Вказівки до оформлення дипломних робот

проекту.

5.9 Список літератури

Список літератури оформлюють з заголовком “Список літератури” з нової

пронумерованої сторінки, починаючи з абзацу.

Список літератури повинен включати тільки ті літературні джерела, які

використовувалися в дипломному проекті (дипломній роботі).

Використану літературу розміщують в порядку появи посилання на неї в

тексті. Посилання на літературу наводять в квадратних дужках, вказуючи

порядковий номер за списком [1]. Нумерація посилань повинна починатися з

одиниці і далі по порядку.

В списку кожну літературу записують з абзацу і нумерують арабськими

числами. Літературу записують мовою, якою вона видана.

5.9.1 Форми запису

Список літератури

1. Прізвище І. Б. Назва книги.- Місце видання.: Видавництво, Рік.-

Число сторінок.

(1. Максимович Н.Г. Теорія графів і електричних кіл.- Львів: Вища

школа, 1987. - 216 с.)

2. Назва книги / І.Б. Прізвище.- Місце видання.: Видавництво, Рік.-

Число сторінок.

(2. Вимірювання і комп’ютерно-вимірювальна техніка: Навч. посібник /

В.О.Поджаренко, В.В.Кухарчук.- К.: НМК ВО, 1991. - 240 с.)

3. Прізвище І. Б. Назва частини книги // Прізвище І.Б. Назва книги.-

Місце видання.: Видавництво, Рік.- С. Інтервал сторінок.

(3. Хоор К. О структурной организации данных // Дал У., Дейкстра Э.,

Хоор К. Структурное программирование.- М.: Мир, 1975.- С. 98-197.)

4. Прізвище І.Б. Назва частини видання // Назва видання.- Рік.- №

Число.- С. Інтервал сторінок.

(4. Dreiheller A. Programming Lanquage Incorporating Units of Measure

// Informationstechnik.- 1997.- №1.- P. 83-88.)

(5. Ершов А. А. Стабильные методы оценки параметров // Автоматика и

телемеханика.- 1978.- №8.- С. 86-91.)

5. Нормативно-технічні та патентні документи.

(6. ГОСТ 7.9-77. Реферат и аннотация.- М.: Издательство стандартов,

1981.- 6 с.)

(7. Пат. 3818311, США, МКИ НОЗК 17/60. Схема защиты полу-

проводникового переключателя.- Опубл. 04.05.84.)

5.10 Додатки

Ілюстрації, таблиці, текст допоміжного характеру, схеми можна

оформляти у додатках.

Додатки оформлюють як продовження документа на його наступних

сторінках, розташовуючи в порядку посилань на них у тексті ПЗ.

Посилання на додатки в тексті ПЗ дають за формою:

“... наведено в додатку А” , „ ... наведено в таблиці В.5 ” або

(додаток Б); (додатки К, Л ).

Кожен додаток необхідно починати з нової сторінки вказуючи зверху

посередині рядка слово “Додаток” і через пропуск його позначення. Додатки

позначають послідовно великими українськими буквами, за винятком букв Є, З,

І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д. Якщо додатків

більше ніж букв, то продовжують позначати арабськими цифрами. Дозволяється

позначати додатки латинськими буквами, за винятком букв I і O.

Під позначенням для обов’язкового додатку пишуть в дужках слово

(обов’язковий), а для інформативного – (довідниковий).

Кожен додаток повинен мати тематичний (змістовний) заголовок, який

записують посередині рядка малими буквами починаючи з великої. При

наявності основного напису - заголовок записують у відповідній графі.

Ілюстрації, таблиці, формули нумерують в межах кожного додатка,

вказуючи його позначення: “Рисунок Б.3 - Найменування”; “Таблиця В.5 -

Найменування” і т.п.

Нумерація аркушів документа і додатків, які входять до його складу,

повинна бути прохідною.

Всі додатки включають у зміст, вказуючи номер, заголовок і сторінки з

яких вони починаються.

6 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИ

6.1 Загальні правила

Схеми необхідно виконувати у відповідності до вимог стандартів ЄСКД на

установлених форматах простим олівцем середньої твердості, а демонстра-

ційні плакати - тушшю або олівцем (ГОСТ 2.701-84 і ГОСТ 2.702-75). При

використанні комп'ютерних графічних редакторів дозволяється друкувати

креслення і схеми на аркушах принтерного формату, а потім

закріплювати на відповідних форматах.

Кожен аркуш графічної частини повинен мати рамку робочого поля і

основні написи. На плакатах основний напис розміщують з тильної сторони у

відповідному місці (справа-внизу).

Кожна схема повинна мати назву, яка визначається назвою її виду і

типу, наприклад, Схема електрична принципова

Назву схеми вписують в графу 1 основного напису після назви виробу,

для якого розроблена схема і шрифтом меншого розміру. Назву виробу слід

записувати в називному відмінку однини, ставлячи на першому місці іменник.

