Реферат: Когнітивно-комунікативний потенціал еліптичного речення в сучасній англійській мові

Еліпсація структурно-семантичних компонентів складносурядного речення (ССР) має чіткі кореляції з кон'юнкцією (9 моделей), тоді як диз'юнкція її сторониться. Серед кон'юнкційних ССР процесами еліпсації не охоплюються градаційні відношення, а копулятивні (I went to university and Ø made a lot of friends there /M. Ker/), протиставні (Pride increases our enemies, but Ø puts our friends to flight) і зіставні (Man punishes the action, but/and God Ø the intention), навпаки, активно з ними взаємодіють. Специфічною рисою всіх трьох видів ССР є те, що процесами еліпсації охоплюються лише ті з них, які марковані провідними сполучниками координації and і but. Загалом же кон'юнкційний еліпсис конституюється за алгоритмом прогресивного опущення семантем: предикатних – у зіставних, аргументних – у копулятивних і протиставних ССР.

Порівняно з простим реченням кількість задіяних предикатних семантем, що піддаються процесу координативного скорочення, збільшується, а аргументних – зменшується. У першому випадку йдеться про те, що у процесах еліпсації беруть учать усі чотири типи предикатів, у другому – про те, що в ССР еліпсуватися можуть лише суб'єктні семантеми (агенс, дескриптив, експерієнсив), а об'єктні та обставинні уникають свого скорочення.

Процеси еліпсації мають високу активність серед бінарних паратактичних утворень, але серед полікомпонентних вони виявляються малопродуктивними. Опущення якого-небудь інформативно значущого компонента в ССР допускається диктумом в одній із його конструктивних частин – як правило, у правому кон'юнкті, що зумовлює майже стовідсоткову наявність прогресивного еліпсису порівняно з регресивним. Для англійського ССР характерна перевага одномісного еліпсису над двомісним, а тримісний у ньому взагалі не фігурує.

У складнопідрядному реченні (СПР) не спостерігається жорсткої кау-зальної залежності між його функціонально-семантичними типами і характером еліпсації компонентів у субординативно поєднаних частинах – головному (He’s a road warrior. Ø Thinks he’s the only one out there /J. Collins/) і підрядному (A tale-bearer is as bad as the thief Ø) суб'юнктах. Основною передумовою використання еліпсису в СПР є його синсемантичність, тобто несамодостатність одного суб'юнкта без смислової підтримки іншого. З цієї причини він може регулюватися дислокацією підрядного речення (пре-, інтер- чи постпозиція) у складі гіпотаксису.

Використання еліпсису в СПР відбувається у двох опозиціях – загальносин-таксичної (Ø предиката vs Ø аргумента) і специфічної (Ø у головному реченні /ГР/ vs Ø у підрядному реченні /ПР/), які на підставі формально-граматичних і топологічних чинників дозволяють говорити про сім патернів еліптичного аранжування гіпотаксису: одномісний Ø аргумента або предиката у ГР, двомісний Ø аргумента та предиката у ГР, одномісний Ø аргумента або предиката у ПР, двомісний Ø аргумента та предиката у ПР, тримісний Ø аргумента та предиката у ПР, паралельний одномісний Ø аргумента чи предиката в обох клаузах, паралельний двомісний Ø аргумента і предиката в обох клаузах. Їх комбінації відбивають 14 моделей, за якими може утворюватися еліптичний гіпотаксис.

Для досягнення когнітивного консонансу еліптичний гіпотаксис поклада- ється як на внутрішньо-, так і на зовнішньореченнєві ресурси. Саме тому еліпсис значно більшою мірою схильний до свого вжитку в синсемантичних, ніж в автосемантичних СПР. Цим же зумовлено і його преферентне використання у сфері з'ясувальних (He will fire me when he gets back – I guarantee he won’t Ø Ø /C. Brown/), порівняльних (He’s a defensive driver аnd Ø Ø certainly better than you Ø /J. Collins/), темпоральних (When Ø Ø in Rome, do as Romans do) і умовних (I’ll never eat all this. And if I could Ø Ø, I shouldn’t Ø Ø /E.R. Edwards/) СПР, які належать до синсемантичних.

