Методика загальної оцінки стану підприємств на ринку за даними фінанансової звітності

грошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти у

майбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для

прийняття користувачами економічних рішень.

Рис. 2 Тривалість звітного періоду за П(С)БО 1

6. Принцип відповідності. Застосовується одночасно з принципом

нарахування. За цим принципом витрати визнаються у звіті про фінансові

результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

7. Принцип послідовності. Щоб скласти фінансову звітність, керівництво

підприємства формує облікову політику, тобто обирає принципи, методи і

процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансове

положення і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність

фінансових звітів. Надання користувачам інформації про політику

бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно використовувати постійно

при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу

таких змін на показники фінансових звітів є вимогою цього принципу.

Дотримання цього принципу є передумовою зіставності фінансових звітів, адже

користувачі отримують можливість визначати відмінні риси різних політик

бухгалтерського обліку щодо схожих операцій та інших подій, які

використовуються одним і тим же підприємством або різними підприємствами

протягом певних звітних періодів. За П(С)БО 1 підприємство буде

висвітлювати свою облікову політику у примітках, описуючи принципи оцінки

та методи обліку щодо окремих статей звітності.

8. Принцип обачності. Цілий ряд господарських операцій, таких як

погашення сумнівної дебіторської заборгованості, визначення можливого

строку корисного використання основних засобів тощо, супроводжуються певною

невизначеністю та потребують професійного судження. Тому при складанні

фінансових звітів слід застосовувати даний принцип, щоб активи або дохід не

були завищені, а зобов'язання чи витрати — занижені. Якщо запаси

підприємства на момент їх отримання відображаються в обліку за історичною

собівартістю (застосовується принцип історичної собівартості), то під час

складання балансу вони переоцінюються за нижчою з оцінок — історичною

собівартістю або чистою вартістю реалізації. Тут перевага надається

принципу обачності.

9. Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та

узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності.

Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися

збалансувати усі перелічені принципи таким чином, щоб досягти якісних

характеристик фінансової звітності.

В наступних розділах даної роботи детально викладається зміст, склад

та порядок заповнення окремих частин фінансової звітності – стандартів

бухгалтерського обліку та їх значення і роль у складанні комплексної

рейтингової оцінки підприємств.

2. Призначення балансу та його структура

Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на

певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Зміст і форма балансу та загальні вимоги до визнання і розкриття його

статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2

"Баланс", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31

березня 1999 р. N 87. Форма балансу наведена у додатку 1.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів

підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім

банків та бюджетних установ.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та

неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає заголовок,

основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводиться назва

підприємства, його організаційно-правова форма та місцезнаходження; назва

звіту; дата, на яку складено звіт; валюта, в якій складено звіт та рівень

її точності.

Баланс має чітко визначену структуру. Він складається з двох частин –

активу та пасиву, які поділені на розділи, а розділи, у свою чергу, на

статті.

Активи і зобов'язання не підлягають згортанню, за винятком випадків,

передбачених окремими стандартами.

Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та

власного капіталу.

2.1 Актив балансу. Визначення, оцінка та класифікація активів

Активи — це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих

подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних

вигод у майбутньому.

Нові підходи до визначення і визнання активів базуються на

Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів, розробленій

Комітетом з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Визначення

активів містить ряд нових понять:

1. Виникнення у результаті минулих подій (тобто господарська операція

чи інша подія, що забезпечує збільшення прав на вигоду або контроль над

нею, вже відбулася).

2. Здійснення контролю підприємством. Такий контроль випливає з права

управління певними ресурсами. Це дає підприємству можливість контролювати

майбутні вигоди, які очікується одержати від використання цих ресурсів.

3. Майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом, що

сприяє надходженню, прямо або непрямо, грошових коштів чи їх еквівалентів

на підприємство.

Витрати на придбання та створення активу, які не відповідають

зазначеним умовам, не можуть бути відображені в балансі і включаються до

складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

Активи мають визнаватись і відображатись в балансі у грошовому виразі

з використанням певної бази оцінки, а саме:

1. Історичної собівартості

2. Поточної собівартості.

3. Вартості реалізації.

4. Теперішньої вартості.

Основою оцінки, яка найчастіше приймається підприємствами для

складання фінансових звітів, є історична собівартість.

З метою задоволення інформаційних потреб широкого кола користувачів,

баланс відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію

про його діяльність та ліквідність. Для кращого сприйняття і розуміння

даних фінансової звітності ця інформація структуризується певним чином.

