Контрольная работа: Вплив бюджетно-податкового регулювання на розвиток промислового виробництва в Україні

— для підприємств чорної металургії, які одержали 30 % усіх наданих промисловості пільг, їх обсяг у 4,8 разу перевищив розмір сплачених податків до бюджету;

— для підприємств харчової промисловості обсяг пільг у 1,2 разу перевищив суму сплачених податків до бюджету;

— машинобудівні підприємства сплатили до бюджету майже вдвічі менше коштів порівняно з обсягом наданих податкових пільг ( 4,1 млрд. грн..). Наприклад, автомобілебудівним підприємствам для стимулювання виробництва було надано пільг на суму майже 1 млрд. грн.

Більшість пільг були надані з ПДВ, тоді як пільги з податку на прибуток підприємств у загальному обсязі пільг у 2003 році становили лише 5,3 %. Якщо в інших країнах (наприклад, в Японії, Канаді, Великобританії) метою надання пільг з податку на прибуток є стимулювання інвестицій у передові технології та розвиток інноваційних процесів, то в Україні найпоширенішою пільгою було зменшення оподатковуваного прибутку на суму балансових збитків, отриманих платником податку в попередніх звітних періодах. За 2003 рік, згідно з чинним законодавством, більше ніж 7,5 тис. підприємств спрямували на покриття таких збитків 1,2 млрд. грн, або 34,3 % загальної суми пільг з податку. Це є свідченням того, що держава не повною мірою використовує регулюючий потенціал прямого податку, а надані пільги лише заохочують до продовження збиткової діяльності. Питома вага збиткових підприємств у їх загальній кількості в 2004 році становила 37,5 % проти 39,9 % у 2003-му, а розмір одержаних збитків цих підприємств збільшився на 3 % (табл. 5).

Таблиця 5. Динаміка фінансових результатів діяльності підприємств промисловості (без бюджетних установ) у 2001—2007 роках

Показник	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Індекси зростання фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування, у % до попереднього року	-	33,6	249,0	265,3	149,0	122,8	126,0
Підприємства, які одержали прибуток, у % до загальної кількості підприємств	58,9	58,2	60,1	62,5	63,5	65,3	66,6
Індекси зростання фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування прибуткових підприємств, у % до попереднього року		74.6	134,4	167,1	116,5	123,6	124,1
Підприємства, які одержали збиток, у % до загальної кількості підприємств	41.1	41,8	39,9	37,5	36,5	34,7	33,4
Індекси зміни величини збитків підприємств, %		108,1	105,4	108,4	68,6	126,0	118,3
Рентабельність операційної діяльності промислових підприємств, %	7,3	2,6	3,3	4,7	5,5	5,8	5,8

З 2004 року акценти бюджетно-податкової політики змістилися в бік скорочення пільг на підтримку окремих галузей господарства. Бюджетні кошти було спрямовано переважно на реалізацію 17 науково-технічних програм за пріоритетними напрямами, зокрема: "Складна радіоелектронна і вимірювальна апаратура", "Продукція авіаційної промисловості", "Програма використання відходів виробництва і споживання на період до 2005 року", «Програма розвитку найбільш конкурентоспроможних напрямів мікроелектроніки в Україні», "Комплексна програма розвитку кольорової металургії України на період до 2010 року", "Державна програма розвитку легкої промисловості", "Державна програма розвитку промисловості" тощо. Однак уже самі назви програм, які характеризують їх орієнтованість, демонструють відсутність чіткого механізму вибору пріоритетів державної підтримки.

Одним із вагомих регулюючих заходів було зниження в 2003 році ставки податку на прибуток підприємств з 30 % до 25 %, що, за підрахунками фахівців Міністерства фінансів України, дозволило збільшити майже на 2 млрд. грн.. суму коштів, які залишаються в розпорядженні товаровиробників. Однак додаткові кошти не стали засобом розвитку підприємств: у 2004—2005 роках інвестиції в основний капітал за рахунок власних коштів суб'єктів господарювання знизилися з 61,4% до 57,4% від загального обсягу інвестицій (це відбувалося на тлі загального зниження темпів зростання інвестицій в основний капітал з 148,4% у 2004-му до 123% у 2005 році — див. табл. 3).

