Облік готової продукції

|9. |Інші операційні витрати, що включаються до |23 |84 |

| |виробничої собівартості | | |

|10. |Собівартість реалізованої продукції |90 |26, 27 |

|11 |Оприбуткування продукції |26, 27|23 |

|12 |Закриття рахунків обліку витрат |79 |90,92, |

| | | |93, 94 |

Калькуляція - це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних

робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей

та засобів виробництва за елементами витрат. Калькуляції складають на

продукцію основного і допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за

цільовим призначенням. Розрізняють такі види калькуляції: планові

(складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та

робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін),

кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для

розрахунку відпускних цін) і нормативні (складають на основі існуючих норм

використання засобів виробництва та робочого часу). Ці види калькуляції є.

попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та

використовують при складанні кошторису. Калькуляції, що за даними

бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називаються звітними.

Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань із

собівартості продукції та для виявлення резервів подальшого

зменшення витрат.

Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим.

переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості цехову,

виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом

(реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку і

калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за

відповідними статтями.

Витрати на куповані матеріали, що використовуються в процесі

виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального

технологічного процесу і пакування продукції, віднесення яких безпосередньо

до собівартості окремих видів продукції ускладнено, включаються до

собівартості продукції у такому порядку:

а) встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид продукції;

б) відповідно до встановлених норм витрат і цін матеріалів

визначаються кошторисні ставки на одиницю продукції, які періодично

переглядаються відповідно до зміни норм витрат матеріалів або цін;

в) фактичні витрати на зазначені матеріали включаються до собівартості

окремих видів продукції, товарної продукції та незавершеного виробництва

пропорційно до кошторисних ставок.

Допускається не встановлювати кошторисні ставки купованих матеріалів

на одиницю продукції, а відносити їх фактичні витрати на собівартість

пропорційно до витрат за нормою.

До статті калькуляції "Куплені комплектуючі вироби, напівфабрикати,

роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій"

(субрах. № 202) включається вартість:

1. купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що потребують

монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;

2. робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми

підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не

належать до основного виду діяльності. До робіт і послуг виробничого

характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення

продукції, обробка сировини і споживчих матеріалів, часткова обробка

напівфабрикатів і виробів тощо за умови, що ці послуги відносяться

безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції.

Витрати на сировину, матеріали, куповані комплектуючі вироби,

напівфабрикати, паливо, енергію та інші матеріальні ресурси формуються

виходячи з цін придбання, включаючи витрати на транспортування, зберігання

і доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, матеріальних витрат,

пов'язаних з транспортною доставкою (у тому числі вантажно-розвантажувальні

роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, втрат

від нестачі матеріальних цінностей у дорозі в межах норм природного убутку.

Транспортно-заготівельні витрати на сировину, матеріали, куповані

комплектуючі вироби, напівфабрикати і паливо в окрему статтю калькуляції не

виокремлюються, а включаються до вартості (статті) вказаних матеріальних

ресурсів. Облік цих витрат ведеться за групами і підгрупами матеріальних

ресурсів, що використовуються у виробництві, та їх відносної величини щодо

придбаних матеріалів (тверде паливо, рідке паливо, шихтові матеріали, скло,

метали за групами тощо).

Витрати, пов'язані з освоєнням нових видів продукції, належать до

витрат майбутніх періодів (рахунок № 39) і включаються до собівартості

виробів частинами протягом встановленого (не більше дворічного) терміну з

моменту початку їх серійного або масового випуску, виходячи з кошторису цих

витрат і кількості продукції, що випускається за цей період.

Наприкінці кожного місяця (або кварталу) рахунок № 91 закривається, а

сума розподілених загально виробничих витрат списується на дебет рахунка №

23 "Виробництво" і № 90 "Собівартість реалізації".

Для визначення виробничої собівартості випущеної з виробництва

продукції (ВСП) слід користуватися формулою:

ВСП = НВп + ВВп - 3В - ПП - СП ± БП - НВк , грн.,

де НВп - незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду,

грн.;

ВВП - виробничі витрати періоду (місяць, квартал, сезон, рік), грн.;

3В - зворотні витрати і відходи, грн.; ПП - побічна продукція, грн.;

СП - супутня продукція, грн.;

БП - брак продукції (технологічний і з вини працівника), грн.;

НВк - незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду, грн.