Знак переносу в назвах не використовується, крапка в кінці не ставиться.

Всі надписи на схемах повинні виконуватися креслярськими шрифтами

згідно з міждержавним стандартом ГОСТ 2.304-81.

Посилання на графічну частину виконують за формою:

“... наведено на схемі 08-29.ДП.015.00.000 ЕЗ”.

Нижче наведені основні правила виконання деяких типів схем, які

найчастіше представляються в графічній частині.

6.2 Типи схем

Структурна схема визначає основні функціональні частини виробу, їх

призначення та взаємозвґязки.

Функціональна схема пояснює окремі процеси, що протікають в окремих

функціональних колах або у виробі в цілому. Ці схеми використовуються при

вивчені принципів роботи виробів, при їхній наладці, контролі та ремонті.

Схема електрична принципова визначає повний склад елементів та

звґязків між ними та, як правило, дає детальне уявлення про принципи роботи

виробу. Принципова схема служить вихідним документом для розробки інших

конструкторських документів, в тому числі креслень.

При розробці конструкторських документів, які визначають прокладку і

способи кріплення проводів, жгутів та кабелів або трубопроводів у виробі, а

також для здійснення приєднань при контролі, експлуатації та ремонті

виробів використовують схему зґєднань.

Для здійснення зовнішніх підключень виробів при їх експлуатації

використовують схеми підключення.

Складові частини комплекса, а також зґєднання їх між собою на місці

експлуатації визначає загальна схема.

Відносне розташування складових частин виробів та (при необхідності)

проводів, жгутів, кабелів показують на схемі розташування.

Коли на одному конструкторському документі необхідно виконати схеми

двох або декількох типів на один і той же виріб, оформляють обґєднану

схему.

Вид та тип схеми визначають її найменування та код.

6.2.1 Схема електрична структурна

Електрична структурна схема визначає основні функціональні частини

виробу (елементи, пристрої, функціональні групи), їх призначення і звґязки.

Всі функціональні частини на схемі зображують у вигляді прямокутників

або умовних графічних позначень (УГП). При зображенні прямокутниками

найменування, умовні позначення або номера функціональних частин вписують

в середину прямокутників. Умовні позначення і номери повинні бути

розшифровані на вільному полі схеми в таблиці довільної форми. Позиційні

позначення записують над УГП або справа від них.

Прямокутники чи УГП на схемі з'єднують лініями електричного зв'язку,

на яких стрілками вказують напрямок ходу робочого процесу. Структурна схема

повинна давати уявлення про хід робочого процесу в напрямку зліва-направо,

зверху-вниз.

Якщо функціональних частин багато, останні замінюють квадратами з

сторонами кратними 12 мм. В цьому випадку замість найменувань, типів і

позначень проставляють порядкові номери справа від зображення або над ним,

як правило, зверху-вниз у напрямі зліва-направо, і розшифровують в таблиці

довільної форми, яку розміщують на вільному полі схеми.

На схемі рекомендується розміщувати пояснювальні надписи, діаграми,

таблиці, вказівки параметрів у характерних точках (величини струмів,

напруг, форми і величини імпульсів), математичні залежності та ін.

6.2.2 Схема електрична функціональна

Функціональна схема відображає процеси, які протікають в окремих

функціональних колах виробу або у виробі в цілому. Ця схема в порівнянні з

структурною більш детально розкриває функції окремих елементів чи

пристроїв.

На схемі зображують всі функціональні частини виробу та основні

зв’язки між ними.

Функціональні частини на схемі зображують у вигляді УГП згідно з

діючими державними стандартами. Дозволяється окремі функціональні час-

тини, на яких немає УГП, зображувати у вигляді прямокутників, а також

розкривати до рівня принципових схем.

Дозволяється об'єднувати функціональні частини в функціональні групи,

які виділяють на схемі штрих-пунктирними лініями. Кожній виділеній групі

присвоюють найменування або умовне позначення.

На схемі повинно бути вказано:

- для кожної функціональної частини, зображеної прямокутником, її

найменування або умовне позначення, вписане в прямокутник;

- для кожної функціональної частини або елемента, зображеного УГП

позиційне позначення.

Якщо функціональна схема використовується разом з принциповою, то

позиційне позначення елементів та функціональних частин на цих доку-

ментах повинні бути однаковими. Перелік елементів в цьому випадку для

функціональної схеми не розробляють, оскільки користуються даними

принципової схеми.

Якщо функціональна схема розробляється самостійно (без принципової),

то позиційне позначення елементів і функціональних частин вказують за

загальними правилами і розробляють перелік елементів.