За період 2004—2006 років зменшився загальний обсяг інвестицій (у тому числі й за рахунок коштів державного бюджету) в добувну, легку, хімічну та нафтохімічну промисловість. Як наслідок, знизились індекси зростання продукції (зокрема, хімічної та нафтохімічної промисловості - зі 114,4 % у 2004 році до 109,8 % у 2005-му і 103,2 % у 2006-му). Поряд з тим зросли інвестиції в обробну промисловість, металургію та обробку металу. Збільшилася величина державних вкладень у машинобудування, ремонт і монтаж машин та устаткування. Однак, незважаючи на зростання державних інвестицій у машинобудування, індекси нарощування обсягу продукції галузі зменшилися зі 128,0 % у 2004 році до 107,1 % у 2005-му і 111,8 % у 2006 році.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 року № 2505-IV було скасовано 87 кодів пільг, припинено дію законів України, за якими надавалися пільги щодо податків і зборів для стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків, їх учасників, дочірніх і спільних підприємств, пільги для суб'єктів спеціальних економічних зон. Також було скасовано галузеві пільги з ПДВ автомобіле-, судно-, літакобудівній та космічній промисловості; підприємствам з виготовлення боєприпасів, їх елементів і виробів спецхімії, броньованих бойових машин; пільги щодо сплати податку на прибуток і ввізного мита для підприємств автомобілебудівної галузі; пільги для машинобудування.

Скасування преференцій, наданих вітчизняним товаровиробникам, відбувалось у контексті приведення національного законодавства у відповідність до норм і положень угод у рамках вступу України до СОТ. Завдяки цьому у 2006 році відбулося зростання до 23,4 % частки податкових надходжень у ВВП. Разом із тим у 2005 році спостерігалося зменшення темпів зростання виробництва, від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі, зниження інвестиційної та інноваційної активності підприємств, спад зростання ВВП (з 112,8 % до 102,7 %).

У 2006—2007 роках, в умовах зниження прямої бюджетної підтримки підприємств, незмінних обсягів бюджетних інвестицій та інвестицій за рахунок власних коштів підприємств, зростання промислового виробництва здійснювалося в результаті сприятливих змін зовнішньої кон'юнктури. Зростання світових цін на металопродукцію сприяло нарощуванню обсягів її виробництва та оброблення металів; підвищення купівельної спроможності населення та попиту на транспортні засоби в Україні та на теренах СНД стало поштовхом як для зростання випуску продукції машинобудування, так і для збільшення її імпорту. Однак незмінною лишається тенденція до розширення сировинного виробництва: його продукція в загальному обсязі реалізованої продукції добувної та переробної промисловості становить 66,5 %, тоді як на інвестиційну продукцію припадає 15,4 %, а на товари тривалого користування — лише 1,3 %. Сукупна частка низько- і середньотехнологічних галузей у структурі виробництва переробної промисловості складає 76,6 %. Отже, діяльність промислових підприємств продовжує й надалі залежати від коливань зовнішньої кон'юнктури.

