Малюнок 2.
Системи обмінних курсів національної валюти.
Плаваючого курсу
Фіксованого курсу
Регульованого курсу
·
"вільне"
плавання
·
"кероване"
плавання
·
золотий стандарт
·
грошова палата
·
прикріплення до однієї
з валют
·
прикріплення до
"кошика" валют
·
на основі розрахункових
формул
·
поступове знецінення
стосовно "кошика" валют
Виконання
грошима функцій характеризує їх сутність. Кожна з функцій грошей – це їх грані
прояву в економічній системі. Не можна сказати, що характер функцій – явище
постійне. Так само як змінюються гроші, їх форми, змінюється їх сутність та
призначення, а отже і функції. Підводячи підсумок аналізу грошових функцій в
цілому, потрібно відмітити їх взаємодію, а також прийняти на увагу, що функція
засобу обігу та платежу повинна визначати розміри загальної грошової маси в
країні, а функція накопичення напряму пов'язана з кредитно-грошовою політикою
держави.
2.
ЗАКОНИ
ГРОШОВОГО ОБІГУ. ГРОШОВА СИСТЕМА
ТА
СТІЙКІСТЬ ГРОШЕЙ
3.1.
Поняття грошового обігу та його види
Грошовий обіг – це рух грошового капіталу
в процесі розширеного суспільного відтворення, безпосередньо включає рух грошей
на стадіях розподілу та обміну. (6, с.35) Грошовий обіг пронизує і охоплює всі
сфери діяльності ринкових структур: виробництво, обмін, споживання, банки,
біржі; сфери побуту, поступу товарів до споживача; бюджетні, позабюджетні
стосунки. Він впливає на всі стадії суспільного відтворення.
Система
грошового обігу взаємодіє з усіма економічними механізмами, узгоджується з
балансами фінансовими, матеріальними, трудовими. Такий підхід забезпечує
ефективне функціонування грошового обігу.
По формі грошей,
що здійснюють обіг, грошовий обіг поділяється на готівковий і безготівковий. Ці
дві сфери між собою тісно пов'язані, переплітаються, реалізуються через
механізм взаємозаміни однієї форми в іншу. Але вони підвладні економічному
закону: обґрунтованої пропорціональності, де безготівковий обіг має займати
домінуючу частку. Разом вони утворюють єдиний грошовий обіг.
Безготівковий
грошовий обіг
– частина грошового обороту, в якому рух грошей здійснюється в вигляді
перерахунку сум по рахункам в банку або заліку взаємних вимог, тобто без
готівкових грошових знаків. (6, с.35)
Більша частина
загального грошового обороту здійснюється в безготівковій формі. Це обумовлено
тим, що безготівковий обіг має суттєві переваги перед готівковим і тому більш
ефективний як для суспільства в цілому, так і для кожного окремого економічного
суб'єкта:
1)
значно
зменшується суспільні витрати обігу;
2)
створює
необхідні умови для державного регулювання грошового обігу;
3)
покращується
економічний стан суб'єктів грошового обігу, так як прискорюється обіг їх
грошових коштів, забезпечується тісний їх зв'язок з банками та грошовим ринком
в цілому.
Тому всім учасникам сфери
обігу повинно бути економічно вигідно розраховуватись по своїм зобов'язанням в
безготівковій формі через банки (за виключенням платежів на невеликі суми).
Безготівкові гроші знаходяться на рахунках банків і підкоряються дії законів і
правил, законодавчих і нормативних актах уряду.
3.2. Закон грошового обігу
Великий досвід
використання грошей навчив економістів жорстокій істині – грошей в країні
повинно бути саме стільки, скільки потрібно для нормального розвитку торгівлі
та виробництва, - не більше не менше.
