Дипломная работа: Особливості епізоотології, діагностики, лікування та профілактики демодекозу собак в умовах м. Києва

Порівняти ці дані можна з показниками, що складають предмет даної роботи і приведеними в нижченаведених таблицях (див. Таблиця 2.).

Поголів'я дрібних домашніх тварин у м.Києві складало:

- на 1.01.2000р.: собак - 29 750, кішок - 1450;

- на 1.01.2001р.: собак - 32 259, кішок - 1350;

- на 1.01.2002р.: собак - 30 000, кішок - 1450.

Середній показник хворих демодекозом собак за період спостереження 56 місяців (за даними лікарні державної ветеринарної медицини Печерського району м.Києва) складає 44,79 собаки в рік, а питома вага демодекозу стосовно інших захворювань шкіри в цілому, склала - 7,8%. Ці дані свідчать про те, що демодекоз у Києві є поширеною хворобою (Таблиця 3.).

У період спостережень 2000-2002 рр. виявилося що найчастіше демодекоз спостерігався у таких порід собак: німецька вівчарка, стаффордширський тер'єр, ротвейлер відповідно - 11,1; 10,5; 9,9% обстежених тварин. (Див. Таблицю 4.)

Таким чином, можна зобити наступні висновки:

- популяційний аналіз поширення і прояву демодекозу, дозволяє виділити вікові і породні групи ризику захворювання демодекозом (Див. Таблицю   .), а відповідно вчасно діагностувати і лікувати дану патологію;

- ретельний облік собак хворих демодекозом і докладний аналіз генетичного споріднення дозволить безпомилково виділяти усередині породи - лінії тварин, схильних до прояву демодекозу і рекомендувати або виключення таких особин з подальшого розведення, або міри профілактики чи превентивного лікування;

- основою для успішного лікування є не тільки комплексний підхід у терапії (етіотропна і патогенетична терапія), але й у першу чергу варто організувати належний догляд за шкірою і шерстю та нормалізувати харчування.

Таблиця 2. Структура захворювань шкіри в собак і кішок в умовах м.Києва

(за даними звітів про роботу міської служби державної ветеринарної медицини).

Роки спостереження
	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	середнє
Кількість клінічних оглядів собак на шкірні захворювання :
	-	38123	35185	36772	33595	30365	29973	30827	35581	32316	33584	33739
Демодекоз	56	45	68	60	75	108	88	85	96	83	97	78,3
Стригучий лишай	133	156	247	237	287	219	201	435	482	607	643
Короста	34	28	60	81	61	14	28	52	79	128	186
Кількість клінічних оглядів кішок на шкірні захворювання :
	-	3210	2012	2135	1819	1710	1443	1522	1951	1690	1922
Демодекоз	-	-	-	-	-	-	-	-	1	-	-
Стригучий лишай	108	118	132	137	140	151	274	354	387	422	564
Короста	42	93	145	224	206	257	320	350	395	368	532
Прийнято дрібних тварин
із заразною патологією	1576	2045	2769	3153	2493	2341	2942	3270	3357	3842	3409
із незаразною патологією	-	20136	28949	26506	22269	15104	20589	18311	21352	27224	21477
Питома вага демодекозу стосовно захворювань дрібних тварин (%):
-заразної етіології	3,5	2,2	1,9	1,9	3,0	4,6	2,9	2,6	2,8	2,2	2,8	2,8
-шкірним хворобам	-	0,12	0,19	0,16	0,22	0,35	0,29	0,27	0,24	0,25	0,28	0,23

Таблиця 3. Структура захворювань шкіри в собак і кішок

(за даними лікарні державної ветеринарної медицини Печерського району м.Києва).

Захворювання шкіри	Липень-грудень 1997р	1998р	1999р	Листопад-грудень 2000р	2001р	2002р	Всього
Шкірні захворювання, обумовлені ектопаразитами
ДЕМОДЕКОЗ
собак	20	16	11	23	76	63	209
кішок	-	-	-	-	2	1	3
ІНШІ АРАХНОЕНТОМОЗИ:
Триходектоз	1	-	-	2	10	16	29
Саркоптоз	-	1	-	-	-	1	2
Псороптоз	-	-	-	-	2	-	-
Нотоедроз	-	-	-	-	-	2	2
Хейлетиельоз	-	-	-	1	-	1	2
ГРИБКОВІ УРАЖЕННЯ ШКІРИ:
Дерматомікози	3	7	33	29	326	299	697
Трихофітія	19	11	14	14	82	42	182
Мікроспорія	2	4	1	7	16	31	61
Парша	-	-	-	3	-	1	4
Пітіроспороз*	-	-	-	-	-	15	15
УРАЖЕННЯ ШКІРИ НЕЗАРАЗНОЇ ЭТІОЛОГІЇ
	9	10	35	91	422	335	902
у т.ч. алергічної природи	-	-	-	9	197	217	423
ІНШІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ:
Екзема	-	-	-	-	85	130	215
Піодермії	-	-	-	2	66	59	127
Запалення зовнішнього слухового проходу	-	-	1	11	56	152	220
у т.ч. отодектоз	-	-	1	2	5	41	49
ВСЬОГО:	54	49	95	183	1143	1148	2672

