Правовое положение хозяйственных объединений (Украина)

можуть вноситися інші питання, що входять в компетенцію останніх.

Для ефективності управління об’єднанням велике значення має

раціональне вирішення процедурних аспектів діяльності його органів. В

установчих документах, як правило, визначається періодичність скликання

загальних зборів, порядок скликання чергових та позачергових загальних

зборів, кворум, порядок прийняття рішення по результатам голосування і др.

Так, в статуті виробничо-кооперативної асоціації “Експро” (м.Донецьк)

закріплене положення про те, що чергові загальні збори членів асоціації

скликаються не рідше одного разу на рік; члени асоціації письмово

повідомяються про скликання загальних зборів не менше ніж за один місяць,

позачергові збори скликаються радою, дирекцією або ревізійною комісією або

з вимоги не менше 1/4 всіх членів асоціації для рішення термінових питань,

що виникають в процесі діяльності асоціації і виходять за межі компетенції

ради і дирекції; дата позачергових загальних зборів призначається з

урахуванням часу, необхідного для їх підготовки. Загальні збори правомочні

вирішувати винесені на їх розгляд питання, якщо на них присутні е менше 2/3

членів асоціації. Рішення загальних зборів приймається простою більшістю

голосів, а з питань внесення змін і доповнень до статуту, а також

припинення діяльності асоціації потрібно не менше 3/4 голосів представлених

членів.

На чолі вищого органу об’єднання стоїть голова загальних зборів

(президент), головною функцією якого є визначення стратегії об’єднання, яка

потім затверджується зборами учасників.

Для постійного керівництва діяльністю об’єднання, а також для нагляду

і контролю за роботою його виконавчої дирекції (в період між загальними

зборами) в об’єднанні може бути створений спеціальний представницький орган

- правління. Воно обирається загальними зборами з числа представників

учасників об’єднання. До складу правління можуть входити також так названі

зовнішні члени: крупні спеціалісти, вчені, представники інвестиційних

компаній, громадських організацій, зацікавлених фірм. Наявність зовнішніх

членів робить правління більш незалежним і об’єктивним, що сприяє

налогодженню і закріпленню зв’язків об’єднання з іншими фірмами ,

організаціямиі установами, допомагає краще враховувати вплив зовнішніх

факторів кон’юнктури, позиції урядових установ, громадськості та ін.

Правління обирається, як правило, кількістю 11-15 чоловік на

визначений термін (до 5 років). Члени правління виконують свої функції в

об’єднанні без звільнення від основної роботи. До складу правління за

посадою входять президент об’єднання, віце-президент, голова та заступники

голови правління, генеральний (виконавчий) директор.

Члени правління можуть бути відкликані в порядку, обумовленому

статутом (наприклад, з пропозиції не менше 1/3 членів асоціації). У випадку

вибуття члена правління до закінчення терміну його повноважень правління

обирає нового члена на термін повноважень правління, що залишився, з

наступним затвердженням загальними зборами об’єднання.

Правління скликається головою правління, президентом об’єднаня або

дирекцією за необхідністю.

До компетенції правління, передбаченої установчими документами

об’єднання, відносяться:

n розробка і керівництво реалізацією стратегії і програм діяльності

об’єднання, що прийняті його загальними зборами;

n затвердження структури і кошторису на утримання штатного апарату

дирекції;

n розгляд питань про прийом до складу об’єднання нових членів і

укладення з ними договорів;

n встановлення загального порядку використання фондів, а також інших

матеріальних і грошових засобів об’єднання;

n прийняття рішень про створення, а також реорганізації створених

об’єднанням підприємств, організацій і установ (їх філіалів);

n прийняття рішеннь про фінансову допомогу членам об’єднання;

n створення при необхідності робочих груп із представників учасників

об’єднання для опрацювання окремих питань, пов’язаних з діяльністю

об’єднання;

n заслуховування звітів про діяльність дирекції;

n прийняття актів (розпоряджень), регулюючих діяльність всередені

об’єднання, з наступним затвердженням загальними зборами;

n попередній розгляд питань, які виносяться на загальні збори;

n рішення інших питань, які виносяться на обговорення правління з

ініціативи дирекції.

Рішення правління визнаються правомочними, якщо в процесі їх

прийняття були дотримані процедурні вимоги, що передбачені установчими

документами (кворум не менше 2/3 членів правління, прийняття рішення

простою більшістю голосів, голос голови правління є вирішанльним і т.і.).

