Виды кредитов коммерческих банков

облiгацiї, сертифiкати, iнше майно), яке належить заставодавцю на правах

власностi i може бути вiдчужено ним згiдно з законодавством i на яке може

бути звернено стягнення.

При кредитуваннi сiльськогосподарських товаровиробникiв заставою з

iншим майном одночасно може бути передбачена застава майбутнього врожаю

сiльськогосподарських культур. При прийняттi в заставу майбутнього врожаю

слiд мати на увазi, що посiви повиннi бути обов’язково застрахованi на

випадок їх загибелi та iнших несприятливих обставин. У договорi про заставу

повинно бути передбачено, що в разi загибелi сiльськогосподарської

продукцiї (посiвiв) банку-заставодержателю надається в першу чергу право

задоволення вимог по погашенню кредиту з страхового вiдшкодування в межах

суми застави.

Iнвестицiйнi кредити надаються в основному пiд заставу об’єктiв

незавершеного будiвництва, обладнання, якi належать позичальнику на правах

власностi. При прийняттi в заставу незавершеного будiвництва позичальником

повинна бути проведена його iнвентарiзацiя, а в окремих випадках – за

участю банку-кредитора.

Крiм застави в якостi забезпечення кредиту банком може бути прийнята

порука чи гарантiя юридичної особи, при цьому ця гарантiя надається чи у

виглядi вiдповiдної застави чи поручителем (гарантом) повинна бути особа з

вiдомою банку платоспроможнiстю.

Договiр поручительства складається обов’язково в письмовiй формi i

включає в себе вiдповiдальнiсть поручителя за виконання в повнiй сумi

зобов’язань по поверненню позички, що надається банком-кредитором, та

належних процентiв за її використання в разi невиконання позичальником

зобов’язань по поверненню боргу банку згiдно з кредитним договором, а також

зобов’язання солiдарної вiдповiдальностi з позичальником перед банком-

кредитором за виконання зобов’язань по поверненню позички.

Вiдносини по забезпеченню кредитного договору гарантiєю можуть бути

оформленi у виглядi гарантiйного листа, наданого органiзацiєю-гарантом. У

цьому випадку банк-кредитор зобов’язаний письмово повiдомити гаранта про

прийняття гарантiйного листа як забезпечення по кредитному договору.

Якщо по закiнченні мiсячного строку з дня отримання поручителем

(гарантом) претензiї банк-кредитор не одержить вiд поручителя (гаранта)

кошти в погашення заборгованостi по кредиту i процентах у повнiй сумi,

питання про стягнення з поручителя (гаранта) коштiв необхiдно вирiшувати

через суд або арбiтражний суд в установленому законом порядку.

Найбiльш припустимим варiантом гарантованого кредиту є гарантiя уряду

України чи гарантiя акцiонера банка (в межах вартостi належних йому акцiй).

Потiм iде гарантiя банка з числа перших 10-20 за ступенем надiйностi, що

працюють на протязi чотирьох-п’яти рокiв без особливих проблем.

Врештi-решт може бути прийнята гарантiя прибутково працюючого на

протязi кiлькох рокiв пiдприємства, що має реальнi активи i обороти,

арбiтражнi дiї по вiдношенню до якого могли би бути успiшними.

У свiтовiй практицi як забезпечення кредиту застосовується страхування

кредитних ризикiв.

Страхування вiдповiдальностi позичальника за непогашення кредиту

повинно проводитися у повнiй сумi виданого кредиту i процентiв за

користування ним. Одночасно з пiдписанням кредитного договору або в перiод

дiї договору страхування страхувальником (позичальником) може бути

переуступлено банку право вимоги вiд страховика сплати страхового

вiдшкодування шляхом укладення вiдповiдного договору.

В Українi така форма забезпечення використовувалася в 1994–1995 роках,

однак в теперiшнiй час вона використовується рiдко, оскiльки бiльшiсть

вiтчизняних страхових компанiй не є достатньо мiцними, щоб компенсувати

збитки банка при настаннi страхового випадку, а послуги iноземних страхових

компанiй для вiтчизняних позичальникiв доки недоступнi.

