рефераты бесплатно
 

МЕНЮ


Види страхування життя і їх місце в особовому страхуванні

страхування не можуть бути укладені з непрацюючими інвалідами І групи.

Договори страхування можуть укладатися відносно дітей віком від дня

народження до 15 років на випадок дожиття застрахованого до закінчення

строку страхування і вступу в зареєстрований шлюб або досягнення 21 року.

Період вступу у шлюб обмежується дожиттям застрахованого до 21 року.

Договір страхування до вступу в шлюб може передбачати й відповідальність

страховика при настанні смерті застрахованого під час дії договору або при

втраті здоров’я у зв’язку із нещасним випадком.

У страхуванні до вступу в шлюб необхідно розрізняти строк страхування і

вичікувальний період. Строк страхування визначається як різниця між 18

роками і віком дитини на момент укладання договору страхування. Період між

закінченням строку страхування і 21 роком вважається вичікувальним

періодом. Протягом цього періоду діє тільки страхування на дожиття до

обумовленої події на відміну від періоду між вступом договору в силу і

закінченням строку страхування, коли має місце більш широкий обсяг

відповідальності страховика.

Особливістю цього виду страхування є те, що в разі смерті

страхувальника дія договору страхування не припиняється, він продовжує

діяти без подальшої сплати внесків до кінця строку страхування і дає право

застрахованому одержати страхову суму на підставі дожиття.

При укладанні договору страхування страхова сума встановлюється за

бажання страхувальника, але страхова компанія може встановити її

мінімальний розмір. Загалом робота страховика з укладання і обслуговування

договору страхування до вступу в шлюб така сама, як і за іншими видами

страхування життя. Договір страхування може передбачати відповідальність

страхової компанії в разі настання смерті застрахованого, але страхова сума

виплачується за винятком таких випадків: застрахований помер до закінчення

6 місяців з дня набуття чинності договору страхування від природженого або

тяжкого хронічного захворювання (захворювання крові, онкологічні та деякі

інші); застрахований помер у віці від 14 років у зв’язку зі скоєнням ним

дій, у яких слідчими органами або судом встановлені ознаки умисного

злочину; застрахований помер під час керування будь-яким самохідним

засобом, що має двигун внутрішнього згоряння чи електродвигун, катером або

моторним човном у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння

або у зв’язку із передачею керування ним особі, яка перебувала в такому

стані; деякі інші випадки за умовами договору страхування. У цьому разі

страхувальникові повертаються сплачені внески.

Довічне страхування. Договори довічного страхування поширюються на

фізичних осіб, які перебувають у певних вікових межах, наприклад у віці від

20 до 70 років, і не укладаються з інвалідами І групи.

Основою для укладання договору страхування є письмова заява, яка

підписується страхувальником особисто. Страхувальником визначається особа

(фізична або юридична), яка при настанні страхового випадку одержить

страхову суму. Страхова сума встановлюється за домовленістю між страховиком

і страхувальником. Правила страхування можуть встановлювати мінімальний і

максимальний розміри страхової суми. Розмір місячного внеску залежить від

віку страхувальника на день подання заяви про страхування, страхової суми і

встановлюється окремо для чоловіків і жінок за таблицею, яка прикладається

до правил страхування. У разі припинення сплати внесків договір діє

довічно, якщо страхувальник сплатив усі внески, або протягом певного часу,

якщо внески сплачені за два роки і більше (строк виплати залежить від віку

страхувальника на день подання заяви про страхування і кількості років і

місяців, за які були сплачені внески).

Страхувальнику надається право і період дії договору зменшити розмір

страхової суми (але не менш ніж до встановленого правилами страхування

рівня) і далі сплачувати внески у зменшеному розмірі. У цьму разі частина

сплачених внесків може бути за бажанням страхувальника йому повернена або

зарахована як внески за наступний період.

У разі настання смерті страхувальника виплачується страхова сума,

обумовлена договором, призначений ним особі. Винятками вважаються ті

випадки, коли страхувальник помер, перш ніж минуло 2 роки від початку

свтупу договору в силу, від злоякісного (онкологічного) захворювання чи

захворювання серцево-судинної системи, або внаслідок самогубства (наслідків

замаху на самогубство); смерть страхувальника настала у зв’язку зі

здійсненням дій, у яких слідчими органами або судом встановлені ознаки

умисного злочину.

