рефераты бесплатно
 

МЕНЮ


Страхування в Україні

юридичної особи складні і неоднорідні, тому часто постає потреба створювати

індивідуальні програми страхового покриття.

Процес прийняття на страхування ризиків фізичної особи — здебільшого

річ відносно нескладна. Інколи страховики навіть обходяться без

попереднього огляду майна, що страхується. Чого не можна сказати про

прийняття на страхування ризиків юридичних осіб. Тут завжди потрібний

попередній огляд, оскільки ці ризики істотно різняться між собою.

Складність ризиків юридичних осіб часто спонукає страховика

скористатися послугами кваліфікованого страхового посередника (брокера) з

його досвідом і знанням, а при страхуванні майна фізичних осіб страховик

може сам пропонувати поліси клієнтам, а також використовувати послуги будь-

якого посередника: банку, пошти, автостоянки тощо.

Об'єктами страхування у громадян звичайно виступають власні житлові і

дачні будинки, господарські споруди, автомобілі, домашнє майно, домашні і

сільськогосподарські тварини. Перелік об'єктів майнового страхування

юридичних осіб значно ширший. Він включає будівлі і споруди, машини і

технологічне устаткування, електронне обладнання, транспортні засоби всіх

видів, вантажі, будівельно-монтажні та інженерні ризики, фінансово-кредитні

ризики тощо. Відповідно до перелічених об'єктів в обох підгалузях

виокремлюються конкретні види страхування.

Страхування майна, як правило, здійснюється лише в добровільній формі.

Законодавством України передбачені лише два види обов'язкового страхування

майна: страхування авіаційних суден і страхування врожаю

сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень у державних

сільськогосподарських підприємствах.

Третя (відносно нова для вітчизняного страхування) галузь — це

страхування відповідальності. Економічне призначення такого страхування

полягає в захисті майнових інтересів страхувальника в разі, якщо він

завдасть шкоди життю, здоров'ю і майну третьої особи, а також майнових

інтересів потерпілої третьої особи. Відповідно обсяг відповідальності

страховика включає виплату відшкодування страхувальникові або третій особі

в разі настання передбаченої договором страхування страхової події.

Страховою подією при страхуванні відповідальності вважається факт настання

відповідальності страхувальника, який може бути встановлений судовими

органами або добровільно визнаний самим страхувальником.

На відміну від майнового та особистого страхування, особливістю

страхування відповідальності є те, що крім страховика і страхувальника тут

завжди присутня третя особа, на користь якої укладається договір. І

найчастіше вона невідома (виняток становить страхування відповідальності за

невиконання договірних зобов'язань).

Види страхування, які належать до цієї галузі, мають комплексний

характер. Адже більшість полісів страхування відповідальності забезпечують

одночасний страховий захист як життя і здоров'я третьої особи (об'єкти

особистого страхування), так і її майна (об'єкти майнового страхування). У

цьому полягає ще одна особливість страхування відповідальності.

Особливістю страхування відповідальності є також порядок визначення в

договорі страхової суми. На відміну від страхування майна, де страхова сума

звичайно визначається страховою (дійсною) вартістю об'єкта страхування, при

страхуванні відповідальності страхова сума не встановлюється. Договором

визначається лише гранична сума відшкодування — ліміт відповідальності, яку

бере на себе страховик при скоєнні страхувальником шкоди третім особам

(їхньому життю, здоров'ю, майну).

Законодавство більшості розвинутих країн передбачає обов'язкове

страхування відповідальності власників деяких джерел підвищеної небезпеки,

найбільш загрозливих внаслідок значного поширення або великих масштабів

імовірної шкоди. Практично в усіх країнах існує обов'язкове страхування

відповідальності власників автотранспортних засобів. З 1 січня 1997 року

страхування відповідальності власників транспортних засобів у обов'язковій

формі провадиться також в Україні. У більшості країн світу здійснюється

страхування відповідальності власників авіаційного транспорту, власників

суден, користувачів ядерних установок, обов'язкове страхування професійної

відповідальності певних категорій фахівців. Практично всі перелічені види

страхувих послуг починають активно розвиватися й у нашій країні.

