рефераты бесплатно
 

МЕНЮ


Функції Верховної Ради та Кабінету Міністрів

Функції Верховної Ради та Кабінету Міністрів

Міністерство транспорту України

Київський університет економіки і технологій транспорту

Кафедра: “Менеджмент організацій транспорту”

Контрольна робота

з предмету: “Зовнішня економічна діяльність”

на тему: “Функції Верховної Ради та Кабінету Міністрів”

Перевірив: доцент

Бакаєва І. Г.

Розробив: ст. заоч. ф. н.

гр.5-МО-2

Д. О. Мартиненко

Шифр:99-МО-203

2003

Зміст

Зміст 2

Вступ 3

Функції Верховної Ради України 6

Законодавча функція 6

Установча функція 9

Парламентський контроль 12

Повноваження і акти Кабінету Міністрів України. 15

Використана література 19

Вступ

Кожна держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізації

функцій повинна створювати різноманітні державні організації, які у

юридичній науці називають механізмом держави.

Механізм держави – це система всіх державних організацій, які

здійснюють її завдання і реалізують функції. З цієї точки зору соціальне

призначення держави здійснюється її механізмом, який складається з

органів держави, державних підприємств і державних установ, які є

різновидом державних організацій. Частина державних організацій (саме

органи держави) наділяються владними повноваженнями, за допомогою яких

здійснюється управління в суспільстві з метою реалізації завдань і

функцій держави. Ця частина відображається окремим спеціальним поняттям,

яким є поняття апарату держави.

Апарат держави – це система всіх державних органів, що організують

здійснення завдань, виконання відповідних її функцій у межах своєї

компетенції. Апарат демократичної правової держави повинен відповідати

деяким загальним рисам і принципам, зокрема:

. організація практичного здійснення принципу народовладдя;

. суверенність державної влади;

. неухильне додержання принципу законності;

. орієнтація всієї діяльності на інтереси людини, особистості,

. охорона прав людини і громадянина, реалізація принципу

гуманізму;

. забезпечення балансу інтересів різних соціальних прошарків,

націй етнічних груп, захист злагоди і консенсусу у суспільстві

(принцип соціальної справедливості);

. організація здійснення державної влади згідно з принципом

поділу влад, тобто її диференціювання на законодавчу,

виконавчу, судову гілки влади;

. систематичне залучення до виконання державних функцій

різноманітних громадських об’єднань, співпрацювання з ними

. забезпечення пріоритету у механізмі реалізації влади методів

переконання та виховання.

Державний апарат є системою державних органів, а державний орган є

первиною клітинкою державного апарату. Орган держави – це структурований

і організований державою чи безпосередньо народом колектив державних

службовців (або депутатів Рад), який (орган) наділений державними

владними повноваженнями, здійснює державно-організаторські, розпорядчі,

судові та інші функції відповідно до свого призначення.

Наявність владних повноважень означає, що орган держави здатний

встановлювати обов’язкові правила поведінки, тобто юридичні норми і

індивідуальні акти і домагатись за допомогою встановлених законом засобів

їх здійснення. Від кожного державного органу, взято окремо чи спільно з

іншими, значною мірою залежить рівень розвитку і ефективність діяльності

державного апарату в цілому. Тому держава повинна піклуватись про те, щоб

по відношенню до державних органів чітка визначалась сфера їх діяльності

і компетенція, були упорядковані їхні взаємовідносини з недержавними

органами і організаціями, насамперед, органами місцевого самоврядування,

щоб державні органи являли собою відносно самостійні, професійні та

відповідальні ланки державного апарату.

Органи держави мають загальні і специфічні ознаки. До загальних ознак

можна віднести: всі органи держави, що створюються відповідно до закону

шляхом безпосередньої чи представницької демократії, покликані виконувати

передбачені законом функції; мають державно владні повноваження; діють у

встановленому порядку; взаємопов’язані відношеннями субординації; всі

разом створюють одну цілісну систему, що називається апаратом держави.

Специфічними рисами, тобто такими, що відокремлюють державні органи

від недержавних і організацій, слід вважати:

. формування їх безпосередньо державою чи населенням (виборцями)

і здійснення державними органами своїх функцій від імені

держави;

. виконання кожним державним органом чітко визначених,

встановленому у законодавчому порядку повноважень, видів і форм

діяльності;

. наявність у кожного державного органу юридично закріпленої

організаційної структури, територіального масштабу діяльності,

спеціального положення, що визначає його місце і роль у

державному апараті, а також порядок його взаємовідносин з

іншими державними органами і організаціями;

. надання державним органам повноважень державно владного

характеру. Наявність державно-владного характеру є найбільш

важливою ознакою державного органу, за якою існує можливість

досить чіткого розмежування державних органів і державних

організацій (підприємств, установ) від недержавних органів і

організацій.

