Правові відносини

Правові відносини

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. Ю. ФЕДЬКОВИЧА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

П Р А В О В І В І Д Н О С И Н И:

поняття, склад, елементи, види.

(курсова робота)

Студента ІI курсу

очної форми навчання

Сатоніна В.І.

Ч Е Р Н І В Ц І - 1999

[pic]

ПЛАН

ВСТУП.

І. Правові відносини:

а) загальна характеристика правових відносин;

б) ознаки.

ІІ. Складові елементи правових відносин:

а) суб(єкти правових відносин, юридичні властивості суб(єктів, види

суб(єктів;

б) об(єкти правових відносин, види об(єктів;

в) суб(кти права і юридичні обов(язки.

ІІІ. Види.

ВИСНОВОК

Список літератури.

І. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ:

а) загальна характеристика правових відносин.

В суспільстві існує багато різних відносин: економічні, моральні,

політичні, юридичні, культурні, духовні та інші. Отже ______ суспільство є

сукупністю відносин наслідок взаємодії людей. При цьому всі види і форми

відносин, виникаючих в суспільстві, являються суспільним або соціальними.

Право являється офиційним державним регулятором суспільних

відносин. В цьому його головне завдання. Регулюючи ті або інші відносини.

вогно тим самим надає їм правову форму, в наслідок чого ці відносини

набувають повне значенння і особливий вид - стають правовими, одягаються в

правову оболонку.

Саме за допомогою такої нормативної дії державна влада переносить

визначені відносини під свій юридичний захист, надаючи їм стабільність,

упорядкованість, стійкість ___ напрямок. Хз учасники наділяються

правосуб(єктністю, юридичними правами і обов(язками. Ці відносини стають

підконтрольними і управляючими.

Заборонити одні дії, дозволяють другі, заохочуючи інші,

встановлюючи відповідальність за порушення своїх принципів, право аким

шляхом вказує необхідні суспільні корисні варіанти поведінки

суб(єктів, сужаючи чи розширяючи сферу їх суспільних бажань і цілей.

Любі відносини набувають характерних правових відносин лише в тому

випадку, якщо вони виникають на основі і у відповідності з нормативними

правами і не протерічять волі держави.

Отже правові відносини можна визначити, як суспільні відносини,

врегульовані правом. При цьому регулюючі відносини не втрачають свого

фактичного змісту, а лише змінюються, набуваючи нові додаткові якості.

Держава не може при допомозі правових засобів свавільно змінювати

початковий характер тих або інших відносин, а також творити нові.

Державашляхом видачі законів може лише усокрити розвиток відомих відносин.

Право - не творець, а лише регулятор суспільних відносин. «Право

само по собі нічого не творить, а лише санкціонує суспільні відносини....

Законодавство лише фіксує, виражає економічні споживання».

Правові відносини в юридичній науці виділяються ще в якості однієї

з найважливіших категорій. Вони служать юридичним формам взаємодії

учасників різнобічних суспільних відносин. Одночасно правові відносини є

необхідною умовою і неопосередкованим завданням ціленаправлення правової

дії на суспільні відносини. Вони надають найбільш значний, стійкий мта

стабільний, незалежний від випадковостей суспільний зв(зок.

По мірі закінчення правових відносин в процесі правового

регулювання суспільних відносин виникають необхідні умови для досягнення

вищих цілей соціального розвитку особистості, найбільш повного задоволення

її матеріальних та духовних потреб в нерозривному зв(язку з конкретними

інтересами суспільства.

Ще правові відносини можна визначити як врегульовані нормативно-

правові суспільні відносини, учасники яких являються носіями суб(єктів

права і юридичних обов(язків, які гарантуються державою.

б) ознаки

Найбільш характерні ознаки правових відносин як особливого вида

суспільних відносин містяться в слідуючому:

Вони виникають, зникають або змінюються тільки на основі правових норм,

які неопосередквано породжують правові відносини і реалізуються через них.

Між цими явищами існує причино-наслідковий зв(язок. Нема норми - нема і

правових відносин. Вони представляють собою деяке єдинстов, цілісність. В

них ще встановлюються спроби забезпечення і охорони правових відносин

порушення. Зв(язок правових відносин з правовими нормами, які знаходяться

на законодавчих актах держави виражаються в тому, що дані відносини в

цілому і їх структура являється необхідною частиною в суспільній системі

правового регулювання суспільних відносин. Саме в правових відносинах

викладається ціль правових норм.