Виробничу собівартість одиниці вироблюваної продукції одержуємо за

формулою

[pic]

де СП - виробнича собівартість виробленої продукції, грн.; К —

кількість виробленої продукції, т; дал тощо.

Облік витрат основного і допоміжних виробництв (рах. № 23)

На дебеті рахунка № 23 "Виробництво" групуються всі витрати, що

складають собівартість основної продукції.

На кредиті рахунка № 23 "Виробництво" відображають собівартість

готової продукції (робіт, послуг), вартість повернених на склади

матеріальних цінностей, відходів і побічної продукції, одержаних у процесі

виробництва.

Сальдо на початок звітного періоду відображай залишки незавершеного

виробництва, що перейшли з минулого звітного періоду.

Облік витрат на рахунку № 23 "Виробництво" за звітний період:

Дебет рахунка № 23 "Виробництво"

Кредит рахунка № 201 "Сировина і матеріали"

Кредит рахунка № 203 "Паливо"

Кредит рахунка № 66 "Розрахунки з оплати праці"

Кредит рахунка № 65 "Розрахунки за страхуванням" та ін.

Кредит рахунків № 80, 81, 82, 83, 84 (клас 8)

Кредит рахунка № 64 "Розрахунки за податками й

платежами"

Кредит рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати"

З рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати" списуються виробничі

накладні витрати, витрати на організацію виробництва та управління цехами,

дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і

допоміжного виробництв, а також витрати на утримання та експлуатацію машин

і устаткування.

На дебеті рахунка № 23 "Допоміжні виробництва" (№ 23 "Виробництво")

відображаються прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції,

виконанням робіт і наданням послуг, а також непрямі витрати, пов'язані з

управлінням і обслуговуванням допоміжних виробництв, і збитки від браку.

Прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням

робіт і наданням послуг, списуються на рахунок № 23 з кредиту рахунків

обліку виробничих запасів, розрахунків з персоналом по оплаті праці та ін.

На кредиті рахунка № 23 субрахунку "Допоміжні виробництва"

відображають суми фактичної собівартості завершеної виробництвом продукції,

виконаних робіт і наданих послуг. Ці суми списуються з кредиту субрахунку

рахунка № 23 в дебет відповідних рахунків записом:

Дебет рахунка № 23 "Виробництво" (основне)

Дебет рахунка № 90 "Собівартість реалізації"

Кредит рахунка № 23 "Виробництво"

Залишок - на дебеті рахунка № 23 "Виробництво", субрахунок № 23

"Допоміжні виробництва"

Аналітичний облік рахунка № 23 "Виробництво" ведеться за видами

виробництв.

Облік витрат, пов'язаних з утриманням і експлуатацією машин та

обладнання (рах. № 91, здійснюється у порядку, визначеному Інструкцією про

застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,

зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій,

затвердженою Наказом Мінфіну України № 291 від 30.11.99 р.

До таких витрат належать: витрати на утримання, експлуатацію та

поточний ремонт машин і обладнання, засобів внутрішньовиробничого

транспорту, витрати на їх ремонт тощо.

Підприємства, організації обліковують витрати на утримання та

експлуатацію машин і обладнання по окремих цехах (підрозділах), всередині

них - по статтях, передбачених у галузевих інструкціях. На підприємствах з

без цеховою структурою управління зазначені витрати відображаються у цілому

по підприємству.

До витрат на утримання та експлуатацію машин і механізмів у сільському

господарстві відносяться також витрати на утримання та експлуатацію

тракторів (на всіх видах робіт, включаючи транспортні), комбайнів та інших

самохідних, навісних і причіпних сільськогосподарських машин і знарядь для

обробки ґрунту, вирощування й збирання сільськогосподарських культур та

інших робіт машинно-тракторного парку. Включення перелічених витрат до

собівартості сільськогосподарської продукції здійснюється відповідно до

Основних положень по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості

сільськогосподарської продукції.

