Экологическое сознание как фактор развития украинского общества

Крім того, зростає кількість місць, де умови вже стали майже непридатними

для проживання. Концентруються забруднення і накопичуються відходи.

4.1.2.Порушені зв’язки. Баланс

Погіршення стану довкілля, у свою чергу, впливає на діяльність людей і,

особливо, на їх здоров’я. Інакше кажучи, існує тісний зв’язок між людиною

та її оточенням. Зараз чимало сигналів, які вказують на серйозне порушення

балансу між ними. Це шкодить не тільки навколишньому середовищу, але і

соціальному та економічному розвитку.

Отже, потрібно відновити необхідний контроль за дотриманням цього

балансу. Багато країн визнали це основою їх загальної політики.

Європейський Союз визначив екологічні проблеми пріоритетним питанням своєї

політики на наступні п’ять років. Донедавна екологічна управління

розглядалось завданням суто урядовим, яке стосувалось прийняття законів і

контролю за їх виконанням. У найкращому випадку до цього залучались всі

галузі промисловості. Однак, поступово зростало усвідомлення того, що

влада, промисловість і населення спільно відповідають за належний стан

довкілля.

4.2.Ключовий термін

Ключовим терміном в цьому відношенні є «участь громадськості». Це

поняття призводить до великої кількості проблем, особливо, що стосується

його правової і конституційної природи. Ці питання стосуються не лише

влади, а й громадян. Проте, в деяких країнах є досвід того, що взаємодія

уряду і громадян може приносити користь, і що суспільство підтримує ідею

спільної відповідальності за ідентифікацію і розв’язання проблем довкілля.

У багатьох випадках участь громадськості розглядається як важливий елемент

у демократичному розвитку, заснований на взаємній повазі і довірі.

4.3.Необмежені можливості впливу

«Голос громадськості» завжди був важливим у процесі рішень в

демократичному суспільстві, одним з основних елементів якого є свобода

слова. З огляду на це, «участь громадськості» не обмежується законами,

підзаконними нормативними актами і формами виразу. Можливості виголошення

кимось своєї думки є необмеженими, але мають поважатись і думки інших.

Безумовно, це абсолютно не стосується фізичного впливу. Безумовно, це

абсолютно не стосується фізичного впливу. Існує багато можливостей мирного

характеру, включаючи:

. демонстрації;

. мітинги протесту;

. листи до редакцій газет і журналів;

. листи до політиків;

. заснування організацій;

. випуск брошур, листків, газет тощо.

Вище перелічені засоби – лише кілька прикладів. Скласти повний перелік

було б дуже складно. Спосіб, за допомогою якого особа може виразити свою

думку, залежить тільки від її винахідливості. Та загальновідомо, що навіть

одна людина може впливати на політичний процес прийняття рішень. Власне, це

і є метою «участі громадськості», незалежно від того, чи стосується це

охорони здоров’я, безпеки праці, чистого повітря, води, землі чи інших

аспектів здорового навколишнього середовища. Громадськість все більш

свідомо сприймає факт, що забруднення навколишнього середовища і

експлуатація природи мають шкідливі наслідки. Це, так чи інакше, змушує

політиків брати громадську думку до уваги. Саме громадськість підняла

питання екологічних проблем і політикувала їх, що зрештою знайшло

відображення в законах і обмеженні певних видів впливу на навколишнє

середовище. В багатьох країнах головною метою політики став захист

природних цінностей як на національному, так і на місцевому рівнях. Це є

свідченням того, що участь громадськості може бути дуже ефективною. І

основою цього є фундаментальне право на свободу слова. Така більш

«традиційна» форма громадської участі, а також політичне визнання як її

результат, є ефективними інструментами для виразу ролі громадськості в цій

галузі.

4.4.Необхідність громадської активності та її переваги

Молоді демократії Центральної і Східної Європи зіткнулись із труднощами

у розвитку і впровадженні нових засобів для ліквідації шкоди, завданої в

минулому навколишньому середовищу, а також для попередження нанесення шкоди

здоров’ю людей і екосистемі в майбутньому. Досягнення цієї мети значно

полегшиться, якщо громадськість – окремі громадяни, промисловість і

громадські організації – зможуть і будуть зацікавлені брати участь у

процесі охорони довкілля.