Суб(єкти правових відносин взаємно пов(язані між собою юридичними

правами та обовєязками, які в правовій науці прийнято називати

суб(єктивними, цей зв(язок і є правовідношення, в рамках якого права

однієї сторони відповідає обов(язок іншої, і навпаки. Їх можна назвати

зустрічними. Учасники правових відносин виступають по відношенню один до

іншого, як управомочені і правозобов(язані особи.

Правовідносини - це завжди двох сторонній зв(язок. Тому, що сама

норма права носить представницько-зобов(язуючий характер, вона завжди

когось на щось управомочує і когось на щось зобов(язує. Крім того, в

більшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе

обов(язок.

3. Правовідносини - це завжди двох сторонній зв(язок. Тому, що

сама норма права носить представницько-зобов(язуючий характер, вона завжди

когось на щось управомочує і когось на щось зобов(язує. Крім того, в

більшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе

обов(язок.

Правовідносини - це завжди двох сторонній зв(язок. Тому, що сама

норма права носить представницько-зобов(язуючий характер, вона завжди

когось на щось управомочує і когось на щось зобов(язує. Крім того, в

більшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе

обов(язок.

Правовідносини - це завжди двох сторонній зв(язок. Тому, що сама

норма права носить представницько-зобов(язуючий характер, вона завжди

когось на щось управомочує і когось на щось зобов(язує. Крім того, в

більшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе

обов(язок.

Правовідносини - це завжди двох сторонній зв(язок. Тому, що сама

норма права носить представницько-зобов(язуючий характер, вона завжди

когось на щось управомочує і когось на щось зобов(язує. Крім того, в

більшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе

обов(язок.

3.Правові відносини мають вольовий характер. По-перше тому, що

через норми права в них відображається державна воля. По-друге, в силу

того, що навіть при наявності юридичної норми правові відносини не можуть

автоматично з(явитися, а потім функціонувати волі його учасників, в

крайньому випадку, одного з них. Необхідний вольовий акт, який дає початок

явищу.

4.Правовідносини, як правило, на базі якого вони виникають,

охороняються державою. Інші відносини такого захисту не мають. Хоча,

далеко не у всіх правових відносинах держава зацікавлена і здавалося, не

повинна їх захищати, але інтерес держави стоїть в тому, щоб ці соціальні

явища правильно рішалися, винні несли покараня,тому вона вона держе в полі

свого бачення, забезпечуючи увагу виникаючих по цьому поводу юридичних форм

і процедур, право громадян. Охорона злочинності і правопорядку визначає і

охорону правових відносин і робить правовий порядок як наслідок законності.

5. Правові відносини явяються особою різновидністю суспільних

відносин. Це означає, що вони являють собою різнобічні зв(язки, які

виникають між людьми і організаційними формами взаємодії соціальних груп,

класів в процесі їх економічного, соціального, політичного, духовного життя

і діяльності. Їх основу складає закономірність розвитку суспільства.

«....Правові відносини так само як і форми держави не можуть бути

ні з самих себе, ні з так званого суспільного розвитку людського духа....

навпаки вони кореняться в матеріальних життєвих відносинах»

В деяких випадах важливе значення має і примусова сила державного

апарату. Правові відносини тримають в собі можливість застосування

державного примусу в цілях реального забезпечення суб(єктивних прав і

виконує юридичні обов(язки.

Крім того держава може першкоджати виникненню різних негативних з

точки зору приписів соціального розвитку життєвих зв(зків або відносин.

Воно формулює відповідні правові заперечення, намагаючись з їх допомогою

зруйнувати подібні відносини, встановити конкретну міру відповідальності

осбі за участь в цих відносинах.

Правові відносини як форма існувуання права займає важливе місце в

правовому регулюванні суспільних відносин. Подібно тому, як не можливо в

практичній діяльності вважати думку об(єктів самим об(єктом, неможливо і

юридичні формули поведінки суб(єктів права, вирощених на мові законодавчих

актів, вважати дійсним правом.

Цінність і значення правових відносин, як форми права заключається

в їх реальності. Саме з правовими відносинами пов(язана дійсність права.

