацездатними або можуть ними опинитись через травму чи каліцтво.

Для досягнення певного економічного результату потрібно щоб робітник був упевнений у своїй матеріальній захищеності на випадок непрацездатності, а роботодавець в стабільній та продуктивній праці зі сторони працівника, який буде впевнений, в тому, що його чекає завтра.

Найважливішими чинниками розвитку пенсійного забезпечення є рівень розвитку економіки, демографічні та інші соціальні проблеми. Всі ці фактори діють у взаємній обумовленості, і розгляд їх дозволить визначити тенденції розвитку пенсійного забезпечення і передумови формування нової системи, яка відповідає цьому етапові розвитку нашої країни.

Неодміною складовою пенсійного забезпечення є застраховані особи, що працюють на підприємстві, роботодавці, сплата відповідних страхових внесків, акумулювання їх на відповідних фондах, збереження, доцільне використання та виплата. (просчитать порядок историю)


1.         Пенсійне забезпечення та пенсійне страхування

1.1.1. Основні законні та підзаконні акти та норми, що регулюють пенсійне забезпечення.

Основою в системі законодавства України є Конституція України прийняти на п’ятій сесії Верховної ради України 27 червня 1996 року.

Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року (1427-12), схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, прийняла Конституцію — Основний Закон України.

В статі пеншій Основного закону України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Таким чином соціальний захист населення є головним пріорітом у функціонуванні держави та її органів.

Стаття 3 Конституції України визначила, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Більш детально соціальні гарантії громадян на пенсію закріплені в статті 46 Основного Закону, згідно якої, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 8 Основного закону України – Конституція України має вищю юридичну силу та її номрми є нормами прямої дії, також дивлячись на ч. 2 ст. 19 Коснититуції згідно якої органи державної влади, в тому числі Верховна рада України, Президент, Кабінет Міністрів України, органи пенсійного фонду повинні діяти на підставі і лише в межах повноважень передбачених Конституцією та законами, то на підставі вищевикладеного можна зробити логічний висновок, що одним із головних обовязків держави та її органів є соціальне забезпечення населення України.

Основним законодавчим актом, який утворюе всю систему пенсійного забезпечення громадян є Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» прийнятий Верховною радою України 09.07.2003. Він визначає визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Закон містить 15 розділів і 113 статей, у яких уперше комплексно врегульовано всі питання, пов'язані з функціонуванням системи пенсійного страхування, — від визначення суб'єктів (учасників) цієї системи, їхніх прав та обов'язків до порядку сплати страхових внесків, здійснення пенсійних ви­плат, механізму управління цією системою.

Донедавна всі ці питання регулювалися різними законодавчими (а іноді підзаконними) актами, які належали до різних галузей права. Наприклад, умови та розміри пенсій визначалися Законом «Про пенсійне забезпечення», питання обов'язкових платежів до Пенсійного фонду — Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», механізм управління пенсійною системою взагалі не було врегульовано на законодавчому рівні.

Важливим у Законі «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є те, що вперше визначено поняття пенсійного законодавства та предмет його правового регулювання. Згідно зі статтею 4 цього закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про недержавне пенсійне забез­печення», законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пен­сійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів і нормативно-правових актів, ухвалених відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.[2]

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються:

— види пенсійного забезпечення;

— умови участі в пенсійній системі чи її рівнях;

— пенсійний вік для чоловіків і жінок, з досягненням якого особа має право на пенсійні виплати;

— джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення;

— умови, норми та порядок пенсійного забезпечення;

— організація та порядок управління в системі пенсійного забезпечення.

Отже, в інших законодавчих актах не можуть міститися норми, які регулюють ці питання. З урахуванням цього мають бути внесені зміни до майже 40 законів України для увідповіднення їх до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Слід звернути увагу, що пенсійне законодавство складається не тільки із Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а й з інших законодавчих актів, які встановлюють умови пенсійного забезпечення, відмінні від умов пенсійного страхування.

