Облік, контроль та аналіз формування прибутку підприємства та розрахунок з бюджетом його оподаткуванн

організацій (підприємств), виявлення і мобілізація внутрішньогосподарських

резервів підвищення ефективності їх роботи, недопущення збиткових

господарських операцій; надання практичної допомоги в усуненні виявлених

недоліків, сприяння щодо впровадження раціональних економічних методів

управління, самофінансування і самозабезпечення.

Для здійснення внутрікооперативного контролю застосовуються наступні

форми і методи:

- перевірки додержання вимог законів, статутів, що регулюють

діяльність споживчої кооперації, виконання рішень кооперативних

органів;

- документальні ревізії ( планові, позапланові, суцільні, часткові,

комплексні );

- тематичні перевірки, інвентаризації ( суцільні або вибіркові )

основних засобів матеріальних активів, товарно – матеріальних

цінностей, грошових коштів, цінних паперів, фінансових вкладень,

розрахунків тощо;

- перевірки додержання правил ведення бухгалтерського обліку і

звітності та їх вірогідності;

- перевірки правильності формування і застосування цін, додержання

правил торгівельного обслуговування населення, з питань метрології,

стандартизації і сертифікації продукції, будівництва і

реконструкції, охорони праці, безпеки дорожнього руху, пожежної

безпеки, екології, радіології тощо;

- контрольні перевірки фактично виконаних робіт, закладки сировини та

виходу готової продукції, проведення лабораторних аналізів;

- перевірка законності прийнятих управлінських рішень, розгляд

листів, заяв і скарг пайовиків працівників споживчої кооперації,

обслуговуваного населення.

Розробку та застосування форм і методів контролю здійснюють правління,

ревкомісії, структурні підрозділи споживчих товариств і споживспілок,

керівників кооперативних організацій і підприємств, а також органи

громадського самоврядування і контролю.

Ревізії, інвентарізації та перевірки проводяться за річними,

піврічними і квартальними планами, складеними правліннями, ревкомісіями.

Крім того, ревізії і перевірки проводяться на вимогу правоохоронних

органів, служби безпеки, інших державних органів, яким надано в межах своєї

компетенції здійснювати контроль за роботою кооперативних організацій (

підприємства відповідно до закону України “Про споживчу кооперацію”).

Ревізійні комісії дирекції здійснюють перевірки і ревізії їх

господарсько – фінансової діяльності та підпорядкованих їм підприємствам,

а також контроль додержання статутів споживчих товариств, вимог чинного

законодавства, питань захисту прав споживачів, виконання рішення зборів та

наказів пайовиків і правлінь споживчих товариств, рішень споживспілок, до

складу яких вони входять.

Бухгалтерські і фінансово – економічні служби здійснюють контроль за

організацією бухгалтерського обліку та підвищення його контрольних функцій,

забезпечують незмінність протягом поточного року прийнятої методології

відображення окремих господарських операцій, дають оцінку майна, здійснюють

його інвентарізацію, перевіряють виконання заходів щодо попередження

нестач, виникнення зловживань та інших негативних явищ.

Контрольно - ревізійні служби перевіряють виконання керівниками

організацій і підприємств чинного законодавства та рішень органів

управління з іншими збереженнями колективної власності, використання

матеріальних і фінансових ресурсів, стану вірогідності бухгалтерського

обліку і звітності.

Тривалість ревізій і перевірок не може перевищувати 30 календарних

днів. Наслідки ревізій ( перевірок ) оформлюються довідними ( службовими )

записками, актами, довідками тощо, які передаються правлінням ( керівникам

) і ревізійним комісіям перевірених організацій ( підприємств ), а також

правлінню організації ( керівнику підприємства ), за завданням яких

проведено ревізію ( перевірку ).

Наслідки ревізії ( перевірок ) розглядаються на зборах колективів

перевірених підприємств або на засіданнях правлінь і ревізійних комісій,

організацій, до складу яких вони входять, однак не пізніше ніж через 10

днів, в разі розгляду їх відповідними спілками ( об(єднаннями ) не пізніше

ніж через 25 днів після закінчення ревізій ( перевірок ).

