Права і обов'язки сторін, що беруть участь в цивільному процесі

саме спірне матеріальне право[69].

І, нарешті, остання група авторів вважає, що закінчення строку

позовної давності не погашає права на звернення до суду, не пога шає саме

матеріальне право,.а лише право на задоволення позову[70].

Нібито підбиваючи підсумки висловленим точкам зору, А. А.

Добровольський пропонує своєрідну конструкцію цього питання. Він вважає,

що питання про відновлення пропущеного строку позовної давності повинно

розв'язуватися в самостійному процесі. Якщо позивач пропустив строк

позовної давності, суддя повинен відмовити йому у прийнятті позовної заяви

і запропонувати звернутися до суду з заявою про відновлення пропускного

строку. При відновленні пропущеного строку позовна заява повинна прийматися

до судочинства. При відмові у відновленні пропущеного строку позовна заява

не повинна прийматися.

Така конструкція хоча іноді значною мірою ускладнює процесу справі,

однак вона найбільш глибоко гарантує право відповідача. Йому заперечує О.

С. Іоффе, який показує, що давність не погашає права на звернення до суду.

“Суддя, — пише О. С. Іоффе,—зобов'язаний прийняти позовну заяву навіть у

тому випадку, якщо вже в момент її подання стає очевидним, що позов

пред'являється з пропуском давності строку. Така вимога закону не є

формальною. Перебіг строку позовної давності може зупинятися, перериватися,

а перевірити з повною достовірністю факт наявності або відсутності цих

обставин можна лише в результаті розгляду справи “[71].

Детально аналізуючи докази О. С. Іоффе, А. О. Добровольський, на мою

думку, приходить до правильного висновку про те, що питання про

відновлення строку необхідно вирішувати в окремому судочинстві. Якщо суд

не відновить пропущеного строку, він не повинен приймати позову до

розгляду по суті, бо при пропуску строку давності без поважних причин

дальший розгляд справи непотрібний, оскільки суд всерівно повинен

відмовити в позові через пропущення строку давності. Така конструкція

питання А. О. Добровольським повинна бути визнана - найбільш

переконливою, такою, що забезпечує гарантію прав відповідачау справі.

7. ЗУСТРІЧНИЙ ПОЗОВ

Зустрічний позов Боржник, до якого, інколи сам має до кредитора-

позивача- право вимоги, яке по своєму змісту може бути протилежне праву

вмиоги кредитора.

Потреба до протиставлення зустрічних вимог кредитора була викликана

створенням в цивільному процесуальному праві інституту зустрічного позову.

Зустрічним називається позов, заявлений відповідачем у вже

виникнувшому процесі по першоначальному позову, який підлягає спільному з

первісним позовом розглядом у суді .

Інститут зустрічного позову дає можливість шляхом сумісного розгляду

першоначального і зустрічних вимог більш повно врахувати правові відносини

сторін. Він відповідає вимогам процесуальної економії, сприяючи швидкому

відпрвленні правосуддя з можливо меншими затратами учасників процеса сил,

засобів і часу.

Протипоставлення зустрічного позовним вимог першоначальному передбачає

співвідношення між ними, зв’язку, від якої залежить можливість

протипоставити їх один одному (ст 140 ЦПК). При відсутності такого

зв’язку розгляд в одному процесі зустрічного позову разом з першоначальним

не знаходило б виправдання і тільки уповільнювало б роботу суду,

перешкоджаючи вирішенню кожного з них.

Вказаний зв’язок може бути обумовлений різними причинами і відповідно

мати різний зміст:

а) відповідачу протистоїть вимога позивача однорідної вимоги, строк

якому вже настав, пред’являючи його для заліку основної вимоги (п.1 ст.140

ЦПК). Такий, наприклад, випадок пред’являючи відповідачем до позивача

зустрічного позову про відшкодування причиненого позивачем майнової шкоди

прти первісного позову про стягнення даних відповідачу в позичку і в строк

неповернутих їм грошей.

Зустрічний позов направлений і в тому випадку на залік первісного

позову в цілому чи в частині, в залежності від співвідношенняїх розмірів.

Можливість заліку визначаються правилами Цивільного кодексу (глави 9 ст 229-

231 ЦК). Залік може бути в процесі здійснення також у формі заперечення..

Така заява відрізняється від зустрічного позову не тільки по своєму змісту,

але й по своїм наслідкам: якщо суд по будь-яким причинам в основному позову

відмовить (наприклад, так як ненастання строку чи умови вимоги позивача),

то заява відповідача про залік, не оформлена як зустрічний позов,

залишиться без розгляду, а складові його зустрічної вимоги-незадоволеними;

між тим зустрічний позов повинен судом обов’язково розглянутий і вирішений

незалежно від того, як буде вирішений основний позов;

б) задоволення зустрічної вимоги (позову) виключається повіністю чи

частині задоволення первісного і зустрічного позову. Таке співвідношення

первісного та зустрічного позову часто викликається їх несумісністю-

задоволення позову може бути лише один, чи інший. Наприклад, відповідач до

якого пред’явлений позов про сплату аліментів на утримання дитини, інколи

вимагає передачі дитини йому на виховання. При задоволенні такої вимоги

відповідача відпадає первісний позов про стягнення аліментів.

