рефераты бесплатно
 

МЕНЮ


Шпаргалка: Фінансова політика та бюджетний процес

-організацію санаторно-курортного лікування та оздоровлення працівників та членів їх сімей;

-забезпечення поточної діяльності, утримання органів управління Фонду, розвиток його матеріально - технічної бази;

- підготовку кадрів;

- інші цільові програми з питань соціального страхування

48. Класифікація фінансових ринків

Фінансовий ринок, залежно від видів фінансових активів, поділяється на:

1. Грошовий ринок являє собою ринок короткотермінових боргових зобов'язань. На ньому товаром виступають гроші, а їхньою ціною - відсотки за користування кредитом.

Фінансові ринки діють як посередники між позичальниками та заощаджувачами.

Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів.

Основними суб'єктами грошового ринку виступають комерційні банки, брокерські контори та інші фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підприємств, банків, населення, установ.

2. Ринок позичкового капіталу (кредитний ринок) охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних та юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на умовах повороткості, строковості та платності. Отже, об'єктом оперування є не власне гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами.

3. За допомогою валютного ринку встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами і продавцями валют, економічні та організаційні відносини між учасниками міжнародних розрахунків з приводу валютних операцій, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій.

Ринок капіталів складається з ринку фінансових інструментів, що відображають права власності, та довгострокових боргових зобов'язань. Значну долю серед них займають вкладення коштів у цінні папери.

49. Ринок цінних паперів

Ринок цінних паперів - це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб'єктів економічної діяльності.

Основним об'єктом фондового ринку є цінні папери.

Цінні папери - це документи, які здійснюють обіг на фондовому ринку (ринку цінних паперів), виражають майнові відносини і підтверджують право на будь-яке майно або грошові кошти. Учасниками ринку цінних паперів е:

- емітенти - юридичні особи, державні органи, органи місцевої адміністрації, які випускають цінні папери і несуть від свого імені за ними відповідальність перед власниками цих паперів.

- інвестори - громадяни або юридичні особи, які купують цінні папери від свого імені і за свій рахунок;

- інвестиційні інститути - юридичні особи у будь-якій формі, що дозволяється законодавством України.

Згідно із Законом, в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:

1)Акція - це цінний папір без встановленого строку обміну, який свідчить про часткову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство у цьому акціонерному товаристві, дає право її власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а при ліквідації акціонерного товариства - на участь у розподілі майна.

2)Облігація - це цінний папір, який свідчить про внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотку.

3)Казначейське зобов'язання - це різновид цінних паперів, який засвідчує внесення їх одержувачами грошових коштів до бюджету І дає право на отримання фіксованого доходу протягом усього строку володіння цінними паперами.

4)Ощадиш сертифікат - це письмове свідоцтво банка про депонування грошових коштів, яке підтверджує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та відсотків за ним.

5)Інвестиційний сертифікат - це цінний папір, що випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією та дає право його власнику на одержання доходу у вигляді дивідендів.

6)Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне письмове грошове зобов'язання векселедавця виплатити пред'явнику векселя до настання строку його погашення, зазначену у ньому суму.

Ринок цінних паперів підрозділясться на первинний і вторинний. На первинному ринку відбувається початкове розміщення вперше випущених цінних паперів серед інвесторів. Вторинний ринок охоплює стадію обігу фінансових ресурсів, на ньому продаються і купуються раніше випущені цінні папери.

50. Ринок фінансових послуг

Ринок фінансових послуг - особлива форма організації руху фінансових ресурсів в економічній системі, яка за своїм призначенням має забезпечити юридичним, фізичним особам і державі належні умови для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних грошових засобів. За економічною сутністю ринок фінансових послуг – це економічні відносини, що виникають між фінансовими посередниками та іншими економічними агентами з приводу розподілу фінансових ресурсів, купівлі-продажу тимчасово вільних коштів і цінних паперів.

Об'єктивною передумовою функціонування ринку фінансових, послуг є необхідність посередництва у взаємовідносинах між економічними агентами з приводу перерозподілу фінансових ресурсів. Ринок фінансових послуг виконує роль посередника руху коштів від їх власників до користувачів.

На ринку фінансових послуг визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові активи.