3.Порядок надання страхових послуг страхувальникам.

Надання страхових послуг здійснюється на підставі договорів,

заключених між страхувальником та страховиком, страхових полісів. Згідно із

Законом України «Про страхування» договір страхування є угодою між

страховиком і страхувальником, за якою страховик бере на себе зобов'язання

у разі страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати збиток у

межах страхової суми страхувальникові чи іншій особі, на користь якої

укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а

страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені

терміни та виконувати умови договору.

Змістом договору як юридичного факту визнається сукупність його умов.

Нині на практиці застосовуються розроблені страховими організаціями

(компаніями) умови (правила) з різних видів особистого і майнового

страхування, що відбивають діловий імідж і фінансово-підприємницькі

можливості страхувальників.

Цими умовами і правилами часто визначається весь комплекс істотних (та

інших) умов, які становлять зміст страхового договору. Отже, угода сторін

зводиться, по суті, до прийняття або відмови від укладення договору

страхування на запропонованих страховиком умовах і конкретизації окремих

пунктів (розмір страхової суми, строк і т. ін.) в індивідуальних договорах

страхування.

На ринку страхових послуг поширюється «продаж страхових полісів», у

яких усі умови страхового договору передбачені в односторонньому порядку

страховиком. Придбавши такий поліс, страхувальник «погоджується» із

запропонованими умовами.

Отже, визначальною ознакою договору є угода сторін. Проте для деяких

цивільно-правових договорів самої лише угоди сторін недостатньо. Потрібно

виконати ще певні дії, наприклад передати речі, гроші, сплатити внески,

після чого договір вважається укладеним. Такі договори іменуються реальними

(на відміну від консєнсуальних). До них належить договір страхування, який

набуває сили з моменту сплати страховиком першого страхового внеску (якщо

договором або законом не передбачено інше). Договори страхування

укладаються за правилами страхування. Факт укладання договору страхування

може засвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є

формою договору страхуванням

у Законі докладно висвітлені реквізити, які мають міститися у

страховому свідоцтві (полісі); а) назва документа; б) назва, юридична

адреса і банківські реквізити страхувальника; в) прізвище, ім'я, по

батькові або назва страхувальника, його адреса; г) об'єкт страхування; д)

розмір страхової суми; е) зазначення страхового ризику; є) розмір

страхового внеску, строки і порядок його внесення; ж) строк дії договору;

з) порядок зміни і призупинення договору; й) інші умови за згодою сторін, у

тому числі доповнення до правил страхування або винятки з них; і) підписи

сторін.

Вимоги законодавця до необхідних реквізитів страхового полісу, які

мають виконуватися страховими організаціями, фірмами, компаніями,

безперечно сприятимуть не тільки одноманітності в оформленні

Порядок укладання договору визначається цивільним законодавством,

зокрема Законом України «Про страхування». Існують дві стадії у процесі

укладання договору: 1) пропозиція однієї сторони іншій вступити в договірні

відносини (оферта); 2) одержання і прийняття пропозиції іншою стороною —

акцепт, що вказує на згоду останньої укласти договір на умовах, закладених

у пропозиції. .

Питання про правову характеристику оферту не може розглядатися без

урахування теоретичних положень, розроблених наукою, та постанов цивільного

законодавства.

Пропозиція щодо укладання договору може визначатись як оферта, якщо

вона відповідає ряду необхідних ознак, зокрема, з оферти має випливати

волевиявлення на укладання договору, а не просто наводитися інформація про

можливість укладання договору. Оферта має бути адресована конкретній особі.