Громадськість є одним із найбільш суттєвих ресурсів, які нація може

використовувати для розвитку і впровадження права і політики охорони

навколишнього середовища. Громадяни знають земельні і природні ресурси

своєї країни набагато краще за будь-якого урядового чиновника. Їх кількість

робить їх сильнішими за найбільшу і найголовнішу урядову інституцію. І тому

що власне люди працюють, відпочивають і подорожують, використовуючи

цінності довкілля, кожна людина особисто зацікавлена, щоб воно було чистим,

здоровим і неушкодженим. Залучення громадськості є вирішальним чинником у

створенні та впровадженні доцільного і ефективного режиму охорони

навколишнього середовища. Можливості для участі громадськості та одержання

користі від цього існують в багатьох галузях.

Охорона довкілля – це процес, що вимагає узгодження дій уряду, окремих

громадян і промисловості. Залучення до цього процесу громадськості може

принести користь кожній з цих категорій, і що найбільш важливо, всьому

суспільству як такому.

Участь у процесі охорони довкілля приносить користь ГРОМАДСЬКОСТІ, тому

що це дозволяє окремим громадянам мати більший вплив на процес прийняття

рішень, пов’язаних із впливом на довкілля. Це також надає їм можливості

дізнаватись про екологічний ризик, якому вони піддаються, і діяти,

відповідно до цього. Крім того, участь громадськості допомагає відчувати

реальність позитивного впливу на ситуації і події, що відбуваються в

країнах.

Участь громадськості може також допомогти ПРОМИСЛОВЦЯМ, збільшуючи їх

обізнаність про вплив їх діяльності на навколишнє середовище. Механізми

залучення громадськості досить часто вимагають від компаній представлення

детальних оцінок використовуваних ними процесів і видів діяльності, в

результаті яких здійснюється забруднення навколишнього середовища. Така

порівняльна оцінка може привести до того, що компанії винайдуть певні зайві

затрати у методах виробництва, використанні сировини чи витратах енергії,

що в кінцевому результаті може призвести до скорочення витрат на

виробництво і встановлення замість цього очисного обладнання. Таке

збереження коштів є особливо важливим при складній економічній ситуації,

коли промисловцям досить важко дотримуватись вимог економічного

законодавства. Участь громадськості також сприяє зростанню розуміння

промисловцями турбот своїх споживачів і вчить їх підвищувати ефективність

продажу. І, зрештою, оскільки промисловість відноситься до неурядових груп

суспільства, правові та інші методи залучення громадських ресурсів можуть

також надавати її представникам голос при прийнятті рішень, що

безпосередньо на них впливають.

Досить суттєвою є також користь від участі громадськості в процесі

охорони навколишнього середовища для УРЯДУ. Громадяни мають безпосередні

відомості про стан навколишнього середовища в їх регіоні. Заохочення їх до

розділення цих знань з владою може позитивно впливати на прийняття урядом

обгрунтованих рішень і зменшення ймовірності того, що суттєвий негативний

вплив на навколишнє середовище залишиться непоміченим. Велика кількість

громадян сама по собі може також компенсувати нестачу моніторингових,

контролюючих і застосовуючих ресурсів уряду і зберегти його час і гроші.

Громадяни можуть виступати як «очі і вуха» уряду, ідентифікуючи екологічну

небезпеку чи порушення діючого законодавства і спричинюючи їх ліквідацію чи

припинення. Крім того, достатнє залучення громадськості до екологічних

проблем підсилює положення Міністерства охорони навколишнього середовища у

відносинах з іншими державними міністерствами і установами – громадськість

може підтримати точку зору Міністерства охорони навколишнього середовища і

переконатись, що уряд у цілому не ігнорує екологічні проблеми.

Розділ V

Організаційні умови екологічного менеджменту в місцевих державних

адміністраціях та органах САМОВРЯДУВАННЯ

Участь місцевих органів влади в екологічному управлінні бере початок з

більш ранніх часів, коли міста зіткнулись з проблемою постачання чистою

водою і віддалення відходів діяльності забою худоби та шкіряного

виробництва. Між тим в минулому столітті масштаби екологічних проблем

зросли. Основні зміни мали місце в часи Промислової Революції, яка привела

до того, що десятки тисяч людей стали працювати на заводах у містах, які

виросли з невеликих торгівельних поселень з мілко масштабною

інфраструктурою.

Після війни 1941-1945 років міські екологічні проблеми, породжені

індустріалізацією виросли експотенційно. У результаті сьогодні крупні та

невеликі міста часто страждають від низки проблем:

. забруднення атмосфери, води та землі;

. зубожіння природних ресурсів;

. шум;

. пошкодження ландшафту;

. зменшення біорізноманітності (зменшення чисельності видів тварин і

рослин);

. скорочення площі, займаних рослинністю;

. скупчення автомобілів і перетворення вулиць з простору для пересування

жителів у міста для пересування автомобілів;

. погіршення здоров’я людини.