У разі відмови у виплаті страхової суми страхувальникові повертається

обумовлена частина сплачених внесків.

Страхування додаткової пенсії. Добровільне страхування додаткової

пенсії є своєрідним страхуванням на дожиття, яке попри безперечну

доцільність з різних причин досі не набуло в Україні достатнього розвитку.

ГЛАВА ІІ

Одним із найпопулярніших видів особистого страхування є змішане

страхування життя. Змішане страхування життя дає змогу поєднувати в одному

договорі і на одну особу страхування на випадок дожиття і на випадок

смерті. Отже, змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які

суперечать один одному: з одного боку - дожиття до певної дати або події, а

з іншого - смерть. Проте фактично присутній лише один ризик: людина або

доживе до кінця дії договору, або ні. Страхувальник, який укладає договір

змішаного страхування життя, не тільки забезпечує, й створює накопичення.

Він має впевненість у тому, що в будь-якому разі не втратить своїх внесків.

Як правило, у змішаному страхуванні життя страхувальник, який сплачує

внески, і застрахований є однією й тією самою особою. Умовами договору

страхування може передбачатися відповідальність страховика і при настанні

нещасного випадку із застрахованою особою. Але йдеться не про факт

нещасного випадку, а про його наслідки, які призвели до постійної втрати

загальної працездатності. За тимчасову втрату працездатності (наприклад,

пов’язану з легким пораненням, опіками) страхова компанія страхової суми не

виплачує.

Постійна втрата працездатності виявляється, як правило, після трьох

місяців від дня нещасного випадку, який її спричинив. Це може бути

виражене, наприклад, у тривалому порушенні функцій пошкодженого органу.

Отже, втрата працездатності, яка мала місце протягом трьох місяців і в цих

межах відновлена, не вважається постійною.

При укладанні логовору страхування важливе значення має стан здоров’я

страхувальника, оскільки договори страхування, як правило, не укладаються з

непрацюючими інвалідами І групи. Можуть бути передбачені й інші обмеження

(стосовно інвалідів ІІ групи, хворих онкологічними, хронічними

захворюваннями або на СНІД).

Страхова сума встановлюється при укладанні договору страхування

страхувальником, але страхова компанія може обмежити його можливості

встановленням мінімальної страхової суми. Страхувальникові може бути надано

право під час дії договору страхування за згодою страховика зменшити або

збільшити розмір страхової суми. При цьому в договір страхування вносяться

зміни.

Страховий внесок, який має бути сплачений страхувальником страховій

компанії, залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка, в

свою чергу, залежить від строку страхування і його варіанта (якщо страхова

компанія пропонує страхувальникові можливість вибору), віку страхувальника,

і має бути сплачений за один раз, щорічно, щоквартально або щомісячно

готівкою або безготівково.

Факт укладання договору страхування засвідчується страховим полісом

(свідоцтвом). У страховому полісі вказуються строк дії договору

страхування, початок і закінчення дії договору, страхова сума, розмір

страхового внеску, а також особа (особи), яка в разі смерті застрахованого

має право одержати страхову суму.

При дожитті застрахованого до закінчення дії договору страхування

страхова компанія виплачує йому обумовлену в договорі страхову суму.

Виплати, які були пов’язані із наслідками нещасних випадків під час дії

договору, не впливають на її розмір.

Якщо протягом дії договору застрахований помер, це також тягне за собою

обов’язок страховика виплатити обумовлену в договорі суму. Але страхова

компанія не несе відповідальності з виплати страхової суми, якщо смерть

застрахованої особи сталася протягом перших 6 місяців дії договору від

злоякісних пухлин або серцево-судинного захворювання. Страхова компанія не

несе відповідальності і в тому випадку, коли смерть застрахованої особи є

наслідком скоєння умисного злочину або пов’язана із керуванням самохідним

засобом у стані будь-якого сп’яніння. У цьому випадку сплачується не

страхова, а викупна сума, яка залежить від фактично сплаченого внесками

періоду страхування на день смерті застрахованого.

