рефераты бесплатно
 

МЕНЮ


Теорія розподілу влад

гарантуються.

Таким чином, президентська республіка має ряд переваг перед

парламентською. Ці переваги, як було зазначено, обумовлюються наявністю

такого механізму функціонування виконавчої влади, де президент позбавлений

можливості монополізувати таку владу, стати над представницьким органом

республіки. Причому ефективність обмежень влади президента гарантуються

Конституцією, яку він зобов'язаний поважати і суворо виконувати, поважати і

охороняти права і свободи людини і громадянина.

А зараз я хочу провести аналогію сучасного законодавства, що закріпляє

принцип розподілу влад із проектом Конституції України, схвалений

Конституційною комісією України 11 березня 1996 року. Я хочу співставити,

які істотні зміни впроваджені в механізмі взаємовідносини між Верховною

Радою України і Президентом України.

Стаття 17 Конституційного договору визначає повноваження Верховної Ради

України:

1) приймає Конституцію України, закони України, кодекси та інші

кодифіковані акти, вносить до них зміни і доповнення, дає їх офіційне

тлумачення;

2) здійснює контроль за виконанням Конституції України, законів

України та постанов Верховної Ради України;

3) здійснює контроль у сфері захисту прав людини;

4) розглядає та приймає рішення щодо Програми діяльності

новосформованого Уряду України;

5) розглядає, вносить зміни і затверджує поданий Президентом України

Державний бюджет України та здійснює контроль за його виконанням;

6) затверджує загальнодержавні програми економічного, соціального і

національно-культурного розвитку, а також щодо охорони навколишнього

природного середовища;

7) призначає вибори Президента України, проголошує акт про його

обрання, приймає відставку Президента України;

8) розглядає щорічні та позачергові доповіді Президента України про

внутрішню і зовнішню політику України;

9) ратифікує, денонсує міжнародні договори України чи оголошує про їх

укладення або приєднання України до них;

10) приймає рішення про свій саморозпуск та одночасно призначає

дострокові вибори народних депутатів України;

11) призначає вибори до місцевих Рад;

12) затверджує загальну структуру, чисельність Збройних Сил України,

Прикордонних військ України, Національної гвардії України, Служби безпеки

України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства

України;

13) затверджує укази Президента України про оголошення стану війни,

запровадження воєнного стану на всій території України чи в окремих її

місцевостях у разі воєнного нападу або загрози воєнного нападу на Україну,

рішення про їх припинення або скасування, укладення миру і про загальну або

часткову мобілізацію на території України у разі оголошення стану війни;

14) затверджує укази Президента України про запровадження на всій

території України або в окремих її місцевостях надзвичайного стану;

15) утворює Раду оборони України і визначає перелік посадових осіб,

які входять до її складу;

16) затверджує за поданням Президента України склад Центральної

виборчої комісії по виборах народних депутатів України та Президента

України;

17) призначає за спільним поданням Голови Верховної Ради України і

Президента України Голову Конституційного Суду України. Призначає половину

складу суддів Конституційного Суду України. Приймає присягу суддів

Конституційного Суду України;

18) призначає за поданням Президента України Голову Верховного Суду

України, Голову Вищого арбітражного суду України, Голову Правління

Національного банку України та звільняє їх;

19) призначає та звільняє Генерального прокурора України за поданням

Президента України;

20) призначає за поданням Президента України суддів Верховного Суду

України та Вищого арбітражного суду України та звільняє їх у встановленому

законом порядку;

21) повторно розглядає закон, щодо якого Президентом України

застосовано вето;

22) приймає рішення з питань адміністративно-територіального устрою

України, проводить найменування та перейменування населених пунктів

України;

23) може оголосити вотум недовіри усьому складові Уряду України чи

окремим його членам, що тягне за собою їх відставку;

24) приймає з власної ініціативи або з ініціативи не менш як трьох

мільйонів виборців рішення про проведення всеукраїнських референдумів,

оголошує результати всеукраїнських референдумів;

25) здійснює контроль за наданням Україною позик, економічної та іншої

допомоги іноземним державам, а також за укладенням угод про державні позики

і кредити та за використанням позик і кредитів, одержуваних Україною від

іноземних держав;

26) скасовує правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим у

разі їх невідповідності Конституції і законам України;

27) застосовує вето щодо указів Президента України у разі

невідповідності їх Конституції і законам України з одночасним зверненням до

Конституційного Суду України. Верховна Рада України передає на підпис

Президентові України прийняті нею закони для наступного обнародування.