Виключення задоволенні першоначального позову при задоволенні

зустрічного - характерно і для тих випадків, коли вимоги відповідача

заперечується основою первісного позову. Так, проти позову про виселенню з

дому на основі договору жилого приміщення і факту порушення відповідачем

його обов’язків сплачувати квартирну плату пред’явлений позов про визнання

за відповідачем права власності на дім.

в) Закон допускає і інші випадки, коли їх спільний розгляд приводить

до більш швидкого і правильного розгляду спору (ст.144 ЦПК). Так, зв’язок

між зустрічним та першоначальними вимогами може обумовлюватись і тим, що

обоє витікають із одного і тих ж правовідносин. Наприклад, такого

зустрічного позову може слугувати позов про розділ вкладу- грошей, які були

нажиті в період шлюбу, проти позову про розірвання шлюбу.

Згідно ст. 128 ЦПК БССР зустрічний позов обов’язковоо приймається

до провадження, коли він був направлений на залік чи мають ціллю відхилення

від первісної вимоги. В інших випадках прийняття зустрічного позову

золежить від того, чи визнає суд (суддя) доцільним спільний розгляд

позовів.

Пред’явлення зустрічного позову складає окремий випадок

пред’явленню позову взагалі і тому підкоряється загальним правилам

пред’явленню позову (ст. 137 ЦПК): наявності права на пред’явленню позову,

зокрема, належної форми позовної заяви, сплата державного мита.

Однак по відношенню зустрічного позову законом передбачені і деякі

спеціальні правила. Вони полігають в наступному :

а) відсутності зв’язку зустрічної вимоги з первісним приводить до

відмови в прийнятті даного позову тільки як зустрічного, не перешкоджає

пред’явленні його як первісному в окремому процесі. Помилкове, при

відсутності даної посилки, прийняте судом зустрічного позову приводить тому

не до припинення справи провадженнм, а до виділенню провадження по

зустрічному позову в порядку розподілу справ.

б) Згідно ст.121 ЦПК, зустрічний позов пред’являється в суді по місцю

розгляду первісного позову; поскільки ж цим місцем, як правило являється

місце проживання відповідача, осільки дане правило зі всіма основами

розглядається як льгота, яка надається відповідачеві.

в) Згідно ст. 140 ЦПК пред’явлення зустрічного позову допускається до

винесення судом рішення, практично до відлучення суду в нарадчу кімнату для

винесення рішення; після цього право на пред’явлення зустрічного позову

припиняється..

Згідно ст. 141 ЦПК України пред’явлення зустрічного позову

допускається не пізніше ніж за три дня до судового розгляду.

Прийнявши зустрічний позов, суд зобов’язаний його вирішити дав на

нього відповідь в своєму рішенні по справі. Необхідність зв’язку між

зустрічним та першоначальними вимогами не позбавляє самостійного характеру

зустрічного позову.

Практично це проявляється в наступному:

а) хоча задоволення зустрічного позову звичайно веде за собою відмову

в первісному позові, не виключена можливість відмови в основному позові, в

якому по причинам, не маючих відношення до зустрічного позову, в якому суд

також відмовляє за його незаконність чи необгрунтованість. Наприклад, може

бути відмовлено в позові про виселення відповідача в силу неможливості

спільного з ним проживання, з одночасною відмовою у зустрічному позову

про визнання за ним частки в праві загальної власност на спірну будівлю;

б) в силу самостійного характеру зустрічного позову суд зобов’язаний

його вирішити і у тому випадку, якщо по первісному позову рішення не

виноситься- первісному та зустрічному- повинен бути даний в загальному

рішенні по справі окрема відповідь з відносячих до цього мотивовування по

відношенню того, що саме присуджується першоначально і зустрічному

позивачу і в якій частині.

Радянським цивільним процесуальним законодавством, гарантується і

забезпечується можливість звернення до суду за захистом порушеного або

оспорюваного права. Відповідач, притягнений судом за пред'явленим позовом,-

.має право на захист проти вимог позивача і при цьому має окремі

процесуальні і матеріально-правові засоби захисту.

Відомо, що до таких засобів відносяться заперечення і зустрічний

позов. Вибір необхідного засобу захисту визначається метою, яку переслідує

відповідач і характером спірних матеріально-правових відносин.