Відповідної реальної поведінки людей-суб(єктів права - в процесі

реалізації ними своїх юридичних прав і обов(язків юридичному змісту законів

являється окремим завданням правового врегулювання. Тільки реальні правові

відносини можуть розглядатися в якості крітерія істини при оцінці

відповідальностф юридичних законів об(єктивним закономірностям життя

суспільства і відповідальності сформульованих законодавцем правових норм і

втілених в дійсність. Правові відносини являються правовою діяльністю

практики, практичної діяльності наділених розумом і волею людей, соціальних

груп, класів і т.п. По реалізації ними своїх індивідуальних і суспільних

цілейі задач. Таким чином ефективність права може бути вимірене тільки на

основі відношення змісту юридичних актів з їх реальним втіленням в

дійсність і в кінцевому рахункуз тими реальними успіхами суспільного

розвитку, які закладені законодавцем.

КНИГА

Отже правові відносини можна визначити як врегульовані правом і які

знаходяться під захистом держави суспільні відносини, учасники яких

виступають в якості носіїв взаємодоповнюючих один одного юридичних прав і

обов(язків.

ІІ. СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН:

а) суб(єкти правових відносин, юридичні властивості суб(єктів, види

суб(єктів;

Елементи правових відносин складають визначені зв(язки, сукупність

права і обов(язківу суб(єктів. Вона різнобічна і визнаена, як характером

так і ціллю задля якої держава приймає це врегулювання, якщо в суспільних

відносинах дії особи взаємно пов(язані і держава намагається ці відносини

закріпити.є то вона наділяє сторони взаємними правами обов(язками. Якщо

не відносини такого роду, то держава намагається зруйннувати негативний

зв(язок, прекратити дані відносини. в цьому разі держва встановлює

заборону на таку діяльність, притягуючи до такої відповідальності або

обидві сторони даних відносин.

Під елементами правових відносин розуміють сукупність складаючих

його елементів і способів їх взаємодії. До елементів правових відносин

відносять:

1. суб(єктів правових відносин;

2. об(єктів правових відносин;

3. змістовні правові відносини.

1. Суб(єкти правових відносин - це учасники правових відносин, що

мають суб(єктивні права і юридичні обов(язки.

Суб(єкти правових відносин - це правоздатні суб(єкти суспільного

життя, які є носіями юридичних прав і обов(язків.

Для того, щоб бути суб(єктом права організація або індивіди повинні

володіти правосуб(єктивністю. У державних і громадських організаціях

правосуб(єктивність знаходить свій вираз у компетенції її органів, тобто в

сукупності права і обов(язків, що надаються їм для для виконання

відповідних функцій. Що ж до право-суб(єктивності індивидів, то юридичною

передумовою найбуття статусу суб(єкта правовідносин є наявність у нього

правосуб(єктивності , дійєздатність.

Під праводієздатністю розуміють обумовлену нормами права здатність

суб(єкта мати суб(єктивні права та юридичні обов(язки. У людини

правоздатність виникає з моменту її її народження і припиняється зі смертю.

В сучасному цивілізаційному суспільстві немає і не може бути людей

не наділених спільною правоздатністю. Вона витікає з міжнародних пактівпро

права людини, принципів гуманізма, свободи, справедливості. Обов(язком

кожної держави - належним чином гарантувати і захищати цю якість.

Головне в діяєздатності - не право, а принципіальна можливість або

здатність їх мати.

Вперше поняття правоздатності було оформлено і введено в практику

буржуазними кодексами ХІХ ст. (франц. громадянський кодекс 1804р.; герман.

громадянське уложення, 1894р.). Відмінність правоздатності від

суб(єктивного права в тому, що вона:

а) невід(ємна від особи- не можна людину лишити правоздатності або

відграничити;

б) не залежить від кола, віку, професії, національності, майнового

стану або інших життєвих обставин;

в) невід(ємна - її не можливо віддати іншим;

г) по відношенню до суб(єктивного права, вона первинна;

д) субєєктивне право - конкретне, а правоздатність - абстрактна.

Всезагальність правоздатності зводиться до того, що державна влада

з самого початку наділяє всіх своїїх громадян спільними особливостями -

юридичною можливостю бути носієм відповідних прав і обов(язків.

Правоздатність організацій, юридичних осіб виникає в час створення

і регістрації тієї чи іншої організації і припиняється в час її ліквідації.

Дієздатність - це закріплення в законодавтсві і забезпечити

державну можливість субєєктам здійснити свої права і обов(язки особистими

діями.