Грошовий обіг в
його різноманітних формах регулюється економічним законом, який виражає
економічну залежність між масою товарів, рівнем їх цін і швидкістю обертання
грошей. Закон вартості і форми його прояву в сфері його обігу – закон
грошового обігу– характерний для всіх суспільних формацій, в яких
існують товарно-грошові відносини. Закон грошового обігу виражає економічну
взаємозалежність між масою товарів, що обертаються, рівнем їх цін та швидкістю
обігу грошей.
Аналізуючи шляхи
розвитку форм вартості і грошового обігу, К.Маркс визначив, що кількість
грошей, необхідних для виконання функції засобу обігу, повинно бути рівно сумі
цін реалізуємих товарів, поділеної на число оборотів (швидкість обігу)
однойменних одиниць. Із цього закону витікає принцип
грошового обігу – обмеження грошової маси реальними потребами обороту. К.Маркс
проаналізував умови і закономірності підтримування грошової рівноваги, яка
визначається взаємодією двох факторів: потребами господарств в грошах та
фактичним надходженням грошей в оборот. (6, с.48)
Американський економіст І.Фішер сформулював
рівняння:
,
де М
– грошова пропозиція; V – швидкість обігу грошей; Р – середня ціна товарів і
послуг; Q – кількість товарів, що продаються (6, с. 48). Така формула придатна
для аналізу кількості грошей до виникнення паперових грошей, тобто за періоду
реальних грошей.
Дослідження
дії закону грошового обігу потребує багаторазового аналізу. Оскільки грошовий
обіг обслуговує товарообіг, то сума цін, товарів та послуг, що реалізуються за
готівку і в кредит, служить важливим фактором, визначаючим потребу в грошах.
При цьому кількість
грошей, необхідних для обігу, можливо виразити формулою (6, с. 48):
Наведена
формула, як бачимо, враховує саме існування паперових грошей. Тобто в ній
відображено і гроші як засіб обігу, і гроші як засіб платежу.
Прямий
вплив на кількість грошей в обігу здійснює кількість товарів, що перебувають в
обігу та ціни їх реалізації. Зворотній вплив на кількість грошей, необхідних
для обігу, вказують:
·
ступінь розвитку кредиту (чим більше товарів продається в кредит,
тим менша кількість грошей потрібна в обігу);
·
розвиток безготівкових розрахунків;
·
швидкість обертання грошей.(6, с.49)
Зміна
кількості грошей може бути результатом як збільшення кількості грошей в
обороті, так і прискорення їх обороту. Під швидкістю обігу грошей
розуміється швидкість їх обороту при обслуговуванні угод. Показник обігу
швидкості грошей характеризується кількістю повторень одними і тими ж одиницями
фінансових засобів платежу, обігу в визначений проміжок часу. (2, с.51)
Згідно
закону грошового обігу кількість грошей, необхідна для обігу, знаходиться в
оберненій залежності від швидкості обігу. Отже, при інших рівних умовах
збільшення швидкості обігу грошей рівнозначне збільшенню грошової маси і є
одним із факторів інфляції. Держава може кинути в обіг будь-яку кількість
грошей, але, будучи захопленими обігом, гроші потрапляють під владу його
іманентних законів і стихійно регулюються згідно з реальними
народногосподарськими потребами. (2, с.52)
Зміна
швидкості обігу грошей залежить від багатьох факторів як загально економічних
(циклічний розвиток економіки, темпів економічного росту, руху цін), так і
чисто монетарних (розвитку економічних операцій, взаєморозрахунків, рівня
процента на грошовому ринку і таке інше). Прискоренню грошового обігу допомагає
заміна металевих грошей кредитними, розвиток системи взаємних розрахунків,
впровадження ЕОМ в банківську справу. (2, с.52)
За
металічного обігу кількість грошей регулювалась стихійно за допомогою грошей в
функції скарбу; якщо потреба в грошах скорочувалась, то їх надлишки (золота
монета) відходили з обігу в скарб, якщо збільшувались – відбувався приплив
грошей в обіг з скарбів. Отже, кількість грошей в обігу підтримувалась на
необхідному рівні.