Об'єктами відносин на цьому ринку є фінансові послуги, що надаються юридичним і фізичним особам, які є власниками і користувачами фінансових активів, операції з фінансовими активами, що здійснюються в Інтересах третіх осіб, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Суб'єктами ринку фінансових послуг виступають власники фінансових ресурсів, їх користувачі, фінансові посередники, держава в особі спеціальних органів нагляду та контролю. Фінансовими посередниками є особи, які сприяють у налагодженні контактів і укладенні угод між власниками і користувачами фінансових ресурсів. Роль таких осіб виконують фінансові установи – юридичні особи, які надають одну чи декілька фінансових послуг та які внесені до відповідного державного реєстру у визначеному законодавством порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Перерозподіл фінансових ресурсів можливий в умовах чітко визначеної організаційної структури ринку, на якому укладаються угоди фінансового характеру.

Формування такого організаційного механізму можливе з боку держави і має ґрунтуватися на інституційній основі, що передбачає виокремлення функцій кожного учасника ринку. З організаційної точки зору ринок фінансових послуг є сукупністю фінансових інститутів, що обумовлюють перебіг коштів від власників фінансових ресурсів до їх користувачів під контролем державних органів управління.

51. Інструменти фінансового ринку

Інструментами фінансового ринку грошей є: казначейські векселі, депозитні сертифікати, комерційні папери, банківські акцепти, угоди про зворотний викуп.

Казначейські векселі є короткостроковими зобов’язаннями держави, які випускаються терміном 3-6-9-12 місяців. Зазвичай вони приносять дохід власнику через початковий продаж зі знижкою, тобто при погашенні векселя буде отримана сума більша ніж витрачена на його купівлю. Вважається надійним інструментом фінансового ринку.

Депозитні сертифікати є борговим інструментом, який банк продає вкладникам – юридичним особам. По ньому сплачується відсоток, а при погашенні повертається вихідна ціна купівлі. Є високоліквідним інструментом.

Комерційні папери – короткострокові зобов’язання, що випускаються корпораціями з метою залучення коштів для фінансування поточних операцій.

Банківські акцепти є векселем на банк, що випущений фірмою, яка оплатить його на певну майбутню дату, і гарантується за певну винагороду банком, який акцептував його. Банківські акцепти покликані обслуговувати міжнародну торгівлю, експортно-імпортні операції.

Угоди про зворотний викуп є фінансовою інновацією, в якій казначейські векселі або інші державні цінні папери є заставою. Ці угоди укладаються на короткий і над короткий термін.

Фінансовими інструментами ринку капіталів є: акції, облігації, муніципальні облігації, заставні


52. Види цінних паперів, які обертаються на фондовому ринку України

1)Акція - це цінний папір без встановленого строку обміну, який свідчить про часткову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство у цьому акціонерному товаристві, дає право її власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а при ліквідації акціонерного товариства - на участь у

розподілі майна.

2)Облігація - це цінний папір, який свідчить про внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотку.

3)Казначейське зобов'язання - це різновид цінних паперів, який засвідчує внесення їх одержувачами грошових коштів до бюджету І дає право на отримання фіксованого доходу протягом усього строку володіння цінними паперами.

4)Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банка про депонування грошових коштів, яке підтверджує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та відсотків за ним.

5)Інвестиційний сертифікат - це цінний папір, що випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією та дає право його власнику на одержання доходу у вигляді дивідендів.

6)Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне письмове грошове зобов'язання векселедавця виплатити пред'явнику векселя до настання строку його погашення, зазначену у ньому суму.

Ринок цінних паперів підрозділясться на первинний і вторинний. На первинному ринку відбувається початкове розміщення вперше випущених цінних паперів серед інвесторів. Вторинний ринок охоплює стадію обігу фінансових ресурсів, на ньому продаються і купуються раніше випущені цінні папери.

53. Класифікація фінансового ринку та його інструменти

Фінансовий ринок, залежно від видів фінансових активів, поділяється на:

Грошовий ринок являє собою ринок короткотермінових боргових зобов'язань. На ньому товаром виступають гроші, а їхньою ціною - відсотки за користування кредитом.

Фінансові ринки діють як посередники між позичальниками та заощаджувачами.

Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів.

Основними суб'єктами грошового ринку виступають комерційні банки, брокерські контори та інші фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підприємств, банків, населення, установ.

Ринок позичкового капіталу (кредитний ринок) охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних та юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на умовах повороткості, строковості та платності. Отже, об'єктом оперування є не власне гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами,

Кредитний ринок, як частина фінансового ринку, синтезує в собі ринки різних платіжних засобів, він функціонує на основі укладання кредитних угод. Центром концентрації і руху грошових потоків виступає комерційний банк.