Виникає питання, як найефективніше вирішити всі ці проблеми?

У цьому розділі ми розглядаємо три шляхи підвищення можливостей

місцевої адміністрації у вирішенні екологічних проблем, наприклад:

. встановлення чи зміни адміністративної і політичної структури місцевих

органів влади;

. удосконалення здатностей місцевого персоналу, який займається

екологічними проблемами і кооперування з іншими місцевими структурами.

Залучення громадськості місцевими адміністративними органами у

екологічному регулюванні є частиною метода широкої участі в прийнятті

рішень на місцевому рівні та підтверджує, що місцеві адміністративні

установи, навіть засновані на демократичних принципах, не можуть охопити

увесь спектр місцевих інтересів.

5.1.Структури місцевого самоуправління, необхідні для більш успішного

екологічного менеджменту

Місцеві органи влади в багатьох країнах, включаючи Центральну та Східну

Європу, мають юридичне право на розвиток і зміни своєї організації.

Структура місцевого самоврядування повинна базуватися на трьох основних

принципах:

. демократія: демократичне місцеве самоврядування має основою всенародно

обраних представників, чітке розділення повноважень, і прийняття рішень

на основі принципу більшості. Це передбачає підзвітність і гласність дій

місцевого самоврядування;

. професіоналізм: всі основні технічні служби, такі як вивезення відходів,

енергозабезпечення, громадський транспорт, шляхове будівництво та ін., у

наші дні забезпечуються місцевими органами влади. Місцевим органам влади

все більше і більше потрібні професіонали для ефективного виконання цих

задачна своїх територіях;

. кооперація: місцеві органи влади повинні бути організовані так, щоб

заохочувати взаємодію і співпрацю між своїми відомствами. Поділ або

відчуження екологічних проблем призводить до суперечки стратегій і

програм. Місцеві органи влади припиняють фінансувати стратегії і

програми, що викликає забруднення і сприяє деградації навколишнього

середовища: в цей же час вони реалізують заходи щодо очищення

навколишнього середовища і збереження ресурсів. Замість поділу,

бюрократизації і дроблення, місцева влада повинна характеризуватися

відкритістю, гнучкістю та співпрацею. (Кооперація всередині місцевого

керівництва повинна сполучатися з кооперацією між різними рівнями влади і

між владою і приватним сектором).

Структура місцевих органів влади може бути поділена на:

. адміністративну: установи і відомства, створені для підготовки і

виконання рішень, прийнятих політичними організаціями; і

. політичну: органи, вибрані для прийняття рішень.

Адміністративні і політичні структури, так як і місцеві органи влади,

які приймають рішення, повинні слідувати вищенаведеним принципам

демократії, професіоналізму і кооперації, і виходити з конкретних задач

муніципалітетів.

5.2.Завдання адміністративних підрозділів

Структуру організації краще всього визначати, виходячи з задач цієї

організації. Це справедливо, як для приватних підприємств, так і для

громадських чи неурядових організацій, партій, клубів чи асоціацій.

Кінцевою метою організації є виробництво продукції чи забезпечення послуг.

Найбільш придатний спосіб проектування ефективної організації складається в

тому, щоб в процесі створення засобів (структура, персонал, бюджет),

зосередиться на кінцевому продукті, який виробляється нею (продукцію чи

послуги).

Розробка адміністративної і політичної структури місцевого управління

повинна будуватися на задачах, котрі конкретні структури влади повинні

виконувати. Ці задачі значно відрізняються в різних країнах і усередині

однієї країни, в різних містах і містечках відмінних розмірів. Крім цього,

задачі, які стосуються місцевих органів влад, змінюються з часом, чи в

залежності від вибраної політичної і адміністративної структури можуть

здатися неадекватними, неефективними чи застарілими щодо нових задач,

законів і норм. Структура місцевих органів влади може отримати нові

функції, або може стати необхідним переробити і тим самим покращити

структуру відповідно до фінансового тиску або з усе більшою приватизацією

сервісу.

Для повної розробки організації місцевого самоуправління необхідно

виконання таких шести етапів:

. муніципальна відповідальність;

. муніципальні екологічні задачі;

. класифікація задач;

. групування задач;

. визначення адміністративних відділів;

. створення необхідних комітетів ради.

Кінцеві результати, призначення і мета адміністрації матеріалізуються в

завданнях, які витікають із законів, декретів або розпоряджень органів

місцевої влади або встановлюються рішенням більшості членів виборчого

органу. Завдання являють собою суть, відправну точку організаційного

оформлення.