Розмежування поточних і непоточних активів і зобов'язань дає змогу

визначити суму оборотного капіталу як різницю між поточними активами і

поточними зобов'язаннями.

Активи нового балансу складаються з наступних розділів:

- Необоротні активи

- Оборотні активи

- Витрати майбутніх періодів

Нова форма балансу зберігає порядок ліквідності статей, що традиційно

склався в нашій країні.

Особливості оцінки та відображення у балансі необоротних активів.

У статті "Нематеріальні активи" відображається вартість об'єктів, які

віднесені до складу нематеріальних активів згідно з відповідними

положеннями (стандартами). У цій статті наводяться окремо первісна та

залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у

встановленому порядку сума зносу. Залишкова вартість визначається як

різниця між первісною вартістю і сумою зносу. Нематеріальний актив — це

немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути

ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується

підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або

одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва,

торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

У статті "Незавершене будівництво" показується вартість незавершеного

будівництва, що здійснюється для власних потреб підприємства, а також

авансові платежі для фінансування такого будівництва.

У статті "Основні засоби" наводиться вартість власних та отриманих на

умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових

комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними

положеннями (стандартами). У цій статті також наводиться вартість інших

необоротних матеріальних активів.

У цій статті наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума

зносу основних засобів та їх залишкова вартість. До підсумку балансу

включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною

(переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу.

Основні засоби — це матеріальні активи, які утримуються підприємством для

використання у виробництві або постачанні товарів та наданні послуг, для

здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей; будуть

використовуватися, як очікується, протягом більше одного періоду.

Первісна оцінка об'єкта основних засобів здійснюється за його

собівартістю.

У статті "Довгострокові фінансові інвестиції" відображаються фінансові

інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не

можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виділяються

фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами)

обліковуються методом участі в капіталі.

Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприємством з

метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання

вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора. Довгострокові

фінансові інвестиції — це інвестиції, які не можуть бути класифіковані як

поточні.

У статті "Довгострокова дебіторська заборгованість" показується

заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході

нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з

дати балансу.

По статті "Відстрочені податкові активи" відображається сума податку

на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок

виникнення тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки

Відстрочений податковий актив виникає у тому випадку, коли податок на

прибуток, визначений згідно з обліковою політикою підприємства, менший за

податок на прибуток, визначений за чинним законодавством.

По статті "Інші необоротні активи" відображаються всі інші необоротні

активи, які не є нематеріальними активами, основними засобами,

довгостроковими фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською

заборгованістю та відстроченими податковими активами.

Особливості оцінки та відображення у балансі оборотних активів.

Запаси — це активи, які:

а) зберігаються для продажу за умов звичайної господарської

діяльності; або

б) знаходяться в процесі виробництва для такого продажу; або

в) призначені для споживання у виробничому процесі чи при наданні

послуг.

У новій формі балансу наведені деталізовані дані про наявність у

підприємства:

• виробничих запасів;

• тварин на вирощуванні та відгодівлі;

• незавершеного виробництва;

• готової продукції;

• товарів.

Порядок обліку та оцінки запасів визначається МСБО 2 "Запаси" та

відповідним П(С)БО 9.

У статті "Векселі одержані" показується заборгованість покупців,

замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані

роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

Векселі відображаються в балансі за номінальною вартістю.

У статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги"

відображається заборгованість покупців або замовників за реалізовану

їм продукцію і товари для перепродажу (крім заборгованості, яка забезпечена

векселем).

Користувачів фінансової звітності стаття "Дебіторська заборгованість

за товари, роботи, послуги" цікавить з позиції реальності її оцінки, тобто

ймовірності погашення її у визначеній сумі. Тому важливо відобразити в

балансі дебіторську заборгованість, дотримуючись принципу обачності: щоб

активи та дохід не були завищені, а зобов'язання чи витрати - занижені.

Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає по переплачених

податках, зборах та інших платежах до бюджету, виданих авансах, нарахованих

дивідендах, процентах, роялті тощо, які очікуються до надходження. По цій

статті також вказується заборгованість фінансових і податкових органів,

пов'язаних сторін, заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків, яка

відображається у складі оборотних активів і не може бути включена до інших

статей.