Законодавче визначення оферти і перелік ознак, яким вона має

відповідати, передбачено в цивільному законодавстві. Згідно з ним

пропозиція щодо укладання договору одній або кільком конкретним особам є

офертою, якщо вона достатньо визначена і відображає намір особи, яка внесла

пропозицію, вважати себе пов'язаною договором у разі її прийняття

(акцепту). Пропозиція вважається достатньо визначеною, якщо в ній зазначені

істотні умови договору або порядок його визначення.

Законодавство розрізняє порядок укладання договорів залежно від

пропозиції, зробленої однією зі сторін з визначенням строків для відповіді

або без їх визначення.

Коли пропозиції укласти договір зроблено із вказівкою строку для

відповіді, договір вважається укладеним, якщо особа, котра його

запропонувала, одержала від іншої відповідь про прийняття пропозиції

протягом цього строку.

Якщо пропозиція укласти договір зроблена без зазначення строку для

відповіді, момент укладення договору встановлюється залежно від того, в

усній чи письмовій формі подано пропозицію. У першому випадку договір

визнається укладеним, якщо інша сторона терміново повідомила особу, яка

внесла пропозицію, про прийняття цієї пропозиції.

В іншому випадку угода вважається досягнутою і договір укладеним, якщо

повідомлення про прийняття пропозиції одержано до строку, встановленого

законодавством, а якщо такий строк не встановлений, — у межах необхідного

для цього часу.

Таким чином, оферта зазначає певні визначені юридичні наслідки, а саме

сторону, що внесла пропозицію, пов'язану ним. У разі укладення договору з

третьою особою (або відмови укласти договір) оферент зобов'язаний

компенсувати збитки стороні, якій раніше була зроблена пропозиція, за

умови, що остання акцептувала його і на виконання договору мала витрати.

До форми договору страхування застосовують загальні правила,

установлені для форми угоди.

Якщо згідно із законодавством або угодою сторін договір має бути

укладений у письмовій формі, то він може бути укладений складанням одного

документа, підписаного сторонами, обміну листами, телетайпограмами і т.

ін., а також підписаний стороною, яка їх надсилає.

Законодавство передбачає, що для укладання договору страхувальник

подає страховикові письмову заяву встановленої форми або іншим способом

повідомляє про свій намір укласти договір страхування.

Для письмового визнання договору страхування необхідна не тільки

письмова заява страхувальника, а й письмова згода страхової організації на

укладання такого договору, підтвердженням якої є страхове свідоцтво

(страховий поліс), видане страховиком.

4. Діюча система страхових послуг в Україні та шляхи її удосконалення.

Страхова галузь України, як і вся її економіка, зазнає нині

безпрецидентних змін. У найстисліши строки потрібно подолати шлях від

централізованої планової економіки до господарства, що функціонує на

ринкових засадах. Зміни мають бути фундаментальні й стосуватися політичних,

юридичних, економічних, соціальних і технологічних аспектів еволюції

ьсуспільства. Отже реформування тривалий час впливатиме на розвиток усіх

галузей економіки країни.

Головні перетворення полягають у структурних змінах форм влас6ності.

Ці зміни, у свою чергу, зумовлюють відповідну трансформацію форм її

страхового захисту. Серед змін, які відбуваються нині в Україні,

найістотніше вплинути на подальшу долю страховиків можуть наступні.

Здійснення приватизації майна переважної кількості підприємств, що

раніше належали до державного сектора економіки. Це зумовлює підвищення

страхового інтересу як щодо захисту майна, так і щодо страхування

відповідальності підприємств. Потрібно намагатися охопити страхуванням

насамперед ризики засновників та акціонерів компанії. Це сприяє швидшому

започаткуванню та подальшому розвитку страхової діяльності, підвищує

довір'я до нового страховика, що дуже важливо для укріплення позиції на

страховому ринку.

Зміни в джерелах сплати страхових платежів. Тепер і за добровільними

видами страхування майна підприємств (включаючи транспортні засоби,

вантажі) страхові премії додаються до витрат на виробництво, що відповідно

зменшує базу оподаткування. Це значно підсилює фінансові можливості

підприємств, спонукає їх брати участь у страхуванні.

