Облік зносу та амортизації основних засобів

вивести з нерівності – норма амортизації згідно з прискореним зменшенням

повинна бути більшою, ніж при простому:

Результати розрахунків приведені у таблиці 3.2.

|3 |Не менше 3,7 |7 |Не менше 9,5 |

|4 |Не менше 6,2 |8 |Не менше 10,0 |

|5 |Не менше 7,8 |9 |Не менше 10,4 |

|6 |Не менше 8,8 |10 |Не менше 10,8 |

Таблиця 3.2. Умови, при яких застосування методу прискореного

зменшення залишкової вартості веде до збільшення амортизаційних відрахувань

у зрівнянні з методом зменшення залишкової вартості.

Ці ж самі умови можна представити, як показано у табл. 3.3.

|1 |Менше 3 |7 |Менше 5 |

|2 |Менше 3 |8 |Менше 6 |

|3 |Менше 3 |9 |Менше 7 |

|4 |Менше 4 |10 |Менше 8 |

|5 |Менше 4 |11 |Менше 18 |

|6 |Менше 4 |12 |Менше 52 |

Таблиця 3.3. Умови, при яких застосування методу прискореного зменшення

залишкової вартості веде до збільшення амортизаційних відрахувань у

зрівнянні з методом зменшення залишкової вартості.

Як бачимо, метод прискореного зменшення залишкової вартості відповідає

своєму призначенню лише за умов невеликих строків експлуатації та при

достатньо значній ліквідаційній вартості. Коли ж ліквідаційну вартість

приймають рівною нулю, умов для застосування методу прискореного зменшення

залишкової вартості практично не залишається. Аналогічні результати та без

будь-яких оговірок дає систематичний метод залишкової вартості.

Який метод обрати – питання, яке повинно бути вирішено разом з

керівником, головним бухгалтером та економічними службами. Так,

дослідження, що були проведені у 1984 році у США, показали, що

прямолінійний метод нарахування амортизації використовувало на той час 94%,

а прискорені методи – 13%, виробничий метод – 10%, кумулятивний метод -

2.5% з 600 великих компаній, що досліджувалися.

Незалежно від обраного методу амортизації його послідовне застосування

є необхідною умовою для забезпечення сопостовимості результатів за різні

періоди, не дивлячись на рівень прибутковості підприємства або правила

оподаткування. У США таке збереження послідовності вважається хорошим тоном

ведення бухгалтерського обліку. Зміни, що направлені виключно на підвищення

показнику прибутковості, визнається недопустимою.

МСБО вимагають послідовного від одного періоду до іншого застосування

методу нарахування амортизації. Виняток складають лише випадки, зміна умов

виправдовує зміну методу нарахування амортизації. Причини зміни

розкриваються у додатках до фінансової звітності.

У зв’язку з тим, що амортизаційна політика дозволяє коректувати долю

витрат у сумі доходу від реалізації, у деяких вітчизняних економістів

виникає опасання, що надана підприємствам самостійність приведе до

маніпулювання сумою нерозподіленого прибутку у залежності від мети

підприємства. Як відомо, прибуток, визначений по даним фінансового обліку,

не є базою для визначення реальної заборгованості перед бюджетом по податку

на прибуток. Разом з цим вона впливає на вартість акцій підприємства, його

інвестиційну привабливість та прийняття рішень користувачів інформації.

Таким чином, до вибору методу нарахування амортизації основних засобів

керівництво підприємства повинно підійти зважено, що важливо для формування

облікової політики ( в частині амортизації), яка повинна бути закріплена на

підприємстві приказом.

Метод нарахування амортизації об’єкту основних засобів передивляють у

разі зміни очікуємого способу отримання економічної корисності від його

використання. Нарахування амортизації по новому методу починається з

місяця, що йде за місяцем прийняття рішення про зміну методу нарахування

амортизації.

Нарахування амортизації робиться щомісяця. Підприємство з сезонним

характером виробництва річну суму амортизації нараховує протягом періоду

роботи підприємства у звітному році.