Верховна Рада України розглядає і вирішує питання, що не належать згідно з

чинними нормами Конституції України та цим Законом до компетенції органів

державної виконавчої чи судової влади, представницьких органів та органів

місцевого самоврядування, а також не є такими, що вирішуються виключно

всеукраїнським референдумом. Верховна Рада України не може делегувати свої

повноваження іншим органам, крім випадків, передбачених Конституцією

України та цим Законом.

Так само повноваження Президента України в Конституційному договорі

визначені статтею 24:

1) виступає гарантом державного суверенітету, незалежності,

недоторканності кордонів, національної безпеки, територіальної цілісності

України, додержання Конституції і законів України, прав та свобод людини і

громадянина;

2) звертається з посланнями до народу України;

3) подає Верховній Раді України щорічні та позачергові доповіді про

внутрішню і зовнішню політику України;

4) очолює систему органів державної виконавчої влади України;

5) створює, реорганізує і ліквідує міністерства, відомства, інші

центральні та місцеві органи державної виконавчої влади в межах коштів

Державного бюджету України, призначає (затверджує) і звільняє з посад

керівників цих органів;

6) скасовує акти центральних і місцевих органів державної виконавчої влади

України, а також акти органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим у

разі їх невідповідності Конституції та законам України, а також указам і

розпорядженням Президента України;

7) здійснює в межах, встановлених законом, управління майном, що перебуває

у загальнодержавній власності;

8) є Верховним Головнокомандувачем Збройними Силами України, призначає і

звільняє вище командування Збройних Сил України, вживає заходів щодо

забезпечення обороноздатності держави;

9) очолює Раду Національної безпеки України та затверджує її персональний

склад;

10) подає на розгляд Верховної Ради України проект Державного бюджету

України та звіт про його виконання;

11) спільно з Головою Верховної Ради України подає кандидатуру для

призначення Верховною Радою України Голови Конституційного Суду;

призначає половину складу суддів Конституційного Суду України;

12) подає кандидатури для призначення Верховною Радою України на посади

Голови Верховного Суду України, Голови Вищого арбітражного суду України,

Генерального прокурора України, Голови Правління Національного банку

України, а також для призначення суддів Верховного Суду України

і Вищого арбітражного суду України;

13) призначає за поданням Міністерства юстиції України, погодженим з

Верховним Судом України та Вищим арбітражним судом України, суддів

загальних та арбітражних судів;

14) здійснює зовнішню політику України, веде переговори і підписує

міжнародні договори України;

призначає і відкликає дипломатичних представників України в іноземних

державах та при міжнародних організаціях;

приймає вірчі і відкличні грамоти акредитованих при ньому дипломатичних

представників іноземних держав;

15) подає на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо персонального

складу Центральної виборчої комісії по виборах народних депутатів України

та Президента України;

16) приймає рішення про визнання іноземних держав;

17) нагороджує державними нагородами України, присвоює почесні звання

України;

засновує президентські відзнаки і нагороджує ними;

18) присвоює вищі військові звання, дипломатичні ранги, інші спеціальні

звання і класні чини та військові звання суддям військових судів;

19) вирішує питання прийняття до громадянства і виходу з громадянства

України, надання притулку іноземним громадянам та особам без громадянства;

вживає заходів щодо захисту інтересів громадян України поза її межами;

20) здійснює помилування осіб, засуджених судами України;

видає укази про амністію;

21) приймає рішення про оголошення стану війни, запровадження воєнного

стану на всій території України чи в окремих її місцевостях у разі воєнного

нападу або загрози воєнного нападу на Україну, рішення про їх припинення

або скасування, укладення миру і невідкладно вносить ці питання на розгляд

Верховної Ради України, а також оголошує загальну або часткову мобілізацію

на території України у разі оголошення стану війни;

22) оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами

екологічного лиха;

23) оголошує на всій території України або в окремих її місцевостях

надзвичайний стан відповідно до Закону України «Про надзвичайний стані(

2501— );

24) здійснює інші повноваження відповідно до Конституції та законів

України. Президент України не може передавати свої повноваження іншим

особам та органам.

