Управління утворенням прибутку підприємства

1999 року - 0,010 грн., а на кінець – 0,102 грн. збитку.

Прибутковість виробничих фондів на початок 1999 року 0,010 грн., а на

кінець –0,010грн. збитку на кожну гривню вартості основних і обігових

засобів.

Прибутковість продажу знизилась у 1999 році порівнянно з минулим роком

від 0,004 грн. до – 0,032 грн. тому , що зменшились обсяги реалізації.

Прибутковість перманентного капіталу знизилась з 0,010 грн. до – 0.102

грн. Це пояснюється відсутністю використання довгострокових кредитів на

протязі 1999 року і підвищенням збиткової роботи.

За рахунок зростання вартості основних фондів на протязі 1999 року і

збиткової діяльності рентабельність основних засобів та інших позабігових

активах від 0,009 грн.знизилась до –0,117 грн.

Про ефективність управління по СП “ Афамія “ за 1998-1999 рр. свідчать

дані таблиці 2.3.5.

Проведений аналіз даних таблиці свідчить про те, що у 1998 році на СП

“ Афамія “ всі показники рентабельності мають позитивне значення. У 1999

році спостерігаються негативні зрушення збільшення рівня збитковості

обороту ПО обороту всієї реалізації і по збитковості чистого прибутку +

0,02 грн. до – 0,23 грн. Однаковість розрахунків у 1999 році пов”язана з

тим , що відсутній податок на прибуток.

Таким чином, проведений аналіз свідчить про збиткову діяльність

СП “ Афамія “ і погіршення основних показників.

З метою виходу з зони збитковості , яка мала місце у 1999 році , СП “

Афамія “ повинно розробляти стратегічні заходи по плануванню прибутку та

підвищення прибутковості діяльності. Про це буде йти мова у наступному

розділі дипломної роботи.

3. ОБГРУНТУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА НА НАСТУПНИЙ

РІК.

3.1. СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА.

В третьому розділі дипломної роботи розглянемо стратегію управління

формуванням прибутку торговельного підприємства.

За спеціально розробленою політикою торговельне підприємство здійснює

розробку однієї з найбільш важких задач – це управління прибутком.

Ця політика призвана відображати вимоги загальної стратегії розвитку

підприємства, забезпечувати підвищення його вартості на ринку,Формувати

необхідний обсяг фінансових ресурсів, задовільняти матеріальні інтереси

власників і персоналу.

В процесі управління формуванням прибутку вирішуються дві основні

задачі:

1. підвищення загального розміру прибутку в прцесі його формування ;

2. ефективний розподіл отриманого прибутку за окремими напрямками його

використання.

Серед цих задач найвагомішою являється перша , тому що від її

вирішення залежать форми та пропорції розподілу прибутку на торговельному

підприємстві.

Механізм управління формуванням прибутку від реалізації товарів (

робіт, послуг ) будується в тісному взаємозв”язку цього показника з

показникамиобсягу товарооборота, доходов і витрат обігу торговельного

підприємства.

Система цього взаємозв”язку дозволяє виявити роль окремих факторів,

які впливають на формування прибутку від реалізації товарів ( робіт ,

послуг ) та забезпечити ефективне управління цим процесом.

Стратегія управління підприємством пов”язана з визначенням головної

мети його функціонування. Найчастіше ця головна мета формулюється як

досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і ,

відповідно, одержання певної маси чистого прибутку.

Маса прибутку підприємства залежить від величини доходів , що одержує

підприємство та від розмірів витрат обігу. Формування доходів і витрат

підприємства обумовлюються передусім обсягами його діяльності

(товарообороту) , а також асортиментною, ціновою політикою і ресурсним

забезпеченням товарообороту.

На першому етапі визначають цільову суму прибутку підприємства,

величина якої залежить від стадії життевого циклу підприємства ,

стратегічних завдань , які стоять перед підприємством в майбутньому

періоді, тактики їх вирішення. При цьому величина прибутку може знаходитися

в інтервалі від точки беззбитковості до точки рівноваги , яка відповідає

одержанню максимального прибутку.