Голова правління (або у випадку його відсутності - його заступник)

веде засідання правління. Рішення правління заноситься в протокол що

підприсується головою правління. Підготовку, облік і зберіганя протоколів

здійснює дирекція. Копії протоколів розсилаються членам правління і членам

об’єднання.

Не всі об’єднання створюють такий орган, як правління. Наприклад,

органами концерну “Ост” (м.Донецьк) є рада, генеральна дирекція і ревізійна

комісія. Склад і компетенція ради характеризують її як вищий орган концерну

- загальні збори. Рада скликається один раз на рік. Відсутність правління

в цьому випадку пояснюється невиликою кількістю членів об’єднання і їх

географічною близькістю (концерн об’єднує 4-х учасників, всі вони

розташовані на території м.Донецьк).

Виконавчим і розпорядним органом об’єднання є дирекція (виконавча

дирекція, генеральна дирекція). Вона здійснює щоденну на професійній основі

діяльність з керівництва поточною роботою об’єднання, реалізації програм,

затверджених загальними зборами, виконанню рішень правління.

Персональний склад дирекції затверджує вищий орган — загальні збори,

правління або президент об’єднання залежно від того, як це питання вирішено

в статуті. В своїй діяльності дирекція підзвітна і підконтрольна загальним

зборам і правлінню.

В компетенцію дирекції, як правило, включаються:

n публікація для загального зведенняданих про склад органів

об’єднання;

n затвердження штатів апарату об’єднання, його філіалів,

представництв, дочірніх підприємств і др.;

n встановлення порядку діловодства і контролю в апараті об’єднання,

його філіалах і представництвах;

n визначення порядку і розмірів оплати праці фахівців позаштатного

складу.

Дирекцією може бути розглянене будь-яке питання, що стосується

діяльності об’єднання (якщо згідно установчим документвам рішення цього

питання не входить в компетенцію іншого органу). Рішення дирекції

впроваджується в життя наказами і розпорядженнями директора і його

заступників згідно розподвленню обов’язків між ними.

Директор об’єднання забезпечує проведння розробленої комерційної і

фінансової політики об’єднання, керує роботою дирекції на основі принципів

одноголосності і единовластя (у разі незгоди з рішенням члени дирекції

мають право повідомити про свою особисту думку загальним зборам або

правлінню), використовуючи право:

n вирішувати питання, пов’язані з укладанням об’єднанням контрактів,

угод і договорів;

n без довіреності діяти від імені об’єднання;

n представляти об’єднання перед місцевими і центральними органами

влади і управління, у стосунках з юридичними і фізичними особами, в

тому числі за кордоном;

n розпоряджатися майном об’єднання;

n укладати угоди та здійснювати інші юридичні акти, видавати

доручення, відкривати в банках розрахункові та інші рахунки

об’єднання;

n видавати накази, розпорядження, інструкції та інші акти;

n приймати на роботу і звільнювати з роботи співробітників апарату

об’єднання, а також його філіалів, представництв, встановлювати їм

посадові оклади, застосовувати міри заохочуванняробітників

об’єднання і накладати стягення на них;

n розподіляти обов’язки між своїми заступниками та іншими робітниками

об’єднання, визначати їх повноваження;

n приймати рішення про пред’явлення від імені об’єднання претензій та

позовів до юридичних осіб і громадян.

Частину повноважень директор делегує своїм заступникам. Останні в

рамках своєї компетенції виконують обов’язки з керівництва діяльністю

об’єднання на доручених ділянках робіт.

Оперативна діяльність об’днання, включаючи організаційну, валютно-

фінансову, договірно-правову, маркетингову, адміністартивну, забезпечується

апаратом об’єднання, що складається з кваліфікованих фахівців, а

принаявності передумов для спеціалізації управління - спеціальних

відділів (центральних служб).

Керівники основних структурних підрозділів штатного апарату

об’єднання входять до складу дирекції.