В юридичній літературі описані різні принципи класифікації державних

органів. Розрізняють, наприклад, такі види органів держави:

а) за місцем у системі державного апарату: первинні (створюються

через вибори усім населенням або його частиною); вторинні (створюються

первинними, походять від них і підзвітні їм);

б) за змістом та напрямами державної діяльності: законодавчі органи,

главу держави, органи державного управління чи виконавчо-розпорядчі

органи, судові органи, контрольно-наглядові органи;

в) за способом утворення: виборні, призначувані, ті, що можуть

успадковуватися;

г) за часом функціонування: постійні, тимчасові;

д) за складом: одноособові, колегіальні,

е) за територією на яку поширюються їх повноваження: загальні або

центральні, місцеві або локальні.

Що стосується вищих органів державної влади України то до них

відносяться: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів

України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий

Арбітражний Суд України.

Функції Верховної Ради України

Верховна Рада здійснює чимало функцій і має для їх реалізації

відповідні повноваження, передбачені Конституцією. Визначення парламенту

як органу законодавчої влади зумовлене насамперед назвою однієї з його

функцій (законодавчої функції), яка є пріоритетною, провідною, але далеко

не єдиною.

Множинність функцій парламенту не суперечить його природі як органу

законодавчої влади. Вона зумовлена тим, що парламент, як і інші органи

державної влади, у властивих їй формах бере участь у здійсненні багатьох

функцій держави, як об'єктних, зумовлених змістом діяльності держави

(політичної, економічної, соціальної, культурної, екологічної), так і

інших функцій, зокрема "технологічних", владних функцій (законодавчої,

установчої тощо).

Головними функціями Верховної Ради є:

1) законодавча;

2) установча (державотворча, організаційна);

3) функція парламентського контролю.

Законодавча функція

До функцій Верховної Ради часом зараховують також бюджетно-фінансову

та зовнішньополітичну функції. Верховна Рада, як правило, здійснює ці

функції, але вони не вважаються її головними функціями.

Пріоритетною функцією Верховної Ради є, природньо, законодавча. У

загальних рисах вона полягає у прийнятті законів, внесенні до них змін,

визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, скасуванні або у

призупиненні їх дії.

Складовою частиною цієї функції є також законопроектна робота,

внесення законопроектів на розгляд Верховної Ради та їх обговорення, а

також видання законів, проведення відповідних наукових досліджень,

зокрема, з проблем ефективності і розвитку законодавства, наукової

експертизи законопроектів тощо.

Тривалий час до законодавчої функції Верховної Ради належали й інші

види законодавчої діяльності: прийняття Конституції, офіційне тлумачення

законів, їх оприлюднення тощо.

Нині прийняття Конституції визнане пріоритетним правом народу,

офіційне тлумачення Конституції та законів України, відповідно до ст. 150

Конституції, здійснює Конституційний Суд, а підписання законів і їх

офіційне оприлюднення — Президент (ст. 94).

Пріоритетним напрямом законодавчої функції Верховної Ради є внесення

змін до Конституції у межах і порядку, передбачених розділом XIII

Конституції, та прийняття законів (ст. 85).

Законопроект про внесення змін до Конституції може бути поданий до

Верховної Ради Президентом або не менш як третиною народних депутатів

України від конституційного складу Верховної Ради (ст. 154 Конституції).

Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу І

"Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдуми" і розділу XIII

"Внесення змін до Конституції України", попередньо схвалений більшістю

від конституційного складу Верховної Ради, вважається прийнятим, якщо на

наступній черговій сесії Верховної Ради за нього проголосувало не менш як

дві третини від конституційного складу Верховної Ради.

Порядок внесення змін до розділів І, III і XIII Конституції значно

складніший, оскільки ці розділи стосуються основ конституційного ладу і

стабільності самої Конституції. Відповідно до ст. 156 Конституції,

законопроект про внесення змін до розділів І, III і XIII подається до

Верховної Ради Президентом або не менш як двома третинами від

конституційного складу Верховної Ради і, за умови його прийняття не менш

як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради,

затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається

Президентом.

Законопроект про внесення змін до Конституції, який розглядався

Верховною Радою і не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради

не менш як через рік від дня прийняття такого рішення щодо даного

законопроекту.

З метою забезпечення стабільності Конституції Верховна Рада протягом

строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення

Конституції (ст. 158).

Основним змістом законодавчої функції Верховної Ради є, звичайно,

прийняття законів.

Зі змісту Конституції випливає, що Верховна Рада може приймати закон

з будь-якого питання за винятком тих, які вирішуються виключно

всеукраїнським референдумом. Проте Конституцією передбачається коло

питань, які вирішуються виключно законами України. Згідно зі ст. 92

Конституції, виключно законами України визначаються, зокрема: права і

свободи людини й громадянина, гарантії цих прав та свобод; основні

обов'язки громадянина; громадянство; правосуб'єктність громадян, статус

іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних

меншин; порядок застосування мов. Основну групу питань виключно

законодавчого регулювання складають екологічні, соціальні, культурні та

економічні питання. Так, виключно законами України визначаються: засади

використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони,

континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та

експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку; основи соціального

захисту, форми й види пенсійного забезпечення; засади регулювання правд і

зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства;

виховання, освіти, культури й охорони здоров'я; екологічної безпеки;

правовий режим власності; правові засади і гарантії підприємництва;

правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; засади

зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; засади

регулювання демографічних і міграційних процесів.