Наступна ознака класифiкацiї кредитiв, що надаються комерцiйними

банками, – за методами надання.

Вiдповiдно до цiєї ознаки розрiзняють:

1) кредити, наданi у разовому порядку;

2) кредити, наданi вiдповiдно до вiдкритої кредитної лiнiї;

3) гарантiйнi кредити (iз заздалегiдь обумовленою датою надання, за

потребою).

Рiзноманiтнiсть iснуючих форм i видiв кредитування – не тiльки

результат еволюцiї фiнанасової системи, але й намагання знизити тяжкiсть

кредитного пресу i таким чином не створювати клiєнтам додаткових труднощiв,

що можуть викликати ускладнення з поверненням кредитних коштiв.

Найпростiшою формою кредитування є єдиноразова проплата контракту

позичальника за рахунок кредитних коштiв банком чи перерахування всiєї суми

кредиту на розрахунковий рахунок позичальника. В цьому випадку позикова

заборгованiсть позичальника виникає з моменту перерахування коштiв банком.

З цього ж моменту виникає заборгованiсть за процентами. Проценти

нараховуються банком з моменту виникнення позикової заборгованостi i до

моменту надходження коштiв вiд позичальника у погашення кредиту.

Кредитна лінія - це письмова угода між банком і потенційним

позичальником, у якій вказано термін та умови надання кредиту на

перспективу. Цей документ підтверджує, що банк дає згоду надавати кредити у

заздалегідь визначених сумах протягом певного часу і на умовах передбачених

угодою. Поки діє кредитна лінія, клієнт може у будь-який момент отримати

позику без додаткового оформлення та спеціальних переговорів із банкрм.

Водночас він може і не скористатися своїм правом на отримання кредиту або

взяти лише частину суми. У свою чергу, комерційний банк може відмовитися

надавати кредит у рамках затвердженого ліміту, якщо зауважить значне

погіршення фінансового стану клієнта або порушення ним умов договору. Як

правило кредитні лінії відкриваються на певний час, найчастіше на рік.

Більшість з них являють собою тривалі зв’язки з банком, які автоматично

продовжуються на новий термін. За такої ситуації ставки відсотків, ліміти

кредиту та інші умови змінюються залежно від фінансового стану, умов і

потреб позичальника. На практиці це виливається в перманентну прологнацію

кредиту, що дає можливість використовувати кредитну лінію як довгострокове

джерело коштів.

Кредитна лінія - це гнучкий механізм короткострокового кредитування,

завдяки якому задовольняється тимчасова потреба позичальника в обігових

коштах. Здебільшого ці гроші йдуть на покриття поточних, часто сезонних

витрат. Вигідність кредитної лінії в тому, що клієнт має до значних

кредитних ресурсів, але виплачує відсоток лише за ту суму, яку фактично

позичив на данний момент. Отже, головне призначення кредитної лінії для

клієнта - забезпечити власну ліквідність, чи як кажуть, мати “ліквідну

подушку”.

Укладаючи угоду на кредитну лінію, слід враховувати, що вона передбачає

низку умов, які обмежують діяльність позичальника. Ці обмеження можуть бути

позитивними (коли, приміром, визначається сума робочого капіталу, яку слід

утримувати, або встановлюється величина певних фінансових показників) і,

навпаки, негативними (коли, скажімо, кредитор лімітує суму

використаннякапіталу, вимагає, щоб позичальник задля підтримки лінії

тримав на безстроковому, безпроцентному депозитному рахунку в банку

відповідні кошти). Щоб засвідчити, що лінія використовується за

призначенням, комерційні банки європейських країн іноді вдаються до так

званого “періоду очищення” - 30-60 денного терміну, протягом якого

невидається жодного кредиту. У нас нині такі вимоги не практикуються,

оскільки більшість позичальників (малих фірм) просто не мають змогу

“очистити” лінію. Крім того, тиск банківської конкуренції і бажання

зберігти зв’язки з клієнтами утримують від легковажних спроб вдаватися до

таких обмежень. Першим критерієм при оцінці вартості кредитної лінії є

зобов’язання сплатити комісійні платежі. Фактично це ціна за банківське

зобов’язання тримати лінію діючою. Відкриваючи кредитні лінії, у банк

необхідно внести комісійні платежі. Розмір їх залежить від вартості всієї

лінії або її невикористанної частини, а крім того, від репутації

позичальника. Різних послуг, які надаються банком, тощо.