Відомства (відділи та служби) поділяються за цими завданнями. Завдання

групуються так, щоб вони могли бути присвоєні відомству або відділу як

окремою організаційною одиницею, призначеною для вирішення цього завдання.

Подібні завдання об’єднуються в одну групу. Функціональні аспекти

економічного і ефективного вирішення завдань найкращим способом

використовуються, або аналогічні і взаємозв’язані завдання об’єднуються

разом в межах одного блоку відповідальності і координації.

І, навпаки, при групуванні завдань потрібно враховувати можливі

адміністративні підрозділи. Тобто, ці підрозділи повинні відповідати

проекту в залежності від груп задач. Групи задач встановлюються в

залежності від їх подібності і в відповідності з майбутніми організаційними

підрозділами, які будуть керувати групами задач.

Організація адміністрації залежить не тільки від виду завдань, які слід

виконати, але й від величини муніципалітету. Невеликі муніципалітети мають

менше служб, відділів, і підрозділів (якщо зовсім мають), і може бути

потрібне об’єднання різнорідних завдань.

Адміністрація існує для того, щоб служити громадянам. Громадяни являють

собою споживачів і кінцевою метою є задоволення їх потреб.

Коло завдань і адміністративний план мають довгострокові перспективи,

але при створенні організації (переструктуризації) необхідно брати до уваги

кваліфікацію і очікувану віддачу від штатного персоналу.

5.3.Класифікація завдань

Сьогодні необхідно визначити завдання, які необхідно вирішувати

централізовано і що краще децентралізувати по інших технологічних

підрозділах. Так, за умови гарантії, що проектування і будівництво будівель

буде екологічно доброякісним, якщо за нього буде нести відповідальність

підрозділ будівництва, цю задачу можна не розділяти і не доручати

екологічному відомству. Кожний технічний підрозділ повинен «позеленіти» і

прийняти до уваги в своїй щоденній практиці такі міжвідомчі питання, як

екологічна обгрунтованість. З іншого боку багато обов’язків краще

виконуються централізовано, наприклад, екологічний опитувальник або база

даних екологічного моніторингу, або координація природоохоронних аспектів в

муніципальному плануванні охорони навколишнього середовища.

5.4.Інтегрування екології в адміністративні структури

У більшості країн, де діє місцеве самоврядування, муніципалітети мають

високу ступінь свободи дій щодо вибору організаційної структури своїх

адміністративних і політичних організацій.

У де-яких, але не у всіх, європейських країнах голови виконавчої влади,

відомі під назвою мер або бургомістр, а в великих містах головний мер або

обербургомістр, чи безпосередньо вибираються громадянами міста або

містечка, чи вибираються членами ради. В інших країнах, у тому числі в

Україні головна виконавча особа – це службовець, який призначається на

відкритому конкурсі.

Якщо місто велике, згруповані завдання забезпечення електроенергією та

питною водою, управління збиранням твердих відходів і стічних вод можуть

об’єднуватися в один підрозділ – відомство. Окремо згруповані задачі

розміщуються в підрозділах усередині відомства, якщо орган влади досить

великий, щоб мати декілька чоловік, які б займалися різними групами

завдань. Таким чином припустимо «комунальне» відомство може бути сформоване

з чотирьох підрозділів: енергозабезпечення, питна вода, стічні води і

відходи.

5.4.Екологічні відомства (підрозділи)

Робота екологічного відомства може бути розбита на три основні

напрямки:

. задачі прямого екологічного управління, такі як організація збирання і

відчуження відходів, водозабезпечення, відділення стічних вод, контроль

забруднення повітря і под.;

. співуправління екологічними задачами, приписаними іншим відомствам або

підрозділам, наприклад, транспортні перевезення, планування

землекористування і інші;

. забезпечення інформацією, консультації і навчання в питаннях екології

всіх політичних і адміністративних органів місцевої адміністрації і

широких мас населення.

Нижче обмірковуються такі можливості інтегрування екологічного

відомства, хоча вони не розглядаються в якості можливих рекомендацій:

Варіант 1: децентралізовані структури: наявність чиновників по екології

в кожному відомстві;

Варіант 2: екологічний підрозділ або чиновник усередині існуючого

відомства;

Варіант 3: відомство по екології;

Варіант 4: додаткові структури: група зелених;

Варіант 5: додаткові структури: екологічні проекти і робочі групи.

Варіант 1: Децентралізовані структури (чиновники по екології).

Найпростіший шлях інтегрування екології в адміністративні структури

місцевих органів влади полягає у призначенні чиновника з екології, що

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6