При
обігу розмінних на золото банкнот (вільного розміну на метал) закон виключає
знаходження в обігу їх надлишкової кількості. Якщо обіг обслуговується
банкнотами, не розмінними на золото, або паперовими грошами (казначейськими
білетами), то обіг готівкових грошей здійснюється згідно з законами паперово-грошового
обігу: специфічний закон обігу паперових грошей може виникнути з відношення їх
до золота тільки тому. Що вони є представниками останнього. Цей закон зводиться
до того, що випуск паперових грошей повинен бути обмежений тією їх кількістю, в
якій би дійсно оберталось символічно представлене їм золото (або срібло).
Отже,
коли кількість паперових грошей буде рівна необхідному для обігу теоретичної
кількості золотих, ніякі від'ємні явища не виникнуть – паперові гроші або
нерозмінні банкноти будуть справно грати роль грошових знаків, тобто заміни
золотих грошей. Вказана вимога забезпечує стійкість грошей та має місце в усіх
суспільних формаціях, де існує грошовий обіг.
3.3. Грошова маса
та грошові агрегати
Найважливішим
кількісним показником грошового обігу є грошова маса, яка являє собою
сукупний об'єм купівельних та платіжних коштів, що обслуговують господарський
обіг та тих, що належать приватним особам, підприємствам усіх форм власності та
державі. Для аналізу кількісних змін грошового обігу на визначену дату та за
визначений період, а також для розробки заходів по регулюванню темпів
збільшення об'єму грошової маси використовуються різні показники (грошові
агрегати) (мал. 3):
·
агрегат М1 – включає готівкові гроші в обіг і засоби на
поточних рахунках;
·
агрегат М2 – М1 додати термінові та ощадні вклади в
комерційних банках (до чотирьох років);
В США
для визначення грошової маси використовується чотири грошових агрегату, в
Японії та Німеччині – три, в Англії та Франції – два. (6, с.51)
В Україні готівка
(або гроші поза банками) утворює грошову масу М0.Разом із
коштами на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті (так званими
коштами до запитання) гроші поза банками становлять грошову масу М1.
Сума готівки, коштів до запитання, строкових депозитів у національній валюті і
всіх видів у іноземній валюті – це грошова маса М2. Сума готівки, всіх
вкладів у національній та іноземній валюті, цінних паперів власного боргу та
коштів клієнтів за трастовими операціями комерційних банків становить грошову
масу М3. (3, с.13) Динаміка грошових агрегатів в Україні за останні 5 років
наведена в додатках 1-3.
Використання
різноманітних показників грошової маси дозволяє диференційовано підійти до
аналізу стану грошового обігу.
Зміна об'єму маси
може бути результатом як зміни маси грошей в обігу, так і прискорення їх
обороту. Швидкість обігу грошей – показник інтенсифікації руху грошей при
функціонуванні їх в якості засобу обігу та засобу платежу. Він важко піддається
кількісній оцінці, тому для його розрахунку використовуються побічні дані.(10,
с.101)
В розвинутих
країнах в основному розраховуються два показника швидкості зростання оборотів
грошей:
·
показник
швидкості обігу в кругообігу доходів – відношення валового національного
продукту (ВНП) або національного доходу до грошової маси, а саме до агрегату М1
або М2; цей показник розкриває взаємозв'язок між грошовим обігом та процесами
економічного розвитку;
·
показник
обіговості грошей в платіжному обороті – відношення суми переведених коштів по
банківським поточним рахункам до середньої величини грошової маси. (10, с.101)
3.4. Грошова система
Грошова
система – це грошовий обіг в країні, який склалося історично і
закріплений законодавством. Вона сформувалась в XVI-XVII ст. з виникненням та
затвердженням капіталістичного виробництва, а також централізованої держави та
національного ринку. По мірі розвитку товарно-грошових відносин та капіталістичного
виробництва грошова система набувала істотних змін. (6, с.53)
В
залежності від виду грошей (гроші як товар, виконуючий роль всезагального
еквівалента, або гроші як знак вартості) розрізняють грошові системи двох
типів:
1)
система металевого обігу, яка базується на реальних грошах
(срібло, золото), що виконують усі п'ять функцій, а банкноти безперешкодно
обмінюються на реальні гроші;
2)
система паперово-кредитного обігу, при якій реальні гроші
витісняються знаками вартості, а в обігу знаходяться паперові (казначейські
векселя) або кредитні гроші.
