Банкiвська система Украiни

рішень, які мають довгостроковий вплив на прибутковість фінвнсової

установи. При цьому одним із основних напрямів фінансового управління є

менеджмент грошової позиції банку, спрямований на підтримання необхідного

рівня обовязкових резервів.

Грошова позиція банку - це співвідношення суми коштів на

кореспондентському рахунку (Ккр) та у касі (К) до його сукупних активів(А).

Проблема надлишку або дефіциту резервів випливає із проблеми

прибутковості або ліквідності банку і є обумовлена тим, що застосовуваний у

нас нормативний показник ліквідності обернено пропорційний рентабельності

банку.

Оптимальне управління фінансовою стійкістю АКБ УСБ, на нашу думку,

грунтується на підтримці певного рівня рентабельності при регулюванні

грошової позиції банку в широкому діапазоні.

Отже, з точки зору грошової позиції банку, для оптимізації його

прибутковості і ліквідності слід визначит параметри рентабельності та

обсягу коштів, які необхідно резервувати відповідно до вимог законодавства

або спрямувати на фінансування того чи іншого виду активів з метою

поліпшення доходності і зменшення ризиків. Тобто необхідним є визначення

оптимальної структури портфеля активів, а також джерел його формування, в

тому числі - обовязкових та страхових резервів. При цьому. Визначаючи

джерела коштів, які будуть використовуватися для формування обовязкових

резервів, керівництво банку повинно, на нашу думку, враховувати такі

аспекти своїх потреб у ліквідних коштах:

термінові потреби банку в ліквідних коштах обумовлюють вибір позикових

резервних коштів у центральному банку;

тривалі потреби банку у ліквідних коштах можуть бути покриті за рахунок

продажу активів чи довгострокових позик;

доступ банку до ринку ліквідних коштів обмежений тими можливостями, які

можна швидко реалізувати;

взаємозвязок очікуваних процентних ставок та кривої процентних доходів

обумовлює, наприклад, зниження очікуваних процентних ставок за недорогими

короткостроковими позиками ліквідних коштів та за кредитуванням будь-яких

отриманих коштів за вищими довгостроковими процентнтми ставками за умови

зростаючої кривої процентних доходів (застосування подібної стратегії

створює додатковий ризик, повязаний із зміною процентних ставок);

дослідження і прогнозування перспектив грошово-кредитної полдітики НБУ для

визначення напрямів змін умов кредитування та процентних ставок на

фінансових ринках;

використання можливостей стахування та деяких механізмів хеджування ризиків

(наприклад, фінансових фючерних угод, опціонних контрактів тощо) для того,

щоб уникнути невизначеності процентної вартості позикових джерел ліквідних

коштів;

обмеження деяких джерел ліквідних коштів регулюючими вимогами НБУ.

Об’єктивну оцінку фінансової стійкості банку, на наш погляд, можна

зробити лише на основі аналізу розміщення залучених засобів, здатності

активів приносити доходи і підтримувати ліквідність.Відношення ж обсягу

позичкових засобів до власного капіталу характеризує інший бік діяльності

банку - рівень його активності в акумуляції тимчасово вільних засобів, що є

для банку основним джерелом його кредитної й інвестиційної

діяльності.Оптимальний обсяг залучених банком ресурсів визначається

безпекою і доходністю їх розміщення, рівень яких через норматив достатності

капіталу контролюється зваженими (з урахуванням ризику) активами. При

зниженні якості кредитів та інших активів, що обертаються на ринку, банк

змушений обмежувати приплив депозитів до рівня, адекватного їх реальній

ефективності.

Комплексний аналіз ролі банківського капіталу охоплює і питання оцінки

його рентабельності. Ключовим показником, що дістав у світовій практиці

назву ROE, є відношення чистого (після оподаткування) прибутку банку до

власного (акціонерного) капіталу. Одержаний коефіцієнт у розкладеному на

частини вигладі виражає собою результат множення показника прибутковості

сукупних активів (ROA) на мультиплікатор капіталу банку, тобто:

чистий прибуток (доходи - витрати - податки) / власний капітал =

= чистий прибуток/сукупні активи * сукупні активи/власний капітал

Показник ROE відображає фундаментальну залежність між прибутковістю й

ризиковістю, він найчутливіший до джерел формування ресурсів банку і

залежить від того, яких засобів банк використовує в обороті більше -

власних чи позичкових. Навіть банк із низькою нормою одержання прибутку з

активів може досягти високої рентабельності власних засобів за рахунок

зростання мультиплікатора капіталу, гранична величина якого визначається

керівними менеджерами банку. Розбивка показника ROE на його складові - це

прийом, який дає широкий вибір напрямів для аналізу обсягу й вартості

припливу фінансових засобів, активів, які приносять доходи, витрат на

утримання апарату управління та інших затрат, що впливають на обсяг і норму

прибутку - головних факторів фінансової стійкості Укрсоцбанку й збільшення

його капіталу.