Еліпсис з'являється у СПР там, де є всі можливості для його оперативного декодування шляхом анафоричної регресії – будь то попередній контекст (Ø у ГР) чи попередня клауза (Ø у ПР). Не менш важливою є й епістемічна модальність, яка спричиняє використання еліпсису в головному суб'юнкті з'ясувального СПР з ознаками кліше. Йдеться про ЕР, які виступають інтродуктивним компонентом складних мовленнєвих актів з дієсловами мислення, міркування, бажання (to think, to reckon, to suppose, to assume, to believe, to wish, to want) або формульними словосполученнями на кшталт to be sure, to be needles, to be glad, to be aware: Ø Reckon, it’s a bitter pill to swallow /B. Haning/; Ø Always sure they’ve been so clever about the whole thing /A. Christie/.

Кількість і характер пропущених компонентів в англійському реченні залежить: а) від позиції того компонента, що підлягає еліпсації у простому реченні; б) від позиції конструктивної частини складного речення у складі реченнєвого цілого (право- чи лівосторонність кон'юнкта у ССР, пре-, інтер- чи постпозиція підрядного суб'юнкта у СПР). Від цих же факторів залежить і наявність / відсутність анафоричної чи катафоричної підтримки, а від них – і самого еліпсису. Звідси й чітка корелятивна залежність: що сильніше "анафоричний тиск", то більше реченнєвих компонентів може бути пропущено; що більше реченнєвих компонентів пропущено, то більш анафоричним є еліпсис.

Основною когнітивною передумовою синтаксичної еліпсації є оцінка мовцем можливості адекватного декодування змісту повідомлюваного з боку його комунікативного партнера. Це відбувається в межах двоєдиної мисленнєво-мовленнєвої настанови: прагнення мовця до уникнення когнітивного дисонансу та, відповідно, до збереження когнітивного консонансу. Ця синкретична інтенція є тією рушійною силою, яка регулює пропуск змістовно значущих компонентів як простого, так і складного речення.

У третьому розділі ("Функціонально-комунікативні особливості еліптичного речення сучасної англійської мови") з'ясовано функціонально-комунікативну специфіку еліптичного речення, що передбачає її аналіз у межах комунікативної перспективи та у двох режимах свого використання – як автономної та як дискурсивно зумовленої предикативної одиниці.

Комунікативна перспектива ЕР сучасної англійської мови детермінується його тема-рематичною (актуальне членування), комунікативно-динамічною та актомовленнєвою специфікою.

Усталений тема-рематичний устрій узуального речення трансформується у своєму еліпсованому варіанті шляхом біфуркації у трикомпонентну інваріантну модель: залишаючись зазвичай монотематичним, ЕР є щонайменше бі-, а нерідко й полірематичним. При цьому рема може перетворюватися в еліптичній частині у свій тематизований антипод, здатний як “закривати” тему, так і започатковувати ще одну рему: Two starving menT-1 cannot be twice as hungry as one ØР-1; but two rascalsР-2 can be ten times as vicious as one ØР-3 /B. Shaw/. В інших випадках відбувається дисипативне генерування нових рематичних ланок шляхом "нанизування" декількох рем на одну тему: He stoodT-1 silent for a second Р-1, Ø ØT-1 mesmerized by her beauty Р-2. Ø ØT-1 Her piercing green eyesР-3 /E. Dreyer/. У таких випадках еліпсована тема тримає “під контролем” всі нові рематизовані компоненти, що сприяє переборенню дискретності та налагодженню синкретизму в поданні нових кластерів актуалізованої інформації.

Комунікативна перспектива складних ЕР вирізняється більшою варіатив-ністю порівняно з простими. У тому, як взаємодіють між собою відоме і невідоме, дане і нове, простежуються два типових випадки реалізації тематичної прогресії – лінійна і паралельна. Лінійна сприяє поступовому розгортанню тема-рематичного ланцюга ЕР, при якому рема препозитивної частини стає темою постпозитивної: We haveТ-1 fewer friends than we imagineР-1, but Ø ØТ-2 more Ø than we knowР-2. При паралельній прогресії комунікативна перспектива розгортається в мікроструктурі кожної наступної предикативної одиниці, утворюючи такий комунікативний ланцюг, у якому тема і рема попереднього сегмента стають вихідним пунктом для актуалізації всього мовленнєвого блоку. Так, а little booklet у ЕР Look what I'veТ-1 brought you, MamР-1. Ø Ø ØТ-2 A little bookletР-2. Ø ØТ-3 Full of most charming photographsР-3/J. Stubbs/ виступає своєрідним синтезованим тема-рематичним доменом.