Витрати на управління підприємством поділяють на дві групи: управління

виробничими структурними підрозділами - загально виробничі (бригадою,

дільницею, підрозділом, технологічною лінією - фазою, переділом тощо) та

господарством у цілому - загальногосподарські. Для обліку першої групи

витрат планом рахунків передбачено рахунок № 91 "Загальновиробничі

-витрати", на якому для кожного структурного підрозділу відкривають окремий

субрахунок. Для обліку другої групи - рахунок № 92 "адміністративні

витрати".

На дебеті рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати" відображають такі

витрати звітного періоду: на утримання апарату управління цехом

(підрозділом тощо); ремонт будівель, споруд, інвентарю, що обліковуються у

складі основних засобів цеху; вартість матеріалів та виробів, використаних

на проведення дослідів, заробітна плата і відрахування на соціальне

страхування робітників, зайнятих на цих роботах; витрати на охорону праці;

вартість малоцінного та швидкозношуваного інвентарю терміном експлуатації

до 1 року, інші витрати; збитки від простоїв; збитки від псування

матеріальних цінностей при зберіганні в цехах; збитки від недовикористання

деталей, вузлів та технологічної оснастки; нестачі матеріальних цінностей;

інші непродуктивні витрати (наприклад, допомога з непрацездатності, що

виникла внаслідок виробничої травми і виплачується на підставі судових

рішень), витрати майбутніх періодів, довгострокові і короткострокові

позики, витрати рахунків № 80, 81, 82, 83, 84 класу 8.

На дебеті рахунка № 92 "Адміністративні витрати" відображають

загальногосподарські витрати звітного періоду, пов'язані з управлінням та

обслуговуванням підприємства, тобто: заробітна плата апарату управління

підприємством; витрати на всі види відряджень працівників управління;

позавідомча пожежна охорона (суми витрат на підставі укладених договорів);

інші витрати по управлінню (канцелярські, типографські, поштово-телефонні

витрати заводоуправління) цехів основного та допоміжного виробництв;

витрати на утримання телефонних станцій, комутаторів тощо; амортизаційні

відрахування від вартості основних засобів загальногосподарського

призначення, в т.ч. відрахування амортизації будівель і приміщень,

використовуваних управлінням підприємства, а також для ведення культурно-

просвітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи серед

працівників підприємства та членів їхніх сімей; амортизаційні відрахування

від вартості основних засобів, наданих підприємствам громадського

харчування, утримання і ремонт будівель, споруд та інвентарю

загальногосподарського призначення, витрати рахунків класу 8.

Методика та техніка обліку всіх видів витрат на управління єдина,

тобто витрати формуються у межах кожного підрозділу, кожного субрахунку в

розрізі елементів витрат та номенклатури статей кошторису. Але наприкінці

місяця розподіл, перерозподіл та списання витрат на управління по кожному з

рівнів управління мають свої особливості.

Витрати на рівні бригади усередині (дільниці або цеху) розподіляють та

списують простим методом, тобто тільки за видами продукції.

Нормативний метод обліку витрат на управління структурними

підрозділами здійснюється аналогічно витратам на утримання та експлуатацію

машин і обладнання, тобто зібрані на дебеті рахунка витрати у розрізі

елементів витрат та статей кошторису за загальною схемою наприкінці місяця

списуються на основі первинного їх розподілу за напрямками та

відображаються на рахунках обліку виробництва № 23 "Виробництво",

субрахунку рахунка № 23 "Допоміжні виробництва", № 39 "Витрати майбутніх

періодів".

Обліковані витрати, відображені на дебеті рахунка № 92

"Адміністративні витрати", за Інструкцію "Про застосування Плану рахунків

бухгалтерського обліку" № 291 від 30.11.99 р. списуються в дебет рахунка №

79 "Фінансові результати".

Брак - це непродуктивні витрати матеріальних цінностей та праці,

навіть у тих випадках, коли є можливість переробити забраковану продукцію у

новий продукт праці або виправити недоліки.

Облік всіх витрат і результатів виробничої діяльності підприємства

здійснюється у журналі-ордері № 10.