Як відомо, кожна одиниця товарообороту додає певну величину до доходу

і витрат торговельного підприємства. Цей приріст отримав назви: граничні

доходи і граничні витрати. Якщо різниця між доходами і витратами зростає,

то це означає і зростання прибутку підприємства. Максимум прибутку

досягається при такому обсязі товарообороту , коли :

МR=МС

де:

МR – граничні доходи , що одержуються від реалізації кожної

додаткової

одиниці товарообороту,

МС – граничні витрати при реалізації кожної додаткової одиниці

товарообороту.

Приріст на кожну одиницю товарообороту визначається так :

?П=Пп – Пп-1 , ( *

)

де:

?П – змінювання прибутку, що пов”язане зі збільшенням

товарообороту

на одну одиницю;

Пп,Пп-1 – прибуток підприємства при реалізації п-ої одиниці товарообороту

та (п-1) – ої одиниці товарообороту.

Прибуток підприємства визначається як різниця між загальним доходом і

витратами при відповідному обсязі товарообороту тобто :

Пп = ТРп – ТСп ( ** )

Пп-1 = ТРп-1 – ТСп-1 ( *** )

де:

ТРп, ТРп-1 – відповідно загальний валовий доход від реалізації п-ої

та

(п-1)-ої одиниці товарообороту;

ТСп, ТСп-1 – загальні затрати при реалізації п-ої та (п-1)-ої

одиниці товарообороту;

Підставимо вирази ( ** ) і ( *** ) в рівняння ( * ), одержимо :

?П = (ТRп – ТСп) – (ТRп-1 – ТСп-1) =

(ТRп – ТRп-1) – ( ТСп – ТСп-1) МR - МС

Оскільки

MR = TRп – TRп-1 ; МС = ТСп – ТСп-1.

Підприємство одержить максимальний прибуток при такому обсязі

товарообороту , коли збільшення обсягів реалізації не приведе до зміни

обсягів прибутку тобто :

?П = 0.

Це досягається при умові :

?П = MR – MC = 0

тобто :

MR = MC.

Подальше збільшення обсягів реалізації економічно невигідно

підприємству , тому що не буде забезпечувати подальше зростання прибутку.

На другому етапі обгрунтування стратегій визначають обсяг

товарообороту , який забезпечує одержання цільової суми прибутку. Для цього

розраховують необхідний обсяг товарообороту , який відповідає попиту на

товари і ресурсозабезпеченості обороту ( можливий обсяг закупки товарів ,

потужність торговельного підприємства і її визначення , чисельність

робітників і продуктивність їх праці ).

Розробка асортиментної політики підприємства ( третій етап ) має бути

спрямована на оптимальну товарно-групову структуру відповідно до структури

попиту населення.

Обгрунтування цінової політики ( четвертий етап ) має бути спрямоване

на визначення оптимальних цін реалізацій товарів , при яких досягається

оптимальний обсяг товарообороту, а як наслідок – максимальний прибуток.

Формування ресурсної політики підприємства , яка здійснюється в ході

п”ятого етапу обгрунтування стратегій управління прибутком, має передбачати

залучення ресурсів , які забезпечують досягнення необхідного обсягу

діяльності із найменшими затратами.

Шостий та сьомий етапи розробки стратегій пов”язані з розв”язанням

завдань управління валовим доходом та поточними витратами торговельного

підприємства. Результатом розробки стратегії є визначення можливого (

реального ) обсягу отримання доходів та здійснення поточних витрат на

плановий період , порівняння яких дозволяє оцінити можливий обсяг прибутку

підприємства.

На восьмому етапі можливий обсяг отримання прибутку ( П можл. )

необхідно порівняти з його цільовим розміром ( П ціл.) . Якщо

відповідність досягнута, тобто ( П можл.) більше або рівне ( П ціл.),

стратегічний план приймається до виконання ( дев”ятий етап ), здійснюються

заходи контролю за ходом його реалізації.