На відміну від інших способів економічного контролю, ревізія має

чіткий правовий статус, який закріпляє її межі розповсюдження, терміни

проведення, права і обов(язки посадових осіб, порядок оформлення і розгляду

її наслідків. А тому судово – слідчі органи із усіх економічних органів

контролю застосовують переважно ревізії як процесуальний засіб виявлення

складу злочину. Мета ревізії – виявити можливі зловживання і недоліки, які

не були усунені під час попареднього і поточного контролю. Наступний

контроль (ревізія) здійснюється за даними бухгалтерського і статистичного

обліку, нормативної документації, перевірки фактичної наявності товарно –

матеріальних цінностей і коштів тощо.

Комплексна ревізія полягає в системному вивченні економіки

досліджуваного об(єкта, глибокому аналізі його господарсько – фінансових

показників, дослідженні технології і організації виробництва, перевірці

збереження і ефективності використання матеріальних, трудових, фінансових

ресурсів і дотримання звітної фінансово – кошторисної і кредитної

дисципліни. Такі ревізії націлені на дотримання режиму економії у тих чи

інших коштів, профілактику і закриття каналів крадіжок і розробку

практичних рекомендацій щодо усунення недоліків, забезпечення

рентабельності і підвищання ефективності і якості роботи підприємства. Вони

проводяться групою фахівців різного профілю ( економістів, бухгалтерів,

фінансистів, менеджерів, інженерів – технологів тощо ). При цьому

особливістю ревізії є застосування прийомів і способів економічного

аналізу, поєднання їх з документальною перевіркою, всебічне вивчення

облікових і звітних даних, узагальнення і розповсюдження передового

досвіду.

Метод ревізії – це сукупність методичних прийомів контролю процесів

розширеного відтворення суспільно необхідного продукту і додержання його

законодавчого регулювання.

Загальнонаукові методичні прийоми включають аналіз і синтез, індукцію

і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкретизацію,

системний аналіз, функціонально – вартісний аналіз.

Аналіз – це прийом дослідження, який включає вивчення предмета уявним

або практичним розчленуванням його на складові об(єкти.

Синтез – прийом вивчення об(єкта в цільності у взаєсозв(язку його

частин. У контролі синтез пов(язаний з аналізом, дає змогу об(єднати

об(єкти, розчленовані в процесі аналізу, встановити зв(язок і впізнати

предмет як єдине ціле.

Індукція – прийом дослідження при якому загальний висновок, складають

на основі вивчення не всіх прикмет, а лише частини елементів цієї множини,

тобто спосіб виведення висновків від окремого до загального (ревізію

дебіторської заборгованості здійснюють спочатку за даними аналітичного, а

потім – синтетисного обліку).

Дедукція – дослідження стану об(єкту в цілому, а потім його складових

частин, тобто роблять висновки від загального до окремого (ревізію витрат

обігу спочатку проводять за даними синтетичного, а потім – аналітичного

обліку).

Аналогія – прийом наукових висновків, завдяки якому досягають

пізнання одних об(єктів на основі подібності їх з іншими. Прийом аналогії

грунтується на подібності деяких сторін різних об(єктів, становить основу

моделювання, яке застосовується в контролі і ревізії.

Моделювання – прийом наукового пізнання, що грунтується на заміні

об(єкта, який вивчають, на їх аналог, модель, що має істотні прикмети

оригіналу.

У контролі і ревізії застосовують організаційні моделі проведення

контрольно – ревізійного процесу – стандарти, нормативи.

Абстрагування – прийом відволікання. Методом абстрагування переходять

від конкретних об(єктів до загальних понять (наприклад, перевіряють стан

трудової дисципліни в окремих підрозділах підприємства і, абстрагуючись

роблять висновки в цілому по підприємству).

Конкретизація – дослідження об(єктів у всій різнобічності їх

реальної, а не абстрактної дійсності.

Системний аналіз – вивчення об(єкта дослідження як сукупності

елементів, що утворюють систему. Цей прийом у контролі і ревізії передбачає

оцінку поведінки об(єктів як системи з усіма факторами, що впливають на

його функціонування.

Функціонально-вартісний аналіз – вивчення об(єктів на стадії

інженерної підготовки виробництва, яка включає проектування і синтез

складних систем у процесі дослідження функціонування їх (оцінка економічної

ефективності технологічних процесів).

Вивчаючи свій предмет, ревізори використовують різні способи і

прийоми пізнання: спостереження і експеримент, одиничне і загальне, причину

і наслідок тощо.

На практиці і ревізії використовують специфічні (власні) прийоми

контролю. Їх можна об(єднати в наступні групи: органолептичні, розрахунково

– аналітичні, документальні, узагальнення і реалізація наслідків контролю.