Основні положення Закону базуються, крім конституційних підвалин, також на засадах рамкового Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що визначає принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян України, включаючи державне пенсійне страхування. Отже, соціальне страхування є джерелом матеріального забезпечення громадян у разі безробіття, захворювання, нещасного випадку, а також у старості та у випадку втрати годувальника. Його правомірно можна розглядати і як широкомасштабну державну соціальну систему, що ставить за мету створення загальнонаціональної організації взаємодопомоги обов'язкового характеру, яка зможе діяти з найвищою ефективністю лише у тому разі, якщо вона буде всеосяжною з точки зору як охоплення нею населення, так і покриття ризиків. Кінцева мета полягає в реалізації плану, згідно з яким усе населення було б захищене від усієї сукупності ризиків і факторів нестабільності. Тобто всеосяжність та уні­версальність системи соціального страхування є одним із спосо­бів символічного стирання класових відмінностей у соціальній сфері. Пенсійне забезпечення є частиною загальнообов'язкової системи соціального, тобто державного, страхування.[3]

До законодавчої бази пенсійного забезпечення віднесено:

1. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-ІУ

2. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 р. № 1057-ГУ

3. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХП

4. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 № 796-ХІІ

5. Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», від 9 квітня 1992 р. № 2262-ХП

6. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 11993 р. № 3723-ХІІ

7. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. №Д789-ХП

8. Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. № 2790-ХІІ

9. Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р. № 2862-ХІІ

10. Закон України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р. № 4038-ХИ

11. Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. № 92-ІУ

12. Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР

13. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. № 3551-ХН

14. Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р. № 3721-XII

15. Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17 квітня 1991 р. № 962-ХІІ

16. Закон України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 р. №803-ХІІ

17. Закон України «Про донорство крові та її компонентів» від 23 червня 1995 р. № 239/95-ВР

18. Закон України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15 лютого 1995 р. № 56/95-ВР

19. Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23 вересня 1997 р. № 540/97-ВР

20. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 р. № 1977-ХІІ

21. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. № 679-ХІУ

21. Закон України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 1 червня 2000 р. № 1767-Ш

23. Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 р. № 400/97-ВР

24. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 р. № 2493-ІП

25. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІУ

26. Закон України «Про дипломатичну службу» від 20 вересня 2001 р. №2728-111

27. Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» від 18 травня 2004 р. № 1727-ІУ

28. Закон України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. № 2195-ІУ

Отже, на сучасному етапі пенсійне забезпечення громадян України регулюється 28 законодавчими актами. Перелічені вище закони так або інакше регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення щодо окремих категорій громадян. Останні два з них прийнято у 2004 р. Закон «Про державну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» стосується осіб, які могли б претендувати, як це було до 1 січня 2004., на призначення соціальної пенсії. Оскільки зазначена пенсія вилучена із системи пенсійного страхування, то тепер замість соціальної пенсії призначається державна соціальна допомога.

Вищезазначені законодавчі акти можна наступним чином охарактеризувати:

1. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. Цей Закон є основоположним актом у сфері пенсійного забезпечення, він гарантує всім непрацездатним громадя­нам України, іноземним громадянам та особам без громадянства, які на законних підставах мешкають в Україні, право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Пенсійного фонду, державного та місцевих бюджетів шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Цей Закон наразі є чинним в частині, що не врегульована Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. та не суперечить йому.

2. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1991 р. (із змінами) — визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Законом передбачені компенсації та пільги для всіх громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених категорій. Серед встановлених пільг значне місце займають пільги в сфері соціального забезпечення, в тому числі пенсійного забезпечення.

3. Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 р. (із змінами) — визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України і військовослужбовців Збройних сил України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, осіб начальницького складу податкової міліції, осіб начальницького і рядового складу кримінально-виконавчої системи України та членів їх сімей, військовослужбовців колишніх Збройних сил СРСР, органів державної безпеки і внутрішніх справ СРСР, Національної гвардії України та членів їх сімей, а також громадян інших держав з числа військовослужбовців збройних сил і інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства цих держав, та членів їх сімей, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, укладених Україною з іншими країнами про пенсійне забезпечення таких громадян, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено їх пенсійне забезпечення згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.