Якщо відповідність не досягається , необхідно виявити можливі резерви

збільшення прибутку за рахунок раціонального використання ресурсів ,

зниження витрат та збільшення доходів, або ж варто відкоригувати

(зменьшити) цільову суму прибутку.

3.2. ОБГРУНТУВАННЯ ОБСЯГУ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА НА

2000 РІК.

В системі управління утворення прибутку торговельного підприємства

головна роль належить його плануванню на майбутній період.

Ефективність аналізу залежить від виявлення основних тенденцій

формування прибутку, економічної обгрунтованості планів прибутку на

майбутній період.

Обгрунтування розміру прибутку підприємства на плановий період не

передбачає визначення цільової величини прибутку, що забезпечує умови

самофінансування торговельного підприємства і вирішення тих стратегічних і

тактичних задач, що стоять перед ним , дивлячись з іншого боку – розрахунок

можливості отримання прибутку при прогнозній величині товарообороту ,

розмірів доходу і затрат.

Величина прибутку , як цільової функції діяльності підприємства,

залежить від обраної стратегії. Величина прибутку може бути мінімальною ,

нормальною і необхідною.

Для визначення мінімального ( Пмін ) і ( Пнорм.) прибутків виходять

із прогнозної величини капіталу торговельного підприємства, прогнозу

мінімального рівня рентабельності капіталу ( прогноз процентної ставки

банків) і прогнозу норми прибутку на капітал (середньогалузева

рентабельність капіталу ). При прогнозуванні величини капіталу необхідно

вра ховувати склад і розмір джерел його збільшення ( кредити банків ,

випуск облігацій та інше ).

Необхідна величина прибутку (Пнеобх.) підприємство розраховується,

виходячи із потреби підприємства в фінансуванні його виробничого і

соціального розвитку, утворення фондів ризику і фонду виплати дивідентів

власникам , створення фінансових резервів, а також виплати податків і інших

обов”язкових платежів. Таким чином, необхідний прибуток визначає умови для

самофінансування підприємства.

Механізм обгрунтування прибутку підприємства на майбутній період

показано на рис. 3.2.1.

Розрахунок розміру необхідного прибутку на плановий період здійснюється

у такому порядку:

Розглянемо перший варіант.

Розрахуємо мінімальний прибуток , використавши середні банківські

ставки 24 % річних.

Капітал підприємства станом на 1.01.2000р становить 203,3 тис.грн.

Пмін. = (К * МРР) / (100 – Сп ) =

( 203,3 * 24 ) / 70 = 69,7 тис.грн.

де:

Сп – частка прибутку , яка сплачується в бюджет у вигляді податків

та обов”язкових платежів ;

МРР – мінімальний рівень рентабельності капіталу , % ;

К – обсяг капіталу.

Визначимо , при якому обсязі діяльності СП “ Афамія “ перетне крапку

беззбитковості :

Ткб = ВОпост. / ( Рвд – Рвозм ) *100 =

25,8 / (13,8 – 11,9 )* 100 = 1357,8 тис.грн.

Далі проведемо рорахунок розміру товарообороту для визначення порогу

безпеки :

Тпб = ( ВОпост + Пмін ) / ( Рвд – Рвозм ) *100 =

( 25,8 +69,7 ) / ( 13,8 – 11,9 ) * 100 = 5026,3 тис.грн.

Ми бачимо , що СП “ Афамія “ при товарообороті 1357,8 тис.грн. зможе

покрити всі затрати , які пов”язані з операційною діяльністю. А при

товарообороті 5026,3 тис.грн. підприємство отримає можливість сформувати

кошти на виробничий і соціальний розвиток , сплатити всі податки і

обов”язкові платежі в бюджет.

Нормальний прибуток базується на використанні середньогалузевої

рентабельності підприємств роздрібної торгівлі ( НПК ) по Чернівецькій

області.

Згідно статистичної звітності за 1999 рік балансовий прибуток склав

73,1 тис.грн., а роздрібний товарооборот 306,2 тис.грн . Середньогалузева

рентабельність товарообороту – 25,2 % .

