Реферат: Німецька окупація України

І окупанти діяли з надзвичайною жорстокістю. Захопивши той чи інший населений пункт, вони насамперед розпочинали розстріли. Гітлерівці вимагали від призначених ними старост і бургомістрів списків осіб, які прибули в населені пункти після початку війни. Так вони виявляли воїнів, які потрапили в оточення, затримували їх і посилали в табори для військовополонених або розстрілювали. Гітлерівська Німеччина вела проти СРСР не звичайну, особливу, винищувальну війну, маючи на меті масове знищення людей. Загарбники не зважали ні на які норми міжнародного права і людської моралі. Вони воювали проти беззбройного мирного населення, убиваючи беззахисних стариків, жінок і дітей. Не було такого міста чи села, де нацисти не чинили б масових кривавих злодіянь. І для цього були їм створені всі умови. На території України було 50 гетто, 180 концтаборів, 250 місць масового знищення, таких як Бабин Яр. Тут гітлерівські кати здійснювали свої страшні, до цього не бачені за своєю жорстокістю, зухвалістю та злобою злочини. Злочини проти окремих людей і цілих народів, безнаказані та систематичні.

В цих страшних злочинах була своя певна система. Схожі прийоми вбивств: один і той же устрій газових камер, масовий випуск круглих банок з отруйним газом " циклон А" та "циклон Б", побудовані за одним типовим проектом печі крематоріїв, схоже планування концтаборів, стандартна конструкція машин смерті – "душогубки"(спеціально обладнані авто, які використовувались для вбивства людей газом), технічна розробка машин для розмелювання людських кісток (створенням всіх цих і не тільки, машин керував Ернст Кальтенбруннер) – все це вказує на об’єднання великої кількості вбивць та катів. Приблизно однаково готувались величезні ями – могили для розстрілів, які мазкувались під протитанкові рови чи траншеї. Беззбройним і беззахисним людям, яких привели до місця розстрілу, майже в ідентичних фразах наказували роздягтися і лягти вниз в завчасно приготовані ями. Перший ряд розстріляних, було це чи в болотах Білорусії, чи в передгір’ях Кавказу, завжди посипались хлорним вапном, і, зверху лягав наступний ряд вбитих беззахисних людей. Настільки були схожі прийоми вбивств, що стає зрозумілим, як зарані нацизмом передбачалось все, починаючи від наказу роздягтися перед розстрілом, до самого вбивства.

Для цього потрібно було виховати також людей, позбавлених серця і совісті, які, не задумуючись, виконають наказ вищого керівництва. Були створені, виховані, навчені ті моральні уроди, які були призвані здійснювати програму головних військових злочинців.

Наведу приклади злодіянь таких типів на території України. Розпочати потрібно з документу від 27 квітня 1942 року, який конкретизував план "Ост". Цей документ належав відомству Альфреда Розенберга.

"Важливо, щоб на російській території (вважається вся територія СРСР), населення в більшості складалось з примітивних людей. Воно не буде дуже надоїдати німецькому керівництву. Ця маса расово неповноцінних, тупих людей потребує, як свідчить історія, в керівництві. Якщо німецькому керівництву вдасться не допустити вливання німецької крові в руський народ, не буде зближення з населенням, то можна з впевненістю говорити про збереження німецького панування в цьому регіоні при умові, якщо ми зможемо перемогти таку біологічну небезпеку, як вражаюча властивість цих примітивних людей до розмноження.

Метою німецької політики у відношенні до населення на руській території буде доведення народжуваності руських до нижчого рівня ніж у німців.

Для нас, німців, важливо ослабити руський народ так, щоб він не міг помішати нам встановити німецьке панування в Європі".

Так ставились німці до руських людей і така мета в них була на початковому етапі війни. А ось що вони робили для цього. Це зовсім невелика кількість тих злодіянь, що здійснили нацисти в роки окупації, оскільки всіх їх описати, мабуть, не можливо.

Львів. Після війни, при дослідженнях умов окупації, Надзвичайна державна комісія констатувала, що у Львові німці не жаліли ні чоловіків, ні жінок, ні дітей. Дорослих вони просто вбивали, дітей віддавали командам гітлерівської молоді в якості мішеней.

"Крім розстрілів, в Яновському таборі застосовувались різні мордування, наприклад: зимою прив’язували людині руки до ніг і кидали в бочки. Таким чином людина замерзала.

Навкруги Яновського табору була колюча проволока в два ряди, відстань між рядами – 1 метр 20 сантиметрів, куди поміщали людину на кілька діб, звідти він сам не міг вийти і помирав від голоду і спраги. Але перш ніж його туди помістити, людину били майже до смерті.