На функціональних схемах рекомендується вказувати поряд з графічним

позначенням чи на вільному полі схеми технічні характеристики функ-

ціональних частин, діаграми, параметри сигналів тощо.

6.2.3 Схема електрична принципова

Схема електрична принципова є найбільш повною схемою виробу і дає

детальне уявлення про принцип його роботи.

На схемі зображують всі складові частини виробу і зв'язки між ними,

а також елементи якими закінчуються вхідні та вихідні кола (роз’єми,

зажими і т.п.).

Схему слід виконувати для режиму, коли виріб знаходиться у вимкне-ному

стані. Якщо ж режим інший, то на полі схеми вказують режим для якого

виконується схема.

Всі елементи і зв'язки між ними на схемі зображують за допомогою

УГП згідно з діючими державними стандартами і розміщують таким чином, щоб

схема була найбільш наглядною, зручною для читання.

Схеми рекомендується виконувати строчним способом: умовні графічні

позначення пристроїв та їх складових частин, які входять в одне коло,

зображають послідовно одне за одним по прямій, а окремі кола у вигляді

паралельних горизонтальних або вертикальних стрічок.

Елементи, які у виробі використовуються частково, допускається

зображувати не повністю, а тільки ті частини, які використовуються.

Виводи невикористаних частин УГП слід креслити короткими.

Допускається зливати в одну лінію декілька електрично не звґязаних

ліній звґязку. При цьому кожну лінію в місці злиття на обох кінцях

помічають умовними позначеннями (цифровими або буквенно-цифровими).

На схемі дозволяється вказувати характеристики вхідних кіл виробів

(частоту, напругу, силу струму, опір та ін.), а також параметри, які

підлягають вимірюванню на контрольних контактах. Написи, знаки або графічні

позначення, які повинні бути нанесені на виріб, поміщають біля відповідних

елементів в лапках.

Допускається вказувати адреси зовнішніх зґєднань вхідних та вихідних

кіл даного виробу, якщо вони відомі.

Умовні графічні позначення вхідних та вихідних елементів –

зґєднувачів, плат та інших дозволяється заміняти таблицями довільних

розмірів. Таблицям присвоюють позиційні позначення елементів, які вони

заміняють. Порядок розташування контактів в таблиці визначається зручністю

побудови схеми.

Всі елементи на схемі повинні мати буквенно-цифрове позиційне

позначення (ПП), яке записують тільки великими буквами латинського алфавіту

та арабськими числами, однаковим шрифтом, в один рядок без пропусків (R1,

C25, ...), справа від УГП або над ними (ГОСТ 2.710-81). Порядкові номери

присвоюють в напрямку зверху-вниз, зліва-направо в межах виду елемента. При

виконанні схеми на кількох аркушах П. продовжують. Вид і номер є

обов’язковими частинами УГП.

При об’єднанні елементів у функціональні групи, П. елементів про-

ставляють в межах групи і присвоюють П. групі.

На полі схеми дозволяється розташовувати:

- вказівки про марки, перерізи та кольори проводів та кабелів, які

зґєднують елементи, пристрої, функціональні групи;

- вказівки про специфічні вимоги до електричного монтажу даного

виробу.

УГП можуть виконуватися сполученим або рознесеним способом:

- при сполученому способі складові частини елемента зображують

на схемі так, як вони розміщені у виробі, тобто разом;

- при рознесеному способі складові частини елемента розміщують в

різних частинах схеми так, як це обумовлено послідовністю процесу роботи

виробу. При цьому в П. добавляють порядковий номер частини елемента,

розділяючи крапкою (DA1.2).

Кожна схема повинна мати перелік елементів (ПЕ), в якому записують

всі елементи, що зображені на схемі.

Форма і розміри ПЕ повинні відповідати міждержавному стандарту

ГОСТ 2.701-84.

Заповнюють ПЕ за групами елементів в алфавітному порядку їх П..

В графі “Найменування” повинно бути вказано: тип елемента, його

параметри і позначення документа, згідно з яким його використовують (ТУ,

ДСТУ), наприклад,

C1 К53-14 – 16 В – 22 мкФ ± 20 % ОЖО.464.139

ТУ

DA1 КР142ЕН5А

бКО.348.634-02 ТУ

R1 СП5-2 – 1 Вт - 100 Ом ± 5 % ОЖО.468.559

ТУ

ПЕ розміщують на першому аркуші схеми або виконують у вигляді

самостійного документа.

В першому випадку його розміщують над основним написом, але не ближче

12 мм (продовження – зліва від основного напису). В другому випадку – на

аркушах формату А4 з основним написом за формою 2 і розміщують в додатках

пояснювальної записки. При цьому в графі 1 основного напису вказують

найменування виробу, а нижче – “Перелік елементів”.