За допомогою валютного ринку встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами І продавцями валют, економічні та організаційні відносини між учасниками міжнародних розрахунків з приводу валютних операцій, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій.

Ринок капіталів складається з ринку фінансових інструментів, що відображають права власності, та довгострокових боргових зобов'язань. Значну долю серед них займають вкладення коштів у цінні папери.

54. Функції та види страхування

Страхування виконує такі функції:

Ризикова функція страхування. Вона полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором зі страхувальником. Чим вища ймовірність ризику, тим і плата за його утримання, обчислена за допомогою актуар-них розрахунків, більша. У разі настання страхового випадку страхувальник висуває страховикові вимогу на відшкодування збитків (виплату страхових сум).

Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків, заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. З цією метою кожним страховиком створюється система страхових резервів. Нагромадження і використання таких резервів є характерними для страхової діяльності.

У формуванні і використанні страхових резервів виявляється перерозподіл коштів між страхувальниками. Ті з них, яких у певному періоді не спіткала страхова подія, сплативши страхові внески, не отримують жодних виплат. І навпаки: страхувальникам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується відшкодування в сумах, значно більших за внесені страхові платежі.

Функція заощадження коштів. Договори довгострокового страхування життя мають накопичуальний характер.

Майнове страхування.Об'єктом такого страхування виступають майнові інтереси страхувальника, пов'язані з його законним володінням, розпорядженням або з використанням певного майна. Майнове страхування є формою страхового захисту від ризиків та відшкодування збитків, що входять до обсягу страхової відповідальності.

Ринок майнового страхування включає:

- страхування майна підприємств;

- страхування врожаю сільськогосподарських культур;

- страхування домашнього майна громадян;

- страхування транспортних засобів та інші.

Ринок особистого страхування включає в себе такі сегменти:

1. Страхування життя:

- змішане страхування життя;

- страхування дітей;

-страхування на їшпадок втрати працездатності та інші.

2. Страхування від нещасних випадків:

-індивідуальне страхування від нещасних випадків;

-страхування працівників за рахунок організацій;

-страхування пасажирів.

Страхування відповідальності – галузь страхування, де об’єктом є відповідальність перед третіми особами вразі, якщо їм внаслідок діяльності або бездіяльності страхувальника буде завдано шкоди.

55. Класифікація страхування

Класифікаційні ознаки:

• історична ознака;

• економічні ознаки;

• юридичні ознаки.

Класифікація за історичною ознакою пов'язана з виокремленням етапів розвитку страхової справи з точки зору часу виникнення тих чи інших видів страхування.

Класифікація за економічними ознаками. Залежно від ознаки виділяють:

Þ за спеціалізацією страховика:

• страхування життя;

• загальні види страхування

В основі віднесення того чи іншого виду страхування до «життя» чи «не-життя» полягає сукупність двох класифікаційних ознак, а саме:

1. наявність накопичувального характеру договору страхування (страхові внески за такими договорами є своєрідними інвестиціями страхувальника, оскільки передбачаються не лише страхові виплати, а й повне повернення внесених коштів з нарахованими відсотками при закінченні строку дії договору страхування);

2. строк дії договору страхування.

Згідно з чинним законодавством України, до договорів страхування життя належать договори, строк дії яких перевищує 10 років (виняток становлять договори зі страхування життя громадян віком після 50 рокіцв; термвн їх дії 5 років).

Протягом усього часу дії договору страхування страхувальники періодично сплачують страхові премії з тим розрахунком, щоб загальна сума цих внесків у результаті дорівнювала страховій сумі за договором.

Загальне страхування включає всі ті види страхування, які не відповідають ознакам договорів страхування життя. Страхові премії за договорами загального страхування сплачуються, як правило, одноразово. Ці договори укладаються на невеликий строк, як правило, на рік.

Þ за об'єктами страхування, тобто об'єктами, на які спрямований страховий захист виокремлюють такі три галузі:

• особисте страхування (об'єкти – житгя, здоров'я і працездатність страхувальників або застрахованих);

• майнове страхування (об'єкти – майно в різних його видах: рухомі і нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, доходи);

• страхування відповідальності (об'єкт – відповідальність за шкоду, нанесену страхувальником життю, здоров'ю, майну третьої особи).