5. Відмінність об'єднань підприємств від господарських товариств

Набирає сили процес добровільного об'єднання діяльності підприємств

для вирішення виробничих і соціальних завдань, В цьому проявляється потреба

в безпосередній взаємодії з іншими підприємствами і колективному

використанні науково-технічного, виробничого, фінансового, інформаційного

потенціалу кожного з них. Одночасно поширилось об'єднання зусиль і майна

підприємців для проведення спільної діяльності в формі організації

господарських товариств. Схожість об'єднань підприємств і господарських

товарисгв, яка може виявитися при першому ознайомленні з їх правовим

статусом, містить небезпеку різночитань при застосуванні правових форм і

виникнення суперечливих правових ситуацій. Практика свідчить, що нерідко

під одним і тим же родовим поняттям діють різні в економічному і правовому

розумінні формування.

Так, господарська організація "Вуглесорб" засновувалась як

господарська асоціація. В той же час за своїм правовим статусом була

кваліфікована як товариство з обмеженою відповідальністю. Головною метою

"Вуглесорбу" стала спільна діяльність 12 підприємств по виробництву і

впровадженню сорбентів медичного, технічного та сільськогосподарського

призначення, устаткування з їх застосуванням, діагностичного і лікувального

обладнання, надання різноманітних послуг комерційного посередницького та

іншого характеру. В коло діяльності асоціації не ввійшла координація

основної господарської діяльності підприємств-учасників.

З прийняттям Декрету Кабінету Міністрів України під 31 грудня 1992 р.

№ 24-92 "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності,

створених за участю державних підприємств" виникла правова ситуація, яка

потребувала вирішення питання про віднесення "Вуглесорбу" до сфери його

дії. В результаті асоціація припинила свою діяльність.

В цьому зв'язку здається актуальним висвітлити відмінність

господарських об'єднань як об'єднань підприємств від господарських

товариств як об'єднань підприємців.

Найперша з них полягає в суб'єктному складі, адже засновниками і

учасниками господарського товариства можуть бути не тільки господарські

організації, а й громадяни. До того ж товариство на відміну від об'єднань

підприємств може складатися лише з одного учасника. Товариство з обмеженою

відповідальністю, що складається з одного учасника, легалізоване в багатьох

країнах ЄЕС, в тому числі і після прийняття Радою Європейських Спілок в

1989 р. відповідної Дванадцятої директиви по праву компанії.

Основна господарська діяльність учасників товариства незалежна від

його функціонування.

Об'єднання ж підприємств є цілісною системою, в якій засновники

доручають сформованому ними центру виконання постійної координації їх

господарської діяльності у вирішенні складних виробничо-технічних,

фінансово-господарських, соціально-економічних проблем, що виходять за межі

окремих підприємств. Для цього підприємства делегують об'єднанню частину

своїх повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з них,

доручають виконання певних функцій, що не характерно для господарського

товариства.

Відмінною рисою об'єднання є можливість покладення його функцій на

одного з учасників об'єднання (згідно з договором або рішенням Уряду про

створення об'єднання). Майно та результати фінансово-господарської

діяльності таких об'єднань обліковуються на балансі того підприємства, на

базі якого об'єднання виконує свої функції. Господарської ж товариство

завжди має спеціальний апарат. Певна відмінність передбачена в

законодавстві за складом потрібних установчих документів різних видів

господарських товариств, хоча явної необхідності в цьому і не вбачається.

Так, акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з

додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, а

повне і командитне — установчого договору. Причини такої градації не

зрозумілі. Різний підхід був би,' наприклад, виправданим; якби повні та

командитні товариства не визнавались юридичними особами, як не визнаються

такими повні та прості командитні товариства нормами німецького,

голландського та італійського права, а також партнерство в англійському

праві.

Практика складається так, що господарські товариства і господарські

об'єднання в переважній більшості за власною ініціативою чи на вимогу

органів, які виконують реєстрацію, затверджують свій статут, навіть якщо в

законодавстві цього не вимагається. Мабуть, це пояснюється тим, що за

раніше діючим законодавством всі юридичні особи мали свій статут

(положення). Так чи інакше зміст статуту і установчого договору практично

збігаються, що вносить певний дискомфорт до процесу створення господарської

організації, виявляючи недоцільність такого підходу. Необгрунтованою

виглядає, також відмова в діючому законодавстві від необхідності укладати

установчий договір при створенні консорціуму, концерну: сторони

домовляються про добровільне об'єднання і їх спільне рішення повинно бути

закріплене у відповідному документі — багатосторонній угоді.