Зростання рівня реальної середньої заробітної плати працюючих. Ця

обставина дає нові можливості активізувати залучення населення до

страхування життя, від нещасних випадків, страхування нерухомості,

транспортних засобів та домашнього майна. Водночас зростання заробітної

плати призводить до подорожчання трудових ресурсів, зайнятих у страхуванні.

Суттєве зниження рівня інфляції, завдяки якому зміцнюється довіра

страхувальників до реальності відшкодування збитків. Проте особливу увагу

слід приділити врахуванню у правилах і договорах страхування можливості

коригувати страхову суму та суму платежів у зв'язку з відхиленням реальної

вартості застрахованого майна під впливом інфляції (дефляції) грошової

одиниці.

Стан криміногенної ситуації, особливо у великих містах, що призводить

до підвищення рівня збитковості за багатьма договорами. Така тенденція

вимагає коригування страхових тарифів, вжиття разом зі страхувальниками і

правоохоронними органами додаткових запобіжних заходів щодо охорони

об'єктів страхування.

Зміна порядку нарахування і віднесення на витрати амортизаційних

відрахувань на основні засоби. Прискорена амортизація призведе до

збільшення коливань між залишковою вартістю об'єкта за балансом

підприємства і його реальною вартістю. Це потрібно брати до уваги і в

умовах страхування.

Очікуване збільшення кредитних інвестицій у підприємницьку діяльність.

Це потягне за собою, зокрема, збільшення масштабів використання страхових

послуг у частині страхування майна від вогню і стихійного лиха, технічних

ризиків, майна, що передбачається під заставу, страхування

відповідальності.

Розпочато процес формування українського фондового ринку. Розвинений

ринок цінних паперів дасть змогу страховикам прискорити продаж власних

акцій і цим самим залучити додатковий капітал до статутного фонду.

Водночас, це сприятиме оперативнішому вирішенню питання про інвестування

тимчасово вільних коштів у цінні папери і, при потребі, їх продажу.

Розвиток фондового ринку потягне за собою впровадження нових страхових

послуг.

Коливання банківської облікової ставки, що безпосередньо впливає на

прояв заощаджувальної функції страхування, вносить відповідні зміни в

доходи страховиків від розміщення депозитів та визначає деякі інші

параметри фінансової діяльності.

Зростання можливостей підприємств щодо реалізагіії продукції, особливо

на експорт. Це створює сприятливі умови для розширення страхування

експортних кредитів, страхування відповідальності товаровиробників за

якість продукції, страхування вантажів та відповідальності

вантажоперевізника, страхування юридичних втрат на розгляд претензій.

Стабілізація економічного стану на багатьох підприємствах дозволяє

поступово переходити до страхування втрат, до яких можуть призвести перерви

у виробництві у разі настання стихійного лиха, техногенних аварій або інших

страхових подій.

Поглиблення проблеми безробіття, що зумовлює зростання потреби у

страхуванні роботодавця на цей випадок.

Поява в регіонах нових страховиків, що володіють аналогічними

ліцензіями на страхову діяльність. Компанія має ретельної вивчати

можливості своїх конкурентів і відповідно реагувати підвищенням якості,

своїх послуг.

Доцільність залучення до реалізації полісів страхових посередників.

Страхові брокери й агенти сприяють, як правило, зростанню кількості

договорів і розширенню географії страхувальників, а це позитивно

позначається на надходженні страхових премій і формуванні раціональної

структури страхового портфеля.

Перестрахування ризиків на облігаторних засадах. У зв'язку з цим

потрібно ретельно дібрати перестраховиків і укласти з ними відповідні

угоди. У свою чергу, в межах нормативів платоспроможності доцільно

збільшити обсяг операцій із приймання ризиків на перестрахування.

Перспективним напрямком розвитку внутрішнього ринку страхування є створення

регіональних і спеціалізованих страхових пулів.