Другим критерієм вартості кредитної лінії є ставка відсотків, що

сплачується на позичений капітал. Усі кредитні лінії мають змінні ставки

відсотків, які базуються на ставках грошового ринку, плюс премія за ризик.

Розрiзняють поновлювальну i непоновлювальну кредитну лiнiю. У разi

поновлювальної кредитної лiнiї кредит надається i погашається у межах

втановленого лiмiту заборгованостi автоматично. Вiдкриття непоновлювальної

кредитної лiнiї означає, що пiсля надання позики i її погашення вiдносини

мiж банком i клiєнтом припиняються. Також можна видiлити цiльову (рамкову)

кредитну лiнiю, що вiдкривається банком клiєнту для оплати постачань

визначених товарiв в рамках одного контракту, що реалiзується на протязi

року чи iншого перiоду.

При здiйсненнi великих проектiв, що включають кiлька учасникiв i

достатньо розтягнутi у часi, використовуються гарантiйнi кредити. Сутнiсть

даної форми кредитування – клiєнт i банк заздалегiдь обумовлюють дату

надання кредиту. Банк гарантує оплату зобов’язань позичальника не пiзнiше

обумовленого строку. Крiм того, клiєнт i банк можуть домовитися про надання

банком кредиту на першу вимогу позичальника. В такому випадку клiєнт до

моменту отримання кредиту сплачує банку комiсiю за зобов’язання, сума якої

повинна перекривати можливi втрати банка при необхiдностi термiнового

залучення кредитних ресурсiв.

В практицi захiдних банкiв використовується класифiкацiя кредитiв в

залежностi вiд їх якiсної характеристики. НБУ за цiєю ознакою подiляє

кредити на:

1) стандартнi;

2) нестандартнi;

3) сумнiвнi;

4) небезпечнi;

5) безнадiйнi.

Стандартнi кредити – це кредити незалежно вiд виду забезпечення, строк

погашення яких не настав; кредити, за якими своєчасно i повному обсязi

погашається основний борг, включаючи кредити, пролонгованi у встановленому

порядку, але не бiльше двох разiв, iз загальним строком пролонгацiї не

бiльше 6 мiсяцiв.

Кредити нестандартнi – кредити, пролонгованi бiльш як два рази або iз

загальним строком пролонгацiї понад 6 мiсяцiв; простроченi до 60 днiв

забезпеченi кредити, а також простроченi до 30 днiв недостатньо забезпеченi

кредити.

Сумнiвнi кредити – це простроченi до 30 днiв незабезпеченi кредити;

простроченi вiд 30 до 60 днiв недостатньо забезпеченi кредити, а також

простроченi вiд 60 до 180 днiв забезпеченi кредити.

Кредити небезпечнi – простроченi вiд 30 до 60 днiв незабезпеченi

кредити; простроченi вiд 60 до 180 днiв недостатньо забезпеченi кредити; а

також простроченi понад 180 днiв забезпеченi кредити.

Безнадiйнi кредити – простроченi вiд 60 до 180 днiв незабезпеченi

кредити i недостатньо забезпеченi кредити, простроченi понад 180 днiв.

Безнадiйна кредитна заборгованiсть списується за рахунок коштiв резерву

страхування активних операцiй. У разi недостатностi коштiв резерву

страхування активних операцiй безнадiйна кредитна заборгованiсть

погашається за рахунок коштiв резервного фонду, фондiв економiчного

стимулювання, iнших фондiв банку, нерозподiленого прибутку минулого року.