Більш демократичніше викладені повноваження обох гілок влади в проекті

нової Конституції України. За цим проектом законодавча влада розподіляється

на дві палати: Сенат і Палату депутатів, що дещо розмиває монопольну владу

соціал-комуністичних блоків у парламенті. Це є дуже доцільний крок у

вирішенні питання взаємодії Президента і парламенту. Так за проектом

повноваження законодавчого органу розмежовані між палатами, а щодо

загальних Hаціональних Зборів встановлені окремі їх повноваження:

За статтею 84 до повноважень Національних Зборів належать:

1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених

розділом ХIII Конституції;

2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених

статтею 69 Конституції;

3) прийняття Державного бюджету, контроль виконання Державного

бюджету, затвердження звіту про виконання Державного бюджету;

4) прийняття законів;

5) призначення чи обрання на посади та увільнення з посад осіб у

випадках, передбачених Конституцією;

6) здійснення парламентського контролю у формах і межах, визначених

Конституцією;

7) ратифікація і денонсація міжнародних договорів України;

8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України

про внутрішнє і зовнішнє становище України;

9) усунення Президента України з поста в порядку, визначеному статтею

109 Конституції;

10) призначення виборів Президента України у строки, передбачені

Конституцією;

11) оголошення за поданням Президента України війни і укладення миру,

схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України

та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України.

Питання, передбачені пунктами 7, 8, 10, 11 цієї статті, розглядаються і

вирішуються на спільних засіданнях Палат Національних Зборів.

Національні Збори здійснюють також інші повноваження, які відповідно до

Конституції віднесені до відання Палати депутатів і Сенату.

Кожна Палата може брати до свого розгляду будь-які питання, віднесені до

повноважень Національних Зборів, крім тих, що належать до повноважень іншої

Палати.

За статтею 85 до повноважень Палати депутатів належать:

1) надання згоди на призначення Президентом України Прем’єр-міністра

України;

2) розгляд і прийняття рішення щодо Програми діяльності Кабінету

Міністрів України;

3) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України

відповідно до Конституції;

4) затвердження найважливіших загальнодержавних програм економічного,

науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони

довкілля;

5) схвалення рішень про надання Україною позик і економічної допомоги

іноземним державам та про одержання Україною позик від іноземних держав,

банків та міжнародних фінансових організацій, а також здійснення контролю

за їх використанням;

6) затвердження загальної структури, чисельності Збройних Сил України,

Прикордонних військ України, Національної гвардії України, інших військових

формувань, утворених відповідно до законодавства;

7) призначення на посаду і звільнення з посади Голови Рахункової

палати та половини її членів;

8) призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого

Національних Зборів України у правах людини;

заслуховування його щорічних доповідей про стан захисту прав і свобод

людини в Україні;

9) призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента

України Голови Правління Національного банку України.

За статтею 87 до повноважень Сенату належать:

1) призначення половини складу Конституційного Суду України;

2) призначення на посади та звільнення з посад за поданням Президента

України суддів Верховного Суду України;

3) надання згоди на призначення Президентом України глав дипломатичних

представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;

4) призначення на посаду та звільнення з посади заступника Голови

Рахункової палати і половини її членів;

5) надання згоди на призначення Президентом України Генерального

прокурора;

6) надання згоди на призначення Президентом України Голови

Антимонопольного комітету;

7) призначення за поданням Президента України складу Центральної

виборчої комісії з виборів Національних Зборів України та Президента

України;

8) утворення за поданням Президента України Ради оборони України;

9) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам,

про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої країни чи допуск

підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України;

10) затвердження протягом двох днів з моменту звернення указів

Президента України про запровадження воєнного чи надзвичайного стану в

Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову

мобілізацію, оголошення окремих місцевостей зонами екологічного лиха;

11) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і

міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і

перейменування населених пунктів

і районів.

В главі Президент України визначаються головні вихідні повноваження

Президента:

За статтею 105 Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку

і правонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими

посланнями до Національних Зборів про внутрішнє і зовнішнє становище

України;

3) представляє державу у міжнародних відносинах, здійснює загальне

керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори і

укладає міжнародні договори України;

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

5) призначає за згодою Сенату і звільняє глав дипломатичних

представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;

приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників

іноземних держав;

6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції

відповідно до статті 157 Конституції;

проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

7) призначає вибори до Палат Національних Зборів у строки, передбачені

Конституцією;

8) розпускає Палату депутатів у випадках, передбачених статтею

90 Конституції;

9) призначає за згодою Палати депутатів Прем'єр-міністра України та

звільняє його з посади;

10) призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету

Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а

також глав державних адміністрацій та звільняє їх з посади;