Перевіркою первинних документів реєстрів бухгалтерського обліку та

звітністю за суттю відображених в них господарських операцій, їх змісту,

законності і доцільності можна виявити достовірність даних, реальність і

доцільність здійснення операцій, їх правильність і законність і

відповідність самих документів відображеним операціям.

Арифметичній перевірці слід піддавати правильність підрахунку

підсумків у розрахунково – платіжних відомостях, звітах касира, авансових

звітах тощо.

Зустрічна перевірка господарських операцій за первинними документами

і обліковими реєстрами полягає в тому, що зіставляють декілька примірників

(копій) одного і того ж документа, записи по взаємних розрахунках у

окремих підрозділах підприємства, що ревізується, або у різних

організаціях.

Прийом зустрічної перевірки має можливість встановити реальність і

правильність відображення господарських операцій у первинних документах та

облікових реєстрах.

Узагальнення та реалізація наслідків контролю – сукупність прийомів

синтезування наслідків контролю і прийняття рішень щодо виправлення

недоліків у господарсько – фінансовій діяльності підприємства і запобігання

їх у майбутньому.

Ревізії господарсько – фінансової діяльності підприємств проводяться

на підставі річних планів, які затверджуються правлінням. Плани

зберігаються як документи, що не підлягають розголошенню. Плани контрольно

- ревізійних управлінь і ревізійних комісій узгоджують з планами

структурних підрозділів.

Комплексні ревізії охоплюють широкий спектр питань, які

характеризують господарсько – фінансову діяльність підприємства, яке

ревізується в цілому і по кожній галузі його діяльності зокрема. Для

забезпечення глибокої перевірки до складу ревізійної групи включають

фахівців кооперативу, а також на договірних засадах – фахівців сторонніх

організацій. До участі у проведенні комплексних ревізій на місці також

залучаються члени ревізійних комісій, органи громадського самоврядування і

контролю.

Очолюють проведення комплексних ревізії керівники ревізійних

підрозділів органу, що призначив ревізію, їх заступники або найбільш

кваліфіковані працівники контрольно – ревізійних служб.

У планах вказується, на яку дату обревізовані підприємства, вид

ревізії, виконавці, затрата часу у днях, за який період проводиться

ревізія, час проведення її, і робиться відмітка про виконання. Термін

проведення ревізії визначається у залежності від обсягів діяльності та

особливостей підприємств, що ревізуються. Обсяг ревізій може вимірюватися

товарооборотом, кількістю підприємств, кількіст. Справ. Продовження

встановленого терміну, як виняток, допускається з дозволу органу, який

призначив ревізію.

Ревізія проводиться за період діяльності організації, яка

ревізується, наступний за тим періодом, який був обревізований під час

попередньої ревізії, до початку місяця, в якому проводиться дана ревізія, а

за статтями балансу, що проінвентаризовані під час ревізії, до дати початку

цих інвентаризацій. Плани ревізій складаються з таким розрахунком, щоб у

наступному році всі підприємства були обревізовані не менше одного разу у

два роки. Якщо організації допускають нестачі, втрати, не виконують планові

завдання з товарообороту, прибутків тощо, то в них ревізії слід проводити

частіше.

За кожним ревізором закріплюють об(єкти ревізії на наступний рік з

таким розрахунком, щоб не менше 2/3 робочого часу відводилось для ревізій,

звіту про свою роботу і підготовки до наступної ревізії. Поряд з цим, слід

зарезервувати час для виконання позапланових ревізій (наприклад на вимогу

судово – слідчих органів).

Після затвердження плану проведення ревізій ревізуючим доводять до

відома про заплановані об(єкти ревізії без повідомлення терміну проведення

ревізії у кожній кооперативній організації. Це необхідно для того, щоб

ревізуючі завчасно почали підготовку до наступної ревізії.

Після затвердження планів ревізій починається підготовка до

проведення ревізії. Проведенню ревізії передує вивчення наявних в

організації, яка призначила ревізію, у фінансових, банківських та інших

органах звітних та статистичних даних, матеріалів попередньої ревізії і

тематичних перевірок та іншої поточної інформації, яка характеризує

господарську діяльність і фінансовий стан підприємства, яке підлягає

ревізії. Використовуються також дані аналізу за матеріалами звітності. Крім

того, ревізуючі знайомляться із законами України з питань оподаткування,

розрахунково – платіжної та фінансової дисципліни, праці і заробітної

плати, з іншими нормативними актами, з(ясовують як виконані пропозиції за

наслідками попередньої ревізії.