Хоча в цілому комерційні банки України почали проводити більш зважену

і обережну кредитну політику. Вони не нарощували активність шляхом

використання будь-якої можливості отримати прибуток від залучених коштів.

Так, якщо станом на 1.01.96 р. по всіх комерційних банках України кредити,

безнадійні до повернення, складали 309 млн.грн., то станом на 1 січня 1998

року – 25 млн.грн., тобто відхилення (зменшення безнадійних кредитів)

становить – 284 млн.грн.

В залежностi вiд кiлькостi кредиторiв можна видiлити кредити:

1) наданi одним банком;

2) консорцiумнi кредити;

3) паралельнi кредити.

Консорцiумнi кредити – це кредити, що надаються консорцiумом банкiв.

Комерцiйнi банки можуть об’єднуватися у консорцiуми з метою акумуляцiї

кредитних ресурсiв, як в нацiональнiй так i в iноземнiй валютi, для

здiйснення кредитування програм iз значними обсягами, зменшення кредитних

ризикiв, дотримання нормативного показника максимальног розмiру ризику на

одного позичальника.

Банкiвськi консорцiуми – це тимчасовi об’єднання банкiв, якi

створюються для координацiї дiй при кредитуваннi однiєї, але великої угоди.

Координує дiї учасникiв консорцiуму головний банк (лiдер), який представляє

iнтереси консорцiуму, але дiє в межах повноважень, якi отримує вiд iнших

учасникiв консорцiуму. За органiзацiю консорцiуму головний банк отримує

спецiальну винагороду, крiм вiдсоткiв та комiсiйних, що покривають його

безпосереднi витрати. Члени консорцiуму несуть солiдарну вiдповiдальнiсть

позичальниками. Кожен член консорцiуму автономно оцiнює ефективнiсть

проекту i визначає умови участi в ньому або може пропонувати свiй варiант

проведення тiєї чи iншої операцiї, для якої створюється консорцiум. На

пiдставi цих пропозицiй визначаються загальнi скоординованi дiї.

У консорцiумнiй угодi можуть брати участь не тiльки кiлька банкiв, але

й кiлька позичальникiв, якi мають причетнiсть до заходу, що кредитується.

Кредит може надаватися банкiвським консорцiумом таким чином:

– за допомогою акумулювання кредитних ресурсiв у визначеному банку;

– шляхом гарантування загальної суми кредиту головним банком або

групою банкiв, а кредитування здiйснювати у мiру виникнення

потреби у кредитi;

– шляхом змiни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсiв

за рахунок залучення iнших банкiв для участi у консорцiумнiй

угодi.

Рiзновидом консорцiумного кредиту є паралельний кредит. При

паралельному кредитуваннi в угодi беруть участь два або бiльше банкiв, якi

самостiйно ведуть переговори з позичальником. Банки-кредитори узгоджують

мiж собою умови кредитування, щоб у пiдсумку укласти кредитний договiр iз

загальними для всiх учасникiв умовами.

При паралельному кредитуваннi кожен банк може самостiйно надавати

позичальнику визначену частку кредиту, дотримуючись загальних, узгоджених з

iншими банками-кредиторами, умов кредитування.

За строками погашення можна видiлити кредити, що погашаються:

1) водночас;

2) у розстрочку;

3) достроково (за вимогою кредитора, або за заявою позичальника);

4) з регресiєю платежiв (тобто сплата основного боргу і процентів по

кредиту здійснюється щоквартально, щомісячно, але в перші періоди

суми внесків будуть вище, а в наступних будуть прогресивно

скорочуватися);

5) пiсля закiнчення обумовленого перiоду (мiсяця, кварталу).

Порядок, форма погашення кредиту передбачаються у кредитному договорi.

Дiючими правилами банку "Україна" передбачено, що погашення кредиту може

здiйснюватися одноразово i в розстрочку (частково). Одноразове погашення

позички передбачає її повернення в повнiй сумi у встановлений у кредитному

договорi строк.