Розрахуємо розмір нормального прибутку:

Пнорм = К * НПК / (100 – Сп) =

203,3 * 25,2% / 70 = 73,2 тис.грн.

З проведених розрахунків ми бачимо , що СП “ Афамія “ у 2000 році

нормальний прибуток досягти не зможе.

Розрахунок розміру необхідного прибутку на плановий період

здійснюється у такому порядку :

1. Проводиться обгрунтування потреб підприємства у фондах фінансових

ресурсів на виробничий і соціальний розвиток , що утворюється за

рахунок чистого прибутку. Управління підприємства визначило потреби в

прибутку, керуючись результатами економічного аналізу прибутку , за

слідуючими напрямками :

- на приріст нормативу обігових активів – 5,8 тис.грн. ;

- на соціальний розвиток – 7,4 тис.грн.

- на придбання нового устаткування - 9 тис.грн.

Таким чином , на власні потреби СП “ Афамія “ потрібно буде прибутку в

розмірі 22,2 тис.грн.

2. Визначається питома вага податків і обов”язкових платежів із прибутку.

В плановому періоді Кабінетом Міністрів України не планується змінювати

порядок оподаткування прибутку торговельного підприємства , тому

процентна ставка податку з прибутку , як раніше , складатиме 30%.

3. Розраховується величина необхідного прибутку, виходячи із потреби

прибутку , що залишається в розпорядженні підприємства:

Пнеобх = 22,2 / ( 100 – 70)* 100 = 74,0 тис.грн.

Як видно, необхідний прибуток визначено, тепер перейдемо до розрахунку

його можливого розміру.

Розглянемо другий варіант.

Розрахунок можливого розміру одержання прибутку може здійснюватись

методом прямого розрахунку або розрахунково – аналітичним методом.

Метод прямого розрахунку передбачає визначеннясуми прибутку як різниці

між прогнозним розміром доходів, податком на добавлену вартість та

поточними витратами торговельного підприємства.

Розрахунково – аналітичний метод базується на вивченні тенденції змін

прибутку і рентабельності та прогнозуванні змін факторів , що впливають на

їх величину. Величина можливого прибутку визначається за формулою :

Пможл = ( Ррпт * Тп+1 + - ?П?ф ) / 100;

де:

Ррпт – рівень рентабельності товарообороту звітного п-го періоду,

%

Тп+1 – плановий товарооборот ( п+1 )-го періоду ;

?П?ф - прогнозні зміни прибутку підприємства за рахунок змін факторів

, що впливають на його величину.

Для визначення величини можливого прибутку візьмемо за основу

розрахунково- аналітичний метод, користуючись формулою :

П = ВД – ВО (...)

Тоді: ВД = Рвд * Т / 100 (...)

ВО = Рво * Т / 100 (...)

З формули (...) визначимо :

Т = ВО / Рво * 100 (...)

Зробимо підстановки значень у формулу (...) :

П = ( Рвд – Рво ) * Т / 100 (...)

П = ( Рвд – Рво ) * ВО / Рво (...)

Ррент = Рвд – Рво (...)

Тоді :

П = Ррент * ВО / Рво (...)

де:

Ррент – рівень рентабельності ;

ВО – витрати обігу ;

Рво – рівень витрат обігу.

Вважаємо ,що рівень рентабельності – 1,0 %; прогнозний товарооборот

700 тис.грн. Прогнозні зміни впливу факторів на прибуток – 21

тис.грн. :

Пможл. = 1,0% * 700 / 100 + 21 = 28,0 тис.грн.

Наступним етапом є розрахунок чистого прибутку :

Пчист = БП * ( 100-Сп) / 100 ;

де:

БП – балансовий прибуток ;

Сп - ставка податку на прибуток.

Пчист = 28,0 * ( 100 – 30) / 100 = 19,6 тис.грн.

Кінцевим етапом є розрахунок факторів , що впливають на розмір

прибутку підприємства. У другому розділі визначили ,що за рахунок зміни

товарообороту, зміни рівня валового дохода , витрат обігу , ПДВ змінився

розмір кінцевих фінансових результатів. Якщо вплив факторів зросте у 2000

році в порівнянні з 1999 роком то сума прибутку складе :

Пмакс = Пможл + ?П?ф =

28,0 + 21,0 = 49,0 тис.грн.