Визначаючи основні процесуальні права сторін, не вказує такого права

для відповідача, як пред'явлення зустрічного позову, однак вказівка тут на

те, що сторони можуть здійснювати і інші процесуальні дії, передбачені

законом, не викликає сумнівів,-у можливості захисту відповідача проти

вимог позивача шляхом пред'явлення зустрічного позову.

Необхідно звернути увагу на те, що зустрічний позов являє собою

найважливіший процесуальний засіб захисту, який сприяє більш повному і

всебічному розгляду та розв'язанню цивільної справи. Однак не будь-яка

зустрічна вимога відповідача може бути визнана зустрічним позовом і

обов'язково повинна розглядатися в одному судочинстві з .позовом

первісним. Природно, прийняття і розгляд зустрічного позову значно

ускладнює процес, збільшує коло питань, що розглядаються. Тому в кожному

конкретному випадку з урахуванням необхідних вимог пред'явлення зустрічного

позову, процесуальної економії часу і засобів, суд має розв'язувати

питання про доцільність спільного розгляду зустрічного і первісного позову.

У процесуальній літературі немає єдиного визначення поняття

зустрічного позову. Під зустрічним позовом більшість авторів розуміє позов

відповідача до позивача, заяву у вже виниклому процесі для спільного

розгляду з позовом первісним. Зустрічний позов являє собою самостійну

вимогу відповідача до позивача[72]

Інші автори при визначенні зустрічного позову включають туди і

процесуальну мету зустрічного позову. Так, С. Н. Абрамов зустрічним позовом

називає зустрічну самостійну вимогу відповідача

до позивача, поглинання або погашення прав позивача[73]. Своєрідно

визначає зустрічний позов Н. І. Клейн. Під зустрічним позовом вона розуміє

передусім право захисту проти первісного позову або тільки можливий зв'язок

його спільністю правової підстави[74].

Останні два визначення зустрічного позову справедливо піддавалися

критиці в нашій літературі, бо доповнення визначення зустрічного позозу не

розкриває всієї його суті, а обмежує його застосування в першому випадку

зарахуванням, поглинанням або погашенням права позову, в другому —

захистом проти первісного позову або правовим зв'язком з ним.

По суті зустрічний позов використовується відповідачем як засіб

захисту значно ширше. Він є як засобом захисту проти першого позову, так і

засобом здійснення відповідачем самостійних вимог до позивача.[75]

Вдале визначення зустрічного позову, яке відповідає його правовій

природі, дано проф. М. А. Гурвичем. Він пише, що зустрічний позов — це

звернення відповідача до суду з просьбою про захист самостійної вимоги до

позивача шляхом розгляду спору про цю вимогу в тому ж процесі[76].

Можливість пред'явлення позивачу зустрічного позову дає відповідачу

ряд переваг.

Передусім, це стосується питань територіальної підсудності. Зустрічний

позов може бути пред'явлений відповідачем за своїм місцем проживання,

тобто в тому суді, де- пред'явлено перший позов за загальною територіальною

підсудністю (ст. ст. 125, 131 ЦПК).

Можливість розгляду зустрічного позову разом з першим сприяє

ліквідації в одному процесі всіх спірних питань між позивачем і

відповідачем. Якщо відповідач використовує зустрічний позов для захисту

проти первісного, задоволення зустрічного-позову виключає задоволення вимог

позивача (повністю або до. деякої міри). Одночасний розгляд первісного і

зустрічного позовів виключає можливість винесення судом, рішень, які

протирічаїь„один одному, дозволяє суду повніше, глибше і правильніше

з'ясувати справжні взаємовідносини сторін[77]

Зустрічний позов характеризується певними ознаками.

Передусім, зустрічний позов як звичайний позов являє собою звернення

відповідача до суду за захистом своїх прав та інтересів. У зв'язку з тим,

що позивач свого часу порушив права відповідача, у останнього виникає

процесуальна заінтересованість в одержанні сприятливого для себе судового

рішення. Відповідач як особа, яка бере участь у справі, має не лише

обов'язки перед позивачем, а й процесуальні права на звернення із своїми

вимогами суду[78]. Своє право на захист відповідач реалізує в; уже

виниклому проти нього процесі. Тому при зустрічному позові сторони

змінюють своє процесуальне положення.

Позивач по первісному позову стає відповідачем по зустрічному позову;

відповідач по первісному позову виступає в процесуальному положенні

позивача.

Насонов пред'явив позов про визнання недійсним ордера, виданого ЖКВ

тресту «Житлобуд» Примаку на дві кімнати. Трест «Житлобуд» позову не

визнав, посилаючись на те, що ордер свого часу був виданий «Холодильником

№ 1», якому не належить дана житлова площа. В свою чергу трест

«Житлобуд» пред'явив позов про визнання цього ордеру недійсним, бо

«Холодильник» не мав права на розпорядження житловою площею3.