Місячна сума амортизації при використанні методів зменшення залишкової

вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та

кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, що йде за місяцем, у

якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації зупиняється, починаючи з місяця, що йде за

місяцем вибуття об’єкту основних засобів.

Для мети бухгалтерського обліку сума нарахованої амортизації по усім

основним засобам – виробничого та невиробничого призначення – відноситься

на збільшення суми витрат підприємства.

Для мети податкового обліку на збільшення суми валових витрат

підприємства відноситься сума нарахованої амортизації лише по основним

фондам, зайнятим у процесі виробництва.

У бухгалтерському обліку відповідно до Плану рахунків, ствердженого

приказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року №291, амортизація

основних засобів відображається на рахунку 131 “знос необоротних

матеріальних активів” субрахунок 131 “Знос основних засобів”.

На наданому рахунку відображається інформація про нараховану

амортизації у пооб’єктному розрізі.

Рахунок 13 ( субрахунок 131) відноситься до пасивних рахунків.

Нарахування зносу робиться по кредиту рахунку у кореспонденції з рахунками

обліку витрат на господарську діяльність.

По Дт 131 відображається знос по вибившим основним засобам у

кореспонденції з відповідними рахунками.

| | |Дт |Кт |Дт |Кт |

|1 |Нарахована амортизація основних |151 |131 |831 |131 |

| |засобів, що експлуатуються у | | |151 |831 |

|2 |Нарахована амортизація обладнання, що|23 |131 |831 |131 |

| |безпосередньо використовується у | | |23 |831 |

|3 |Нараховується амортизація вартості |39 |131 |831 |131 |

| |основних засобів, що використовуються| | |39 |831 |

|4 |Збільшується сума зносу об’єкту |423 |131 |831 |131 |

| |основних засобів у зв’язку з його до | | |423 |831 |

|5 |Нарахована амортизація основних |91 |131 |831 |131 |

| |засобів загально виробничого | | |91 |831 |

|6 |Нарахована амортизація основних |92 |131 |831 |131 |

| |засобів загальногосподарського | | |92 |831 |

|7 |Нарахована амортизація основних |93 |131 |831 |131 |

| |засобів, що використовуються при | | |93 |831 |

|8 |Нарахована амортизація основних |941 |131 |831 |131 |

| |засобів, що використовуються у | | |941 |831 |

|9 |Нараховується амортизація вартості |949 |131 |831 |131 |

| |основних засобів, що експлуатуються у| | |949 |831 |

|10|Нараховується амортизація вартості |99 |131 |831 |131 |

| |основних засобів, що використовуються| | |99 |831 |

|11|Списується сума зносу об’єктів |131 |10 |131 |831 |

| |основних засобів у зв’язку з його | | |831 |10 |

|12|Зменшення суми зносу раніше до |131 |423 |131 |831 |

| |оцінених об’єктів основних засобів. | | |831 |423 |

Таблиця 4.4 Відображення амортизації у бухгалтерському обліку.

Для розрахунку сум амортизаційних відрахувань використовується типова

форма № ОЗ – 14 “Розрахунок амортизації основних засобів”. Вона складається

з 4 розділів:

- По основним засобам у запасі (резерві);

- По основним засобам в експлуатації;

- Контрольні дані;

- Розрахунок амортизації (зносу)основних засобів.

Показники типової форми № ОЗ – 14 служать основою для відображення на

відповідних рахунках сум нарахованої амортизації за звітний місяць та суми

зносу основних засобів.

Отже, основним питанням амортизаційної політики – який метод

амортизаційних відрахувань обрати. Щоб відповісти на це питання треба

детально розгляну усі існуючи методи та визначити фактори, що пов’язані з

експлуатацією об’єктів основних засобів, бо чітких рекомендацій по цьому

приводу у світі не існує. Обраний метод нарахування амортизації

закріплюється приказом та відображається у обліковій політиці підприємства.