Якщо договором страхування встановлено відповідальність страховика при

пошкодженні організму страхувальником внаслідок нещасного випадку, то

виплата при цьому становить частину страхової суми, яка залежить від

ступеня втрати здоров’я. Відсоток утрати здоров’я визначається за

спеціальною таблицею, яка розробляється страховою компанією. Для

підтвердження факту нещасного випадку і визначення його наслідків

страхувальник має подати до страхової компанії довідку лікувальної

установи. Повна страхова сума виплачується за 100 % -вої втрати загальної

працездатності від нещасного випадку.

При дожитті до закінчення строку строку страхування або при втраті

здоров’я одержувачем страхової суми є застрахована особа або за її

дорученням, оформленим у нотаріальному порядку, інша особа.

У випадках, коли застрахований помер до одержання страхової суми за

дожиттям, або у зв’язку із втратою здоров’я, страхова сума виплачується

призначеній ним особі чи спадкоємцям, якщо вони не причетні до його смерті.

Для одержання страхової суми страхувальник має подати до страхової

компанії заяву, страховий поліс та квитанцію про сплату останнього внеску,

якщо він був сплачений готівкою. Крім того, відповідно до конкретного

страхового випадку необхідно подати й інші документи.

У разі настання смерті страхувальника користонабувач або спадкоємець

має подати до страхової компанії копію свідоцтва про смерть страхувальника,

посвідчення своєї особи або свідоцтво про спадщину. Виплата страхової суми

здійснюється на основі заяви страхувальника (користонабувача, спадкоємця) і

страхового акта у строки, визначені згідно з укладеним договором

страхування, готівкою, поштовим переказом, чеком на одержання суми в банку,

перерахуванням у вклад на ім’я одержувача.

ГЛАВА ІІІ

Як уже зазначалося, страхування життя можебути поділене на страхування

капіталів і страхування рент. Відмінність між цими двома групами

страхування життя полягає в тому, що при страхуванні капіталів метою є

створення нових капіталів, а при страхуванні рент ідеться про використання

вже існуючих капіталів зверненням їх у ручні ренти.

При страхуванні ернт (ануїтетів) страхова компанія пов’язує, як

правило, виконання своїх обов’язків із дожиттям страхувальника

(застрахованого) до певного віку або строку, визначеного в договорі

страхування.

Страхування ренти передбачає, що страхувальник вносить до страхової

компанії за один раз або розстроченими платежами певну суму, яку вона

використовує для цілей інвестування. Після визначеного в договорі

страхування часу (віку) страхувальник одержує певні виплати сам (якщо

живий) або їх одержує особа, на користь якої був укладений договір

страхування (чи спадкоємці).

Договір страхування ренти може бути укладений як фізичною, так і

юридичною особою. Фізичні особи можуть укласти договори страхування щодо

себе або іншої особи. Основна вимога до фізичних осіб - це їх

дієздатність. Стан здоров’я не має значення, і медичне засвідчення при

укладанні договору страхування не проводиться.

Договори страхування ренти відрізняються від інших договорів

страхування тим, що страхова сума представляє собою ту суму, яку

виплачуватиме страховик страхувальнику (застрахованому) частками і

періодично після настання певного часу (віку). Крім цього, страховик має

виконувати свої обов’язки перед страхувальником (застрахованим) лише тоді,

коли останній згідно з договором страхування сплатить всю суму внесків і не

раніш як, наприклад, у разі змішаного страхування життя. При цьому

обов’язок почати виплату певних сум може бути пов’язаний із моментом

закінчення виплати всіх обумовлених внесків. Але може бути встановлений і

якийсь період між закінченням виплати внесків і початком виплати ренти.

До основних видів страхування рент відноситься пенсійне страхування,

яке призначене для охорони матеріальних інтересів громадян, зокрема, для

стабілізації рівня життя.

Необхідно зазначити, що пенсійне забезпечення в більшості країн

здійснюється за рахунок державних пенсійних систем (в межах соціального

страхування), пенсійними фондами і страховими компаніями та іншими

фінансовими організаціями.

У багатьох країнах пенсійне забезпечення громадян здійснюється

приватними фондами (наприклад, пенсійні фонди підприємств). Зацікавленість

підприємств у розвитку приватного страхування пояснюється тим, що продумана

пенсійна програма може сприяти зменшенню плинності найбільш кваліфікованих

кадрів. Крім того, підприємство, яке робить внески на страхування пенсії

своїх працівників, має пільги щодо сплати податків.