Результати розрахунків цільового прибутку і можливої його величини

необхідно порівняти. Якщо можливості отримання прибутку відповідають його

цільовому розміру , то такий варіант є плановим.

У випадку , якщо підприємство немає можливості отримати достатній

розмір прибутку для забезпечення самофінансування, то треба розробити

заходи для мобілізації додаткових резервів підвищення доходів та зниження

витрат.

Проведемо порівняння результатів розрахунків , дані таблиці 3.2.1.

Таблиця 3.2.1.

Порівняльна таблиця визначення прогнозної величини прибутку на 2000 рік.

|Показники |Пзаг |Пчист |?П?ф |Пмакс |

|Пможл |28,0 |19,6 |21,0 |68,6 |

|Пнеобх |74,0 |22,2 |21,0 |117,2 |

|Відхилення |-46,0 |-2,6 |0 |-48,6 |

|( + ; - ) | | | | |

Зробимо висновки ,що після порівняння наших розрахунків величина

необхідного прибутку складає 22,3 тис.грн., вона необхідна для задоволення

соціальних потреб та вирішення виробничих задач. Розмір можливого прибутку

складає 15,4 тис.грн. ;

Пнеобх > Пможл

74,0 > 22,2

Для отримання потрібної величини прибутку необхідно : вивчати ринок

товарів, розширяти асортимент за рахунок взаємодоповнюючих і

взаємозаміняючих товарів , надавати додаткові платні торговельні послуги ;

прискорювати обертаємість обігових активів – чим більше оборотів здійснюють

оборотні кошти за місяць , тимскоріше вивільняються грошові кошти ітим

самим збільшується товарооборот , і , відповідно прибуток.

Наведені нами розрахунки забезпечують реалізацію стратегічної мети та

можуть бути використані у СП “Афамія “ при розробці стратегії управління

прибутком.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Перехід до ринкової економіки України передбачає розв”язання багатьох

виробничих , науково – технічних, організаційних і економічних проблем.

Підприємство – основна організаційна ланка народного господарства в

Україні , яка здійснює виробничу і комерційну діяльність з метою одержання

прибутку.

Діяльність торговельного підприємства вимагає економічного аналізу

його виробничо-фінансового стану та можливих змін при зміні ринкової

кон”юнктури. Економічний аналіз дає змогу обгрунтувати економічні показники

поточного та перспективного розвитку з урахуванням найбільш повного та

ефективного використання ресурсів . Головною ознакою економічного аналізу

є системне дослідження економічних явищ і процесів, факторів, що їх

зумовлюють.

Характерною ознакою економічного аналізу є об”єктивна оцінка

ефективності виробничо – фінансової діяльності торговельного підприємства.

Прибутковість і конкурентноспроможність є основними критеріями оцінки

виробничо – господарської діяльності кожного підприємства. В економічному

аналізі використовується кінцевий фінансовий результат діяльності

підприємства – це прибуток. Аналіз і оцінка прибутку здійснюється шляхом

зіставлення відповідних показників з показниками попереднього звітного

періоду для того, щоб визначити зміну показників і тенденцію цієї зміни.

Прибуток служить джерелом розширенного відтворення ,створення фондів

споживання , утримання і розвитку невиробничої сфери, виробничого і

соціального розвитку підприємства , матеріального заохочення.

Прибуток є одним із підсумкових , узагальнюючих показників виробничо-

фінансової діяльності , виражає кінцевий результат ефективності виробництва

і реалізації продукції , поліпшення її якості , використання трудових ,

матеріальних і фінансових ресурсів.

В результаті проведеного аналізу можна відмітити, що функціонування

торговельного підприємства в умовах ринку визначається його здатністю

приносити достатній дохід , і відповідно, прибуток.

