Питання військового будівництва

роль у суспільстві як одного з гарантів забезпечення конституційних прав і

свобод.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства

закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

За цим законом адвокати України виконують такі функції:

-дають консультації та роз’яснення з юридичних питань, усні та письмові

довідки щодо законодавства;

-складають заяви, скарги та інші документи правового характеру,

посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть;

-здійснюють представництво в суді і, зокрема, військовому суді, інших

державних органах;

-надають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям;

-здійснюють правове забезпечення підприємницької та

зовнішньоекономічної діяльності громадян та юридичних осіб;

-виконують свої обов’язки, передбачені кримінально-процесуальним

законодавством у процесі дізнання та на попередньому слідстві. Разом з тим,

Закон надає адвокату можливість здійснювати згідно з Законом й інші види

юридичної допомоги, що є забезпеченням встановленого ст. 59 Конституції

України права на правову допомогу.

Згідно до ст. 2 КПК України одним з завдань кримінального судочинства є

охорона прав та законних інтересів фізичних осіб, які беруть участь у

ньому.

Виконання цих завдань так чи інакше стосується різних суб’єктів

кримінально-процесуальної діяльності, які мають особистий інтерес у справі:

підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, цивільного позивача

і цивільного відповідача. Усі ці учасники процесу мають право на захист

своїх законних інтересів.

Стаття 63 Конституції України забезпечує кожному підозрюваному,

обвинуваченому, підсудному право на захист.

На відміну від загальногромадянських прав (трудових, житлових та ін.)

обмеження кримінально-процесуальних прав є неприпустимим. В іншому разі дії

й рішення органів кримінального судочинства неминуче обмежуватимуть право

на захист і, отже, перешкоджатимуть військовому суду всебічно, повно і

об’єктивно розглянути справу і винести законний і обгрунтований вирок. Такі

порушення кримінально-процесуального закону є істотними і складають

підстави для скасування вироку. Це, зокрема, розгляду справи у відсутності

захисника, коли за законом його участь є обов’язковою.

Участь у справі захисника, насамперед адвоката, є однією з

найважливіших гарантій права на захист.

Захисник допускається до участі у справі з моменту пред’явлення

обвинувачення, а в разі затримання військовослужбовця, підозрюваного у

вчиненні злочину, або застосування до нього запобіжного заходу у вигляді

взяття під варту до пред’явлення обвинувачення - з моменту оголошення йому

протоколу затримання або постанови про застосування цього запобіжного

заходу, але не пізніше 24 годин після затримання. Коли попереднє

розслідування не проводилося, захисник допускається до участі у справі

після віддання обвинуваченого до військового суду.

Закон передбачає відповідні положення на той випадок, коли підозрюваний

неспроможний оплатити послуги захисника. Орган дізнання, слідчий,

військовий прокурор, військовий суддя або військовий суд, у провадженні

якого перебуває справа, мають право звільнити військокслужбовця повністю

або частково від оплати юридичної допомоги. У цьому разі оплата праці

захисника здійснюється за рахунок коштів держави, як і у випадку, коли

адвокат брав участь у дізнанні, попередньому слідстві та у військовому суді

за призначенням. Відшкодування втрат у цьому разі може бути покладене на

засудженого.

При здійсненні захисту адвокат має обирати лише такі засоби і способи

захисту, які допускаються законом. Для виконання обов’язків по захисту

законних інтересів обвинуваченого закон наділяє захисника досить широким

колом процесуальних прав. Вже з моменту допуску до участі у справі він,

згідно з ч. 2 ст. 48 КПК, має право: мати з ним побачення наодинці без

обмеження їх кількості та тривалості; брати участь у допитах підозрюваного

і обвинуваченого, а також в інших слідчих діях, що виконуються з їх участю

або за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого або самого захисника;

ознайомлюватися з усіма матеріалами справи і застосовувати необхідні

відомості з них; брати участь у судовому розгляді; подавати докази і

заявляти клапотання і відводи; подавати скарги на дії та рішення дізнавача,

слідчого, військового прокурора, військового судді і військового суду.

Активність, наполегливість і принциповість повинен виявляти адвокат

протягом всього судового розгляду справи, де він користується разом з

іншими учасниками процесу рівними правами в дослідженні доказів та

заявленні клопотань.