Вішали людину за шию, ноги і руки, а потім пускали собак, які його розривали.

Ставили людину замість мішені і проводили навчальні стрільби. Цим найбільше займались гестаповці: Гайне, Міллер, Блюм, начальник табору Вільгауз та інші. Давали людині в руки стакан і проводили навчальні стрільби: якщо попали в стакан, то мішень залишається жити, а якщо в руку, то – розстріл на місці і при цьому добавляють, що "ви працювати не можете, підлягаєте розстрілу".

Брали людину за ноги і розривали.

Дітей від 1 місяці і до 3 років кидали в бочки з водою, там вони топились.

Прив’язували людину до стовпа навпроти сонця і тримали доти, поки жертва не вмирала від сонячного удару.

Крім цього, в таборі перед тим, як ідуть на роботу, відбувалась так звана перевірка здоров’я чоловіків шляхом бігу на відстань 50 м., і якщо чоловік пробіжить гарно, тобто швидко і не спіткнеться, то залишається жити, а всіх інших розстрілювали. Тут же, в цьому таборі була площадка, яка заросла травою, на якій проводили біг, якщо чоловік заплутається в траві і упаде, то його тут і розстрілювали. Трава була вище колін.

Жінок вішали за волосся, при цьому роздягали, розкачували їх, і вони висіли, поки не помруть.

Був ще такий випадок: одного молодого хлопця гестаповець Гейне поставив і відрізав від нього куски м’яса. А одному зробив на плечах 28 ножових ран. Цей чоловік вилікувався і працював в бригаді смерті, а пізніше був розстріляний.

Біля кухні, під час отримання кофе кат Гайне, коли стояла черга, підходив до першого в черзі, і питав чого він стоїть перший, і одразу ж розстрілював. Так він розстрілював кілька чоловік а потім підходив до останнього, питав чого він стоїть останній, і теж розстрілював його."

З повідомлення Надзвичайної комісії видно, що система знущань над беззахисними людьми насаджувалась і організовувалась керівниками табору, які показували підлеглим особисті приклади звірств.

Гауптштурмфюрер СС Франц Варок, наприклад, полюбляв підвішувати затриманих за ноги до стовпів і так залишати їх до смерті; обер-штурмфюрер Рокита сам розрізав животи; Гайне просвердлював тіла палкою чи куском заліза, плоскогубцями виривав жінкам нігті, потім роздягав свої жертви, підвішував їх за волосся, розкачував і стріляв по рухомій мішені.

Комендант табору обер-штурмфюрер Вальгауз заради спорту і задоволення дружини і доньки систематично стріляв з автомата з балкону канцелярії табору в арештантів, які працювали в майстернях, потім передавав автомат дружині, і вона теж стріляла. Інколи, щоб задовольнити свою дев’ятирічну доньку, він заставляв підкидати в повітря двох – чотирьохрічних дітей і стріляв у них. Донька аплодувала і кричала: "Папа, ще, папа, ще!" - і він стріляв.

Затриманні в таборі винищувались без всякого приводу, часто на спір.

Свідок Р.С. Кіршнер розповідала, що комісар гестапо Вепке заклався з іншими катами гестапо про те, що одним ударом сокири розрубає хлопчика. Ті йому не повірили. Тоді він спіймав на вулиці десятирічного хлопчика, поставив його на коліна, заставив скласти руки долонями разом і пригнути до них голову, примірився, поправив голову хлопчика і ударом сокири розрубав його. Гітлерівці поздоровили Вепке, міцно жали йому руку, хвалили.

В 1943 році в день народження Гітлера (йому виповнилось 54 роки), комендант Вільгауз відрахував з числа в’язнів 54 людини і особисто розстріляв їх.

При таборі була лікарня. Німецькі кати Брамбауер та Бірман кожного 1-го та 15-го числа проводили перевірку хворих і, якщо встановлювали, що серед них є такі хворі, які знаходяться там більше двох тижнів, одразу ж їх розстрілювали. При кожній такій перевірці розстрілювали від 6 до 10 в’язнів.

Знущання, розстріли німці проводили під музику. Для цього вони організували спеціальний оркестр з в’язнів. Оркестром заставили керувати професора Штрікса і відомого диригента Мунда. Композиторам німці запропонували написати особливу мелодію, яку назвали "Танго смерті". Перед ліквідацією табору оркестрантів розстріляли.

Те, що було в Яновському таборі, зовсім не було поодиноким випадком. Так діяла німецько-фашистська адміністрація всіх концентраційних таборі, розміщених на територіях всіх тимчасово окупованих держав.