Þ Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність страхувальника. Із цього погляду в загальному страхуванні виокремлюють, наприклад, автотранспортне страхування, морське та авіаційне страхування, страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо.

Þ За статусом страхувальника виділяють:

• послуги, які обслуговують інтереси громадян,

• послуги, які обслуговують інтереси юридичних осіб (суб'єктів підприємницької діяльності).

Þ За статусом страховика виокремлюють:

комерційне страхування (ВАТ, ЗАТ, повні, командитні товариства, товариства з додатковою відповідальністю та ін.),

взаємне (товариства взаємного страхування),

державне (державні страхові організації).

Класифікація за юридичними ознаками:

Згідно з директивами ЄС виділяють 7 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування.

Згідно з вимогами внутрішнього законодавства України виділяють 20 видів страхування, причому не відбувається розмежування на довгострокове страхування та загальне страхування.

56. Розкрийте сутність понять: страховий тариф, страхова сума, страхові внески, страхові збитки, страхове мвідхкодування

Страховий тариф – це ставка страхової премії з одиниці страхової премії або з вартості об¢єкта страхування (тобто з повної страхової суми) за визначений період страхування.

1. ставка премії з одиниці страхової суми:

- встановлюється у вартісному вираженні (у гривнях чи копійках з кожної тисячі або сотні страхової суми). Щоб знайти повну страхову премію, потрібно ставку в гривнях і копійках помножити на кількість сотень або тисяч у складі страхової суми (наприклад, 2 грн. З кожної сотні);

2. ставка премії з вартості об¢єкта страхування:

- виражається у відсотках (наприклад, 5%).

В обов¢язкових видах страхування максимальний розмір страхових торифів встановлюється відповідними законодавчими актами; в дабровільних видах страхування страхові тарифи розробляються страховиками.

Страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням. За майновим страхуванням не повинна перевищувати вартості об’єкта. При добровільному страхуванні життя не обмежується

Страх. збиток – шкода, нанесена страхувальнику внаслідок страхового випадку. В особистому страхуванні страховий збиток – це витрати на поховання та витрати на лікування страхувальника (застрахованого). В майновому страхуванні – це, при повній загибелі майна, його дійсна вартість; при пошкодженні майна, це різниця між дійсною вартістю майна і вартістю майна, що залишилось (до страхового збитку також відносять витрати на рятування майна);

Страхове відшкодування – грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхрве відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. У разі, коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об’єкта, страхове відшкодування


57, 59. Страхові посередники. Порівняльна характеристика особистого та майнового страхування

Страховий посередник – одна з трьох головних дійових осіб на страховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком. Через них можуть укладатися договори страхування і вирішуватися окремі питання щодо врегулювання претензій.

Страховими посередниками є агенти та брокери.

Згідно Закону України “Про страхування ” страхові агенти – громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові агенти – це, як правило, фізичні особи, що працюють у тій чи іншій страховій компанії. Роль агентів можуть також виконувати транспортні підприємства при здійсненні обов¢язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті; банки і поштові відділення з продажу полісів обов¢язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та ін. видів страхування.

Страхові агенти реалізують готовий страховий продукт і не мають впливу на його якість.

Діяльність страхових агентів оплачується у вигляді комісійної винагороди або комісії, розмір якої обумовлюється агентською угодою і, як правило, виражається у відсотках від страхової премії, сплаченої страхувальником за конкретним договором страхування.

Згідно Закону України “Про страхування ” страхові брокери – громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Брокерами можуть бути як фізичні, так і юридичні осбои у вигляді брокерської контори з найманим персоналом.

За свою роботу брокер отримує комісійну винагороду (брокераж), яка відраховується з премії, що належить страховій компанії, в якій брокер розмістив ризик клієнта; розмір цієї винагороди регулюється ринком.

Страховий ринок - це особлива сфера грошових відносин, у якій здійснюється механізм перерозподілу фінансових ресурсів страхувальників та страховиків.. Об'єктом купівлі - продажу на страховому ринку виступає специфічна послуга- страховий захист.

Майнове страхування.Об'єктом такого страхування виступають майнові інтереси страхувальника, пов'язані з його законним володінням, розпорядженням або з використанням певного майна. Майнове страхування є формою страхового захисту від ризиків та відшкодування збитків, що входять до обсягу страхової відповідальності.