Прибуток є кінцевим результатом діяльності підприємства, який

характеризує абсолютну ефективність його роботи . В умовах ринкової

економіки прибуток виступає головним фактором стимулювання виробничої і

підприємницької діяльності підприємства і створює фінансову основу для її

розвитку, задовільнення соціальних і матеріальних потреб.

Прибуток, як кінцевий фінансовий показник діяльності

торговельногопідприємства представляє собою різницю між загальною сумою

доходів і витрат.

Після проведеного дослідження діяльності СП “Афамія” за 1998-1999 рр.

по валовому доходу, витратам обігу та прибутку можна зробити висновки:

1. У 1999 році порівняно з 1998 роком на підприємстві рівень

валового доходу змінився але незначно на 1 % , що не вплинуло на розмір

прибутку , обсяг товарообороту зменшився на 44,9 тис.грн., що негативно

вплинуло на прибуток.

2. Аналіз витрат обігу в загальній сумі і по статтям свідчить ,що у

1999 році рівень витрат збільшився на 20,6 % , що впливає негативно на

прибуток і привело до перевитрат коштів.

3. Аналіз прибутку свідчить про те , що СП “ Афамія “ у 1999 році

знаходиться в зоні збитковості ( - 18,4 тис.грн.) , тобто у кризовому стані

. За допомогою показників рентабельності оцінена ефективність використання

ресурсного потенціалу, за якими спостерігається збільшення збитковості по

підприємству на 20,6 тис.грн. Аналіз ефективності управління прибутком у

1999 році по СП “ Афамія” характеризує зниження рентабельності від 0,008

грн. до – 0,003 грн.

В третьому розділі дипломної роботи провели розробку обгрунтування

прибутку торговельного підприємства на 2000 рік :

1. Визначили мінімальний прибуток , при якому підприємство вийде з зони

збитковості.

2. Визначили ,що Пнорм = 69,2 тис.грн., де Пнорм – нормальний прибуток.

3. Розмір необхідного прибутку у 2000 році для стимулювання виробничих і

соціальних потреб підприємства , де Пнеобх = 22,3 тис.грн.

4. Визначили розмір можливого прибутку , де Пможл = 15,4 тис.грн.

Для того, щоб СП “Афамія” вийшло з зони збитковості і отримало підвищення

прибутковості, зростання доходів, можна запрпонувати такі пропозиції:

Основними резервами зростання валового доходу є:

. Зниження цін при закупці товарів, скорочення числа посредників при

закупці товарів, закупка товарів за зниженими цінами на сезоних ярмарках,

передевяткових розпродажах; за рахунок зростання цін реалізації товарів,

підвищення рівня торговельного обслуговування, використання сприятливої

торговельної кон”юнктури;

. Зниження витрат обігу за рахунок якісного стану основних фондів,

зростання ефективності їх використання; розробити ламку систему

планування витрат, враховуючи зміни внутрішніх умов, важливість

інформації; своєчасне виявлення задач зниження витрат обігу.

. СП “Афамія” необхідно розширити свою торговельну діяльність:

- Розширення асортиментної структури товарів.

- Заключення договорів з прямими постачальниками продовольчих

товарів.

- Організація цілодобової торгівлі.

- Організація виїздної торгівлі у вихідні та святкові дні

(передевяткові розпродажи).

- Проведення рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що

продаються, надання послуг (виконання робіт) з метою реклами.

- Збільшення асортименту кондитерських виробів.

- Відкриття торговельних кіосків по м.Чернівці.

Таким чином, використання запропонованих пропозицій приведе

підприємство до досягнення потрібної величини прибутку. У підвищенні

прибутку та високій рентабельності зацікавленні і підприємство, і держава,

з одного боку, це є прямим джерелом виробничого і соціального розвитку

підприємства, а з другого – частина прибутку виплачується у вигляді

податків та обов”язкових платежів, забезпечує постійні і зростаючі

надходження до державного бюджету.

Виконавець дипломної роботи

студентка VI курсу Шевчук

Н.В.

спец. 7050107

Керівник

дипломної роботи Вудвуд

В.В.

“____”_____________ 2000р.

Страницы: 1, 2, 3, 4