Комунікативний синкретизм у розподілі тема-рематичних імпульсів у ЕР забезпечує і його комунікативний динамізм, що виникає завдяки фазам ‘підйом’ і ‘спад’. Чергування цих фаз створює комунікативне напруження між експліцитними та імпліцитними компонентами і, відповідно, ритмічне порціонування інформації макро-, мезо- і мікросистемого порядку. Комунікативне нап-руження макрорівня в ЕР Where’s this girlТ-1 from? – Ø ØТ-1 From JenkinstownР-1 /E. Caldwell/ має анафоричну природу і виникає між ініціальною та респонсивною репліками діалогу, а мікрорівня – в імпліцитній референції, при якій тема збігається з невербалізованим компонентом висловлення.

Комунікативний динамізм можна проілюструвати на прикладі поліному We haveТ-1 fewer friends than we imagine Р-1, but Ø ØТ-1 more Ø Р-1/Т-1 than we know Р-2, ступінь напруження в якому збільшується з кожним мовленнєвим кроком. Воно "переступає" через еліпсовані компоненти і сягає останнього слова (know), емфатично „розряджаючись“ у ньому, в результаті чого кожний попередній компонент антиципує появу наступного. Так, предикат have потребує обов’язкового заповнення ліво- (we) і правосторонньої (friends) позицій, але, реалізувавшись один раз, і сам він, і його обов'язкові актанти в подальшому втрачають свою актуальність (рис. 1).

Завдяки взаємодії макро-, мезо- (сполучник) і мікросистемних імпульсів при генеруванні ЕР виникають фази напруження, що є для адресата сигналами подальшого розгортання мовленнєвого ланцюга. Концентруючись навколо сполучника (than, but), внутрішньореченнєві поля напруги утворюють своєрідний інтенціонально-пропозиціональний німб навколо ЕР, що є важливим для усвідомлення процесу його генерування – зачину (інтродукція), розвитку і фіналу (кульмінація). Комунікативне напруження та його наслідок – комунікативний динамізм – конституюються на основі таких феноменів, як фокус, контраст, емфаза, а їх поява детермінується відповідними іллокутивними настановами.

Прагматична специфіка еліптичних висловлень полягає в тому, що вони можуть бути формою втілення як простих (Ø Hope to see you again /J. Archer/; Ø No muesli for him /A. Ahlberg/), так і складних мовленнєвих актів (МА). Останні, будучи „двоактовими“ (В.І. Карабан), або „двоіллокутивними“ (І.М. Кобозева) висловленнями, виступають у вигляді сполучених (МА1 + МА2), композитних (МА1 ↔ МА2) і комплексних (МА1 → МА2) мовленнєвих актів, що реалізуються в межах чотирьох іллокуцій – констативів, квеситивів, директивів, комісивів. Всі вони вирізняються чіткими комбінаторними можливостями щодо утворення складних мовленнєвих одиниць у формі ЕР, серед яких найбільш вживаними виявилися конфігурації конст + конст (I’m gettin’ along in years, an’ I don’t bounce back like I used to Ø /B. Haning/), конст + квес (We’ll live in the country. Will we really Ø Ø? /K. Roberts/); конст ↔ конст (Happiness is a mystery like religion, and Ø should never be rationalized /G. K. Chesterton/), квес ↔ конст (Can it be possible? Certainly Ø Ø /J. Archer/); конст → квес (I’ll tell her then. Or Ø Ø not possible? /R. Hunter/), дир → конст (Get out of the sea or you get sick and Ø have fever /M. Keyes/). Вони характеризуються дифузією різних іллокутивних сил, яка призводить до якісно нових прагматичних смислів, ніж це очікується із простого додавання однієї іллокуції до іншої.

Шляхи і способи взаємодії ЕР із певними іллокутивними моделями простих, складних і непрямих мовленнєвих актів у ситуаціях повідомлення, питання, спонукання та обіцянки засвідчують високу продуктивність еліпсису в мовленнєвій діяльності. Беручи участь у відтворенні синкретичних і дифузних прагматичних смислів, він сприяє реалізації комунікативних інтенцій шляхом контракції кількох однакових або кількох різних іллокутивних сил в одній синтаксичній одиниці.

Функціональна перспектива ЕР, виявляючись у специфіці актуального членування, комунікативного динамізму та інтенціональних настанов, має чинність у двох режимах своєї реалізації – як автономної та як дискурсивно зв’язаної предикативної одиниці. У першому випадку йдеться про системно-мовний (узуальний) еліпсис, у другому – про мовленнєво-ситуативний, тобто про його використання в різних комунікативних середовищах, модусах і стилях. При цьому спостерігається чітка кількісна асиметрія: 80% ЕР реалізується в дискурсі (Д) і лише 20% – автономно (табл. 2), що засвідчує преферентне використання еліпсису в "живому" мовленні.