При погашеннi позички в розстрочку передбачається перiодичне погашення

суми боргу, пов’язане з надходженням виручки вiд реалiзацiї продукцiї

(проведення робiт, надання послуг) та iнших прибуткiв. У цьому разi в

кредитному договорi може бути передбачено умовний строк погашення кредиту,

конкретнi строки його погашення встановлюються виходячи з позичкової

заборгованостi, що фактично склалася, наприклад, на початок кожного

кварталу, року з урахуванням специфiки роботи позичальника та ходу

реалiзацiї продукцiї.

За характером i способом сплати процентiв видiляють кредити:

1) з фiксованою процентною ставкою;

2) з плаваючою процентною ставкою;

3) зі сплатою процента одночасно з отриманням кредита (дисконтний

кредит).

Позики з фiксованою процентною ставкою характернi для стабiльної

економiки, однак можуть видаватися на короткий термiн i в умовах iнфляцiї.

Очевидно, що в сучасних нестабільних економічних умовах більшість кредитних

угод будуть передбачати в своїх умовах плаваючу процентну ставку.

Якщо надання кредиту відбувається за рахунок коштів, запозичених у

Національного банку, то процентна ставка за користування кредитом

встановлюється як облікова ставка НБУ плюс маржа (5 – 20%), і зміна

процентів за користування кредитом буде залежати від того, наскільки

змінюється облікова ставка НБУ.

В залежностi вiд цiльового спрямування кредит може бути виробничим чи

споживчим.

Переважна частина кредитiв використовується у сферi виробництва та

реалiзацiї сукупного суспiльного продукту i є важливим джерелом формування

обiгових коштiв i основних фондiв. Водночас населення теж одержує значну

кредитну допомогу на свої споживчi цiлi, насамперед це кредити на затрати,

пов’язанi з покращенням житлових умов i створенням пiдсобного домашнього

господарства, а також на придбання товарiв в кредит i невiдкладнiпотреби.

Споживчий кредит надається тiльки у нацiональнiй грошовiй одиницi

фiзичним особам-резидентам України, строк користування споживчим кредитом

не повинен перевищувати 10 рокiв.

Нерiвномiрнiсть розвитку кредитних вiдносин комерцiйних банкiв з

приватним сектором свiдчить, з одного боку, про потенцiйну спрямованiсть

банкiв на спiвробiтництво з недержавними суб’єктами-пiдприємствами та

домашнiми господарствами, а з другого – про значнi труднощi, якi iснують на

шляху розвитку цього спiвробiтництва. Глибока платiжна криза, що охопила в

1995 роцi всi сфери економiки, погiршення фiнансового стану та

кредитоспроможностi приватних пiдприємств, посилення тиску на банки з боку

державних структур внаслiдок того, що держава є акцiонером провiдних

комерцiйних банкiв ("Україна", Промiнвестбанк, Укрсоцбанк тощо) iстотно

ускладнили розвиток кредитних вiдносин комерцiйних банкiв з приватним

сектором економiки в 1995-1996 роках.

ІІІ. Проблеми та перспективи застосування різноманітних

видів кредиту на Україні.

Однiєю з найважливiших функцiй комерцiйних банкiв є функцiя фiнансового

посередника, коли, з одного боку, банки залучають заощадження вкладникiв, а

з iншого – здiйснюють iнвестицiї (вкладання коштiв). Створення сприятливого

середовища для цього i повинно стати серцевиною банкiвських реформ.

Різноманітні види кредитів, що надаються комерціними банками,

призначені задовольнити потреби суспільства в тимчасових коштах і вирішити

його виробничі, споживчі проблеми, сприяти розвиткові окремих чи всіх

галузей народного господарства, зробити процес кредитування простішим і

менш ризиковим.

Але на сучасному етапі розвитку української економіки існує обмаль

проблем, які перешкоджають банкам надавати окремі види кредитів, сприяють

зростанню частки небажаних видів кредитів (прострочених, пролонгованих,

безнадійних і т.і.), що погіршує ліквідність та платоспроможність банків.

Як було вже сказано вище, одне з основних обмежень діяльності

українських комерційних банків на сучасному етапі - неможливість і

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6