*ураження шкіри дріжджовим грибком Malassezia.

Таблиця 4. Прояв демодекозу по породних і вікових групах

(результати спостережень за 2000-2002р. за даними лікарні державної ветеринарної медицини Печерського району м.Києва).

 - по породній приналежності:

Порода	Кіль-кість	%	Порода	Кіль-кість	%	Порода	Кіль-кість	%
німецька вівчарка	18	11,1	мастіно-неаполітано	4	2,5	шарпей	2	1,2
стаф.амер.тер'єр	17	10,5	декорат.породи	4	2,5	пекінес	2	1,2
ротвейлер	16	9,9	сеттери	4	2,5	поинтер	1	0,6
боксер	11	6,8	бульмастиф	3	1,9	кавказ.вівчарка	1	0,6
доберман	10	6,1	лабрадор	3	1,9	лайка	1	0,6
англ. бульдог	10	6,1	Пітбультер’ер	3	1,9	кане-корсо	1	0,6
спанієлі	9	5,6	дог	2	1,2	колі	1	0,6
такса	9	5,6	далматин	2	1,2	чау-чау	1	0,6
метиси	9	5,6	Вельштер’єр	2	1,2	порода невідома	16	9,9
Разом: 162

- по віковій приналежності:

вікова група	від 2 міс. до 6 міс.	від 6 міс. до 1 року	до 2-х років	до 5 років	після 5 років	після 10 років	разом
кількість	39	51	42	22	7	1	162
%	24,1	31,5	25,9	13,6	4,3	0,6	100

(Кішки в яких був виділений кліщі роду Demodex мали вік: 1,5 року, 4, 5 і 9 років).

- по статевій приналежності:

кобелі	суки
86	76
53,1%	46,9%

3.3.2.          ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНИХ ПРОЯВІВ ДЕМОДЕКОЗУ СОБАК

Демодекоз у собак протікає в двох формах: у локальній (синоніми: обмежений, монетний демодекоз) і генералізований (синоніми: загальний демодекоз).

Локальний демодекоз.

Ця форма зустрічається в 90% випадків захворювання й уражає молодих собак до одного - двох років в 80% випадків.

При осередковій (лускатій) формі демодекозу в собак на різних ділянках шкіри голови: в області очних дуг (так називані “демодекозні окуляри” чи монокль), повік, кути губ, на морді від чола до ніздрів, основи вушних раковин, на шиї, грудях, кінцівках і рідше на зовнішніх покривах тулуба, розвивається еритема (почервоніння шкіри), що добре помітно в собак , що мають непігментовану шкіру, випадає волосся і формуються алопеції у вигляді окремих круглих плям діаметром близько 5 см, що супроводжується жирною себореєю . Волосяні мішечки закупорюються і гіпертрофуються через інтенсивне виділення сального секрету, формуються вугри ("чорні крапки" - комедони ), і на дотик шкіра здається шорсткуватою, гранульозною (фолікулярне кератозне ураження). Шкіра на уражених ділянках потовщується, стає зморшкуватою, (нерідко з тріщинами, з яких виділяється сукровиця або кров) набуває синювато – сірого чи мідно – червоного забарвлення (це почервоніння одержало назву "червоної корости") і звичайно буває вкрита лусочками ороговілого епідермісу (сквамозна форма). Сухий демодекоз ніколи не супроводжується сверблячкою. Прогноз при цій формі більш сприятливий, особливо якщо хвороба уражає вже в досить великих щенят ( у віці біля року), захворювання не генералізовано, оскільки кількість вогнищ ураження не перевищує 4-5 і вони не поширюються на весь тулуб тварини, немає мікробної суперінфекції (тому його називають сухим, лускатим демодекозом).