Якщо в схему входять функціональні групи, то в ПЕ спочатку записують

елементи які не входять в групу, а потім вказують П. функціональної

групи, найменування групи (яке підкреслюють) і їх кількість. Далі записують

елементи, які входять в групу по вище вказаним правилам.

Якщо на схемі є УГП мікросхем, на яких не вказані виводи для

підключення живлення, то на вільному полі схеми виконують таблицю за

формою:

Таблиця підключення мікросхем до шин живлення

|Шина |Виводи мікросхем |

|живлення | |

| |DD1, DD4 |DD2 |DD3,DD5 … DD8 |

|+ 5 В |20 |16 |14 |

|0 В |10 |08 |07 |

6.2.4 Схеми зґєднань

На схемі зґєднань (ГОСТ 2.702-75) наносять всі пристрої та елементи,

які входять до складу виробу та їх зґєднання – проводи, жгути, кабелі,

вхідні і вихідні елементи (зґєднувачі, зажими, плати та ін.).

На схемі зґєднань, показані:

- пристрої – у вигляді прямокутників та спрощених зовнішніх обрисів;

- елементи – у вигляді УГП, прямокутників або спрощених зовнішніх

обрисів.

Правила зображення вхідних та вихідних елементів, які встановлені для

принципових електричних схем, залишаються в силі і для схем зґєднань.

Зґєднувачі дозволяється зображати без окремих контактів.

В загальному випадку проводи, групи проводів, жгути та кабелі

показують на схемі окремими лініями товщиною 0,4 – 1 мм. Провода, які йдуть

на схемі в одному напрямку, дозволяється зливати в загальну лінію з

зображенням при підході до контактів кожного провода окремо.

Провода, жгути, кабелі, жили кабеля повинні бути пронумеровані в межах

виробу окремо. Їх позначення на схемі наносять по-різному: номера кабелів

проставляють в колах, які поміщені в розривах зображень кабелів біля місць

розгалуження; номера жгутів – на поличках ліній – виносок біля місць

розгалуження проводів. Дозволяється над кабелем писати його позначення,

якщо зґєднання читається по схемі однозначно.

Дозволяється розміщувати на схемі необхідні технічні вказівки (над

основним написом), наприклад величини допустимих відстаней між проводами,

жгутами та кабелями.

Схема повинна також містити відомості про провода, кабелі (марку,

переріз провода, кількість та переріз жил в кабелі та ін.), які поміщають

або біля ліній, якими зображують провода і кабелі, або в таблиці зґєднань.

Форму таблиці з’єднань вибирає розробник схеми в залежності від відомостей,

які необхідно помістити в схемі (ГОСТ 2.702-75, рисунок 26). Таблицю

поміщають на першому аркуші схеми над основним написом на відстані не

ближче 12 мм від нього (продовження – зліва від основного напису) або у

вигляді самостійного документа на форматі А4 з основним написом за формою

2.

В таблиці записують спочатку окремі проводи, а потім жгути проводів та

кабелів у порядку зростання їх номерів. В графу “Примітки” поміщають дані

про ізоляційні трубки та ін.

6.2.5 Схеми підключення, загальні схеми та схеми розміщення

На електричній схемі підключення зображують виріб у вигляді

прямокутника; вхідні і вихідні елементи (зґєднувачі, зажими і т.п.) – у

вигляді умовних графічних позначень з вказівкою позиційних позначень

відповідно до електричної принципової схеми. В кінці проводів і кабелів

зовнішнього монтажу, що підводяться до вхідних і вихідних елементів,

наносять з необхідними даними про підключення виробу. Зображення вхідних і

вихідних елементів в середині графічного позначення виробу повинно

відповідати їх дійсному розміщенню у виробі.

На електричній загальній схемі елементи, які входять у комплекс

пристрою зображують у вигляді прямокутників, або умовних графічних

позначень, або зовнішніх обрисів. Графічні позначення пристроїв і

елементів, у тому числі вхідних і вихідних, слід розташовувати близько до

їх дійсного розташування у виробі.

Відомості про елементи і пристрої (їх назва, тип і позначення

документу, на основі якого вони використані) розміщують біля графічних

позначень елементів, пристроїв. При великій кількості елементів ці

відомості дають у переліку елементів по формі, що приведена для принципової

схеми. В такому випадку біля графічних позначень елементів і пристроїв

проставляють позиційні позначення.

На загальних схемах та схемах підключення показують провода, жгути і

кабелі окремими лініями з позначенням їх порядкових номерів у межах виробу

(дозволяється сквозна нумерація проводів, жгутів і кабелів, якщо провода,

що входять у жгути пронумеровані в межах кожного жгута).

Позначення проводів, кабелів і жгутів, а також необхідні відомості про

Страницы: 1, 2, 3, 4