Курсовая работа: Розвиток та розміщенння промисловості будівельних матеріалів в Україні

*Статистичний щорічник України за 2002 р.С.137. Державний комітет статистики України

Виробництво керамічної глазурованої плитки зосереджене в Слов’янську ( Донецька область ).Є можливості для розвитку цього виробництва у Вінницькій та Житомирській областях з використанням місцевих каолінів; у Закарпатській, Хмельницькій і Кіровоградській на базі тугоплавких і вогнетривких глин; у південних областях-вогнетривких і тугоплавких глин Причорномор’я та Приазов’я. Подальший розвиток галузі на зростання обсягу та якості продукції – цю тенденцію до росту виробництва ми бачимо у приведеній таблиці 5.

    Виробництво будівельного фаянсу й фарфору.

Будівельний фарфор і фаянс виробляють у Славуті ( Хмельницька область ) на комбінаті < Будфаянс >, електроізоляційні вироби для електричної промисловості-в Первомайську ( Житомирська область ). У Донецькій області виробляють будівельний фаянс, електроізоляційні вироби для електро-та радіотехнічної промисловості ( Слов’янськ ) у Запоріжжі - високовольтні ізолятори для ЛЕП, електростанцій і підстанцій. Поки що виробництво будівельного фарфору і фаянсу не задовольняє потреб госродарства України, тому ці матеріали часто завозять з Білорусі, Росії та Чехії. Наявність достатньої кількості різноманітної сировини дає можливість розширити це виробництво.

    Виробництво будівельного вапна й гіпсу.

   Сировиною для виробництва вапна є крейда, вапняки, мармур та інші карбонатні породи. Заводи галузі розміщені в районах видобутку сировини, а головну продукцію вивозять іноді на значні відстані.

   Основними виробниками будівельного вапна в Україні є Донецька, Запорізька, Сумська, Харківська, Вінницька, Львівська, Хмельницька, Херсонська, і Чернівецька області. Найбільше виробляють вапна в Хмельницькій області, звідки понад 100 тис.т його вивозять до Черкаської та Київської областей. З Вінницької області вапно вивозять до Кіровоградської, Дніпропетровської і Черкаської областей, а з Львівської до Рівненської, Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької та Київської.

    На півдні найбільше вапна виробляє Херсонська область, звідти його вивозять до Одеської, Миколаївської, та інших областей. Кількісні показники виробництва вапна та гіпсу наведені в таблиці 6.

Виробництво вапна, гіпсу, стінових і покрівельних матеріалів і

	1985	1990	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Будівельне вапно, тис.т	1868	2005	736	575	605	567	470	581	507
Технологічне вапно, тис.т	6765	6672	3166	2765	2929	2791	2917	3050	3434
Гіпс, тис.т	963	1014	130	175	69,6	68,4	96,5	119	151
Стінові матеріали, млн.шт.умовної цегли  У тому числі Буд.цегла Дрібні.бетонні блоки Крупні бетонні і силікатні блоки Стінові блоки з природного каменю М’які покрівельні матнріали та ізол, млн.м2 Азбестоцементні труби та муфти, тис.км умовних труб.	13642 8952 1418 1526 1746 303 15,3	15936 10482 1772 2095 1587 282 16,5	6117 4302 771 674 370 65,3 1,8	3574 2783 298 303 190 63,0 1,1	3046 2365 321 220 140 66,9 0,8	3345 2393 452 378 122 54,7 1,0	3114 2435 363 188 128 24,8 1,0	2748 2081 439 153 75 32,3 1,1	2813 2047 547 152 67 27,2 1,1

азбестоцементних труб*                                                                Таблиця 6

* Статистичний щорічник України за 2002 рік С.137 Державний комітет статистики України. 

Виробництво крейди.

У будівництві крейду використовують для молярних робіт, виготовлення віконної замазки, шпаклівки, а також як наповнювач у паперовій та азбесто-гумовій промисловості, для виробництва соди, фарб, цементу, будівельного вапна тощо.

   Великі запаси крейди є в Донецькій, Луганській, Сумській, Харківській, Рівненській, Волинській і Чернівецькій областях. Видобуток будівельної крейди в Україні становить понад 2 млн.т а як сировини для цементної промисловості - 7,5  млн т.

     Виробництво м’якої покрівлі( руберойду, толю, пергаміну ) налагоджено у багатьох областях України, м’якої покрівлі у великих містах. Найбільшим виробником останньої в Україні є Київ (18,8% від загального виробництва ).

 Кількість виробляемої м’якої покрівлі показано в таблиці 6.

Виробництво віконного скла.

В Україні функціонують 6 заводів листового і технічного скла . Найбільші з них-Лисичанський < Пролетар >, Костянтинівський склоробний та завод < Автоскло > і Запорізбкий склоробний завод. Скло виробляється також на склозаводах Луганської і Донецької областей, на Львівському склоробному заводі й частково на Київському заводі художнього скла. Збільшується виробництво скла маркового віконного, полірованого, теплозахисного та архітектурно-будівельного, полірованого шлакоситалу, кольорового візерункового та армованого скла, штучного склоподібного мармуру.

                                                                                                                           Таблиця 7

Виробництво скла*				( млн.м2)
	Віконне	Поліроване	Армоване	Загартоване неполіроване
1985	50,5	6,4	3	1,9
1990	52,3	7,8	3,5	1,2
1995	22,9	4,2	0,3	0,2
1996	26,5	2,6	0,2	0,1
1997	18,6	2,5	0,3	0,1
1998	16,8	2,1	0,3	0,1
1999	18,3	2,8	0,1	0,04
2000	17,4	2,5	0,2	0,02
2001	20,1	4,2	0,1	0,02

* Статистичний щорічник України за 2002 рік С.138 Державний комітет   статистики України.