Дієздатність залежить від віку і психічного стану особи.

Дієздатність настає в повному обсязі з настанням повноліття по досягненню

18 річного віку.

Дієздатністю не володіють мололітні діти до 14 років і душевнохворі

особи, які можуть мати право. По можливості їх реалізувати. За них

виступають їх законні представники - батьки, опекуни і т.п.

Дієздатність буває: повна, часткова і обмежена. Повна з 14річного

віку, а обмежена, коли особа обмежена в дієздатності за рішенням суду. У

деяких випадках до складу правосуб(єтивності разом з праводієздатністю

включається ще деліктоздатність, тобто здатність особи нести юридичну

відповідальність за скоєні правопорушення. Ніхто не може бути обмеженим у

правовій дієздатності, інакше як у випадку передбаченому законом.

Суб(єктами права можуть бути:

1. Фізичні особи:

а) громадяни даної держави;

б) іноземні громдяни;

в) біпатриди;

г) апатриди.

2. Організації та об(днання:

а) громадські організації;

б) підприємтва;

в) державні установи;

г) установи та їх посадові особи.

3. Соціальні спілки:

а) держава вцілому;

б) народна нація;

в) адмінстративно-територіальні одиниці;

г) трудові колективи.

В своїх взаємовідносинах і відносинах з громадянами юридичні особи

діють, як єдиний суб(єкт, внутрішня структруа якого не має значення для

вступаючим з ним в правовідносини.

Юридичні особи і громадяни беруть участь у відносинах, які

регулюються різними галузями права. Однак умови при яких організації

можуть бути визнані юридичними особами, порядок їх вининкнення, зупинка і

суспільні принципи вступу у майнові відносини визнає громадянським

законодавством.

Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремити

майно, можуть від свого імені набувати майнові і особисті немайнові права і

обов(язки, бути позивачем і відповідачем в суді.

Різні суб(єкти вступають у правові відносин и насамперед з метою

задоволення певних своїх інтересів і потреб. Для досягнення поставлених

цілей суб(єкти в рамках правових відносин шляхом реалізації своїх прав і

обов(язків здійснює певні дії, чим досягається результат - об(єкти правових

відносин, за ради якого відбулися правові відносини.

2. Об(єкти правових відносин дуже різноманітні ними можуть бути:

-матеріальні, духовні та інші блага, за вийнятком предметів

вилучених з цивільного обігу;ї

-також особа може вступати вступати в правові відносини в інтересах

здійснення визначених дій. Отже об(єктом правових відносин можуть

виступати як самі ці дії, та і їх наслідки;

-поведінка учасників правових відносин може бути напрвалена на саме

суб(єктивне право. Це має місто в тих випадках, коли фізична особа,

юридична особа домагається визнання за ними факта належності в них того або

іншого юридичного права.

Деякі автори згідні з тим, що об(єктом правових відносин є те, що

воно направлене або на що дії, різні матеріальні і вольові об(єкти. Під

матеріальними об(єктами розуміють вцілому матеріальні та духовні блага, під

юридичним - поведінка зобов(язаної особи. З цими двома видами об(єктів

можна погодитись, що ж до вольового об(єкта правових відносин, то воно

визначене спірне.

Отже об(єкт правових відносин визнається не те, що направлені дії

сторін, а фактично їх волдя як об(кт дії з боку держави.

Питання про об(єкт право розглядає громадянське право. Правова

наука використовує термін «Об(єкт» ще в одному значенні. В цьому разі мова

іде про об(єкт, на який право може діяти. Право неопосередковане дії на

вольову поведінку суб(єктів. Отже ____ діяльність суб(єктів служить

об(єктом правової дії. Оскільки суспільні відносини являються наслідком

такої діяльності, то в кінцевому рахунку об(єктом правової дії виступають

самі суспільні відносини.

Коло можливих правових відносин визначається законом. Об(єктами

правових відносин можуть бути:

1.Матеріальні балга:

а) засоби виробництва.

2. Немайнові особисті блага:

а) життя;

б) свобода.

Характерні для кримінально-процесуальних правових відносин

3.Продукти харчової творчості:

а) твори літератури;

б) наукові твори.

Все, що являється наслідком інтелектуальної праці.

4. Гроші та цінні папери:

а) облігації;

б) гроші.

5. Наслідок поведінки суб(єктів:

а) ремонт побутової техніки;

б) будівництво будинку.