Вказівки до оформлення дипломних робот

них записують також, як на схемах зґєднань.

На електричній схемі розміщення зображують складові частини виробу у

вигляді спрощених зовнішніх обрисів або умовних графічних позначень (при

необхідності наносять звґязки між ними), а також конструкцію приміщення або

місцевість, де ці складові частини будуть розміщені. Розташування графічних

позначень складових частин повинно відповідати їх дійсному розміщенню у

конструкції. Схема містить відомості про складові частини: назву, тип і

позначення документа, на основі якого вони застосовані.

При великій кількості складових частин ці відомості записують у

перелік елементів по формі, передбаченій для електричних принципових схем.

6.2.6 Креслення друкованих плат

Друковані плати (ДП) діляться на односторонні (ОДП), двосторонні

(ДДП), багатошарові (БДП) на жорсткій та гнучкій діелектричній основі.

Односторонні плати характеризуються: точністю виконання проводящого

рисунку, відсутністю металізованих отворів, установкою виробів електронної

техніки на поверхню ДП зі П.паи, протилежній стороні пайки.

Двосторонні ДП без металізації монтажних та перехідних отворів

характеризуються високою точністю, використанням обґємних металічних

елементів конструкції.

Конструювання ДП та гнучких друкованих кабелів здійснюють ручним,

полуавтоматизованим, автоматизованим методами.

При ручному методі, розміщення виробів електронної техніки на ДП

здійснює безпосередньо конструктор.

Полуавтоматизований метод передбачає розміщення навісних виробів

електронної техніки за допомогою ЕОМ.

Автоматизований метод передбачає кодування вихідних даних, розміщення

навісних елементів за допомогою ЕОМ.

Координатну сітку наносять або на всьому кресленні, або на частині

поверхні ДП, або рисками по периметру її контура. Лінії сітки повинні бути

пронумеровані підряд або через визначені інтервали. За нуль в прямокутній

системі координат на головному виді ДП слід приймати:

- центр крайнього лівого нижнього отвору, який знаходиться на полі

плати, у тому числі технологічного;

- лівий нижній кут ДП;

- ліву П.па точку, утворену лініями побудови.

Рекомендуємий склад та послідовність запису технічних вимог креслення:

Друковану плату виготовити …........ методом.

Друкована плата повинна відповідати ДСТУ …..........., П.па жорсткості

….......

Крок координатної сітки …...... мм.

Параметри елементів рисунка рекомендується групувати у вигляді таблиць

і розташовувати на вільному полі креслення. В таблиці можна вказувати

мінімально допустимі значення елементів проводящого рисунку (ширина

друкованого провідника, діаметр контактної площадки).

Розміри для справок.

Покриття ............ (по ДСТУ .......).

Маса покриття ......, кг (тільки для коштовних металів).

Маркувати ........ шрифт по ..........

6.2.7 Складальні креслення друкованих плат

Друкованим вузлом називають друковану плату з навісними елементами.

Складальне креслення повинно давати повну уяву про навісні радіоелементи та

інші деталі, їх розташування та установку на платі, а також відомості про:

- маркування позиційних позначень радіоелементів;

- умовні позначення виводів приборів (трансформаторів, реле);

- нумерацію вихідних контактів, полярності.

В місцях кріплення установочних деталей приводять місцеві розрізи.

Навісні елементи зображають спрощено, якщо це не заважає правильному

поняттю креслення. Їх розміщують паралельно поверхні плати рядами у

визначеному порядку з зазором 2 ... 3 мм між платою та елементом.

Провідний монтаж ДП виконується методом прошивки. Метод заключається в

тому, що на друкованій платі-заготовці електричні зґєднання елементів схеми

виконуються ізольованим проводом. В якості вихідної плати застосовується

ДДП з постійним проводящим рисунком під визначену серію мікросхем. Метод

провідного монтажа дозволяє отримати ДП будь-якого функціонального

призначення в залежності від кількості та типу встановлених мікросхем.