Еліпсис у комунікативно автономних висловленнях має парадигматичні витоки. Будучи невід'ємною частиною значної кількості паремій, він слугує засобом посилення образності, контрастності та експресії. Для цього застосовуються різні тактики паремійного скорочення – фразеологічний натяк, редукція компонентного складу, ейдемічне підсилення, що сприяють когнітивній гармонізації висловлення, в основі якої перебуває не пресупозиція, а імплікація – невербалізована референція.

В ідіомах активно скорочуються артиклі, ауксілярії, займенники. Часто це спричиняє зміну граматичного статусу фразеологічної одиниці (ФО) – переводу предикативної одиниці до розряду номінативної (опущення to save nine в A stitch in time Ø Ø перетворює прислів'я A stitch in time saves nine в ідіому) або напів-предикативної (функціонування ідіоматичної конструкції як вигуку: Ø Ø No way!; And how Ø!). Саме завдяки еліпсису, наприклад, десяти- чи дев’ятислівні паремії можуть скорочуватися майже вдвічі (Better the devil you know {than the devil you don’t}), а сам він може виходити далеко за межі тієї закономірності, яка постулює наявність в одному реченні не більше трьох-чотирьох опущених одиниць. У цілому ж еліпсис в ідіомах активно “працює” на посилення образ-ності при кодуванні когнітивно й емотивно значущої інформації.

Аналогічне стосується прислів'їв і приказок, у яких процесам спрощення підлягає насамперед предикативне ядро – предикат або аргумент/и/, але не обидва разом. Їх пропуск відбувається за принципом еліптичного вкраплення, тобто незалежно від контекстуального оточення (A wise man changes his mind, a fool never will Ø Ø). Часто тут наявне паралельне опущення інтродуктивних і ауксілярних компонентів – наприклад, there is в Ø Ø No sweet without some sweat або it в Ø Ø Bad to do evil but worse to boast of it, що є дієвим засобом емфатизації думки шляхом удосконалення конструкції задля усунення надмірності.

У паремійному висловленні при опущенні предиката не спостерігається якихось обмежень щодо його типу чи характеру (повнозначне чи допоміжне дієслово), що зі структурно-семантичної точки зору можна розцінити як порушення нормативно заданої двоскладовості англійського речення. Еліптичним праобразом цього явища слід вважати модель SVØO. Так, в ЕР Pretty face Ø, poor fate досить легко відновлюються to mean, а в ЕР No living man all things can Ø – to do / to manage. Елімінація предиката відбувається там, де його дієслівний корелят втрачає свою денотативну конкретику. Зокрема процедура дееліпсації (?A Pretty face means a poor fate; ?No living man all things can do) показує, що реконструкція предиката хоча й не спотворює зміст прислів'я, але призводить до втрати ним своєї виразності. Це стосується і прислів'їв на кшталт More money, Ø more sin, де опущення ауксілярії призводить до руйнування їх нормативної двоскладовості, проте не сприймається як граматична аномалія, а навпаки сприяє структурно-семантичній гармонізації паремійного цілого.

У прислів'ях і приказках найбільш поширеним є одно- і двомісний еліпсис, рідше – тримісний, але в окремих випадках трапляється еліпсис, який виходить за межі тричленності (Ø Ø Fond of lawsuits, Ø little wealth; Ø Ø fond of doctors, Ø little health), що пояснюється історичною сталістю їх структурно-семантичної організації. Не останнє місце тут посідає й лінійна протяжність паремії, від чого залежить кількість опущених конструктів: що простіше матеріальна структура ФО, то менше в ній опускається компонентів; що більше довжина ФО, то більше може бути в ній опущених компонентів.

В англійській народній загадці кількість більш ніж одного опущеного компонента зустрічається у 80%, що пояснюється її розмірами: що більше текстовий обсяг загадки, то більше в ній скорочених компонентів (Ø Ø Not alive, but Ø contains souls {Plane}; What has six legs, Ø Ø two heads, Ø Ø four ears, and Ø Ø two hands, but Ø walks on four feet? {Horse and Rider}). Останні тяжіють до свого використання у вигляді еліптичних зрощень (кілька опущених елементів у одному мовленнєвому блоці). У загадці еліпсис “працює” на скорочення форми при збереженні змісту найбільшою мірою.