У даному випадку позов пред'явлено відповідачем по первісному позову і

заявлений у вже виниклому процесі для спільного розгляду. Не є

зустрічним позовом вимога, хоча і заявлена відповідачем у виниклому

процесі, але пред'явлена не до позивача, а до іншої особи. Подружжя

Нікіфорових звернулися з позовом до Бараннікова про вилучення у нього двох

кімнат, в яких вони раніше проживали. Як співвідповідач був притягнутий до

справи і відділ обліку та .розподілу житлової площі. Відділ розподілу

житлової площі пред'явив позовну вимогу до Бараннікова про вилучення цих

двох кімнат на тих підставах, що Баранніков систематично здає ці кімнати в

піднайм. Цим позовом відділ розподілу житлової площі заявив свої

самостійні вимоги на спірні кімнати, однак не позивачем, а відповідачем у

справі. Тому такі вимоги зустрічним позовом бути не можуть.

За процесуальної співучасті зустрічний позов може бути пред'явлений

як одним із співвідповідачів, так і до одного із співпозивачів. Питання

про процесуальне положення сторін при співучасті вирішується значно

ширше. Припускається пред'явлення зустрічного позову не лише до позивача,

а й до особи, яка не є позивачем по первісному позову, і тут створюється

видимість зустрічного позову, хоча такого по справі немає.

Райжитловідділ пред'явив позов про визнання відповідача таким, що

втратив право житлову площу, а відповідач пред'являє позов не лише до

позивача, а й вимагає виселення особи, яка зайняла спірну житлову площу

за розпорядженням райжитловідділу. З урахуванням суб’єктивного складу

житлових правовідносин подібний позов зустрічним г взжати не можна, бо він

пред'явлений до особи, яка не є позивачем по первісному позову.

На своєрідну особливість процесуальних.прав сторін при зустрічному

позові звернув свого часу увагу Верховний Суд СРСР. В одній із своїх ухвал

Верховний Суд СРСР вказав, що коли взаємні вимоги сторін випливають з

однієї підстави і по них пропущений строк позовної давності, то суд,

відновивши строк давності одній стороні, не повинен відмовляти у такому

відновленні другій стороні.

Зустрічний позов за загальним правилом є засобом захисту проти

позову. Він включає в себе як ознаки процесуального захисту, так і

матеріально-правового. Зустрічні вимоги відповідача можуть бути вимогами

про присудження, визнання, перетворення.

При пред'явленні зустрічного позову відповідач прагне до досягнення

подвійної мети: захисту свого права і захисту від попередніх вимог

позивача. Однак цілком припустимі випадки, коли зустрічні позови не

переслідують мети захисту проти позову.

Савельєва звернулася з позовом до Свистуненка про розірвання шлюбу.

Відповідач пред'явив зустрічний позов про розділ вкладу в ощадній касі,

посилаючись на те, що вклад є їх спільним майном. Як видно, цей зустрічний

позов не спрямований на спростування первісного позову, не служить

відповідачу засобом захисту, а пред'явлений для одночасного розгляду

взаємозв'язаних вимог. Зустрічний позов пред'являється у вже виниклому

процесі по первісному позову і для спільного з ним розгляду. Тому не буде

зустрічним позов відповідача, пред'явлений до позивача під час судочинства

у справі, але не для спільного розгляду, а для розгляду в іншому процесі.

Вимоги відповідача, заявлені в зустрічному позові, можуть бути предметом

самостійного процесу.

Це можливо в тих випадках, коли первісний позивач не пред'явив чомусь

позову, а можливому відповідачу необхідно захистити свої права. Тоді

відповідач заявляє'свої вимоги уже не у зустрічному, а в самостійному

позові Природно, вимоги відповідача можуть мати самостійний характер і

тоді, коли первісний позов уже розглянуто, але відповідач не пред'явив

зустрічного позову або позов за мотивами доцільності спільного

розгляду не був прийнятий судом. Розгляд зустрічного позову в одному

процесі буде і тоді, коли зустрічний позоз пред'явлено при новому розгляді

справи по скасованому рішенню, якщо навіть при первісному розгляді справи

зустрічний позов не пред’являвся. Від подібних випадків слід відрізнять ті

коли відповідач після скасування рішення суду подає заяву про повернення

йому майна, присудженого позивачу по скасованому рішенню у справі. В цьому

випадку відповідач пред'являє не зустрічний позов, а подає заяву про

поворот виконання скасованою рішення. Ця заява має бути

розглянута судом при новому розгляд; справи, але вже не за правилами

розгляду зустрічного позову, а з певними процесуальними особливостями.

Природно, не буде зустрічним позовом позов відповідача до позивача,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12