Виключно законами визначаються основи політичної системи, організація

і діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування,

зокрема; засади утворення й діяльності політичних партій, інших об'єднань

громадян, засобів інформації; організація і порядок проведення виборів та

референдумів; організація й порядок діяльності Верховної Ради, статус

народних депутатів; організація і діяльність органів виконавчої влади,

основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;

судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи,

організація і діяльність прокуратури, органів дізнання й слідства,

органів та установ виконання покарань; основи організації і діяльності

адвокатури.

Виключно законами визначаються також територіальний устрій України;

засади місцевого самоврядування; статус столиці України; спеціальний

статус інших міст; правовий режим державного кордону; основи національної

безпеки, організації Збройних Сил і забезпечення громадського порядку;

правовий режим воєнного й надзвичайного стану, зон надзвичайної

екологічної ситуації.

Традиційним є законодавче визначення засад цивільно-правової

відповідальності; діянь, які є злочинами, адміністративними або

дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за них.

Крім нього, виключно законами встановлюються:

Державний бюджет і бюджетна система України; система оподаткування,

податки й збори; засади створення і функціонування фінансового,

грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної

валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок

утворення й погашення внутрішнього та зовнішнього боргу; порядок випуску

й обігу державних цінних паперів, їх види тощо. Законами встановлюються

також порядок використання і захисту державних символів; військові

звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання; державні нагороди;

державні свята; одиниці ваги, міри й часу, порядок встановлення державних

стандартів; порядок утворення і функціонування вільних та інших

спеціальних зон, що мають економічний або міграційний режим, відмінний

від загального, й оголошується амністія (ст. 92 Конституції).

Установча функція

Іншою, не менш важливою, функцією Верховної Ради серед її головних

функцій є установча (державотворча, організаційна) функція. Пріоритетними

напрямами діяльності парламенту по здійсненню цієї функції є, звичайно,

формування або участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, а

також формування власних, парламентських структур; призначення чи обрання

на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення

з посад осіб інших органів державної влади та державних організацій,

сприяння формуванню органів місцевого самоврядування; вирішення питань,

що стосуються інших елементів (атрибутів) механізму держави:

територіального устрою, Збройних Сил та інших складових механізму

держави.

Таким чином, основними напрямами діяльності Верховної Ради по

здійсненню установчої функції є:

1) участь у формуванні органів виконавчої влади;

2) формування органів судової влади;

3) створення парламентських структур;

4) участь у формуванні інших органів державної влади та державних

організацій;

5) вирішення питань територіального устрою України і забезпечення

формування органів місцевого самоврядування.

Пріоритетним напрямом установчої функції парламенту є призначення

виборів Президента у строки, передбачені Конституцією. Обрання

Президента, відповідно до ст. 103 Конституції, здійснюється громадянами

України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом

таємного голосування строком на п'ять років.

Роль парламенту у формуванні органів виконавчої влади за чинною

Конституцією істотно змінилася, але він не усунутий від цього напряму

державотворчого процесу. Верховна Рада вирішує, зокрема, питання про

надання згоди на призначення Президентом Прем'єр-міністра, може прийняти

резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів, яка має наслідком відставку

Кабінету Міністрів (ст. 87, 115 Конституції), розглядає і приймає рішення

щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів; вирішує питання

про надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади

Президентом Голови Антимонопольного комітету. Голови Фонду державного

майна; Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення.

Але найширші і найвагоміші державотворчі функції і повноваження має

Верховна Рада у формуванні органів судової влади та прокуратури.

Відповідно до ст. 85 Конституції, вона обирає суддів безстрокове;

призначає третину складу Конституційного Суду; вирішує питання щодо

надання згоди на призначення Президентом на посаду Генерального

прокурора, висловлює недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком

його відставку з посади.

Верховна Рада здійснює також чимало установчих функцій по формуванню

власних, парламентських органів та інших структур, які здійснюють не лише

внутрішньо парламентські, а й загальнодержавні функції. Зокрема, Верховна

Рада призначає по посаду та звільняє з посади Уповноваженого Верховної

Ради з прав людини; призначає на посади та звільняє з посад голову та

інших членів Рахункової палати; обирає зі свого складу Голову Верховної

Ради, першого заступника і заступника Голови Верховної Ради та відкликає

їх; затверджує перелік комітетів Верховної Ради, обирає голів цих

комітетів; створює тимчасові спеціальні та тимчасові слідчі комісії,

призначає на посаду й звільняє з посади керівника апарату Верховної Ради

України, затверджує структуру цього апарату.

Важливе місце в установчій діяльності Верховної Ради має формування,

поряд з органами законодавчої, виконавчої і судової влади, інших органів

державної влади та державних організацій. Зокрема, Верховна Рада

призначає на посаду та припиняє повноваження членів Центральної виборчої

комісії за поданням Президента України; призначає половину складу

Страницы: 1, 2


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.