30 липня гітлерівці вступили в Львів і на наступний день влаштували різню під гаслом "бий поляків та євреїв". Перебивши сотні людей, звірюки влаштували "виставку" вбитих. Біля стін будинків були складені трупи, головним чином жінок. На першому місці цієї жахливої "виставки" був покладений труп жінки, до якої штиком була приколота її дитина.

Такі були страшні звірства німців з самого початку війни.

Про глибокий моральний розклад гітлерівських злочинців свідчать страшні акти насилля над жінками.

В с. Бородавка Дніпропетровської обл. нацисти зґвалтували поголовно всіх жінок і дівчат.

Скрізь німецькі бандити вриваються в будинки, ґвалтують жінок, дівчат на очах у рідних і дітей, і одразу ж розстрілюють своїх жертв.

В м. Львів 32 робітниці Львівської швейної фабрики були зґвалтовані і потім вбиті німецькими штурмовиками. П’яні німецькі солдати силою затягали львівських дівчат та молодих жінок в парк Костюшко і по звірячому ґвалтували їх. За них заступився старий священник В.Л. Помазнєв, вимагаючи це припинити, за що гітлерівці його побили, зірвали з нього рясу, спалили бороду і закололи штиком.

Таким чином, на тих територіях окупованих країн, в тому числі і Україна, куди після військ агресора приходили війська СС, мирне населення потерпало від свавілля цих спеціально навчених і жорстоких представників нацизму.

Керч – порівняно невелике місто. Від Львова він знаходиться за багато кілометрів. Якщо в Львові німецькі завойовники були вже на початку липня 1941 року, то в Керч вони прийшли лише в листопаді. В січні 1942 року німці були вже вибиті з міста радянськими військами.

Таким чином період окупації(перший період, тому що Керч була захоплена двічі) був не довгим, близько двох місяців. Та от які злочини були здійснені. Німецька міська управа наказала всім жителям зареєструвати всіх курей, півнів,

качок, курчат, індиків, гусей, овець, корів і робочу скотину. Власникам домашніх птахів було заборонено користуватись птицею і скотом з особистою метою без дозволу коменданта. Після опублікування цих наказів почались обшуки по всім будинкам та квартирам.

Гестапівці лютували. За кожен знайдений ними лишній кілограм продуктів розстрілювали главу сім’ї.

Свої страшні звірства в місті німці розпочали з отруєння 245 дітей шкільного віку.

Згідно наказу німецького коменданта, всі школярі зобов’язані були з’явитись в школу в указаний час. Дітей, які прийшли, відправили за місто, в заводську школу, мав би на прогулянку. Там дітям запропонували каву з пиріжками, які були отруєні. Дітей, яким кави не вистачило, німецький фельдшер викликав в амбулаторію і змазав їм губи сильнодіючою отрутою. Через кілька хвилин всі діти були мертві. Школярі ж старших класів були вивезені на вантажівках і розстріляні з кулеметів в кількох кілометрах від міста. Туди ж пізніше вивезли й трупи отруєних дітей. Їх поскидали в дуже великий і довгий протитанковий рів.

З приходом радянських військ в січні 1942 року при дослідженні Багеровського рову було знайдено, що на протязі кілометра в довжину, шириною 4 метра, глибиною 2 метра, він був завалений трупами жінок, підлітків, дітей, старих людей. Неподалік були мерзлі калюжі крові. Тут же валялись дитячі шапочки, іграшки, відірвані ґудзики, рукавиці, бутилочки з сосками, ботиночки, калоші разом з обрубками рук і ніг і інші частини тіла. Все це було забризкано кров’ю і мізками.

Німецькі звірі розстрілювали беззахисне населення розривними кулями. З краю лежала замордована молода жінка. В її обіймах спочивав акуратно згорнутий в біле одіяло малюк. Поряд з жінкою лежали вбиті розривними кулями восьмирічна дівчинка і хлопчик років п’яти. Їх ручки вхопились в плаття своєї матері.

Воєнна комендатура сіяла смерть скрізь. На вулицях нею були розвішені оголошення, погрожуючи розстрілом за кожен крок. Висіли такі оголошення: "Хто тут пройде, тому смерть", "Прохід руським заборонено, за порушення – розстріл".