Крім того, ревізору слід порозмовляти з керівниками управління і

одержати від них необхідну інформацію про роботу правління кооперативної

організації і окремих її керівників.

Таке попереднє вивчення дає можливість ревізору начамперед визначити

найбільш наблагополучні ділянки у роботі цього підприємства, а отже,

накреслити основний напрямок своєї роботи під час ревізії.

У разі встановлення на місці фактів порушення безгосподарності,

зловживань ревізор має право розширити програму, ставить про це до відома

керівника організації, якій призначив ревізію. Завдання не повинно

відміняти інструкцію чи положення.

Завершальним етапом підготовки до ревізії є інструктаж, який

проводиться начальником контрольно – ревізійного управління чи відділу

9головою ревізійної комісії0 або заступником голови правління кооперативу,

який курирує ревізійну роботу. Звертають увагу на неблагополучні ділянки

роботи організації, на наслідки інвентаризації, тематичних перевірок,

попередньої ревізії.

Керівник до початку ревізії знайомить учасників ревізії із змістом

завдання і розподіляє його серед виконавцями.

На підставі одержаних завдань члени ревізійної бригади, складають

робочі плани проведення ревізії. У робочому плані, який затверджується

керівником ревізійної групи (бригадиром) вказується об(єкт ревізії (назва

робіт), обсяг робіт, спосіб перевірки (суспільний, вибірковий), терміни

закінчення ревізії. Разом з тим розробляється план проведення

інвентаризації матеріальних цінностей, коштів.

Працівники контрольно-ревізійних служб вносять великий вклад у справу

збереження, раціонального використання і збільшення національного багатства

країни.

Ревізори мають право:

- перевіряти всі сторони господарсько-фінансової діяльності

підприємства у відповідності з наказом власника;

- одержувати для перевірки первинні документи, бухгалтерські реєстри,

звіти, кошториси, готівку, цінні папери, товарно-матеріальні

цінності;

- проводити інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, коштів,

розрахунків і фінансових зобов(язань;

- безпосереднього доступу на склади, у сховища, виробничі та інші

приміщення для їх обстеження та з(ясування питань, пов(язаних з

ревізією і перевіркою;

- залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців для

проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та

інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у

виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової

продукції;

- пред(явити керівникам об(єктів, що ревізуються, вимоги щодо

усунення виявлених порушень законодавства;

- вилучати до бюджету виявлені ревізією приховані і знижені валютні

та інші платежі;

- ставити питання про припинення бюджетного фінансування і

кредитування, якщо отримані кошти і позички використовуються з

порушенням чинного законодавства;

- вживати заходи для відшкодування завданих збитків тощо.

Обов(язки ревізора:

- бути принциповим, об(єктивним, ввічливим і тактовним;

- керуватися в роботі законодавчими актами;

- систематично підвищувати свій професійний і кваліфікаційний рівень;

- перевіряти виконання прийнятих рішень за наслідками попередніх

ревізій;

- при виявленні зловживань ставити питання перед керівництвом

споживспілок, яке призначило ревізію, про відсторонення від роботи

винних осіб і передачу матеріалів слідчим органам для притягнення

їх до відповідальності тощо.

Ревізор несе відповідальність за:

- якість ревізії, необ(єктивне відображення в актах ревізії дійсного

стану господарсько-фінансової діяльності;

- недобросовісне виконання службових обов(язків;

- навмисне приховування фактів зловживань і недопустиме розголошення

матеріалів ревізії тощо.

Ревізійний процес складається із цілої низки послідовних стадій. Кожна

із стадій має свій зміст, функціональне призначення і відокремлення за

часом.

У теорії і практиці контрольно-ревізійної діяльності ревізійний

процес ділять на такі етапи:

- підготовка до ревізії;

- поведення ревізії;

- реалізація матеріалів ревізії;

- контроль за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ривізії.

4. Система автоматизації обліково – аналітичної роботи з формування

прибутку підприємства та розрахування з бюджетом та його оподаткування

4.1. Характеристика автоматизованих систем, автоматизації обліку та

контролю формування прибутку.

Зміни в господарському механізмі актуалізують проблему підвищення

ефективності діяльності суб(єктів господарювання. Відповідно зростає роль

контрольно - аналітичних функцій обліку.

Витрати обігу – найважливіший показник діяльності підприємства, який

використовується і в макроекономічних балансових розрахунках. Їх розмір

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9