У цілому аналіз бюджетно-податкового регулювання розвитку промисловості в Україні в 2001—2007 роках свідчить, що державі не вдалося досягти значних позитивних результатів та кардинально змінити становище як щодо відчутного зростання ефективності діяльності підприємств, так і стосовно поліпшення структури виробництва. Для державної політики характерна відсутність чітко визначених довгострокових пріоритетів розвитку галузей промисловості, які потребують підтримки, і методів її здійснення. В аналізованому періоді бюджетно-податкова політика кардинально змінювалася — від широкомасштабної політики прямого фінансування та надання численних пільг до зниження обсягу державних інвестицій та скасування більшості преференцій. Нестабільність державної політики, по-перше, породжувала негативні очікування і не сприяла розвитку підприємств, по-друге, ставала однією з причин відсутності очікуваних від її проведення результатів, оскільки наявність характерних часових лагів вимагає впровадження певних заходів на тривалі періоди. Значні зусилля та ресурси держави були спрямовані переважно в низькотехнологічні галузі з метою забезпечення мінімальної ефективності їх поточної діяльності та запобігання кризовим явищам. Водночас фактично не було надано реальної фінансової підтримки на розвиток високотехнологічних і наукомістких виробництв, а також реалізовано стимулів для підвищення інноваційної активності промислових підприємств. У структурі промислової продукції України у 2006 році лише 3,6 % припадало на передові технології (виробництво літальних апаратів, у тому числі космічних; виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування). На світовому ринку високотехнологічної продукції частка вітчизняної наукомісткої продукції становить менш ніж 0,1 %. Лідерами за цим показником є США (близько 36 %), Японія (30 %) і Німеччина (17 %). Отже, на нашу думку, доцільно звернутися до досвіду цих країн у питаннях стимулювання перспективних виробництв.

Висновок

У політиці державної підтримки виробництва не повною мірою були враховані взаємозв'язок та взаємозалежність між розвитком окремих галузей, вплив зовнішнього та внутрішнього попиту на їх стан. Можна навести такий приклад. Придбання новітніх високотехнологічних основних засобів обмежується низьким рівнем розвитку продукції вітчизняного машинобудування, а імпорт необхідного устаткування ще більше погіршує стан галузі. Тому в майбутньому політика стимулювання розвитку промислового виробництва має враховувати динаміку розвитку окремих галузей та виходити з наявного й очікуваного попиту на ринку продукції.

Аби певною мірою зменшити розміри державного фінансування та поточні втрати бюджету від наданих пільг, варто чітко визначити критерії відбору об'єктів державної підтримки та методи її здійснення. Пріоритетами бюджетно-податкового регулювання промислового виробництва в довгостроковій перспективі в контексті орієнтації на реалізацію інноваційно інвестиційної моделі економічного розвитку країни є перехід від політики стимулювання сировинних галузей до політики сприяння розвитку високотехнологічних виробництв.

Використані джерела

1.  Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підруч. — К.: Вища школа, 1995. - С. 30

2.  Мазуренко O.K. Пільги в оподаткуванні — статистичний аспект // Статистика України. — 2003. - № 3. - С. 52.

3.  Василин О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підруч. — К..: Центр навчальної літератури, 2004. — С. 420

4.  Затонацька Т.Г., Лаврентьев М.М. Впровадження середньострокового бюджетного планування як інструмент підвищення ефективності бюджетних видатків // Фінанси України. — 2007. - № 11. - С. 33

5.  Захарін С.Р. Вплив оподаткування на заощадження та інвестиції // Фінанси України. — 2005. - № 10. - С. 88

6.  http ://www. ukrstat .gov. ua

7.  http://www.ac-rada.gov.ua/achamber/control/uk

8.  Шнипко ОС. Державна підтримка вітчизняного виробника як засіб забезпечення його конкурентоспроможності // Фінанси України. — 2005. — № 11. — С. 57

9.  Буковинський СЛ., Комаров В.А. Бюджет розвитку та пріоритети бюджетних інвестицій // Фінанси України. - 2004. — № 9. — С. 24

10.  http://www.ukrstat.gov. иа. http://www.ukrstat.gov.ua/control/luk/publish.

11.  http://www.ac-rada.gov.ua/achamber/control

12.  http://www.niss.gov.ua/momtor

13.  Данілов О.Д., Вдовиченко A.M. Структура інвестицій, інновацій та випуску промислової продукції в Україні // Фінанси України. — 2008. — № 5. — С. 116-117.