 Виробництво шиферу.

Значна частина цементу витрачається на виробництво покрівельного шиферу. Шиферні заводи розміщені у місцях споживання готової продукції. Вони працюють на привізній сировині (азбест надходить з Уралу, а цемент-з найближчих цементних районів). Найбільше шиферу в Україні виробляють Балаклійський і Здолбунівський цементно-шиферні комбінати. Основна увага приділяється виробництву азбесто-цементних листів, плоских шиферних конструкцій і рельєфних листів.

Перспективи розвитку промисловості будівельних матеріалів.

     У перспективі розвиток галузей промисловості будівельних матеріалів пов’язаний з реконструкцією технічної бази, подальшим впровадженням механізації та автоматизації технологічних процесів, розширенням випуску нових будівельних матеріалів, легких та економічних великомірних конструкцій і виробів поліпшеної якості. Важливим напрямом є комплексне використання сировини, ширше впровадження матеріалів попутного видобутку, вторинної сировини, неухильне підвищення якості виробів для будівництва. Географія галузі має вдосконалюватись з урахуванням подальшого комплексного розвитку економічних районів та областей України, повного забезпечення обсягів будівельно-монтажних робіт. Галузь потребує постійного вкладення інвестицій в основний капітал для поновлення технічної бази, розробки нових технологічних процесів та нових будівельних матеріалів пов’язаних з хімічною промисловістю.

    Потреби будівництва в Україні повністю забезпечуються власними мінеральними ресурсами. За кордоном користуються попитом цементна і скляна мінеральна сировина та будівельний камінь. Граніти, габро, лабродарити вивозяться у країни близького та далекого зарубіжжя.

   

                                            

Висновки :

  Серед галузей, які обслуговують будівництво, насамперед слід назвати важке машинобудування, підприємства якого виробляють близько 2 тис.машин, механізмів, устаткування для виконання промислового, житлового будівництва, комунального господарства, а також для добування і виробництва будівельних матеріалів, серед них екскаватори, бульдозери, котки, трубоукладачі, будівельні крани тощо. В Україні ця галузь зародилась у 20-х роках. Розміщення підприємств зумовлене їх спеціалізацією, металомісткістю. Так підприємства продукція яких потребує багато металу ( крокуючі екскаватори ), розміщенв поблизу металургійних баз ( Дніпропетровська , Харківська, Запорізька, Донецька області ). А менш металомісткі підприємства розташовані у центрах з висококваліфікованими виробничими кадрами ( Одеса, Київ, Львів та інші ).

   Другою надзвичайно важливою обслуговуючою будівництво галуззю є проєктно – конструкторська та пошукова діяльність. У 1990 році на території України налічувалось 315 таких організацій із загальною кількістю працюючих 141 тисяча чоловік і обсягом робіт 1159,9 млн.крб ( ціни 1990 р. ) . Без продукції цієї галузі – проектної та кошторисної документації будівництво неможливе.

У перспективі передбачається реконструкція технічної бази промисловості будівельних матеріалів, подальша механізація технологічних процесів, розширення випуску нових будівельних матеріалів, ефективних зірних будівельних елементів, легких та економічних великомірних конструкцій і виробів поліпшеної якості, а також комплексне використання сировини, ширше впровадження матеріалів супутнього видобутку, вторинної сировини, підвищення якості виробів для будівництва.

Географія галузі розширюватиметься з урахуванням подальшого коплексного розвитку економічних районів та областей України, забезпечення повного виконання обсягів будівельно – монтажних робіт.

   Отже, Україна має потужний будівельний комплекс. Головне завдання – ефективне використання його потужностей.

                                             ЛІТЕРАТУРА

І. Довбенко В. Формування ринкового середовища в будівельному комплексі // Економіка України. — 1999. — № 7. — С. 45—47.

2. Економіка будівельного комплексу: Навчальний посібник / За ред. П. Ф. Жердецького та ін. — К.: Вища школа, 1997. — 271 с.

3. Задорожна О. Соціальні аспекти інвестування житлового будів­ництва // Економіка України. — 1997. — № 3. — С. 91—93.

4. Заставний Ф.Д. Географія України ст.272  К.,-2001р

5.  Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил.-К.,1999р., стор.57-62.

6.  Іщук С.І Промислові комплекси України.-К., 2003р., стор.122-127.

7. Кухленко О. Можливі моделі приватизації підрозділів будівель­ного комплексу // Економіка України. — 1998. — № 1. — С. 42—47.

8. Кухленко О. Будівельний комплекс в умовах нової інвестиційної політики // Економіка України. — 1996. — № 12. — С. 35—41.

9.  Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил України.-К.,2001 р.стор.113-115, 220-229.

10. Мішогло Г.О. Економічна географія України з основами виробництва.-К.,1999.

11. Размещение производительных сил / Под ред. В. В. Кистанова, Н. В.      Копылова. — М.: Зкономика, 1994. — 589 с.

12. Розміщення продуктивних сил України / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища школа, 2001. — 376 С.

13. Сербія Ю. Приватизаційні процеси в будівельному комплексі // Економіка України. — 1994. — № 4. — С. 3—10.

14. Симоненко В. Інвестиційна політика: регіональний аспект // Еко­номіка   України. — 2000. — № 4. — С. 33—38.

15.  Л.Г.Чернюк, Д.В.Клиновий 2002 р. Економіка регіонів України.

16. Шаблій О.І. Соціально-Економічна Географія України ст.364-369 1998

17. Державний комітет статистики України 2002р. Статистичний щорічник     України, за 2002 р., за ред./ О.Д.Осауленка