11) призначає за згодою Сенату Генерального прокурора та звільняє його

з посади;

12) призначає за згодою Сенату Голову Антимонопольного комітету та

звільняє його з посади;

13) утворює, реорганізовує та ліквідовує міністерства та інші

центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених у

Державному бюджеті на утримання цих органів;

14) скасовує акти Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих

органів виконавчої влади та уряду Автономії Крим;

15) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;

призначає і звільняє вище командування Збройних Сил України;

16) входить до Національних Зборів з поданням про оголошення війни та

приймає рішення про використання Збройних Сил у разі збройної а«ресії проти

України;

17) у випадку загрози нападу, небезпеки державній незалежності України

приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та запровадження

воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях;

18) оголошує в разі необхідності в Україні або в окремих її

місцевостях надзвичайний стан;

оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами

екологічного лиха;

19) призначає половину складу Конституційного Суду України;

20) утворює суди у визначеному законом порядку;

21) присвоює вищі військові звання, дипломатичні ран«и, інші

спеціальні звання;

22) нагороджує державними нагородами, засновує президентські відзнаки

і нагороджує ними;

23) приймає рішення про прийняття до громадянства України та

припинення громадянства України, надання притулку;

24) здійснює помилування;

25) створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі

та інші допоміжні органи і служби в межах коштів, передбачених у Державному

бюджеті на утримання органів виконавчої влади;

26) здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією.

Президент України на основі і на виконання Конституції і законів України

видає універсали, укази і розпорядження, які обов'язкові до виконання на

території України.

Акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених

пунктами 3, 4, 8, 10, 12, 13, 15, 16, 17, 18, 21 цієї статті, скріплюються

підписами Прем’єр-міністра України і Міністра, відповідального за його

виконання.

Аналіз законодавства, що визначає статус Президента України свідчить про

те, що президентська республіка не є “вотчиною”, всевладдям президента і не

веде до «захоплення очолюваної ним виконавчої влади. Цьому запобігають,

крім сказаного вище, юридичні перестороги, безпосередньо закріплені в

Конституції (Основному Законі) України.

Висновок

В структурно-організаційному плані правова держава пропонує належне

розділення сфер діяльності, праці і чіткого розпреділення функцій і

компетенції між різними державними органами, тобто все те, що по давній

юридичній традиції називається концепцією «розділення влади.

Так само і в Україні мова повинна йти про розділ сфер, співробітництва

і компетенції між трьома основними владами —законодавчої, виконавчої і

судової.

Кожна з цих влад в залежності від своєї природи, характером функцій і

призначенням повинна зайняти своє місце в загальній системі державної

організованої влади і вести державні справи в відповідних їм формах і

межах, належними шляхами і засобами. Законодавча влада в концепції правової

держави повинна виступати як орган, що виражає волю народу, як вищий

представницький заклад. Відповідно виконавча влада (уряд і в цілому вся

виконавчо-розпорядча влада) повинна формуватися урядовими органами, бути

підконтрольною і підзвітною їм, діяти на основі, в межах закону. Судова

влада повинна реалізовуватися незалежними від всіх інших влад судами на

основі правових законів.

Розподіл влад включає в себе організаційно-правовий механізм їх

взаємодії, взаємних здержок і противаг з ціллю утримання кожною з них своїх

повноважень і разом з тим забезпечення її незалежності від інших влад в тих

же межах. В системній одиниці розділених влад суверенітет держави знаходить

своє найбільш адекватне організаційне втілення.

Розподіл влад —це резюме і показник розвитку права і держави,

організаційний вираз правового характеру держави, необхідна передумова для

правової законності і режиму панування права. Без належного розподілу влад

не може існувати правової держави і правових законів.

Використана література

1. «Конституція України».

2. Андрусяк Т.И. «Теория государства и права» - Львов. 1997 г.

3. Ботыр К.И. «Всеобщая история государства и права» - Москва. «Юрист»

1998 г.

4. Комаров С.А. «Общая теория государства и права в схемах и

определениях» - Москва. «Юрист» 1998 г.

5. Хропанюк В.Н. «Теория государства и права» - Москва. 1993 г.

6. Лазарев В.В. «Общая теория государства и права» - Москва. «Юрист»

1996 г.

7. Венгеров А.Б. «Теория государства и права» - Москва. «Юрист» 1995

г.

8. «Государственное право буржуазных и освободившихся стран» -Киев. –

1998 г.

Страницы: 1, 2, 3


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.