Пенсійне страхування передбачає, що страхова компанія здійснює

застрахованій особі виплати, які пов’язуються з виходом на пенсію

(страхування додаткової пенсії) або віком, установленим договором

страхування. Відповідальність страхової компанії за договорами страхування

додаткової пенсії може бути розширена за домовленістю сторін. Так,

додатково до умов договору страхування додаткової пенсії страхова компанія

може взяти на себе відповідальність здійснити виплати в разі настання

нещасного випадку або смерті страхувальника (застрахованого). Стархова

компанія може надати страхувальникові можливість укласти договір

страхування на користь іншої особи.

Індивідуальні договори страхування додаткової пенсії укладаються з

дієздатними громадянами з урахуванням віку, статі і незалежно від стану

здоров’я. Час початку виплати додаткової пенсії може бути як пов’язаний із

настанням пенсійного віку, так і визначений за домовленістю сторін.

Страхова сума обумовлюється при укладанні договору страхування. При її

визначенні враховується розмір поточних виплат, що їх має здійснити

страхова компанія. Крім цих основних виплат, у договорі страхування можуть

бути передбачені й додаткові виплати, які являють собою наслідок участі

страхувальника у прибутку страхової компанії. Страхувальникові надається

право сплатити страхові платежі за один раз або періодичними внесками.

Розмір страхових внесків залежить від страхової суми, від віку і статі

страхувальника (застрахованої особи).

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Особисте страхування - це форма захисту від ризиків, які загрожують

життю людини, його працездатності, здоров’ю. Життя чи смерть не можуть бути

об’єктивно оцінені. Застрахований може лише спробувати запобігти тим

матеріальним труднощам, котрі можуть з’явитися у випадку смерті чи

інвалідності.

Страхування відноситься до особи як до об’єкту, який наражається на

ризик, знаходиться у зв’язку з життям, рівнем фізичної працездатності,

станом здоров’я чи пенсійним забезпеченням. Як наслідок, застрахований

повинен бути визначеною особою, і повинна бути персоеіфіцирована особа, що

наражається на дію визначених ризиків.

За умов ризикового характеру функціонування будь-якого підприємства і

не менш ризикового проживання кожної людини існує нагальна потреба

попередження і відшкодування збитків, завданих стихійним лихом та нещасними

випадками. Без її задоволення неможливо забезпечувати безперервність

процесу виробництва матеріальних благ, підтримувати належний рівень життя

людей. Відносини, що складаються в суспільстві з цього приводу, мають

об’єктивний характер і в своїй сукупності формують зміст економічної

категорії «страховий захист».

Сутність страхового захисту полягає в нагромадженні й витрачанні

грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання

або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов’язаних з ними

втрат.

Також страхування забезпечує раціональне формування й використання

коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Світовий досвід

довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми

страховим методом. Сформовані цим методом ресурси застосовуються як

доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти,

охорони здоров’я, пенсійне забезпечення та деякі інші соціальні заходи.

Створення завдяки страхуванню можливостей нагромадити кошти для виплати

майбутніх пенсій, придбання житла, оплати витрат на навчання у вузі чи

коледжі сприяє тому, щоб кожний громадянин реалізував свої можливості і

задовольнив потреби. У такому разі зменшується навантаження на державний

бюджет, а контроль за раціональним використанням коштів переноситься

безпосередньо на споживача соціальних послуг і виплат.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. К.В.Шелехов, В.Д.Бигдаш. Страхование. Киев, МАУП, 1998 г.

2. Янишен В. Система личного страхования в Украине. Предпринимательство,

хозяйство и право. - 1997 г. - № 10.

3. С.С.Осадець . Страхування. Київ, КНЕУ, 1998 р.

4. Страховое дело. Ред. Рейтман Л.И. Москва, Рост, 1992 г.

5. Законодавство України по страхування. Київ, Юрінком, 1997р.

6. Заруба О.Д. Страхова справа. Київ, 1998 р.

7. Саркисов С.Э. Личное страхование. Москва, Финансы и статистика, 1996 г.

8. Закон України «Про страхування». Урядовий кур’єр. - 1996 р. - 18

квітня.

9. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. Київ, 1997 р.

Страницы: 1, 2


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.