Пустульозна форма зустрічається значно рідше. Вона може розвинутися з описаної вище форми в стадії утворення лусочок або виникнути самостійно. Пустульозне ураження шкіри локалізується на тих же ділянках що і при сквамозній формі. Пустульозна форма хвороби є ускладнням, пов’язанним із проникненням у тканину шкіри секундарної мікрофлори. При цій формі, спочатку на уражених ділянках шкіри з'являються світло – червоні вузлики, заповнені кліщами і продуктами запалення, що темніють, пізніше випадає волосся. Вузлики перетворюються в гнійнички, що лопаючись, виділяють секрет, який засихає в сірі чи бурі струпи. У гної, що виходить з пухирців, міститься величезна кількість кліщів, що легко можна розглянути під мікроскопом. Іноді утворюються невеликі папули, що можуть зливатися й уражати досить великі ділянки. Шкіра потовщується, стає складчастою і набуває, особливо між складками, інтенсивно червоний колір та може переходити в піодермію. Найчастіше збудником піодермії є мікроб Staphylococcus intermedius, але іноді й інші бактерії (Pseudomonas aeruginosa, Proteus mirabilis). Гнійний процес може охопити більш глибокі шари шкіри, і у результаті розвивається виразкове запалення шкіри. У ряді випадків у хворих собак розвивається виснаження і загальний сепсис від піококової інфекції, в результаті чого тварина гине. Прогноз при пустульозній формі хвороби рішуче несприятливий.

Локальний демодекоз закінчується самовидужанням через 1-2 місяця в 90% випадків, зокрема в щенят у віці біля року. Приблизно в 10 % випадків він приймає загальну, генералізовану, форму.

Генералізований демодекоз розвивається з локального і характеризується або великою кількістю вогнищ облисіння, які далі зливаються (більше 5), або поширенням уражених ділянок, на весь тулуб, принаймні, на кінцівки, або появою мікробного ускладнення. Таке ускладнення виникає, як правило, завжди, що є підставою для назви «піодемодекоз» (демодекоз + піодерматит).

Поверхневий дерматит чи бактеріальний фолікуліт, що виникає при захворюванні, характеризується присутністю численних виступаючих білуватих гнійничків. Вони відповідають зараженим і гіпертрофованим волосяним мішечкам, що містять білу суміш шкірного сала і гною з великою кількістю кліщів. Збудниками найчастіше є Staphylococcus pyogenes albus (стафілодемодекоз), але іноді й інші бактерії (Pseudomonas aeroginosa, Proteus mirabilis).

Глибокий піодерматит (спочатку мікробний фурункульоз, а потім бактеріальний целюліт у кінцевій стадії), що є наступною стадією мікробної інфекції, характеризується поширенням інфекції з волосяних мішечків на дерму внаслідок розриву їхніх стінок. Спостерігаються утиснені фурункули червоно-фіолетового кольору діаметром 5 мм, наповнені кров'янистим гноєм. У цьому гної мало кліщів. Демодекоз буває і гнійний, супроводжується сверблячкою, викликаною алергенним впливом мікробних антигенів.

Хронічна форма виражається в альтерації шкіри: гіперкератоз (стовщена, складчаста шкіра), меланоз (сірувате забарвлення), себорея з дуже сильним запахом. Спостерігається значне погіршення загального стану тварини: аденомегалія (гіпертрофія залоз), схуднення, анорексія, апатія , ниркова недостатність внаслідок всмоктування бактеріальних токсинів. При генералізованій формі в процес втягуються великі ділянки шкіри і з'являються симптоми загальної інтоксикації. Тварина може загинути з явищем кахексії і хронічного сепсису. При генералізованій формі демодекозу, коли кліщі проникають глибоко в підшкірну клітковину і попадають у внутрішні органи, прогноз для життя тварини майже завжди несприятливий. Якщо загальний демодекоз не ускладнений бактеріальною мікрофлорою, за умови проведення складної терапії, прогноз може бути благоприємним.

Перебіг демодекозу в собак звичайно хронічний.

Ця форма спостерігається в 85% випадків у собак старше 7 місяців. Самовидужанням хвороба закінчується менш, ніж у 30% випадків.

Демодекозний пододерматит.

Ця форма захворювання обмежена лапами. Звичайно її ускладнюють вторинні бактеріальні інфекції. Найчастіше демодекозний пододерматит діагностують у тварин з генералізованою формою захворювання. Проте, він розглядається окремо в першу чергу в зв'язку з тим, що дуже часто вже після очищення тіла собаки від уражень на лапах кліщі залишаються. Локалізація колоній демодекса в цій області може бути настільки глибока, що часом для виявлення кліщів і постановки вірного діагнозу необхідна біопсія. Відома схильність до цієї форми захворювання староанглійських вівчарок і шарпеїв.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7