6.2.8 Схема розміщення

Схема розміщення визначає відносне розміщення складових частин засобу.

Складові частини засобу зображують спрощеними зовнішніми контурами

видом зверху, у відповідності з їх дійсним розміщенням у засобі.

Біля графічних зображень складових частин або в середині їх вказують

П., які були присвоєні на принциповій схемі.

6.3 Правила виконання схем автоматизації

6.3.1 Схема автоматизації структурна

Структурна схема призначена для відображення системи контролю та

керування виробничими процесами даного об’єкта і встановлює взаємні зв’язки

між щитами, пунктами керування, оперативними робочими постами основних груп

технологічного обладнання і показує адміністративно-технічну суть

централізованого управління об’єктом.

В загальному випадку на структурних схемах автоматизації умовними

графічними зображеннями показують: керуючі обчислювальні машини, всі

оперативні і диспетчерські щити і пункти, які входять в структуру об’єкта,

що проектується; диспетчерські і оперативні щити і пункти керування, які не

входять до складу розроблюваного проекту автоматизації, але зв(язані з ним

системами контролю і керування; цехи з розподілом на відділення, дільниці,

агрегати або групи обладнання; лінії технологічних потоків; лінії

оперативного зв(язку з зазначенням напрямку проходження інформації.

Оперативні і диспетчерські щити та пункти керування, які входять в

структуру автоматизації об’єкта, що проектується, зображують на схемі у

вигляді прямокутників, усередині яких виконують такі надписи: найменування

щита або пункту, вид оперативного зв(язку, найменування основного чергового

персоналу (наприклад, оператор, апаратник і т.д.), перелік основних задач.

Диспетчерські і оперативні щити та пункти керування, які не входять до

структури даного проекту зображуються на схемі кружечками, в які вписують

їх найменування і найменування чергового персоналу.

Для наглядності креслення контурні лінії умовних зображень цехів (або

других виробничих підрозділів), щитів, пультів і пунктів контролю та

керування, лінії функціональних зв(язків між ними виконуються більш жирними

лініями (0,5 мм), ніж лінії умовного поділу всередині умовних

зображень (0,2 мм). При наявності ліній технологічних потоків останні

виконуються лініями товщиною не менше 1 мм.

Види оперативного зв(язку позначаються буквами, наприклад: ДАК –

дистанційне автоматизоване керування; К – контроль; Середньовічч

–сигналізація; ТК – телекерування і т.д., які наносяться над лініями

зв(язку.

При виконанні структурних схем масштабу не дотримуються.

6.3.2 Схема автоматизації функціональна

Функціональна схема автоматизації є основним проектним документом,

який визначає структуру і рівень автоматизації технологічного процесу

об’єкта, що проектується, і оснащення його приладами та засобами

автоматизації (в тому числі засобами обчислювальної техніки). На

функціональній схемі за допомогою умовних зображень показують технологічне

обладнання, комунікації, органи керування, прилади і засоби

автоматизації та ін. З зазначенням зв’язків між ними, таблиці

умовних позначень і необхідних пояснень.

Функціональна схема автоматизації графічно поділяється на дві зони. В

верхній частині креслення зображується технологічна схема, а в нижній

креслять прямокутники, які умовно зображують: установку місцевих приладів,

щитів, пультів, пунктів контролю та керування, керуючі машини і т.п.

Обладнання і комунікації зображуються тонкими лініями, технологічні

потоки виділяються більш жирними лініями.

У зображенні об’єктів і трубопроводів повинні бути пояснювальні

надписи (найменування обладнання, номери та ін.), а також вказані

стрілками напрямки потоків згідно з стандартом ГОСТ 2.721-74.

Технологічні трубопроводи, газопроводи, водопроводи та ін. Зображують

однолінійне згідно з стандартом ГОСТ 3464-63.

Точки входу і виходу сигналів на прямокутниках відповідних блоків

показують точками діаметром 1,5 – 2 мм, біля яких вказують кількість і

умовне позначення каналів.

