Методика та техніка складання річного фінансового звіту

• назва підприємства, його організаційно-правова форма та

місцезнаходження;

• назва звіту;

• дата, на яку складено звіт;

• валюта, в якій складено звіт та рівень її точності.

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про

економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру,

ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін

середовища, в якому воно функціонує.

Інформація стосовно економічних ресурсів, контрольованих підприємством

і здатності його в минулому змінювати ці ресурси є корисною для визначення

спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у

майбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною при

прогнозуванні майбутніх потреб у позиках, при визначенні розподілу

майбутніх прибутків та потоків грошових коштів серед власників

підприємства, а також при визначенні ймовірності залучення фінансів у

майбутньому. Інформація щодо ліквідності та платоспроможності підприємства

є корисною для прогнозування спроможності підприємства вчасно виконувати

свої фінансові зобов'язання. Ліквідність свідчить про наявність грошових

коштів у найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов'язань

даного періоду. Наявність грошових коштів упродовж більшого періоду часу

для вчасного виконання фінансових зобов'язань свідчить про

платоспроможність підприємства.

Елементами балансу, безпосередньо пов'язаними з визначенням

фінансового стану підприємства та змін в ньому, є:

• активи;

• зобов'язання; та

• власний капітал.

Активи і зобов'язання не підлягають згортанню, за винятком випадків,

передбачених окремими стандартами.

Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та

власного капіталу.

2.2 Актив балансу: визначення, оцінка та класифікація активів

АКТИВИ (Згідно з П(С)БО 2 "Баланс", п. 4):— це ресурси, контрольовані

підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується,

призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Головним критерієм відображення певних цінностей в активі балансу,

згідно з національною обліковою теорією, є право власності на них без будь-

якого посилання на можливість одержувати економічні вигоди від використання

активу у майбутньому. Воно має три форми свого прояву—право володіння,

право користування і право розпорядження. Визначальним є право

розпорядження. На практиці ж, при складанні балансу, згідно з Інструкцією

про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства,

право власності на майно реалізується не в усіх притаманних йому формах.

Так, за статтею "Основні засоби" орендні підприємства відображають як

власні, так і взяті в оренду цілісні майнові комплекси державних

підприємств або їх структурних підрозділів, а також взяті у фінансову

оренду основні засоби. Звичайно, орендні підприємства мають право володіти

та користуватися орендованим майном, але не мають права вільно

розпоряджатися ним. Проте, навіть це неповне право дає суб'єктам власності

можливість реалізувати її економічну сутність—здійснювати привласнення

результатів, пов'язаних з використанням майна. В той же час, Комітет з

Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку відзначає, що право власності

не є істотним при визнанні активу в балансі. Головним є те, що підприємство

контролює вигоди, отримані від використання цього майна, та переймає

ризики, пов'язані з активом.

Актив відображається у балансі за умови, що:

• оцінка його може бути достовірно визначена та

• очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з

його використанням.

Витрати на придбання та створення активу, які не відповідають

зазначеним умовам, не можуть бути відображені в балансі і включаються до

складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

Отже, ресурс не визнається активом і не відображається у балансі, якщо

були здійснені витрати, за якими надходження майбутніх економічних вигод на

підприємство вважається малоймовірним після завершення поточного облікового

періоду.

Активи мають визнаватись і відображатись в балансі у грошовому виразі

з використанням певної бази оцінки, а саме:

1. Історичної собівартості. Активи відображаються за сумою сплачених

грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю

компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання;

2. Поточної собівартості. Активи відображаються за сумою грошових

коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж

або еквівалентного активу на поточний момент;

3. Вартості реалізації. Актив відображається за сумою грошових коштів

або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом

продажу активу в ході звичайної реалізації;

4. Теперішньої вартості. Активи відображаються за теперішньою

дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, як

очікується, має генерувати стаття під час звичайної діяльності

підприємства.