Всі вищеназвані показники характеризують той чи інший аспект

прибутковості банку. Якщо показник ROA характеризує професійність нашого

менеджера, то ROE допомагає виміряти доходність для акціонерів банку, або

визначає розмір чистого прибутку, що його отримають акціонери від

інвестованого капіталу. Або, іншими словами, це ризик, на який йдуть

акціонери у сподіванні отримати очікуваний рівень прибутку.

ТРЕТІЙ РОЗДІЛ

Напрямки роботи НБУ і самих комерційних банків по підвищенню їх

фінансової стабільності.

Аналіз фінансової діяльності комерційних банків за 1996 рік свідчить,

що в цілому склалися позитивні тенденції стабілізації їхнього фінансового

стану. Сумарний показник фактично сплачених статутних фондів зріс в 1.7

раза. Зменшилась кількість банків, які мають нестачу власних коштів,

кількість збиткових банків, збільшилась валюта балнсу комерційних банків і

сума власних коштів банку.

Поряд з цим в процесі аналізу виявлено і ряд негативних тенденцій. Для

окремих банків проблематичним залишається стан «кредитного портфеля», бо

зросли обсяги простроченої і пролонгованої заборгованості.

Деякі банки ведуть невиправдано ризиковану кредитну політику, деякі не

повністю виконують номативи НБУ, не у всіх банках дотримано виконання

нормативів щодо страхового, резервного фондів.

Банківська система України на чолі з НБУ є прогресивним надбанням

суспільства періоду незалежності і реально виконує свої суспільні функції,

а саме: забезпечує стабільність нпаціональної валюти, здійснює розрахунки і

платежі, акумулює вільні кошти і спрямовує їх у найбвльш ефективні галузі

економіки.

Нині життя ставить перед банківською системою завдання здійснення

якісних внутрісистемних змін. Їх треба вирішити, аби галузь була готова до

економічного зростання та інвестиційного процесу, аби завтра банки не стали

гальмом реформ замість того, щоб бути їхнім локомотивом. Адже без надійного

і сильного банківського сектора не може бути успішна економічна політика

будь-якого уряду.

Формування резервів для покриття ризиків за позиками є важливим

елементом серед заходів, спрямованих на підвищення надійності і

стабільності банківської системи.

Факти банкрутства деяких банків та розміри проблемних кредитів

потребують нагального вирішення питання щодо створення резервів на покриття

безнадійних боргів. Адже бакрутство одного банку спричинює проблеми для

всієї економіки.

1995 рік був роком подальшого розгалуження та становлення банківської

системи України. 1996 рік свідчить про те, що, незважаючи на падіння рівня

виробництва, і надалі відбувався процес накопичення банківською системою

капіталу, зростає валюта балансу, досить швидко збільшується загальна сума

сплаченого статутного фонду.

Таблиця 2 - Якість кредитного портфелю комерційних банків України

| |01.17.1997 р. |01.12.1996 р. |

|Кредити, надані банками |100% |100% |

|Прострочення |11% |18.6% |

|Пролонгація |14% |18.9% |

|Інші |75% |62.5% |

З даної таблиці видно, що у першому півріччі 1997 року стан

пролонгації і прострочки кредитів був досить високий проти 1996 року. Хоч

пролонгація більша від прострочки на 3%, але це не дуже втішає, бо

загальний стан залишає бажати кращого.

1997 рік можна вважати роком подальшого розгалуження та становлення

банківської системи України. Розвиток подій свідчить про те, що, незважаючи

на падіння рівня виробництва, і надалі відбувається процес накопичення

капіталу банківської системи, зростає валюта балансу, досить швидко зростає

сума загального сплаченого статутного фонду (значно випереджаючи зростання

рівня інфляції).спостерігається відносне зменшення ліквідності активів

банківської системи, зростає різниця між залученими коштами та наданими

кредитами. У 1997 році значно зменшилися темпи зростання чистого прибутку

системи комерційних банків України.

« 1997 рік був успішним у житті українського фінансового ринку в

цілому і НБУ зокрема»,- вважає Голова НБУ В.Ющенко. Бо вдалося досягти

базової мети і утримати цінову та валютну стабільність на ринку. А це

створює умови для пожвавлення інвестиційних процесів та початку

економічного зростання. Але Голова НБУ змушений визнати, що фінансова криза

наприкінці року серйозно ускладнила ситуацію на ринку. І ще рано говорити

про її подолання - це вже завдання 1998 року.

Але чи встоять банки? Хоча, відверто кажучи, експерти ринку вважають,

що більшість досягнень 1997 року на кредитному ринку були перекреслені в

останні місяці, коли НБУ вдався до адміністративних заходів регулювання

ринку.