Ринок майнового страхування включає:

- страхування майна підприємств;

- страхування врожаю сільськогосподарських культур;

- страхування домашнього майна громадян;

- страхування транспортних засобів та інші.

Ринок особистого страхування включає в себе такі сегменти:

1. Страхування життя:

- змішане страхування життя;

- страхування дітей;

-страхування на їшпадок втрати працездатності та інші.

2. Страхування від нещасних випадків:

-індивідуальне страхування від нещасних випадків;

-страхування працівників за рахунок організацій;

-страхування пасажирів.

58. Субєкти та посередники страхового ринку

Суб¢єкти страхового ринку:

• страхувальники (юр. особи та громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства Укр.),

• страховики (юр. особи, створені у формі АТ, повного або командитного товариства або товариства з додат. відповідальністю, які отримали ліцензію на страхову діяльність),

• перестраховики (страхова компанія, яка приймає об’єкти в перестрахування),

• страхові посередники (агенти, брокери),

• об¢єднання страховиків (Ліга страхових організацій, страховий пул, авіаційне страхове бюро, морське страхове бюро, моторне (транспортне) страхове бюро, асоціація професійних страхових посередників).

Страховий посередник – одна з трьох головних дійових осіб на страховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком. Через них можуть укладатися договори страхування і вирішуватися окремі питання щодо врегулювання претензій.

Страховими посередниками є агенти та брокери.

Згідно Закону України “Про страхування ” страхові агенти – громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові агенти – це, як правило, фізичні особи, що працюють у тій чи іншій страховій компанії. Роль агентів можуть також виконувати транспортні підприємства при здійсненні обов¢язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті; банки і поштові відділення з продажу полісів обов¢язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та ін. видів страхування.

Страхові агенти реалізують готовий страховий продукт і не мають впливу на його якість.

Діяльність страхових агентів оплачується у вигляді комісійної винагороди або комісії, розмір якої обумовлюється агентською угодою і, як правило, виражається у відсотках від страхової премії, сплаченої страхувальником за конкретним договором страхування.

Згідно Закону України “Про страхування ” страхові брокери – громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Брокерами можуть бути як фізичні, так і юридичні осбои у вигляді брокерської контори з найманим персоналом.

За свою роботу брокер отримує комісійну винагороду (брокераж), яка відраховується з премії, що належить страховій компанії, в якій брокер розмістив ризик клієнта; розмір цієї винагороди регулюється ринком.

60. Поняття призначення та функції міжнародних фінансів

Міжнародні фінанси - це економічна категорія, що відображає обмінно -перерозподільні відносини національних і наднаціональних суб'єктів світової економіки з приводу руху вартості між країнами та в процесі формування й використання централізованих грошових фондів.

Відносини обміну характеризують валютні надходження та валютні платежі, пов'язані з міжнародною торгівлею й обміном валют.

Відносини перерозподілу виникають у процесі формування і використання централізованих грошових фондів міжнародних організацій та інституцій, а також переміщення власності на валютні цінності з країн-донорів до країн-реципієнтів.

Об'єктом міжнародних фінансів є потоки грошових коштів і пов'язані з ними фінансові відносини на світовому ринку.

Суб'єктами міжнародних фінансів є фізичні та юридичні особи, уряди, міжнародні організації й фінансові інституції, а також банки та інші кредитно-фінансові установи - посередники на міжнародному фінансовому ринку.

До функцій міжнародних фінансів відносять розподільчу та контрольну.

Розподільча функція. її суть полягає в грошовому розподілі й перерозподілі світового продукту через механізм міжнародних фінансів.

Розподільча функція передбачає дві основні ролі міжнародних фінансів: обмін і перерозподіл вартості між державами

Контрольна функція. Суть її полягає в тому, що в будь-який час і на будь-якому етапі є можливість здійснювати облік та аналіз руху світового суспільного продукту в грошовій формі, оскільки міжнародні фінанси відображають рух суспільного продукту саме в грошовій формі. Зібрану під час цього обліку й проаналізовану інформацію можна використовувати як орієнтир для швидкого прийняття подальших адекватних рішень щодо міжнародних фінансів.

У функціях міжнародних фінансів відбивається основне їх призначення - ефективно обслуговувати міждержавний рух товарів і послуг та перерозподіл грошового капіталу між конкуруючими агентами світового ринку, а також вчасно подавати сигнали про стан світової фінансової кон'юнктури.


Страницы: 1, 2, 3, 4


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.