Графічні умовні зображення приладів і засобів автоматизації, їх

розміри і буквені позначення повинні відповідати стандарту ДСТУ21.404-85.

Прилади і засоби автоматизації показують на функціональних схемах

розгорнутим способом, згідно якого кожний прилад чи блок, який входить в

єдиний комплект, показують окремими умовними графічними зображен-нями. В

верхній частині зображення (кола, овала) наносять позначення вимі-рюваної

величини та функції, яка виконується приладом в порядку їх розміщення зліва-

направо. В нижній частині вказують позиційне позначення комплекта

вимірювання або його окремих елементів.

Всі прийняті умовні буквені позначення повинні бути розшифровані на

схемі.

Лінії зв’язку зображують однолінійне і підводять до графічних

зображень приладів зверху, знизу, збоку. Напрямок передачі інформації

вказують стрілками. Для зменшення перетинів ліній зв’язку, останні дозво-

ляється розривати. В місцях розриву обидва кінці лінії зв’язку нумерують

одним і тим же арабським числом. Нумерація розривів ліній зв(язку зі

сторони щитових приладів дається в порядку зростання номерів. Відстань між

паралельними лініями зв(язку повинна бути не менше 3 мм.

6.3.3 Схема автоматизації принципова

Принципова схема автоматизації визначає повний склад складових частин

виробу і зв(язків між ними, і дає детальне уявлення про принцип його

роботи.

За способом виконання (міждержавний стандарт ГОСТ 2.702-69) роз-

різняють сумісні принципові схеми і рознесені.

На сумісних схемах прилади і апарати зображують в збірному вигляді,

тобто всі зображення елементів, які входять в комплект приладу (котушки,

конденсатори, електромагніти, контакти та ін.), розміщують всередині

умовного графічного зображення приладу. За допомогою сумісних принципових

схем зображують принцип дії складних систем автоматизації.

В принциповій схемі, виконаній рознесеним способом, кожний прилад чи

апарат зображується розібраним на складові частини, які з(єднують в ряд

електричних кіл лініями зв(язку. Електричні кола слід розміщувати у

відповідності з послідовністю роботи окремих елементів в часі.

Елементи на схемі зображують згідно з міждержавним стандартом

ГОСТ 2.747-68.

Елементи комутаційних пристроїв зображують у вимкненому або вихідному

стані.

Кожен елемент, зображений на схемі, повинен мати буквено-цифрове

позиційне позначення.

Перелік елементів розміщують над основним надписом схеми (не ближче 12

мм) або оформлюють окремим документом.

6.4 Правила виконання креслення

6.4.1 Креслення загального вигляду

Загальний вигляд пристрою або вузла виконується згідно з вимогами

міждержавного стандарту ГОСТ 2.109-73 і не менше ніж в трьох проекціях.

Доцільно показувати розрізи. На кресленні вказують габаритні та установочні

розміри. Деталі і вузли, які входять в даний пристрій чи вузол, нумерують в

десятковій системі.

До креслення повинна бути виконана специфікація. В графі “№п/п”

проставляється порядковий номер, в графі “Позначення” - десятковий номер

креслення або стандарт (технічні умови) для стандартизованих

(нормалізованих) деталей, в графі “Найменування” - назва деталей.

6.4.2 Робочі креслення деталей

Робочі креслення деталей вузла виконуються на окремих форматах, які

об(єднують в один аркуш. На кожному форматі креслять тільки одну деталь в

необхідній кількості проекцій.

На кресленнях деталей вказують всі необхідні для її виготовлення

розміри, допуски, види обробки і т.д., в основному надписі - матеріал і

сортамент згідно з стандартом.

6.5 Правила виконання схем програми

Схема програми відображає послідовність операцій в програмі і в

загальному випадку складається з відповідної кількості умовних графічних

позначень (символів) основних операцій, короткого пояснювального тексту та

з'єднувальних ліній.