Установчі документи господарського товариства містять виключну

інформацію про умови договірної угоди його учасників. В той час при

створенні об'єднань можливе укладення окремих угод між об'єднаннями і його

членами, які доповнювали б чи конкретизували права та обов'язки сторін.

На відміну від товариства, створюваного шляхом укладення договору,

об'єднання може формуватися також за рішенням Уряду. Йдеться про управління

державним сектором економіки.

В цьому плані відмінне також правове становище державних підприємств

щодо права створювати об'єднання підприємств і господарські товариства:

державні підприємства мають рівне з підприємствами інших форм власності

право членства в об'єднанні, але позбавлені права засновувати товариства.

Принципово відрізняються цілі створення цих двох видів організацій.

Господарське товариство створюється з конкретною метою одержання законного

прибутку і розподілу його між учасниками шляхом виконання поставлених

завдань, що входять до його спеціальної правоздатності. Ці завдання за

своїм характером є локальними і не збігаються з поняттям основної

господарської діяльності. Об'єднання ж утворюється для постійної

координації основної господарської діяльності його учасників. З викладеного

випливає різниця між господарським товариством і об'єднанням підприємств як

комерційною і некомерційною організацією. Товариство, діяльність якого

спрямована на одержання прибутку, є комерційною організацією. Об'єднання

має бути визнане некомерційною організацією, оскільки його господарська

діяльність або взагалі не пов'язана з одержанням прибутку, або прибуток від

діяльності одержують безпосередньо підприємства, або він служить лише

реалізації завдань, передбачених установчими документами.

Треба зазначити, що завдання і напрями діяльності об'єднань

підприємств і господарських товариств частково можуть збігатися. Як

статутом товариства, так і статутом об'єднання може бути передбачена

організація спільних виробництв на основі об'єднання учасниками своїх

фінансових і матеріальних ресурсів для виробництва продукції і реалізації

її третім особам. Однак правовий режим спільних виробництв, і в першу

чергу, механізм розподілу одержаного прибутку, абсолютно різний. Розподіл

прибутку відбувається відповідно до цілей створення товариства

(об'єднання). Прибуток останнього використовується, як правило, на

утворення фондів об'єднання — резервного фонду розвитку виробництва,

соціального розвитку тощо — для наступного використання в досягненні

поставленої мети.

Відмінною рисою товариства є право його учасників на одержання

дивідендів пропорційно до своєї частки в майні товариства. Прибуток, що

залишився, використовується за іншими напрямами, які визначаються

господарським товариством у відповідності з установчими документами.

Відмінний також правовий режим майна господарського товариства і

об'єднання підприємств, яке формується з внесків їх учасників. Він

базується на праві спільної власності сторін договору, але для товариства

це — спільна часткова, а для об'єднання — спільна сумісна власність.

Створене учасниками договору господарське товариство (об'єднання

підприємств) як самостійний суб'єкт права володіє, користується і

розпоряджається наданим йому майном на засаді повного господарського

відання. Майно товариства розподілено на частки, належні його учасникам.

Останні мають право за згодою решти його членів поступитися своєю часткою

(частиною) іншим учасникам товариства чи третім особам. Винятком з правила

може бути передбачене установчими документами право акціонера без

узгодження з іншими акціонерами розпоряджатися своїми акціями (продати,

подарувати, передати у спадщину), повідомивши про це органи управління

акціонерним товариством. Це пояснюється відмінністю правового статусу паю і

акції. Остання визнається цінним папером і знаходиться у вільному обігу, за

винятком випадків, передбачених законодавством або установчими документами

щодо іменних цінних паперів. Членство в товаристві, яке не є акціонерним,

може засвідчуватися пайовим свідоцтвом, як в Швейцарії, але воно не є

цінним папером.

У об'єднанні підприємств частка його учасників визначається лише в

разі виходу з об'єднання або його ліквідації. Об'єктом спільної сумісної

власності в даному разі є спільні фінансові й інші фонди, які акумулюють

майно, передане об'єднанню як вступні, додаткові, цільові внески, а також

прибуток, одержаний від їх використання. Частка в прибутку визначається

відповідно до участі кожного з власників своєю працею і майном.

Вихід із господарського товариства здійснюється за згодою всіх його

учасників, які несуть повну відповідальність за зобов'язаннями товариства.

Об'єднання підприємств користуються принципом безперешкодного виходу з

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5