При
системі металевого грошового обігу виділяються два виду грошових систем:
біметалізм та монометалізм – в залежності від того, скільки видів металу
прийнято в якості всезагального еквівалента та бази грошового обігу.
Біметалізм– грошова
система, при якій роль всезагального еквівалента закріплена за двома металами
(золото та срібло). Передбачалась вільна чеканка монет з двох металів та їх
необмежений обіг. На ринку встановлювались дві ціни на один товар. Ця система
існувала в XVI-XVIII ст., а у ряді країн Західної Європи діяла й до XIX ст. (6,
с.53)
Наявність
двох металів в ролі всезагального еквіваленту вступило в протиріччя з природою
грошей як єдиного товару, який здійснює вимір вартості всіх товарів. Ця система
не забезпечувала стійкості грошового обігу, оскільки зміна вартості одного з
грошових металів приводила до коливання цін на товари. Розвиток капіталізму,
вимагаючий стабільності грошової системи, єдиного всезагального еквіваленту
обумовило перехід до монометалізму.
Монометалізм– грошова
система, при якій один метал (срібло або золото) служить всезагальним еквівалентом.
За цією системою функціонують монети з одного благородного металу та знаки
вартості, розмінні на монети. Срібний монометалізм існував у Росії (1843-1852
рр.), Індії (1852-1893 рр.), Нідерландах (1847-1875 рр.) та Китаї (до 1935 р.).
у більшості розвинених країн у кінці XIX ст. біметалізм та срібний монометалізм
змінились золотим монометалізмом. У Росії золотий обіг став діяти з 1897 р.
Розрізняють три різновиди золотого монометалізму – стандарти золотомонетний,
золотозлитковий та золотодевізний. (6, с.54)
Золотомонетний
стандарт, що відповідає періоду вільної конкуренції та розвитку конкуренції,
кредитної системи та торгівлі, характеризувався обігом золота, вільною чеканкою
монет, безперешкодним обміном банкнот на золото, незабороненим рухом золота між
країнами. Закон грошового обігу діяв автоматично. Цей стандарт вимагав
наявності золотих запасів в емісійних центрах. Перша світова війна привела до
відміни золотомонетного стандарту в більшості країн.
По
закінченню першої світової війни були введені урізані форми золотого
монометалізму: стандарти золотозлитковий (Великобританія, Франція), при якому
банкноти обмінювались на золоті злитки, та золотодевізний (Німеччина, Австрія,
Данія, Норвегія та ін.), за яким банкноти обмінювались на девізи (платіжні
кошти в іноземній валюті), розмінні на золото. В результаті світової
економічної кризи (1929-1933 рр.) були ліквідовані усі форми золотого
монометалізму та утвердилась система обігу паперово-кредитних грошей,
нерозмінних на дійсні гроші.(6, с.54)
Система
паперово-кредитних грошей передбачала пануюче положення банкнот, які випущені
емісійним центром країни.