З метою задоволення інформаційних потреб широкого кола користувачів,

баланс відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію

про його діяльність та ліквідність. Для кращого сприйняття і розуміння

даних фінансової звітності ця інформація структуризується певним чином.

Оскільки кредитори мають першочергові права щодо майна підприємства, для

задоволення їх потреб інформація балансу традиційно класифікувалась таким

чином, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто

ймовірність погашення заборгованості у випадку його ліквідації.

Розмежування поточних і непоточних активів і зобов'язань, дає змогу

визначити суму оборотного капіталу як різницю між поточними активами і

поточними зобов'язаннями.

Кожне підприємство, враховуючи характер основних господарських

операцій та особливості діяльності, вирішує питання про доцільність поділу

активів на оборотні та необоротні (МСБО 1. Подання фінансових звітів, п.

53). Однак, згідно П(С)БО 2 "Баланс" поділ активів на оборотні та

необоротні є обов'язковим. Згідно з цим Положенням (п. 4):

Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у

використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання

протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Операційний цикл — проміжок часу між придбанням запасів для здійснення

діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції

або товарів і послуг.

У виробництві операційним циклом звичайно називають середній проміжок

часу між придбанням матеріалів для виробництва та отриманням грошових

коштів за реалізовану продукцію

Усі активи, що не є оборотними, класифікуються як необоротні. Вони

відображаються в балансі, наступним чином:

НЕМАТЕРІАЛЬНИЙ АКТИВ (згідно з П(С)БО 8):— це немонетарний актив, який

не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від

підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом

періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він

перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи

надання в оренду іншим особам.

НЕЗАВЕРШЕНЕ БУДІВНИЦТВО

По статті "Незавершене будівництво" відображається сума інвестицій,

вкладених у незавершене будівництво (включаючи устаткування для монтажу),

що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі

для фінансування такого будівництва. При порівнянні діючого і нового

балансів, на перший погляд, здається, що цією статтею в новій формі

замінені статті "Незавершені капітальні вкладення" та "Устаткування". Але

це не зовсім так, тому що при складанні балансу відповідно до вимог МСБО

поняття собівартості набуває іншого змісту — з неї вилучаються

адміністративно-управлінські витрати (рахунок "Загальногосподарські

витрати" діючого плану рахунків).

Балансова вартість незавершеного будівництва дорівнює сумі фактично

здійснених витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкту основних засобів.

ОСНОВНІ ЗАСОБИ

Питання обліку основних засобів — їх визнання, визначення балансової

вартості та амортизаційних відрахувань регламентуються МСБО 16 і будуть

викладені у спеціальному Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку.

Згідно з МСБО 16:

Основні засоби — це матеріальні активи, які:

• утримуються підприємством для використання у виробництві або

постачанні товарів та наданні послуг, для здачі в оренду іншим особам або

для адміністративних цілей;

• будуть використовуватися, як очікується, протягом більше одного

періоду.

На відміну від цього визначення в діючій українській обліковій

практиці під основними засобами розуміють сукупність матеріально-майнових

цінностей, що функціонують у натуральній формі протягом тривалого часу як у

сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, вартість яких

перевищує 500 грн, а також капітальні вкладення в об'єкти, що належать до

основних засобів.

Отже, лише один із критеріїв віднесення матеріальних активів до

основних засобів співпадає — це тривалий термін використання (більше одного

року). Інші ознаки основних засобів мають суттєві відмінності.

Об'єкт основних засобів визнається як актив тоді, коли існує

ймовірність того, що підприємство буде отримувати в майбутньому економічні

вигоди, пов'язані з використанням активу, та його оцінка може бути

достовірно визначена.

Об'єкт основних засобів не визнається як актив, якщо він знаходиться в

оперативному чи довірчому управлінні.

Об'єкт основних засобів списується з балансу підприємства у разі його

вибуття або коли він перестає відповідати критеріям визнання активу.