На відміну від прислів'їв, приказок і загадок з їх фольклорними витоками та анонімним авторством, афоризми займають у пареміофонді особливе місце тому, що мають конкретного автора. Саме від нього залежить доречність конденсованого представлення думки у формі ЕР. Тут спрацьовують не стільки міркування ергономіки, стільки влучності та образності. Ейдемічна мотивація автора при максимальному фокусуванні уваги на кластерах істотно значущої інформації дозволяє стискати матеріальну форму афоризму без будь-якого руйнування його пропозиціонального змісту (Pride breakfasted with plenty, Ø dined with novelty, and Ø supped with infamy /B. Franklin/). Визначальною рисою афоризмів є той факт, що вони схильні до мінімізації опущених компонентів (57% – одномісний Ø, 20% – двомісний Ø), тоді як загадки – до максималізації.

Сфера дії еліпсису в пареміях не виходить за межі речення, а знаходиться всередині нього, наслідком чого є екстракт думки, що набуває форми блискуче вигостреної й доведеної до досконалості сентенції, концентрація смислу в якій сягає свого апогею. Еліпсис конструктивних компонентів паремії призводить до того, що процес кодування змісту перекладається в ній „на плечі” експліцитних компонентів. Логіко-смислова взаємодія імпліцитного та експліцитного у паремії сприяє гармонізації її структурно-логічної організації, що має своїм наслідком інтелектуальну глибину, витонченість думки, специфічне аранжування форми, що створює неповторний етнокультурний смисл.

Еліпсис у дискурсивно зв'язаних висловленнях має синтагматичні витоки. Дискурсивно зумовлене використання ЕР підсилюється мотивами, настановами і тактико-стратегічними засадами вербальної діяльності. Не в останню чергу воно детермінується й ергономічними чинниками – прагненням мовної особистості до матеріально спрощеного оформлення своїх повідомлень і, як наслідок, до економії мовленнєвих зусиль і мовних засобів. Проте еліпсис ста- виться до своєї реалізації в дискурсі вибірково: він уникає юридичної та релігійної сфер, текстів ділового спілкування, інструктивних документів тощо. Найсприятливішим комунікативним середовищем для нього є розмовно-побутовий, публіцистичний і рекламний дискурси.

Найбільш вживаним є еліпсис у розмовно-побутовому дискурсі (48%), чому значною мірою сприяє іллокутивно-перлокутивна специфіка останнього: непідготовленість, спонтанність, довільність, експресивність (What did Nana say? – Ø Ø Not a word – Ø Ø Not even to Dickie? – No – Do you and Dickie talk about it? – Ø Ø Never – Don’t you think you should Ø Ø? /W. Hornsby/). Для розмовно-побутового використання ЕР характерні не тільки еліптичні зрощення, але й еліптичні скупчення, що виникають як результат перетину асоціативних зв'язків, відображених в ієрархії смислових відношень. Від цього в комунікативному потоці накопичується певна кількість точок перетину, що зумовлює виникнення в інтеракції значної кількості ЕР.

На другому місці щодо вживаності ЕР є публіцистичний дискурс (31%), який формується в основному за рахунок високого ступеня сугестивного і персуазивного впливу на колективного адресата, а також здатності вбирати в себе деякі суттєві властивості інших типів і видів мовлення (She works hard at the subjects she likes and Ø Ø less hard at ones she doesn’t Ø /Daily Mail/). Особливо сприятливим середовищем для еліпсису є заголовки, де він виявляється одним із найбільш дієвих засобів розукрупнення реченнєвої матерії та зняття надлишковості інформації. В такий спосіб він протистоїть громіздким конструкціям як на рівні словосполучення (Ø Tortured by evil girl gang /The Sun/; Ø Ø Still on the sidelines /Daily Mail/), так і на рівні речення – розповідного (Next steps Ø Ø on energy /Daily Express/) чи окличного (Ø Don’t condemn me to death! /Daily Mail/). Разом із цим еліпсис сприяє реалізації й таких прагмастилістичних функцій, як виразність, образність, експресивність.

Використання ЕР у рекламному дискурсі посідає третє місце (21%). Це пояснюється не тим, що еліпсис вживається в ньому рідше, а тим, що цей вид мов-леннєвої діяльності порівняно з розмовно-побутовим і публіцистичним менше представлений у соціокультурному просторі комунікації. Будучи завершеним текстовим повідомленням малого жанру з чітко окресленою прагманастановою, реклама суміщає ознаки усного та письмового мовлення з комплексом маніпулятивно спрямованих інтра- і паралінгвальних засобів. Словесне аранжування мовленнєвих повідомлень у рекламній комунікації є ретельно виваженим з огляду на їхній перлокутивний ефект, що вимагає збалансованості пропозиціо-нального змісту і вербальних засобів: Ø Ø Captured! Ø Ø Ten times more moisture than a moisturizer Ø /OK!/. Забезпечення необхідної ємності шляхом стиску і згортання інформації відбувається в рекламі не в останню чергу завдяки еліпсису.