В
1994 р. міжнародна грошова система капіталізму сформувалась в рамках світової
валютної системи на валютно-фінансовій конференції ООН в Бретон-Вудсі (США). По
формі Бретонвудська грошова система уявляє собою своєрідний міждержавний
золотодевізний стандарт. Її головними орієнтирами є:
·
золото, яке виконує функцію світових грошей і виступає засобом
кінцевих розрахунків між країнами і всезагальним утіленням суспільного
багатства;
·
національна грошова одиниця США – долар та англійський фунт
стерлінгів; долар США обмінювався на золото в Казначействі США по офіційно
встановленому співвідношенню, якщо він подається (з 1934 р.) центральними
банками та державними установами країн. Ціна золота на вільних ринках
складалась на базі офіційної ціни США та до 1968 р. не відхилялася від неї;
·
національні грошові одиниці, які вільно обмінюються через
центральні банки на долари та між собою по твердо встановленим Міжнародним
валютним фондом (МВФ) співвідношенням. Всі обернені національні грошові одиниці
через долар могли перетворитись в золото, що забезпечувало багатобічні розрахунки
між країнами.(6, с.55)
В
зв'язку з послабленням позицій США на зовнішньому ринку в результаті
скорочення золотих запасів країни міжнародна грошова система, яка основана на
широкому використанні долара як еталона цінності всіх грошових одиниць, в
1971-1973 рр. потерпіла банкротство: долар перестав бути єдиною світовою резервною
валютою; роль резервних валют стали виконувати марки ФРГ, японська ієна, а
також СРД та ЕКЮ; з 1 серпня 1971 р. був припинений обмін долара на золото;
відмінена офіційно доларова ціна золота.(6, с.55)
На
заміну Бреттон-вудській грошовій системі прийшла Ямайська грошова система,
оформлена угодою країн-членів МВФ в Кінгстоні (о. Ямайка) в 1976 р. Після
ратифікації країнами цієї угоди в квітні 1978 р. були внесені зміни в устав
МВФ. Нова грошова система характеризувалась наступним:
·
світовими грошима оголошувались спеціальні права запозичення в
МВФ-СРД, які ставали міжнародною розрахунковою одиницею;
·
долар США зберігав важливе місце в світових розрахунках та в
валютних резервах інших країн, а також продовжував грати важливу роль при
розрахунках умовної вартості СРД;
·
юридично завершена демонетаризація золота: втрата золотом грошової
функції, відміна його офіційної ціни. Але золото зосталось резервом держави і
використовувалось для придбання ключових грошових одиниць інших країн.(6, с.55)
Найбільш часто
зустрічаються грошові системи, які утворюються і регулюються державою. В грошовій
системі країни включаються в законодавчому порядку:
·
найменування
грошової одиниці, співвідношення своєї валюти до іноземних валют і золотого
вмісту;
·
валютного
курсу і режиму зовнішньо-валютного обігу;
·
видів
грошових знаків, обов‘язкових для прийому по всій території країни;
·
порядок
випуску, вилучення з обігу і обміну грошей;
·
умови
грошового обігу, порядок і умови конвертації;
·
структура
готівково-грошового і безготівково-грошового обігу;
·
ліміти
вільної грошової готівки в касах суб'єктів усіх сфер фінансово-кредитної
діяльності;
·
методи
банківського, фінансового, податкового і аудиторського контролю.
Кожна країна
визначає для себе грошову систему, в тому числі валютний метал, грошову
одиницю, порядок чеканки монет і емісії грошових знаків, золотий (або інший)
вміст. Як правило, у кожній країні знаходяться в обігу: білети національного
(державного) банку – банкноти; казначейські білети банку; розмінні монети.
Білети банку (банкноти) мають забезпечуватись золотом, коштовними металами й
іншими активами банку, що є гарантом конвертованості валют. Казначейським
білетом гарантуються обов'язковий прийом і обмін на будь-які товари і цінності.
Розмінні монети – вільно мають обмінюватись на білети Національного
(державного) банку.
Сучасні
грошові системи різних країн, незважаючи на певні особливості, мають багато
загальних рис. Вони включають в себе наступні елементи: грошову одиницю;
масштаб цін; види грошей, які являються законним платіжних засобів; емісійну
систему та державний апарат регулювання грошового обігу.
, 