До іншої поточної дебіторської заборгованості відносяться всі види

дебіторської заборгованості, які не входять до складу дебіторської

заборгованості за товари, роботи, послуги та дебіторської заборгованості по

розрахунках. Особливістю дебіторської заборгованості за розрахунками та

іншої дебіторської заборгованості є те, що по них не створюється резерв

сумнівних боргів, як це робиться при відображенні в балансі дебіторської

заборгованості за товари, роботи, послуги.

У статті "Поточні фінансові інвестиції" відображають фінансові

інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно

реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами

грошових коштів).

У статті "Грошові кошти та їх еквіваленти" відображаються кошти в

касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані

для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті

окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах.

У статті "Інші оборотні активи" відображаються суми оборотних активів,

які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу "Оборотні

активи".

Розділ балансу Витрати майбутніх періодів містить витрати, оплачені у

звітному періоді, які відносяться до наступного (наступних) облікових

періодів.

Окремі статті таких витрат необхідно розкривати у балансі

підприємства, враховуючи їхню суттєвість та доречність такого розкриття для

користувачів фінансової звітності.

Слід зазначити, що по статті "Витрати майбутніх періодів" можуть

відображатися як оборотні, так і необоротні активи

2.2 Пасив балансу. Загальна характеристика.

Пасив балансу складається із власного капіталу та зобов'язань. Частина

пасиву балансу складається з наступних розділів:

- Власний капітал

- Забезпечення наступних витрат і платежів

- Довгострокові зобов'язання

- Поточні зобов'язання

- Доходи майбутніх періодів

Нова форма балансу є більш структуризованою, ніж стара.

Визначення, оцінка та класифікація власного капіталу.

У статті "Статутний капітал" наводиться зафіксована в установчих

документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників)

до капіталу підприємства.

У статті "Пайовий капітал" наводиться сума пайових внесків членів

спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.

У статті "Додатковий вкладений капітал" акціонерні товариства

показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню

номінальну вартість.

У статті "Інший додатковий капітал" відображаються сума дооцінки

необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством

від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

У статті "Резервний капітал" наводиться сума резервів, створених,

відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок

нерозподіленого прибутку підприємства.

У статті "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" відображається

або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого

збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при

визначенні підсумку власного капіталу.

У статті "Неоплачений капітал" відображається сума заборгованості

власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума

наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного

капіталу.

У статті "Вилучений капітал" господарські товариства відображають

фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених

товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках

і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Забезпечення наступних витрат і платежів.

У складі забезпечень наступних витрат і платежів відображаються

нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на

оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов'язання тощо), величина яких на

дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх

(прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і

цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел.

Визначення, оцінка та класифікація зобов'язань

Зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок

минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення

ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов'язання — це обов'язок чи відповідальність діяти певним чином.

Воно виникає тільки тоді, коли актив отримано, або коли підприємство

укладає невідмовну угоду придбати актив.

Зобов'язання відображається у балансі, якщо:

• його оцінка може бути достовірно визначена та

• існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому

внаслідок його погашення.

Усі довгострокові зобов'язання відображаються у балансі підприємства

за теперішньою вартістю.

По статті «Довгострокові кредити банків» відображається сума

заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є

поточним зобов'язанням.

У статті “Інші довгострокові фінансові зобов'язання” наводиться сума

довгострокової заборгованості підприємства щодо залучення позикових коштів

(крім кредитів банків) на які нараховуються відсотки.

Стаття «Відстрочене податкове зобов’язання». Відстрочений податковий

актив виникає, коли податкове зобов'язання, визначене згідно з чинним

законодавством, перевищує суму нарахованого облікового податку на прибуток.

У тому випадку, коли навпаки, обліковий податок на прибуток більший за

податкове зобов'язання, визначене за чинним законодавством, виникає

відстрочене податкове зобов'язання, яке класифікується як довгострокове.

Відстрочене податкове зобов'язання розраховується як встановлена

податкова ставка від суми тимчасових різниць, на яку оподатковуваний

прибуток менше, ніж обліковий прибуток.

По цій статті “Інші довгострокові зобов’язання” відображаються

довгострокові зобов'язання, які не можуть бути віднесені до довгострокових

фінансових зобов'язань та відстрочених податкових зобов'язань. Наприклад,

зобов'язання за фінансовою орендою.

Склад поточних зобов'язань та їх подання у балансі.

По статті «Короткострокові кредити банків» відображається сума

зобов'язань за отриманими короткостроковими кредитами банків.

У статті "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями"

показується сума довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню

протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7