Під час судових дебатів у своїй промові захисник підсумовує свою роботу

у військовому суді. Він аналізує з позиції захисту зібрані докази, викладає

свою точку зору на доведеність обвинувачення, міркування щодо

відповідальності підсудного. Промова має бути глибокою за змістом,

аргументованою фактами, встановленими судовим слідством, логічною, образною

і доступною за своєю формою.

Адвокат-захисник є одним з суб’єктів касаційного оскарження судових

рішень - вироку і ухвали військового суду, вироку і постанови військового

судді, які ще не набрали чиинності. До подання касаційної скарги він

повинен з’ясувати думку підзахисного з цього питання. Всупереч бажанню

підзахисного адвокат не може подати скаргу.

Адвокат може бути і представником потерпілого у кримінальній справі,

але тільки за угодою, тобто на запрошення потерпілого.

Участь адвокатів у кримінальних справах на боці учасників процесу, які

здійснюють функції як обвинувачення, так і захисту, сприяє всебічності,

повноті та об’єктивності дослідження обставин, винесенню законного,

обгрунтованого і справедливого рішення.

Поняття , принципи , функції та основні напрямки діяльності військових

судів

В систему судової влади входять також суди, які здійснюють правосуддя в

Збройних Силах України та інших військових формуваннях і носять назву

військових судів. Вони складають окрему ланку судової системи і діють на

основі тих положень і принципів, що й інші судові органи. Особливості

організації і діяльності військових судів обумовлені відмінностями

структури і організації Збройних Сил України та інших військових формувань

і завданнями, що поставлені перед ними. Організація українських Збройних

Сил не пов'язана з адміністративно-територіальним поділом і тому система

військових судів відрізняється від системи загальних судів. Статтями 124,

125 Конституції України, статтею 20 Закону України “Про судоустрій України”

військові суди регіонів, Військово-Морських Сил і гарнізонів разом з іншими

судами становлять систему судів загальної юрисдикції України. Система судів

загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і

спеціалізації. Найвищим судовим органом в системі судів загальної

юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами

спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. Низовою ланкою є військові

суди гарнізонів, яких в даний момент в Україні є 26.Крім того, діють

військові суди Центрального, Західного, Південного регіонів, Військово-

Морських Сил та військова колегія Верховного Суду України.

Статтею 385 Закону України “Про судоустрій” передбачені повноваження

військових судів, які розглядають:

1. Справи про всі злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил,

Національної гвардії, Прикордонних військ, Служби безпеки України та інших

військових формувань, що затверджуються Верховною Радою України (п. 22 ст.

85 Конституції України), а також військовозобов'язаними під час проходження

ними зборів;

2. Всі справи про шпигунство;

3. Справи про злочини проти встановленого порядку несення служби, що

вчинені особами начальницького складу виправно-трудових установ;

4. Справи про злочини, вчинені певними категоріями осіб, ще визначаються

законодавством України;

5. Справи про адміністративні правопорушення військовослужбовців;

6. Справи за скаргами військовослужбовців на неправомірні дії військових

посадових осіб і органів військового управління;

7. Справи про захист честі і гідності, сторонами у яких є

військовослужбовці або військові організації;

8. Інші справи, пов'язані із захистом прав і свобод військовослужбовців та

інших громадян, а також прав і законних інтересів і військових частин,

установ, організацій.

У разі обвинувачення однієї особи або групи осіб у вчиненні кількох

злочинів, якщо справа хоча б про один із злочинів підсудна військовому

суду, а про інші - загальному суду, справа про всі злочини розглядається

військовим судом. У разі обвинувачення групи осіб у вчиненні одного або

кількох злочинів, що не є військовими злочинами, якщо щодо хоча б одного з

обвинувачених справа підсудна загальному суду, справа щодо всіх

обвинувачених розглядається загальним судом. Справи про злочини, вчинені

особами, зазначеними у пунктах 1 і З частини першої цієї статті в період

проходження ними військової служби, розглядаються військовими судами і в

тому разі, коли на момент розгляду справи вони звільнилися з військової

служби. Справи про злочини, вчинені особами до їх призову чи вступу на

військову службу, розглядаються загальними судами. Військові суди разом з

кримінальними справами розглядають цивільні позови про відшкодування шкоди,

заподіяної внаслідок злочину.