Оформлюють схеми програм на стандартних аркушах паперу з рамкою

робочого поля, основним написом за формою 1 та додатковою графою №26.

Розміщують в додатках пояснювальної записки.

Символи креслять суцільною основною лінією, лінії потоку даних або

керування - тонкою.

Форма символів і їх орієнтація повинна відповідати установленим у

міждержавному стандарті ГОСТ 19.701-90.

Розмір символів по вертикалі (а) повинен вибиратися із ряду чисел

кратних 5, починаючи з 10.

Розмір по горизонталі (в) повинен дорівнювати 1,5а або 2а.

В межах однієї схеми допускається використовувати не більше двох

суміжних розмірів ряду чисел кратних 5.

Символи в схемі слід розміщувати рівномірно.

Текст в середині символів розміщують паралельно до основного надпису,

незалежно від напрямку потоку. Текст виконується креслярським шрифтом або

машинописним способом через 1 інтервал. Скорочення слів не допускається,

крім загальноприйнятих.

Для пояснень, або коли в середині символа не вистачає місця для

тексту, використовують символ коментарію.

Лінії потоку повинні бути паралельними або перпендикулярними лініям

рамки робочого поля і підходити до символів чи відходити від них - зліва,

справа, зверху, знизу в напрямку до центра символа.

Відстань між паралельними лініями потоку - не менше 3 мм, між іншими

символами - не менше 5 мм.

Напрямок потоку зображують стрілками на лініях потоку біля символів до

яких вони приходять. Дозволяється стрілки не вказувати, якщо напрямок

потоку йде зверху-вниз, зліва-направо. В інших напрямках стрілки вказують

обов'язково.

Дві або більше вхідні лінії можуть об'єднуватися в одну вихідну лінію.

При цьому місце з(єднання необхідно зміщувати:

Лінії потоку повинні перетинатися і згинатися тільки під кутом 90°.

Зміна напрямку в точках перетину не допускається.

Для того щоб зменшити кількість перетинів ліній потоку, використовують

символ з'єднання. В електричних схемах для цього використовують стрілочку,

в схемах програм - коло діаметром 0,5а, в середині якого вказать номер

з(єднання.

Якщо схема не вміщується на одній сторінці, то перехід на інші

сторінки виконується символом з'єднання разом з символом коментарію:

5 [ До стор.2 З стор.1 ]

5

Кожна схема програми повинна починатись і закінчуватись обов(язковим

символом “Термінатор”, в якому на вході в програму пишуть слово “Початок”,

а на виході з програми слово “Кінець”. В схемах підпрограм в початковому

символі “Термінатор” вказують її “Найменування”, а на виході – “Оператор

виходу” з підпрограми.

Текст програми (лістінг) на алгоритмічній мові, як правило, розміщують

в додатках пояснювальної записки на аркушах формату А4 без рамки робочого

поля і без основного напису за формою:

Додаток В

(обов’язковий)

Текст програми “Найменування програми”

або “Найменування підпрограми”

Додаток А

(обов’язковий)

Зразок заповнення титульного листа технічного завдання

ВДТУ

УЗГОДЖЕНО

ЗАТВЕРДЖЕНО

Директор НВП “Індикатор” Зав.кафедри МПА

ВДТУ,

д.т.н., проф.

О.В.Чередніченко

В.О.Поджаренко

ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ

на дипломне проектування

БЕЗКОНТАКТНИЙ ПРИЛАД ДЛЯ КОНТРОЛЮ

СТРУМУ В ПОВІТРЯНИХ ЛІНІЯХ

ЕЛЕКТРИЧНИХ МЕРЕЖ

08-03.ДП.015.00.000 ТЗ

Керівник проекту

к.т.н.,доц. кафедри МПА ВДТУ

Капіцький Я.І.

Виконавець: ст. гр. 1АМ-95

Рак С.В.