Київ. Німецькі кати з перших днів захоплення столиці України проводили масове винищення населення шляхом знущань, розстрілів, повішення, отруєння газом в "душогубках". Людей забирали прямо на вулицях, розстрілювали поодинці та цілими групами. Для залякування населення вивішувались оголошення про розстріли: "В якості репресій за акт саботажу сьогодні розстріляно 100 жителів Києва. Нехай це буде уроком. Кожний мешканець Києва є відповідальний за акт саботажу. Київ, 22.Х.1941 р. Комендант міста". Або : "випадки підпалів та саботажу, які стали частішими, змушують мене прийняти суворі міри. Тому сьогодні розстріляно 300 мешканців Києва. За кожний новий випадок підпалу чи саботажу буде розстріляно значно більша кількість жителів Києва. Київ, 2 листопада 1941 р. Ебергардт, генерал-майор і комендант міста".

Німці масами убивали чоловіків, жінок, дітей, людей похилого віку. Так, 14 жовтня 1941 року в психіатричну лікарню на чолі з німецьким гарнізонним лікарем Риковським ввірвався загін СС. Гітлерівці загнали 300 хворих в одну з будівель, в якій протримали їх без їжі кілька днів, а потім розстріляли в Кириловському парку. Інші хворі були знищені 7 січня, 27 березня, 17 жовтня 1942 року.

Ось що повідомили про цю криваву розправу професор Е.А. Копистянський, лікарі А.Г. Джевалтовська, Т.К. Пєнська і т. д.: "В лікарню прибули авто. В ці машини-"душогубки" почали заштовхувати хворих, приблизно по 60-70 чоловік в кожну, тут їх вбивали, і трупи викидались біля лікарні. Ці звірства продовжувались кілька днів, на протязі яких було знищено 800 хворих".

Вбивствам часто передували садистські знущання. Архімандрит Валерій повідомив, що гітлерівці майже до смерті били хворих та слабких, поливали їх на морозі вадою і, нарешті розстрілювали.

Звірствували німецькі злодії і в Дарницькому та Сирецькому таборах. Мирних громадян і військовополонених примушували виконувати важкі роботи, знущались і вбивали. В Сирецькому таборі діяли п’яниця-садист штурмбанфюрер Радомський і його помічник Рідер.

Радомський та Рідер різними методами винищували радянських громадян. Вони, наприклад, придумали такий спосіб вбивства: одних людей примушували вилазити на дерево, а інших – підпилювати його. Люди падали разом з деревом і розбивались. Або: Радомський згукував всіх, проходив стрій, відбирав 25 чоловік, виводив їх із строю і тут же й розстрілював.

Гітлерівські злодюги зігнали 28 вересня 1941 року на стик вулиць Мельникова та Артема тисячі мирних громадян. Гітлерівці вишикували людей у колони по 100 чол. І гнали до Бабиного Яру, де й розстрілювали. У приречених перед стратою відбирали всі цінні речі та одяг. Катюги добивали поранених лопатами, немовлят кидали в яр живими. Розстріли тривали п’ять днів з ранку до ночі. Сюди приводили і розстрілювали всіх затриманих в Києві "підозрілих". Уже з перші дні окупації тут загинуло 52 тис. громадян. Людей, які зібрались, повели до Бабиного Яру, відібрали всі цінності, а потім розстріляли. Свідки, які проживали поблизу Бабиного Яру розповідали, що бачили як німці кидали в яр немовлят і закопували їх живцем разом з вбитими та пораненими батьками. "Було помітно, як шар землі рухається від рухів ще живих людей".

Спеціальна комісія підрахувала, що по неповним даним в Києві розстріляно, замучено, отруєно в "душогубках" більше 195 тисяч людей, в тому числі:

1. В Бабиному Яру – більше 100 тисяч.

2. В Дарниці – більше 68 тисяч.

3. В протитанковому рову Сирецікого табору і на самій території табору – більше 25 тисяч. Тут довгий час перебували в ув’язненні і розстріляні відомі всій країні футболісти Динамо, які брали участь у "матчі смерті": М. Трусевич, О. Клименко та інші.

4. В лікарні ім. І. Павлова на території Кирилівської церкви – 800 людей.

5. На території Києво-Печерської лаври – 500.

6. На Лук’янівському кладовищі – 400.

Всі ці звірства здійснювала лише одна ейнзатцгрупа С, яка дислокувалась в м. Київ.

Полтава. На території Полтавщини теж був створений концентраційний табір. Він знаходився на території Береківки (Жовтневий район), прилягав до вулиць Слюсарної (Баяна), Красіна та кутка Пушкарівка. Створений цей концтабір був гітлерівцями після окупації міста Полтава 18 вересня 1941 року і діяв до вересня 1943 року. До концтабору входив госпіталь для військовополонених, що містився у приміщенні школи №27 і на території обласної лікарні. Тут, як і в інших таборах, відбувалось масове знищення населення України. Відбувались знущання не тільки над дорослими а і над дітьми.