Продукування й використання еліпсису в дискурсі має переважним чином зовнішньореченнєві витоки. У такому амплуа еліпсис виступає як своєрідний дематеріалізований слід мовної одиниці в матеріальній структурі висловлення. Еліпсис і дискурс взаємодіють між собою за принципом засобу і середовища: еліпсис є усталеним засобом створення стислості, дискурс – сприятливим середовищем стиску вербальних засобів.

ВИСНОВКИ

Еліпсис є явищем синтаксичної деривації, заснованим на процесі скорочення / усічення матеріальних компонентів речення на принципах ергономіки мовлення і пов’язаним із прагненням мовної особистості до гармонізації своїх мовленнєвих повідомлень шляхом їх розукрупнення. Будь-яке еліптичне речення є симбіозом процесу і результату. Процесуальною його стороною є когнітивно-семантичні засади породження думки, результуючою – її компактне аранжування в умовах вербального спілкування.

Еліптичне речення здатне продукуватися за принципами як парадигматики, так і синтагматики. Обидва вони мають своїм наслідком невербалізовану референцію – опущення конструктивного компонента речення без порушення його пропозиціонального та інтенціонального змісту.

Все таксономічне розмаїття синтаксичного еліпсису базується на презумпції адекватного декодування адресатом пропущеного реченнєвого компонента. Це відбувається в межах двоєдиної настанови: прагнення мовця до уникнення когнітивного дисонансу і, відповідно, до збереження консонансу. Ця настанова й визначає когнітивно-комунікативний потенціал еліптичного речення – закритий список когнітивних схем, які в різних режимах спілкування можуть по-різному актуалізуватися у простому й складному реченні. Еліпсис у складному реченні використовується більш активно, ніж у простому. При цьому його продуктивність у паратаксисі вища, ніж у гіпотаксисі.

Лінгвокогнітивне моделювання еліптичних конструкцій уможливлюється з урахуванням того факту, що еліпсація є процесом спрощення речення шляхом переводу в імплікацію тих його конструктивних компонентів, які в узуальному використанні слугують глибинними елементами його семантики – предикатних і непредикатних знаків, що здатні зберігати свої "смислові сліди" завдяки анафоричній чи катафоричній підтримці на рівні мікро- і макротексту.

Комунікативний статус еліптичних речень сучасної англійської мови виз-начається їхньою прагмасемантичною специфікою, мовленнєвою динамікою і функціонуванням у предикативно автономних і дискурсивно зв’язаних висловленнях.

Усталений тема-рематичний устрій узуального речення трансформується у своєму еліпсованому прояві у триелементну інваріантну модель: залишаючись монотематичним, воно є бірематичним. Це забезпечує комунікативне напруження між експліцитними та імпліцитними компонентами висловлення, що стає джерелом комунікативного динамізму і запорукою його іллокутивної сили. Остання може втілюватися як у форму простих, так і у форму складних мовленнєвих актів.

Когнітивно-комунікативна природа синтаксичного еліпсису уможливлює його існування у двох іпостасях – парадигматичній і синтагматичній. У першому випадку йдеться про еліпсис як системно-мовне явище, інгерентно властиве комунікативно автономним синтаксичним одиницям, у другому – про еліпсис як ситуативно-мовленнєве (дискурсивне) утворення.

Сфера дії еліпсису в комунікативно автономних одиницях обмежується внутрішньореченнєвими рамками. Він використовується як засіб посилення образності, контрастності, експресії, що сприяє мисленнєво-мовленнєвій гармонізації повідомлення, механізм якої базується на імплікації. Це відбувається за однією з трьох схем – еліптичне вкраплення, еліптичне зрощення й еліптичне скупчення.

У дискурсивно зв'язаному висловленні еліпсис має зовнішньореченнєву спрямованість. Його актуалізація відбувається через інтеграцію в надфразову єдність з її мотивами, настановами, тактиками і стратегіями. Найсприятливішим комунікативним середовищем для нього є розмовно-побутовий, публіцистичний і рекламний дискурси.