Щомісяця амортизаційні нарахування за обраним методом відображаються на

рахунках бухгалтерського обліку, для чого призначений пасивний рахунок

13.Для розрахунку амортизації використовують типову форму ОЗ - !4.

Розділ 4. Вплив амортизаційних відрахувань на результати фінансово-

господарської діяльності підприємства.

В умовах формування ринкових відносин переміщення інвестиційної

діяльності із центральних джерел до децентралізованих призвело до зменшення

інвестиційних коштів суб’єктів підприємницької діяльності. Тепер головним

джерелом здійснення реальних інвестицій стають власні кошти підприємств,

серед яких левова частка припадає на амортизаційні відрахування.

За допомогою амортизації реалізується швидкість звороту основних

засобів, інтенсифікується процес їх відтворення, реалізується технічна та

виробнича політика на підприємстві.

Основними факторами, що зумовлюють розмір амортизаційних

відрахувань на підприємстві є:

- обсяги основних фондів та нематеріальних активів, що амортизуються;

- напрями та обсяги руху основних фондів та нематеріальних активів;

- механізм державного регулювання амортизації;

- структура основних фондів та нематеріальних активів;

- метод нарахування амортизації, що використовується підприємством;

- вік основних фондів та нематеріальних активів та ступінь їх амортизації.

На сьогодні в Україні механізм нарахування амортизації регламентується

податковим законодавством для обчислення сум амортизаційних відрахувань при

визначені оподатковуваного прибутку (Закон України “Про оподаткування

прибутку підприємств” від 22.05. 97р.) та національними стандартами

бухгалтерського обліку для розрахунку справжніх витрат підприємств на

компенсацію авансового капіталу (П(С)БО №7 “Основні засоби”). Виходячи з

цього, з’ясуємо, яким чином зміна суми амортизаційних відрахувань внаслідок

запровадження нової концепції амортизації може вплинути на результати

фінансово-господарської діяльності підприємства.

Перш за все у рамках фінансово-економічного аналізу визначимо, яку

частку амортизаційні відрахування займають у собівартості продукції. Для

прикладу візьмемо данні фінансової звітності за 1997-2000 роки дочірніх

підприємств відкритого акціонерного товариства “Трест Південзахідтрансбуд”

(табл. 4.1)

|Назва підприємства |1997 |1998 |1999 |2000 |Темп |

| | | | | |2) |

|1 |2 |3 |4 |5 |6 |

|ДП “БУ – 147” м. |8.4 |8.1 |4.2 |4.2 |50.0 |

|ДП “БУ – 150” м. |6.3 |6.1 |5.8 |5.5 |87.3 |

|ДП “Автобаза” м. Київ|25.6 |24.8 |23.2 |7.7 |30.1 |

|ДП Святошинський |8.5 |7.8 |9.3 |10.5 |123.5 |

Таблиця 4.1. Частка амортизаційних відрахувань у собівартості

будівельних підприємств у 1997 – 2000 роках.

За даними таблиці 4.1 можна зробити висновок, що в будівельній галузі

найбільша частка амортизаційних відрахувань у собівартості припадає на

транспортні будівельні організації (ДП “Автобаза” – у середньому 20.3 %),

потім на виробничі підприємства, зокрема ДП Святошинський завод “Буддеталь”

– 9 %, а далі на інші будівельні організації, що виконують безпосередньо

будівельно – монтажні роботи. Це пов’язано з специфікою роботи кожного

підприємства, кількістю і вартістю наявних у них основних фондів. Також

потрібно звернути увагу на те, що динаміка частки амортизаційних

відрахувань у структурі собівартості продукції дочірніх підприємств ВАТ

“Південзахідтрансбуд” за 1997 – 2000 роки не значну тенденцію до зниження.

Це пов’язано з тим, що даних підприємствах рівень спрацювання основних

фондів сягає за 80%, коефіцієнт оновлення основних засобів дуже низький, а

при нарахуванні амортизаційних відрахувань від залишкової вартості та без

одночасного введення в дію основних засобів із кожним роком відбувається

постійне скорочення сум амортизаційних відрахувань.