Військовий суд гарнізону обирається у складі голови, заступника голови

і суддів. Повноваження військового суду гарнізону регламентовані статтею

386 Закону України “Про судоустрій”, який як суд першої інстанції

розглядає всі кримінальні справи, за винятком тих, які підсудні військовим

судам регіонів і Військово-Морських Сил; справи за скаргами

військовослужбовців на неправомірні дії військових посадових осіб та

органів військового управління; справи про захист честі і гідності,

сторонами в яких є військовослужбовці або військові організації; інші

справи, пов'язані із захистом прав і свобод військовослужбовців та інших

громадян, а також прав і законних інтересів військових частин, установ,

організацій; справи за скаргами на санкцію прокурора про взяття під варту,

на постанови про закриття кримінальної справи чи відмову в її порушенні у

справах про злочини, підсудні військовим судам; а також питання, що

виникають при виконанні рішень і вироків, постановлених військовими судами.

Військовий суд регіону, Військово-Морських Сил обирається у складі

голови, заступника (заступників) голови і суддів. Повноваження цього суду

передбачені статтею 387 Закону України "Про судоустрій”: у межах своїх

повноважень суд розглядає справи як суд першої інстанції, у касаційному

порядку, порядку нагляду і у зв'язку з нововиявленими обставинами; здійснює

нагляд за судовою діяльністю військових судів гарнізонів, вивчає і

узагальнює судову практику, аналізує судову статистику; здійснює інші

повноваження, надані йому законодавством.

Повноваження військової колегії Верховного Суду України регламентовані

статтею 49 Закону, згідно з якою судові колегії Верховного Суду розглядають

у межах своїх повноважень справи як суд першої інстанції, у касаційному

порядку, порядку нагляду і в зв'язку з нововиявленими обставинами.

Військова колегія вивчає і узагальнює судову практику військових судів,

аналізує судову статистику і здійснює інші повноваження, надані їй

законодавством.

Підсудність кримінальних справ військовим судам є спеціальною

підсудністю. Існує й персональна підсудність залежно від посади та звання

військовослужбовців. Так, стаття 36 КПК України передбачає, що військовим

судам гарнізонів як судам першої інстанції підсудні справи про злочини

осіб, що мають звання до підполковника, капітана 2-го рангу включно, крім

справ, підсудних військовим судам вищого рівня. Військовим судам регіонів,

Військово-Морських Сил як суду першої інстанції підсудні:

1) справи про злочини осіб, які мають військове звання полковника, капітана

1-го рангу і вище;

2) справи про злочини осіб, які займають посаду від командира полку,

командира корабля 1-го рангу і вище, а також осіб, рівних їм за військовим

становищем;

3) справи про всі злочини, за які в умовах мирного часу може бути

призначено покарання у вигляді смертної кари.

Військовій колегії Верховного Суду України підсудні справи виняткової

важливості, а також справи про злочини військовослужбовців, які мають

військове звання генерала (адмірала), або займають посаду від командира

з’єднання і вище та їм рівних. Військовий суд регіону, Військово-Морських

Сил, військова колегія Верховного Суду України вправі прийняти до свого

провадження як суду першої інстанції будь-яку справу, підсудну військовому

суду гарнізону.

Президія Верховного Суду України (стаття 50 Закону), яка утворюється в

складі Голови, заступників Голови і членів Верховного Суду, розглядає

питання організації роботи військової колегії, подає допомогу нижчим судам

у правильному застосуванні законодавства, координуючи цю діяльність з

Міністерством юстиції України.

Органи дізнання в системі органів досудового слідства , що діють у ЗСУ

та ін. військових формуваннях України

Відповідно до ст.101 Кримінально-процесуального кодексу України (

1002-05 ) органами дізнання в Збройних Силах України є командири

військових частин, з'єднань і начальники військових установ. Надання

командиру військової частини прав органу дізнання єодним із засобів

зміцнення військової дисципліни, виховання військовослужбовців у дусі

точного виконання законів, військової присяги, військових статутів,

наказів командирів і начальників.

Дізнанням є оперативно-розшукові заходи з метою виявлення ознак

злочину і осіб, що його вчинили, яке проводиться органом дізнання

після порушення кримінальної справи з дотриманням чинного кримінально-

процесуального законодавства. У необхідних випадках, коли має місце

проступок (не злочин), командир військової частини призначає

адміністративне розслідування, яке проводиться усно чи письмово у

вільній формі. Якщо в ході розслідування будуть встановлені

ознаки злочину, командир військової частини порушує кримінальну справу.