Посилення спілкування з потенційними страхувальниками наданням Їм

різних консультацій з ризик-менеджменту, страхування ризиків та інших

питань, що не виходять за межі статутної діяльності компанії.

Можливості тіснішої взаємодії з місцевими органами влади. Ці стосунки

можуть виявлятися у взаємному прагненні розслідувати причини страхових

подій, створити зручніші умови для розміщення офісу компанії, рекламних

матеріалів, фінансувати за рахунок коштів страховика ряд запобіжних

заходів, купувати цінні папери, що емітують місцеві адміністрації, і т. ін.

Отже, державна політика, спрямована на приватизацію, проведення

протиінфляцінних заходів, упорядкування оподаткування як страхувальників,

так і страховиків, відсоткових ставок, валютних курсів, фінансового

контролю, забезпечує серйозні передумови для активізації страхової

діяльності. Стратегія кожної конкретної компанії полягає в тому, щоб

максимально скористатися цими можливостями. Разом з тим мають бути

своєчасно враховані й чинники, що ускладнюють роботу страховиків.

Аналізуючи на цьому фоні позитивні й негативні зміни в умовах

діяльності страховика, доцільно знайти відповіді на такі запитання:

• чи може компанія надавати свої послуги за цінами, нижчими або такими

самими, як конкуренти (якщо ні, то що цьому заважає);

• який доступ має компанія до страхувальників. Що заважає їй розширити

коло своїх прихильників;

• чи має компанія належний персонал для оперативної переорієнтації роботи

на нові послуги та ринки;

• що необхідно для посилення мотивації працівників до кращого виконання

місії компанії?

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ТА ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ

1.Александров А. А. Страхование. — М.: Приор, 1998. — 186 с.

2.Архипов А.П. О формировании й управлений коллективом страховой

компании // Финансы. — 1997. — № 11. — С. 34 — 39.

3.Архипов А.П. Структура региональных страхових рынков // Финансы. —

1997. — № 3. — С.44 — 49.

4.Бабенко В. Канали розподілу страхових послуг у промислове розвинутих

країнах // Економіка України. — 1997. — № 7. — С.82 — 87.

5.Осадець С.С. Страхування — К.: КНЕУ, 1998.—528с.

6.Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. — К.: Знання,

1997.—216с.

7. Закон України «Про страхування» // Урядовий кур'єр. — 1996. — 18

квітня.

8. Законодавство України про страхування // Бюлетень законодавства і

юридичної практики України. — 1997. — № 4. — 368 с.

9.Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування»

// Голос України. — 1997. — 14 листопада.

-----------------------

Майнове

страхування

Особисте страхування

Страхування відповідальності

1. страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту;

2. страхування цивільної відповідальності власників повітряного транспорту;

3. страхування цивільної відповідальності власників водного транспорту;

(у всіх трьох видах включаючи відповідальність перевізника)

4. інші види.

Медичне

страхування

Страхування життя

Страхування від нещасних випадків

Страхування майна

громадян

Страхування майна

юридичних осіб

5. страхування заліз-ничного трансп-ту;

6. страхування наземного транспорту;

7. страхування повіт-ряного транспорту;

8. страхування морського транспорту;

9. страхування кредитів;

10. страхування інвестицій;

11. страхування фінан-сових ризиків;

12. страхування судових втрат;

13. страхування виданих та прийнятих гарантій;

14. інші види

15. змішане страхування життя;

16. страхування дітей;

17. страхування пенсій;

18. весільне страхування;

19. довічне страхування;

20. інші види.

21. страхування здоров’я на випадок хвороби;

22. безперервне страхування здоров’я;

23. інші види.

24. індивідуальне страхування;

25. колективне страхування;

26. страхування пасажирів;

27. страхування дітей;

28. страхування туристів;

29. інші види.

30. страхування автомобілів;

31. страхування будівель;

32. страхування майні на подвір’ї;

33. страхування домашніх тварин;

34. інші види.

Страницы: 1, 2, 3


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.