Оскільки за період 1997 – 2000 років амортизаційні відрахування

нараховувалися підприємствами однаково і в податковому, і у бухгалтерському

обліку, а деякі з них продовжують це робити і в 2001 році, то

результативність такої амортизаційної політики необхідно безпосередньо

пов’язувати з динамікою основних фондів. Сенс методу “спадного залишку”

полягає у щорічній мобілізації дедалі значніших сум амортизації для

формування капіталовкладень. У міру амортизації залишкова вартість кожного

конкретного об’єкта ц суми відповідних амортизаційних нарахувань поступово

зменшується до незначної величини, яка перестає впливати на групову

вартість основних фондів і групу групової амортизації. Ця загальна сума по

групі збільшуватиметься за рахунок нових щорічних надходжень із 100-

відсотковоїю залишковою вартістю.

Тут можна виходити з тої фінансової стратегії, яку обирає підприємство

стосовно оновлення основних засобів. Так, якщо підприємство прагне як

найшвидше здійснити заміну застарілих основних засобів, оскільки без

введення нової техніки неможлива конкурентноздатність його на ринку, то

підприємству не вигідно застосовувати у бухгалтерському обліку амортизації

податковим методом нарахування, тобто методом “ спадного залишку”, оскільки

масова заміна основних фондів катастрофічно збільшує собівартість робіт. У

цьому разі доцільно використовувати пропорційний метод нарахування

амортизації, при якому собівартість не коливається під впливом нарахованих

сум амортизаційних відрахувань.

Основним об’єктом фінансово-економічного аналізу серед тих, які

визначають результативність фінансово-господарської діяльності підприємств,

є прибуток (і рентабельність як похідний показник від прибутку). У даному

разі йдеться про прибуток у класичному розумінні, який уявляє собою

головним чином різницю між виручкою підприємства від реалізації (продажу)

товарів, робіт, послуг і витратами на виробництво (обіг), тобто їх

собівартістю. Тим часом законодавство України, яке регулює господарську

діяльність суб’єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського

обліку й звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку

підприємств, з другого, під терміном “прибуток” визначає два різних

економічних явища, а саме: прибуток як результат фінансово-господарської

діяльності підприємств і прибуток як об’єкт оподаткування. Об’єктами

фінансово-економічного аналізу виступають вони обидва (хоч і не в

зіставному та різноаспектному розумінні).

У законодавстві України, яке регулює оподаткування прибутку

підприємств, прибутком вважається сума валових доходів (доходів від усіх

видів діяльності), скоригована певним чином для цілей оподаткування і

зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зношення

(амортизації) основних засобів та нематеріальних активів. Склад валових

доходів та валових витрат свідчить про те, що прибуток як об’єкт

оподаткування являє собою досить умовну величину, яка характеризує

співвідношення між доходами та витратами підприємства за певний,

законодавчо встановлений період оподаткування. Безпосередньо залежить від

собівартості продукції та витрат на виробництво (обіг) цієї продукції.

Прибуток як об’єкт оподаткування визначається за даними спеціального

податкового обліку, який не збігається з бухгалтерським обліком прибутку.

Важливою особливістю показника прибутку як об’єкту оподаткування (і це

аж ніяк не може не враховуватися при аналізі цього показника) є те, що, з

одного боку, кожне підприємство водночас і зацікавлене у його збільшенні,

бо саме валові доходи підприємств – єдині джерела їх реальних прибутків, і

об’єктивно, з огляду на необхідність досягнення мінімуму сплати податку до

бюджету, прагне у кожний звітний період до його мінімізації. Саме ця

особливість даного показника викликає інтерес до нього як до об’єкта

аналізу, а як якісний показник фінансово-господарської діяльності

підприємств він не може конкурувати з показником прибутку в класичному

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5

МЕНЮ

Облік зносу та амортизації основних засобів

ИНТЕРЕСНОЕ