ДОВГОСТРОКОВІ ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ

В новому балансі стаття "Довгострокові фінансові вкладення" замінена

на "Довгострокові фінансові інвестиції", в якій відображаються фінансові

інвестиції на період більше одного року, а також всі інвестиції, які не

можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. Новим є те, що у цій

статті окремо виділені фінансові інвестиції, які згідно з проектом П(С)БО

12 "Фінансові інвестиції" передбачається обліковувати за методом участі в

капіталі (що відповідає МСБО), і окремо вказуються інші фінансові

інвестиції.

Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприємством з

метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання

вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора.

Довгострокові фінансові інвестиції — це інвестиції, які не можуть бути

класифіковані як поточні.

Згідно з чинним Положенням про організацію бухгалтерського обліку і

звітності в Україні № 250 (п. 38), передбачається всі фінансові вкладення

(придбані цінні папери, облігації, внески до статутних фондів інших

підприємств і т. п.) наводити у балансі за фактичною собівартістю.

Така ж вимога щодо первісної оцінки будь-яких фінансових інвестицій

міститься у проекті П(С)БО 12. "Фінансові інвестиції".

ДОВГОСТРОКОВА ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ

У цій статті відображається заборгованість фізичних та юридичних осіб,

яка буде погашена після 12 місяців з дати балансу, наприклад,

заборгованість орендаря за фінансовою орендою. Довгострокова дебіторська

заборгованість оцінюється за дисконтованою вартістю майбутніх платежів, які

очікуються для погашення цієї заборгованості.

Негарантована ліквідаційна вартість — частина ліквідаційної вартості

орендованого активу, продаж якої орендодавцем не гарантується або

гарантується лише пов'язаною з ним стороною.

Чисті інвестиції в оренду—це загальна сума мінімальних орендних

платежів та будь-якої негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням

незаробленого фінансового доходу.

Позароблений фінансовий дохід — це загальна сума мінімальних орендних

платежів та негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням

дисконтованої суми мінімальних орендних платежів за припустимою ставкою

відсотка при оренді.

Припустима ставка відсотка при оренді — це ставка дисконту, за якою на

початку строку оренди визначається теперішня (дисконтована) вартість

загальної суми мінімальних орендних платежів та негарантованої

ліквідаційної вартості активу, яка повинна дорівнювати справедливій

вартості орендованого активу.

ВІДСТРОЧЕНІ ПОДАТКОВІ АКТИВИ

По статті "Відстрочені податкові активи" відображається сума податку

на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок

виникнення тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки

Відстрочений податковий актив виникає у тому випадку, коли податок на

прибуток, визначений згідно з обліковою політикою підприємства, менший за

податок на прибуток, визначений за чинним законодавством.

Сума прибутку (збитку) за період, визначена згідно з податковим

законодавством, як правило, відрізняється від сукупного прибутку (збитку)

за період, який відображається у звіті про фінансові результати на основі

облікової політики підприємства. Це виникає:

• через відмінності у визначенні витрат періоду та валових витрат;

• через відмінності у визнанні облікового доходу та валового доходу;

• через різні підходи до відображення суми переоцінки активів. Різниці

бувають тимчасові та постійні.

Відстрочений податковий актив розраховується як встановлена податкова

ставка від суми тимчасових різниць, на яку оподатковуваний прибуток

перевищує обліковий прибуток.

Обліковий податок на прибуток розраховується як добуток встановленої

податкової ставки на суму оподатковуваного прибутку, зменшену на суму

тимчасових різниць, на яку оподатковуваний прибуток перевищує обліковий

прибуток.

ІНШІ НЕОБОРОТНІ АКТИВИ

По статті "Інші необоротні активи" відображаються всі інші необоротні

активи, які не є нематеріальними активами, основними засобами,

довгостроковими фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською

заборгованістю та відстроченими податковими активами. До них належать:

ЗАПАСИ

Порядок обліку та оцінки запасів визначається МСБО 2 "Запаси" та

відповідним П(С)БО 9. Запаси — це активи, які: а) зберігаються для продажу

за умов звичайної господарської діяльності; або б) знаходяться в процесі

виробництва для такого продажу; або в) призначені для споживання у

виробничому процесі чи при наданні послуг.