А, отже, над вітчизняними банками нависла загроза втрати ліквідності.

Це було прослідковано при аналізі ліквідності відділення «Сонячне» АКБ УСБ.

Але Голова НБУ стверджує, що НБУ вжив всіх заходів, щоб у період фінансової

кризи підтримувати ліквідність банківської системи. «Наприкінці року

банківська система України мала ліквідність 512 млн.грн. без оцінки

обігової каси і платежів у розрахунках, що є нормальним значенням, -

зазначив він. - Крім того лише за кілька тижнів НБУ надав кредитів трьом

банкам для підтримання ліквідності на 100 млн.грн.»

На 1.12.1997 р. в книзі реєстрацій НБУ налічується 225 комерційних

банків, з яких фактично діють 189. Протягом 1992-1997рр. З книги вилучено

41 комбанк.

На думку В.Ющенка, зміцнення банківської системи відбувалося швидше,

ніж в інших секторах економіки. І це дуже важливо, бо при виході із смуги

гіперінфляції Україна мала надзвичайно слабку банківську систему.

Загальний обсяг валюти балансу всіх діючих 189 українських комерційних

банків зріс у 1997р. на 16% і на 1.01.98р. становив 33.8 млрд.грн. [

О.Сугоняко на пресконференції 30 січня 1998р. ].

Обсяг сплачених статутних фондів банків зріс на 49% і становив 1.6

млрд.грн. Обсяг кредитного портфеля банків збільшився на 38% і становив 9.3

млрд.грн. Сукупний розмір балансового прибутку зріс на 17%, перевищивши 998

млрд. грн. Вклади населення зросли на 58 % і сягнули 1.7 млрд.грн. Депозити

юридичних осіб зросли на 39% і становлять 1.4 млрд.грн. Кошти на

розрахунковиї рахунках клієнтів збільшились на 15% і становлять 4 млрд.грн.

Обсяг «чистих» (працюючих) активів 113 банків, на підставі балансів яких

проводився аналіз Асоціацією українських банків (АУБ), зріс за рік на 35% і

на 1.01.1998р. становив 11.8 млрд.грн., або 65% від загального обсягу

валюти балансу.

Разом з тим протягом жовтня-грудня зменшився обсяг «чистих»активів на

3%, що за оцінкою експертів АУБ, відображає негативну тенденцію звуження

ресурсної бази банків. Це видно і з того, що НБУ з 6.02.1998р. підвищив

облікову ставку з 35% до 44%, ломбардну - з 45% до 48% річних.

Рефінансування - тільки через операції РЕПО; ломбардний кредит - під

заставу ОВДП.

У звязку з падінням обсягів банківських операцій сумарна валюта

балансів банків зменшилась на 34% (до 18.1 млрд.грн.), що якнайкраще

демонструє руйнівний вплив на світових та українських фінансових ринках, бо

у третьому кварталі цей показник збільшився на 22%. Зменшення

інвестиційного портфеля банків у 1997р. спричинилося прорахуваннями Мінфіну

на ринку ОВДП та недосконалими податковими законами. Найважчими були кінець

третього та четвертий квартали. Саме тоді через необдуману бюджетну і

податкову політику відбулося розбалансування фондового та валютного ринків.

У четвертому кварталі цього року вітчизняним банкам завдано сильного удару.

Це виявилось у зменшенні бази отримання доходів банків. Хоча статутні фонди

зросли майже в 1.5 раза (до 1.6 млрд.грн.), рахунки клієнтів збільшились на

15% (до 4 млрд.грн.), все це результат більш вдалого першого півріччя,

значного зростання грошової маси та обовязкового характеру нарощування

статутних фондів банків.

Економічне становище у 1997 році змінилося на гірше. Звуження

ресурсної бази особливо далося взнаки. Це було прослідковано за виконанням

економічних нормативів у другому розділі дипломної роботи. Причин до цього

багато, тому варто назвати лише основні:

8. в Україні триває трансформаційна криза економіки, яка ще раз доводить

нездатність державних структур оживити виробництво;

9. триває протистояння між пардаментом і урядом, а політична нестабільність

завжди позначається на діяльності банківських структур;

10. зберігається низька інвестиційна привабливість національної економіки

як для внутрішніх, так і для зовнішніх інвесторів.

Якщо влада не подолає цих негативних факторів, то банківська система

їй нічим не допоможе.

Комерційні банки, будучи складовою банківської системи, відчувають на

собі весь спектр дії як загальноекономічної ситуації в країні, так і

державних заходів грошово-кредитного регулювання.