Для провадження дізнання наказом командира військової частини

призначаються дізнавачі строком на два роки з числа найбільш

підготовлених для цього офіцерів. Один з них, який має досвід і

навики у провадженні дізнання, призначається старшим дізнавачем.

Старшим дізнавачам доручається розслідування найбільш складних

злочинів. Копія наказу про призначення дізнавачів направляється

військовому прокурору.

Дізнавачі призначаються із розрахунку: на полк (корабель 1 рангу) -

5-6 дізнавачів; на окремий батальйон (корабель 2 рангу) - 3-4

дізнавачі; на окрему роту (корабель 3 рангу, дивізіон кораблів 4 рангу)

- 1-2 дізнавачі; на управління та штаби (вище полку) і установу

(військово-навчальний заклад) - 2-3 дізнавачі.

Командир військової частини, як орган дізнання, порушує

кримінальну справу про всі злочини, скоєні підлеглими йому

військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час

проходження учбових зборів; про злочини, скоєні працівниками

(невійськовослужбовцями) Збройних Сил України у зв'язку з

виконанням службових обов'язків або в розташуванні військової

частини, установи, військово-навчального закладу, підприємства,

організації та інших (ст.104 Кримінально-процесуального кодексу України

( 100205).

Отримавши повідомлення про скоєний злочин, командир військової

частини повинен у той же день порушити кримінальну справу, про що

виноситься постанова. У постанові мають бути вказані час, місце, ким

вона складена, привід і підстави порушення справи, стаття кримінального

кодексу, за ознаками якої вона порушується і кому доручено

проведення розслідування в даній кримінальній справі. Про виявлений

злочин і початок дізнання командир частини негайно повідомляє

військового прокурора, який здійснює нагляд за додержанням і правильним

застосуванням законів у цій військовій частині (ст.100 КПК України (

1002-05 ) і ст.44 Тимчасового статуту внутрішньої служби Збройних

Сил України ( 431/93 ). Дізнавач перед початком розслідування виносить

постанову про прийняття справи до свого провадження (додатки NN 2, 12).

Копії цих постанов командир військової частини не пізніше двадцяти

чотирьох годин направляє військовому прокурору.

Дізнавач не може брати участі у розслідуванні злочину і його

кандидатура підлягає відхиленню, якщо він проходить службу в тому ж

підрозділі і за своїм службовим станом є прямим начальником або підлеглим

особи, щодо якої порушено кримінальну справу, а також за наявності

інших підстав, вказаних у ст.60 КПК України ( 1001-05 ), а саме:

- коли він є потерпілим, свідком, цивільним позивачем,

цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також

родичем обвинуваченого;

- коли він брав участь у справі як експерт, спеціаліст,

перекладач, захисник або представник інтересів потерпілого,

цивільного позивача або цивільного відповідача;

- коли вони або їх родичі заінтересовані в результатах

справи;

- при наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх

об'єктивності.

За наявності вищезгаданих підстав для відхилення, дізнавач повинен

усунутися від участі у розслідуванні, доповісти про це рапортом

командиру військової частини і повідомити військового прокурора.

Участь дізнавача в дізнанні, яке проводилось раніше в цій справі, не

може бути підставою для його відхилення. Питання про відхилення

дізнавача вирішується військовим прокурором (ст.60 КПК України).

На командира військової частини покладається обов'язок вжити

необхідних оперативно-розшукових та інших, передбачених чинним

кримінально-процесуальним законодавством, заходів з метою розкриття

злочинів і встановлення осіб, що їх скоїли. Дізнання має бути проведено

повно і об'єктивно. Підлягають дослідженню обставини, як такі, що

обвинувачують, так і такі, що виправдовують обвинуваченого, а також і

всі обставини як обтяжуючі, так і пом'якшуючі його відповідальність.

У процесі розслідування злочину командир військової частини

зобов'язаний виявляти причини та умови, які сприяли скоєнню

злочину, і своєчасно вжити заходів до усунення та попередження

злочинів (ст.23 КПК України ( 1001-05 ).

При провадженні дізнання в кримінальній справі має бути

встановлено: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини

вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину, мотиви

злочину; обставини, що впливають на ступінь і характер

відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що

характеризують особу обвинуваченого; характер і розмір шкоди, завданої

злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на

Страницы: 1, 2, 3, 4