Запаси включають:

• товари, що були придбані та зберігаються для перепродажу, до складу

яких відносять землю та іншу нерухомість, придбану для перепродажу;

• готову вироблену продукцію;

• незавершене виробництво підприємства;

• основні та допоміжні матеріали для використання у процесі

виробництва та надання послуг.

Запаси відображаются у балансі за найменшою з двох оцінок:

собівартістю або чистою вартістю реалізації.

Собівартість запасів — це витрати на: придбання; переробку; інші

витрати, що виникли під час доставки запасів до їх теперішнього

місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан.

ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ

Наступною за ступенем ліквідності статтею є дебіторська

заборгованість,

яка виникає в результаті продажу товарів та надання послуг в кредит, а

також втілює в собі інші борги перед підприємством, від погашення яких

впродовж року очікується надходження грошових коштів.

Дебіторська заборгованість представлена в новому балансі такими

статтями: 1) по векселях одержаних; 2) за товари, роботи і послуги; 3) по

розрахунках.

ВЕКСЕЛІ ОДЕРЖАНІ

У статті "Векселі одержані" показується заборгованість покупців,

замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані

роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

Вексель — це безумовне письмове зобов'язання сплатити певну суму

протягом визначеного періоду чи в установлений термін на користь

пред'явника векселя.

ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ ЗА ТОВАРИ, РОБОТИ, ПОСЛУГИ

У статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги"

відображається заборгованість покупців або замовників за реалізовану їм

продукцію і товари для перепродажу (крім заборгованості, яка забезпечена

векселем).

Користувачів фінансової звітності стаття "Дебіторська заборгованість

за товари, роботи, послуги" цікавить з позиції реальності її оцінки, тобто

ймовірності погашення її у визначеній сумі. Тому важливо відобразити в

балансі дебіторську заборгованість, дотримуючись принципу обачності: щоб

активи та дохід не були завищені, а зобов'язання чи витрати - занижені. Її

оцінка має бути достатньо обгрунтованою, щоб незалежний аудитор погодився з

нею.

Продаж товарів і надання послуг в кредит, при застосуванні принципу

нарахування, як правило, співпадає з визнанням доходу від реалізації.

Борги, які, можливо, не будуть сплачені дебіторами внаслідок їх

неплатоспроможності, входять до складу доходу, необгрунтоване завищуючи

реальний результат від реалізації.

У балансі дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги

відображається за чистою вартістю. Чиста вартість дебіторської

заборгованості — це сума дебіторської заборгованості після вирахування

сумнівних та безнадійних боргів. Сумнівний борг — це дебіторська

заборгованість, відносно якої існує ймовірність її неповернення боржником.

Безнадійна дебіторська заборгованість (безнадійний борг) — це

заборгованість, відносно якої існує впевненість у її неповерненні

боржником, або позовний термін якої минув.

ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ ЗА РОЗРАХУНКАМИ

Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає по переплачених

податках, зборах та інших платежах до бюджету, виданих авансах, нарахованих

дивідендах, процентах, роялті тощо, які очікуються до надходження. По цій

статті також вказується заборгованість фінансових і податкових органів,

пов'язаних сторін, заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків, яка

відображається у складі оборотних активів і не може бути включена до інших

статей.

ІНША ПОТОЧНА ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ

До іншої поточної дебіторської заборгованості відносяться всі види

дебіторської заборгованості, які не входять до складу дебіторської

заборгованості за товари, роботи, послуги та дебіторської заборгованості по

розрахунках. Зокрема це заборгованість працівників підприємства по інших

операціях, наприклад, за товари, придбані в кредит, або за отриманими від

підприємства позиками.

ПОТОЧНІ ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ

Згідно з МСБО 25 "Облік інвестицій" та відповідним П(С)БО 12.

"Фінансові інвестиції": поточна фінансова інвестиція - це інвестиція, що

легко реалізується та призначається для утримання протягом терміну, що не

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5