Вінниця 2002

Додаток Б

(довідниковий)

ПРОПОЗИЦІЇ

для умовних позначень текстових і графічних

документів дипломних проектів /роботів/

Для дипломних проектів /робіт/ найбільш доцільною є предметна система

умовних позначень, яка має наступну структуру:

хх-хх.хх.ххх.хх.ххх хх

1 2 3 4 5 6

де 1 /ХХ-ХХ/ – числовий шифр кафедри, прийнятий у ВДТУ;

2 /XX/ – ДП чи ДР /дипломний проект або робота/;

3 /XXX/ – порядковий номер теми дипломного проекту /роботи/ в

наказі, яким затверджені теми дипломних проектів /робіт/;

4 /XX/ – два символи для позначення складальних одиниць /від 01

до 99/;

5 /XXX/ – три символи для позначень простих складальних одиниць,

що входять в основні складальні одиниці об'єкта

дипломного проекту, за писані в специфікації складального

креслення об'єкта /використовується один знак зліва від І

до 9/, і порядкових номерів оригінальних деталей /два

останніх знаки праворуч від 01 до 99/;

6 /XX/ – код неосновного конструкторського документа /ВС, СК,

ПЗ, КЗ, ЕЗ, Е5 тощо/. Для схем позначення вибираються

наступним чином:

Види схем: електрична Е;

автоматизації А;

гідравлічна Г.

Типи схем: структурна 1;

функціональна 2;

принципова 3;

з’єднання 4;

підключення 5;

загальна 6;

розміщення 7;

інші 8;

об’єднана 0.

Наприклад, для схеми електричної принципової – Е3

Приклад позначень:

08-29.ДП.015.00.000 – специфікація складального креслення об'єкта

дипломного проектування /основний конструкторський документ/;

08-29.ДП.015.00.000 ПЗ – пояснювальна записка;

08-29. ДП.015.00.000 КЗ – принципова кінематична схема об'єкту,

розробленого за темою проекту;

08-29.ДП.015.01.000 – специфікація основної складальної одиниці;

08-29.ДП.015.01.000 СК – складальне креслення основної складальної

одиниці;

08-29.ДП.015.01.100 – специфікація простої складальної одиниці, що

входить в основну;

08-29.ДП.015.01.100 СК – складальне креслення простої складальної

одиниці;

08-29.ДП.015.00.001 – креслення деталі , що входить безпосередньо в

складальне креслення об'єкта дипломного проектування;

08-29.ДП.015.01.001 – креслення деталі, що входить в основну складальну

одиницю;

08-29.Д1.015.01.101 – креслення деталі, що входить в просту складальну

одиницю.

Принципові схеми об'єкта дипломного проектування чи його складових

частин обов'язково повинні мати перелік елементів, який у вигляді таблиці,

оформленої згідно вимог відповідного стандарту, розміщується над основним

надписом принципової схеми або випускається як самостійний документ. При

випускові переліка елементів як самостійного документа його умовний шифр

складається із шифра схеми з добавленням перед позначенням неосновного

конструкторського документа літери П, наприклад, для кінематичної схеми –

08-29.ДП.015.00.000 ПКЗ /...ПЕЗ – електрична принципова схема і т.п./.

Перелік елементів записують в специфікацію складального креслення об'єкта

дипломного проектування після схеми, до якої він випущений.

Схеми з'єднань /монтажні/ об'єкта дипломного проектування або його

складових частин обов'язково повинні мати таблицю з'єднань, яка може

розміщуватись над основним надписом схеми або випускатись як самостійний

документ.

Шифр таблиці з'єднань при випускові її як самостійного документа

складається із шифра схеми з'єднань з добавленням перед позначенням

неосновного конструкторського документа літери Т, наприклад, для

гідравлічної схеми з'єднань – 08-29.ДП.015.00.000 ТГ4. Таблицю з'єднань

записують в специфікацію після схеми, до якої вона /або замість схеми/

випущена.

Страницы: 1, 2, 3, 4