Всього під час окупації в Полтаві загинуло 18 тисяч 200 людей, в тому числі і мирного населення. Всього під час тимчасової окупації на Полтавщині загинуло 221895 чоловік. Понад 156 тисяч юнаків та дівчат як невільників гітлерівці вивезли на каторгу до Німеччини. Були вщент спалені Велика Обухівка, Баранівка, Сакалівка, Панасівка та інші села. В самій лише Великій Обухівці Миргородського району нацисти розстріляли 315 чоловік, 137 чол. Вивезли до Німеччини. Жахливу розправу вчинили катюги 19-23 вересня 1943 року перед своїм відступом у селі Великі Липняги Семенівського району. Есесівці спалили село, загнали живих людей в палаючі хати, кидали в вогонь дітей. За ці дні вони закатували 371 чоловік.

Горами трупів людей, вся "провина" яких полягала в тому, що вони – не німці, був відзначений "новий порядок" в Україні. У Харкові, захоплення якого агресори відмітили тим, що повісили на балконах будинків головних вулиць 116 чол. , було отруєно в "душогубках" і розстріляно 112 тисяч жертв. У Рівному нацистські кати вбили та замордували понад 119 тис. мирних жителів.

Захопивши Одесу, гітлерівці почали систематичне масове знищення людей. Здавалося, їхньому садизму немає меж. 19 жовтня 1941 року в приміщенні порохових складів вони спалили понад 15 тис. чол. У "Трансністрії" були організовані концтабори в Березівці. Вапнярці та інших місцях, де було ув’язнено понад 1млн. 600 тис. чол. За вказівкою Антонечку командир 10-ї румунської дивізії генерал Трестіоряну, "щоб залякати місцеве населення", розстріляв тут понад 20 тис. чол. У радгоспі "Богданівна" Доманівського району Одеської області фашисти створили в 1941 році концтабір, де було розстріляно близько 52 тисяч і спалено в бараках понад 2 тис. чол. У цілому в Одеській області окупанти розстріляли, закатували та спалили до 200 тис. чол.

"Табори смерті" взагалі були у гітлерівців улюбленим засобом масового знищення. Скільки сотень тисяч людей пройшло через них, скільки, ввійшовши за огорожу з колючого дроту, пронизану струмом високої напруги, не повернулось на волю, загинувши з голоду, від диких катувань, знущань, розстрілів, удушень і хвороб, - це відомо лише пекельній бухгалтерії гітлерівців, усі документи якої так і не вдалося виявити.

Особливо жорстокими в системі гітлерівського терору були вбивства дітей. Використання особливо жорстоких способів убивства дітей є однією з найбільш огидних особливостей гітлерівського терору на тимчасово окупованих землях СРСР.

Багаточисленними розслідуваннями німецьких звірств в СРСР, в тому числі і в Україні, встановлено, що при масових розстрілах багатьох дітей кидали в ями живими.

Свідок Беспалов розповідає: "З кінця червня минулого року я особисто бачив, як в лісопарк було вивезено на 10-12 вантажівках до 300 дівчат та жінок.

Нещасні в агонії кидались із сторони в сторону, рвали на собі волосся, одяг, частина плакали та втрачали свідомість, але німецькі кати не звертали на це уваги. Ударами прикладів та палок вони змушували їх підводитися, а з тих, хто не підводився, кати самі зривали одяг і кидали їх в ями. Кілька дівчат, серед них були і діти, намагались втекти, але були вбиті.

Я бачив, як після автоматної черги деякі жінки, розмахуючи безпомічно руками, з страшними криками йшли назустріч німцям.

В цей час німці їх розстрілювали з пістолетів… Втративши розум від страху та горя матері, прижимаючи до грудей дітей, з страшними криками бігали по поляні, шукаючи порятунку.

Гестаповці відбирали в них дітей, хватали їх за ноги чи руки і кидали живими в яму, а коли матері бігли за ними в яму, то їх розстрілювали.

При масових катуваннях дітей розривали пополам і кидали у вогонь."

Гітлерівці, поряд з масовими розстрілами, практикували злочинне утоплення мирних громадян в морі. Полонений обер-єфрейтор Фрідріх Хайле із військової частини 2-19 МКА (Морська транспортна рота) розповідав:

"Перебуваючи в Севастопольському порту, я бачив, як в порт на авто великими партіями привезли мирних громадян, серед яких були жінки та діти. Всіх їх погрузили на баржі. Частина чинила опір, але їх силою змусили туди зайти. Всього погрузили близько 3000 людей. Баржі відпливли. Деякий час над бухтою стояли крики та плач.

Страницы: 1, 2, 3