Як явище когнітивно-комунікативного порядку синтаксичний еліпсис виникає і продукується за діалектичним законом єдності та боротьби протилежностей – імпліцитного та експліцитного. Такий синкретизм є віддзеркаленням протиріччя між формою синтаксичної одиниці та її змістом, що має своїм наслідком невербалізовану референцію.

Системологічний погляд на когнітивно-комунікативний потенціал ЕР англійської мови може стати в перспективі основою для лінгвопрагматичного, -стилістичного, -синергетичного вивчення такого універсального явища, яким є синтаксична лакунарність, породжувана компресією, редукцією, парцеляцією, що цілеспрямовано "працюють" на розукрупнення реченнєвої матерії.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Александрова В.Г. Психологическое детерминирование реплик согласия-несогласия в современном английском художественном диалоге // Мова і культура. – Вип. 8. – Т. 2: Психологія мови і культури. Мова і засоби масової комунікації. – К.: Издательский Дом Дмитрия Бураго, 2005. – С. 74-78.

2. Александрова В.Г. Когнитивно-грамматические особенности эллиптических конструкций // Нова філологія. Зб. наук. пр. – Запоріжжя: ЗНУ, 2005. – № 2 (22). – С. 128-134.

3. Александрова В.Г. Эллипсис в структуре фразеологических единиц современного английского языка // Культура народов Причерноморья. – Симферополь: Крым, 2005. – № 76. – С. 119-123.

4. Александрова В.Г. Еліпсис в англомовних афористичних текстах // Записки з романо-германської філології. Зб. наук. пр. – Одеса: ОНУ ім. І.І. Мечникова, 2006. – Вип. 17. – С. 3-9.

5. Александрова В.Г. Типи і види синтаксичного еліпсису // Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. Филология. – Симферополь: ТНУ им. В.И. Вернадского, 2006. – Т. 19 (58), № 4. – 2006. – С. 89-91.

6. Александрова В.Г. Таксономія еліпсованих речень сучасної англійської мови // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – Харків: Константа, 2007. – № 773. – С. 104-107.

7. Александрова В.Г. Еліпсис у системі близьких і споріднених синтаксичних явищ сучасної англійської мови // Лінгвістичні студії. Зб. наук. пр. – Донецьк: ДонНУ, 2007. – Вип. 15. – С. 220-223.

8. Александрова В.Г. Синтаксичний еліпсис у сучасній англійській мові: техніки кодування та декодування // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. пр. – ВПЦ "Київський університет", 2007. – Вип. 23, Ч. 1. – С. 293-300.

9. Александрова В.Г. Еліптичні конструкції в англомовному дискурсі // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія 9 "Сучасні тенденції розвитку мов". – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2007. – Вип. 2. – С. 3-8.

10. Александрова В.Г. Семантико-синтаксичне моделювання еліпсованого речення у сучасній англійській мові // Наукові записки КДПУ ім. В. Винниченка. Серія "Філологічні науки. Мовознавство". – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. – Вип. 75(2). – С. 43-47.

11. Александрова В.Г. Гіпотактичний еліпсис у сучасній англійській мові // Нова філологія. Зб. наук. пр. – Запоріжжя: ЗНУ, 2008. – Вип. 32. – С. 305-310.

12. Александрова В.Г. Еліпсис у складному реченні сучасної англійської мови // Науковий вісник Херсонського держ. ун-ту. Серія „Лінгвістика”. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2008. – Вип. 6. – С. 194-199.

13. Александрова В.Г. Еліпсис у рекламному дискурсі // Матеріали міжнар. наук. конф. "Когнітивно-прагматичні дослідження мов професійного спілкування". – Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2006. – С. 57-60.

14. Александрова В.Г. Лінгвокогнітивна специфіка еліпсованих речень сучасної англійської мови // Матеріали VII Всеукр. наук. конф. "Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація". – Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2008. – С. 4-5.

АНОТАЦІЯ

 

Александрова В.Г. Когнітивно-комунікативний потенціал еліптичного речення в сучасній англійській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова. - Одеса, 2008.

Роботу присвячено комплексному вивченню еліптичного речення (ЕР) сучасної англійської мови в когнітивно-комунікативній системі координат. Вихідною точкою дослідження є розуміння еліпсису як одного з активних явищ синтаксичної деривації. У роботі визначено роль і місце еліпсису серед близьких і споріднених явищ, запропоновано методику його відмежування від них з наступним виокремленням основних типів, класів і підкласів, доведено дифузну природу еліпсису як симбіозу процесу і результату спрощення матеріальної структури речення. При цьому особливу увагу приділено аналізу когнітивно-семантичних передумов стиснення реченнєвої структури, здійснено лінгвокогнітивне моделювання простих, паратактичних і гіпотактичних речень, що є потенційно відкритими для еліпсису, встановлено номенклатуру інваріантних моделей ЕР сучасної англійської мови. У плані функціонально-комунікативної перспективи здійснено аналіз ЕР з огляду на актуальне членування, комунікативний динамізм і актомовленнєвий устрій. Далі воно описано у двох режимах свого використання – як автономної (в пареміології) та як комунікативно зумовленої предикативної одиниці (у трьох дискурсивних формаціях – розмовно-побутовій, публіцистичній і рекламній).