В нашій країні також широко застосовують різні методи регулювання

ліквідності і платоспроможності комерційних банків. Які полягають у

встановленні НБУ різних норм і обмежень діяльності комерційних банків, так

і в існуючій системі оподаткування діяльності банків. Це детальніше вже

було розглянуто на прикладі «Сонячного» відділення АКБ «Укрсоцбанк», де

йшлося про виконання ним всановлених нормативів.

Крім того, на ліквдність і платоспроможність комерційних банків

впливають мікроекономічні фактори, основні з яких це: ресурсна база

комерційного банку, якість вкладень, рівень менеджменту, а також

функціональна структура і мотивація діяльності банку.

В умовах переходу до ринку проблема формування ресурсів стала

винятково актуальною для банків. Сучасна ситуація характеризується тим, що

різко звузився загальнодержавний фонд банківських ресурсів, банки в умовах

комерційної самостійності і конкуренції багато сил і часу приділяють

формуванню власного капіталу і залученню ресурсів.

Ресурси комерційних банків (банківські ресурси) звичайно визначають як

сукупність власних і залучених коштів, які є в розпорядженні банку і

визначають як сукупність власних і залучених банками в результаті

проведення пасивних, а також активно-пасивних операцій (в частині

перевищення пасиву над активом), і ті, які використовуються для активних

операцій банків.

Разом з тим розгляд ресурсної бази комерційних банків необхідно

повязати з межами використання мобілізованих в банку джерел грошових

засобів для надання кредиту і здійснення інших операцій. Проблема полягає в

тому, що не вся сукупність мобілізованих в банку засобів вільна для

здійснення активних операцій банку. Ця обставина вимагає визначити поняття

кредитного потенціалу комерційних банків - це величина мобілізованих в

банку засобів за мінусом резерва ліквідності.

Укрсоцбанк, як і будь-який інший комерційний банк, позичаючи вільні

грошові кошти своїх комінтентів, зобовязується своєчасно повернути їх,

тобто дотримуватись принципів ліквідності і платоспроможності.

В зарубіжній практиці загальний резерв ліквідності поділяєьться на

первинний і вторинний.

Первинний резерв ліквідності - це головне джерело ліквідності банку.

При цьому в балансових в ролі первинних резервів фігурують активи, що

становлять кошти на рахунках обовязкових резервів, кошти на коррахунках в

інших банках, готівка і чеки в сейфі, а також інші платіжні документи в

інкасації.

Доля (частка) первинних резервів оцінюється відношенням готівкових

активів до суми вкладів чи до суми всіх активів.

Вторинні резерви ліквідності - високоліквідні доходні активи, які з

мінімальною затримкою і незначних втрат можна перетворити в готівку. До них

відносять активи, які зазвичай складають портфель урядових цінних паперів,

і в деяких випадках - кошти на позичкових рахунках. Основне призначення

вторинних резервів - служити джерелом поповнення первинних резервів.

Дані закономірності слід використати для вироблення правильної

політики в області розподілу засобів кредитного потенціалу і ліквідності

банку. Одна з основних цілей банківської політики в розподілі коштів

кредитного потенціалу є важливим фактором в практиці підтримання

ліквідності банку.

Аналіз основних аспектів регулювання ліквідності комерційних банків,

був би неповним без визначення ще одного важливого моменту. Стан

ліквідності банку не завжди залежить від механізму організації його

аналітичної роботи та рівня фінансового менеджменту, а відсутність у банку

можливості задовільняти вимоги клієнтів не завжди є наслідком недоліків у

його діяльності. На загальний рівень банківської ліквідності значний вплив

справляє стан в економіці в цілому. Зокрема, такі негативні явища, як спад

виробництва, бюджетний дефіцит, інфляція, структурні диспропорції в

економіці, платіжна криза призводять до погіршення ліквідності багатьох

банків.

Зрозуміло, що вирішення зазначених проблем виходить за межі

компетенції банківських установ, а тому істотно обмежує їхні можливості

щодо регулювання власної ліквідності. Необхідні заходи з метою поліпшення

ситуації насамперед мають охоплювати регулювання економічних процесів на

макрорівні, що є прерогативою держави, а не окремих комерційних банків.

Аналізуючи діяльність комерційних банків на прикладі Укрсоцбанку, ми

виявили не дуже добру тенденцію: зростання позичок на міжбанківському

ринку. Це свідчить про незатність банку викоритовуват ьи транформацію

короткострокових банківських пасивів у середньострокові. Прослідкуємо це на

умовному прикладі: свої коштти банк віддає за 30, а коли не вистачає коштів

для клієнтських платежів, позичає на міжбанківському ринку за 15.

Міжбанкіський депозитний ресурс, як правило, використовується для «латання

дірок» в поточній ліквідності.

Часті є випадки, коли комерційні банки регулярно, «хронічно» не

виконують нормативів платоспроможності, ліквідності, інших економічних

показників.буває, що тоді банк переводять на режим фінансового оздоровлення

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6