Журнал-ордер № 10 має 3 розділи: І - "Витрати виробництва", II -

"Розрахунок витрат за економічними елементами", "Собівартість товарної

продукції".

Розділ І заповнюється за даними відомостей № 12 і № 15 в розрізі

кореспондуючих рахунків. Тут визначається вся сума витрат звітного місяця.

У розділі II здійснюється розрахунок витрат на виробництво за

економічними елементами з коригуванням внутрішньозаводського обігу.

У розділі III здійснюється розрахунок собівартості товарної продукції

за статтями калькуляції. Тут показуються залишки незавершеного виробництва

на початок і кінець місяця, окремо фактична собівартість продукції

основного та допоміжного виробництв, а також фактична собівартість всієї

товарної продукції.

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформляється

накладними відомостями, приймально-здавальними документами, актами

приймання в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування

продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за

одиницю. Вони випускаються в двох примірниках, один з яких призначений для

здавальника, а інший залишається на складі.

Кількість виробників, що оприбутковуються на склад, їх вага та обсяг

вимірюється, підраховується і при необхідності зважується.

Для обліку випуску готових виробів з виробництва бухгалтерія складає

відомість випуску готової продукції, зданої на склади підприємства, в

натуральному і вартісному вимірниках. Дані цієї відомості використовуються

для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для

бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

Накопичувальні відомості випуску господарської продукції (в

натуральному і вартісному вираженні) і накопичувальні відомості

відвантаженої продукції заповнюються на підставі первинних документів

протягом місяця.

Ціна проставляється на підставі номенклатури-цінника, наявність якого

є однією з важливих умов організації обліку господарської продукції. В

ньому вказується вид кожного виробу, його відмінні ознаки (модель, артикул,

марка, фасон тощо) привласнений йому код, сукупний номенклатурний номер, що

закріплюється на весь час виробництва і збуту продукції наданому

підприємству, та облікові ціни.

При використанні ЕОМ в бухгалтерському обліку, крім номенклатури

цінника, розробляється комплекс довідників продукції, яка оподатковується

різними видами податків, довідників середньоквартальної та середньорічної

собівартості, платників та вантажоодержувачів. У вигляді довідників

формалізуються і способи визначення суми рахунку за продукцією відвантажену

на внутрішній ринок та на експорт.

В довідниках зазначається найменування виробу, коли видів товарної

продукції вироби та змінні параметру (ціна, собівартість, ставки податків

тощо). Всі ці дані записуються на магнітний носій інформації та

використовується для оперативного управління записом продукції і для

складанні відповідної внутрішньої звітності.

В залежності від виду, випуск готової продукції з виробництва

оформляється та відображається в обліку по різному. Якщо продукція має

речовий характер (виріб), то це означає, що її потрібно передати на склад.

В такому разі оформлюються первинні документи і виконуються бухгалтерські

проводки.

Відпуск (собівартість) продукції покупцю оформлюються видатковими

накладними, приймально-здавальними актами із зазначеними номерами накладної

і дати оформлення, номера і дати договору з замовниками, назви та

реквізитів замовника, одиниць виміру, кількості, оптової ціни і вартості.

4. Особливості обліку випуску готової продукції та формування її

собівартості в умовах використання комп’ютерної техніки

Основний прибуток виробничі підприємства отримують від реалізації

продукції, що виготовляється. Тому визначення собівартості продукції має

велике значення для керування витратами, для встановлення нижніх меж цін на

кожному підприємстві.

Згідно з п. 6 П(С)БО 9 "Запаси", готова продукція з метою

бухгалтерського обліку включається до запасів. Одиницею бухгалтерського

обліку готової продукції є її найменування або однорідна група (вид).

Собівартість виробництва готової продукції визначається на підставі П(С)БО

16 "Витрати", в п. 11 якого дано визначення двох понять собівартості

готової продукції: собівартості реалізованої продукції та виробничої

собівартості продукції. Перелік і склад статей калькулювання виробничої

собівартості продукції встановлює підприємство. У виробничу собівартість

продукції входять:

1. прямі матеріальні витрати;

2. прямі витрати на оплату праці;

Страницы: 1, 2, 3, 4