Ключові слова: еліпсис, еліптичне речення, синтаксична деривація, паратаксис, гіпотаксис, модель, актуальне членування, мовленнєвий акт, паремія, дискурс.

ABSTRACT

 

Alexandrova V.G. Cognitive-communicative potential of an elliptical sentence in modern English. – Manuscript.

Thesis for a candidate degree in Philology, speciality 10.02.04 - Germanic Languages. – Odesa Ilia Mechnikov National University. - Odesa, 2008.

The paper deals with the comprehensive investigation of a modern English elliptical sentence (ES) in the cognitive-communicative system of coordinates. The starting-point of the investigation is based on the interpretation of ellipsis as one of the active phenomena of syntactic derivation. The paper determines the role and place of ellipsis among near and related phenomena, the method of its isolation with the following singling out of the main types, classes and subclasses of ES is suggested, the diffusive nature of ellipsis as symbiosis of the process and result of simplification of the sentence material structure is proved. A special attention is paid to the analysis of cognitive-semantic premises of sentence structure compression. The linguocogni-tive modelling of simple, paratactic and hypotactic sentences that are potentially open for ellipsis is carried out and the nomenclature of invariant model of ES in modern English is established. As far as functional-communicative specificity is concerned the analysis of ES from the point of view of actual division, communicative dynamism and speech act system is conducted. Further ES is described in two ways of its usage – both as autonomous (in paremiology) and as communicatively conditioned unit (in three discourse formations – colloquial, publicistic and advertising).

Key words: ellipsis, elliptical sentence, syntactic derivation, parataxis, hypotaxis, model, actual division, speech act, paremia, discourse.

АННОТАЦиЯ

 

Александрова В.Г. Когнитивно-коммуникативный потенциал эллиптического предложения в современном английском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова. - Одесса, 2008.

Работа посвящена комплексному изучению эллиптического предложения (ЭП) современного английского языка в когнитивно-коммуникативной системе координат. Исходным пунктом исследования является понимание эллипсиса как одного из активных явлений синтаксической деривации, направленных на упрощение материальной структуры предложения, в основе которой лежит эргономика речевой деятельности. Результатом этого процесса является ЭП, способное образовываться на принципах как парадигматики, так и синтагматики. В первом случае оно является исторически / системно, во втором – ситуативно / контекстуально обусловленным. В диссертации доказано, что синтаксический эллипсис – феномен двуединого порядка: в нём пересекаются и взаимодействуют процесс и результат; процессуальной его стороной являются когнитивно-логические основы порождения мысли, результативной – её компактная аранжировка в реальных условиях общения. Будучи симбиозом процесса и результата, ЭП выступает одним из действенных способов гармонизации формы и содержания речевых сообщений. В работе определена роль и место эллипсиса среди близких и смежных явлений, предлагается методика его отграничения от них с последующим выделением его основных типов, классов и подклассов. Особое внимание уделено лингвокогнитивному моделированию простых, паратактических и гипотактических предложений, являющихся потенциально открытыми для эллипсиса, с последующим составлением списка инвариантных моделей ЭП современного английского языка. Эллиптическая аранжировка предложения происходит не произвольно, а по чётко определенным образцам, очерчивающим пути и способы использования предложения в его материально неполном виде без нарушения смысла. В плане функционально-коммуникативной перспективы осуществлен анализ ЭП с учётом актуального членения, коммуникативного динамизма и акторечевого устройства. Далее ЭП описано в двух режимах своего использования – как автономной предикативной единицы (в паремиологии) и как коммуникативно связанной (в трёх дискурсивных формациях – разговорно-бытовой, публицистической и рекламной), где использование эллипсиса усиливается мотивами, установками и тактико-стратегическими принципами речевой деятельности.

Ключевые слова: эллипсис, эллиптическое предложение, синтаксическая деривация, паратаксис, гипотаксис, модель, актуальное членение, речевой акт, паремия, дискурс.